Чинні підручники з сучасної української мови для вищої школи як засіб формування професійної комунікативної компетентності майбутніх вчителів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 371. 161: 881

Чинні підручники з сучасної української мови для вищої школи як засіб формування професійної комунікативної компетентності майбутніх вчителів

Т.В. Костолович

Резюме

Статтю присвячено проблемі формування професійної комунікативної компетенції майбутніх вчителів у процесі вивчення фонетичного, фонологічного, орфоепічного матеріалу за допомогою чинних підручників із сучасної української мови. Автором проаналізовано систему вправ збірників завдань для вищих навчальних закладів за різними критеріями (рівнем лінгвістичного матеріалу, характером розумової діяльності, місцем у процесі комунікації, видами мовленнєвої діяльності, зв 'язком із основними субкомпетентностями комунікативної компетентності тощо). Доведено, що переважна більшість вправ спрямована на формування фонетико-орфоепічної складової ПКК, є докомунікативними, аналітичними, побудованими на окремих словах і парах слів, і тому потребують удосконалення. Запропоновано варіанти посилення комунікативної спрямованості наявної системи вправ чинних підручників.

Ключові слова: професійна комунікативна компетентність, засоби навчання, система вправ. Види мовленнєвої діяльності, дидактичний матеріал, комунікативна спрямованість.

Т.В. КОСТОЛОВИЧ. ДЕЙСТВУЮЩИЕ УЧЕБНИКИ ПО СОВРЕМЕННОМУ УКРАИНСКОМУ ЯЗЫКУ ДЛЯ ВЫСШЕЙ ШКОЛЫ КАК СРЕДСТВО ФОРМИРОВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМУНИКАТИВНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ

Резюме. Статья посвящена проблеме формирования профессиональной коммуникативной компетенции будущих учителей в процессе изучения фонетического, фонологического, орфоэпического материала с помощью действующих учебников по современному украинскому языку. Автором проанализирована система упражнений сборников задач для высших учебных заведений по различным критериям (уровнем лингвистического материала, характером умственной деятельности, место в процессе коммуникации, видами речевой деятельности, связью с основными субкомпетентностямы коммуникативной компетентности и т.д.). Доказано, что подавляющее большинство упражнений направлена на формирование фонетико-орфоэпической составляющей ПКК, является коммуникативному, аналитическими, построенными на отдельных словах и парах слов, и поэтому требуют совершенствования. Предложены варианты усиления коммуникативной направленности существующей системы упражнений действующих учебников.

Ключевые слова: профессиональная коммуникативная компетентность, средства обучения, система упражнений. Виды речевой деятельности, дидактический материал, коммуникативная направленность.

T.V. KOSTOLOVICH. APPLICABLE HANDBOOK UKRAINIAN MODERN LANGUAGES FOR HIGHER EDUCATION AS A FORM OF PROFESSIONAL COMMUNICATIVE COMPETENCE OF FUTURE TEACHERS

The summary. Article is devoted to a problem of formation of professional communicative competence of future teachers in the process of learning phonetic, phonological material of the existing textbooks of the modern Ukrainian language. The author analyses the system of exercises, tasks for higher educational institutions according to various criteria (level of the linguistic material, the nature of mental activity, the place in the process of communication, types of speech activities, the connection with the main subcompetences communicative competence, etc.). Proven that the vast majority of exercises aimed at the formation ofphonetic-orphan component of the GAC is to communicative, analytical, built on individual words and pairs of words and therefore requires improvement. Proposed options to strengthen communicative orientation of the current system of exercises of the existing textbooks.

Key words: professional communicative competence, training, exercises. Types of speech activities, didactic material, communicative direction.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Однією із складових перебудови освіти в Україні є упровадження компетентнісного підходу, який фіксує і встановлює підпорядкованість знань практичним умінням та навичкам, передбачає підготовку до життя, формування національно свідомої духовно багатої мовної особистості, тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетентності. Вища педагогічна освіта, крім зазначених загальних вимог, обов'язковим складником результату навчання має становлення конкурентоспроможного фахівця, тобто містить професійний компонент, а отже формування комунікативної професійної компетентності є метою вищої педагогічної освіти. Виходячи із спрямованості державних нормативних документів, дослідження засобів і шляхів формування професійної комунікативної компетентності (ПКК) є надзвичайно актуальним. підручник лінгвістичний комунікація мовленнєвий

Загальновідомо, що підручник належить до основних засобів оволодіння знаннями і формування сталих умінь і навичок. У сучасній лінгводидактиці підручник розглядається як книга, у якій викладаються основи знань з певного навчального предмета на рівні сучасних досягнень науки й культури [2, 185]. А професійна комунікативна компетентність потрактовується вченими як складне ієрархічне утворення, до складу якого входить мовна (з її субкомпетентностями), мовленнєва, соціокультурна та діяльнісна [1; 4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Лінгводидактичні закономірності формування комунікативної компетентності особистості у різних аспектах досліджували О. Біляєв, Є. Голобородько, Н. Голуб, О. Горошкіна, С. Караман, А. Мамчур, В. Мельничайко, Г. Михайловська, М. Пентилюк, Л. Скуратівський, І. Хом'як, С. Цінько, Г. Шелехова та інші. Умови формування професійної комунікативної компетентності розробляли В. Бадер, В. Борисенко, М. Василенко, І. Гавриш, Г. Дегтярьова, Т. Донченко, І. Дроздова, М. Заброцький, Л. Карпова, К. Климова, О. Копусь, Н. Костриця, Г. Кузнецова, І. Кухарчук, Л. Лузан, М. Лященко, Л. Мацько, Л. Овсієнко, Н. Остапенко, Л. Паламар, В. Пасинок, Є. Прозорова, Л. Романишина, В. Руденко, О. Семеног, В. Сидоренко, Т. Симоненко, В. Сухопар, І. Хом'як, Т. Швець, С. Шевчук та інші. Питання ролі підручників висвітлювали в дослідженнях загальних проблем навчальної книги І. Гудзик, М. Вашуленко, А. Гірняк, Б. Грінченко, Д. Зуєв, Я. Кодлюк, Н. Кулібіна, А. Сохор, В. Сухомлинський, І. Тесленко, Т. Хмара. А от взаємозв'язок формування ПКК та методологічного апарату підручників та посібників ще не було предметом спеціальних лінгводидактичних студій. До цього часу не існує науково обґрунтованої методики удосконалення комунікативних умінь студентів засобами чинних підручників.

Мета нашої наукової розвідки полягає у проведенні багатоаспектного аналізу підручників із сучасної української літературної мови для студентів педагогічних університетів, визначенні методичних умов та можливостей формування ПКК засобами чинних навчальних комплексів, шляхів посилення комунікативної спрямованості наявних у підручниках вправ та завдань.

Для реалізації мети ми провели опитування й анкетування викладачів і студентів 8 вищих навчальних закладів, де проводився експеримент, визначили підручники, посібники, збірники, за допомогою яких формується ПКК під час вивчення фонетичного, фонологічного та орфоепічного матеріалу.

Виклад основного матеріалу дослідження. У процесі аналізу посібників ми звертали увагу на виклад навчального матеріалу (науковість, доступність, послідовність, перспективність, зв'язок з іншими розділами курсу), відповідність його робочим програмам та навчальним планам, наявність методологічного апарату підручників, додаткових матеріалів ( термінологічних словників, питань для самоконтролю тощо), можливість для організації самостійної роботи, комунікативну спрямованість викладу матеріалу. Усі видання відповідають вимогам і можуть слугувати джерелом поповнення знань з сучасної української мови. Але ПКК передбачає трансформацію знань у вміння та навички, здатність застосовувати знання для розв'язання комунікативних завдань у навчальній мовленнєво-пізнавальній та професійній діяльності. Ця мета реалізується застосуванням збірників вправ, завдань.

Серед збірників вправ найбільш поширеним у експериментальних вишах є колективна праця науковців М. Плющ, О. Леути та Н. Гальони, збірники вправ з сучасної української мови М. Доленка, Н. Тоцької, практикум М. Фащенка та модульний курс С. Шевчук та Н. Шкуратяни. Посібники входять до єдиного комплексу теоретичного і методичного забезпечення навчання студентів. Вправи, що пропонуються у збірниках, містять матеріали з усіх фонетичних і фонологічних тем, вони ґрунтуються на принципі розгляду мови як цілісної структури, всі знакові одиниці якої перебувають у складних системних зв'язках і відношеннях. Автори збірників орієнтують студентів на самостійну творчу роботу, пропонуючи завдання як на спостереження за мовними явищами, так і складніші, які потребують осмислення певних закономірностей і висновків.

Основним рівнем дидактичного матеріалу виступають окремі слова та пари слів (41,1%). Завдання до них спрямовані на визначення звукового та фонологічного складу, часткового фонетичного аналізу, транскрибування, знаходження прикладів позиційних та комбінаторних змін, чергувань голосних та приголосних звуків у різних морфемах, постановку наголосів, з'ясування різниці у вимові звуків, переклад. Заслуговують на увагу вправи, у яких пропонується дібрати спільнокореневі слова або поставити іменники у певні відмінкові форми та визначити явища, які при цьому виникають. Окремі звуки як дидактичний матеріал складають лише 10% і стосуються переважно порівняння ознак певних фонем, особливостей артикуляції мовних органів тощо. Окремі речення (18,5%) слугують матеріалом для транскрибування, виокремлення окремих цікавих прикладів змін звуків у потоці мовлення, розподілення певних слів за видами асимілятивних змін тощо. Тексти (уривки з художніх творів ) передбачають читання з дотриманням фонетичних та орфоепічних норм, транскрибування, проведення фонетичного аналізу, навчальних диктантів. За характером розумової діяльності переважна більшість вправ (70%) є аналітичними, аналітико-синтетичні (25%) є комбінованими і поєднують декілька завдань, одне з яких є конструктивним (добір спільнокореневих слів або форм), інше -- аналітичне, на спостереження за мовними явищами або порівняння. Т. Симоненко виокремлює докомунікативні, комунікативні та посткомунікативні вправи. За наведеними критеріями усі вправи збірників є докомунікативними, оскільки лише готують студентів до комунікації. Актуальним для нашого дослідження є аналіз завдань за типом компетентності, яка формується у процесі її виконання: мовна, мовленнєва, соціокультурна, стратегічна . Усі вправи спрямовані на формування фонетико-орфоепічної субкомпетентності мовної компетентності (100%). Умовно можна віднести 31% вправ до тих, за допомогою яких формується мовленнєва компетенція, оскільки в основі їх робота з текстом. Але жодне завдання не передбачає визначення комунікативної мети, головної думки, умов, у яких цей текст може використовуватися, побудови вторинного висловлювання тощо. На жаль, жодна вправа не може бути використана у поданому вигляді для формування соціокультурної компетентності, хоча текстовий матеріал має великі потенційні можливості -- уривки з творів І.Котляревського, О. Олеся, С. Йовенка, М. Нагнибіди, П. Загребельного, М. Рильського, М. Хвильового, О. Пчілки, А. Малишка, І. Франка, Т. Шевченка, М. Коцюбинського, П. Мирного, М. Стельмаха, А. Головка та інших. Ми вважаємо, що усі 100% вправ формують стратегічну компетентність, оскільки завдання до текстового матеріалу передбачають розвиток загальнонавчальних умінь та логічних операцій : аналіз, спостереження, порівняння, зіставлення, виділення або вибір окремих мовних явищ, добір певних форм тощо. До 10% вправ з фонетики та орфоепії мають на меті роботу зі словниками: орфографічним та орфоепічним. Вважаємо, що такі завдання сприяють формуванню стратегічної компетентності, позитивно впливають на ефективність самостійної роботи студентів з розділів.

Наступним критерієм аналізу вправ виступили види мовленнєвої діяльності, які удосконалюються у процесі їх виконання : аудіювання, читання, говоріння, письмо. На жаль, жодної вправи, яка б передбачала розвиток умінь аудіювання у збірниках не передбачено. На розвиток навички свідомого читання спрямовані лише 2,4% вправ, хоча умовно пов'язаними з читанням є 100%, оскільки від уважного прочитання завдання залежить правильність його виконання. На удосконалення навичок говоріння як виду мовленнєвої діяльності у посібниках передбачено 25 вправ, що складає 6,5%, ще 15 завдань вимагають дати відповіді на питання, охарактеризувати фонеми, описати роботу мовних органів, пояснити звукові зміни ... тощо. Під письмом як видом мовленнєвої діяльності у методиці розуміється виклад власних думок на письмі, заздалегідь підготовлене, розраховане на зорове сприйняття графічне оформлення інформації, реалізується через написання письмових робіт [2, 184]. Виходячи з цього визначення, жодну вправу ми не можемо класифікувати як спрямовану на розвиток письма. Лише посібник Н. Тоцької [3] активізує знання лінгвістичної теорії, спонукає до творчого вивчення мовознавчих джерел, значна кількість вправ та завдань ґрунтується на функціонально-стилістичному та комунікативно- діяльнісному підходах, що дає можливість формувати усі складові професійної комунікативної компетентності студентів, а не лише фонетико-орфоепічний компонент. З цією метою подано вправи, розраховані на розуміння природи й особливостей функціонування різноманітних фонетичних одиниць -- складу, словесного наголосу, інтонації. Позитивним є те, що вправи з фонетики й орфоепії побудовані так, що в основу аналізу покладено живу мову, яка звучить. Через це багато вправ спочатку має прочитати вголос або студент, або викладач. Робота з цими вправами вдосконалює мовні і слухові навички студентів. Аналізоване видання є єдиним збірником, який містить посткомунікативні вправи, метою яких є редагування, удосконалення запропонованих чи власних текстів. Наприклад, впр. 351:» Відредагуйте подані речення так, щоб, використовуючи засоби евфонічності української мови (можливі паралельні форми, наявні в літературній мові), максимально врівноважити вокалізм з консонантизмом, тобто уникнути небажаного збігу голосних або приголосних» [3, 118]. Наявні у збірнику аналітико-синтетичні трансформаційні вправи, виконання яких передбачає реалізацію міжпредметних зв'язків -- фонетики й лексики, синтаксису, морфології. Отже, аналізований збірник вправ і завдань Н. Тоцької відповідає програмовим вимогам, охоплює усі фонетичні, фонологічні, орфоепічні теми, містить аналітичні, аналітико- синтетичні, синтетичні, докомунікативні і посткомунікативні вправи, сприяє розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності, може бути використаний з метою формування усіх компонентів професійної комунікативної компетентності, тобто він може стати основним засобом вивчення сучасної української літературної мови. Модульний курс української мови [5] містить вправи, які легко зробити комунікативними, додавши опис ситуації. Наприклад, №92: Записати іншомовні терміни, пов'язані з окремими навчальними дисциплінами (мовою, літературою, педагогікою), з'ясувати особливості їх вимови [5, 118]. Отже, основним недоліком аналізованих збірників є відсутність комунікативних і пост комунікативних вправ та завдань. Для реалізації комунікативного потенціалу вправ, треба завдання ввести у мовленнєву ситуацію, окресливши її складові. Наведемо приклади вправ, яким легко надати комунікативну спрямованість. Вправа №14: Наведіть 10 пар слів, які б демонстрували смислорозрізнювальну і форморозрізнювальну функції фонеми [3, 11]. У такому вигляді вправа формує лише фонетико-орфоепічну складову мовної компетентності. А якщо їй надати ситуативної спрямованості, окреслити ситуацію спілкування, тоді за її допомогою будуть удосконалюватися комунікативні вміння. Наприклад: Уявіть, що ви вчитель, вам потрібно пояснити учням роль і функції фонем. Для цього доберіть 10 пар слів, які б проілюстрували, як за допомогою фонеми змінюються форми слів і розрізняються за значенням слова. Ваша розповідь має бути доступною і зрозумілою дітям. Вправі № 329, яка передбачає постановку наголосу у словах, перевірку за «Орфоепічним словником» М. Погрібного, а потім зіставлення наголосів у вимові студентів та словнику, можна надати форму конкурсу: Уявіть, що ви берете участь у відбірковому турі конкурсу на заміщення вакантної посади диктора місцевої радіостанції. Вам подали список слів, які потрібно прочитати за нормами української літературної вимови. Підготуйтесь до виступу, скористайтесь словниками. Таке завдання мотивує студентів, дозволяє прослухати не одного, а декількох студентів і визначити кращих.

Аналіз методичної літератури, підручників і посібників дозволив нам дійти наступних висновків.

Серед пріоритетних напрямів реформування вищої освіти названо компетентнісний підхід, запровадження якого вплине на змістове, структурне наповнення базових дисциплін, зумовить форми викладання.

Підручники сучасної української літературної мови, видані у різний час, спрямовані на засвоєння лінгвістичних знань за системно-мовним підходом. Аналізовані праці можуть скласти наукове підґрунтя для свідомого і системного вивчення фонетики і фонології, хоча у викладі матеріалу відсутні сучасні підходи до викладання (комунікативний, текстоцентричний, функційно-стилістичний та інші.), слугувати джерелом написання реферативних та кваліфікаційних робіт, матеріалом для належним чином організованої самостійної роботи.

Робота з усіма підручниками вимагає застосування інноваційних технологій навчання, організації самостійної роботи студентів.

Серед збірників вправ і завдань вирізняється посібник Н. Тоцької, який містить посткомунікативні вправи, завдання, що сприяють формуванню мовної, мовленнєвої, соціокультурної компетентності студентів, удосконалюють уміння у продуктивних видах мовленнєвої діяльності [3].

Загалом, формування професійної комунікативної компетентності майбутніх учителів-філологів у процесі вивчення розділів «Фонетика. Фонологія. Орфоепія» потребує від викладачів удосконалення існуючої системи вправ, надання їй комунікативної спрямованості та розробки завдань для самостійної роботи студентів.

Література

1. Симоненко Т.В. Теорія і практика формування професійної мовно-комунікативної компетенції студентів філологічних факультетів: монографія / Т.В. Симоненко. -- Черкаси, 2006. -- 328 с.

2. Словник-довідник з української лінгводидактики: навчальний посібник / кол.авторів за ред. М. Пентилюк. -- К.: Ленвіт, 2003.

3. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфографія. Графіка й орфографія. Завдання і вправи / Ніна Іванівна Тоцька. -- К.: Вища шк., 1995. -- 151 с.

4. Хом'як І.М. Комунікативна компетентність українського філолога / І.М. Хом'як // Нова педагогічна думка: науково-методичний журнал, 2011. -- №3. -- С.38-41.

5. Шкуратяна Н. Сучасна українська літературна мова: модульний курс / Н. Шкуратяна, С. Шевчук. --К.: Вища школа, 2007. - 823с.

Размещено на Allbest.ru