Самореалізація особистості як передумова успішної професійної кар’єри

Размещено на http://www.allbest.ru/

САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПЕРЕДУМОВА УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КАР'ЄРИ

Горохова Галина Іванівна, аспірант кафедри педагогіки та освітнього менеджменту Центрально-українського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Однією з найголовніших цілей на шляху розкриття сутності поняття «кар'єра» і значення цього явища в сучасному світі є розуміння актуальності вивчення самореалізації особистості як однієї з вирішальних передумов розвитку професійної кар'єри.

Неналежне ставлення до вивчення цього надважливого питання може привести до невідворотних наслідків. Адже нерозуміння себе і свого місця в сучасному світі, невизначеність на початку професійного шляху занурюють людину в чужорідні їй обставини. Обставини формують дії, а дії - протидії, спротив. І людина, не знаходячи шляхів для самовираження, не реалізуючи наповну свої здібності в наосліп обраній професії, не розуміючи істинних причин невдоволеності своєю працею, лише ходить по колу, подовжуючи низку хибних рішень упродовж всього професійного життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженнями особливостей самореалізації та соціально-професійного становлення особистості займалися такі науковці: Г. В. Дворецька, О. М. Кокун, М. П. Лукашевич, В. В. Радул, О. Р. Малхазов, Є. В. Гудкова, В. Т. Лозовецька, О. В. Мазяр, В. В. Кириченко, І. Б. Файнман, І. П. Краснощок, І. В. Лебедик та ін.

Особливості дослідження професійної кар'єри особистості висвітлювали в своїх наукових працях учені: М. П. Лукашевич, Г. В. Дворецька, В. Т. Лозовецька, Ю. В. Ковбасюк, Л. Е. Орбан-Лембрик, В. С. Біскуп, Т. М. Траверсе, Т. Л. Лях, Т. П. Цюман, О. Р. Малхазов.

Метою статті є обґрунтовання та розкриття сутності і змісту самореалізації особистості як однієї з передумов успішної професійної кар'єри; встановлення причин, які впливають на самореалізацію особистості в сучасних умовах, та провідних чинників динаміки кар'єрного розвитку; визначенння стадій професійного розвитку та структури й умов формування професійної самосвідомості; теоретичний аналіз процесів кар'єрного розвитку та формування «Я- образів» в умовах становлення особистості професіонала; з'ясування факторів успішної професійної кар'єри та суті кар'єрних орієнтацій в процесі самореалізації особистості на початковому етапі розвитку кар'єри.

Виклад основного матеріалу дослідження. Перш ніж планувати професійну кар'єру, необхідно з'ясувати ставлення людини до неї, загальний емоційний настрій, те, що вкладається в поняття кар'єри, адже складно, а може бути й неможливо, прагнути до мети, не знаючи, як її окреслити. Важливо також знати рівень власної мотивації, який залежить від спонукання людини до виконання трудових завдань шляхом активізації її вольової сфери. Психологічними чинниками, що в конкретному мотиваційному процесі визначають прийняття рішення, можуть виступати: моральний контроль, здібності, схильності, зовнішня ситуація тощо. Часто буває, що людина приступає до конкретних дій, не маючи мотивації на досягнення успіху.

Професійна кар'єра характеризується тим, що людина в своєму трудовому житті проходить різні стадії розвитку: вибір професійного шляху, навчання, прийняття на роботу, професійний ріст, підтримка індивідуальних професійних здібностей тощо. Важливо пам'ятати, що кар'єра починається не з моменту призначення на будь-яку посаду, а з моменту вибору сфери, в якій можна застосувати свої можливості [3, с. 18-19].

Людина не є простим відтворенням соціального оточення [6, с. 3]. Слід пам'ятати, що кожна людина індивідуальна. Її своєрідність проявляється у психологічних особливостях, своєрідності мислення, внутрішньому світі тощо. Суспільство багато у чому формує людину, але людина при цьому не є сирим і піддатливим матеріалом. Можна передбачити, як людина у всьому багатстві характерних їй якостей й сама здійснює вплив на характер особливостей суспільства, в якому вона життєдіє [6, с. 3].

- самовизначення (характеризується

- самовираження (характеризується

- самореалізація (характеризується

Розвиток особистості (а тим більше всесторонній її розвиток) слід розглядати не лише як результат зовнішніх впливів на особистість, а й як міцний сплав, єдність їх з активною діяльністю самої людини, її прагнення розвиватись різнобічно, з процесами саморегуляції [2, с. 127]. Саморегуляція представляє собою, за висловом Л. П. Буєвої, переклад індивідом всередину зовнішніх регулюючих систем [2, с. 127]. Без внутрішньої активності особистості, її активної життєвої позиції, всесторонній розвиток принципово неможливий [2, с. 127].

У процесі самопізнання формується самосвідомість, тобто уявлення людини про саму себе на тому чи іншому етапі її життєвого шляху. Ми пізнаємо себе, свої соціальні сили не заради задоволення простої цікавості, а щоб реалізувати ці сили в практичній діяльності. Самопізнання - умова самореалізації, її необхідна передумова. Чим адекватніше, точніше людина пізнала себе, тим більш повної самореалізації слід чекати від неї. Більше того, самопізнання можливе саме в процесі самореалізації. «Самореалізація і є та практична, перетворювальна діяльність, в якій особистість, використовуючи підсумки попереднього циклу самопізнання, разом з тим, відкриває в собі нові можливості, невикористані резерви, а значить, глибше і повніше пізнає себе» [2, с. 134].

Самопізнання і самореалізація знаходяться, отже, в діалектичній єдності: одне неможливе без іншого. Самореалізація - це не лише завершення одного циклу самопізнання, але й початок нового. І самопізнання, і самореалізація відбуваються на протязі всього життя людини. Самореалізація як свідомий і активний процес можлива тоді, коли особистість усвідомлює свої інтереси, потреби і здібності, котрі вона й втілює, опредмечює в практичній діяльності. У цьому сенсі самореалізації завжди передує процес самопізнання, в результаті якого у людини складається певна «самомодель», тобто узагальнене, концентроване уявлення її про саму себе, про своє «я» [2, с. 134]. кар'єрний професійний розвиток самосвідомість

а) засвоєння, збагачення елементарних загальнолюдських способів існування в мікро- і макросередовищі (засвоєння трудових дій і творчість усіх суспільних норм поведінки);

б) творення світу речей та ідей (репродуктивне й творче);

в) формування взаємин у мікросередовищі й творення свого внутрішнього світу та внутрішнього світу іншого суб'єкта;

г) участь в регуляції перетворення макросередовища;

д) самостворення, самоутвердження, саморегуляція [5, с. 6].

У психолого-педагогічній науці розуміння особистості як суб'єкта пов'язується з поняттям «самовизначення особистості» й розуміється як індивідуальна реалізація особистістю суспільної детермінації. У процесі цієї реалізації особистість здійснює дії, вчинки, «об'єктивізує свою суб'єктність». Активність суб'єкта, як указує К. А. Абульханова- Славська, ґрунтується на здатності мобілізувати свої можливості й визначити способи досягнення цілей - реалізувати їх у діяльності. При цьому потрібно враховувати те, що Б. Г. Ананьєв до суб'єктивних властивостей людини відносить «творчість, узагальненим ефектом якої виступають здібності й талант» [5, с. 8].

З цих положень випливає, що суб'єктивність людини передусім формується і виявляється у творенні речей, ідей, стосунків. Звідси можна зробити висновок про те, що сфера формування і вияву суб'єктності людини - передусім суб'єкт- об'єктні взаємини. Нас цікавить активність особистості, що виявляється в суб'єктно- суб'єктних стосунках, незважаючи на те, що названі два рівні стосунків двоєдині, суб'єкт- суб'єктні стосунки завжди опосередковані об'єктними стосунками (Б. Ф. Ломов). У руслі нашого дослідження як предмет дослідження ми виділяємо таку форму активності особистості, як самотворення, що здійснюється через самопізнання і саморегуляцію, формування суб'єктом себе як особистості, що самореалізується [5].

Особистість творить нові способи діяльності, набуваючи тим самим нових властивостей. Становлення особистості збігається з формуванням у неї вищих психічних функцій - суб'єктних якостей, які визначають початок самостійної активності. Особливу цінність у цьому напрямку становить думка Л. С. Виготського про характерну властивість свідомості - виступати чинником психічного розвитку й формувати цілісність та інтегративність особистості. При чому свідомість виступає умовою і виявом самореалізації, тобто «саморуху» й саморегуляції особистості [5].

Включаючись у соціальні процеси, особистість тим самим змінює обставини свого власного життя. Беручи участь у суспільному житті, вона разом з тим активно визначає і розвиває «лінію» свого власного життя. Основною умовою самовизначення особистості й свідомого регулювання своєї життєдіяльності є її соціальна активність [6].

Особистість є соціальна якість (властивість) індивіда, що визначається його включеністю у суспільні відносини. Образ життя індивіда, виконувані ним соціальні ролі забезпечують формування, трансформацію і закріплення властивостей, які утворюють його психологічний зміст.

1. «Образ Я» - саморозуміння, визначення себе у власної цінності і сенсах, потребах і мотивах, особистісних особливостях.

2. «Образ професії» - розуміння професії, усвідомлення різних її сторін.

3. «Образ Я професії» - усвідомлення себе в професії, готовність здійснити даний вибір і докласти зусиль для його реалізації [3, с. 42-43].

Спираючись на інтегративний підхід, А. Іващенко, В. Агапов, І. Баришнікова, встановили, що «Я-концепція» особистості має розумітися як «системне інтегральне психічне утворення, що реалізується в таких сферах, як: когнітивна, емоційна,

У психологічній літературі з професійною Я-концепцією пов'язані різні феномени: професійний успіх, професійні кризи, професійна поведінка, типи «Я», професійна самооцінка, психологічні проблеми, нереалізованість, гендерні аспекти тощо. При цьому різні автори, як вітчизняні, так і зарубіжні, розуміють професійну «Я-концепцію» як:

- один із видів «Я-концепції», набір характеристик самосприйняття, усвідомлюваних індивідом; відповідний професійний вибір (Д. Сьюпер);

- сукупність уявлень про себе в ролі професіонала (А. Реан);

- систему сполучених з оцінкою уявлень людини про себе як суб'єкта професійної діяльності і як особистості, призначених для реалізації тих чи інших за змістом смислових відносин людини до професії, котрі забезпечують її власне функціонування, саморозвиток, самореалізацію у професії (С. Джанер'ян) [3].

Варто наголосити, що процес дослідження і формування «Я-образів» в умовах становлення особистості професіонала вченими розглядається як процес не тільки детермінуючий майбутнє молодої людини, її професійну й особистісну успішність, а й як процес, що сприяє соціально-економічному розвитку та вдосконаленню виробництва. Бажаний результат професійного становлення молодої людини може виступати коригувальним фактором професійного та особистісного розвитку [3].

Таким чином, професійну самосвідомість формують змінні в часі уявлення індивіда про себе як про суб'єкта навчально-професійної діяльності, на основі яких він формує образ «Я - ідеальний фахівець» щодо перспективного шляху власного професійного саморозвитку. У структурі професійної самосвідомості характерними є такі компоненти: образ «Я - реальний адепт»; образ «Я - реальний фахівець»; образ «Я - ідеальний фахівець». Образ «Я - реальний адепт» розглядається уявленням особистості про себе як про майбутнє суб'єкта праці, людини, яка входить до певного професійного середовища та знаходиться на етапі підготовки і навчання до здійснення того чи іншого виду професійної діяльності. Процес професійного навчання дає змогу диференціювати даний образ залежно від етапу навчання, виділивши образи: «Я - учень» і «Я - випускник». Під образом «Я - реальний фахівець» розуміють уявлення особистості про себе як представника професії, людини, котра володіє певною професійною підготовкою, що обумовлює якість виконуваної діяльності і професійну успішність. Образ «Я - ідеальний фахівець» - уявлення особистості про себе як про людину, яка володіє всіма професійними якостями і здібностями, необхідними для майбутньої успішної професійної самореалізації і саморозвитку. Даний образ ми вважаємо реально прийнятим молодою людиною, якщо її досягнення сприймається як «найкраще» для суб'єкта навчально-професійної діяльності, і здійснювальні нею дії усвідомлені й цілеспрямовані щодо досягнення даного образу. Істотним у формуванні професійної самосвідомості є процес первинної професіоналізації, розвиток професійно значущих якостей, саморозвиток з метою встановлення відповідності вимогам професії та вимогам, що зумовлюють динаміку професійного зростання особистості. Вивчаючи проблему формування професійної самосвідомості, необхідно визначити загальні, але при цьому істотні властивості даного поняття. Формування професійної самосвідомості має розглядатися з позиції динамічних процесів професійної самосвідомості [3].

Фактор 4: потрібно виходити з реальних можливостей отримання освіти,

Серед її засновників можна виділити Парсона, автора книги «Вибір професії». Він організував у Бостоні (США) спеціальне профбюро, до завдань якого належало:

1) допомогти особистості одержати інформацію про свої психічні властивості й здатності за допомогою психологічних тестів;

2) ознайомитися з вимогами, які різні професії пред'являють до працівника;

3) зіставивши дану інформацію, дати конкретній людині рекомендацію щодо найбільш підходящої для неї професії [7].

Ситуація вибору професії є не лише суб'єктно зумовленою, тобто залежною виключно від внутрішніх бажань та світоглядних уявлень. Проблема вибору професії виникає на певному етапі життєвого шляху, залежить від культурно-історичних умов і відбувається під жорстким контролем суспільства. Власне життя «до професії» є підготовкою до неї. У площині наукових досліджень Б. Г. Ананьєва, О. М. Леонтьєва, Г. С. Костюка, К. К. Платонова ігрова та навчальна діяльність вважалися підготовчими відносно професійної, яка займає більшу частину життя людини. У епігенетичній теорії розвитку Е. Еріксона основні особистісні новоутворення (базові елементи особистісної ідентичності), які з'являються в юнацькому віці, пов'язані з професійним розвитком, пошуками себе у певній галузі. В юнацькому віці людині здається, що вона сама вибирає шлях. Вона дійсно його робить, хоча на її вибір впливають попередній досвід, середовище, індивідуально своєрідні умови розвитку, життєва ситуація (І. С. Кон, О. М. Леонтьєв). Іншими словами, «поряд із шляхами, які ми вибираємо, існують шляхи, які вибирають нас» [4, с. 96].

1) формування особистих намірів та інтересів у молоді з урахуванням соціально- економічних потреб суспільства;

2) приведення у відповідність устремлінь, особистих планів молоді з можливостями їх реалізації [1].

Процес кар'єрного розвитку сучасної особистості є варіативним процесом формування і розвитку конкурентоздатного фахівця, фахівця, який має динамічно- позитивне ставлення до обраної професії і відповідний рівень сформованості професійної самосвідомості щодо усвідомлення себе як майбутнього суб'єкта праці та динаміки власного професійного розвитку. Основою цих процесів є розвиток самопізнання майбутніми фахівцями професійних, особистісних якостей та аналізу сучасних соціально-економічних вимог, формування цілісної системи професійно- орієнтованих цілей і мотивів, відповідного рівня компетентності фахівця у тій чи іншій галузі діяльності [3].

Питання ефективної професійної орієнтації й професійного відбору є надзвичайно актуальні. Результати досліджень свідчать, що продуктивність праці працівників, які за своїми якостями відповідають вимогам професії, у середньому на 20% вище ніж у тих, хто таким вимогам не відповідає. При цьому, близько 40% працівників, які змінюють місце роботи, пояснюють це невідповідністю роботи та їхніх здібностей.

Рефлексія і переживання фахівцями- початківцями свого професійного становлення мають двоякий функціональний зміст. З одного боку, вони сприяють усвідомленню індивідуальних труднощів у здійсненні професійних дій і стимулюють професійний індивідуальний пошук шляхів самореалізації, самоосвіти і самовдосконалення. З іншого боку, вони ж стають джерелом болісних «криз професіоналізації», пережитих на емоційно- особистісному рівні при переході з одного середовища (наприклад, навчального), в інше (професійне). Досить часто період входження у «професійні реалії», супроводжується недостатньо кваліфікованим виконанням професійної діяльності, розчаруванням у професії, профанацією професійних дій та професійного статусу, пошуком нових форм професійної діяльності, які були б необтяжливі і відповідали б не тільки реальним професійним завданням, але й можливостям, інтересам і бажанням конкретного фахівця [3].

Кар'єрні орієнтації розглядаються вченими як важливий чинник динаміки кар'єрного розвитку людини, як складова загальної системи ціннісних орієнтацій індивіда, яка формується його досвідом і зумовлює установки щодо кар'єри індивіда і його професійної діяльності та праці взагалі. Вважаючи, що найважливішою детермінантою кар'єрного розвитку людини є її уявлення про себе, про свою особистість - тобто, так звана, професійна «Я-концепція», яку кожна людина втілює в серію кар'єрних рішень [3].

Кар'єрна орієнтація допомагає людині реалізувати себе чи самоактуалізуватися у професійному плані. Це стає можливим, якщо професія обирається відповідно до власних інтересів і здібностей. У протилежному випадку, коли професійний вибір визначається випадковим фактором чи умовами ситуації (близькість роботи до місця проживання, мода на дану професію, можливість отримати місце по знайомству тощо), людині важко реалізувати власний професійний потенціал [3].

Чимало авторів звертається до проблем формування особистості у зв'язку з її професійною підготовкою. Цікава позиція Ю. Поваренкова, який стверджує, що «дослідження будь-яких аспектів розвитку та діяльності професіонала так чи інакше вказує на активну участь у цих процесах самого суб'єкта трудової діяльності. Саме суб'єкт впливає на граничний рівень професійної продуктивності, ідентичності, зрілості. Такий підхід дає змогу суб'єкту праці, керуючись трансформацією в часі образу «Я», бути координатором, ініціатором власного професійного становлення» [3, с. 44].

Досліджуючи умови формування професійної самосвідомості, Е. Савіна дійшла висновку, що «даний феномен має подвійну природу, елементарну й динамічну, що включає в себе етапи його зародження, розвитку і становлення. Одним з найважливіших висновків дослідження є те, що професійне становлення людини детермінується рівнем сформованості його професійної самосвідомості. Водночас, період активного формування професійної самосвідомості починається після вибору професії або початку трудової діяльності випускника школи. Такий процес здебільшого означає закінчення сумнівів у правильності прийнятого рішення професійного вибору, при цьому людина може підніматися по професійних сходинках, підвищуючи і розширюючи свою кваліфікацію, або змінюючи професію, місце роботи та кваліфікацію» [3, с. 44-45].

Важливим засобом самосвідомості, чинником особистісного і професійного саморозвитку та самовдосконалення є самоаналіз. Усвідомлення своїх здібностей є невід'ємним компонентом професійного становлення. Так С. Л. Богомаз під самоаналізом розуміє «психологічний процес виявлення професійно значущих особливостей власної особистості, а також процес пояснення і виправдання якості та результату своєї праці, поведінки і способу життя» [3, с. 46]. Рівень розвитку самоаналізу автор визначає через «розвиток основних його компонентів: знань про професії і про себе. Високий рівень самоаналізу спостерігався, коли обидва показники, які його характеризують, були однаково високорозвинені та мали розгорнуте обґрунтування вибору професії. Середньому рівню відповідає вибір одного з показників та окремі алгоритми обґрунтування вибору професії. При слабкому розвитку має місце відсутність хоча б одного з показників, є не обґрунтуваним вибір професії, що пояснюється низьким рівнем розвитку самопізнання» [3, с. 46].

За Б. І. Слободчиковим, «професіонал є майстром своєї справи, це виражена індивідуальність, якій характерне становлення особливої, суб'єктивної реальності уособлення творчого саморозвитку особистості. Професіоналізм не виключає людяності; професія - це сфера, де людина концентрує свої загальнолюдські властивості. Ідеал - це коли професія дає особисте задоволення та особисте вдосконалення. Якщо професія перестає ставити людину в ситуації, що вимагають вирішення протиріч між умовами діяльності та актуальними можливостями людини, то вона повинна сама ставити перед собою завдання, знаходити нові смисли для подальшого свого розвитку не тільки як професіонала, але і як суб'єкта власного життя. Саме тоді виникає можливість для саморозвитку особистості, її кар'єрного зростання» [3, с. 68].

Теорія вибору кар'єри Дж. Холланда пов'язує її успішність із відповідністю потреб особистості умовам праці. «Вибір певного кар'єрного шляху зумовлений особистісними характеристиками людини, а не випадковими подіями. Професійний розвиток і успіх залежать від можливості людини реалізувати «типові характеристики особистості» в ході здійснення кар'єри» [3, с. 85].

Методологія розвитку професійної кар'єри особистості орієнтується на розвиток індивідуально-психологічних, особистісних, суб'єктних властивостей та професійно- важливих якостей людини, що супроводжується виробленням індивідуального професійного стилю, котрий проявляється в діяльності, поведінці, спілкуванні, сприйнятті світу і ставленні до нього, опосередкованого всією життєвою філософією, світоглядом людини, її ціннісно- мотиваційними та кар'єрними орієнтаціями. Для кар'єри сучасної особистості важливим є розвиток її творчого потенціалу на засадах мотивації досягнень та рефлексійної самоорганізації у формуванні відповідного рівня професійної компетентності [3].

Висновки і перспективи подальших розвідок напряму. Таким чином, враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що процес кар'єрного розвитку сучасної особистості має розглядатися як варіативний процес формування і розвитку конкурентоздатного фахівця, що має динамічно-позитивне ставлення до обраної професії й суттєвим чином зумовлений рівнем сформованості професійної самосвідомості. Формування професійної самосвідомості - це процес і результат усвідомлення особистістю себе як майбутнього суб'єкта праці та динаміки власного професійного розвитку. Динаміка кар'єрного розвитку особистості зумовлена сукупністю психолого-педагогічних умов, котрі передбачають, насамперед: розвиток самопізнання майбутніми фахівцями власних особистісних і професійних якостей; аналіз ринкових вимог, що пред'являються до професійної діяльності фахівця в обраній професії із формуванням відповідної системи ціннісно-мотиваційних орієнтирів;

формування уявлення про зміст професії і про себе як конкурентоздатного фахівця; усвідомлення необхідності формування відповідного рівня компетентнісної підготовки для ефективного здійснення того чи іншого виду професійної діяльності.

Важливе місце у вирішенні даного питання належить також і діагностичній роботі, яка дозволяє дослідити рівень професійної компетентності майбутніх фахівців та ефективність кар'єро-орієнтованого підходу у створенні педагогічних умов для професійного розвитку та кар'єрного зростання особистості в сучасних умовах. Саме діагностична робота визначає наступність у проведенні подальших досліджень. Результати діагностики відкриватимуть все нові перспективи для подальших розвідок у вдосконаленні педагогічних умов процесу професійної самореалізації майбутніх фахівців відповідних фахів в системі вищої професійної освіти.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Дворецька Г. В. Соціологія праці: навч. посібник / Г. В. Дворецька. - К. : КНЕУ, 2001. - 244 с.

2. Коган Л. Н. Цель и смысл жизни человека / Л. Н. Коган. - М.: Мысль, 1984. - 252 с.

3. Лозовецька В. Т. Професійна кар'єра особистості в сучасних умовах: монографія / В. Т. Лозовецька. - Київ: 2015. - 279 с.

4. Мазяр О. В. Психологія праці: модульний курс: навчальний посібник / О. В. Мазяр, В. В. Кириченко. - Житомир: Вид.-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. - 190 с.

5. Радул В. В. Дослідження особливостей самореалізації особистості: [Монографія] / В. В. Радул, І. П. Краснощок, І. В. Лебедик. - К.: «Імекс-ЛТД», 2009. - 352 с.

6. Радул В. В. Соціально-професійне становлення особистості: [Монографія] /В. В. Радул, О. В. Михайлов, І. П. Краснощок, В. А. Кушнір / За редакцією В. В. Радула. - Кіровоград, Поліграфічно-видавничий центр ТОВ «Імекс ЛТД», 2002. - 263 с.

7. Самалюк Н. М. Фізіологія і психологія праці: Навчальний посібник / Н. М. Сомалюк. - Рівне: НУВГП, 2013. - 330 с.

REFERENCES

1. Dvoretska, H. V. (2001). Sotsiolohiya pratsi: navch. Posibnyk. [The Sociology of Labour: Tutorial[. Kyiv.

2. Kohan, L. N. (1984). Tsel' y smysl zhyzny cheloveka. [The Aim And Sense Of A Human's Life]. Moscow: Mysl.

3. Lozovetska, B. (2015). Profesiyna kar"yera osobystosti v suchasnykh umovakh: monohrafiya. [An Individual's Professional Career Under The Modern Conditions: Monograph]. Kyiiv.

4. Maziar, O. V. (2014). Psykholohiya pratsi: modul'nyy kurs: navchal'nyy posibnyk. [The Psychology of Labour: Modular Course: tutorial]. Zhytomyr: the publishing house ZHDU after I. Franko.

5. Radul, V. V. (2009). Doslidzhennya osoblyvostey samorealizatsiyi osobystosti: [Monohrafya]. [The Research Of The Typical Features Of The Individual's Self-Realization: Monograph]. Kyiv: «Imex LTD».

6. Radul V. V. The Social Professional Formation Of An Individual: [Monograph] / V.V. Radul, O.V. Mykhailov, I.P. Krasnoshchok, V.A. Kushnir / ed.: V.V. Radul. - Kirovohrad, the polygraphic editing center "Imex LTD", 2002. - p. 263 (in Ukr.)

7. Samaliuk, N. M. (2013). Fiziolohiya i psykholohiya pratsi: Navchal'nyy posibnyk. [The Physiology And Psychology Of Labour: tutorial]. Rivne: NUVHP.

Размещено на Allbest.ru