Сутність етнокультурної підготовки студентів факультетів мистецтв до продуктивної роботи з школярами

Мета статті - розкрити сутність етнокультурної підготовки майбутніх учителів музики в умовах факультетів мистецтв педагогічних університетів до продуктивної роботи з школярами.

Виклад основного матеріалу дослідження. Ми погоджуємось із О. Хоружою, яка, досліджуючи етнокультурні й етнопедагогічні аспекти фахової підготовки вчителів музики, окреслила ряд функцій етнокультурної освіти, що включає: транслюючу (забезпечення цілісності та відтворення етнонаціональних суспільств), диференціюючу (виявлення та врахування національно-культурних інтересів етнічних груп, що проживають на певній території), розвиваючу (формування і розвиток національної самосвідомості), інтегруючу (забезпечення взаємодії та взаємозбагачення національних культур), виховну (формування системи ціннісних орієнтацій та відносин) [9]. етнокультурний компетентність педагогіка творчий

Етнокультурна підготовка, що здійснюється у процесі фахового навчання, не тільки забезпечує пізнання духовних і матеріальних цінностей народу, на які спирається національне музичне мистецтво, але й сприяє розвитку високоосвіченої особистості майбутнього вчителя музики. Саме успішне провадження етнокультурної підготовки продукує справжню освіченість особистості із усвідомленням приналежності до свого народу, втіленням у фахову творчу діяльність культурних традицій, художньо- естетичних ідеалів і духовності, стоячи на заваді поширеного на сьогоднішній день процесу звичайного інформування студентів під час аудиторних занять та самостійної роботи. Тому значення етнокультурної підготовки полягає у залученні до формування особистості майбутнього фахівця-музиканта етнокультурного базиса, на ґрунті якого виокремлюється яскрава індивідуальність кожної з етнічних культур, що особливо своєрідно проявляється у гармонійному полілозі з іншими етнічними культурами.

З огляду на вищезазначене, метою етнокультурної підготовки доцільно визначити формування в майбутнього вчителя музики етнокультурної компетентності на основі засвоєння системи національних цінностей, методів і засобів етномузичної педагогіки для трансляції й застосування у творчій фаховій діяльності, а також самоусвідомлення щодо приналежності до рідної культури і засвоєння інших етнічних культур шляхом діалогічного спілкування. Згідно мети, до завдань етнокультурної підготовки майбутніх учителів музики у процесі фахового навчання ми відносимо: на базі педагогічного стимулювання мотиваційної цілеспрямованості студентів вищих музично-педагогічних навчальних закладів повноцінне засвоєння й розуміння ними компонентів духовності, національних виховних ідеалів та надбань матеріальної культури народу; формування знань і умінь студентів щодо засвоєння, оперування й застосування у практичній діяльності методів і засобів етномузичної педагогіки; сприяння фаховому становленню майбутніх учителів музики як свідомих представників національної культури й освіти, спроможних до яскравого представництва й трансляції своєї культури у різноманітному середовищі світових етнічних культур; формування вмінь студентів щодо успішного провадження фахової діяльності в умовах поліетнічного й полікультурного освітнього середовища.

Окреслення мети й завдань етнокультурної підготовки майбутніх учителів музики вимагає узагальнення комплексу відповідних принципів, до яких доцільно віднести наступні: принцип культуровідповідності (Ф. В. А. Дістервег, О. Духнович, Г. Сковорода, Ю. Федькович, Т. Шевченко та ін.); принцип народності (Я. Коменський, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін); принцип культуротворчості (Є. Бондаревська, Я. Кузьмів, А. Лесневська та ін.); принцип полілога різних етнічних культур; принцип взаємозв'язку освітнього середовища із етнокультурним середовищем.

Оскільки методи й засоби народної педагогіки є стрижнем етнопедагогічної культури, що складають основу також і етнічної культури й залучаються під час формування етнокультурної підготовки майбутнього вчителя музики, то нами розглянуто комплекс означених засобів відповідно до послідовності, здійсненої В. Коротеєвою [4].

1. Мова етносу, що має використовуватись як мова навчального середовища. Саме мова етносу забезпечує, у першу чергу, формування мислення особистості у цілому й національного мислення зокрема, а також складає основу інтелектуального розвитку особистості майбутнього вчителя музики.

2. Історія етносу, засвоєння якої дозволяє усвідомити логіку його розвитку, а також сформувати у свідомості студентів вищих музично-педагогічних навчальних закладів розуміння національних виховних ідеалів.

3. Краєзнавство, що дозволяє осягнути різноманітність і багатство духовної культури етносу відповідно до закономірностей його розселення й етнографічного районування.

4. Міфологія етносу як чинник формування компонентів духовності народу, соціо-психічних складників національного характеру та світогляду.

5. Фольклор етносу загалом і музичний фольклор зокрема, що дозволяє майбутньому вчителеві музики осягнути глибину й багатогранність народної душі, а також емоційні складові національного темпераменту.

6. Національне мистецтво, що являє собою результат засвоєння найкращими, найталановитішими представниками морально-етичних, естетично-художніх, виховних та інших норм та поглядів етносу.

7. Народний календар, що уособлює комплекс народних знань, який включає уявлення етносу щодо норм і законів функціонування суспільства, природи тощо (народна філософія), а також ряду народних знань (астрономії, господарства (хліборобства, рільництва, бджільництва, тваринництва тощо), математики, біології та інш.

8. Національна символіка, що забезпечує етнічну ідентифікацію майбутніх учителів музики на основі конструювання історичної пам'яті етносу та національної самосвідомості.

9. Родинно-побутові традиції, що передбачають збереження, пролонгацію, трансляцію заповітів етносу, знання родоводу та ін.

Комплекс методів народного виховання, перевірений досвідом народу протягом тисячоліть - одне з головних надбань етнічної культури і стрижень етнічної педагогіки. Ю. Руденко створив класифікацію груп методів за принципом направленості вектору виховного впливу на певну сферу психології особистості, зокрема, на поведінкову сферу, на сферу свідомості тощо. До таких груп методів належать: «практичні чи практично-дійові (режим праці, відпочинку, гра, вправляння, товаришування, дружба, мовленнєвий етикет); навіювальні або сугестійні (казка, легенда, міф, молитва, заповідь, символ, авторитет, приклад); переконувальні (бесіда, розповідь, прислів'я, приказка, притча, оповідання); попереджувальні або профілактичні (застереження, догляд, контроль, клятва); спонукальні (почуття честі й гідності, змагання, подарунок, вимога, нагадування, обов'язок, гасло, порада, настанова, наказ); методи оцінювання, схвалення і покарання (похвала, подяка, докір, осуд, догана)» [7, с. 64].

Слід зауважити, що, незважаючи на те, що фахове навчання майбутнього вчителя музики у вищих музично-педагогічних навчальних закладах певною мірою володіє інструментами щодо застосування вищенаведених засобів у процесі вивчення запланованих нормативних і варіативних навчальних дисциплін («Народознавство і музичний фольклор України», «Хорове диригування», «Вітчизняна та всесвітня історія музики», «Хоровий клас» тощо), провідними засобами формування етнокультурної підготовки студентів є музичний фольклор та національне музичне мистецтво. Вивчення зразків музичного фольклору як українського, який є провідним під час фахового навчання у вищих музично-педагогічних навчальних закладах України, так і музичного фольклору інших народів, зокрема китайського, польського, італійського тощо, забезпечує розв'язання одночасно декількох завдань етнокультурної підготовки, зокрема й фахового навчання загалом, а саме: завдяки синкретичності музичного фольклору різних родів і жанрів, здатності впливати на психіку особистості на рівні підсвідомості, зручності для сприймання, інтонування та запам'ятовування, забезпечення позитивного емоційного супроводження щодо засвоєння духовних цінностей, національних виховних і моральних ідеалів, художньо-естетичного досвіду народу, закодованих у фольклорних зразках, що сприяє стимулюванню мотиваційної цілеспрямованості студентів вищих музично-педагогічних навчальних закладів щодо оволодіння надбаннями духовної та матеріальної етнокультури; формування знань і умінь студентів щодо засвоєння дидактичного змісту музичної народної творчості, особливо яскраво представленого у дитячому фольклорі, який охоплює вікові етапи розвитку дитини, у той час, як календарно-обрядовий, родинно-обрядовий, епічний, соціально-побутовий фольклор провадить трансмісію морально-етичних цінностей та виховних ідеалів щодо сімейного та громадянсько-суспільного виховання; засвоєння на практиці музично-естетичного виховного досвіду народу, відображеного у музичному фольклорі, для формування якостей особистості відповідно психології етносу; сприяння розвитку фахово-творчих можливостей майбутніх учителів під час опрацювання зразків музичного фольклору різних жанрів у процесі набуття вокально-хорових, музично-теоретичних, імпровізаційних, інтерпретаційних та інших умінь і навичок; формування патріотизму, гордості за свій народ, відображених зокрема у епічних жанрах музичного фольклору; набуття необхідних обсягів навчально-педагогічного репертуару в царині музичного фольклору різних народів для успішного провадження фахової діяльності в умовах поліетнічного й полікультурного освітнього середовища.

Отже, сутність етнокультурної підготовки майбутніх учителів музики полягає у засвоєнні розгалуженого комплексу традицій музичного навчання власного етносу і обізнаності щодо відповідних ключових традицій інших народів для самоусвідомлення студента щодо її приналежності до свого народу, розвиненою особистісною етнокультурою, здатності до трансмісії і яскравого представлення національної музичної культури у багатокультурному середовищі.