Наукова сутність готовності майбутніх викладачів дизайну до професійного саморозвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет технологій та дизайну

Кафедра іноземних мов

Наукова сутність готовності майбутніх викладачів дизайну до професійного саморозвитку

старший викладач В.Л. Малінкіна

Анотація

У статті охарактеризовано сутність та структуру готовності майбутніх викладачів дизайну до професійного саморозвитку. Визначено, що професійний саморозвиток педагога є необхідною умовою, засобом та критерієм становлення професіонала в процесі навчання. Процес формування готовності до професійного саморозвитку майбутнього викладача дизайну має свою неповторну специфіку та полягає у розвитку особистості, яка володіє творчим мисленням, інтелектом, професійною самостійністю, здатна руйнувати те, що вже стало загальновизнаним, вміти приймати гнучкі рішення у складних життєвих ситуаціях. Важливим фактором, що сприяє ефективності формування готовності до професійного саморозвитку майбутнього викладача дизайну є формування у студентів мотиваційно-ціннісного відношення до педагогічної діяльності. Процес формування мотиваційно-ціннісного відношення надзвичайно складний та пов'язаний з особистісними перетвореннями майбутнього викладача - зміною цінностей, мотивацій, здібностей досвіду спілкування, діяльності та поведінки. Практичною ціллю майбутньої педагогічної діяльності є підтримка та посилення інтересу до обраної професії. Активний професійний саморозвиток суб'єктів освітнього процесу виступає критерієм розвиненості навчального закладу, а готовність до діяльності розвивається на основі засвоєння загальних та професійних знань, формування необхідних для виконання діяльності умінь та навичок, удосконалення сформованих професійно значущих якостей особистості, здібностей, важливих для майбутньої професійної діяльності. Формування готовності до професійного саморозвитку майбутнього викладача дизайну безпосередньо пов'язане з самопізнанням, самоосвітою, саморегуляцією та самооцінкою.

Ключові слова: саморозвиток, професійний саморозвиток, готовність до професійного саморозвитку.

Аннотация

Ключевые слова: саморазвитие, профессиональное саморазвитие, готовность к профессиональному саморазвитию.

Abstract

Key words: self-development, professional self-development, readiness to professional self-development.

Актуальність (Introduction). Педагогіка вищої школи останнім часом звертає свою увагу на те, що якість професійної освіти залежить від духовно-моральної атмосфери вищого навчального закладу, тобто, характеру взаємовідносин у студентському середовищі, стилю педагогічного спілкування та взаємодії в навчанні, у спільній науково-дослідницькій та творчій діяльності, неформальному спілкування між викладачами та студентами. мотиваційний педагогічний спеціальність викладач

Сучасне суспільство відчуває гостру потребу у компетентних та творчих фахівцях з високим рівнем професіоналізму, професійної культури та творчої активності.

Тому, особлива увага приділяється підготовці майбутнього фахівця дизайнера, який би міг поєднувати фундаментальність базових знань з інноваційністю мислення. Саме дизайнер формує вигляд предметів, з якими людина має безпосередній контакт, і саме дизайнерська думка керує створенням образу просторового середовища, де людина живе, відпочиває, трудиться, творить.

Проблему формування готовності до професійного саморозвитку більшість науковців розглядають як «готовність до діяльності». На думку вчених, готовність особистості до діяльності супроводжується станом мобілізації всіх особистісних підструктур, що забезпечують виконання цієї діяльності [6].

Вища школа, вирішуючи конкретне завдання підготовки спеціалістів у сфері дизайну, здібних виконувати свою професійну діяльність в нових умовах, повинна формувати такі якості особистості, як системне наукове мислення, інформаційна культура, творча активність, висока моральність. Ці якості мають знайти своє відображення в професійній готовності випускника ВНЗ.

Традиційний погляд на зміст навчання, його роль і місце у підготовці майбутнього викладача дизайну потребують суттєвої переоцінки та уточнення. Сьогодні професійне навчання повинно орієнтуватись на особистість з розвиненим творчим мисленням, здібної до само зміни, самовдосконалення та саморозвитку. Але, насправді, більшість студентів не вміють правильно організовувати свій саморозвиток та самоосвіту.

Аналіз останніх досліджень та публікацій (Analysis of recent researches and publications). Проблема професійного саморозвитку особистості є предметом досліджень як вітчизняних так і зарубіжних вчених. Так, дослідженням проблеми професійного саморозвитку займалися Сократ, Демокрит, Ж.Ж.Руссо, М.Монтессорі; принципи професійного саморозвитку досліджували Я.Коменський, І.Песталоцці, К.Ушинський, А.Макаренко, В.Сухомлинський та ін.; А.Алєксєєв, В.Лозовий, Л.Сідак, Л.Виготський, В.Безрукова, В.Вакуленко, Н.Гавриш, О. Глузман, А.Деркач, І.Зязюн, Н.Кузьміна, В.Сластьонін, Є.Шиянов, А.Щербаков у своїх наукових працях досліджували проблеми професійного розвитку та саморозвитку; Г.Артемчук, С.Гончаренко, А.Грецов, В.Кремень, А.Маркова у своїх роботах досліджували процеси оновлення професійної освіти; питання професійного саморозвитку педагога висвітлено у наукових працях В.Вітюка, Ю.Реви, О.Остапчука та ін.; теорія організації навчального процесу у вищій школі представлена у працях В.Андрущенка, А.Вербицького, Л.Пуховської, Н.Чибісової та ін., особистісний та професійний саморозвиток досліджували М. Гінзбург, Е. Зеєр, І. Зимня, І. Краснощок та ін., питання самоосвіти та самовиховання майбутніх педагогів розкрито в наукових роботах Є.Бєлозерцева, М.Боритко, Н.Бружукова, В.Денисенко, Л.Коржова, Ю.Кулюткіна, О.Кучерявого, Л.Мітіної, В.Сироти, В.Сластьоніна, Т.Шамової; реалізацію особистісно-орієнтованого підходу досліджували І.Бех, Є.Бондаревська, В.Зайцев, О.Пєхота, В.Сєріков, С.Подмазін, І.Якиманська; психологічні аспекти саморозвитку особистості аналізували Н.Бітянова, С.Максименко, Б.Мастеров.

Мета (Purpose). На думку більшості сучасних вітчизняних науковців, становлення професіонала можливе лише в результаті єдності як професійного, так і особистісного розвитку. Простежуючи особливості саморозвитку особистості як суб'єкта діяльності, дослідники акцентують увагу на значенні саме професійної діяльності як оптимального чинника її творчого саморозвитку.

Професійна діяльність викладача у галузі дизайну є складною, ієрархічно побудованою, багаторівневою і динамічною структурою, з великими можливостями переходу від рівня до рівня, яка характеризується сукупністю основних параметрів - продуктивність, якість, надійність^].

Майбутній викладач дизайну у процесі навчання у ВНЗ повинен навчитися не лише самостійно конструювати та виготовляти одяг, а й знати історію моделювання одягу, методику прогнозування модних тенденцій, а також професійну педагогіку та психологію, комп'ютерний дизайн, логіку та закономірності побудови конструкції, структуру формотворення та моделювання; володіти навичками ведення наукової та пошуково-дослідницької роботи, які дозволять знаходити оптимальні способи вирішення існуючих виробничих проблем у майбутній професійній діяльності та, які є показниками якості та рівня їх професійного саморозвитку [4].

Тож, готовність майбутнього викладача у галузі дизайну до професійного саморозвитку ґрунтується не лише на засвоєнні певних знань, але й на формуванні загально педагогічних умінь та їх готовності до постійної самоосвіти, що є основою саморозвитку особистості майбутнього педагога.

Отже, метою даної статті є визначення наукової сутності готовності до професійного саморозвитку майбутніх педагогів, викладачів дизайну.

Методи (Methods). Проблему формування готовності до професійного саморозвитку більшість науковців розглядають як «готовність до діяльності». На думку вчених, готовність особистості до діяльності супроводжується станом мобілізації всіх особистісних підструктур, що забезпечують виконання цієї діяльності [6].

Науковці вважають, що готовність з позиції особистості пов'язана з усвідомленням особистістю власних потреб. Вона передбачає активність та здійснює вплив на формування оптимальної працездатності людини, продуктивність діяльності, в цілому, є передумовою успішної діяльності [1].

Готовність містить у собі різні настанови на усвідомлення педагогічної задачі, моделі ймовірної поведінки, визначення спеціальних способів діяльності, оцінку власних можливостей у їхньому співвідношенні з майбутніми труднощами й необхідністю досягнення певного результату [7].

Розглянемо види готовності, які виокремлюють М.Дьяченко та Л.Кандибович.

Завчасна (загальна або тривала) готовність, вчені розглядають як заздалегідь сформовані установки, знання, навички, уміння, досвід, якості і мотиви діяльності.

На основі завчасної готовності відбувається поява стану готовності до виконання тих, або інших поточних завдань діяльності.

Тимчасова (ситуативна) готовність - це динамічний, цілісний стан індивіда, внутрішня спрямованість на відповідну поведінку, змобілізованість усіх сил на активні та доцільні дії. її виникнення і формування визначаються бажанням досягти успіху, усвідомленням задач, розумінням відповідальності, встановленням плану майбутньої роботи [1].

Аналізуючи психолого-педагогічну літературу, ми дійшли висновку, що розуміння поняття «готовність до професійного саморозвитку» вченими визначається по-різному.

Г.Ільїна розглядає це поняття як складно-структуроване особистісне утворення, яке завдяки встановленню нових зв'язків між певними особистісними подструктурами, забезпечує необхідні внутрішні умови для успішного професійного саморозвитку особистості [3].

Готовність до професійного саморозвитку О.Пєхота визначає як утворення, що забезпечує необхідні внутрішні умови для успішного професійного зростання. Усвідомлюючи свій рівень готовності, студент прагне його підвищити, він коригує процес власного розвитку шляхом розроблення та втілення індивідуальної програми професійного саморозвитку[8].

На думку П.Харченко, готовність до професійного саморозвитку - це внутрішньо-цілісне поєднання всіх структурних складових психіки особистості, спрямоване на її конструктивну взаємодію із зовнішнім світом шляхом отримання особистісно-значущого й адекватного вимогам соціуму результату професійної діяльності, що є процесом, котрий не обмежується змістом набутого досвіду, а ґрунтується на актуалізованому прагненні до особистісного та професійного зростання [9].

Такі вчені, як М.Дьяченко, Л.Кандибович, К.Платонова, В.Серикова, поняття «готовності» розглядають в контексті «готовність до діяльності». Поняття сутності «готовність до діяльності» в психолого-педагогічній літературі науковцями визначається по-різному. З однієї сторони, готовність розглядається як інтегральне особистісне утворення, система якостей особистості, що забезпечує результативність діяльності спеціаліста, виконання ним певних функцій; з іншої сторони, готовність розглядається як функціональний стан, що визначає успішність виконання професійних дій.

На думку Л.Андрєєва, Я.Коломенського, В.Шадрикова, викладач супроводжуючи студента в процесі отримання ним знань та формуванні професійно необхідних умінь, повинен постійно націлювати увагу студентів на необхідність додаткової ефективної самостійної роботи, це зможе розвинути в них уміння самоосвіти та сформує мотивацію формування готовності до професійного саморозвитку.

Практика роботи у ВНЗ з підготовки майбутніх викладачів дизайну вказує на те, що в основному навчальний процес зорієнтований на підвищення компетентності майбутнього професіонала, однак, при цьому недостатньо враховується індивідуальна своєрідність професійного саморозвитку студента протягом усього життя.

В дослідженнях А.Вирщікова, В.Ільїна, Н.Сєргєєва, В.Сєрікова, А.Саранова готовність особистості до певного виду діяльності розглядається в єдності трьох складових її компонентів: мотиваційно-цільового, змістовного та процесуального.

Г.Ільїна в своєму дослідженні готовності до професійного саморозвитку, в перший компонент готовності включає особистісні якості, що визначають направленість майбутньої діяльності та забезпечують її дієвість та інтенсивність на основі ефективного функціонування механізмів волі. В той же час. В само розвиваючій діяльності вольові зусилля відіграють важливу роль, вимагають спеціальних дидактичних засобів та внутрішньо особистісних умов для їх здійснення, що дозволяє властивостям особистості, обумовлені діями вольових механізмів (самоконтроль, самодисципліна, наполегливість в досягненні цілей) виділити в самостійний компонент готовності до професійного саморозвитку [2, с.12].

Основними структурними елементами готовності особистості студента до професійного саморозвитку є стійка професійна мотивація, орієнтація на цінність самореалізації в професійній діяльності, відповідальність за свій подальший розвиток, система професійних знань, навичок та вмінь, навичок само розвиваючої діяльності. самодисципліна, наполегливість у досягненні цілі, самоконтроль, емоційно позитивний досвід особистості по проектуванню та організації процесів саморозвитку [2, с.12-13].

Вивчення наукової літератури та аналіз педагогічного досвіду показу, що в процесі навчання майбутнього викладача дизайну потрібно спонукати студента до саморозвитку.

Для цього студент займає позицію активного помічника викладача і намагається під керівництвом педагога осягнути способи вивчення дисциплін на основі тих методик, які найбільш глибоко розкривають його індивідуальну готовність до саморозвитку.

Відмінною рисою саморозвитку особистості є наявність в педагогічному процесі направленості на самостійне перетворення суб'єкта діяльності самими же суб'єктом (А.Лєонтьєв, Б.Ломов, Л.Божович).

Студенти під керівництвом викладача, враховуючи корективи, які вносяться в їх самостійну пізнавальну та само розвиваючу діяльність, успішно самостійно досягають необхідного рівня готовності до професійного саморозвитку.

Результати (Results). Таким чином, ми визначили, що активний професійний саморозвиток суб'єктів освітнього процесу виступає критерієм розвиненості навчального закладу, а готовність до діяльності розвивається на основі засвоєння загальних та професійних знань, формування необхідних для виконання діяльності умінь та навичок, удосконалення сформованих професійно значущих якостей особистості, здібностей, важливих для майбутньої професійної діяльності.

Формування готовності до професійного саморозвитку майбутнього викладача дизайну безпосередньо пов'язане з самопізнанням, самоосвітою, саморегуляцією та самооцінкою.

На нашу думку, ефективність здійснення професійно-педагогічної діяльності залежить від рівня становлення професійної самосвідомості студента, якого він досягає в процесі навчання.

Висновки

Аналізуючи результати дослідження, можна зробити висновок, що формування готовності до професійного саморозвитку майбутнього викладача дизайну є однією із важливих цілей навчальної діяльності у ВНЗ. Студент повинен не тільки отримувати знання під час навчального процесу, а також навчитись самостійно «добувати» їх.

Ми вважаємо, що основними напрямами формування готовності до професійного саморозвитку майбутнього викладача дизайну є самовиховання і формування якостей, необхідних для успішної професійної діяльності, підвищення рівня професійної самостійності та відповідальності, розвиток навичок інноваційного та критичного мислення, етичний, естетичний та духовний саморозвиток.

Якісні зміни свідомості особистості в процесі її діяльності неодмінно призводять до саморозвитку та самовиховання, що є основою формування професійної направленості людини.

Отже, готовність майбутнього викладача дизайну до професійного саморозвитку це невід'ємна частина і найважливіша умова процесу професійного становлення. Потреба в саморозвитку - основна складова особистості, підготовленої до професійної діяльності відповідно до сучасних вимог суспільства.

Список використаних джерел

1. Дьяченко М. И. Психологические проблемы готовности к деятельности [Текст] / М. И.Дьяченко, Л.А.Кандыбович. - Минск: Изд-во Бел. ун-та, 1996. - 176 с.

2. Ильина Г.Н. Формирование готовности к профессиональному саморазвитию студентов технического вуза [Текст]: автореф. дисс... канд. пед. наук: спец. 13.00.08 / Г.Н.Ильина. - Волгоград, 1994. - 20 с.

3. Ильина Г. Н. Формирование готовности к профессиональному саморазвитию у студентов технических вузов [Текст] / Г.Н.Ильина- Волгоград: Изд-во ВолГУ, 1991. - 35 с.

4. Кулешова В. В. Методика формування пошуково-дослідницьких умінь майбутніх інженерів-педагогів у процесі професійної підготовки [Текст] / В.В. Кулешова, В. В. Мальована // Монографія: Артемівськ - ННППІ УІПА, 2012. - 264с.

5. Ломов Б. Ф. Вопросы общей, педагогической и инженерной психологи [Текст] / Б. Ф. Ломов. - М.: Педагогика, 1991. - 295 с.

6. Сериков В. В. Формирование у учащихся готовности к труду [Текст] / В. В. Сериков. - М.: Педагогика, 1988. - 192 с.

7. Сластенин В. А. Профессиональная готовность учителя в воспитательной работе: содержание,структура,функционирование[Текст] / В. А. Сластенин // Профессиональная подготовка учителя в системе высшего образования. - М.: Изд-во Моск. Пед. ин-та им. В.И. Ленина, 1982. - № 2.

8. Пєхота О. М. Особистісно-орієнтована освіта і технології [Текст] / О.М.Пєхота // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи. - К.: Віпол, 2000. - №1. - с. 274-297.

9. Харченко П. В. Формування готовності до професійного саморозвитку у майбутнього педагога-музиканта [Текст]: автореф. дис. на здобуття ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 / П. В. Харченко. - К., 2004. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru