Формування і розвиток стратегій дистанційного вивчення іноземних мов у контексті модернізації освітньої системи України

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Формування і розвиток стратегій дистанційного вивчення іноземних мов у контексті модернізації освітньої системи України

О.Л. Вакуленко

Резюме

Розглядаються питання актуальності дистанційної вузівської освіти як інноваційної форми індивідуалізації навчання іноземних мов і постійного поновлення знань. Уточнюються деякі ключові терміни цієї системи, аналізуються принципи та перспективи створення дистанційних курсів з іноземних мов.

Ключові слова: система дистанційного навчання, тьютор, професійна підготовка, зміст навчання, професійно орієнтовані технології навчання, впровадження, конкурентноздатність

Постановка проблеми

Сучасна вища освіта висуває нові вимоги до професійної підготовки майбутніх фахівців, конкурентоздатність яких визначають не тільки глибокі професійні знання і вміння їх гнучкого застосування, але й готовність вирішення професійних задач в умовах іншомовної комунікації, спроможність легко інтегруватися в Європейський освітній простір.

Європейська стратегія створення освітнього середовища у вишах повинна базуватися на підвищенні статусу іноземних мов як важливого засобу комунікації у сфері професійного дискурсу. Проблеми взаєморозуміння між носіями різних мов є особливо актуальними в епоху глобалізації і потребують оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання у закладах освіти. Шляхи оптимізації навчального процесу з іноземних мов вимагають використання інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) навчання в контексті особистісного та професійно зорієнтованого підходу. Потреба відповідності міжнародним стандартам, що вимагає інноваційних підходів до організації професійної підготовки майбутніх фахівців, зумовила необхідність запровадження дистанційного навчання в системі вищої освіти України.

Глобальна інформатизація та розвиток ІКТ, необхідність зробити освіту доступною широкому загалу вимагають кардинальних реформ в освіті та модернізацію дистанційного навчання. Можливість здобувати знання на відстані, спілкуватись в інтерактивному режимі незалежно від місцезнаходження, є надзвичайно важливим для міжкультурної комунікації. Розвиток навичок самоосвіти робить навчання іноземних мов індивідуалізованим для студентів з різними рівнями підготовки.

З метою підтримання конкурентоспроможності сучасний фахівець змушений постійно розширювати та поглиблювати набуті знання, підвищувати свою кваліфікацію, отримувати нові спеціалізації, а інколи й міняти напрямки освіти. Вирішити всі ці проблеми можливо лише на основі переходу від принципу «освіта на все життя» до принципу «освіта через усе життя». Одним із ефективних засобів розв'язання цього завдання може служити дистанційне навчання. Воно здійснюється на основі сучасних педагогічних, інформаційних та телекомунікаційних технологій і, що не менш важливо, не вимагає відволікання від щоденної діяльності великої кількості людей та не потребує великих фінансових витрат від того, хто навчається.

Таким чином, дистанційна освіта, виступаючи альтернативою до традиційного навчання, є тією інноваційною формою навчання, яка здатна забезпечити можливість постійного поновлення знань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У галузі теорії і практики дистанційної освіти працює багато зарубіжних та вітчизняних фахівців, роботи яких сприяють впровадженню цих новітніх технологій у навчальний процес [5, 10]. Проте слід зазначити, що серед науковців поки що відсутнє єдине розуміння деяких понять, що стосується таких ключових термінів як «дистанційна освіта» та «дистанційне навчання».

Дослідженню проблеми науково-педагогічних засад дистанційного навчання присвятили свої роботи такі вчені, як Є. Блінов, В. Гура, А. Андреєв. Питання дистанційного вивчення іноземних мов у вишах розглядали В. Назаренко, Т. Острожна, Н. Проценко. Критерії якості дистанційної освіти розробляли В. Хассон, Е. Воттерман, Р. Говард, В. Кухаренко, Р. Мейзон та інші. Професійну підготовку вчителів іноземної мови в системі дистанційного навчання відображено в роботах М. Мура, Б. Холмберга, Д. Даніеля, Т. Гарбузи [2, 2].

Теоретичні засади, на яких грунтується стаття, організаційні, методичні та лігнвопедагогічні аспекти навчання іноземних мов у системі дистанційної освіти були презентовані авторами О. Вакуленко, Р. Попович, І. Тимощуком на міжнародних, всеукраїнських та університетських конференціях. У навчальному процесі НУГВП використовуються підготовлені ними та іншими викладачами дистанційні курси для бакалаврів та магістрів. У перспективі планується створення банку інформаційних ресурсів: електронних посібників, підручників, словників, методичних рекомендацій.

Цілі статті -- показати можливості дистанційної освіти як інноваційної форми індивідуалізації' навчання іноземних мов і постійного поновлення знань; допомогти студентам виробити власну оптимальну стратегію автономного навчання в залежності від своїх особистих та професійних потреб.

дистанційний навчання інноваційний іноземний

Виклад основного матеріалу

Дистанційне навчання -- «це одна з найбільш перспективних, гуманістичних, інтегральних форм освіти, яка орієнтована на індивідуалізацію навчання» [9, 61] та передбачає плідну співпрацю між викладачем та студентом за допомогою телекомунікаційних каналів, даючи змогу здобувати повноцінну освіту.

Мінімальна кількість аудиторних занять передбачає великий обсяг виконаної студентом самостійної роботи. Працюючи в автономному режимі, студент може сам сформувати своє «Web-портфоліо» за матеріалами статей, резюме, анотацій, інформаційних матеріалів зі спеціальності [7, 35], що сприятиме розвитку реальних вмінь аналізувати фахову літературу, генерувати нові ідеї на основі усвідомлення інформації.

У нашому вузі приділяється значна увага впровадженню дистанційних технологій освіти у навчальний процес. Так, зокрема, зусиллями викладачів кафедри іноземних мов створені дистанційні курси для вивчення англійської, німецької, французької, латинської мов для студентів І, ІІ, ІІІ курсів різних напрямів підготовки, ведеться робота зі створення відповідних комплексів для магістрів.

Перш ніж розпочати розробку дистанційних курсів, нами було поставлено завдання: ознайомитись з вітчизняним та зарубіжним досвідом дистанційної освіти, вивчити основні методи дистанційного навчання, специфіку створення таких курсів з іноземних мов, уточнити деякі поняття та терміни, що стосуються даної проблеми. Трактуючи поняття «освіта» як результат навчання, виховання та розвитку особистості, деякі вчені пропонують обмежитись терміном «дистанційне навчання» [1].

Проте контент-аналіз різних дефініцій терміна «освіта» у працях сучасних вчених дозволяє виділити серед його лексико-семантичних варіантів (одна із соціально-духовних цінностей, результат навчання) також «система освіти», що дозволяє, на нашу думку, використовувати терміни «дистанційна освіта» та «дистанційне навчання» саме в такому значенні недиференційовано, тобто як синоніми.

Неадекватно наповнюється і зміст поняття дистанційної освіти. Відомо, що ця форма навчання знайшла широке розповсюдження у всьому світі і має, по суті, інтернаціональний характер. Так, Відкритий університет Великобританії налічує близько 350 регіональних центрів як у самій Великобританії, так і в інших країнах. Іспанський національний університет дистанційного навчання має більше 50 центрів в Іспанії та Латинській Америці. В кінці 90-х років прийнята концепція про створення єдиної системи дистанційної освіти в Росії.

В Україні розроблена «Програма розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2003 р. № 1494. Організація дистанційного навчання як проблема педагогічної теорії і практики знайшла своє відображення в Указі Президента України «Про національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» (2013 р.), законах України «Про вищу освіту» (2014 р.).

Аналіз різних підходів до розуміння дистанційної освіти показує, що найбільш поширеними є її дві моделі, які базуються на різних джерелах: «британська» (або асинхронна, індивідуальна) та «американська» (синхронна, групова). Британська модель виходить із розуміння дистанційної освіти як особливої заочної форми навчання, зорієнтованої в першу чергу на самостійне навчання тих, хто прагне отримати основну чи додаткову освіту без відриву від їх професійної діяльності.

Рівень освіти при такій моделі забезпечується спеціально розробленими навчально-методичними комплексами, системою психолого-педагогічної підтримки студента у формі групових занять (так званих тьюторалів) та індивідуальних консультацій, системою рейтингової атестації та централізованого моніторингу якості освіти [8].

В основі американської моделі дистанційної освіти лежить її розуміння як форми очної освіти, в якій безпосередній аудіовізуальний контакт викладача з аудиторією замінено очною телекомунікацією, опосередкованою технічними каналами та засобами.

Особливість дистанційної освіти полягає тут, насамперед, у застосуванні нових телекомунікаційних технологій, а сама система освіти залишається головним чином традиційною. В американській моделі відсутній інститут тьюторів, а рівень якості освіти забезпечується за рахунок контролю якості інтерактивної телекомунікації [3].

Під дистанційною освітою в Росії розуміють освітні технології з активним використанням інформаційних технологій при опосередкованій і не повністю опосередкованій взаємодії студента та викладача. Таким чином, розуміння дистанційної освіти в Росії є близьким до американської моделі, проте воно може здійснюватись як в очній, так і заочній формі [11].

Подібні трактування знаходимо у вітчизняній літературі, згідно яких система дистанційного навчання використовується не тільки як засіб одержання освіти дистанційним способом, а і як засіб реалізації комп'ютерної технології навчання за будь-якою формою (очною, заочною, екстерном), спрямованої на активізацію самостійної роботи студентів, підвищення якості й об'єктивності процесу контролю та оцінки знань студентів [4]. Таке розуміння дистанційної освіти, при якому акцент робиться лише на освітньо-інформаційних технологіях, приводить деяких фахівців до думки, що слід взагалі відмовитись від поняття «дистанційна освіта» та користуватись вже звичними термінами «денна», «заочна», «вечірня» форми навчання [8]. З цим ми дозволимо собі не погодитись, оскільки вважаємо, що дистанційна освіта базується на іншій психології, інших педагогічних методах та принципах.

Так, для традиційної практики викладання іноземних мов вже давно характерне активне використання різноманітних аудіовізуальних засобів, які дозволяють значно активізувати навчальний процес, дають широкі можливості для індивідуальної та самостійної роботи студентів.

Проте при дистанційній освіті студент, крім активного використання найсучасніших технічних засобів, має змогу отримати доступ до різноманітних інформаційних джерел, що значно збільшує швидкість отримання інформації та її об`єм.

Інша важлива риса дистанційної освіти -- це максимальна адаптація до індивідуальних потреб студентів, можливість працювати з навчальним матеріалом у зручних для них місці, часі, темпі, а також у будь-якій послідовності. Індивідуалізація дистанційного навчання передбачає також максимальне врахування рівня довузівської підготовки студента з відповідного фаху. З цією метою в наших дистанційних курсах вміщені так звані стартові тести, які дають можливість викладачеві реально оцінити рівень володіння іноземною мовою, та прийняти рішення -- розпочати роботу безпосередньо з основного курсу чи попередньо опрацювати розроблений для кожної іноземної мови (крім латинської) корективний курс. Оскільки латинська мова студентами-екологами до початку навчання у вузі не вивчалась, то стартовий тест та корективний курс у дистанційному курсі з латинської мови відсутній, а модуль «фонетичні особливості латиномовних термінів» включений до основного курсу.

Інша важлива відмінність дистанційної' освіти від традиційної -- це особлива роль «дистанційного викладача», або тьютора в навчальному процесі. Слід зазначити, що дистанційні технології передбачають кардинальну зміну традиційної освітньої парадигми: викладач -- підручник -- студент. Особистісно-орієнтований підхід до сучасної освіти, який розробляється в межах гуманістичного напряму філософії, психології та педагогіки, сприяє заміні цієї парадигми (особливо при дистанційній освіті), новим співвідношенням: студент -- підручник -- викладач. Проте роль викладача при цьому не зменшується, а лише суттєво змінюється.

При дистанційному навчанні тьютор перетворюється в посередника, який допомагає студенту самостійно будувати свій освітній процес, досліджувати поставлені перед собою проблеми. Досвідчений тьютор повинен бути добрим психологом: він повинен виробити особливі методи роботи зі студентами, спрямовані на підтримання мотивації до предмету, стимулювання їх навчальної діяльності, координацію їх навчального процесу із врахуванням їх індивідуальних здібностей та поставленої мети, зняття труднощів, які виникають у процесі дистанційного навчання.

Працюючи з кожним студентом, тьютор використовує різні стратегії роботи з тими, хто вміє працювати самостійно і не потребує постійного моніторингу, із тими, хто не має навичок самостійної роботи. Час безпосередньої роботи тьютора зі студентами при дистанційному навчанні значно збільшується. Як зізнаються деякі західні тьютори, вони весь час відчувають себе на роботі і готові консультувати «дистанційних» учнів у будь-яку годину дня.

У наших дистанційних курсах роль тьютора виконуватимуть безпосередні розробники дистанційних курсів, які добре володіють матеріалом, відібраним для цих курсів, а також ознайомились з принципами та методикою дистанційної освіти. Поєднання функцій тьютора -- як координатора навчального процесу та тьютора як автора дистанційного курсу - характерне для Західних країн. У Росії, як правило, дистанційний курс розробляється відповідним навчальним центром, а тьютор залучається для безпосередньої роботи зі студентами. Його основні функції -- контроль за навчальним процесом, перевірка виконання завдань, оцінка роботи з підготовки звіту про успішність кожного студента для навчального центру.

У нашому університеті також створений центр дистанційної освіти, який виконує важливу роботу з надання необхідних консультацій, проведення семінарів для розроблення дистанційних курсів, координації їх роботи. Центром були розроблені зразки структури дистанційних посібників, які базуються на кредитно-трансферній організації навчального матеріалу і які були покладені нами в основу наших дистанційних курсів.

Особливістю дистанційних курсів, підготовлених викладачами нашої кафедри, є акцентування уваги на розвиток лексичних та граматичних навичок, необхідних для розуміння іншомовних текстів з метою отримання певної інформації та ведення бесід на теми, передбачені чинними програмами з іноземних мов для немовних вузів. Формуванню цих навичок значною мірою сприяє включена у посібники велика кількість вправ та завдань, призначених як для самостійної роботи, так і для самоконтролю. Навчально-контролюючі тестові тренінги із ключами, сприяють формуванню стратегічної компетенції студентів, яка передбачає уміння самостійно здобувати та оцінювати свої знання.

Розробка системи вправ на основі останніх досягнень у галузі лінгвістики та методики вищої школи, що базуються на комплексному підході до формування професійної та мовної компетенції, сприяє забезпеченню необхідної інфраструктури для автономного навчання студентів, дає можливість здобувати максимум інформації з мінімальними затратами часу.

Курси є професійно орієнтованими, оскільки включають у себе оригінальні іншомовні тексти зі спеціальності студента, а також відповідні термінологічні словники. В подальшому плануємо доповнення дистанційних курсів матеріалами для формування фонетичних навичок студента з тієї чи іншої іноземної мови.

Системна організація і використання ресурсних інноваційних матеріалів та інтерактивних технологій при вивченні іноземних мов спрямовує навчальний процес на формування і розвиток основних навичок та вмінь у академічному і професійному спілкуванні, а також стратегій автономного вивчення іноземних мов, підвищення мотивації їх засвоєння, розкриття потенціалу студентів, що дозволяє покращити якість освіти, її привабливість та конкурентоспроможність на міжнародному ринку освітніх послуг. Це спонукає викладача бути креативною особистістю, створюючи гнучкі педагогічні моделі, які сприятимуть формуванню когнітивного інтересу до навчання, та стати партнером студента в іншомовному спілкуванні у пошуку оптимальних шляхів для досягнення професійних завдань. ІКТ дозволяють викладачу використовувати готове програмне забезпечення або розвивати свій власний контент. але кожний мультимедійний ресурс повинен відповідати цілям та задачам навчального процесу та підвищення мотивації.

Інноваційна активність педагога, як основа забезпечення його інноваційної діяльності, має бути спрямована на індивідуалізацію процесу навчання за допомогою новітніх технологій, враховуючи вітчизняний та зарубіжний досвід.

Слід зауважити, що в умовах дистанційного вивчення іноземних мов контроль мовленнєвих навиків студентів нерідко залишається поза межами діяльності тьютора, що може значно знизити ефективність дистанційного курсу. Тому в наших курсах ми пропонуємо таку організацію роботи, яка передбачає безпосередні зустрічі тьюторів зі студентами на певних етапах проходження курсу, протягом яких відбуватиметься моніторинг та діагностування їх комунікативних навичок як у ході індивідуального спілкування, так і під час групових занять. Проте такі заходи не вирішують повністю проблеми, тому перед розробниками дистанційних програм з іноземних мов стоять нелегкі завдання -- в умовах відсутності мовного зв'язку тьютора зі студентом створити можливість безпосереднього віртуального спілкування, яке якомога більше наближалося б до умов реальної комунікації.

З метою вдосконалення дистанційних курсів ведеться робота з інкорпорації в них різноманітних аудіоматеріалів, аутентичних відеофільмів, видання словників, що сприятиме не тільки створенню відповідного мовного середовища та ефективному формуванню фонетичних навичок, а й формуванню єдиного середовища навчання, в якому всі мовні аспекти засвоюються в нерозривному зв'язку один з одним.

Висновки

Вважаємо, що майбутня безпосередня участь авторів курсів як тьюторів у функціонуванні дистанційних програм збагатить нас досвідом та новими ідеями, що сприятиме подальшому вдосконаленню підготовлених нами дистанційних курсів. Орієнтуючись на індивідуальний підхід до кожного окремого студента, дистанційний метод навчання залучає до створення загального інформаційного простору, який передбачає обмін досвідом між провідними вишами світу.

Іншомовне навчання сьогодні виходить за рамки лінгводидактики, дисципліна «іноземна мова» стає засобом розвитку професійної особистості та міжкультурної комунікації, джерелом формування гуманітарної культури і професійної орієнтації на території Європростору. Викладач іноземної мови стає посередником між культурами, сприяє формуванню тезауруса спеціаліста, розвитку особистості з акцентом на міждисциплінарну складову процесу навчання.

Завдання викладача допомогти своїм студентам виробити власну оптимальну стратегію автономного навчання, щоб воно стало основою усвідомленої самостійної неперервної освіти в залежності від своїх особистих та професійних потреб, і допомагало сформувати гнучку реакцію на можливі професійні зміни.

Література

Андреев А.А. К вопросу об определении понятия «дистанционное обучение» / А.А. Андреев // Открытое образование. - М., 1998. - № 4.

Гарбуза Т.В. Професійна підготовка майбутніх учителів іноземної мови в системі дистанційного навчання університетів Великої Британії. -- Рукопис: дисертація на здобуття наукового ступеня канд. пед. наук за спец.: 13.00.04 -- теорія і методика професійної освіти / Т.В. Гарбуза; ЖДУ ім. Ів. Франка. -- Житомир, 2015. -- 236 с.

Густырь А.В. К определению терминологического стандарта открытого и дистанционного образования / А.В. Густырь // Проблемы нормативно-правового обеспечения открытого образования. -- М., 2001.

Мазаракі А. Навчання і виховання -- органічно-єдиний процес / А. Мазаракі // Вища школа. -- К., 2004. -- №5-6.

Методи та принципи дистанційного навчання // Матеріали семінару, проведеного Радою Міжнародних наукових досліджень та обмінів. -- К., 1999.

Назаренко В.А. Дистанционное обучение иностранным языкам: принципы, преимущества и проблемы / В.А. Назаренко, В.А. Дугарцыренова // Весник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. -- М., 2005.

Острожная Т.Н. Развитие дистанционной формы обучения в вузах и место иностранных языков в этом процессе / Т.Н. Острожная // Актуальні проблеми викладання іноземних мов для професійного спілкування. -- Дніпропетровськ, 2011. -- Т.2. -- С. 33-35.

Панарина Н.А. Дистанционное обучение: К вопросу об основных понятиях / Н.А. Панарина // Социологическое исследование. -- М., 2004. -- №4.

Проценко Н.В. Дистанційне навчання іноземних мов в системі комп'ютерних та інформаційних технологій / Н.В. Проценко // Актуальні проблеми викладання іноземних мов для професійного спілкування. -- Дніпропетровськ, 2011. -- Т.2. -- С. 59-61.

Рамкова програма з німецької мови для професійного спілкування для вузів України / С.М. Амеліна [та ін.]. -- К.: Ленвіт, 2006. -- 117 с.

Солдатник В.И. Проблемы создания и развития открытого образования в России / В.И. Солдатник // Открытое образование. -- М. 1999. -- № 5.

Хассон В. Критерії якості дистанційної освіти / В. Хассон, Е. Вотерман // Вища школа. -- К., 2004.

Размещено на Allbest.ru