Роль і завдання історичної освіти у формуванні національного менталітету
Поняття менталітет і ментальність. Проблема толерантності і поваги. Зв’язок між менталітетом та освітою. Роль історичних знань у формуванні світогляду громадян. Значення історичної освіти у формування національного менталітету на сучасному етапі розвитку.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.05.2018 |
| Размер файла | 23,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Роль і завдання історичної освіти у формуванні національного менталітету
І.А. Селищева, аспірант кафедри педагогіки, Криворізький державний педагогічний університет
Анотація
У статті розглянуто феномен менталітету. Простежено зв'язок між менталітетом та освітою. Звернено увагу на те, що нині, в умовах реформування вітчизняної системи освіти, є потреба в перегляді ролі історичної освіти щодо підготовки майбутніх поколінь з урахуванням викликів сьогодення. Виявлено, що менталітет - це утворення лише відносно стійке. Його структура складається з статистичного незмінного ядра та рухливої оболонки, яка піддається корекції. Відповідно до цього, існує можливість здійснювати вплив на формування менталітету в процесі навчання. Звернено увагу на те, що в сучасному науковому просторі визначається важлива роль історичних знань у формуванні світогляду громадян та, у ширшому значенні - ментальності. Відповідно, щоб знайти шляхи взаєморозуміння духовних цінностей в єдиному освітньому просторі, слід звернути увагу на проблему організації освіти взагалі та історичної, зокрема, з урахуванням її впливу на формування менталітету. Визначено завдання історичної освіти у формуванні національного менталітету, які виходять із завдань історичної освіти взагалі, а саме: розвиток інтересу молодого покоління до історії; формування в учнів загальнолюдських та національних цінностей; виховання громадянина України, його національного характеру, національної гідності тощо. Акцентовано увагу на тому, що освіта закладає основи майбутніх змін у суспільстві, а історична освіта, корегуючи менталітет, скеровує ці зміни.
Ключові слова: менталітет, ментальність, національна ментальність, цінності, освіта, історична освіта, суспільство.
Аннотация
В статье рассматриваются особенности такого понятия как «менталитет». Анализируется взаимосвязь между менталитетом и образованием. Обращается внимание на то, что в период реформирования отечественной образовательной системы, необходимо пересмотреть роль исторического образования в деле подготовки будущих поколений с учетом задач и вызовов современности. Показано, что менталитет - это относительно стойкое явление. Его структура состоит из статистического стабильного ядра и меняющейся оболочки, которая поддается коректировке. Следовательно, существует возможность влияния на формирование менталитета во время обучения. Обращается внимание на то, что в современном научном обществе определяется важная роль знаний истории в формировании мировоззрения граждан, а в более широком значении - ментальности. Следовательно, чтобы найти пути взаимопонимания духовных ценностей в едином образовательном пространстве, нужно обратить внимание на организацию образования и, в частности исторического образования, с учетом ее влияния на формирование менталитета. Сформулированы задачи исторического образования для формирования национального менталитета, в основе которых лежат задачи общего исторического образования, а именно: развитие интереса молодого поколения к истории; формирование у учащихся общечеловеческих и национальных ценностей; воспитание граждан Украины, национального характера, национальной гордости. Обращается внимание на то, что образование формирует фундамент будущих изменений в обществе, а историческое образование, влияя на менталитет.
Ключевые слова: менталитет, ментальность, национальная ментальность, ценности, образование, историческое образование, общество.
Abstract
The focus of the article is on the concept of "national consciousness", "national consciousness", the peculiarities of national consciousness formation of the Ukrainian society in the independence period. The influence of historical education is studied; it is a key factor in the formation of national consciousness of the younger generation. Knowledge of our own historical past, the history of our people and the state is the basis of national consciousness and identity, as well as the national identity of the person. The focus is on the concept of «national consciousness». The «national consciousness» is the awareness of a group of people that they belong to a certain community, united by common characteristics, such as language, culture, history, the state, the collective level, and national consciousness is the fact that at the individual level some grounds are given for referring themselves to this community. Factors under which is the formation of Ukrainian national consciousness and its function in society. The historical education not only provides opportunities for the study of the past, but also contributes to individual human values that are the basis of choice of vital reference. However, a detailed study of historical events, identifying positive interference of different cultures, critical analysis and open discussion of sensitive and controversial issues contributes to overcoming social prejudices and stereotypes. One of the key features of historical education should be provision the citizens with historic knowledge and skills of analytical thinking that would form the basis of their national identity and consciousness of citizens and serve as the unifying basis of inhomogeneous society's development.
Keywords: mentality, national mentality, education, historical education, society
Актуальність. В умовах сучасного відродження культури, розвитку національної самосвідомості і, по суті, саме зараз, становлення української нації у її єдності, важливого значення набуває вивчення проблеми толерантності і поваги один до одного, до представників інших мовних, етнічних й релігійних спільнот. Очевидно, що відносити себе до тієї чи іншої національної культури, не усвідомивши історії власного народу, його світогляду, неможливо. Тож історичні знання уможливлюють розуміння витоків нації, формують підґрунтя світогляду особистості, навчаючи поважати власну культуру, бути впевненим в її цінностях, та позитивно сприймати інші культури. Переважно від того, як українська освіта зможе відповісти на виклики сьогодення, залежатиме й майбутнє самої України.
Аналіз останніх джерел та публікацій (Analysis of resent researches and publications). Поняття «менталітет» через його складність й інваріантність піддавалося детальному аналізу в роботах істориків, філософів, соціологів, психологів, культурологів. Його трактування ґрунтується на різних авторських концепціях. Отже, щоб скласти загальне бачення поняття й запропонувати визначення такого феномену як менталітет, необхідно розглядати його як багатоаспектне явище.
Наукові розвідки вітчизняних та зарубіжних науковців з означеного питання поділяються за такими проблемами як, по-перше: - дослідження поняття «менталітет», його інтерпретація в різних площинах (історичній, психологічній, політичній, культурологічній). До цієї теми звертаються у своїх працях російські дослідники Б. Гершунський, Д. Полєжаєв, А. Юревич, О.Тимофеєва, а також вітчизняні: Т. Бабина, Г. Михайлишин, О. Ющишин та інші. По-друге, дослідження загальних питань навчання історії, змісту сучасної історичної освіти. До когорти науковців, які долучилися до цієї проблеми, належать К. Баханов, С. Кульчинський, О. Пометун, О. Удод та інші.
Поряд з цим, проблема взаємозв'язку історичної освіти і національного менталітету, ролі історичної освіти у справі формування національного менталітету, зокрема українського, потребує, на нашу думку, ґрунтовнішого висвітлення.
Мета (Purpose). Мета статті - визначити роль і завдання історичної освіти у справі формування національного менталітету на сучасному етапі розвитку.
Mетоди (Methods). Серед завдань, що постали нині в нашій державі, одне із найголовніших полягає в розбудові національної системи освіти. Це відображено в нормативно-правовій базі функціонування освіти. Так, у Національній стратегії розвитку освіти в Україні (2013 р.) та Національній доктрині розвитку освіти (2002 р.) окреслено формування національних та загальнолюдських цінностей як один із пріоритетів державної освітньої політики. Звертається увага на те, що система освіти має забезпечувати збереження і продовження української культурно-історичної традиції, шанобливого ставлення до українських національних святинь, історії, утверджує українську національну ідею. Акцентується увага на тому, що вона має забезпечувати формування особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, європейської цивілізації.
У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти (2011 р.), метою освітньої галузі “Суспільствознавство”, яка складається з історичного та суспільствознавчого компонентів, зазначено: «забезпечення розвитку учня як особистості, що керується гуманістичними нормами і цінностями, усвідомлює себе громадянином України та успішно самореалізується в сучасному українському суспільстві» [4]. Відповідно, метою навчання історії в загальноосвітній школі є «формування в учнів ідентичності та почуття власної гідності в результаті осмислення соціального та морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті історичного процесу» [4]. Стосовно цього, слушною видається думка С. Кульчицького, щодо ролі шкільної історичної освіти у формуванні світоглядної позиції нового покоління. Науковець звертає увагу, що людина набуває базових знань про власну історію в школі і вони залишаються на все життя. Тож, історія це не тільки наука і навчальна дисципліна, це ще й спосіб усвідомлення власних коренів і традицій.
Сучасні науковці О. Пометун і Г. Фрейдман наголошують на тому, що суспільствознавча освіта взагалі, й історична зокрема, допомагають людині засвоїти три кола цінностей: етнокультурні, національні та загальнолюдські. До того ж, державна система освіти, що відповідає за соціалізацію особистості, «є важливим інститутом, який спроможний еволюційним шляхом забезпечити зміну ментальності, створити умови для виховання людини громадянського суспільства». Узагальнюючи, вони визначають метою шкільної історичної освіти - створення оптимальних психолого-педагогічних умов для інтелектуального розвитку, саморозвитку та становлення особистості учня, як суб'єкта історичного розвитку та суспільних відносин [6]. Підтримуючи цю тезу, К. Баханов констатує, що «дидактична складова шкільної історичної освіти має бути зорієнтована на сприяння засобами історії розвитку громадянської свідомості учнів як основи сучасного українського суспільства» [2].
Історична освіта була і є впливовим духовним чинником розвитку нації. її роль полягає у формуванні в молодого покоління цілісного образу історичного минулого національної спільноти, з якою молода людина може себе ідентифікувати. Але, має бути присутнім український погляд на історичні події, який враховуватиме світовий досвід толерантного ставлення до прав людини, пріоритету людських цінностей та цивілізаційних вартостей культури.
Кожен народ має свою історію, що сприяє розвитку національної ідентичності через збереження і відтворення культурних, ментальних, психологічних основ. Вивчення менталітету того чи іншого етносу зобов'язує політиків ураховувати у своїй діяльності його національний характер, традиції, релігії та допомагає коригувати національну політику, етнополітику з огляду на менталітет нації. Відповідно до цього, Г. Михайлишин називає ментальність важливим, дієвим фактором суспільного розвитку, хоч малопомітним, тому що імпульси, які вона надсилає народу чи окремій людині, йдуть з глибин історії, з глибин підсвідомого. Досліджуючи це питання, Т. Бабина констатує, що науковці розглядають менталітет «як сукупність повсякденних усвідомлених уявлень, символічних образів і цінностей, як архетипна компонента колективного несвідомого і як корелят свідомого та несвідомого, як певний сплав ідеологічних настанов, раціональних орієнтацій і невідрефлексованих компонентів колективної свідомості» [1, с. 30].
Нині проблема ментальності викликає акцентований інтерес як у філософії, культурології, так і в історії, філології, психології та інших науках. Актуальність означеного питання обумовлена, насамперед, постійними процесами самоусвідомлення людиною себе як суб'єкта духовної діяльності. Крім того, сьогодення спонукає до розуміння менталітетів інших соціальних груп, на основі якого він може виробити власні механізми впливу на них, утвердити в них ті філософсько-світоглядні уявлення, які є обґрунтованими.
Важливе місце у формуванні менталітету, зокрема, українського, належить освіті. Саме вона надає сталості та визначеності суспільним відносинам стосовно нагромадження знань, соціального досвіду, відтворення і розвитку культури, формування особистості тощо. Тому, заслуговує на увагу думка Б. Гершунського, що формування менталітету особистості й соціуму - це вагома цінність освіти та її ієрархічно найвища мета. Науковець зазначає: «Менталітет - квінтесенція культури. В ньому втілюються глибинні основи світосприйняття, світогляду і поведінки людини. Саме менталітет зумовлює конкретні вчинки людей, їх ставлення до різних сторін життя суспільства». Далі дослідник зауважує, що у схемі результативності освіти «грамотність - освіченість - професійна компетентність - культура - менталітет» саме менталітет посідає найвищий щабель, та є передумовою змісту всіх нижчих ланок цього ряду.
Аналізуючи поняття «менталітет», його світоглядний характер, Т. Бабина пропонує використати це поняття для визначення змістових параметрів вищих цінностей і цілей освіти. На її думку, галузь освіти уможливлює виконання ролі «ментальноперетворюючого «агента середовища», котрий здатний активізувати складний процес управління ментальною енергетикою соціуму» [1, с. 30]. З'ясовуючи місце зазначеного поняття серед освітніх цінностей, дослідниця зазначає, що менталітет формується різними поколіннями, евристичні переваги менталітету об'єктивно породжуються економічним, соціальним, політичним, загальнокультурним чинниками. Вони суб'єктивно змінюють різні історичні фактори, які врешті-решт впливають на перебіг історичного процесу. До того ж, керуючись у своїй поведінці складовими менталітету, людина відбирає імпульси і враження, що ідуть від зовнішнього світу, та перетворює їх на свій внутрішній досвід. Тож, незважаючи на певну змістовну розпливчастість, узагальнює Т. Бабина, менталітет впливає на найскладнішу царину людської життєдіяльності, а саме: на емоції і світобачення, тому за потреби його можна коригувати [1, с. 30].
Цікавою є думка російського дослідника-психолога А. Юревича, який, називаючи ряд загальних тверджень щодо зазначеного поняття, вважає фактори, які формують національну психологію впливають постійно, тобто вона знаходиться під їх перманентною дією, до того ж одні фактори приєднуються до інших, внаслідок чого національні менталітети змінюються та ніколи не мають завершеного характеру. Завдяки цьому, одні компоненти національних менталітетів більш мінливі, ніж інші, однак, в кожному такому менталітеті існує відносно стабільне ядро [7]. Тобто, менталітет - це утворення лише відносно стійке. Воно має тенденцію змінюватися під впливом (стихійним чи організованим), ним можна керувати, або навіть маніпулювати. Відповідно, щоб знайти шляхи взаєморозуміння духовних цінностей в єдиному освітньому просторі, слід звернути увагу на проблему організації освіти взагалі та історичної, зокрема, з урахуванням її впливу на формування менталітету.
Окреслене вище підтверджує думку російського дослідника Б. Гершунського про взаємозв'язок між менталітетом та освітою. Він пише: «З одного боку, характер навчальної діяльності залежить від ментальних пріоритетів. З іншого, самі ці пріоритети, життєві цінності та ідеали залежать від освітніх потенцій суспільства, його прагнення до відтворення в кожному наступному поколінні власних культурних традицій і моральних підвалин до їх безперервного збагачення і розвитку» [Цит. за 1, с. 30].
Досить часто поняття менталітет і ментальність використовуються як взаємозамінні. Однак, деякі науковці розрізняють ці терміни. Ми поділяємо думку О. Ющишина, що під ментальністю слід розуміти частковий аспектний прояв менталітету не лише в умонастрої суб'єкта, а в його діяльності, яка пов'язана та випливає з менталітету. Проте, менталітет - інтегральна ціннісна мотивована характеристика соціальної спільності; сформована система елементів духовного життя і світосприймання, яка зумовлює відповідні стереотипи поведінки, діяльності, способи життя різноманітних соціальних груп та індивідів; включає сукупність ціннісних, символічних, свідомих чи підсвідомих відчуттів, уявлень, поглядів [8]. Зокрема, В. Манакін називає менталітет явищем соціокультурного порядку, а ментальність - когнітив- но-психологічного. Науковець наголошує, що «ментальність є певним мінімумом духовного єднання людей на кшталт енергетичного поля, в якому відображається їхня психіка і духовність».
Важливою у цьому контексті є думка Т. Бабиної, яка зазначає, що повноцінна життєва самореалізація особистості можлива за умов, якщо людина глибоко вірить у своє індивідуальне неповторне призначення, бачить у ньому вищий сенс свого життя й водночас відчуває себе частинкою природи та людської спільноти. Тож як продукт певної культури з її цінностями, особистість має власну ментальну парадигму, крізь призму якої вона сприймає світ. Тоді як галузь освіти дозволяє з'ясувати чому і як формувалася і формується ментальність соціуму, тому, вона здатна активізувати, удосконалити складний процес управління індивідуальною та суспільною ментальністю, а за відповідних умов корегувати і перетворювати життєві орієнтири як на особистісному рівні, так і на рівні соціуму, використовуючи нові філософсько-освітні методології, в яких основну цінність становить творення особистості [1, с. 32]. Тут ми погоджуємося з думкою К. Баханова, який вважає саме історичну освіту за своєю сутністю «процесом зовнішнього впливу на становлення історичної свідомості індивідуума» [2].
Тим часом, кожен народ у процесі свого історичного розвитку, виробив власний менталітет, своєрідний спосіб усвідомлення й ставлення до світу, який задається мовою, традиціями, вихованням, релігійними уявленнями тощо. Він формується історично, тоді як процес його творення має неусвідомлений характер: відповідно, менталітет детермінує цінності певної людської спільноти та визначає поведінку, почуття, думки її окремих представників.
менталітет історичний освіта світогляд
Висновки і перспективи
Отже, спираючись на дослідження науковців, зазначимо, що менталітет сам по собі це динамічне явище.
Його структура складається з статистичного незмінного ядра та рухливої оболонки, яка піддається корекції. Ці обставини дають нам підстави стверджувати, що існує можливість здійснювати вплив на формування менталітету в процесі навчання. Тобто, освіта має такі можливості, до яких слід віднести і наявність системи власних цінностей та норм, і, за відповідних умов, вона здатна виконувати провідну роль у формуванні менталітету, його корекції, унаслідок чого суспільство в цілому зазнає суттєвих змін, вдосконалюється [1,3]. До того ж, у сучасному науковому просторі визначається важлива роль історичних знань у формуванні світогляду громадян та, у ширшому значенні - ментальності.
Відповідно до цього, завданнями сучасної історичної освіти у формуванні національного менталітету, які виходять із завдань історичної освіти взагалі, вважаємо:
- розвиток інтересу молодого покоління до історії як галузі знань та навчального предмету, зокрема;
- формування в учнів загальнолюдських та національних цінностей, прилучення їх до духовно-культурної спадщини українського народу, до історико-культурної традиції людської цивілізації;
- виховання громадянина України, його національного характеру, національної гідності, який усвідомлює свою роль і відповідальність перед суспільством і державою;
- розвиток та зміцнення самосвідомості, власної ідентичності на різних рівнях, що активізує процеси самоідентифікації особистості.
Тож, розвиток, вдосконалення, та, іноді, корекція менталітету особистості й соціуму можуть стати одним із завдань освіти, а послідовне формування єдиного культурного освітнього простору, на підґрунті різнобічного діалогу ментальностей, діалогу культур - стратегічним пріоритетом розвитку освіти в глобальному вимірі.
Список використаних джерел
1. Бабина Т. Г. Менталітет у системі освіти / Т. Г. Бабина // Грані. - 2013. - № 2 (94). - С. 29-32.
2. Манакін В. М. Мова і міжкультурна комунікація : навч. посіб. / В. М. Манакін. - К. : ВЦ «Академія», 2012. - 288 с.
3. Ющишин О. І. Поняття національного характеру, ментальності і національної свідомості як інструмент культурологічного аналізу / О. І. Ющишин // Наука. Релігія. Суспільство: Наук. журнал. - 2010. - № 3. - С. 221-227.
Размещено на Allbest.ur
...Подобные документы
Теоретичні основи наступності дошкільної і початкової освіти. Вікові особливості дітей шестирічного віку. Педагогічні умови забезпечення наступності у формуванні природничих знань у першокласників. Основи національної доктрини розвитку освіти в Україні.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 24.10.2009Місце історичного краєзнавства у вітчизняному законодавстві про освіту. Його роль в системі шкільної історичної освіти. дидактичні та виховні функції. Застосування методів роботи з краєзнавчим матеріалом в методичній розробці уроку з історії рідного краю.
курсовая работа [73,5 K], добавлен 08.06.2012Створення нової системи викладання історичних дисциплін у середніх і вищих навчальних закладах України. Проблеми підготовки сучасних навчальних програм і підручників з історії. Використання активних форм і методів організації самостійної роботи студентів.
статья [28,0 K], добавлен 20.08.2013Світові тенденції розвитку сьогоднішньої освіти, головна мета національного виховання на сучасному етапі. Основні змістові компоненти нового педагогічного мислення, методики вивчення української мови. Українознавство як самостійний інтегративний курс.
статья [34,7 K], добавлен 20.09.2010Загальні принципи та тенденції формування систем вищої освіти європейських країн, їх сутність і особливості, оцінка ефективності на сучасному етапі. Основні завдання організації навчальних закладів освіти. Реформи освіти після Другої світової війни.
реферат [26,6 K], добавлен 17.04.2009Поняття, мета та завдання національного виховання молодших школярів. Проблема виховного ідеалу у науково-педагогічній літературі. Ознайомлення з ідеями Ващенка щодо ідеалістичного світосприймання та утвердження християнської моралі в системі освіти.
курсовая работа [90,4 K], добавлен 22.03.2014Аналіз педагогічних поглядів М. Грушевського, М. Драгоманова на національну освіту та виховання. Роль історії, екології у розвитку освіти та виховання. Основні положення концепції національного виховання. Перспективи розвитку ідеї видатних діячів.
статья [22,0 K], добавлен 18.12.2017Методи олімпійської освіти, її роль та значення в процесі занять фізичною культурою. Специфіка організації та впровадження елементів олімпійської освіти в систему фізичного виховання дітей дошкільного віку. Підготовка інструкторів з фізкультури в ДНЗ.
статья [22,3 K], добавлен 06.09.2017Розробка нової освітньої стратегії – полікультурної освіти. Проблема полікультурної освіти в поліетнічному багатонаціональному суспільстві. Дослідження історичних та соціокультурних чинників, що сприяють зародженню і розвитку полікультурної освіти.
статья [18,6 K], добавлен 17.12.2008Історія формування системи вищої освіти в Німеччині. Сучасні принципи побудови вищих навчальних закладів, участь у болонському процесі. Проблеми та перспективи розвитку вищої освіти сьогодні. Доступ громадян до вищої освіти, характеристика кваліфікацій.
реферат [64,3 K], добавлен 16.11.2014Експертна оцінка освіти Італії на рівнях дошкільної, шкільної і вищої системи освіти. Напрями вдосконалення і розвитку системи освіти Італії: негативні і позитивні тенденції. Вплив і значення розвитку італійської освіти для освіти України.
реферат [14,3 K], добавлен 10.02.2011Пріоритетні напрями розвитку національного виховання. Освіта та фізичне виховання - основа для забезпечення здоров`я громадян. Міжнародне співробітництво та інтеграція у галузі освіти. Сприяння європейській співпраці в галузі гарантій якості освіти.
реферат [64,4 K], добавлен 16.05.2015Екологічне виховання - невід'ємна складова освіти, педагогічні умови екологічного виховання. Теоретичні основи організації екологічної освіти. Розвиток біологічних понять, методика розвитку умінь. Формування поняття "птахи" на основі екологічних знань.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 21.09.2010Концептуальні основи і державні пріоритети розвитку освіти в Україні. Основні шляхи і реалізація програми реформування системи освіти. Приєднання України до Болонського процесу та участь у формуванні Загальноєвропейського простору вищої освіти.
реферат [18,0 K], добавлен 18.01.2011Рівні підготовки фахівців. Сутність ступеневості вищої освіти. Нормативний, вибірковий компоненти змісту освіти. Складові державного стандарту освіти. Форми навчання: денна, вечірня, заочна. Ознаки громадсько-державної моделі управління освітою в Україні.
реферат [16,9 K], добавлен 18.01.2011Колектив, його сутність, роль і виховний вплив у формуванні особистості. Поняття колективу у психолого-педагогічній літературі. Сухомлинський В.О. та Макаренко А.С. про вплив дитячого колективу на особистість. Шляхи розвитку і згуртування колективу.
курсовая работа [41,6 K], добавлен 27.09.2008Три рівні загальної середньої освіти в Україні: початкова, базова та повна. Види органів управління освітою: центральні та місцеві. Ліцензування та реєстрація шкіл. Контроль за педагогічними працівниками. Ознаки сучасної політики фінансування освіти.
курсовая работа [950,8 K], добавлен 16.03.2014Історія розвитку системи освіти, вплив організації англійської системи освіти на економічний розвиток країни. Реформи освіти другої половини ХХ століття, запровадження новий принципів фінансування. Значення трудової підготовки учнів у системі освіти.
реферат [24,1 K], добавлен 17.10.2010Основні напрями діяльності почесних попечителів навчальних округів, гімназій, реальних училищ щодо розвитку географічної освіти. Роль та значення родини Терещенків у розвитку географічної освіти. Особливості прогресивних ідей у підросійській Україні.
статья [25,7 K], добавлен 11.09.2017Реформування освітньої системи в незалежній Україні. Нова законодавча і нормативна бази національної освіти. Проблеми наукової діяльності, управління освітою. Посилення гуманітарного компоненту освіти, пріоритетні напрями державної політики в її розвитку.
реферат [41,5 K], добавлен 09.02.2011
