Необхідність вивчення історичного досвіду, проведення системного аналізу розвитку освіти зумовлюється особливостями сучасного етапу освітніх реформ в країні. Метою таких досліджень повинно стати нагромадження, аналіз та порівняння фактичного матеріалу. Без вивчення історичного досвіду неможливо обґрунтувати нові ідеї в організації навчання та виховання школярів для покращення навчально-виховного процесу в школі.

Ключові слова: Дальтон-план, лабораторний план, Хелен Паркхерст.

Необходимость изучения исторического опыта, проведение системного анализа развития образования обусловлено особенностями современного этапа образовательных реформ в стране. Целью таких исследований должно стать накопление, анализ и сравнение фактического материала. Без изучения исторического опыта невозможно обосновать новые идеи в организации обучения и воспитания школьников для улучшения учебно-воспитательного процесса в школе.

Ключевые слова: Дальтон-план, лабораторный план, Хелен Паркхерст.

The necessity of studying historical experience, conducting a systematic analysis of the development of education is due to the peculiarities of the current stage of educational reforms in the country. The purpose of such research should be the accumulation, analysis and comparison of the actual material. Without studying historical experience, it is impossible to substantiate new ideas in organizing the education and upbringing of schoolchildren to improve the educational process in school.

Keywords: Dalton Plan, Laboratory Plan, Helen Parkhurst.

дальтон план метод навчання

Постановка проблеми

У сучасній Україні система освіти безперервно розвивається, і для неї характерне постійне відновлення й саморозвиток. Тому пошук нових методів навчання для організації навчального процесу є досить актуальним і складним. Адже, саме впровадження чогось нового призведе до поліпшення якості освіти в навчально-виховному процесі. Це свідчить про те, що вивчення та застосування досвіду минулих років у організації навчання може бути ефективне при реформуванні освітньої галузі.

Мета статті - здійснити опис Дальтон-плану як активного методу навчання учнів, проаналізувати його переваги та недоліки у самодіяльності і активності учнів під час навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз літературних джерел засвідчує неабияку увагу науковців до різних аспектів досліджуваного питання. Автори українських, російських і американських історіографічних досліджень (Е. Дьюї, С. Гончаренко, І. Лікарчук, О. Сухомлинська, В. Хатфільд, М. Хольт, М. Ярмаченко), а також підручники з історії педагогіки А. Піскунова, М. Шабаєвої, М. Левківського, Ф. Цінула, В. Ягупов дають можливість проаналізувати ставлення до Дальтон-плану. На рівні дисертаційних досліджень цю проблему вивчали Д. Лагер, О. Гусєва, О. Барило.А. Вихрущ, В. Липинський та ін.

Виклад основного матеріалу

Дальтон-план одержав свою назву від американського міста Дальтона, де він вперше був застосований американської вчителькою Елен Паркхерст в 1920 році. В основних своїх рисах Дальтон-план полягає в тому, що звичайні класи перетворюються в лабораторії та кабінети, натомість звичайні уроки, які є обов'язкові для всіх учнів, організовуються вільні заняття в тій чи іншій лабораторії за їхнім бажанням з самостійним розподілом часу. Учитель перетворюється в завідувача лабораторією, чи консультанта-інструктора, який присутній на уроці, допомагає учням, дає їм поради і вказівки [3]. Учень займається в лабораторіях або майстернях індивідуально на основі отриманого завдання від учителя і при необхідності звертається за допомогою до вчителя, який постійно знаходиться в цих лабораторіях і майстернях. Крім самостійних занять в лабораторії, влаштовуються колективні уроки, де роз'яснюються завдання та обговорюються всі не вирішені питання.

Головна особливість лабораторного плану і головна, можливо, причина його успіху в тому почутті відповідальності, яке зароджується у вихованцеві при новій шкільній організації. Уся обстановка і характер роботи сприяють цьому. Учень починає розуміти, що за свої успіхи, за виконання наміченого, за придбання знань і навичок відповідає він сам, а не вчитель. А це велике зрушення. Це дає нові імпульси до роботи і в той же час навчає володіти собою та розвиває дисциплінованість. Також, це призводить до прагнення дитини, підлітка, юнака і дорослого бути дослідником, самому дізнатися, самому добитися відповіді на свої питання, ніколи не було в достатній мірі оцінено педагогами. Між тим, вже дитячий негативізм, небажання робити те, що наказують або навіть пропонують, слід було б розглядати, як глуху відсіч особи, яку хочуть скоротити, мимовільне обгороджування себе від насильства [11].

Ще одною особливістю в дальтон-плані є готовність слухати і слухатися, але прихована протидія залишається. Не лише діти, але і дорослі, не люблять, коли їх учать. Вони хочуть самі вчитися, дієво брати знання, отримувати їх у власному досвіді своєї дослідницької роботи. Але не дивлячись на це, дітей в школі, юнаків в університетах і дорослих в житті тільки і роблять, що навчають, примушують слухати лекції, вчитися з чужих слів, з чужого досвіду. То ж і з дітьми так і в класі: слухаючи урок, вони насилу долають внутрішні гальма і опір з працею, важко, а то і зовсім не пристосовуються до темпу учителя і товаришів [7].

Позитивним у цьому методі є також те, що слабкий учень перестає бути таким, що відстає, тому що йому не за ким гнатися. Він працює над програмою з властивим йому одному темпом, спокійно без страху бути випередженим. Така робота швидко позначається на результатах. Якість виконаних завдань підвищується, міцніє і росте віра у свої сили, а з нею і радість праці. Перевтоми майже не бувало, діти мимоволі керуються властивим кожному здоровим інстинктом самозбереження.

В лабораторіях, у виникаючій співдружності та об'єднаних груп так би мов за інтересами, створюється грунт для дружби, почуття товариства і взаємодопомоги. Учні прибігають до старших за допомогою, старші діляться своїми знаннями з молодшими, віддаючи перевагу спільній роботі над поодинокими зусиллями групуються для загального читання, обговорення різних питань та вирішення завдань.

Але яка ж роль учителя при новому плані? Чи обмежуються його обов'язки завданнями, що добре пропрацювали, перевіркою знань, спостережень за порядком і правильним обліком роботи. Звичайно ні, раніше учитель був головною дійовою особою в школі і особливо в класі. Блискучим талановитим учителем вважався той, хто умів захопити клас своєю розповіддю, своїм уроком, той, який умів змусити учнів слухати себе з напруженою, не слабшою увагою впродовж години. Але для цього не було потрібне глибокі, усебічні знання: хороша підготовка до уроку і тільки до уроку і деяка артистична, можливо, здатність захопити своїх слухачів і глядачів і оволодіти аудиторією були достатні. Не дарма хороші педагоги старої школи, що любили свою справу, із захватом говорили: коли приходиш в клас, почуваєш себе наелектризованим, точно артист; в процесі уроку ти твориш, безпосередньо впливаєш на цей молодий, пластичний мозок захопити розповіддю, змусити себе слухати, бачити ці спрямовані на тебе дитячі очі - вища нагорода, новий стимул. Але йдеш з класу та взаємна чарівність зникає, клас розсипається і зв'язок втрачається до наступного уроку [8].

Досвід нової системи показав, що не завжди блискучий учитель-артист, є кращим керівником юності і учителем в широкому значенні цього слова. Діти дуже скоро зрозуміли це, і оцінка викладачів стала інша. Блискучий відійшов на задній план і перевага виявлялася тим, у яких можна було отримати більше направляючих вказівок і дружню підтримку, тим, які уміли керувати, давати доброзичливу, компетентну оцінку зробленій роботі [12].

Отже, Дальтон-план хоч і практикувався в школах різних країнах світу, але тим все і закінчувалося, тому що в поряд з перевагами Дальтон-план має і ряд суттєвих недоліків: він страждає крайнім індивідуалізмом, знижує колективну роботу школи, перешкоджає розвитку в учнів духу взаємодопомоги, колективізму і кооперації. Дальтон-план перетворює дослідницьку роботу в індивідуальні досліди. Роль вчителя значно змінювалася та для потрібні були зміни у перепідготовці.

Висновок