Українознавчі студії у вищих навчальних закладах Японії та Південної Кореї

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра українського прикладного мовознавства

Українознавчі студії у вищих навчальних закладах Японії та Південної Кореї

Пилищишин Т.

Львів 2017

На сьогоднішній день однією з найбільш акцентованих сфер життя українців є освіта, від якої залежить рівень підготовки молодого покоління в умовах входження України у світовий інформаційний, економічний, культурний простір. Це означає, що постійно підтримувати вивчення української мови на високому рівні не лише всередині країни, а й за її межами.

Навчання української мови як іноземної належать до практично необхідних питань, тому, що оволодіння українською мовою іноземними громадянами, українцями за кордоном, мігрантами, біженцями є нагальною потребою в Україні. Збереження цілісності мовної общини у межах країни та етносу забезпечує ті перші кроки до розквіту культури нашої держави, її поширення та популяризацію у цілому світі, адже українські традиції, звичаї, вірування, естетика народного життя - усе це становить собою одну величезну неординарну єдність. І на вершині цієї єдності повинна стояти державна мова - українська.

Так, вивчення української мови не є легким навіть для громадян нашої країни, проте часто можна зустріти іноземця, що володіє нашою мовою краще ніж будь-яка пересічна людина.

Навчання української мови як іноземної в Україні

З метою забезпечення навчання української мови як іноземної іноземців, українців за кордоном, біженців та мігрантів було затверджено такі нормативно-правові акти:

· Доручення Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2011 року № 45840/1/1-11 щодо вирішення питань, порушених на V Всесвітньому Форумі Українців, та Українською Всесвітньою Координаційною Радою стосовно підтримки та розвитку українського шкільництва за кордоном (наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01.06.2012 р. № 654 затверджено План заходів Міністерства щодо підтримки та розвитку українського шкільництва за кордоном на 2012-2015 роки (пункт 2);

· Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 року № 1058 "Про затвердження плану заходів з реалізації Концепції державної міграційної політики" (наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 28.04.2012 р. № 526 затверджено План заходів з реалізації Концепції державної міграційної політики (пункт 5);

· Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2012 року № 605-р "Про затвердження плану заходів щодо інтеграції біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, в українське суспільство на період до 2020 року" (наказом Міністерства освіти і науки України від 18.06.2013 р. № 794 затверджено План заходів щодо інтеграції біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, в українське суспільство на період до 2020 року (пункти 7, 9).

Цими документами передбачено розроблення порядку визначення рівня володіння української мовою особами, які подають клопотання про прийняття до громадянства України, вивчення державної мови українцями за кордоном, мігрантами, біженцями, які цього потребують, а також створення різнорівневих навчальних програм, у тому числі й для дорослих, з вивчення української мови як іноземної. Робочою групою розроблено Комплекс програм поетапного вивчення української мови як іноземної та розглянуто колегією Міністерства освіти і науки України від 29.05.2014 р. (протокол №3/3-19). освіта іноземець навчання

Створення спеціальних програм для навчання іноземців української мови як іноземної, безумовно, потребує нових підходів, методики, особливої інтерпретації мовних явищ. Загальноосвітні стандарти - це результат складної і новаторської праці авторів, які створили основу для вивчення української мови як іноземної, що має забезпечити потреби іноземців, українців за кордоном, біженців, мігрантів у соціально-гуманітарній, навчальній, соціально-культурній, країнознавчій сферах комунікації. Вони сформулювали мету й завдання на кожному рівні загального володіння українською мовою як іноземною, врахували вікову, мотиваційну, географічну, культурну, соціальну, мовну гетерогенність контингенту осіб-іноземців, що прагнуть вивчити українську мову.

Оволодіння українською мовою як іноземною студента оцінюється та сертифікується Україною відносно до його рівня знань. Усього таких рівнів є 5: А(А 1; А 2), В(В 1; В 2) а С 1.

Рівні А 1, А 2 вимагають від іноземного студента базових, елементарних знань та вміння використовувати їх на практиці для задоволення побутових потреб.

На середньому рівні (В 1), (В 2) подаються теоретичні знання і практичні рекомендації, які повинні допомогти іноземним громадянам, українцям за кордоном, біженцям та мігрантам задовольнити основні комунікативні потреби у спілкуванні з носіями мови в соціально-побутовій і соціально-культурній сферах.

Професійний рівень (С 1) передбачає опанування вищої сходинки комунікативних умінь у всіх сферах спілкування, що може дозволити будь-кому, хто вивчає українську мову, вести професійну діяльність філолога, перекладача, редактора, менеджера, журналіста тощо, який працює в українськомовному колективі. Ситуації спілкування на професійному рівні, як зазначають автори, пов'язані з побутовою, соціально-культурною та офіційно-діловою сферами життя.

Діяльність вищих навчальних закладів

На сьогоднішній день можна говорити, що така сфера науки як викладання української мови як іноземної набуває популярності у вищих навчальних закладах різних областей України: Київської, Львівської, Чернівецької та інших.

Кафедра українського прикладного мовознавства вважається однією з молодих інстанцій Львівського національного університету ім. І.Франка, проте її фахівці досягли чималих успіхів на ниві навчання української мови як іноземної. Щорічно університет бере участь у міжнародній науковій конференції "Теорія і практика викладання української мови як іноземної та мови професійного спрямування". Під час даного заходу розглядаються питання та проблеми викладання української як іноземної, методи та форми навчання студентів, міжкультурні зв'язки та розбіжності. Так, у 2016 році у конференції, окрім українських вчених, до обговорення даних тем долучилося ще понад півсотні фахівців з різних країн.

Вищими навчальними закладами України заохочується система обміну студентами, що дає змогу бажаючим вивчати українську як іноземну побачити, почути та сприйняти середовище побутування мови, поспілкуватися з її носіями для покращення та закріплення набутих знань.

Зв'язки з країнами далекого Сходу. Південна Корея

Україна підтримує лінгвістичні зв'язки з країнами далекого Сходу, забезпечуючи вищі навчальні заклади Японії, Китаю, Південної Кореї кваліфікованими викладачами у сфері навчання української мови як іноземної.

Ці країни сильно відрізняються від нашої держави і культурою, і системою письма, що, безумовно, ускладнює процес адаптації студента до нового типу мов.

Південна Корея. Варто зазначити, що корейську відносять до ізольованих мов. Нею розмовляють 98% населення країни. Окрім того, Південна Корея укріплює вивчення рідної мови створеним 23 січня 1991 року в м. Сеул Національним інститутом корейської мови. Щодо вивчення іноземних мов - робиться акцент на англійській та японській мовах.

Для вивчення іноземних мов 1954 року у м. Сеул було створено Університет Іноземних мов (ЗС±№їЬ±№ѕоґлЗР±і), метою якого на початку було поширювати вивчення іноземних мов у повоєнній Кореї. Зараз цей навчальний заклад є головним осередком взаємодії з іншими державами та їхніми громадянами, котрі прагнуть вивчати корейську у її природному середовищі. Університет має угоди про міжнародний обмін з 200 університетами з 64 держав.

Сеульський університет містить і кафедру навчання української мови як іноземної. На даний момент у її викладацький комітет входить і випускниця Львівського національного університету ім.. Івана Франка.

Японія. Дослідженням української мови в Японії займаються переважно науковці, основною спеціалізацією яких є російська мова. В університетах українська вивчається через призму російської - після опанування російської граматики і лексики. Українська мова і університеті Хоккайдо є факультативною, як третя іноземна мова після російської. На тлі загального падіння попиту на російську мову в Японії після розвалу СРСР, відсоток японців, які вивчають українську помітно зменшився.

1954 - створено Інститут славістики при Хоккайдському університеті, центр вивчення СРСР.

1998 - Накай Кадзуо. "Історія Польщі, України та Балтійських країн" - перше академічне дослідження, присвячене історії України.

1998 - Накай Кадзуо. "Український націоналізм" - перше академічне дослідження, присвячене історії українського визвольного руху.

Інтерес до України і, зокрема, української мови пожвавився після Помаранчевої революції 2004 року. Основні праці японських русистів з української мови, що були видані в Японії такі:

1944 - Ясуда Сабуро. Українсько-ніппонський словник.

1991 - Накай Кадзуо."Вступ до української мови" - перший японський підручник з української мови.

1995 - Курода Рюносуке. "1500 українських основних слів" - зошит базової української лексики.

2007 - Абе Сьокіті. "Японсько-український - українсько-японський збірник слів" - зошит базової української лексики.

2009 - Накадзава Хідехіко. "Українська мова" - підручник з розмовної української мови.

На сьогодні зв'язки України та Японії укріплюються все більше: в Україні засновано Україно-Японський мовний центр при Київському Політехнічному інституті, який надає змогу бажаючим брати участь в мовних курсах, існує, так звана, Japanese Teachers Association of Ukraine, договори щодо обміну студентами укладено з Київськими, Львівськими, Харківськими вищими навчальними закладами.

Труднощі навчання української мови як іноземної корейських та японських студентів

Японська мова утворилася на базі китайського ієрогліфічного письма, запозичення з якого стали однією з чотирьох систем письма на даний час затверджених в Японії. Японська мова складова, усі складі є відкритими (за винятком подвоєння та фонеми "н"), тому збіги приголосних в українській мові можуть важко даватися в плані вимови. У японців немає системи відмінювання та сталих наголосів у словах, які є в українській мові. Натомість, схема побудови речення навпаки чітко означена, тому вільна позиція слів у реченнях української мови також може даватися нелегко для вивчення. Також у японській мові існує велика лічильних суфіксів (існують лічильні суфікси для різних видів риби, тварин, предметів тощо) кількість часток, які визначають не лише положення слова в реченні та його значення, а й рівень ввічливості, з яким воно вживається.

Корейська мова, на відміну від японської та китайської, має власний алфавіт, систему письма та специфічну артикуляцію при вимові. Алфавіт складається з трьох груп приголосних, які умовно співвідносяться з українськими звуками [к], [н], [т], [м], [р], [п], [с], [ин], і поділяються на короткі, звичайні та придихові. Тому перша проблема, яка виникає при вивченні української мови корейськими студентами - освоєння складної фонетичної системи та розрізнення схожих звуків.

Що ж до голосних фонем, у корейській мові є звуки однакові за звучанням, але різні за позицією губ, та дифтонги, з тією ж проблемою. Українська мова є простішою в плані голосних фонем (всього 6 голосних фонем).

Ще одна, і чи не найбільша, проблема для навчання української мови як іноземної студентами з країн далекого Сходу виникає під час вивчення словозмінних категорій частин мови. Найперше це стосується іменника, оскільки китайська, японська, корейська мови не мають такого поняття як відмінок, вони послуговуються великою кількістю часток, що приставляються до початкової форми частин мови. У реченні іменник завжди залишається в початковій формі. Тобто, речення "я дав тобі книжку" корейською звучатиме приблизно так: "я дати+особова частка ти книжка".

На етапі адаптації до нового мовного середовища часто може виникати проблема міжмовної омонімії. Тобто, якщо студент чує в українській мові схожі букво сполуки до своєї рідної мови, він може несвідомо ретранслювати їх значення не так. Наприклад, у корейській мові є слово [попо] - "поцілунок", воно співзвучне з українським префіксом попо-, тому слова, вжиті з цим префіксом можуть бути сприйняті студентами зовсім не так, як би це мало бути насправді.

Висновки

Поширення та популяризація української мови на даному етапі історії сприяє входженню України у світовий інформаційний, економічний, культурний простір, відновленню та збереженню її традицій та менталітету за межами нашої держави. Вивчення української мови як іноземної у вищих навчальних закладах країн Далекого Сходу допоможе укріпити зв'язки між Україною та державами Азії, що забезпечує швидшу інтеграцію в міжнародний соціокультурний простір.

Література

1. А.А. Бурыкин. Корейское письмо в ряду алфавитных систем письма: к проблеме общего и особенного // Вестник Центра корейского языка и культуры. Вып.5-6. СПб., 2003. С.30-45.

2. Енциклопедія українознавства: Словникова частина: [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. - Париж; Нью-Йорк: Молоде життя; Львів; Київ: Глобус, 1955-2003.

3. Загальноосвітній стандарт з української мови як іноземної (витяг)

4. Abbreviations of Hankuk University of Foreign Studies in Korean: (ЗС±№) їЬґл((ЉШљ ) ЉO‘е; Hanguk Oedae). In English: HUFS

5. The JF Nihongo Network: https://www.jpf.go.jp/e/project/japanese/education/network/

6. Ю.В. Патлань. Українсько-японські зв'язки // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. - К. : Наук. думка, 2013. - Т. 10 : Т - Я. - С. 753. - ISBN 978-966-00-1359-9.

Размещено на Allbest.ru