Теоретичні основи застосування арт-терапії у процесі професійної підготовки фахівців

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ АРТ-ТЕРАПІЇ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

Головатюк І.Г.

Постановка проблеми. На сучасному етапі суспільних відносин в Україні актуалізуються питання всебічного формування особистості й висококваліфікованого фахівця, здатного до самовиховання, саморозвитку та творчої самореалізації. Нагальна потреба у вирішенні цієї проблеми обумовлена соціальними, культурологічними, педагогічними чинниками й викликає необхідність пошуку нових засобів формування особистості й фахівця. Закономірно, що чільне місце серед арсеналу методів та прийомів розвитку творчої особистості посідає мистецтво. Особливу увагу привертає порівняно новий метод формування творчої індивідуальності, що перебуває на межі психології та мистецтва -- арт-терапія.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливості арт-терапії як нового напряму в сучасній науці досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні науковці. Так, дослідники зосереджували увагу на загальні основи арт-терапії (І. Бабій, Л. Фірсова та ін.), окремі арт-терапевтичні технології (Н. Борисова, Б. Едвардс та ін.), специфіка використання арт-терапії та арт-терапевтичних технологій у роботі з фахівцями різних напрямів: психологів, соціальних працівників (О. Брюховецька, М. Кисельова та ін.)

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Попри те, що в останні десятиліття арт-терапія і арт-терапевтичні технології зокрема неодноразово ставали предметом наукових пошуків вітчизняних та зарубіжних науковців, це питання не втрачає своєї актуальності, оскільки постійно відбувається стрімкий розвиток арт-терапії і, відповідно, її основних засобів -- арт-терапевтичних технологій.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є обґрунтування теоретичних основ застосування арт-терапії і арт-терапевтичних технологій у процесі професійної підготовки фахівців.

Виклад основного матеріалу. Перш ніж переходити до аналізу безпосередньо арт- терапевтичних технологій, слід зазначити, що термін «арт-терапія» є відносно новим і використовується в Україні порівняно недавно -- кілька десятиліть.

Як зауважує Л. Фірсова, в основі арт-терапевтичних технологій лежать архаїчні форми мистецтва, які зберігалися в народній творчості і яким властива наївність, безпосередність, опора на символічну мову несвідомого. Ці форми мистецтва є джерелом душевного здоров'я людини [7, с. 65].

Сучасний соціокультурний простір України характеризується втратою національних культурних традицій, зміною загальносуспільних духовних орієнтирів, засиллям псевдокультурних, агресивних та антигуманних тенденцій у засобах масової інформації. Саме мистецтво і творчість допомагають зрозуміти й оцінити свої почуття, спогади, образи майбутнього, знайти час для відновлення життєвих сил і спосіб спілкування із собою. Тому арт-терапія -- це, за свідченням О. Брюховецької, «технології створення та використання різних творів мистецтва з метою передачі почуттів, емоцій та інших проявів психіки людини; це інструмент для дослідження і гармонізації тих сторін внутрішнього світу людини, для вираження яких слова не підходять» [3, с. 26]. Арт-терапія здатна за допомогою простих засобів актуалізувати внутрішній потенціал кожної людини, тому останнім часом все ширше застосовується в сфері освіти і підготовки фахівців різних галузей зокрема.

Засновником арт-терапії як окремого напряму в науці вважається британський художник А. Хілл. Творчість Хілла поєднувала в собі елементи імпресіонізму та експресіонізму, проте мала і риси традиційних художніх напрямів. У 1938 році, під час лікування від туберкульозу в санаторії Мідхерст, А. Хілл, малюючи довколишні об'єкти, зауважив, що це заняття -- малярство -- допомагає йому одужувати. Вже наступного року арт-терапію була застосовано в санаторії, а А. Хілл почав викладати малюнок і живопис іншим пацієнтам, левову частку яких становили поранені солдати, котрі повернулися з війни.

А. Хілл виявив, що практика мистецтва не тільки допомагає пацієнтам відволіктися від своєї хвороби або травми, але і сприяє звільненню від психічних розладів. У 1942 році А. Хілл вперше використав термін арт-терапія, а вже у 1945 році опублікував свої ідеї в художній книзі «Мистецтво проти хвороб». Згодом саме він став президентом Британської асоціації арт-терапевтів.

Арт-терапія -- це спеціалізована форма психотерапії, заснована на мистецтві, в першу чергу, образотворчому і творчій діяльності. Окрім того, арт-терапія -- метод психотерапії, що використовується для лікування і психокорекції за допомогою художніх прийомів таких як: малювання, ліплення, музика, фотографія, кінофільми, книги, акторська майстерність тощо.

Спочатку арт-терапія виникла в контексті теоретичних ідей З. Фрейда і К. Юнга. Зокрема на думку К. Юнга, мистецтво, особливо легенди, міфи і арт-терапія, значно полегшують процес індивідуалізації саморозвитку особистості на основі встановлення зрілого балансу між несвідомим і свідомим «Я». Надалі арт-терапія набувала більш широкої концептуальної бази, включаючи гуманістичні моделі розвитку особистості К. Роджерса і А. Маслоу.

Основна мета арт-терапії полягає в гармонізації розвитку особистості через самовираження і самопізнання. Оскільки арт-терапія є наукою, що перебуває на межі психології, власне терапії і мистецтва, закономірним є той факт, що наукові уявлення про арт-терапевтичні технології спираються на психолого-педагогічні дослідження, а саме:

— концепцію педагогіки свободи та педагогічної підтримки (О. Газман);

— самоорганізовної педагогічної діяльності і сенсорозвивальних засобів пробудження творчої активності (С. Кульневич);

— специфічної природи педагогічної діяльності (В. Загвязинський, В. Сластенін);

— використання арт-терапії як методу навчання та особистісного розвитку (О. Вознесенська);

— інноваційну технологію особистісно орієнтованого навчання та виховання (О. Деркач);

— технологію створення особистісно орієнтованих ситуацій (В. Серіков) тощо [2, с. 96-102].

Привабливість методу арт-терапії для сучасної людини полягає, передусім, в тому, що цей метод в основному використовує невербальні способи самовираження та спілкування. Гармонійний розвиток людини передбачає рівноцінний розвиток обох півкуль і їх нормальну взаємодію. Окрім того, повноцінне виконання деяких видів активності людини вимагають як раз роботи правої півкулі -- творчість, інтуїція, культурна освіта, сімейний устрій, виховання дітей тощо [1, с. 10].

Арт-терапія створює можливість для індивідуума висловити свої емоції, почуття за допомогою ліплення, малювання, музичного мистецтва та ін. Переживаючи образи, людина знаходить свою цілісність, неповторність та індивідуальність. Окрім того, в процесі арт-терапії можуть бути застосовані інші форми мистецтва: тілесні імпровізації, театральні постановки, літературна творчість. Таким чином, за свідченням І. Бабій, досягається мета:

— вираження індивідуумом емоцій і почуттів, пов'язаних з переживаннями своїх проблем, самого себе;

— активний пошук особистістю нових форм взаємодії зі світом;

— підтвердження своєї індивідуальності, неповторності і значимості;

— підвищення адаптивності в постійно мінливому світі (гнучкості) [1, с. 11].

Ці цілі переслідує арт-терапевт у роботі як з дорослими, так і з дітьми.

В сучасній арт-терапії існує два основні підходи щодо співвідношення у ній мистецтва і власне терапії. Згідно з першим підходом, мистецтво саме по собі є цілющим, художня творчість дає можливість висловитися і заново пережити внутрішні конфлікти, є засобом збагачення суб'єктивного досвіду. Арт-терапія, у свою чергу, розглядається як засіб розвитку особистості та її творчого потенціалу за допомогою основних механізмів: сублімації і трансформації. Керівник (вчитель, викладач, психолог, арт-терапевт) заохочує членів групи (учнів, студентів, пацієнтів) довіряти своєму власному сприйняттю і досліджувати свої творіння як самостійно, так і за допомогою інших членів групи.

Відповідно до другого підходу, на першому місці в арт-терапії -- терапевтичні цілі, в той час як творчі цілі є вторинними. В рамках цього підходу арт-терапія розглядається як додаток до інших терапевтичних методів; представляючи власний внутрішній світ у візуальній формі, людина поступово рухається до його усвідомлення за допомогою основного механізму -- трансферу. Керівник групи спонукає її членів до вільних асоціацій та до спроби самостійно знайти значення власних робіт. Деякі вправи полягають у спільній групової роботи, наприклад створення групових фресок і створення загального групового художнього твору [1, с. 12].

З вище викладеного випливає, що в основі арт-терапії лежить процес творчості. Творчий потенціал закладений у кожної людини на різній глибині підсвідомості, і «витягнути» його можливо, тільки спираючись на особисту індивідуальність [4, с. 12].

Поняття творчості охоплює всі форми створення і перетворення нового на тлі існуючого, стандартного.

Процес творчості, за твердженням М. Кисельової, складається з трьох етапів:

1) створення нових, раніше неіснуючих форм матерії;

2) зміна, оновлення, перетворення і вдосконалення вже існуючого;

3) руйнування «старого світу» і побудова на його місці нового [4, с. 12].

Творча людина -- це людина, здатна по-новому обробляти інформацію, що звичайні і доступні всім дані, що сприймаються органами чуттів [8, с. 49]. Творча особистість інтуїтивно бачить можливості для перетворення звичайних даних в нове творіння, що істотно перевершує вихідне старе.

Основним засобом арт-терапії є арт- терапевтичні технології. У світовій педагогіці поняття «технологія» виникло, передусім, як протиставлення існуючому поняттю «метод». Недолік методу полягає в його негнучкості та статичності. Термін технологія (технологія в освіті) набув поширення у 40-х рр. ХХ століття і був пов'язаний із застосуванням нових аудіовізуальних засобів навчання [5, с. 15].

Як зауважує Г. Селевко, автор енциклопедії освітніх технологій, технологізація освітнього процесу створює нові можливості перед педагогом, він має змогу:

— більш конкретно передбачати результати і керувати педагогічними процесами;

— аналізувати і систематизувати на науковій основі наявний практичний досвід і його використання;

— комплексно вирішувати освітні та соціально-виховні проблеми;

— забезпечувати сприятливі умови для розвитку особистості;

— зменшувати ефект впливу несприятливих обставин на людину (учня, студента);

— оптимально використовувати наявні в розпорядженні ресурси;

— вибирати найбільш ефективні й розробляти нові технології та моделі для вирішення нових соціально-педагогічних проблем [6, с. 9-10].

Серед арт-терапевтичних технологій, якими нині активно послуговуються психологи, педагоги і власне арт-терапевти, слід виокремити:

1. Анімаційну терапію, що являє собою сучасну технологію соціальної реабілітації з метою зміни поведінки, міжособистісних і колективних відносин. У процесі анімаційної терапії відбувається, з одного боку, «розблокування» громадських зв'язків і встановлення теплих, довірливих відносин, з іншого -- навчання та оволодіння навиками позитивного мислення, естетики і поетики.

2. Арт-синтезтерапія -- комплексний метод групової психотерапії, що використовує синтез мистецтв. Ця технологія розглядається як самостійний напрям в лікувально-корекційній роботі, де володіння технічними прийомами різних видів мистецтва поєднується із знаннями психопатології і підпорядковане психотерапії мистецтв, психопатології.

3. Бібліотерапія -- технологія, в основі якої лежить лікування і виховання за допомогою книг. Це лікування людини словом, книгою. Вона займається вивченням особливостей читацького сприйняття під час хвороби і розробкою способів психологічної корекції за допомогою спеціально підібраної літератури.

4. Казкотерапія -- програвання і аналіз казок. Це терапія середовищем, особливо казковою атмосферою, в якій можуть проявитися потенційні можливості особистості, може матеріалізуватись мрія.

5. Кінотерапія -- один з напрямків арт-терапії. Фільм -- це метафора, де можна побачити відображення певної життєвої ситуації. Щоб допомогти пацієнтові, сюжет фільму має бути схожим із життєвою ситуацією, в яку потрапила людина, і запропонувати вихід з неї.

6. Драматерапія -- терапія засобами театру і акторсько майстерності.

7. Ігротерапія -- терапія через гру, ігрові ситуації.

8. Музикотерапія -- використання музики як терапевтичного засобу.

9. Орігамі -- створення фігур з паперу.

10. Пісочна терапія -- лікування під час роботи пацієнта з піском.

11. Ізотерапія -- використання прийомів графіки, живопису для лікування.

Спільна участь у художній діяльності може сприяти створенню відносин емпатії і взаємного прийняття, розвинути почуття внутрішнього контролю. Так, робота над малюнками, картинами або ліпленням передбачає упорядкування кольору і форм, концентрує увагу на відчуттях і почуттях. Заняття образотворчим мистецтвом створює багаті можливості для експериментування з кінестетичними і зоровими відчуттями, розвиває здатність до їх сприйняття, розвиває художні здібності та підвищує самооцінку. Сприятливим продуктом арт-терапії є почуття задоволення, яке виникає в результаті виявлення прихованих талантів та їх розвитку.

Висновки і пропозиції

Таким чином, арт- терапевтичні технології лежать в основі арт- терапії. Окрім того, арт-терапія спирається на творчість особистості. Саме під час творчості у процесі арт-терапії вдається зосередити увагу на внутрішньому світі, почуттях і переживаннях пацієнта (студента). Внаслідок цього, закономірним є той факт, що арт-терапія має потужний потенціал для формування особистості та професійних якостей майбутніх фахівців. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми застосування арт-терапії у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у більш детальному вивченні арт-терапевтичних технологій, що мають найбільший потенціал для формування і розвитку висококваліфікованого фахівця.

арт терапія педагог професійний

Список літератури

1. Бабій І. В. Теорія і практика арт-терапії: навчально-методичний комплекс / І. В. Бабій. - Умань, Алмі, 2014. - 75 с.

2. Борисова Н. В. Образовательные технологии как объект педагогического выбора / Н. В. Борисова. - М.: Ис- следоват. центр применения средств арт-терапев. технол. проблем качества подготовки спец., 2010. - 145 с.

3. Брюховецька О. Арт-терапевтичні технології у процесі особистісно орієнтованої підготовки майбутніх психологів, які отримують другу вищу освіту / О. Брюховецька // Післядипломна освіта в Україні. - 2014. - № 1. - С. 25-30.

4. Киселева М. В. Арт-терапия в практической психологии и социальной работе / М. В. Киселева. - СПб.: Речь, 2007. - 336 с.

5. Педагогічні технології: навч. посіб. / О. С. Падалка, А. М. Нісімчук, І. О. Смолюк, О. Г. Шпак - К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. П. Бажана, 1995. - 254 с.

6. Селевко Г. К. Энциклопедия образовательных технологий: в 2-х т. Т. 1 / Г. К. Селевко. - М.: НИИ школьных технологий, 2006. - 816 с.

7. Фірсова Л. С. Арт-терапія в педагогічній роботі / Л. С. Фірсова. - К., 2011. - 98 с.

8. Эдварс Б. Художник внутри вас / Б. Эдвардс. - Минск: ООО «Попурри», 2000. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru