Педагогічні проблеми естетичного виховання: інтерактивний підхід їх вирішення

Размещено на http://allbest.ru

2

УДК: 37. 015. 31: 7

Педагогічні проблеми естетичного виховання: інтерактивний підхід їх вирішення

М.В. Ганжа

Аналіз стану виховної роботи в сучасній школі дає підстави стверджувати те, що у всіх шкільних колективах необхідне спрямування на ініціативу і творчість, на розвиток потреби в творчості у кожного учня в тому числі і на культурне самовираження учнів. Актуалізація проблеми естетичного виховання особистості стимулює оновлення методики навчання та виховання, забезпечення вищого рівня самостійності школярів.

Метою естетичного виховання в сучасних умовах є творення гармонійно розвиненої особистості з високим національним культурним потенціалом, розвиненим почуттям прекрасного, усталеними художніми смаками; готовністю до творчої діяльності в різних видах самодіяльного мистецтва, позитивною взаємодією внутрішньої і зовнішньої гармонії особистості.

У літературі з естетико-виховної проблематики неодноразово підкреслюється духовно-творче значення мистецтва, обґрунтовуються і поширюються в практиці суто просвітницькі теорії, в яких ігноруються або недооцінюються мотиваційно-особистісні фактори, що і є, на наш погляд, проблемою сучасної школи. Як свідчить досвід, факт «споживання» цінностей мистецтва не гарантує ефективності духовного розвитку, якщо недостатньо сформовані навички творчого сприймання, критичного оцінювання, емпатії, рефлексії.

За результатами ряду вітчизняних і зарубіжних досліджень доведено, що змістовим підгрунтям естетичного виховання особистості виступає мистецтво: скульптура, живопис, музика, хореографія, прикладне мистецтво, театр, кіномистецтво тощо.

Нині змістовий синтез мистецтва і технології набуває нової якості - дизайну, сутність якого полягає в художньому проектуванні предметного середовища на засадах гармонійного поєднання краси і доцільності. Завдяки реалізації інформаційно-естетичної, соціально-культурної та споживчо-утилітарної функцій дизайну уможливлюється створення гнучкої системи виховання, яка враховує суспільні потреби художнього проектування предметного довкілля і водночас задовольняє мистецькі запити та інтереси дітей. Важливим теоретико-методичним, концептуальним є положення про гармонійне виконання в сучасному процесі навчання і виховання комплексу завдань: художньо-естетичного та ідейно-етичного виховання; навчання умінням і навичкам, що забезпечують залучення дітей до активної художньо-мистецької діяльності; розвитку сутнісних сил і творчих здібностей. Вимогам цієї педагогічної цілі повинні відповідати всі програми, методичні системи, матеріальне забезпечення навчального процесу і підготовка педагогічних кадрів. Сучасні дослідники проблем естетичного виховання (Д. Джола, О. Дем'янчук, І. Зязюн, Н. Киященко, М. Лещенко, Л. Масол, Н. Миропольська, А. Щербо) вказують на широту та багатогранність процесу естетичного виховання, оскільки він знаходиться під впливом зовнішнього світу в його багаточисельних проявах, що й спонукало нас зосередити увагу на естетико-виховній функції дизайну, як такій, що є актуальною, але недостатньо дослідженою.

З метою локалізації проблеми нами проведено аналіз досліджень у вказаних напрямах. Зокрема, формуванню культури побуту школярів у системі естетичного виховання присвятила своє дослідження С. Панасюк [6], в якому підкреслила недостатню увагу сучасної освіти до даної проблеми. В. Ірклієнко досліджувала проблему формування естетичної культури школярів у побуті [2]. Л. Маліновською досліджено питання формування дизайнерського мислення на уроках образотворчого мистецтва [4] для якого характерне розуміння основних критеріїв гармонійності, відчуття стилю, естетичне відношення до світу речей. Питанням естетичного виховання школярів на уроках трудового навчання засобами художнього конструювання займалася Г. Калініна [12]. В. Тименко багато своїх праць присвятив становленню академічної дизайн-освіти [9].

Мета дослідження полягає в аналізі різноманітних підходів до естетичного виховання школярів та висвітленні естетико-виховних властивостей дизайну.

Мета естетичного виховання полягає, перш за все, у формуванні естетичного ідеалу. Формування ж уміння бачити, відчувати, розуміти, творити красу, як інша сторона мети, визначається характером естетичного ідеалу, є похідним конкретно-методичним завданням естетичного виховання. Його виконання у вирі естетичного ідеалу забезпечує художньо-естетичний розвиток школярів, формування справжнього художньо-естетичного смаку. Від художньо-естетичного смаку мовленнєвотворчості, образотворчості, формотворчості до естетичного ідеалу - це шлях розвитку емоційно-почуттєвої сфери особистості засобами дизайн-діяльності, досліджений Т. Шевчук [11]

Приваблива сила ідеалів для дітей полягає в цінності їх змісту, у відображенні кращих прагнень дорослих людей у найрізноманітніших ситуаціях. Разом з тим, для школярів надзвичайно важлива реалістичність, обґрунтованість ідеалів, їх життєвість і практична досяжність. Але однієї змістової цінності, привабливості ідеалів ще не досить для того, щоб активно стимулювати дітей до творчості. З педагогічного досвіду А. Макаренка відомо, що суспільно ціннісний ідеал, перспектива руху до ідеальної мети, при невмілій постановці перед дітьми, залишають їх байдужими. І навпаки. Яскравий приклад послідовної боротьби за ідеали самого педагога, його щира зацікавленість і ентузіазм стимулюють дітей, сприяючи формуванню їх власних життєвих ідеалів [3; 218].

Процес формування естетичного ідеалу у дітей, їх естетичного ставлення до суспільних ідеалів здійснюється, перш за все, за допомогою наочних засобів. Розглядаючи людину та навколишнє середовище в діалектичній єдності, слід підкреслити, що її духовне життя нерозривно пов'язане з природою і з світом речей, який вона сама для себе створює. Духовно-естетична значущість предметного середовища помітно зростає в сучасних умовах і значною мірою впливає на естетичне виховання людини. Це пояснюється тим, що навіть природа починає естетично сприйматися сучасною дитиною набагато пізніше, ніж речі, серед яких вона проводить значну частину життя. У вчителів особливої значущості набуває завдання виховання основ побутової культури учнів шляхом формування у них естетичної оцінки повсякденних речей. У сучасних умовах необхідно дати дітям певну підготовку в тій галузі людської діяльності, до якої відноситься розробка гармонійного предметного середовища засобами дизайну.

Головне в сучасному підході до проблеми формування духовного багатства людини - це акцент на максимальне зростання її творчого потенціалу, на розвиток творчих здібностей. У дітей домінанта розвитку належить художньо-творчим здібностям, а відтак естетичне виховання має здійснюватися в умовах інтегрованої художньо-творчої діяльності - дизайн-діяльності. Дизайн-діяльність (художньо-проектувальна діяльність) є складовою архітектонічної творчості, яка виокремлена у класифікаціях мистецтв О. Нестеренко [5]

Схема 1. Місце дизайн-діяльності в архітектонічній творчості

Концептуальним є розгляд такої категорії як естетична діяльність. Завданням системи естетичного виховання учнів є трансформація естетичних смаків, суджень, переживань і почуттів в поле практичної діяльності людини, формування готовності та системи умінь прикрасити навколишню дійсність. Тому ми будемо розглядати естетичну діяльність як мету та результат системи естетичного виховання, що полягає в створенні естетичних цінностей. Такий різновид людської практики може виявлятися як у духовному, так і в матеріальному виробництві, де поряд з естетичними, розв'язуються і практичні завдання. Саме у розумінні естетичної діяльності як результату впливу системи естетичного виховання полягає визначення культури побуту як складової естетичної діяльності людини.

Роль побуту в естетичному вихованні визначається тим, що в цій сфері проходить велика частина людського життя, причому саме та, що пов'язана з проведенням вільного часу і в якій особливо значна роль самодіяльності особистості, вільного вибору способу життя, якому надається перевага. Звичайно, дитячий побут - і вдома, і в школі - більшою мірою організований не самою дитиною, а дорослими. У житті дитини саме побут, в який вплетена її власна художньо-ігрова діяльність, стає першим і головним засобом формування її естетичної свідомості на тому початковому етапі її життя, коли вона ще не бере участь ні в трудовій, ні в суспільно-політичній діяльності. естетичний художній інтерактивний навчання

У аналізі естетичного потенціалу побуту потрібно розрізняти, насамперед, наочну обстановку, що оточує людей в повсякденному житті, організовуючи їх «світ речей», а також оформлення зовнішнього вигляду самої людини. Обидві ці сторони побуту і виражають рівень естетичної культури особистості, і формують цю культуру своїм впливом на естетичну свідомість людини. Мова йде про дизайн костюма і дизайн середовища (інтер'єру, екстер'єру) адже відомо, що конструювання художньої форми предметів утилітарного вжитку й організація предметного середовища художніми засобами називається дизайном.

Особливістю архітектонічної творчості є пластика формотворення у просторі. Сутність дизайн-діяльності увиразнюється і стає зрозумілою, якщо розглянути більш ємке, але маловживане поняття «архітектоніка». У підручниках і програмах для школи, для магістрів початкової освіти В. Тименко розрізняє поняття «образотворче мистецтво» (живопис, графіка і скульптура) і «архітектонічна творчість» (архітектура, декоративно-прикладне мистецтво і дизайн) та визначає дизайн, як вид архітектонічної творчості що зумовлений індивідуальними потребами дитини у формотворенні. Відтак - це дитяче художнє проектування особистісно цінних форм, зумовлених розвивальними середовищами типу: людина і природа (ландшафтний дизайн), людина і техніка (промислово-індустріальний дизайн), людина-людина (дизайн костюма), людина- художні образи (дизайн інтер'єрів), людина і знакові системи (графічний дизайн). [9]

Однак, до цих пір у педагогічній практиці існує декілька поглядів на визначення сутності поняття «дизайн». Не вдаючись у подробиці професійних розбіжностей, розглянемо найбільш типові й істотні для нас визначення. Словник іноземних слів визначає дизайн як:

а) художнє конструювання предметів;

б) проектування естетичного вигляду промислових виробів [8].

У «Популярній художній енциклопедії» [7] дається таке визначення дизайну: «термін, що позначає різновид художньо-проектної діяльності, що охоплює створення промислових виробів і раціональне формування предметного середовища». Можливо, додаткову ясність внесе етимологічна довідка: англійське слово design означає в одному випадку «задумувати, проектувати, конструювати», в іншому - «задум, проект, конструкція, креслення». На Генеральній асамблеї ІКРІДа (Міжнародна рада організації індустріального дизайну), яка відбулася в Лондоні у 1969 році було прийнято визначення дизайну: «Дизайн - це творча діяльність, метою якої є формування предметного середовища, що найбільш повно задовольняє матеріальні та духовні потреби людини» [10, 37]. Дослідник дизайну і культоролог В. Глазичев у праці «О дизайне» відобразив різні думки фахівців, зокрема:

- Герберт Рід визначає дизайн як вищу форму мистецтва, як незалежну «надпрофесію», вільну від вузькоспеціалізованого професіоналізму, прирівнює об'єкти дизайну до творів абстрактного мистецтва в графіці і пластиці;

- Джио Понті притримується романтичних поглядів на професію, вважаючи її засобом реалізації художніх потенцій - створенням світу нових і прекрасних речей;

- Джордж Нельсон вважає дизайн обслуговуючою, позбавленою героїзації професією в умовах цивілізації суперкомфорту, але одночасно і внутрішньо вільною творчою діяльністю, засобом професійного самовираження художника в сучасному світі, особливою формою суспільного мистецтва;

- Томас Мальдонадо розглядає дизайн як специфічну художню творчість, естетичний і етичний ідеал якого полягає в створенні програми “чистого” дизайну, що базується на чіткій науковій метододології;

- Джило Дорфлес та Абрам Моль бачать в дизайні особливий засіб, визначений спосіб передачі упорядкованої інформації[1, 56].

Вітчизняні вчені і фахівці розглядають дизайн як творчу діяльність художника-конструктора в галузі проектування і створення предметного середовища. Ґрунтуючись на аналізі різних тлумачень поняття дизайну, його адаптоване і, головне, зручне для школи визначення дала Л. Маліновська: «Дизайн - це придумування і створення людиною красивих, зручних речей і всього оточення, наприклад, зручної і красивої кімнати, зручного і красивого класу. Дизайнер - це людина, що придумує і створює красиве і зручне житло, одяг, машини, навіть цілі міста» [4].

Але дослідники не звертають увагу на використання в англійській мові двох термінів: «design» і «project». У англомовних словниках вказано, що це поняття синонімічні, однак їх відтінки важливо враховувати у перекладах. Для виробничих процесів, в умовах обмеження часу, ресурсів, засобів використовується поняття «проект», як правило, інженерами-конструкторами.

А в умовах дозвілля, творчості, навчання використовується поняття «дизайн» як правило, художниками конструкторами, до яких можна віднести і школярів. Виходячи з цього, ми можемо визначити дизайн як вид творчої проектної діяльності, спрямованої на створення комфортного і естетично виразного предметного середовища, що найбільш повно задовільняє запити і потреби людини. Отже, проведений аналіз свідчить про те, що у сучасній педагогічній практиці недостатньо напрацювань і методичних розробок з проблеми створення педагогічних умов використання інтерактивних підходів, сучасних засобів естетичного виховання школярів.

Зазначене вище дає підстави стверджувати, що гармонійне предметне середовище створює особливі умови для розвитку повноцінної особистості школяра, формування соціально-естетичних відносин, естетичної культури, системи ставлень до мистецтва, художньої творчості, а також трудової діяльності. А дизайн, участь дітей у розробці “світу речей” створює особливі умови для задоволення інтересів, потреб учнів, формування їхніх пізнавальних здібностей, потреб, що необхідно використати з метою формування естетичного світогляду.

Рекомендовано до друку. Д-р пед. наук, проф. О.В. Безкоровайна.

Одержано редакцією 07.03.2017 р.

Література

1. Глазычев В. Л. О дизайне: Очерки по теории и практике дизайна на Западе / В. Л. Глазычев. - М.: Искусство, 1970. - 192 с.

2. Ірклієнко В.С. Формування естетичної культури молодших школярів у побуті: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / В.С. Ірклієнко. - К., 1993. - 145 с.

3. Макаренко А.С. О воспитании / А.С. Макаренко. - М.: Политиздат, 1990. - 414 с.

4. Малиновская Л. П. Вопросы формирования дизайнерского мышления на уроках изобразительного искусства в начальных классах: постановка проблемы и поиск путей ее разрешения / Л. П. Малиновская. - М., 1993. - 181 с.

5. Нестеренко О.И. Краткая энциклопедия дизайна / О.И. Нестеренко. - М.: Искусство, 1994. - 205 с.

6. Панасюк С.Л. Формування культури побуту молодших школярів у системі естетичного виховання: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 / С.Л. Панасюк; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К., 2007. - 227 с.

7. Популярная художественная энциклопедия: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство. В 2 т./ ред.кол.:В.М.Полевой,В.Ф. Маркузон,Д.В.Сарабьянов,В.Д. Синюков.-М.:Сов. энциклопедия, 1986.

8. Словник іншомовних слів / уклад.: С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута; Нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Укр. мовно- інформ. фонд НАН України. - К.: Наук. думка, 2000. - 663 с.

9. Тименко В.П. Початкова дизайн-освіта: теорія і практика формування конструктивних умінь особистості: монографія / В.П. Тименко. - К.: Пед. думка, 2007. - 381 с.

10. Художественное проектирование / Б.В. Нешумов, Е.Д. Щедрин, Г.Б. Минервин [и др.]; под ред.: Б.В. Нешумова, Е.Д Щедрина. - М.: Просвещение, 1979. - 175 с.

11. Шевчук Т.О. Формування емоційно-почуттєвої сфери молодших школярів у художньо-ігровій діяльності: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 - теорія і методика виховання / Т.О. Шевчук. - К., 2000. - 21 с.

12. Эстетическое воспитание младших школьников на уроках трудового обучения средствами художественного конструирования / сост. Г.П. Калинина. - Свердловск, 1984. - 157 с.

Резюме

УДК: 37. 015. 31: 7

Педагогічні проблеми естетичного виховання: інтерактивний підхід їх вирішення. М.В. Ганжа

У статті розглядається положення теорії і практики естетичного виховання сучасних школярів, що базується на врахуванні інтерактивних підходів. Підкреслюється вплив наочної творчості на формування особистості школяра. Стверджується, що гармонійне навколишнє середовище створює особливі умови для розвитку повноцінної особистості школяра, формування соціально-естетичних відносин, естетичної культури, системи відносин до мистецтва, художньої творчості, а також трудової діяльності. А дизайн, участь дітей в розробці «світу речей» створює особливі умови для задоволення інтересів, потреб учнів, формування їх пізнавальних здібностей, потреб, що необхідно використовувати з метою формування естетичного світогляду.

Ключові слова: естетичне виховання, творча діяльність, предметне середовище, мистецтво дизайну, дизайн-діяльність.

Резюме

Педагогические проблемы эстетического воспитания: интерактивный подход их решения. Н.В. Ганжа.

В статье рассматривается положение теории и практики эстетического воспитания современных школьников, что базируется на учете интерактивных подходов. Подчеркивается влияние предметного творчества на формирование личности школьника. Утверждается, что гармоничная предметная среда создает особенные условия для развития полноценной личности школьника, формирования социально-эстетичных отношений, эстетичной культуры, системы отношений к искусству, художественного творчества, а также трудовой деятельности. А дизайн, участие детей в разработке «мира вещей» создает особенные условия для удовлетворения интересов, потребностей учеников, формирования их познавательных способностей, потребностей, что необходимо использовать с целью формирования эстетического мировоззрения.

Ключевые слова: эстетическое воспитание, творческая деятельность, предметная среда, искусство дизайна, дизайн-деятельность.

The summary

Pedagogical problems of aesthetic education: an interactive approach for their solution. N.V. Ganja.

Position of theory and practice of aesthetic education of modern schoolboys is examined in the article, that is based on the account of interactive approaches. Influence of subject creation on forming of personality of schoolboy is underlined. It becomes firmly established that a harmonious subject environment creates the special terms for development of valuable personality of schoolboy, forming of aesthetically socially-beautiful relations, aesthetically beautiful culture, system of attitudes toward the art, artistic creation, and also labour activity. And design, participation of children in development of «world of things» creates the special terms for satisfaction of interests, necessities of students, forming of their cognitive capabilities, necessities, that it is necessary to use with the purpose of forming of aesthetically beautiful world view.

Key words: aesthetically beautiful education, creative activity, subject environment, art of design, design-activity

Размещено на Allbest.ru