Соціальний статус учителів Сполучених Штатів Америки

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Кафедра дошкільної освіти

Соціальний статус учителів Сполучених Штатів Америки

Чичук Антоніна Петрівна,

к.пед.н., доцент

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Вчитель в американській системі шкільної освіти відіграє провідну роль. його соціально-економічний статус визначається рівнем освіти, рівнем оплати праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розв'язанням питання про забезпечення соціальних гарантій педагогів займалися вчені Г. Андрєєва, М. Широкова, L. Cuban, Н. Павлова, Н. Лізунова, Т. Тартарашвілі та ін. До підвищення статуса вчителя можна віднести зростання державного фінансування педагогічної освіти та фінансове стимулювання майбутніх педагогів як однієї з передумов управління якістю педагогічної освіти у США (50-90 роки ХХ століття) [7].

Мета статті: розглянути, як оцінюється державою характер зайнятості вчителів, розмір тієї вчительської лєпти, яку він вносить у розвиток країни в ретроспективному аспекті.

Виклад основного матеріалу дослідження

Як зазначає М. Широкова, у 70-ті роки ХХ століття багато американських учителів покидали посади у школах через малу зарплатню. Ті ж, що залишалися працювати у школі, були, як правило, в академічному плані гірше підготовлені від тих, що залишали роботу у школі. У той час заробітна платня вчителя-початківця у Каліфорнії становила 12769 доларів на рік; учителі з 14-річним стажем роботи одержували 24000 доларів на рік, що складало 60% річного заробітку інженера.

У 1960-ті - 1970-ті роки видано спеціальні закони, присвячені розвитку вищої освіти у США: «Про освіту з метою національної оборони» (1958 р.)

(Започатковано фінансування вищої освіти та надання допомоги іншим освітнім установам з метою забезпечення могутності країни); «Про матеріально-технічне забезпечення вищих навчальних закладів, 1963» (Higher Education Facilities Act) - засновано гранти й низько відсоткові кредити для державних і приватних некомерційних інститутів вищої освіти; «Про міжнародну освіту, 1966» (Internation al Education Act) - інститутам вищої освіти надано гранти для посилення роботи центрів навчання в галузі вищої освіти; «Про вищу освіту, 1965» (розв'язувалися питання фінансування вищої освіти, надання допомоги студентам - у 1972 році надана допомога студентам у розмірі 3,6 млн. дол.). крім того, були видані закони: «Про рівні освітні можливості» (1974 р.), «Про освіту для всіх неповноцінних дітей» (Education for All Handicapped Children Act, 1975), «Про надання допомоги індійцями у галузі самовизначення й освіти» (Indian Self-Determination and Education Assistance Act, 1975), які регулюють громадянські права в освітній сфері [5].

У 70-ті роки федеральна допомога студентам розширювалася: було виділено 3 млрд. дол. на підтримку й заохочення кращих студентів, були ліквідовані обмеження на дозвіл «гарантованих позик» студентам; збільшення розміру прибутків сім'ї, при якому надається федеральна допомога студентам. В результаті, як зазначає М. Широкова, «до 1981 року біля 77% студентів одержували різні види федеральної фінансової допомоги» [7, с. 31-32]. соціальний фінансовий американський педагогічний

Як видно із зазначеного, у 60-70 роки ХХ століття видано у США низку законодавчих актів, які відіграли значну роль у розвитку вищої освіти, в наданні допомоги студентам. У 80-90 роки та на початку ХХІ ст. відмічається тенденція посилення ролі уряду в розвитку ВНЗ: видано доповідь Національної комісії «нація в небезпеці: імператив для освітніх реформ» (1983 р.), «Цілі 2000: Закон «Про освіту в Америці» (1994 р.) та інші директивні матеріали:

«Поліпшення результатів» (1999 р.), «Жодної дитини поза увагою» (2001 р.), «Результати в освіті» (1990 р.), створена служба по роботі з колективами етнічних коледжів та університетів (2002 р.), в яких визначено вимоги до проведення освітніх реформ кінця ХХ - початку ХХІ століття, забезпечення якості підготовки вчителів та сприяння розвитку найбільш здібної молоді [5; 6; 7]. У 70-80 роках ХХ століття у школах не лише не вистачало вчителів, а й відбулося їхнє старіння, падала в країні економіка, у зв'язку з чим у 80-х роках була проведена шкільна реформа, створена Національна Комісія Гарднера, розроблено відповідні заходи, спрямовані на підвищення якості підготовки вчителів, підвищення їхнього престижу [2; 1]. У результаті до 1988 року відбулися такі зміни: витрати на навчання одного учня збільшилися на 500 доларів, а зарплата вчителів зросла на 4 тис. доларів (стала на 22% вище, ніж у середньоамериканського робітника). Були розроблені посадові рівні (5-7-із зростаючою шкалою добавки зарплати).

Ми вважаємо як позитивне те, що підвищення зарплати залежало не від вислуги років, а від заслуг та індивідуальних якостей вчителя.

Уряд США із середини 80-х років ХХ століття розпочав серйозні заходи, спрямовані на підвищення престижу шкільного вчителя [7]. Отже, в середині 80-х років ХХ століття урядом США проводились заходи щодо підвищення престижу шкільного вчителя, значну роль у чому відіграла законодавча програма в галузі освіти, надання фінансової допомоги навчальним закладам, студентам.

У кінці 1980-х років був створений міжштатний Консорціум щодо оцінки й підтримки діяльності майбутніх учителів (Interstate New Teacher Assessment and Support Consortium, INTASC), діяльність якого спільно із Національним управлінням допомагала штатам в створенні системи стандартів, а також в оцінюванні вчителів для ліцензування їх та надання їм підтримки. У 1987 році Національним управлінням із стандартів професійного навчання на національному рівні створено програми: визнання вчителя високого класу, вдосконалення статусу педагогічної професії, розробки процедури оцінювання діяльності вчителів шкіл та підвищення якості шкільного викладання, підвищення професійного контролю над учителем [7, с. 59]. Як зазначає Г. Андрєєва, «у 1988/89 н.р. при середньорічному рівні зарплати по країні у 29657 доларів, у Рочестерському шкільному окрузі в штаті Нью-Йорк шкільний вчитель міг одержувати до 70 тисяч доларів у рік» [1, с. 25. Цит. по 3, с. 9]. Слід зазначити, що «в період правління президентів Р. Рейгана та Дж. Буша проводилось виявлення кращих учителів та директорів шкіл країни для преміюваня президентом у Білому домі в урочистій обстановці, адже перед учительством ставилось завдання підготувати покоління, яке буде працювати на високому якісному рівні, від яких залежатиме економіка країни» [4, с. 12-13].

З метою підвищення зацікавленості абітурієнтів у навчанні у педагогічних ВНЗ у 1989 р. видано закони «Про почесну програму ВНЗ», «Про майбутнє учительського корпусу», «Про підготовку робітничої сили», а також у рамках закону «Про вищу освіту» створено програми «Займів Перкінса» та «Стипендіальна програма ім. Пола Дугласа», які передбачають фінансову допомогу студентам [1].

Зазначене свідчить, що в кінці 80-х років ХХ століття урядом значна робота в країні проведена щодо підтримки діяльності майбутніх учителів, удосконалення статусу педагогічної професії, особлива увага зверталася на підвищення якості підготовки та роботи вчителя, у зв'язку з чим була видана низка законів, створені суттєві програми з метою фінансової допомоги студентам.

На основі аналізу наукових джерел зазначаємо, що немаловажну роль у визначенні соціального статусу вчителя відіграє рівень оплати праці, який регулюється відповідними законами. Ми зазначаємо, що престиж ВНЗ у США піднімає акредитація. Значний стимул до розвитку можливостей і здібностей американської молоді дає система ліцензування фахівців з вищою освітою [9; 8].

Слід зазначити, що відповідно до законів, названих у статті, збільшується розмір федеральних вкладень в освіту. За даними, представленими у статті «Провідні тенденції управління якістю педагогічної освіти в США», упродовж десятиріч зростає федеральне фінансування освіти: якщо у 1965 році Федеральний уряд витратив на розвиток освіти близько 4 млрд. дол., у 1983 - 15,1 млрд. дол., то уже у 1990 році - 25,2 млрд. дол. і зростає далі.

У 90-ті роки ХХ століття адміністрація президентів Дж. Буша та Б. Клінтона виступили з низкою важливих ініціатив з реформування освіти розробки національних стандартів освіти та ін. у загальнонаціональному масштабі. У 2009 році у програмі «Відродження Америки та реінвестування» (план Обами) в розділі «Освіта для ХХІ століття» знайшло відображення управління якістю підготовки педагогічних кадрів [7], для чого була виділена фінансова допомога на такі стратегічні плани: реконструкція і технічне переоснащення початкової та вищої школи (14 млрд. дол.), підвищення рівня викладання (300 млн. дол.), розв'язання проблеми модернізації педагогічної освіти (100 млн. дол.), збільшення ліміту студентського займу (збільшення лімітів на 2000 дол.), сприяння міністерству освіти в управлінні програмами допомоги студентам (50 млн. дол.) тощо [7].

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Отже, в американській системі освіти соціально-економічний статус визначається рівнем освіти, рівнем оплати праці і виражається в зростанні державного фінансування педагогічної освіти та стимулювання майбутніх педагогів; визначається директивними матеріалами, присвяченими розвитку середньої та вищої школи, а також регуляції громадянських прав у освітній сфері, підвищенню престижу вчителя, удосконаленню статусу педагогічної професії.

Список джерел

1. Андрєєва Г.Б. Подготовка, адаптация и повышение квалификации сельских учителей / Г.Б. Андрєєва. Дис. ... канд. пед. наук. - 13.00.01. - М., 2000. - 154 с.

2. Cuban L., How Teachers Taught: Constacy and Change in American Classrooms, 1890-1980 // New York: Longman, 1984. - Р. 54-55.

3. Warren D. American Teachers: Histories of a Profession at Work // Indiana University Press, 1989. - Р. 9.

4. Табаков T. Реформа системы педагогического образования (в США) // Т. Табаков // Народное образование. - №11, 1992. - C. 12-13.

5. Павлова Наталия Анатольевна. Реформирование системы высшего образования в США в 80-90-е годы / Н.А. Павлова. - Дис. канд. пед. наук, Пенза. -2006р. - 201 с.

6. Cross K.P. Improving the Quality of Instruction // Higher Learning in America, J980-2000 / Ed. by Levine A. - Baltimore, L.: John Hopkins Univ. Press, 1994. - P. 287-305.

7. Широкова Мария Владимировна. Ведущие тенденции управления качеством педагогического образования в США / М.В. Широкова. - Дисс. ... канд. пед. наук. - Белгород, 2010. - 165 с.

8. Лизунова Нина Михайловна. Теория и практика отбора содержания обучения в высшей школе США. / Н.М. Лизунова. - Дисс. ... канд. пед. наук. - Москва, 1990. - 190 с.

9. Тартарашвили T.A. Система подготовки интеллектуальной элиты в США / Т.А. Тартарашвили. - М., 1988. - 68 с.

References

1. Andreeva, G.B. (2000), Podhotovka, adaptatsyya y povushenye kvalyfykatsyy sel'skykh uchyteley. [Preparation, adaptation, and improving the skills of rural teachers]. Moscow.

2. Cuban, L. (1984). How Teachers Taught: Constacy and Change in American Classrooms, 1890-1980. New York: Longman.

3. Warren, D. (1989). American Teachers: Histories of a Profession at Work. Indiana University.

4. Tabakov, T. (1992). Reforma systemu pedahohycheskoho obrazovanyya. [Reform of teacher education system (in the US].

5. Pavlova, N.A. (2006). Reformyrovanye systembi vussheho obrazovanyya v SShA v 80-90-e hodu. [Reforming the system of higher education in the United States in the 80-90-ies of XX century]. Penza.

6. Cross, K.P. (1994). Improving the Quality of Instruction. Higher Learning in America, J980-2000 / Ed. by Levine A. Baltimore, L.: John Hopkins Univ.

7. Shirokova, M.V. (2010). Vedushchye tendentsyy upravlenyya kachestvom pedahohycheskoho obrazovanyya v SshA. [The major trends in quality management of teacher education and the United States]. Belgorod.

8. Lizunova, N. (1990). Teoryya y praktyka otbora soderzhanyya obuchenyya v vusshey shkole SshA. [Theory and practice of selecting the content of education in high school in the USA] Moscow.

9. Tartarashvili, T.A. (1988). Systema podhotovky yntellektual'noy elytu v SSHA. [System of training of the intellectual elite in the United States]. Moscow.

Размещено на Allbest.ru