Пріоритетні напрями розвитку післядипломної педагогічної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пріоритетні напрями розвитку післядипломної педагогічної освіти

Д.А. Покришень

Швидка зміна інформаційних потоків, еволюційних процесів суспільства та науково-те нічни досягнень все більше висувають нові вимоги до кожного учасника соціального життя не залежно від його активності та ролі. З кожним роком виникають напрями, які необхідно вдосконалювати, що призводить до необхідності розробки нових державни норм та стандартів спрямовани на підтримку конкурентоспроможності фахівців на внутрішньому та міжнародному ринках праці. У системі освіти відбувається постійна модернізація та вдосконалення методични систем навчання для узгодження навчальни планів та програм з новими освітньо-кваліфікаційними характеристиками, підтримки в актуальному стані рівень професійної підготовки та відповідності міжнародним нормам та вимогам.

Студенти, які починають навчання на першому курсі одразу про одять навчально-ви овний процес за новими навчальними планами, а як бути тим хто закінчив навчальний заклад п'ять, десять і навіть двадцять років тому? Отже виникає потреба в якісному поліпшенні та вдосконаленні діяльності і закладів післядипломної освіти, структурни підрозділів ВНЗ, які здійснюють перепідготовку та підвищення кваліфікації.

Як зазначено у [1] Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року якісного поліпшення потребують освіта доросли , діяльність закладів післядипломної педагогічної освіти, структурни підрозділів вищи навчальни закладів, на базі яки здійснюються перепідготовка та підвищення кваліфікації педагогічни і науково-педагогічних працівників. Необхідна «розбудова національної системи освіти в сучасни умова з ура уванням кардинальни змін у всіх сферах суспільного життя, історичних викликів XXI століття вимагає критичного осмислення досягнутого і зосередження зусиль та ресурсів на розв'язанні найбільш гострих проблем, які стримують розвиток, не дають можливості забезпечити нову якість освіти, адекватну нинішній історичній епосі» [1].

Метою даного дослідження є аналіз сучасного стану розвитку післядипломної освіти та визначення його пріоритетних напрямів.

Основними напрямами розвитку освіти у країна старого світу є [2]: гуманізація та демократизація; об'єднання державної, суспільної та особистої позиції у навчанні; вільний добір методів та засобів навчання вчителями; задоволення метеріально-те нічни потреб освіти; активне впровадження сучасни досягнень науки та те ніки, впровадження засобів інформаційно-комунікаційни те нологій в навчальний процес; залучення думки роботодавців щодо вдосконалення та модернізації освіти; спільна взаємодія освітні установ з культурно-мистецькими, суспільними та релігійними організаціями; дотримання законодавства та збереження національно-історичної спадщини.

Розвиток та інтеграція Української освіти у світову та європейську систему потребує якісного переосмислення, переробки та вдосконалення систем педагогічної та післядипломної освіти. Як зазначено в

Національній стратегії розвитку освіти основними завданнями у післядипломній освіті є [1]:

• випереджальна діяльність 311110 для забезпечення відповідності підвищення кваліфікації для підготовки наукових та педагогічних працівників до сучасних та майбутніх вимог суспільства. Машбіц Ю. І. зазначає [3, с. 63] що зміст освіти повинен відповідати рівню сучасної науки, містити повідомлення, необхідні для створення часткових та загальни методів пізнання, та відображати закономірності процесу пізнання;

• приведення нормативно-правової бази післядипломної освіти до стану спрямованого на реалізацію розвитку та модернізації системи підвищення кваліфікації та перепідготовки у відповідності до інноваційного розвитку освіти.

У своєму дослідженні С. Семеріков [4, с. 58] виділяє напрями розвитку освіти серед яки можна виділити оновлення змістової бази навчання; розвиток здатності фа івця адаптуватися до високи темпів науково-те нічного прогресу; формування творчого фа ового мислення; розвиток здатності фахівця «згортати» наростаючі потоки професійно- значущи повідомлень до легко доступни для огляду обсягів; підвищення професійної мобільності; уніфікацію змісту й рівня підготовки фахівців у різних ВН3.

Післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шля ом поглиблення, розширення та оновлення її професійни знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду [5].

0. Олійник формулює поняття післядипломної освіти як цілеспрямовану, спеціально організовану й керовану систему перманентного формування в особистостей соціального досвіду як об'єктивної потреби для розвитку суспільства відповідно до соціальних потреб людини [6].

Підвищення кваліфікації - це форма здобуття нових та поглиблення компетентностей з фа у, систематичне розширення професійни знань та майстерності в межа післядипломної освіти, яке може відбуватись з відривом від виробництва на курса або під час про одження стажування.

Під підвищенням кваліфікації (professional learning) у рекомендаціях ЮНЕСКО розуміють набуття педагогом знань, вмінь та навичок додатково до тих які він мав для отримання звання вчителя [7, с. 106].

Відповідно до проекту закону України «Про післядипломну освіту» пі вищення кваліфікації - це набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах професійної діяльності або наукової спеціальності.

До основних принципів, якими користуються при організації навчального процесу на курсах підвищення кваліфікації належать: науковість, демократизація, комплексність, диференціація, інтеграція, безперервність, модульність, індивідуалізація; гнучкість та швидка адаптація на виклики суспільства, орієнтація на актуальні та перспективні сфери трудової діяльності згідно з попитом на ринку праці; узгодженість з державними нормами та освітніми стандартами; інноваційність.

З поняттями післядипломна освіта та підвищення кваліфікації тісно пов'язане таке поняття як неперервність освіти.

Неперервність освіти - це не освіта отримана один раз і на завжди, а процес освіти-самоосвіти впродовж всього життя у зв'язку із постійними змінами у суспільстві та умов життя [8, с. 77].

У роботі І. Зязюна [9] наголошується що неперервність освіти «забезпечується спадковістю розвитку суб'єкта професійно-педагогічної діяльності, відомостями про цей розвиток, а також наявністю системи його науково-методичного супроводу».

У науковій літературі досить часто зустрічаються поняття «освіта протягом усього життя» (lifelong education), «навчання протягом життя» (lifelong learning), «продовжена освіта» (continuing education), «освіта дорослих» (adult education), «подальша освіта» (further education); «відновлювана освіта» (recurrent education), «перманентна освіта» (permanent education). Не зважаючи на різну назву та акцентів даного явіща, основною ідеєю є постійний освітній процес людини з чергуванням з її професійною та іншою діяльністю.

На початку становлення неперервної освіти (50-60-ті роки минулого століття) її пов'язували виключно з освітою дорослих з метою адаптації фахівців під змінні умови економічного та соціального життя, але у 70-х концепція освіти змінилась та зорієнтувалась на постійне вдосконалення особистих якостей та здібностей індивіда впродовж всього життя та створення сприятливих умов для цього. «У другій половині 90-их років XX століття у сфері освіти дорослих було проголошено сполучення принципу безперервності освіти із принципом навчання протягом життя і формуванням суспільства знань. Тим самим зроблена спроба закріпити у суспільній свідомості розуміння взаємної відповідальності суспільства, держави й особистості за розвиток освітніх процесів» [10].

На думку Р. Даве (R. Dave) неперервна освіта це процес впродовж всього життя вдосконалення та підвищення кваліфікації індивіда з методою постійного збільшення рівня освіти, професійних якостей [11].

Отже неперервна освіта - це системна та систематична освітня діяльність з метою задоволення своїх професійних, соціальних або індивідуальних потреб, яка може відбуватись у будь-якій формі навчання та самоосвіті.

Проблематику неперервної освіти І. Колеснікова [12, с. 32-33] умовно розділяє на дві сфери. До першої - побудова неперервної освіти як соціальної практики (соціально-освітній аспект). Друга - це психолого-андрагогічний аспект, засвоєння людиною нового життєвого, професійного, соціального досвіду.

Як зазначає І. Зязюн [9] існують основні проблеми неперервної освіти щодо збільшення професійно-педагогічної якості до яких можна віднести відсутність: спадковості змісту навчання загальної та вищої (професійної) школи, взаємозв'язку курсів підвищення кваліфікації з попередньою освітою, бази дани професійного зростання спеціаліста. Для вирішення визначени проблем та повноцінного впровадження принципу неперервної освіти необхідне «інтеграція наукової і практичної підготовки при обов'язковому випередженні теорії і постійної рефлексії із приводу соціально-педагогічного досвіду; матричне (структуроване) уявлення поля професійної активності як змістового орієнтиру у становленні професійно-педагогічної якості; інституціалізація варіативних форм нагромадження і представлення громадськості та професійному співтовариству результатів професійного просування, поступу; можливість самовизначення на будь-якому з етапів професійно- особистісного розвитку на основі типології професійної якості; створення професійно-розвивального середовища, яке дозволяє у віртуальному режимі вибудовувати освітні траєкторії, адресно- орієнтовані на становлення і розвиток конкретного суб'єкта».

Серед основних функцій неперервної освіти в аналітичній записці Національного інституту стратегічних досліджень [10] виділяють: розвиваючу, спрямовану на реалізацію творчого зростання та задоволення духовних потреб особистості; компенсуючу, фіналізація базової освіти; адаптивну, формування освітньої мобільності особистості; інтегруючу в незнайомий культурний контекст; ресоціалізація, повторна соціалізація особистості.

При наповненні змістовної частини неперервної освіти виділяють три основні компоненти [10]: загальнопочаткову освіту - навчання загальної грамотності, комп'ютерної, соціальної і ін.; професійну освіту - професійна підготовка з фа у, перепідготовка, підвищення кваліфікації (job qualification); загальнокультурну додаткову освіту - це освіта не пов'язана із трудовою діяльністю (life qualification).

До пріоритетни напрямів розвитку неперервної освіти, які зазначені у Меморандумі Європейської Комісії та позначає В. Олійник [13] можна віднести: повноцінне усвідомлення необхідності навчання, ролі збільшення рівня професійни та ключови компетентностей, фундаментальни знань; створення та підтримка умов безперервного доступу до навчальни ресурсів; розуміння, щодо необ ідності інвестування в інтелектуальні ресурси; переміщенця навчальни закладів ближче до ти то навчається, пере ід від класичної аудиторної роботи до активного використання те нологій дистанційного навчання; впровадження інноваційни те нологій навчання.

Отже означені напрями розвитку показують на необхідність відкритості системи освіти. У загальному розумінні відкрита освіта - це освіта для всіх бажаючих, освіта без бар'єрів та кордонів.

Академік В. Биков визначає парадигму на основі якої визначається система цілей сучасної освіти: «необхідність реагування на потреби людини, на суспільні виклики, на об'єктивні процеси їх розвитку утверджує нову освітню парадигму, яка полягає у необ ідності забезпечення рівного доступу до якісної освіти для всі ти , то повинен навчатися, то має бажання, потребу (внутрішньо або зовнішньо мотивовані) навчатися впродовж життя і хто має для цього можливості (час, стан здоров'я, сімейні обставини, завантаженість на роботі тощо)» [14, с. 30]. Відкрита освіта базується на відкрити педагогічни система , відкрити освітні середовищах, формування його засобів і технологій [15, с. 3].

У Національному інституті стратегічних досліджень при Президентові України на основі досліджень Інституту інформаційних технологій та засобів навчання НАПН України наголошують, що «відкрита освіта - це передусім нові методи і прийоми навчання, викладання, підготовки і організації освітнього процесу та нові під оди до освіти, базовані на продуктивному і творчому використанні новітні технологій. Це не самі по собі новітні технології, а їх творче новаторське використання в освітній сфері» [16].

Освітні технології - це система діяльності педагога та учнів в освітньому процесі, побудована на конкретній ідеї відповідно до певни принципів організації та взаємозв'язку цілей-змісту-методів [8, с. 98].

Технологія навчання - це системний метод створення, застосування й засвоєння знань, з ура уванням те нічни і людськи ресурсів та ї взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти [17, с. 331].

У всьому світі спільнотою освітян вже розроблено велику кількість навчальни матеріалів, методични рекомендацій з використання сучасни освітні те нологій вільний доступ до яки впливає на інтерактивність обміну думками, культуру спілкування та збільшення якості дидактичного матеріалу. Відкрита освіта не обмежується наявністю вільни навчальни курсів, вона має безпосередній вплив на розвиток те нологій навчання, вдосконалення системи оцінювання та моніторингу, піднесення інформаційни те нологій та дистанційної форми. У Кейптаунській Декларації Відкритої Освіти (The Cape Town Open Education Declaration) [18] визначають загальносвітові проблеми розвитку та впровадження відкритої освіти (не знання про відкриті курси, не розуміння переваг впровадження, проблеми з ліцензування та узгодженням програм, наявність вільного доступу до мережі Інтернет) та пропонують стратегії збагачення освітні ресурсів: 1) створення, використання, адаптація та поліпшення відкрити освітні ресурсів, запровадження освітніх практик співпраці; 2) освітяни, автори, видавництва та освітні інституції повинні видавати відкриті навчальні матеріали у кросплатформаних форматах; 3) заклади освіти повинні надавати перевагу відкритій освіті, повинні включати у свої репозитарії та популяризувати відкриті освітні ресурси.

Доступ до відкритих курсів забезпечується шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання та інформатизацією всієї системи освіти. «Серед найважливіших науково-технічних і соціально-економічни проблем нині особливо актуальними є проблеми інформатизації - створення системи ефективного забезпечення своєчасними, вірогідними і вичерпними відомостями всі суспільно значимих видів людської діяльності, умов для оперативного, ґрунтовного і всебічного аналізу досліджуваних процесів і явищ, прогнозування їх розвитку, передбачення наслідків прийнятих рішень. їх вирішення неподільне від вирішення проблем інформатизації освіти, яка, з одного боку, відображає досягнутий рівень науково-те нічного і соціально- економічного розвитку суспільства і залежить від нього, а з іншого, - суттєво його обумовлює» [19, с. 39].

Як стверджує БиковВ. Ю. інформатизація системи освіти - це сукупність взаємопов'язаних організаційно-правових, соціально- економічни , навчально-методични , науково-те нічни , виробничи та управлінських процесів, спрямованих на задоволення інформаційних, обчислювальних і телекомунікаційних потреб (інших потреб, що пов'язані з упровадженням методів і засобів ЖТ) учасників навчально- ви овного процесу, а також ти , то цим процесом управляє і його забезпечує (у тому числі здійснює його науково-методичний супровід і розвиток) [20, с. 140].

В Українському педагогічному словнику інформатизацію освіти розглядають як комплекс соціально-педагогічни перетворень, пов'язаний з насиченням освітніх систем інформаційною продукцією, засобами й технологією [17, с. 149].

Інформатизація освіти - це процес пов'язаний із всебільшим та широким використанням інформаційни те нологій в навчальному процесі [8, с. 76].

На думку Ю. Триуса [21, с. 156-157] під інформатизацією вищої освіти слід розуміти «сукупність взаємопов'язаних процесів (організаційни , управлінськи , науково-те нічни , навчальни , ви овни ), що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційни потреб всі учасників освітнього процесу (студентів, викладачів, співробітників ВНЗ), розвитку їх інтелектуального потенціалу, самореалізації і самовдосконалення, на забезпечення підготовки до повноцінної професійної діяльності і життя в інформаційному суспільстві на основі створення, розвитку і використання сучасни інформаційно-комунікаційни систем, мереж, ресурсів та технологій».

Саме тому державні органи управління освітою, науково-методичні служби, до яких відносяться Зі 1110, повинні зосередити свою увагу та направити максимум зусиль для усунення існуючи проблем для створення безпечного освітнього середовища, модернізації системи перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, не залишивши поза увагою керівників навчальних закладів, підвищення їх інформаційної та управлінської культури. Реалізація цих завдань можливе шляхом забезпечення комплексом сучасних інформаційно- комунікаційни те нологій та процесу інформатизації системи освіти та 311110 зокрема. Даний процес передбачає підтримку навчального процесу засобами ЖТ, розробку та впровадження методичного та навчального контенту, використання всеукраїнського та локального репозитарію навчального матеріалу та електронни бібліотек, створення дидактичного матеріалу для дистанційної освіти.

3азначені за оди дозволять забезпечити реальни ру до вдосконалення післядипломної освіти адже забезпечення рівного доступу до якісної освіти здійснюється за таких необхідних і достатніх умов [22, с. 11]: створено якісні електронні освітні ресурси; забезпечено доступ до освітніх ресурсі всіх учасників освітнього процесу; розроблено та впроваджено в освітню практику інноваційні комп'ютерно-орієнтовані методичні системи навчання, інформаційно-аналітичні системи підтримки наукови досліджень та управління освітою і наукою; сформовано та розвиваються в заклада і установа системи освіти педагогічно виважені та безпечні освітні середовища, забезпечено безперебійне функціонування і своєчасне оновлення його складу; проведена неперервна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів освіти (вчительських, професорсько-викладацьких, навчально-методичних і керівних) в напрямі активного і творчого використання в професійній діяльності засобів і те нологій відкрити освітні систем; створено та забезпечено функціонування установ і підрозділів, що підтримують і координують процеси інформатизації системи освіти на всі її організаційни рівня відповідно до поточни і перспективни завдань суспільства та освітньої галузі; побудовано та забезпечено ефективне функціонування мережі навчально-ви овни закладів, навчально-методични установ, позашкільни закладів, закладів педагогічної і післядипломної педагогічної освіти, що відповідають у кількісному і віковому виміра наявній і перспективній потребі підготовки контингенту учнів (студентів, слухачів), а сама підготовка базується на принципа відкритої освіти, передбачає широке застосування в навчально-ви овному процесі сучасни засобів і те нологій інформатизації.

Таким чином, до пріоритетни напрямів розвитку післядипломної освіти можна віднести реформування освітнього процесу відповідно до парадигми неперервної освіти, як складової освіти та розвитку особистості впродовж всього життя та неантагоністичного вбудовування у діючу систему, піднесення на новий рівень взаємодії між суб'єктами освітнього процесу; надання рівного, вільного доступу до навчальни ресурсів та активний пере ід до концепції відкритої освіти, популяризація та поширення світового та вітчизняного досвіду створення вільних освітніх курсів; приведення системи післядипломної освіти до рівня відповідності та випередження вимог економічного, соціального та професійного розвитку суспільства та педагога; активна інформатизація всієї системи освіти, розвиток та впровадження ЖТ у класичні методичні системи та розробка нових комп'ютерно-орієнтованих, забезпечення матеріально-технічною базою закладів освіти різного підпорядкування та рівнів із реалізацією широкосмугового доступу до мережі Інтернет; розробка та впровадження інформаційни систем для забезпечення потреб галузі освіти.

У даному процесі своє вагоме місце займає кожен учасник освітнього процесу: держава, нормативно-правове врегулювання; міністерство та управління освіти, як органи виконавчої влади; науково- педагогічні працівники, як рушійна сила модернізації та підвищення ефективності освітнього процесу.

Список використаної літератури

1. Указ Президента України Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/344/2013

2. Сухорський С. Освіта закордоння / Степан Сухорський. - Львів : Основа. - 1995. - 38 с.

3. Машбиц Е. И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения: / Машбиц Е. И. - М. : Педагогика, 1988. - 192 с.

4. Семеріков С. О. Теоретико-методичні основи фундаменталізації навчання інформатични дисциплін у вищи навчальних закладах : дис. д. пед. наук : 13.00.02 : теорія та методика навчання інформатика / Семеріков Сергій Олексійович. - К. , 2009. - 522 c.

5. Закон України «Про Вищу освіту»: від 01.07.2014 №1556-18 [Електронний ресурс] - Режим доступу :

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page?text=Про_Вищу_освіту

6. Олій ик О. О. Післядипломна педагогічна освіта в Україні в контексті світового розвитку / О. О. Олійник // Післядипломна освіта в Україні. - 2002. - №12. - С. 25-29

7. Структура ИКТ-компетентности учителей. Рекомендации ЮНЕСКО. - Редакция 2.0. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://iite.unesco.org/pics/publications/ru/files/3214694.pdf

8. Бордовская Н. В. Педагогика: Учебное пособие / Бордовская Н. В., Реан А. А. - СПб. : Питер, 2006. - 304 с.

9. Зязюн І. А. Філософія педагогічної якості в системі неперервної освіти / І. А. Зязюн [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://eprints.zu.edu.ua/853/1/05ziasno.pdf

10. «Освіта протягом життя: світовий досвід і українська практика». Аналітична записка. [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://www.niss.gov.ua/articles/252/#_ftn1

11. Dave R. H. Foundation of Lifelong Education: Some Methodological Aspects // Foundation of Lifelong Education. - Hambourg, 1976. - P. 34.

12. Ос н овы андрагогики / Под ред.И. А. Колесниковой. - М. ACADEMA. - 2007. - 173 с.

13. Олій н ик В. В. «Освіта впродовж життя: як і чому вчити дорослих?». - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.apsu.org.ua/ua/information/press/956784/

14. Биков В. Ю. Відкрита освіта в Єдиному інформаційному освітньому просторі / В. Ю. Биков // Педагогічний дискурс: зб. наук. пр., ХГПА. - 2010. - Вип. 7. - С. 30-35.

15. Биков В. Ю. Електронна педагогіка та сучасні інструменти відкритої освіти [Електронний ресурс] / В. Ю. Биков, І. В. Мушка // Інформаційні технології і засоби навчання. - 2009. - №5 (13) - Режим доступу : http://journal.iitta.gov.Ua/index.php/itlt/article/view/177#.U-StDfl_tic

16. Відкрита освіта: новітні технології у навчальному процесі та освітньому менеджменті як засіб інтенсифікації розвитку освітньо- наукової системи України. Аналітична записка / Національній інститут стратегічних досліджень при Президентові України [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/721/

17. Гончаренко С. Український педагогічний словник. - К. : Либідь, 1997. - 376 с.

18. The Cape Town Open Education Declaration [Electronic resource]. URL: http://www.capetowndeclaration.org

19. ЖалдакМ. I. Інформатика - фундаментальна наукова дисципліна. Вона має вивчати закони природи, інформаційні процеси і відповідні те нології / М. І. Жалдак // Комп'ютер у школі та сім'ї. - 2010. - №2. - С. 39-43.

20. Биков В. Ю. Моделі організаційни систем відкритої освіти : Монографія / В. Ю. Биков. - К. : Атіка, 2008. - 684 с.

21. Триус Ю. В. Комп' ютерно-орієнтовані методичні системи навчання математични дисциплін у вищих навчальних закладах : дис... доктора пед. наук : 13.00.02 : теорія та методика навчання / Триус Юрій Васильович. - К., 2005. - 625 с.

22. Биков В. Ю. Мобільний простір і мобільно орієнтоване середовище інтернет-користувача: особливості модельного подання та освітнього застосування / В. Ю. Биков // Інформаційні технології в освіті. - 2013. - № 17. - С. 09 - 37.

освітній післядипломний педагогічний

Покришень Д. А. Пріоритетні напрями розвитку післядипломної педагогічної освіти

Дане дослідження присвячено визначенню пріоритетних напрямів розвитку післядипломної педагогічної освіти, шляхів та перспектив розбудови освітнього простору. Визначено основні поняття та принципи пов'язані з проблемою дослідження. Проведено аналіз тлумачення різними науковцями поняття неперервна освіта та визначено основні її функції. З'ясовано необхідні і достатні умови забезпечення реального руху до вдосконалення післядипломної освіти і педагогічної зокрема.

Ключові слова: неперервна освіта, відкрита освіта, інформатизація, підвищення кваліфікації, післядипломна педагогічна освіта.

Покрышен ь Д. А. Приоритетные н аправлен ия развития

Данное исследование посвящено определению приоритетных направлений развития последипломного педагогического образования, путей и перспектив развития образовательного пространства. Определены основные понятия и принципы связанные с проблемой исследования. Проведен анализ толкования разными учеными понятие непрерывное образование и определены основные ее функции. Выяснено необходимые и достаточные условия обеспечения реального движения к совершенствованию последипломного образования и педагогического в частности.

Ключевые слова: непрерывное образование, открытое образование, информатизация, повышение квалификации, последипломное педагогическое образование.

Pokryshen D. Priorities of Postgraduate Education

This article is devoted to the priority areas of postgraduate education, ways and prospects of development of educational space. The basic concepts and principles related to the problem of research. The analysis of different scientists interpret the concept of continuous education and defines its main function. It was found necessary and sufficient conditions to ensure real movement to improve postgraduate education and teaching in particular.

Key words: lifelong education, open education, information, training, postgraduate teacher education.

Стаття надійшла до редакції 16.01.2017 р. Прийнято до друку 24.02.2017 р. Рецензент - д.п.н., проф. Ваховський Л. Ц.

Размещено на Allbest.ru