Теоретичні засади організації методичної роботи вчителів профільних класів у контексті вимог нової української школи

Постановка проблеми

Актуальність проблеми дослідження. Індивідуальні та колективні форми організації методичної роботи - складові самоосвітньої діяльності вчителя, що реалізуються з урахуванням конкретних професійних потреб, результатів взаємооцінки й полягають у вивченні відповідної літератури, участі в різних формах науково-методичної роботи, спрямованої на підвищення його теоретико-методичного рівня протягом життя.

Результат такої роботи - якісно організований навчально-виховний процес відповідно до сучасних вимог та в контексті освітньої парадигми, концепції нової української школи, профілізації освіти та децентралізації влади.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

На важливості постійного фахового зростання педагога у своїх працях наголошували ще А. Дістервег, А. Макаренко, В. Сухомлинський 5, К. Ушинський.

Питання організації методичної роботи педагогів, принципів її побудови у контексті особливостей андрагогічної взаємодії на сучасному етапі розглядали: Ю. Буган, В. Григораш, Г. Данилова, І. Жерносєк, О. Касьянова, С. Клепко, В. Крюкко, Н. Любченко, О. Мармаза, В. Олійник, Є. Павлютенков, Н. Підгреб'я, Г. Свінних, І. Удовиченко, В. Уруський, Н. Чельтер та багато інших.

Метою статті є висвітлення питань особливостей та можливостей організації методичного супроводу в атестаційний та міжатестаційний періоди діяльності вчителів, які викладають у профільних класах, спрямованої на підвищення їхнього науково-методичного рівня у контексті парадигмальних вимог до нової української школи.

Виклад основного матеріалу

На сучасному етапі розвитку суспільства проблеми підвищення кваліфікації спеціалістів визначаються як пріоритетні, безпосередньо пов'язані з економічним і культурним розвитком, соціальною стабільністю. Саме ефективне функціонування відповідної системи забезпечує в суспільстві високий рівень професіоналізму, сприяє гармонійному поєднанню суспільних та особистісних інтересів. Надання державою кожній людині протягом усього життя реальних можливостей для підвищення її професійного рівня, приведення його у відповідність до вимог, які досить швидко змінюються, освоєння в разі потреби нових спеціальностей - це важливі складові та гаранти демократизації суспільства.

Звідси підвищення кваліфікації працівниками освіти в атестаційний та міжатестаційний періоди набуває сьогодні особливого значення для подальшого якісного розвитку навчальних закладів, що, зі свого боку, пояснюється не лише фактом розвитку самої системи освіти, а й тими змінами, які відбуваються у державі в цілому, а це стосується таких векторів, як: парадигма нової української школи, процес децентралізації та створення об'єднаних територіальних громад (ОТГ) та опорних шкіл (ОШ), варіативність навчальних програм, профілізація освіти.

З огляду на це та на швидкість змін, що відбуваються в суспільстві, закономірною є організація такої ефективної системи методичного супроводу фахового зростання педагогів, що створює необхідні умови для навчання освітян протягом усього життя, набуття особою здатності виконувати додаткові завдання й обов'язки в межах спеціальності, наприклад, викладання дисциплін на профільному рівні, систематичне оновлення теоретико-методичних і поглиблення професійних знань, умінь і навичок за спеціальністю, професією (знання варіативних програм, підручників); підвищення інтелектуального (теоретичних основ знань з географії) та культурного рівнів.

Методична робота - цілісна система дій та заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації, професійної майстерності кожного педагогічного працівника, розвиток творчого потенціалу всього педагогічного колективу окремого навчального закладу, досягнення позитивних результатів навчально-виховного процесу загалом та за певним напрямом зокрема.

Метою методичної роботи в школі є підвищення професійної компетентності та методичної майстерності вчителя, що спонукає кожного з них до роботи над удосконаленням власного фахового рівня, сприяє взаємному озброєнню членів педагогічного колективу творчими знахідками, надає можливість молодому вчителеві навчатися педагогічної майстерності у старших, досвідченіших колег, забезпечує підтримання у педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.

Упровадження модульного принципу та індивідуалізовано- диференційованого навчання, електронних варіантів конспектів лекцій та електронних версій навчально-методичного забезпечення за окремими напрямами, комплектів наочних засобів та використання мультимедійних технологій робить процес самонавчання більш зручним та осучасненим.

Підвищенню власного теоретико-методичного рівня вчителів протягом усього життя сприяє комплекс методичних заходів, спрямованих на розвиток творчої індивідуальності педагогічних і керівних працівників. В умовах реформування національної системи освіти України особливо актуальним, на нашу думку, є цей напрям у контексті діяльності вчителів, які викладають у профільних класах та у контексті парадигмальних вимог до нової української школи.

Як засвідчує практика, на сучасному етапі розвитку освіти не вирішеною залишається проблема залучення всіх педагогів до творчого пошуку. Результат цього - досить повільне підвищення кількості учителів, які творчо працюють, що можна констатувати за ступенем участі педагогів в експериментально-дослідній, редакційно-видавничій діяльності, за рівнем узагальнення передового педагогічного досвіду та авторства щодо розроблення варіативних програм, підручників, посібників тощо.

Вибір шляхів вирішення цієї проблеми значною мірою залежить від цілісного підходу до реалізації ключових проблем освіти, уміння прогнозувати результат. З огляду на це, професійним обов'язком кожного педагога є постійне вдосконалення змісту, форм, методів роботи, цілеспрямованість у чіткому визначенні напрямів діяльності з вироблення активної професійної позиції, безперервна самоосвіта в міжатестаційний період.

З метою організації ефективної системи методичної роботи, спрямованої на розвиток творчої індивідуальності освітян, забезпечення системного підходу, організаційно-методичну діяльність доцільно об'єднати в блоки: інформаційно-просвітницький, експериментально-дослідний, організаційно- методичний, експертно-діагностичний, коригувально-описовий за напрямами: визначення концептуальних засад власного підвищення кваліфікації на засадах кредитно-модульної та дистанційних форм навчання; участь у науково- методичних заходах; здійснення аналітико-прогностичної діяльності за результатами якості освіти на рівні загальноосвітнього навчального закладу; забезпечення інтеграції навчального процесу, науки та практики, що в комплексі спрямовано на задоволення освітніх потреб педагогів та створення умов для навчання, перепідготовки й підвищення кваліфікації відповідно до індивідуально-професійних запитів та функцій:

• планування (визначення системи заходів, що забезпечать досягнення найкращих результатів);

• організації (удосконалення структури методичної роботи, діяльності, змісту різних її складових);

• діагностування (вивчення ступеня розриву між реальним рівнем компетентності педагога, що виявляється в узагальненому результаті праці, та вимогами суспільства до якості діяльності працівників освіти в умовах реформування української школи);

• прогностичності (визначення знань та умінь, необхідних учителям у майбутньому);

• моделювання (розроблення принципово нових положень навчально- виховної роботи в школі, формування та впровадження моделей перспективного педагогічного досвіду, їх експериментальна перевірка);

• інформування (своєчасне ознайомлення з новинками педагогіки, методики, дидактики, фаху, школознавства тощо);

• відновлення (відтворення частково забутих або втрачених учителями знань після закінчення вищого педагогічного навчального закладу);

• контролю (оцінювання відповідності наслідків методичної роботи плановим завданням та нормативним вимогам);

• коригування (виправлення в діяльності вчителя недоліків, пов'язаних із використанням застарілих методик, що не відповідають вимогам сучасності);

• пропагування (інформування вчителів щодо сучасних досягнень науки і практики, дидактики, перспективного педагогічного досвіду).

Тому завданням методичної роботи є підвищення науково-методичного рівня вчителів: підготовка до засвоєння ними змісту нових (варіативних, профільних) програм і технологій їх реалізації; постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання; вивчення та втілення у шкільну практику перспективного педагогічного досвіду; творче використання перевірених рекомендацій; постійне вдосконалення навичок самостійної роботи; надання кваліфікованої допомоги як з питань теорії, так і з питань практики, підвищення результативності педагогічної праці.

З метою реалізації основних завдань методичної роботи вчителя в школі доцільним є використання різних динамічних форм організації відповідної діяльності. Вибір конкретної з них залежить від педагогічної культури вчителя, морально-психологічного клімату в шкільному колективі, матеріально- технічних можливостей загальноосвітнього навчального закладу, інноваційної відкритості та активності вчителів і керівництва закладу.

Система освіти зорієнтовує сучасного педагога на використання в роботі різних технологій, форм, методів, прийомів, засобів, які дають можливість оптимізувати, інтенсифікувати навчально-виховний процес зокрема та методичну роботу в цілому.

Використання різних методів та прийомів, як традиційних, так і інноваційних, вимагає від педагогів вдумливості щодо доцільності, ефективності, результативності, неперенасиченості їхнього добору на одиницю часу та людино-коефіцієнта.

Форми методичної роботи розрізняють за ступенем новизни (традиційні, інноваційні), кількістю задіяних осіб (індивідуальні, групові, колективні). Індивідуальна форма організації методичної роботи - складова самоосвітньої діяльності вчителя, що реалізується за індивідуальним планом з урахуванням конкретних професійних потреб, а також результатів взаємооцінювання, рекомендацій і полягає у вивченні літератури, участі в методичних заходах, роботі над темою з самоосвіти, проведенні експериментальних досліджень тощо. Серед групових і колективних форм методичної роботи вчителів: методична рада, методичне об'єднання (предметне, циклове, профільне), взаємовідвідування уроків, єдиний методичний день, методичний семінар- практикум, школа перспективного педагогічного досвіду, школа молодого вчителя, школа педагогічної майстерності, проблемні (творчі) групи (лабораторії), науково-педагогічні конференції, творчі звіти, опорні школи, експериментальні педагогічні майданчики, а також нетрадиційні форми роботи: моделювання педагогічних ситуацій, педагогічні ігри (дидактичні, виховні, ділові, рольові), олімпіади методичних інноваційних розробок уроків і виховних заходів, методичні "мости", ярмарки (педагогічних ідей, літературні - педагогічних підручників, методичних рекомендацій), аукціони методичних розробок, педагогічні конкурси, виставки методичних розробок (уроків, виховних заходів), методичні фестивалі, консиліуми тощо 6.

Усі перелічені вище форми методичної роботи охоплюють увесь загал педагогів, тоді як для педагога нової формації, що викладає навчальні дисципліни на профільному рівні, необхідні більш ґрунтовні знання, з огляду на вимоги, які висуває перед ним суспільство щодо результатів його педагогічної діяльності. Такий учитель має бути обізнаним із новими:

• поняттями методичного тезаурусу (методичною сабзою, методичним ліфтом, К-взаємодією, методичним тюнінгом, методичним воркшопом, парадигмою, методичним боулінгом, методичним сервісом, місією, методичним дайджестом, методичним тьюторством);

• інформаційними: технологіями (кроссенсом), формами (кейсами; картами - дорожніми, інтелектуальними, ментальними), засобами (ППЗ, НМК, ДЕС), сервісами (хмарними, Веб 2.0, Офісом 365, мережевими);

• організаційними формами (фокусом, рингом, меседжем, панорамою, мостом, форумом, сесією, студією, колоквіумом, консиліумом, порадником) тощо.

Профілізація у контексті вимог до нової української школи передбачає: академічне навчання із поглибленим вивченням окремих предметів з орієнтацією на продовження навчання в університеті; професійне навчання, яке, поряд зі здобуттям повної загальної середньої освіти, забезпечує отримання першої професії (не обмежуючи можливість продовження освіти). Одне з двох спрямувань навчання (академічне, професійне) старшокласник зможе обирати самостійно⁶ Удовиченко І. В. Андрагогіка: методична К-взаємодія / І. В. Удовиченко // Збірник матеріалів УІ Міжнародного фестивалю педагогічних інновацій. - Черкаси: ЧОІППО, 2014. - С. 102-106. Концепція "Нова українська школа" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mon.gov.ua/2016/12/05/konczepcziya.pdf.

Молодь, яка закінчила профільну школу, розумітиме свою майбутню роль у родині, професійній діяльності, суспільстві. А це висуває до сучасного педагога вимоги щодо підвищення власного фахового, теоретико-методичного рівнів.

Здобуття профільної середньої освіти за академічним спрямуванням відповідно до пунктів Концепції нової української школи передбачається здійснювати в академічних ліцеях, як правило, в окремих закладах освіти (передбачається створення мережі академічних ліцеїв на зразок мережі професійних ліцеїв, тобто відокремлення третього ступеня школи від другого ступеня), де перший рік навчання - перехідний (на цьому етапі учень ще зможе змінити профіль навчання, маючи право обирати не лише предмети, а й рівні їх складності). Концептуально передбачається, що випускники академічних ліцеїв проходитимуть державну підсумкову атестацію (ДПА) у формі зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) Концепція"Новаукраїнськашкола"[Електроннийресурс].-- Режим доступу:

http://mon.gov.ua/2016/12/05/konczepcziya.pdf.

Профільну середню освіту за професійним спрямуванням передбачається здобувати у професійних ліцеях та профільних коледжах, за результатами навчання в яких випускники проходитимуть ДПА у формі ЗНО. За умови успішного проходження ДПА у формі ЗНО випускники професійних ліцеїв та коледжів зможуть вступати до ВНЗ, а випускники коледжів - навчатися у ВНЗ за скороченою програмою 2.

За раціонального вибору вчителем форм підвищення власної професійної підготовки ефективним є реалізація мети методичної роботи, її завдань та змісту, який полягає в:

• поглибленні філософсько-педагогічних знань, спрямованих на розвиток освіти; вивченні педагогічної теорії та методики навчання й виховання, психології, етики, естетики; поглибленні науково-теоретичної підготовки з предмета й методики його викладання;

• вивченні діалектики та принципів розвитку національної школи; духовному збагаченні педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури; вивченні теорії, досягнень науки з питань викладання предметів; оволодінні сучасними науковими методами; вивченні та практичній реалізації оновлених програм і підручників, зокрема профільних;

• освоєнні методики викладання додаткових предметів, профільних курсів; випереджальному розгляді питань методики вивчення складних розділів навчальних програм з демонструванням відкритих уроків, застосуванням наочних посібників, технічних засобів навчального призначення, дидактичних матеріалів;

• освоєнні та практичному застосуванні теоретичних положень загальної дидактики, методики та принципів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, формуванні в них наукового світогляду;

• упровадженні досягнень педагогіки, психології, методик викладання окремих дисциплін, зразків національної культури і традиції у практику роботи.

Висновки