Предмет і завдання педагогіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогіка -- не наука, а мистецтво, -- найобширніше,

складне, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв.

К.Д. Ушинський

Тема. Предмет і завдання педагогіки

Мета: ознайомлювати студентів з історією становлення та розвитку педагогіки як науки, з категорійним апаратом, системою педагогічних наук, міжпредметних зв'язків;

розвивати вміння опрацьовування лекційного матеріалу; розширювати лексику студентів науково-педагогічною термінологією;

виховувати культуру розумової праці; любов до професії, відповідальність.

педагогіка наука міжпредметний соціальний

План

1. Історія становлення та розвитку педагогіки як науки

2. Предмет і завдання педагогіки

3. Основні категорії педагогіки

4. Система педагогічних наук

5. Зв'язок педагогіки з іншими науками

1. Історія становлення та розвитку педагогіки як науки

З утворенням перших найдавніших людських спільнот перед ними постала потреба передавати свої досвід і знання наступним поколінням, у певний спосіб впливати на їх поведінку, що загалом мало сприяти виживанню людського роду, формувати моральні, психологічні, фізичні якості особистості. Тому, можемо з впевненістю сказати, що проблема наставництва, виховання виникла водночас з появою людського соціуму.

До XVII століття педагогіка функціонувала у лоні філософії, що була тоді майже всеохоплюючою системою наукових знань. Але розвиток матеріального виробництва і духовної культури, підвищення у зв'язку з цим ролі освіти і школи, зумовили виокремлення педагогіки в самостійну науку.

Завдяки науковим обґрунтуванням Я.А. Коменського «Велика дидактика», «Материнська школа» педагогіку виокремили в окрему науку. Значної уваги розвитку педагогіки надавав О.В, Духнович («Народна педагогия в пользу училищ и учителей сельских»). Ним був створений перший буквар «Книжица читальна я для начинающих».

До видатних педагогів відносять: К. Ушинськогоо, І. Огієнка, А.С. Макаренка, В. Сухомлинського.

М. М. Фіцула, український учений - педагог виокремлює такі стадії розвитку педагогіки:

народна педагогіка;

духовна педагогіка;

світська педагогіка.

Особливість світської педагогіки полягає у науковому погляді на проблему навчання і виховання дітей, відповідному аналізі педагогічної практики, обґрунтуванні раціональних форм і методів її вдосконалення. Своїм корінням світська педагогіка сягає давнього світу. Перші спроби узагальнити досвід виховання, сформулювати певні педагогічні положення, ідеї було зроблено в давніх Китаї, Індії, Греції та Римі. Тогочасні філософські трактати містять перші педагогічні узагальнення, зокрема щодо проблеми співвідношення політики і виховання, особистості й держави, мети, змісту і правил виховної діяльності.

До джерел розвитку педагогіки належать (за Л.І. Кузьмінським):

2. Предмет і завдання педагогіки

Назва «педагогіка» походить від грецьких слів «paidos» - дитина і «ago» - веду, тобто «дітоводіння». У Давній Греції так називали рабів, які супроводжували дітей рабовласників до школи, пізніше - вільнонайманих людей, котрі займались наставництвом, вихованням та навчанням дітей.

Педагогіка - наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Кожна наука має свої предмет і об'єкт дослідження та є синтезом знань про явища дійсності, які вона вивчає. Об'єкт педагогіки - сфера людської діяльності, основним завданням якої є виховання і навчання людини. Сутність об'єкта педагогіки зумовлює виокремлення її предмета. Предметом педагогіки є особлива сфера суспільної діяльності з виховання людини, складовими частинами якої є освіта і навчання.

Виховання як суспільне явище зародилося у зв'язку з практичною потребою пристосування підростаючого покоління до умов суспільного життя і виробництва. Здійснюється воно через засвоєння дітьми основних елементів соціального досвіду в процесі залучення їх дорослими до суспільних відносин, системи спілкування і суспільно необхідної діяльності. Тому виховання має конкретно історичний характер.

Педагогічна наука виникла і розвивалась як теорія виховання підростаючих поколінь. Зумовлено це тим, що людина, її духовні та фізичні якості формуються в дитинстві, підлітковому віці та юності. Саме в ці періоди життя розвиток особистості відбувається найбільш інтенсивно, формуються найголовніші її риси та особливості - розумові та фізичні сили, основи світогляду, переконань, моральних почуттів, риси характеру тощо.

Педагогіка вивчає процеси виховання, освіти і навчання лише у властивих для неї межах, розглядає у цих процесах тільки педагогічний аспект.

Основними завданнями педагогіки є вдосконалення змісту освіти; вироблення принципово нових засобів навчання, навчального обладнання; підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти; комп'ютеризація праці вчителя; вироблення нових і модернізація наявних форм і методів навчання; посилення виховної ролі уроку; вдосконалення змісту й методики Виховання; удосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації та підготовки до праці; вироблення шляхів демократизації та гуманізації життя й діяльності школи.

Реалізація завдань педагогіки відбувається у процесі її теоретичних пошуків, реальної педагогічної практики, постійної зорієнтованості на її вдосконалення, відповідність новим реаліям буття особистості.

3. Основні категорії педагогіки

Педагогіка, як і кожна наука, має свій понятійний апарат - систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки. До основних категорій належать виховання, навчання й освіта.

Виховання - цілеспрямований та організований процес формування особистості.

У педагогіці поняття "виховання" використовують у широкому соціальному, в широкому педагогічному, у вузькому педагогічному, в гранично вузькому педагогічному значеннях.

Виховання в широкому соціальному значенні означає формування особистості під впливом навколишнього середовища, умов, обставин, суспільного ладу. Оскільки дійсність нерідко буває суперечливою і конфліктною, то особистість може не лише формуватися під впливом середовища, а й деформуватися під впливом антисоціальних явищ, або, навпаки, загартовуватись у боротьбі з труднощами, виховувати в собі несприйнятливість до них.

Виховання в широкому педагогічному значенні охоплює формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яка ґрунтується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.

Виховання у вузькому педагогічному значенні є цілеспрямованою виховною діяльністю педагога, спрямованою на досягнення конкретної мети в колективі учнів (наприклад, виховання здорової громадської думки).

Виховання в гранично вузькому педагогічному значенні реалізується як спеціально організований процес щодо формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком через взаємодію вихователя і вихованця.

Навчання - це спеціально організований, цілеспрямований і керований процес взаємодії учителів і учнів, що передбачає засвоєння знань, умінь, навичок, формування світогляду, розвиток розумових сил і потенційних можливостей учнів, зміцнення навичок самоосвіти у відповідності з визначеними завданнями.

Освіта - процес засвоєння систематичних знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх та професійних знань.

4. Система педагогічних наук

Структура сучасної педагогіки відображає зв'язки і відносини, що виникли під час історичного розвитку педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики. Нині педагогічна наука об'єднує до двадцяти педагогічних галузей.

До системи педагогічних наук входять такі галузеві науки: загальна педагогіка, родинна педагогіка, порівняльна педагогіка, вікова педагогіка (переддошкільна, дошкільна, шкільна, соціальна, андрагогіка); функціональна педагогіка (професійна, військова, пенітенціарна); спеціальна педагогіка (сурдопедагогіка -- про розвиток і виховання дітей з вадами слуху; тифлопедагогіка -- про розвиток і виховання дітей з вадами зору; олігофренопедагогіка -- про розвиток і виховання дітей з проблемами в розумовому розвитку; логопедія -- про розвиток і навчання дітей з вадами мовлення). Певне місце у системі педагогічних наук займають також інші галузі педагогічних знань. Зокрема, педагогічна деонтологія -- народне вчення про виховні обов'язки батьків, про відносини вихователя з вихованцями; духовна педагогіка -- галузь педагогічних знань і досвіду виховання особистості в системі релігійних вірувань.

Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки утворюють:

агогіка (грец. ago - веду, виховую) - наука про вивчення проблеми запобігання відхиленням у поведінці дітей та підлітків;Размещено на http://www.allbest.ru/

герогогіка (грец. geron- стара людина) - наука про соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку;Размещено на http://www.allbest.ru/

андрогогіка (грец. andros - доросла людина) - наука про освіту та виховання людини впродовж усього її життя;Размещено на http://www.allbest.ru/

віктимологія (лат. victima - жертва і грец. logos - слово, учення) - наука про різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціалРазмещено на http://www.allbest.ru/

ьної організації та насильства.

5. Зв'язок педагогіки з іншими науками

Оскільки до розв'язання проблем виховання особистості причетні різні науки, педагогіка тісно пов'язана з ними. Міжпредметні зв'язки педагогіки дають їй змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.

Педагогіка пов'язана з філософією (етикою, естетикою), соціологією, психологією, анатомією, фізіологією, гігієною людини та з іншими науками. Філософія, соціологія допомагають педагогіці визначити мету виховання, правильно враховувати дію загальних закономірностей людського буття і мислення, надають оперативну інформацію про зміни в науці та суспільстві, коригуючи спрямованість виховання. Анатомія і фізіологія людини є основою розуміння біологічної сутності людини: розвитку вищої нервової діяльності, першої та другої сигнальних систем, розвитку й функціонування органів чуттів, опорно-рухового апарату, серцево-судинної та дихальної систем. Гігієна дітей і підлітків як галузь гігієни сприяє організації на наукових засадах у закладах освіти заходів щодо зміцнення здоров'я, фізичного розвитку, трудової діяльності дітей та підлітків. Зв'язок педагогіки з медициною є передумовою формування корекційної педагогіки як спеціальної галузі педагогічного знання.

Ці зв'язки обумовлені спільністю їх об'єктів (понять, закономірностей, концепцій, предметів, процесів, критеріїв, методів), реалізуються як взаємодія, взаємовплив, взаємопроникнення, інтеграція педагогіки та інших галузей знань. У цій взаємодії педагогіка спирається на ідеї інших наук (наприклад, людина формується у діяльності - з філософії); використовує їх методи дослідження (анкетування - із соціології), результати їх досліджень (насамперед психології); спільно з ними здійснює дослідження; дає їм замовлення на дослідження певних явищ.

Педагогіка як наука тісно пов'язана з іншими науками, що вивчають проблеми людини. Проте оскільки педагогіка разом із психологією та іншими людинознавчими науками займається вивченням людини, особливостями її поведінки і спрямована на її підготовку до функціонування та діяльності у суспільстві, то її можна поставити на перетині, а точніше в центрі інших наук.

Список літератури:

1. Волкова Н.П. Педагогіка/ Н.П. Волкова. - 2-ге видання, перероблене, доповнене - К.: «Академвидав», 2007. - 618 с.

2. Зайченко І.В. Педагогіка/ І.В. Зайченко. - 3-тє видання, перероблене та доповнене - К.: Видавництво Ліра-К, 2016. - 608 с.

3. Кузьмінський Л.І. Педагогіка у запитаннях і відповідях/ Л.І, Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. - Київ : Знання, 2006 . - 311 с.

4. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. - 528с.

Размещено на Allbest.ru