Медіаосвіта як засіб формування медіакультури майбутніх фахівців

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕДІАОСВІТА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ МЕДІАКУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

В.В. КОРНЕЩУК

Постановка проблеми. Стрімкий розвиток засобів масової комунікації супроводжується виникненням мультимедійних технологій, що створюють своєрідний соціокультурний і технологічний потенціал для особистісного та професійного розвитку людини, адже мультимедійні засоби не тільки дозволяють швидко та оперативно передавати необхідну інформацію, забезпечувати наочність навчання, але й формують у майбутніх фахівців навички роботи в інформаційному суспільстві. Великого значення в розвитку медіаосвіти набує Інтернет, завдяки якому змінилася філософія взаємозв'яку між людиною і медіа, оскільки сучасні мережі дозволяють отримувати й аналізувати інформацію, а також приймати активну і безпосередню участь в її формуванні та трансляції. Саме завдяки Інтернету сучасна медіаосвіта отримала безліч нових технічних можливостей, що можуть використовуватися в освітніх цілях, а саме: вебсайти, відео і аудіо конференції, дистанційні освітні програми, транслювання медіапродуктів за допомогою різноманітних доступних сервісів тощо.

Отже, молодь має різноманітні можливості для поширення кругозору, знайомства з іншим культурами, включення в освітній процес на основі сучасних інформаційних технологій, але водночас комерційні засади багатьох медіаструктур створюють умови для проникнення антигуманних, антидуховних, аморальних відео-, теле-, радіопрограм до широкого кола молоді. Крім того, певні деструктивні наслідки некритичного ставлення до інформаційного потоку, зниження якості медійного продукту, можливості широкої маніпуляції свідомістю людей загострюють відносини суспільства із ЗМК, вимагають значної уваги до інформаційно-комунікаційного простору всіх соціальних та освітніх інститутів. Медіа фактично є системою неформальної освіти та просвітництва різних груп населення й суттєво впливає на засвоєння соціальних норм, формування ціннісних орієнтацій особистості [2].

Відтак, необмежені можливості й переваги медіатехнологій зумовлюють низку протиріч сучасної освіти, зокрема: між життям поза навчальним закладом, насиченим зоровими образами, що домінують у сучасних ЗМІ, і навчанням, зорієнтованим переважно на словесні засоби передачі інформації; між значущістю медіаосвіти у формуванні свідомості й світогляду сучасної молоді та недостатнім урахуванням цього чинника в системи традиційної освіти; між потребою сучасної молоді у використанні нових форм отримання інформації в різних галузях знань, її зацікавленістю в інтерактивних формах взаємодії з викладачем в процесі освітнього діалогу, і нестачею технологічного та методичного супроводу нових медіатехнологій передачі навчального матеріалу й організації інтерактивного діалогу в процесі навчання. Обмеженість застосування медіатехнологій в освітньому процесі ВНЗ пояснюється багатьма причинами, головними серед яких: відсутність цілеспрямованої підготовки педагогічних працівників до застосування медіатехнологій в освітньому процесі і інтеграції їх з іншими педагогічними технологіями; відсутність у переважної більшості викладачів ВНЗ навичок самостійного розроблення електронних дидактичних матеріалів з використанням спеціального програмного забезпечення; недостатнє матеріально-технічне забезпечення ВНЗ тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми медіаосвіти розглядаються науковцями в різноманітних аспектах: педагогічному, психологічному, філософському, соціологічному, культурологічному, мистецтвознавському тощо. Особливий інтерес становлять педагогічні дослідження, спрямовані на виявлення дидактичних можливостей медіазасобів у професійній підготовці майбутніх фахівців різного професійного спрямування у ВНЗ (Р. Бужиков, І.Гуріненко, Н. Духаніна-Войтко, Л. Києнко-Романюк, Л. Калачова, Ю. Козаков, Г. Онкович, І. Сахневич, І. Чемерис, О. Янишин), а також дослідження, що висвітлюють досвід застосування медіаосвіти в різних країнах світу (Л. Бойченко, Н. Леготіна, А. Новикова, Н. Рижих, О. Столбнікова, О. Худолєєва, О. Федоров, І. Челишева, С. Шумаєва і ін.).

Мета статті -- розкрити роль медіаосвіти у формуванні медіакультури майбутніх фахівців.

Виклад основного матеріалу дослідження. Досягнення мети статті зумовлює необхідність уточнення сутності дефініцій «медіакультура» і «медіаосвіта». Так, медіакультура - це:

— особливий тип культури інформаційного суспільства, що є посередником між суспільством і державою, соціумом і владою; сприяє формуванню суспільної свідомості і соціалізації особистості; реальний фактор управління політичною сферою і мораллю, економікою і ринком;

— галузь культури, пов'язана з трансляцією динамічних образів за допомогою сучасних технічних засобів запису і передачі зображення і звуку (кіно, телебачення, відео, системи мультимедіа);

— комплексне засвоєння людиною навколишнього світу в його соціальних, моральних, психологічних, художніх, інтелектуальних аспектах за допомогою телебачення, кіно, відео, комп'ютерної графіки, Інтернету.

За визначенням Н. Кирилової, медіакультура -- це сукупність інформаційно-комунікаційних засобів, створених людством в процесі свого історичного розвитку, що поєднує культуру вироблення й передачі інформації, культуру її сприйняття. Медіакультура є показником рівня розвитку особистості, здатної сприймати, аналізувати й оцінювати медіатекст, засвоювати нові знання за допомогою медіа, займатися медіатворчістю тощо [1]. Отже, медіакультуру можна розглядати, з одного боку, як сукупність матеріальних та інтелектуальних цінностей у сфері медіа, систему їх відтворення та функціонування в соціумі, а з іншого, -- як засіб розвитку особистості людини.

Функціями медіакультури, на думку Н. Кирилової, є: інформаційна, адже медіакультура є особливим типом інформаційного процесу, непритаманного природі, завдяки якому уможливлюється накопичення та примноження інформації в суспільстві; семіотична, оскільки медіакультура є соціальною інформацією, що зберігається й накопичується в суспільстві завдяки новим медіа і «знаковим» засобам, які створюються людьми; комунікативна, що забезпечує обмін культурною інформацією між владою і соціумом, людиною і суспільством, а також між різними народами, країнами, соціальними групами, індивідами тощо; нормативна, оскільки медіакультура впливає на процес соціалізації особистості, формування її ціннісних орієнтацій, засвоєння соціального досвіду, знань, норм, ідеалів, традицій, звичаїв, етикету, законів, притаманних певному суспільству або соціальній групі; релаксаційна, пов'язана з тим, що завдяки електронним медіа людина може задовольняти свою потребу у фізичному та психічному розслабленні, дивлячись різноманітні фільми, граючи в інтерактивні ігри, подорожуючи у віртуальних комп'ютерних світах і т. ін.; креативна, що забезпечує засвоєння людиною довкілля, адаптацію в сучасному світі, формування самосвідомості, здатності жити й творити, адже за допомогою інформації, яку отримує людина завдяки медіазасобам, вона розширює свій світогляд, переосмислює свої пізнання про світ у філософському, моральному, економічному, естетичному, правовому та інших аспектах; інтеграційна, оскільки медіакультура поєднує народи, соціальні групи, держави, створює зв'язок між поколіннями завдяки збереженню культурної спадщини, національних традицій, історичної пам'яті тощо; посередницька, зумовлена тим, що медіакультура є соціальним посередником, який встановлює зв'язки між різними структурами суспільства, його соціальними групами [1].

Залучення молодого покоління до медіакультури, підготовка його до взаємодії зі складним інформаційним суспільством і входження в полікультурний простір може відбуватися ефективно шляхом медіаосвіти, оскільки саме технології медіаосвіти є постійним постачальником нової інформації, знань і вмінь, які транслюються для цільової аудиторії. Медіаосвіта технологічно інтегрована в сучасне інформаційне суспільство, завдяки чому користувачі можуть отримувати інформацію з різноманітних каналів.

Актуальність медіаосвіти, як наголошує Л. Мастерман, зумовлена: високим рівнем споживання медіа і насиченістю сучасного суспільства засобами масової інформації; ідеологічною важливістю медіа та їх впливом на свідомість людини; швидким зростанням кількості медійної інформації, посиленням управління нею та її розповсюдженням; інтенсивність проникнення медіа у головні демократичні процеси; підвищенням значущості візуальної комунікації в усіх галузях; необхідністю навчання школярів і студентів з урахуванням потреб майбутнього; виникненням процесів приватизації інформації на національному та міжнародному рівнях [5]. Отже, медіаосвіта є безперервним процесом соціалізації і самоосвіти людини під впливом засобів масової комунікації, що виступають платформою для формування її знань і вмінь.

Як зазначає Н. Леготіна, медіаосвіта -- це галузь теорії і практики педагогіки, що вивчає закономірності створення, сприйняття й споживання текстів засобів масової комунікації' (ЗМК), роль ЗМК у формуванні комунікативної, інформаційної, соціальної, естетичної культури людини, а також принципи взаємодії навчальних закладів і ЗМК. У більш вузькому розумінні медіаосвіту можна розглядати як цілеспрямований процес вивчення закономірностей ЗМК і формування на цій основі вмінь самостійного відбору й критичного аналізу інформації, що поступає з різних каналів, а також самостійного створення повідомлень з використанням різноманітних знакових систем та інформаційних технологій [3].

Такої ж думки дотримується Ю. Козаков, розглядаючи медіаосвіту як «процес розвитку особистості засобами і на матеріалі засобів масової комунікації (медіа), формування культури спілкування з медіа, творчих, комунікативних умінь, критичного мислення, умінь повноцінного сприйняття, інтерпретації, аналізу та оцінки медіатекстів, навичок творчого самовираження на основі сучасних медіа» [2, 11]. Зауважимо, що функції медіаосвіти, що їх виокремлює автор: інформаційна, просвітницька, соціалізуюча, ціннісно-орієнтаційна, адаптаційна, культурно-дозвіллєва, а також функція неінституціональної освіти, -- щільно пов'язані, що невипадково, з функціями медіакультури.

І. Чемерис також вважає, що медіаосвіта є процесом розвитку й саморозвитку особистості на матеріалах та за допомогою засобів масової комунікації і покликана формувати культуру комунікації, уміння усвідомлено сприймати, критично осмислювати, інтерпретувати медіатексти з метою розширення загальних, соціокультурних та професійно значущих знань, комунікативних та творчих здібностей [4].

Аналіз наукових здобутків Л. Бойченко, Ю. Козакова, Г. Онкович дозволив дійти висновку, що основними різновидами медіаосвіти, які зумовлюють формування медіакультури людини, є: загальна медіаосвіта, інтегрована в традиційний процес навчання; спеціальна медіаосвіта, що відбувається в межах вивчення окремої навчальної дисципліни у вищому навчальному закладі або в межах додаткової освіти; інтегрована медіаосвіта, спрямована на формування в майбутніх фахівців умінь працювати з інформацією мас-медіа в процесі навчання; факультативна медіаосвіта, яка передбачає створення мережі факультативів, гуртків, клубів медіаосвітнього циклу, центрів дозвілля; дистанційна медіаосвіта за допомогою телебачення, радіо, системи «Інтернет»; самостійна (безперервна) медіаосвіта, що здійснюється впродовж усього життя людини.

Отже, медіаосвіта є засобом формування медіакультури майбутніх фахівців, оскільки вчить: орієнтуватися в сучасному медіапросторі, розуміти основні принципи функціонування різних видів засобів масової інформації; розрізняти інформацію за рівнем впливу на особистість, аналізувати й оцінювати медіаповідомлення; розшифровувати та використовувати закодовану в медіаповідомленнях інформацію; правилам культури спілкування в інформаційному суспільстві та методам захисту від можливих негативних впливів у процесі масової комунікації; розрізняти та застосовувати методи організації професійної діяльності з використанням технології мультимедіа; збирати, обробляти, зберігати та передавати інформацію з урахуванням пріоритетів професійної діяльності; самостійно створювати медіаповідомлення в галузі професійної діяльності.

Тому система освіти, спрямована на навчання і виховання активної, цілеспрямованої особистості, здатної працювати на користь держави і суспільства, має відповідати сучасним технологічним і соціальним реаліям і застосовувати медіатехнології як для підготовки фахівців-професіоналів, так і для формування їхньої медіакультури, . Ефективність застосування медіатехнологій в освітньому процесі ВНЗ забезпечується неабияким інтересом майбутніх фахівців до використання в процесі професійної підготовки інтерактивних засобів передачі навчальних матеріалів, а також великим потенціалом мультимедіа в організації навчального процесу.

Широке розповсюдження мультимедійних технологій в різних сферах життєдіяльності людини зумовлює необхідність пошуку нових підходів до організації професійної підготовки майбутніх фахівців і робить медіаосвіту ефективним педагогічним інструментарієм та обов'язковим елементом життєдіяльності в інформаційному суспільстві. Водночас, впровадження нових мультимедійних технологій має спиратися на педагогічний досвід багатьох поколінь і супроводжуватись розвитком інноваційних педагогічних методик, завдяки яким традиційні форми освітнього процесу зможуть бути ефективно поєднані з ефективними мадіаосвітніми технологіями.

медіакультура професійний освіта

ЛІТЕРАТУРА

1. Кириллова Н.Б. Медиакультура: от модерна к постмодерну / Н.Б. Кириллова. -- М.: Академ. проект, 2005. -- 448 с.

2. Козаков Ю.М. Педагогічні умови застосування медіаосвіти в процесі професійної підготовки майбутніх учителів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Ю.М. Козаков. - Луганськ, 2007. - 22 с.

3. Леготина Н.А. Педагогические условия подготовки студентов университета к реализации медиаобразования в образовательных учреждениях: автореф. дисс. на соиск. научн. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.08 «Теория и методика профессионального образования» / Н.А. Леготина. - Курган, 2004. - 25 с.

4. Чемерис І.М. Формування професійної компетентності майбутніх журналістів засобами іншомовних періодичних видань: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / І.М. Чемерис. - К., 2008. - 24 с.

5. Masterman L. Teaching the Media. London: Comedia Publishing Group, 1985. - 341 p.

Размещено на Allbest.ru