Сутність фонетико-орфоепічної компетентності молодших школярів

Размещено на http://allbest.ru

1

УДК: 373. 5. 016: 811. 161. 2 (07)

Сутність фонетико-орфоепічної компетентності молодших школярів

О.С. Ткачук

Вступ

Постановка проблеми. Сучасна початкова школа покликана розвивати мовлення кожного школяра. І, безумовно, ніхто не заперечуватиме, що для формування всіх видів мовленнєвої діяльності необхідні фонетичні та орфоепічні знання та вміння.

Але, звичайно, саме проголошення цього чи іншого навчального завдання першочерговим не є гарантом його розв'язання. Спочатку має бути усвідомлена його важливість, визначена мета й план його досягнення. Далі необхідно виробити способи розв'язання поставленого завдання, системно працювати над ним, контролюючи та оцінюючи дії. Причому це мають робити і вчитель, і учень. Лише в процесі спільної усвідомленої навчальної діяльності протягом тривалого часу, починаючи з добукварного періоду, упродовж усього терміну початкового навчання, можливе успішне розв'язання фонетичних і орфоепічних проблем [6, 6]. Завдання вчителя початкових класів - прищепити учням пильність до звукової сторони мовлення не тільки як засобу спілкування, а й показника високого естетичного і культурного рівня особистості. Особливо слід стежити за вимовою, інтонаціями, паузами, звуком у його численних варіантах. Від того, як учитель поставить вимову у своїх учнів, залежатиме і якість читання, і розуміння усного мовлення, і вміння говорити, і правописні навички. [4]

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У лінгвістичній науці ( Н. Бабич, І. Блінов, Б. Головін, С. Дорошенко, С. Іванова, Г. Олійник, Л. Скворцов, Н. Тітова та ін.) досить поширеною є думка про те, що культура мовлення - реальне втілення у мовній практиці норм літературної мови - значною мірою залежить від знань з фонетики про звуковимову, правильне наголошування слів, інтонування їх, речень, правильне дихання. Правомірність цього твердження незаперечна, оскільки мовлення, навіть правильно стилістично побудоване, але позбавлене звукової сфери, є недостатньо виразним і негативно впливає на якість відповідних звукообразів, а значить і на сприйняття загалом. «Мовлення як модель дійсності буде спотворювати її, тобто втратить необхідну точність і логічність» [3, 31]. слово читання звуковий фонетичний школяр мова

Зазначимо, що проблема формування фонетико-орфоепічної компетентності учнів не є новою в науці. Ученими досліджено: методику роботи над фонетичним матеріалом і вимовою ( С. Бернштейн, Н. Босак, О Трифонова, М. Успенський); явища інтерференції і транспозиції під час вивчення другої мови ( О. Біляєв, А. Богуш, І. Луценко., І. Хом'як); проблему вимовної норми ( М. Львов, А. Грищенко, М. Пентилюк); вікові особливості засвоєння звукової сторони мовлення ( В. Бадер, О. Гвоздєв, Н. Гез); формування орфоепічних навичок українського мовлення молодших школярів ( М. Вашуленко, Н. Тоцька, О. Хорошковська).

Результати педагогічних досліджень та наших спостережень з досліджуваної теми вказали на недостатньо розроблені технології засвоєння й застосування фонетичного матеріалу на уроках мови й читання, а саме, простежується відсутність науково обґрунтованих способів керівництва навчально-виховним процесом (методи, прийоми, форми та засоби навчання) фонетичного спрямування [1; 5]. Первинне ознайомлення із орфоепічною компетентністю лежить через формування, перш за все фонетичної компетентності учнів молодшого шкільного віку - засвоєння звукової сторони слова. У системі навчання фонетичні й орфоепічні вміння необхідні учням не лише для дій аудіювання, говоріння, читання, а й, насамперед, для формування дії письма, яка є неможливою без фонетичної компетентності учня.

Мета статті - обґрунтувати особливості формування фонетичної та орфоепічної компетентності молодших школярів на уроках української мови.

Виклад основного матеріалу

Важливу роль у засвоєнні вимовних норм відіграє початкова школа. На початкові класи припадає найважча, найоб'ємніша і найвідповідальніша робота вчителя з учнями над тим, щоб прищепити учням увагу до звукової сторони мовлення не тільки як засобу спілкування, але й показника високого естетичного і культурного рівня громадянина. Виховання звукової культури мовлення - розвиток фонематичного слуху, формування правильного промовляння звуків, чіткої дикції та дотримання правил орфоепії.

Увесь фонетичний матеріал у початкових класах маємо вивчати на основі спостережень за звуковими явищами живого мовлення (слово вимовляємо за орфоепічними нормами). Володіння цими нормами допомагає мовцям висловлювати свої думки чітко і зрозуміло для всіх, хто користується даною мовою. Як неграмотне письмо ускладнює розуміння думки, висловленої в письмовій формі, так і відхилення від літературної вимови заважають мовному спілкуванню, що відбувається в усній формі.

З метою створення умов для розгортання навчальної діяльності на уроках української мови необхідно значну увагу приділити добукварному періодові. Впродовж добукварного періоду учні мають справу винятково з явищами усного мовлення, насамперед зі звуками. У цей період формуються початкові уявлення учнів про звуки мовлення - мовні й немовні, голосні і приголосні звуки, приголосні - тверді й м'які, склад, наголос; аналізуються слова за їхньою звуковою та складовою будовою, створюються звукові та звуко-складові моделі слів.

На етапі вироблення вмінь правильної вимови окремих звуків доцільні такі прийоми, як імітація (наслідування), пояснення (розповідь про особливості артикуляції звуків), зіставлення (порівняння).

Пояснення артикуляції допомагає добитися усвідомленого артикулювання того чи іншого звука. Для цього учневі необхідно навчитися керувати своїми мовними органами, мускульно відчути зміни в їх положенні.

Навчання вимови звуків вимагає від учителя максимального володіння літературними нормами вимовляння, що є важливим для спостереження, аналізу й наслідування. І тому вже в добукварному періоді, крім фонетичних, слід починати формувати орфоепічні знання та навички.

Метою орфоепічної роботи на уроках української мови в початкових класах є свідоме засвоєння учнями основних орфоепічних норм, а також практичне володіння ними в мовній практиці. Молодший шкільний вік вважається найсприятливішим періодом для становлення мовної особистості за всіма рівнями компетенції. Саме цей вік найбільш відкритий у плані розвитку та вдосконалення мовленнєвої культури.

Однак засвоєння норм літературної вимови значно удосконалюється за одночасного вивчення кількох мов та широким побутуванням материнської мови, їх контактами на рівні комунікації. З огляду на це особливої актуальності набуває й така проблема, як урахування негативного впливу діалектної мови у формуванні орфоепічних норм українського мовлення на початковому етапі шкільного навчання. Діалектний акцент - це мимовільне спотворення звуків під впливом місцевої говірки при вимові.

Зважаючи на регіональні проблеми відхилення вимови від української літературної норми, учителеві слід насамперед приділяти увагу виправленню фонетико-орфоепічних помилок [2].

Діалекти фонетичного відхилення відрізняються від літературної норми вимовою певних звуків: вашко - важко, бурак - буряк, дєд - дід, кунь - кінь. Тому вже в добукварний період засвоєння учнями навичок правильної літературної вимови потребує активного втручання вчителя. Головне завдання вчителя - зрушити звичний артикуляційний уклад, зорієнтувати його на правильну артикуляцію, доки така вимова повністю автоматизується.

До часто фіксованих діалектів фонетичного відхилення належать словоформи з відмінними від літературної мови чергуваннями [о], [е], з [і], [о] з нулем звука, [е] з [о] (война, крів'ю, хтіти, меї, свеї), заміна [ф]на [x], [хв] [арихметика] - [арифметика],[кохта] - [кофта ], [шахва] - [шафа], [хвокус] - [фокус]), а також використання словоформ з лексикалізованою звуковою структурою (матюнка - матінка, кождий - кожний).

Для носіїв південно-західних говірок характерні такі відхилення від орфоепічних норм. Зокрема, помилки в складах з наголошеними голосними: вимова звука [у] замість [і] у словах кунь, вун, стул; вимова звука [і] замість [и] у словах кіслий, лихій, відно; вимова звука [о] замість [і] у словах кот, двор. У переважній більшості південно-західних говорів ненаголошений [о] перед складом з наголошеним голосним переходить в [у]: [туб'і],[гулубка], [курова] і т.д. Отже, коли ж ненаголошений [о] зовсім перейшов у [у], потрібно просто замінити звук [у] на [о], спочатку підкреслюючи його в мовному потоці, доки вимова автоматизується.

У північних говорах поширені звукосполуки [гі], [кі], [xi], поряд з [ги], [ки], [хи]: (рукі, мурахі, ногі та ін.). Часто наголошений звук [а] після м'яких і шиплячих приголосних переходить в [е]: [вз'еу], [д'екувати], [т'ежко]; ненаголошений [о] замінюється звуком [а]: [кажух], [карова], [таб'і]. Тому вчитель має дібрати ряд слів,вимовляючи замість діалектного[а] літературний звук[о](сова,ходила,мороз,молоко,побіг).У більшій частині говорів зустрічається поширеність приставних приголосних [г] [го^увес], [гоко] та ін. Не всі учні слідкують за правильністю проговорювання слів зі звуком [р]. Часто можна почути [л'ікар'], [буквар'], [писар'], вимова твердого звука [р] [радок], [расний], [порадок], [ве^ичера], [зора].

Таким чином, внаслідок спостережень виявлено такі фонетико-орфоепічні помилки українського літературного мовлення молодших школярів:

1) відсутність звуків [о], [е] в ненаголошеній позиції;

2) додавання елементу шиплячості до м'яких свистячих звуків;

3) змішування окремих звуків за твердістю-м'якістю;

4) тверда вимова [т], замість м'якої, у закінченнях дієслів;

5) неправильне наголошування;

6) тверда вимова приголосного звука [ц] в кінці слова, а також перед голосними [а], [о], [у];

7) вимова звука [і] замість [и];

8) неправильна вимова ненаголошених [а], [о];

9) вимова звука [у] замість [і];

10) уподібнення дзвінких приголосних до глухих.

Під час спілкування з учнями ми відразу помічаємо помилку у вимові слова, якщо замість однієї фонеми буде вимовлена інша. Неправильна вимова звуків негативно впливає на орфоепію школярів. І тому завдання вчителя - сформувати в учнів навички артикуляції кожного окремо взятого звука відповідно до встановлених норм їх промовляння. Для виправлення діалектних відхилень від літературної норми вчитель має застосовувати різноманітні тренувальні фонетичні вправи, розраховані на автоматизацію вимовних дій під час стимульованого спілкування учнів. Вони можуть полягати у вимовлянні окремих слів із допущеними помилками або ж у читанні спеціально дібраних уривків художньої літератури.

Методика усунення зазначених недоліків у вимові школярів потребує цілеспрямованих методичних прийомів. Для формування фонетичного слуху та орфоепічного мовлення доцільно використовувати низку вправ на виявлення нелітературної вимови. Слід починати з протиставлення двох варіантів - правильного й неправильного.

Ефективним видом роботи для усунення діалектних відхилень є картки з потрібними словами або орфоепічні таблиці зі звуками, які в даній місцевості відмінні від літературної норми. Після активного тренування неправильна вимова виправляється. Корекція автоматизованих неправильних навичок вимагає від того, хто навчається, неймовірного напруження й додаткової розумової енергії, спрямованої на зруйнування некоректної вимови та вироблення правильної фонетичної навички на місці зруйнованої.

Щоб допомогти учням почути відмінність між власною та зразковою літературною мовою, корисно використовувати записи мовлення майстрів слова, радіо. Учні чують недоліки власного мовлення, намагаються наблизити свою вимову до прослуханого зразка. Необхідно загострити увагу на виробленні навички чіткого проговорювання (артикулювання) кожного звука, а також потреби в роботі, спрямованій на усунення з їхньої артикуляційної бази ненормативної вимови, спричиненої діалектним оточенням чи невиправданим перенесенням артикуляції звуків іншої мови, якою мовець користується в повсякденному вжитку.

Формуванню фонетико-орфоепічної компетентності сприяють вправи на заучування чистомовок, скоромовок, лічилок, прислів'їв, приказок, розучування діалогів, ігор, відгадування загадок.

Звичайно, всі ці вправи є ефективними лише за умови системної роботи в цьому напрямі.

Висновок

Успішний процес формування фонетико-орфоепічної компетентності молодшого школяра спирається на наступні теоретичні засади: адекватність усного мовлення орфоепічним нормам з наступним свідомим їх засвоєнням, розуміння причин виникнення мовних відхилень від літературних норм вимови, виявлення шляхів їх подолання. Лише невпинний контроль і виправлення різноманітних помилок, у тому числі й орфоепічних, забезпечить умови для формування орфоепічної компетентності учнів, що стане гарантом не лише літературного усного, а й писемного мовлення.

Рекомендовано до друку. Д-р пед. наук, проф. С.Г. Карпенчук.

Література

1. Богуш А.М. Мовленнєва готовність старших дошкільників до навчання у школі / А.М. Богуш, Н.Є. Шиліна. - Одеса: ПНЦ АПН України, 2003. - 335 с.

2. Босак Н.Ф. Формування фонетико-орфоепічної компетенції студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів південно-східного регіону України: дис. ... канд. пед. наук 13.00.02 / Н.Ф. Босак; Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т (м. Одеса) ім. К. Д.Ушинського. - О., 2003.- 259 с.

3. Кашуба Л.І. Навчання через гру: методичні рекомендації / Л.І. Кашуба. - Т.: Мальва - ОСО, 2001. - 52 с.

4. Методика навчання української мови в початковій школі: навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / за наук. ред. М.С. Вашуленка. - К.: Літера ЛТД, 2010. - 364 с.

5. Сосідко В.В. Усвідомлення лінгвістичних основ української мови учнями початкових класів / В.В. Сосідко, Л.О. Шатирко // Педагогіка і психологія. - 1998. - №4. - С. 37-39.

6. Сосницька Н. Формування фонетичної та орфоепічної компетентності учнів / Н. Сосницька // Поч. освіта.- 2005. - №3. - С. 6-8.

Резюме

УДК: 373. 5. 016: 811. 161. 2 (07)

Сутність фонетико-орфоепічної компетентності молодших школярів. О.С. Ткачук

У статті висвітлено актуальні проблеми, що стосуються рівня сформованості фонетико-орфоепічної компетентності молодшого школяра, формування мовленнєвих навичок спілкування, які знайдуть застосування у всіх сферах життя, сприятимуть усвідомленню послідовності звуків у слові, встановленню правильних співвідношень між звуками і буквами, розвитку фонематичного слуху, що в свою чергу сприяє подоланню вад вимови й формуванню повноцінних фонематичних уявлень. Розглянуто питання про те, з чим пов'язана і чим пояснюється неослабна увага до вироблення фонетичних і орфоепічних навичок; про особливості й педагогічні прийоми їх вироблення та систематичність цієї роботи на уроках української мови.

Ключові слова: фонетико-орфоепічна компетентність, правильна звуковимова, діалектний акцент, звукова культура мовлення.

Резюме

Значение фонетико-орфоэпической компетентности младших школьников О.С. Ткачук

В статье освещены актуальные проблемы, касающиеся уровня сформированности фонетико-орфоэпической компетентности младшего школьника, формирование речевых навыков общения, которые найдут применение во всех сферах жизни, способствовать осознанию последовательности звуков в слове, установлению правильных соотношений между звуками и буквами, развитию фонематического слуха, что в свою очередь способствует преодолению недостатков произношения и формированию полноценных фонематичних представлений. Рассмотрен вопрос о том, с чем связано и чем объясняется неослабевающее внимание к выработке фонетических и орфоэпических навыков; о особенности и педагогические приемы их выработки и систематичность этой работы на уроках украинского языка.

The summary

Essene phonetic and pronouncing competence younger students. O.S. Tkachuk

In the article the actual problems concerning the level of formation of phonetic and pronouncing competence younger student, the formation of speech skills, which will be used in all areas of life, promote awareness of the sequence of sounds in speech, establishment of correct relationships between sounds and letters, develop phonemic hearing that in turn contributes to overcoming the defects of pronunciation and the development of adequate phonemic representations. The question about something related and which explains the unrelenting attention to the development of phonetic and pronouncing skills; about the features and teaching methods of their production and systematic work of the lessons of the Ukrainian language.

Key words: phonetic and pronouncing competence, correct zvukoproiznosheniya, dialect accent, the sound of speech.

Размещено на Allbest.ru