Провідна роль сім’ї у вихованні дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство науки і освіти України

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»

Факультет фізичного виховання Кафедри педагогiки

Реферат

на тему «Провідна роль сім'ї у вихованні дитини»

Виконала

Коваленко Дар'я Миколаївна

Слов'янськ, 2017



Вступ

Сімейне виховання має величезне значення у вихованні, освіті і становленні будь-якої людини. Можна сказати, що це фундамент на якому будуватиметься все подальше життя. І від того наскільки добротний, і твердий цей фундамент залежить дуже багато чого в долі людини.

Сім'я - перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань.В. О. СухомлинськийНе можна залишити без уваги роботи таких найвідоміших педагогів як Макаренко А.З, Пестолоццій, Лесгафта П.Ф., Жан-Жака Руссо. які стали класикою педагогічної науки.

Сімейне виховання - це не мораль і нотації, а постійне спілкування з дитиною за умови дотримання загальнолюдської моралі. В «Найбільша помилка, яку тільки можна зробити в справі виховання - надто поспішати В»- сказав відомий педагог минулого Руссо. Хто не може взяти ласкою, не зможе взяти і строгістю.

В основі будь-яких людських відносин лежить любов. Батьківська любов повинна бути мудра і терпляча. Недостатньо тільки народити дитину, подарувати йому фізичне життя, треба зуміти відкрити йому шляху до любові, до внутрішньої свободи, віри і совісті, ко всього того, що складає джерело духовного характеру та істинного щастя.

Батьківська любов повинна будуватися на розумінні та повазі особистості дитини, бажання зрозуміти і оцінити світ його очима. Тільки тоді знаходить «спільну мову», і викорінюються суперечності між двома поколіннями. Стати мудрим другом і наставником свого чада, намагатися не нав'язливо, м'яко направляти думки дитини в правильне русло, не знищуючи його власної ініціативи, - ось, вважаю, умови істинної батьківської любові.

Саме в родині зароджуються основи спілкування дитини з оточуючими людьми, формується характер, закріплюються правила поведінки.



1. Сім'я-як головний чинник виховання дитини

Традиційно головним інститутом виховання є сім'я. Те, що дитина в дитячі роки набуває в сім'ї, він зберігає протягом усього подальшого життя. Важливість сім'ї як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості свого впливу на особистість жоден з інститутів виховання не може зрівнятися з сім'єю. У ній закладаються основи особистості дитини, і до вступу до школи він вже більш ніж наполовину сформувався як особистість. Члени сім'ї спілкуються з дитиною безперервно, тому сімейне виховання характеризується необмеженими можливостями впливу на нього. Найважливішою особливістю виховання дітей в сім'ї є те, що воно грунтується на почуттях: саме почуття, встановлені між членами родини, відіграють вирішальну роль у становленні особистості маленької людини. Якщо чуттєвий світ сім'ї гармонійний, то для дитини він служить захистом від будь-яких зовнішніх проблем, а також дає йому почуття впевненості у власній значущості.

Сім'я може виступати в якості як позитивного, так і негативного фактора виховання. Позитивне вплив на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім самих близьких для нього в сім'ї людей - матері, батька, бабусі, дідуся, брата, сестри, не відноситься до дитини краще, не любить його так і не піклується стільки про нього. І разом з тим ніякий інший соціальний інститут не може потенційно завдати стільки шкоди в вихованні дітей, скільки може зробити сім'я.

Сім'я - це особливого роду колектив, що грає у вихованні основну, довготривалу і найважливішу роль. У тривожних матерів часто виростають тривожні діти; честолюбні батьки нерідко так пригнічують своїх дітей, що це приводить до появи у них комплексу неповноцінності; нестриманий батько, виходить з себе по найменшого приводу, нерідко, сам того не відаючи, формує подібний же тип поведінки у своїх дітей.

У зв'язку з особливою виховної роллю сім'ї виникає питання про те, як зробити так, щоб максимізувати позитивні і звести до мінімуму негативні впливи сім'ї на виховання дитини. Для цього необхідно точно визначити внутрісімейні соціально-психологічні фактори, що мають виховне значення.

Головне у вихованні маленької людини - досягнення душевного єднання, моральної зв'язку батьків з дитиною. Батькам ні в якому разі не варто пускати процес виховання на самоплив і в більш старшому віці, залишати змужнілого дитини наодинці самим з собою.

Саме в сім'ї дитина отримує перший життєвий досвід, робить перші спостереження і вчиться як поводитися в різних ситуаціях. Дуже важливо, щоб те, чого ми вчимо дитину, підкріплювалося конкретними прикладами, щоб він бачив, що у дорослих теорія не розходиться з практикою. (Якщо Ваша дитина бачить, що його мама і тато, які щодня твердять йому, що брехати недобре, самі того не помічаючи, відступають від цього правила, все виховання може піти нанівець.)

Кожен з батьків бачить в дітях своє продовження, реалізацію певних установок або ідеалів. І дуже важко відступає від них.

Конфліктна ситуація між батьками - різні підходи до виховання дітей.

-Перше завдання батьків - знайти загальне рішення, переконати один одного. Якщо доведеться йти на компроміс, то обов'язково, щоб основні вимоги сторін були задоволені. Коли один батько приймає рішення, він обов'язково повинен пам'ятати про позицію другого.

-Друге завдання - зробити так, щоб дитина не бачив протиріч у позиціях батьків, тобто обговорювати ці питання краще без нього. Діти швидко "схоплюють" сказане і досить легко маневрують між батьками, домагаючись сьогохвилинних вигод (зазвичай у бік ліні, поганого навчання, неслухняності і т. д.). Батьки, приймаючи рішення, повинні на перше місце ставити не власні погляди, а те, що буде більш корисним для дитини!



2. Педагогічні ідеї Жан-Жака Руссо з проблем сімейного виховання

Французький філософ і письменник Жан-Жак Руссо (1712-1778) належить до найвидатніших і найвідоміших педагогів світу. Головний пункт його педагогічної програми -- «природне виховання». Ж.-Ж. Руссо вважав, що на людину впливають три чинники виховання: природа, люди, предмети і явища. Кожний із чинників виконує властиву йому роль: природа -- розвиває здібності й почуття, люди--навчають, як ними користуватися, предмети і явища -- збагачують досвід. Усі разом вони забезпечують природний розвиток дитини. Завдання вихователя -- згармонізувати дії цих чинників.

Під природним вихованням Ж.-Ж. Руссо розумів природовідповідне (з урахуванням віку дитини) формування на лоні природи. Свої роздуми та спостереження, поради і рекомендації, в яких закладено величезний філософський і педагогічний зміст, Ж.-Ж. Руссо подав у чудовому романі-трактаті «Еміль, або Про виховання» (1762), що складається з чотирьох книг. Спробуємо хоча б у скороченому вигляді передати його зміст. У передмові автор радить: «Насамперед добре вивчіть ваших вихованців, бо ви абсолютно їх не знаєте». А далі наголошує: «Найдурніші з нас...шукають в дитині дорослого, не думаючи про те, чим вона буває раніше, ніж стати дорослим».

Перша книга «Еміля...» охоплює період з моменту народження дитини до засвоєння нею мови:

* Після народження дитину насамперед обмивають теплою водою... Ця звичка до купання повинна зберегтися на все життя.

* Ж.-Ж. Руссо категорично виступав проти сповивання новонароджених дітей у пелюшки, які перешкоджають кровообігові, заважають дитині рости й міцніти, калічать її тіло. Країни, де закутують дітей в пелюшки, кишать горбатими, кульгавими, кривоногими, рахітичними людьми.

* Продукуючи та годуючи дітей, батько виконує лише третину свого покликання. Він зобов'язаний роду людському дати людей, суспільству -- суспільних людей, державі -- громадян. Хто не може виконати обов'язків батька, той не має права бути ним. Виховання людини починається разом з її народженням. Раніше ніж говорити, раніше ніж чути, вона вже навчається. Досвід іде попереду уроків.

* У перший рік життя, коли пам'ять та уява ще бездіяльні, дитина буває уважною лише до того, що в цей час впливає на її відчуття. Вона хоче до всього доторкнутися, все взяти до рук. Не заважайте цьому бажанню -- воно дає їй перший досвід найнеобхідніших знань.

* Дитина, коли починає говорити, має чути лише такі слова, які може зрозуміти, і вимовляти лише такі, які може вимовити виразно. Друга книга «Еміля...» охоплює період дитинства до 12 років (з часу засвоєння дитиною мови). Цей період Ж.-Ж. Руссо називає «сном розуму», коли провідну роль у становленні дитини відіграють почуття:

* Коли діти починають говорити, вони вже менше плачуть. Це природний крок уперед. Одна мова замінюється іншою.

* Я не тільки не намагався б захистити Еміля від синців, навіть був би дуже незадоволений, якби він ніколи не падав і ріс, не знаючи болю. Хай він бігає по галявині і падає хоч сто разів на день, тим краще для нього: він швидше навчиться підніматися.

* Любіть дитинство, будьте уважні до його ігор і забав, до його милого інстинкту! В людині потрібно бачити людину, а в дитині -- дитину.

* Не будьте щедрими на відмови, але й не відміняйте їх ніколи.

* Знаєте, який найпевніший спосіб зробити вашу дитину нещасною? Це привчити її не знати ні в чому відмови.

* Природа хоче, щоб діти були дітьми до того, як стануть дорослими. Дорослі -- це ті ж діти, зіпсовані вихованням.

* Спілкуйтеся з вашим вихованцем відповідно до його віку. Ніколи не наказуйте дитині -- нічого у світі, абсолютно нічого! Не допускайте у неї навіть гадки, що ви претендуєте на якусь владу над нею. Хай вона знає, що вона маленька й слабка, а ви сильні і все необхідне залежить від вас.

* Дозволяйте із задоволенням, відмовляйте з жалем, але всі ваші відмови нехай будуть безповоротні. Найгірший спосіб виховання -- це змусити дитину вибирати між її волею і вашою.

* Hе слід братися за виховання дитини, коли не вмієш вести її куди хочеш.

* Не давайте вашій дитині жодних словесних уроків. Вона має отримати їх лише з досвіду.

* Пам'ятайте, що перш ніж ви насмілитеся взятися за формування людини, вам самому необхідно стати людиною. Треба, щоб у вас самих був взірець, який дитина має наслідувати.

* Є два роди брехні: брехня на ділі, яка стосується минулого, і брехня в помислах, що стосується майбутнього.

* Якщо ви хочете, щоб дитина дотримувала слова, будьте скромними у своїх вимогах.

* Поважайте дитинство і не поспішайте судити про нього ні з хорошого, ні з поганого боку. Хіба стрибати, гратися, бігати цілий день означає нічого не робити? Та вона за все своє життя не буде такою зайнятою! Із легковажних дітей виходять звичайні дорослі.

* Пам'ятайте, що дитинство -- сон розуму.

* Відсутність звички думати в дитинстві віднімає цю здатність і на всю решту життя.

* Вам ніколи не вдасться виховати мудреців, якщо будете вбивати в дітях пустунів.

* Дитина має робити тільки те, що хоче, але вона повинна хотіти тільки того, чого ви від неї хочете.

* Вередування дітей -- це не справа природи, це наслідок поганого виховання.

* Перша стадія у розвитку розуму -- це розуміння чуттєве. Воно і є основою для розуміння розумового. Перші наші вчителі філософії -- наші ноги, руки, очі. Замінити все це книжками -- не означає навчати нас мислити. Це означає навчати нас користуватися чужим розумом, багато чому вірити і нічого не знати із власного досвіду.

У третій книзі «Еміля...» Ж.-Ж. Руссо описує «третій стан дитинства», роки формування інтелекту свого героя -- від 12 до 15 років. Головною метою виховання Еміля стає розвиток критичного, самостійного мислення. Прислухаймося до порад видатного педагога:

* Зробіть вашу дитину уважною до явищ природи, і ви скоро виховаєте в неї любов до знань.

* Дитиною потрібно, звісно, певною мірою, керувати, але керувати дуже мало, у непомітний для неї спосіб.

* Якби дитина ніколи не помилялася, вона так добре не навчалася б.

* Якщо дитина сама звертається до вас із запитанням -- відповідайте стільки, скільки потрібно для того, щоб виховати в неї цікавість, а не перенасичувати її.

* Ваша справа -- зробити навчання доступним для дитини, мудро зародити в неї бажання вчитися і дати їй засоби задовольнити його.

* Праця -- неминучий обов'язок людини, яка живе в суспільстві.

Четверта книга присвячена вихованню Еміля після досягнення ним 15 років. Саме з цього віку, вважає Ж.-Ж. Руссо, слід починати основне у вихованні -- вчити любити людей:

* Життя коротке не тому, що недовго триває, а тому, що з цього незначного часу нам майже нічого не залишається на насолодження ним.

* Перше почуття дитини -- це любов до самої себе, а друге, що випливає з першого, -- любов до тих, хто її оточує.

* Любов має бути взаємною. Щоб тебе любили -- треба зробитися милим, щоб заслужити перевагу -- треба зробитися милішим за іншого, милішим за будь-кого іншого, у всякому разі -- в очах улюбленої істоти. Звідси -- перші порівняння себе з іншими, звідси -- змагання, суперництво, ревність.

* Навчіть вашого вихованця любити всіх людей, і навіть тих, хто їх зневажає. Людино, не ганьби людину!

* Коли наближається критичний вік, пропонуйте молодим людям такі видовища, які їх стримували б, а не збуджували. Старанно вибирайте для них товариство, заняття, задоволення, показуйте їм лише картини зворушливі, але скромні, такі, які б розчулювали, не спокушаючи, збагачували б почуття, не збуджуючи чутливості. Зробіть прогрес повільним і певним. Завважте юнакові зробитися чоловіком в момент, коли він абсолютно готовий зробитися ним.

Ж.-Ж. Руссо писав, що до 25 років юнак досягає життєвої гармонії і вступає у «вік щастя». Віками український народ керувався схожими настановами, але в останні десятиліття під впливом американської «еротично-сексуальної культури», деморалізуючих програм телебачення та інших засобів масової інформації наша молодь стала соромитися високоморальних вчинків, справжнього людського почуття кохання. Сподіваюся, що викладачі й студенти з великою користю для себе прочитають заповіді Жан-Жака Руссо і пропагуватимуть його ідеї серед сучасної молоді та широкої батьківської громадськості.

3. Я. Коменського «Материнська школа» та її значення для сучасної сімї

Ян Амос Коменський (1592-1670) -- чеський педагог-гуманіст, письменник, громадський діяч. У 1632 році видав посібник «Материнська школа». Епіграфом до нього він узяв слова давньоримського філософа, письменника і політичного діяча Марка Туллія Цицерона (106-43 pp. до н. е.): «Основа всієї держави полягає у правильному вихованні юнацтва».

Ще у «Великій дидактиці» (1633-1638) основоположник наукової педагогіки писав: «Формування людини найлегше відбувається в ранньому віці. Воно лише в цьому віці й може відбуватися». Він розробив десять основних положень природовідповідності навчання:

1. Дитинство -- весна, юність -- літо, змужніння -- осінь, старість -- зима.

2. Освіту слід розпочинати у весняну пору людського життя -- в дитинстві.

3. Ранкові години найбільш зручні для навчання. Ранок -- весна, полудень -- літо, вечір -- осінь, ніч -- зима.

4. Природа ніколи не використовує непридатного.

5. Потрібно запалювати бажання у дітей вчитися.

6. Із зерна виростає рослина.

7. Природа закладає коріння глибоко.

8. Природа ніколи не робить нічого зайвого.

9. Розпочавши, природа доводить до кінця.

10. Природа уникає всього шкідливого й негативного.

Він також сформулював «Золоте правило дидактики»: «Усе, що тільки можливо, надавати для сприйняття відчуттями: візуальне -- для сприйняття зором; звуки -- слухом; запахи -- нюхом; смакове -- смаком; тактильне -- дотиком. Якщо якісь предмети можна сприймати водночас кількома відчуттями, то вчитель зобовязаний створити всі умови для цього».

Враховуючи, що девяносто відсотків навчального матеріалу дитина сприймає зором, Я. А. Коменський у 1658 р. видав чудову книжку -- «Навколишній світ у малюнках». Це свого роду ілюстрована дитяча енциклопедія початкових знань, перекладена багатьма мовами світу.

Ідея необхідності розпочинати виховання з моменту народження дитини, висунута Я. А. Коменським, в подальшому була підтримана іншими педагогами. Він порівнював дитину з деревом і писав: «...без попереднього щеплення живців мудрості, моралі і благочестя вона не може стати істотою розумною, мудрою, моральною і благочестивою... Все це легше формується в ніжному віці... Справа надзвичайно небезпечна, якщо людина не переймається здоровими для життя правилами ще в колисці».

Зміст порад і завдань в «Материнській школі» розрахований на освічену жінку-матір, яка глибоко розуміє сам принцип такої школи і наукову термінологію, а також володіє методикою впровадження її ідей. Підтвердженням цього є перелік занять і знань, які дитина має засвоїти від народження до шести років.

1. Початкові знання з метафізики дитина опановує, коли батько і мати звертають її увагу на все, що вона бачить, чує, смакує, тримає в руках. Пізніше дитина засвоює терміни: дещо, десь, є, немає, так, не так, де, коли, схоже, несхоже та ін., що в цілому і є основою метафізики.

2. З галузі фізики дитина у шість років має знати, що таке вода, земля, повітря, вогонь, дощ, сніг, лід, камінь, залізо, дерево, трава, птах, риба, домашні тварини та ін.

3. З азами оптики дитина знайомиться, коли починає розрізняти і називати світло й темряву, світло й тінь та розпізнавати основні кольори: білий, чорний, червоний та ін.

4. Початкові знання з астрономії дитина засвоює, коли дізнається, що називають сонцем, місяцем, зірками, і помічає, як вони кожного дня сходять і заходять.

5. Перші відомості з географії дитина отримує у своєму природному довкіллі, коли починає усвідомлювати, що таке гора, долина, поле, річка, село, селище, місто.

6. Основи хронології дитина пізнає, коли починає розуміти, що таке час, година, день, тиждень, місяць, рік, а також літо, зима, весна, осінь, учора, позавчора, завтра, післязавтра та ін.

7. Початкові знання з історії дитина дістає, коли намагається пригадати й розповісти, що відбулося недавно, як та чи та людина в цій ситуації діяла, -- не страшно, якщо це буде по-дитячому наївно.

8. Ази арифметики дитина засвоює, коли дізнається, що таке багато і мало, вчиться рахувати до десяти й розуміти, що три більше, ніж два, і що одиниця, додана до трьох, -- це вже буде чотири та ін.

9. Елементарні знання з геометрії дитина отримує, коли усвідомлює, що називається великим і малим, довгим і коротким, широким і вузьким, товстим і тонким, а також -- що таке лінія, хрест, коло тощо, і завважує для себе, що те чи те вимірюється лінійкою, метром, сажнем, рулеткою та ін.

10. З основами статики дитина знайомиться, коли спостерігає, як зважуються продукти, і вчиться щось зважувати на власній руці, аби визначити, що важче, а що легше.

11. Перший досвід механічної праці дитина дістає, коли їй не лише дозволяють, а й навчають щось робити, допомагати: переносити речі, приводити їх у порядок, щось будувати чи руйнувати, звязувати та ін. Усе це діти залюбки роблять у цьому віці. А тому не слід забороняти такі заняття, необхідно підтримувати їх і розумно направляти дітей.

12. 3 мистецтвом діалектики дитина знайомиться, коли її увагу привертають до розмови, яка ведеться у формі запитань і відповідей, привчають її ставити запитання і відповідати на них в межах теми, не відхиляючись від неї.

13. Основи граматики дитина засвоює, коли навчається правильно говорити рідною мовою, чітко вимовляти літери, склади, слова.

14. Початкові знання з риторики дитина отримує, коли наслідує риторичні особливості мови батьків. Особливу увагу дитини слід звертати на відповідність жестикуляції характеру мови та вимови, а саме: в запитаннях підвищувати голос на останньому складі, а у відповіді понижувати його і т. д. Цього навчає сама природа.

15. Перше знайомство з поезією відбувається, коли дитина вивчає віршики, переважно дидактичного змісту.

16. Ази музики дитина засвоює, коли вчиться співати.

17. Початкові знання сімейного і господарського характеру дитина отримує, коли вивчає осіб, з яких складається сімя та рід: кого називають батьком, матірю, дідусем, бабусею, сестрою, братом, тіткою, дядьком та інше, а також назви частин будинку: кухня, вітальня, спальня, інші домашні предмети: стіл, тарілки, ложки, виделки, чашки, блюдця та їхнє призначення.

18. Особлива увага з перших днів життя має приділятися моральному вихованню дитини.

Сподіваюся, що зміст цієї книжки, яка свого часу підкорила світ, буде корисним і сьогодні для матерів, батьків, майбутніх учителів, досвідчених педагогів та керівників навчальних закладів.

Значення Я. А. Коменського у світовій педагогіці надзвичайно велике. Він -- основоположник наукової педагогіки, розробив «Закони добре організованої школи», запровадив класно-урочну форму навчання, якою людство послуговується вже близько чотирьохсот років. Його книжки з педагогіки й дотепер залишаються актуальними.

Великий педагог вважав посаду вчителя дуже почесною, «настільки високою, як ніяка інша під сонцем», і вимагав, щоб до вчителя ставилися з повагою. Найперша турбота вчителя -- захоплювати учнів власним прикладом. Свою «Велику дидактику» Ян Амос Коменський назвав іще «Великим мистецтвом навчати всіх усього коротко, приємно, ґрунтовно». Педагог-новатор заперечував теорії самостійного навчання й підкреслював про необхідність цілеспрямованого навчання й виховання дітей: «…никто не должен думать, что юношество само по себе и без усиленного труда может быть воспитано (в благочестии, добродетелях и в науках» [2, с. 207].

Важливу місію першого вчителя Я. Коменський покладав на батьків. Він закликав не нехтувати батьківськими обов'язками, оскільки на них «…Бог возложил обязанность с величайшей старательностью внедрять в самый нежный ум и искусно внушать ему относящееся к познанию знания» [2, с. 207]. На його думку, батьки помиляються, вбачаючи власний батьківський обов'язок тільки в навчанні дітей їсти, пити, ходити, говорити, одягатися.

Висміював і батьків, що дбали тільки про красу, багатство, владу.

Піклуватися, - писав педагог, - слід «…о душе как о главной части человека, чтобы она могла выйти из тела как лучше украшенной» [2, с. 206]. А про тіло слід дбати для того, щоб воно стало «…жилищем, пригодным и достойным бессмертной души» [2, с. 206]. Отже, Я. Коменський практично описував основні закономірності релігійного виховання дітей. У праці «Материнська школа» він окреслив потрійну ціль виховання:

віра і благочестя; добра вдача; знання мов і наук. Він зазначав: «…у кого в своем доме дети предаются этим трем упражнениям, у того - рай, где сеются, орошаются, зеленеют и цветут небесные растения; у того - храм святого духа, в котором он создает и совершенствует сосуды милосердия, орудия славы, чтобы в них, как в живом образе Бога, все более и более блистали лучи его могущества, мудрости и благости; как счастливы в таком раю родители!» [2, с. 207].

Тим не менше, - зазначав Я. Коменський, оскільки батьки часто не здатні виховувати дітей або через службову зайнятість не мають часу на це, то «…по мудрому и спасительному решению, издревле было установлено, чтобы в каждом государстве образование юношества, вместе с правом наказания, поручалось мужам мудрым, благочестивым, почтенным» [2, с. 208]. Ця важлива місія виховання покладалася на педагогів, наставників, які мали навчати дітей в школах, гімназіях, колегіях.

Водночас, зазначав педагог, враховуючи принцип природовідповідності, батьки не повинні відкладати виховання й освіту своїх дітей на більш пізній час, оскільки «невозможно уже выросшее кривое дерево сделать прямым и лес, повсюду усеянный терновыми кустами, превратить в огород».

Він закликав їх самостійно «…изучить способы обращения со своими сокровищами…, чтобы под их собственным руководством дети начинали возрастать в мудрости и любви у Бога и людей» [2, с. 209]. Отже, педагог підводив до думки про важливість і необхідність педагогічної освіти для батьків.

4. «Думки про виховання» Джона Локка

Джон Локк (1632-1704) -- англійський філософ, просвітитель, педагог. Набув величезного педагогічного досвіду, працюючи викладачем і домашнім вихователем. Він стверджував: «На досвіді ґрунтується все наше знання, під нього кінець-кінцем воно й походить».

Новаторство Дж. Локка полягало у розгляді процесу становлення й виховання людини як єдності фізичного, психічного та розумового її розвитку. Його трактат «Думки про виховання» складається з окремих параграфів і відкривається розділом про фізичний розвиток та виховання дитини. Найголовніші з цих параграфів:

1. У здоровому тілі здоровий дух -- ось короткий, але повний опис щасливого стану в цьому світі.

4. Мої подальші роздуми про здоровя стосуються не того, що має робити лікар із хворою та слабкою дитиною, а того, що мають робити батьки, не звертаючись по допомогу до медицини, для збереження та зміцнення здоровя власних дітей.

5. Перше, про що слід турбуватися, -- щоб діти ні взимку, ні влітку не вдягалися й не закутувалися надто тепло... Лише звичка загартовує тіло й робить його більш витривалим до холоду. З цього приводу скіфський філософ дав переконливу відповідь афінянину, який дивувався, як той може ходити голим у сніг і мороз. «А як ти можеш витримувати, -- сказав скіф, -- щоб твоє обличчя піддавалося впливу холодного зимового повітря?» -- «Але моє обличчя звикло до цього», -- відповів афінянин. «Уяви ж собі, що я весь -- обличчя», -- сказав скіф. Наше тіло буде витримувати все, до чого воно звикло.

6. Говорячи про це, я мав на увазі хлопчика, оскільки головна мета моїх роздумів -- виявлення належних методів виховання молодого джентльмена починаючи з дитячих років.

7. Я радив би також щоденно обмивати хлопчику ноги холодною водою. Тільки розпочинайте це робити навесні, з теплішої води, щоб він поступово звикав до більш холодної, доки через кілька днів не перейдете до зовсім холодної, а далі вже дотримуйтеся цього і взимку, і влітку.

Усім відомі численні випадки, коли холодні купання роблять диво із хворими та слабкими людьми, повертаючи їм здоровя і силу.

13. Що стосується їжі, то вона має бути звичайною і простою.

14. На сніданок і вечерю дуже корисно давати дітям молоко, молочний суп, кашу на воді, вівсянку... з дуже малою кількістю цукру, а ще краще -- зовсім без нього.

22. Постіль дитини має бути жорсткою. Жорстке ложе зміцнює тіло.

35. Коли діти зростають, разом з ними зростають і їхні погані звички.

40. Якщо ви хочете, щоб син, подорослішавши, вас слухався, то встановіть свій батьківський авторитет якомога раніше.

47. Звичайний метод впливу через покарання та різку, що не потребує ні зусиль, ні часу, -- цей єдиний метод підтримання дисципліни, широко визнаний і доступний розумінню батьків, є найменш придатним.

50. Дитина підкоряється і прикидається слухняною, поки над нею висить страх різки, але щойно цей страх минув -- і дитина, за відсутності спостережливого ока, може розраховувати на безкарність, вона дає ще більший простір власній природній схильності, яка таким чином лише стає в ній значно сильнішою і, як правило, виявляється зі ще більшою силою.

52. Побої та всі інші види принизливих тілесних покарань не є вдалими засобами виховання дисципліни у дітей, яких ми хочемо зробити розумними, добрими й талановитими людьми. Рабська дисципліна створює і рабський характер.

З другого боку, потрібно старанно уникати заохочення дітей, нагороджуючи їх речами, які їм подобаються... або даруючи їм гроші, привчаючи бачити в них своє щастя.

64. Дозвольте звернути увагу на одну річ, яку я вважаю помилкою звичайного методу виховання: вона полягає в навантаженні дитячої памяті різноманітними правилами й приписами, котрі часто бувають недоступними розумінню дітей і завжди ними забуваються.

65. Я знав батьків, які завалювали своїх дітей такою купою правил, що бідні малюки не могли запамятати й десятої їх частини, а тим паче -- виконати.

66. Природні обдаровання кожної дитини мають бути розвинуті до можливих меж, але спроба прищепити дитині щось поза цими межами буде лише безплідною працею або завжди викликатиме неприємне враження вимушеності й манірності.

81. Довгі промови й філософські роздуми в кращому разі викликають у дітей здивування та збентеження, але нітрохи не навчають їх.

82. Найпростіший, найлегший і разом з тим найефективніший спосіб виховання дітей і формування їхньої зовнішньої поведінки -- показати наочним прикладом, як слід чинити і чого треба уникати.

Цей метод слід застосовувати не лише поки діти малі, а й у подальшому. Можливо, це найкращий метод, яким батько може користуватися стільки, скільки вважатиме за потрібне. Бо ніщо не западає так непомітно й так глибоко в душу людини, як приклад.

89. Погані приклади, безперечно, діють сильніше хороших правил, тому батьки й вихователі мають оберігати своїх вихованців від впливу поганих прикладів, особливо -- небезпечних.

108. Любов до знань, допитливість у дітях потрібно так само турботливо заохочувати, як протилежні бажання стримувати й приглушувати. Навчання слід починати з пробудження інтересу до знань. Знання повинні мати практичний характер.

Джон Локк виступав проти схоластики, формалізму, зубріння і вважав, що дитину слід вчити розуміти, узагальнювати, доводити, мислити. § 110. Учіть дітей легко й вільно ділитися зі своїми друзями тим, що в них є, і переконайте їх на досвіді, що найщедріша людина завжди виявляється найбагатшою (до того ж користується визнанням і схваленням), і тоді вони швидко навчаться бути щедрими. Зробіть це предметом змагання між дітьми, щоб вони старалися перевершити один одного у щедрості.

Таких настанов наші діти ні від батьків, ні від вихователів та вчителів давно не чули. Навпаки, мати, виряджаючи сина до школи, дає йому сніданок чи яблуко і застерігає: «Зїж сам, ні з ким не ділися!».

130. Усі ігри й розваги дітей мають бути спрямовані на розвиток у них хороших і корисних звичок.

147. Навчати дітей читати й писати, засвоювати науки Дж. Локк визнавав необхідною, але не головною справою: «Впевнений, що ви вважатимете абсолютним дурнем того, хто добропорядну чи мудру людину не поставить набагато вище великого вченого».

Воля розуму дуже корисна як у ділових, так і в наукових заняттях, і той, хто набуде її, матиме велику перевагу легкості та швидкості в усіх обраних ним заняттях власного розуму.

Сподіваюся, що думки, погляди й поради Джона Локка - видатного філософа й педагога - стануть корисними батькам та вчителям у справі навчання й виховання дітей з наймолодшого віку та в здійсненні педагогічного всеобучу батьків.



Висновок

педагогічний виховання сімейний материнський

Людина входить в світ. Йоли починається цей шлях? Чи закінчується він в певному віці чи продовжується до кінця життя? Чи можна на нього впливати? Молоді батько і мати, вперше усвідомивши, крім гордості і радості від того, що з'явився на світ маленький продовжувач їх прагнень і надій, ще і відповідальність за його долю, як би починають все спочатку, опиняються на порозі. Вводити дитину за ручку, оберігаючи від синяків і ударів або кидати на глибину, щоб зразу вчився плавати?

Діти не вибирають собі батьків. Народжуючись, вони знаходяться в тій чи іншій сім'ї, через яку і починають свій шлях входження в соціальний світ. Перші вражання, радісні і гіркі, здивування і зацікавленість, образи і розчарування, джерела майбутніх відносин з людьми - все виникає в сім'ї. В цю пору закладаються моральні цінності, проявляються індивідуальні особливості, формуються контури майбутньої різносторонньої або дисгармонійної особистості, відкритої людям або направленої тільки на себе. З сім'ї починається історія розвитку кожного з нас. Історія, яка потребує до себе уваги, бережливого ставлення з боку тих, хто може на неї впливати.

Головними героями в індивідуальній історії маленького члена сім'ї неминуче виявляються близькі люди, які оточують дитину від народження. Саме вони стають її провідниками в складному і неоднозначному дорослому світі, від них залежить вибраний шлях, вони задають швидкість руху, темп розвитку індивідуальності. Тому тільки саморозвиток, самовдосконалення, постійна робота батьків над собою створюють в сім'ї необхідну для нормального розвитку дітей атмосферу.

Щоб дитина відчувала себе в світі дорослих не гостем, не випадковим відвідувачем, а законним спадкоємцем всього, що вже досягнуто, їй необхідний емоційний фундамент, який вона дістає в сім'ї. Впевненість в собі, своїх силах і можливостях, вміння боротися з труднощами - все це зароджується в дружній, теплій атмосфері дому.

Оволодіваючи складним мистецтвом виховання, свої знання, досвід, батьківські почуття невтомно спрямовуйте на формування юної душі, загартовуйте її дух і тіло, своїм прикладом учіть синів і дочок жити серед людей і для людей. Пам'ятайте: для школи, для країни і для вас особисто найважливіше не те, ким працюватимуть наші діти, а як працюватимуть, не яких успіхів досягнуть вони у житті, а їх людяність.

Литература

1. Ж.-Ж.Руссо. Вибрані твори - М., Державне видавництво художньої літератури, 1961 - 750 стор.

2. Коменский Я. А. Материнская школа, или о заботливом воспитании юношества в первые шесть лет / Я. А. Коменский // Избр. пед. соч. в ІІ т. / под ред. А. И. Пискунова. - М.: Педагогика, 1982. - Т. І. - С. 201-242.

3. Лордкипанидзе Д. О. Великий чешский педагог Ян Амос Коменский / Д. О. Лордкипанидзе. - М.: Знание, 1957. - 30 с.

4. Искусство учить всех всему / Я. А. Коменский // Избр. пед. соч. в ІІ т. / под ред. А. И. Пискунова. - М.: Педагогика, 1982. - Т. І. - С. 242-476.

5. Локк Дж. Сочинения в трёх томах: Т. 3. - М.: Мысль, 1988. - 668 с. - (Филос. наследие. Т.103). - С.407-614.

Размещено на Allbest.ru

...