Підготовка майбутніх фахівців до застосування сучасних технологій математичної освіти у дошкільному навчальному закладі та початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підготовка майбутніх фахівців до застосування сучасних технологій математичної освіти у дошкільному навчальному закладі та початковій школі

Н.Ю. Рудницька, Н.П. Тарнавська

Резюме

Ключові слова: технології укрупнення дидактичних одиниць, технології випереджувального навчання, інтерактивні технології.

Н.Ю. РУДНИЦКАЯ, Н.П. ТАРНАВСКАЯ. ПОДГОТОВКА БУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ К ПРИМЕНЕНИЮ СОВРЕМЕННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ МАТЕМАТИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ В ДОШКОЛЬНОМ УЧЕБНОМ ЗАВЕДЕНИИ И НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЕ

В статье сделано попытку провести теоретический анализ современных технологий обучения математике в дошкольных начальных заведениях и начальной школе. Поданы примеры использования интерактивных технологий на занятиях в ДНЗ и уроках математики в начальных классах. Обосновано необходимость новых подходов к подготовке будущих специалистов в использовании ими интерактивных технологий обучения.

Ключевые слова: технологии укрупнения дидактических единиц, технологии опережающего обучения, интерактивные технологии.

N.Yu. RUDNITSKAYA, N.P. TARNAVSKYA. TRAINING OF FUTURE SPECIALISTS TO USE MODERN TECHNOLOGIES OF MATHEMATICAL EDUCATION IN PRE-SCHOOL AND ELEMENTARY SCHOOL

The article made an attempt to carry out a theoretical analysis of modern mathematics learning technologies in an elementary school. Giving an example of the use of interactive technologies in mathematics lessons in primary school. For example, the course "Innovative technologies of teaching mathematics in elementary school," revealed the connection of theoretical knowledge with teaching activities of modern primary school practice.

Key words: didactic units consolidation technology, advanced teaching technologies, interactive technologies.

Підвищення освітніх стандартів до якості освіти вимагає від педагогів дошкільних навчальних закладів і початкової освіти пошуку нових технологічних рішень до забезпечення навчальних досягнень і потреб дітей на етапі сучасних реформ ХХІ століття. У багатьох європейських країнах навчальні програми з математичної освіти дітей були переглянуті протягом останнього десятиліття, і в переважній більшості країн важливі оновлення були введені з 2007 року. В Естонії, Греції, Франції, Італії, Португалії та Великобританії нові навчальні програми стали більш орієнтовані на міжпредметні зв'язки математики з філософією, наукою та технологіями. Основний акцент модернізації центрований на поєднанні практичної діяльності, розв'язанні проблемних ситуацій з навчанням. У подальшому такий підхід реалізується через дуальну освіту. Засновником дуальної освіти вважають Німеччину. Цю систему в подальшому перебрали Канада, Австрія, Швейцарія та інші країни. В умовах дуальної освіти молодь навчається, активно включаючись у процес виробництва. Механічне накопичення математичних знань без практичного застосування визнається неефективним. На етапі дошкільної і початкової освіти ці тенденції необхідно враховувати та оновлювати зміст математичної освіти на основі впровадження в навчальний процес новітніх технологій.

Розробку новітніх технологій навчання для окремого навчального предмета забезпечують наукові пошуки та досягнення педагогічної науки, соціально-культурний розвиток дошкільної та початкової освіти, доробок науковців з методики викладання математики на усіх ступенях освіти (від дошкільного до вищої школи). У творчому пошуку шляхів продуктивного навчання математики дітей дошкільного віку та учнів початкових класів необхідно враховувати технологічний аспект викладання математики.

У системі дошкільної освіти простежується тенденція до механічного навчання дітей лічбі та підготовці їх до навчання в школі. При цьому втрачається можливість освоєння математики в дочисловий період на основі пізнання просторових, часових, кількісних залежностей і відношень оточуючого світу, сприйняття його в математичному вимірі. У сучасних навчальних планах шкіл скорочується час на вивчення деяких класичних дисциплін. Математика є одним з цих предметів. Усе вище зазначене вимагає пошуку інших підходів в організації навчального процесу, створює базу для нових теоретичних досліджень у галузі методики викладання математики. Розробка й впровадження у навчальний процес нових педагогічних технологій пов'язані з необхідністю оновлення методів, засобів і форм організації навчання, що є перспективним напрямом розвитку початкової математичної освіти.

Аналіз широкого кола різних джерел показав, що в педагогічній науці приділяється значна увага проблемі фахової підготовки майбутніх вихователів ДНЗ та вчителів початкової школи. Розробкою методології й теорії поняття «педагогічна технологія» займалися вітчизняні науковці: О. Агапова, В. Боголюбов, Л. Виготський, В. Давидов, Л. Занков, І. Зимня, М. Кларін, І. Лернер, Б. Лихачов, В. Монахов, Г. Селевко, Н. Тализіна та ін. Питаннями використання сучасних технологій навчання займаються педагоги: Г. Анісімова, В. Дяченко, О. Пометун, О. Пєхота, Л. Піроженко, І. Пєрвін, С. Скворцова, Г. Яріш та ін.

Дослідження вчених з проблем технологій навчання досить значні, але для їх впровадження у дошкільній і початковій освіті необхідно враховувати закономірності формування наочно-образного, наочно- дійового, функціонального, алгоритмічного, логічного мислення дошкільників й молодших школярів, розвивальний потенціал математики в цьому віковому періоді. Аналіз науково-методичної літератури дозволяє зробити висновок про недостатню розробленість процесуально-діяльнісних засад у функціонуванні методологічних, особистісних, інструментальних засобів в організації технології навчання. Тому серед педагогічного активу зароджуються та формуються нові підходи до навчання математики, які поєднують у собі провідні ідеї науковців, загальні теоретичні положення та власний багаторічний педагогічний досвід математичної освіти дітей.

Мета статті - показати роль сучасних технологій навчання математики у дошкільному навчальному закладі й початковій школі, обґрунтувати необхідність удосконалення підготовки майбутніх педагогів.

На думку Г. Селевка, поняття «педагогічна технологія» може бути представлене трьома аспектами: науковим як частина педагогічної науки, що досліджує й розробляє цілі, зміст та методи навчання; процесуально- описовим як модель педагогічного процесу та алгоритм педагогічної діяльності, сукупність цілей, змісту, методів і засобів для досягнення планових результатів; процесуально-діяльнісним як здійснення технологічного процесу, функціонування усіх особистісних, інструментальних, методологічних та методичних засобів [4].

У сучасних технологіях навчання математики в дошкільному навчальному закладі та початковій школі дитина виступає повноцінним суб'єктом процесу пізнання. Головною умовою математичного розвитку та саморозвитку дітей П. Ерднієв у теорії укрупнення дидактичних одиниць називає досягнення цілісності математичних уявлень завдяки переструктуруванню навчального матеріалу. Для дітей дошкільного віку так само як і для учнів початкової школи важливими є активна діяльність та ігрова форма пояснення, можливість застосування математичних моделей на практиці. Активне повторення та перетворення вивченого, встановлення логічних (одночасне вивчення протилежних дій, єдність підходів до складання та розв'язування текстових задач, вивчення усної і письмової нумерації на одному уроці, поєднання концентрів, взаємодоповнення у системі завдань) та міжпредметних зв'язків, формування цілісного образу (від недиференційованого цілого до вивчення частин та узагальнення знань про ціле) забезпечують продуктивність навчальної діяльності молодших школярів [6].

Дітям дошкільного віку та молодшим школярам важливою є актуалізація попередньо засвоєного матеріалу на основі практичних дій. Попередню перспективну підготовку до вивчення нового матеріалу запропонувала С. Лисенкова у навчанні учнів початкової школи. Координація та управління процесом засвоєння знань усіма учнями класу - основна функція випереджувального навчання. С. Лисенкова вивчення складних тем пропонує подавати в три етапи: 1) етап визначення смислових, опорних знань із використанням схем-опор та коментованого управління; 2) етап випередження, на якому уточнюються поняття, відбувається узагальнення знань з теми, відпрацьовується навичка свідомого використання опор, формуються доказові судження; 3) етап розвитку навички швидкого та вільного виконання розумових операцій та практичних дій [3].

Недостатня розробленість теоретичних положень технологій навчання математики у методичній літературі та актуальність проблеми математичної освіти дітей дошкільного віку та молодших школярів на основі технологічного підходу орієнтують на нові підходи у фаховій підготовці вихователів ДНЗ та вчителів початкової школи. Визначимо основні: перехід освіти на компетентнісні засади з орієнтацією на практичні результати навчання, що в широкому сенсі визначаються як компетентності, необхідні для практичної діяльності; зміст навчальних програм представляється не тільки як перелік конкретних математичних завдань, а як інтегрована система, що розвиває навички вирішення проблем за допомогою математичних прийомів; математичні знання і компетентності бажано використовувати в якості основи для вивчення інших предметів, освоєнні нової діяльності.

Інтерактивні технології навчання, технології диференційованого навчання, технології проектування, технології ігрової діяльності, технології укрупнення дидактичних одиниць, технології колективного способу навчання, технології складання нестандартних задач та ін. можливо реалізувати у початковому курсі математики. У межах реалізації особистісно-орієнтованої моделі має здійснюватись розробка та впровадження технологій у навчання молодших школярів математики та відповідати вимогам Державного стандарту початкової загальної освіти і забезпечувати неперервність особистісного розвитку дітей дошкільного віку та учнів початкової школи.

Розглянемо детальніше методику використання інтерактивних технологій. Без інтерактивних методів роботи не можливо собі уявити сучасне заняття або урок. З їх допомогою діти засвоюють всі рівні пізнання, точно знають, що треба вивчити, які уміння придбати,як їх застосувати. Коли використовуються інтерактивні технології, діти займають активну позицію в засвоєнні знань, формується пізнавальний інтерес. Педагог виступає як лідер, організатор, що значно підвищує його особистісну роль. Підготовка і проведення занять та уроків, з використанням інтерактивних технологій, потребують значної компетентності педагога, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу.

У педагогічній практиці часто використовуються інтерактивні технології навчання. Але в більшості випадків вони включаються у навчальний процес фрагментарно, часто не маючи чіткої цілеспрямованості. Цілісні педагогічні інтерактивні технології є рідкістю, вони потребують систематичного аналізу.

На сучасному етапі розвитку освіти важливе значення має застосування на заняттях та уроках інтерактивних технологій, які грунтуються вільному обміні думками, діалозі, моделюванні ситуацій вибору, створенні колективних проектів, розробці математичних моделей тощо. При цьому діти можуть вільно рухатися, висловлювати будь-які припущення, не боятися робити помилки, перевіряти вірогідність свого прогнозу, вчитися аналізувати отриманий результат, планувати практичне його застосування.

Технології інтерактивного навчання - організація навчального процесу, за якої від діяльності кожного школяра залежить якість виконання поставленої перед групою задачі, а кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно прозвітувати.

Структура занять та уроків з використання інтерактивних технологій може включати такі елементи: мотивація; пошук способів вирішення проблемної ситуації; обговорення очікуваних результатів; актуалізація знань, надання необхідної інформації; усвідомлення; рефлексія. Головна увага на заняттях та уроках надається інтерактивним вправам та практичній діяльності.

О. Пометун та Л. Пироженко інтерактивні технології поділяють на чотири групи в залежності від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів: інтерактивні технології кооперативного навчання; інтерактивні технології колективно-групового навчання; технології ситуативного моделювання; технології опрацювання дискусійних питань [5].

Вважаємо, що для дітей дошкільного віку актуальним буде створення ігрових колективних проектів а для молодших школярів - робота в парах. Саме під час роботи в парах діти мають можливість спілкуватися, що є важливим для цього вікового періоду. Під час роботи з партнером кожний з учнів працює активно, незважаючи на те, що увага дітей молодшого шкільного віку нестійка і вони часто відволікаються.

Під час організації праці за технологією «Робота в парах» учитель може запропонувати учням наступні завдання: скласти і розв'язати задачу; проаналізувати запропоновані вчителем з підручника чи спроектовані на екран або написані на картках різні способи розв'язання завдань; обговорити хід розв'язання прикладу або задачі; перевірити один в одного знання таблиці множення (ділення); виконати творче завдання; зробити висновок.

Наприклад, вчитель кожному з пари (сусіди за партою) дає завдання проаналізувати певний спосіб розв'язання прикладів. По закінченні відведеного часу на обмірковування відповіді кожен учень пари по черзі розказує хід виконання завдання. Його партнер повинен уважно слухати, щоб міг сказати, чи погоджується з таким міркуванням чи ні. Якщо він не погоджується, то повинен дати інше пояснення. Учитель попереджає дітей, що вони мають знайти спільне рішення і вирішити, хто з партнерів буде представляти свої міркування за технологією «Мікрофон».

Використання технології «Міні ажурна пилка» також може бути ефективним на уроках математики у початковій школі. За цією технологією учні об'єднатися у четвірки (по дві парти, що стоять одна за одною) і кожна група отримує по 4 підготовлених заздалегідь вчителем на картках завдання так, щоб кожен учень у групі отримав різне завдання. Спочатку кожен учень самостійно обдумує спосіб розв'язання завдання, на що відводить 1-2 хв. По закінченні часу учні пояснюють хід виконання свого завдання сусіду по парті (спочатку висловлюються ті учні, які сидять праворуч за партою, а потім - ліворуч) і обмінятися завданнями.

На наступному етапі передбачається аналогічна роботу з учнями, що сидять позаду (попереду) в межах четвірки і обмін завданнями, які вони отримали після першого етапу.

Наступний крок - учні знову повертаються до роботи в парах, які були на початку і пояснюють один одному розв'язання задачі, отриманої на попередньому спілкуванні та відтворюють почуте від сусіда. Отже, кожен з дітей повинен пояснити розв'язання всіх чотирьох завдань.

На останньому етапі вчитель пропонує кожній групі визначити школяра, який буде пояснювати хід виконання одного із 3-х завдань, що йому запропонували партнери по групі, але не завдання, яке він отримав від учителя. Учні - представники повинні стежити за тим, щоб не повторювались завдання, які вже були представлені. Кожний наступний представник, узявши уявний мікрофон, повинен спочатку сказати, чи погоджується він з відповіддю свого попередника. Якщо не погоджується, то обґрунтовує чому і передає мікрофон наступному учневі, який теж має сказати, чи погоджується з почутим виступом і, якщо так, то представляє розв'язання свого завдання і т.д. [2].

Думка про те, що у дошкільній та початковій освіті достатньо навчити учнів обчислювальним навичкам та геометричним побудовам, є хибною, оскільки вона не відбиває реальних освітніх потреб майбутнього покоління. Педагогам ДНЗ та початкової школи варто працювати над формуванням п'яти видів компетенцій: засвоєння базових навичок і алгоритмів діяльності, розуміння математичних понять і принципів, застосування математики в ситуаціях реального життя, спілкування на математичні теми та вміння мислити математично.

Література

1. Дьяченко В.К. Новая дидактика/ В.К. Дьяченко. - М., 2001.

2. Коберник Г. Особливості застосування інтерактивних технологій навчання на уроках математики / Г. Коберник // Початкова школа. - 2007. - № 12. - С. 13-15.

3. Лысенкова С.Н. Когда легко учиться: Из опыта работы учителей начальных классов № 587 г. Москвы / С.Н. Лысенкова. - М.: Педагогика, 1981. - 144 с.

4. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: учебное пособие / Г.К. Селевко. - М.: Народное образование, 1998. - 256 с.

5. Сучасний урок. Інтерактивні технології: наук.-матод. посібн. / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко; за ред О.І. Пометун. - К.:Видавництво А.С. К., 2004. - 192 с.

6. Эрдниев П.М. Теория и методика обучения математике в начальной школе (Педагогическая наука - реформе школы) / П.М. Эрдниев, Б.П. Эрдниев. - М.: Педагогика, 2007. - 208.)

Размещено на Allbest.ru