Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сучасні тенденції розвитку початкової освіти

1.1 Педагогічна технологія як предмет науково-педагогічних досліджень

1.2 Застосування інтерактивних технологій навчання у сучасній школі (класифікація інтерактивних технологій та аналіз того, які вчителі які методи застосовують)

Література



Вступ

Умови сучасного освітнього простору України, та її орієнтири на входження до світового освітнього простору диктують суттєві потреби зміни підходів до підготовки майбутніх фахівців педагогічної галузі. Особливу увагу потрібно приділяти підготовці педагогів початкової школи, адже вченими - психологами доведено, що саме у молодшому шкільному віці закладається здатність дітей до логічного та систематичного сприйняття картини світу з подальшим її відтворенням протягом усього життя, і як найголовніший аспект - саме тут дитина вчиться вчитися.

Становлення нової системи освіти йде поруч з інноваційними ігровими методами навчання , ігровими технологіями . Тому перед школою та педагогами зараз стоїть завдання створити умови для підготовки іноваційно - орієнтованих спеціалістів які мали б здатність забезпечити прискорений розвиток інноваційних процесів у навчанні. Проте дане питання знаходиться лише в стані розробки та розвитку. Цьому сприяє загострення суперечностей між фундаментальними науковими знаннями та їх впровадженням у практичну сферу, між фазою створення нового педагогічного бачення та його впровадження в педагогічну практику.

Основне коло питань, над яким працюють педагоги-науковці стосується інноваційних ігрових форм навчання, які допоможуть сформувати нову, підготовлену, цілісну особистість учня. Над даною темою працюють такі вчені як : Г. П. Васянович, С. У. Гончаренко, О. А. Дубасенюк, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, С. В. Лісова, Н. Г. Ничкало, В. В. Рибалка, О. П. Рудницька, Д. М. Стеченко, О. С. Чмир.

Місце компетенції вчителя у процесі підготовки розвиненого учня окреслили Г. Я. Фешиної, Г. М. Петрової, І. А. Зязюна, Л. О. Хомич, О. П. Рудницької, Л. М. Масол, О. М. Отич, О. Л. Шевнюк. Психологічні особливості формування майбутнього педагога Г. О. Балл, І. Д. Бех, В. О. Бодров, С. Д. Максименко, В. В. Моргун, В. Г. Панок, В. В. Рибалка, Б. М. Теплов.

Особливості професійної та педагогічної освіти вивчаються В. П. Бехом, О. А. Бідою, Г. П. Васяновичем, О. А. Дубасенюк, В. Б. Євтухом, І. А. Зязюном, С. В. Лісовою, Н. Г. Ничкало, А. С. Нісімчуком, Л. А. Онищук, Г. Х. Яворською.

Сутність ігрових технологій у проведенні уроків С.В. Коновець, Л. М. Масол, С. О. Соломаха.

Сьогодні початкова школа потребує такої організації своєї діяльності, яка б забачила розвиток інтелектуальних індивідуальних здібностей та творчого мислення кожного учня, впровадження різних інноваційних навчальних програм, реалізацію принципу гуманного ставлення до дітей .

Актуальність теми ігрових методів навчання пояснюється тенденцією до перенасичення сучасного школяра інформацією. Саме тому кращим методом засвоєння дитиною знань стає гра, що сприяє практичному використанню знань, отриманих на уроці і в позаурочний час.

Мета роботи : Аналіз феномену ігрових технологій навчання в аспекті навчання школярів початкової школи.

Завдання роботи :

- На основі аналізу наукових праць з тематики дослідження проаналізувати сутність поняття «ігрові технології ».

- Показати основні переваги використання ігрових технологій в початкові школі .

- Виявити переваги та недоліки використання ігрових технологій .

Об'єктом дослідження даної роботи є ігрові технологія в початкові школі .

Предмет дослідження -- вивчення основних методів роботи ігрових технології , її програмних і апаратних компонентів.

Теоретичне значення роботи полягає в узагальненні та систематизації наукової інформації про використання ігрових форм та методів роботи вчителя на різних етапах уроку0.

Практичне значення полягає у визначенні основних етапів для практичного використання форм та методів ігрової форм роботи на уроках, їх систематизації, .

Матеріали роботи можуть бути використані вчителями початкової школи . Також дослідження можуть бути використані на заняттях з методики викладання предметів , з метою підготовки майбутніх учителів початкової школи.

Апробація результатів дослідження. .

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел (містить найменувань) та додатків. Робота містить__ таблиць, __ рисунки. Загальний обсяг дипломної роботи - __ сторінок. Основна частина - __ сторінки.



1. Сучасні тенденції розвитку початкової освіти

Вагомою ознакою становлення освіти в умовах сьогодення є надзвичайна увага провідних країн світу до цього процесу, оскільки вони розглядають її як дорогу до економічного розквіту, необхідну передумову наповнення культурного розмаїття, виток соціального прогресу та інструмент самореалізації особистості. Протягом останніх років майже кожна європейська держава стартувала й активно продовжує реформування шкільної початкової освіти. Такі перетворення торкнулися певною мірою й діяльності початкової школи нашої країни як складової загальноосвітньої середньої школи, яка покликана убезпечити їх всебічний розвиток, бажання і вміння вчитися, здорового способу життя.

Основне завдання на сьогодні - підготувати людину до життя у нових умов, до самовдосконалення, підвищення своєї професійної компетентності.

У основному змісті Концепції 12-річної школи (1999) зазначено мету і основні положення початкової освіти, яка, забезпечуючи зв'язок із дошкіллям, гарантує якісне становлення особистості дитини, її інтелектуальний, фізичний, соціальний розвиток.

Пріоритетними у початкових класах є загально ознайомчі, розвивальні, виховні й оздоровчі функції. Характерними для початкової школи є практична направленість змісту, інтеграції знань, що дає змогу досконаліше звертати увагу на визначальну особливість молодших школярів - цілісність сприймання й освоєння навколишньої дійсності . Наповнення основи початкової освіти сьогодення має за мету сформувати учня в умовах творчості і як результат забезпечити повноцінний процес навчання.

Досягнення якіснішої і доступнішої для всіх дітей початкової освіти є гострою потребою часу. педагогічний інтерактивний школа



1.1 Педагогічна технологія як предмет науково-педагогічних досліджень

На сьогодні існує безліч визначень поняття «педагогічна технологія», ось основні з них:

· Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодій, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО).

· Педагогічна технологія - це зв'язані в одне ціле методи, форми, кошти, способи, матеріальні ресурси, які забезпечують досягнення мети, тобто все, що знаходиться між метою і результатом(за Підласим І.П.).

· Педагогічна технологія - продумана у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення освітнього процесу із забезпеченням комфортних умов як для учнів, так і для вчителя (за Монаховим В.М.).

В освітній практиці педагогічна технологія використовується на трьох рівнях:

· Загально педагогічний - охоплює цілісний педагогічний процес в регіоні, навчальному закладі, на певному щаблі навчання. У цьому випадку пед. технологія - синонім педагогічної системи;

· Частково методичний (предметний) - сукупність методів і засобів для реалізації певного змісту в рамках одного предмета, класу, вчителі.

· Локальний - технологія окремих складових освітнього процесу (оцінювання, формування понять, самостійна робота тощо)

Структура педагогічної технології (за Сєлєвко Г.К.)

1. Назва технології (вона має відображати принципову ідею застосованої системи, віддзеркалювати основний напрямок модернізації освітнього процесу).

2. Концептуальна частина (короткий опис провідних ідей, гіпотез, принципів технології, що сприяє її розумінню, побудові і функціонуванню).

3. Особливості змісту (об'єм і характер змісту освіти; дидактична структура навчальної програми, плану, навчального матеріалу).

4. Процесуальна частина (особливості застосування методів і засобів, організаційні форми освітнього процесу, управлінські аспекти, категорія дітей на яких розрахована технологія).

5. Програмно - методичне забезпечення (навчальні плани і програми, посібники, дидактичний матеріал, ТСО та ІКТ, діагностичний інструментарій)

Критерії технологічності:

· концептуальність (опора на певну наукову базу, що сприяє досягненню цілей);

· системність (педагогічна технологія повинна мати всі ознаки системи: логіку, взаємозв'язок, цілісність);

· керованість (можливість планування, варіювання і корекції педагогічного процесу)

· ефективність ( ефективність за результатами і оптимальність за витратами);

· відтворюваність (можливість повторення в подібних умовах)

На сьогодні існує три найбільш узагальнені види технологій (за Підласим І.П.):

· Продуктивна (предметно орієнтована): у центрі - навчальний предмет, і процес будується "від предмета";

· Особистісна (особистісно орієнтована): у центрі - учень, і процес будується "від учня";

· Співробітництво (партнерство): рівноцінними визнаються і учень, і предмет - процес здійснюється і "від учня", і "від предмета".

Цілі процесу при кожній технології різні, а відтак, вони закінчуються створенням різних продуктів. Якщо процес направляється "від предмета", то створюваний продукт не тотожний тому, що отримується, якщо процес направляється "від особистості". Залежно від того, які вимоги пред'являються до педагогічного продукту, обирається та чи інша схема організації навчального процесу. Здавалося б, найважливішими критеріями доцільності вибору організації процесу є обсяг знань, умінь, якості навчання. Але це не завжди так. Не всім споживачам педагогічних послуг в сучасних умовах потрібні якісні знання, міцні навички: для когось більш важливим буде розвиток здібностей, схильностей, дарувань, а хтось захоче задовольнити в школі свої потреби в спілкуванні та самореалізації.

З визнанням педагогічної технології важливим чинником навчально-виховного процесу не припинялися спроби з'ясування її сутності та особливостей. Російський учений Борис Ліхачов розглядає педагогічну технологію як сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і поєднання форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; організаційно-методичний інструментарій педагогічного процесу.

Російський педагог-новатор Ігор Волков тлумачить, що педагогічна технологія - це опис системи дій учителя та учнів, які слід виконувати для оптимальної реалізації навчального процесу.

Педагог-дослідник П.Москаленко вважає цей феномен послідовним (системно представленим) рядом вказівок, діяльностей і операцій моделювання, реалізації діагностики ефективності, корекції процесу навчання або виховання.

Володимир Беспалько визначає педагогічну технологію як проект певної педагогічної системи, що реалізується на практиці, як змістову техніку реалізації навчально-виховного процесу.

Асоціація з педагогічних комунікацій і технологій США трактує педагогічну технологію як комплексний, інтегрований процес, який включає людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем, що охоплюють основні аспекти засвоєння знань.

У «Глосарії термінів з технологій освіти» (Париж, ЮНЕСКО) це поняття сформульовано як системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання та засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, завдання якого - оптимізація форм освіти.

Російський учений Віталій Сластьонін, що педагогічна технологія - закономірна педагогічна діяльність, яка реалізує науково обґрунтований проект дидактичного процесу і володіє більш високим ступенем ефективності, надійності, гарантованого результату, ніж за використання традиційних методик навчання.

Українська дослідниця Ольга Козлова, вважає, що педагогічна технологія є радикальним оновленням інструментальних і методологічних засобів педагогіки і методики за умови збереження наступності в розвитку педагогічної науки і шкільної практики, набором технологічних процедур, які забезпечують професійну діяльність учителя, - гарантованістю кінцевого результату.

Спільним в усіх визначеннях є спрямування педагогічної технології на підвищення ефективності навчального процесу, що гарантує досягнення запланованих результатів навчання.

Існує загальноприйняте уявлення про технологію як конструювання навчального процесу за певною схемою, яка відображає ознаки, притаманні й традиційній організації навчального процесу: впорядкованість процесу навчання, мети і оцінювання результатів.

Аналіз трансформації поняття "педагогічна технологія" від "технології в навчанні" до "технології освіти", а потім до "педагогічної технології" - дає змогу прослідкувати чотири періоди запровадження педагогічних технологій.

Перший період (40-ві - середина 50-х рр.) характеризується появою в школі різноманітних технічних засобів пред'явлення інформації - запису і відтворення звуку і проекції зображень, об'єднаних поняттям "аудіовізуальні засоби". Магнітофони, програвачі, проектори і телевізори, використовувані в школі того часу, було призначено в основному для побутової мети, тому термін "технологія в навчанні" означав застосування досягнень інженерної думки в навчальному процесі.

Другий період (середина 50-х - 60-х рр.) запровадження технологічного підходу позначено виникненням програмованого навчання. Було розроблено аудіовізуальні засоби, спеціально призначені для навчальної мети: засоби зворотного зв'язку, електронні класи, навчальні машини, лінгафонні кабінети, тренажери тощо. На відміну від терміна "технологія навчання", тотожного поняттю "ТЗН" (технічні засоби навчання), під "технологією освіти" мали на увазі науковий опис (сукупність засобів і методів) педагогічного процесу, що неминуче приводить до запланованого результату.

На початку 60-х років термін "педагогічна технологія" з'явився на сторінках закордонної преси, у назвах багатьох педагогічних журналів високорозвинених капіталістичних країн. У США це журнал "Педагогічна технологія" (1961 р.), у Великій Британії - "Педагогічна технологія і програмоване навчання" (1964 р.), в Японії (1965 р.) та Італії (1971 р.) - однойменні журнали. У 1967 р. в Англії створено Національну раду з педагогічної технології, у США - Інститут педагогічної технології.

Для третього періоду (70-ті роки) характерні три особливості.

· По-перше, відбувається розширення бази педагогічної технології. Крім аудіовізуальної освіти і програмованого навчання, фундамент педагогічної технології надбудували інформатика, теорія телекомунікацій, педагогічна кваліметрія, системний аналіз і педагогічні науки (психологія навчання, теорія керування пізнавальною діяльністю, організація навчального процесу, наукова організація педагогічної праці).

· По-друге, змінюється методична основа педагогічної технології, здійснюється перехід від вербального до аудіовізуального навчання.

· По-третє, починає активно здійснюватися підготовка професіональних педагогів-технологів.

Четвертий етап в еволюції поняття "педагогічна технологія" почався у 80-х роках. Його характерні риси - створення комп'ютерних лабораторій і дисплейних класів; зростання кількості та якості педагогічних програмних засобів.

Пропонована періодизація еволюції поняття може бути прив'язана до конкретних дат, що є віхами в історії педагогічної технології:

· 1946 р. - запровадження плану аудіовізуальної освіти в університеті штату Індіана США (автор - Л.К. Ларсон);

· 1954 р. - висунення ідеї програмованого навчання (автор Б.Ф. Скиннер);

· 1961 р. - відкриття відділення технології навчання в університеті Південної Каліфорнії (керівник - Д.Д. Фіни);

· 1968 р. - розробка і впровадження мови програмування ЛОГО в школі (Массачусетський технологічний інститут США, керівник С. Пейперт);

· 1976 р. - створення першого персонального комп'ютера "Зппл" (автори - С. Джобс, С. Уозник);

· 1981 р. - застосування з навчальною метою спеціальних програмних засобів дисплейних класів;

· 1990 р. - використання інтерактивних технологій в освіті.

Запровадження перших програм аудіовізуального навчання в США в 30-х роках не тільки започаткувало технологічну революцію в освіті, а й відкрило дискусію, яка триває дотепер, про сутність, предмет, концепції, джерела розвитку нової галузі педагогічної науки та нової дисципліни-педагогічної технології.

З розвитком програм аудіовізуального навчання у сучасній галузі освіти зростає зацікавленості педагогічними технологіями. Дуже багато науковців розробляють власні авторські педагогічні технології та технологічні методи.



1.2 Застосування інтерактивних технологій навчання у сучасній школі (класифікація інтерактивних технологій та аналіз того, які вчителі які методи застосовують)

На допомогу класичним технологічним аспектам приходять нові, зокрема, інтерактивні технології навчання. Розглядаючи інтерактивні технології навчання як інноваційні, треба пам'ятати, що будь-яка педагогічна технологія буде мертвою, якщо не розглядати її як цілісну систему в єдності її компонентів і взаємозв'язків.

У педагогічній літературі описано чимало типів організацій навчання (за рівнем активності суб'єктів, рівнем залучення їх до продуктивної діяльності, за дидактичною метою, за способами організації тощо). Якщо скористатися класифікацією, запропонованою Е.Я. Голантом у 60-х роках XX ст., то всі типи і методи навчання можна поділити на активні та пасивні.

У своїй класифікації Е.Я. Голант використовує «пасивність» як визначення низького рівня активності суб'єктів навчання, переважно репродуктивної діяльності за майже цілковитої відсутності самостійності й творчості . До цієї класифікації О.Пометун і Л. Пироженко додають інтерактивне навчання як різновид активного, котрий, однак, має свої закономірності та особливості .

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу .

Наукові дослідження твердять, що для того, щоб учні слухали і не думали про сторонні речі, викладачі повинні промовляти від 400 до 500 слів за хвилину. Але це неможливо, адже людина говорить у чотири рази повільніше, а тому учні відволікаються, і їм стає нецікаво.

Дослідження, проведене в одному з американських коледжів, де переважає лекційна форма навчання, показало, що студенти неуважні приблизно 40% відсотків часу. Більше того, коли за перші десять хвилин студенти ще можуть запам'ятати 70 відсотків інформації, то за останні десять хвилин уроку вони сприймають всього 20 відсотків матеріалу.

Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам'ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

Ці три прості твердження обґрунтовують необхідність використання активних методів навчання. Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання: Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти. Хоча останній метод простіший, доступніший і, безумовно, швидший. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання.

Сьогодні в освіті відчутним є пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості і її становлення відбувається в процесі навчання, коли дотримуються певних умов:

- створення позитивного настрою для навчання;

- відчуття рівного серед рівних;

- забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;

- усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовних висновків;

- можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;

- - викладач не є засобом «похвали і покарання» а - другом, порадником, старшим товаришем.

Отже, інтерактивні методи навчання - це спосіб досягнення навчальної мети через побудову діалогу, в процесі якого відбувається взаємодія всіх учасників навчально-виховного процесу.

При використанні інтерактивних методів навчання вчитель і учні знаходяться в постійному, активному, позитивному пошуку та ефективній взаємодії. На таких уроках учні моделюють життєві та виробничі ситуації, спільно вирішують проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

Одним з найпоширеніших методів, що використовуються на уроках у початковій школі, є рольова гра, адже гра пробуджує в учнів інтерес до навчання, гра ? провідний вид діяльності дошкільника, який є ефективним і для молодшого школяра.

А. Макаренко вважав дитячі рольові ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак він зазначав, що тільки та гра є педагогічно цінною, в якій дитина активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини.

Психологічною наукою встановлено, що гра охоплює всі періоди життя людини. Це важлива форма її життєдіяльності, а не вікова характеристика. З грою людина не розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій.

У рольовій грі учасникам пропонується «зіграти» іншу людину або «розіграти» певну проблемну ситуацію в неформальній, але максимально реалістичній манері.

Рольові ігри сприяють розвитку навичок критичного мислення, комунікативних навичок, навичок відпрацювання різних варіантів поведінки у проблемних ситуаціях, вихованню розуміння позиції інших і, водночас, генерування власних ідей вирішення проблем, які є складовими інтелектуально-творчих умінь.

Серед інтерактивних методів слід виділити метод «мозкова атака», який сприяє розвитку творчого потенціалу учнів, розвиває вміння працювати в команді, аналізувати ситуацію, генерувати ідеї і за відносно короткий проміжок часу знаходити правильні шляхи вирішення проблеми.

Структурно метод досить простий, двоетапний: на першому етапі висуваються ідеї вирішення проблеми, а на другому конкретизуються, розвиваються і удосконалюються.

Метод мозкової атаки відомий також під багатьма іншими назвами. Серед них: метод мозковий штурм, фабрика ідей, ярмарок ідей, серія нових ідей, конференція ідей та ін.

Мозкову атаку іноді називають технікою групового творчого мислення (Е. Вітковський). Вчені відносить цей метод до групи дискусійних, хоча варто відзначити, що мозкова атака не відноситься до типових дискусійних методів.

Ефективним в досягненні поставлених перед початковою школою завдань є метод ключових (евристичних) питань, за якими в процесі вирішення певного навчального завдання, вчитель тренує учнів відповідати на евристичні питання: Де?, Коли?, Чому? Як ?, Звідки ?, Хто ?, Що?, ставити їх перед іншими і перед собою.

В ході такої роботи вчитель привчає своїх вихованців розглядати кожне завдання з різних точок зору. Вироблення адекватних способів поведінки у стресових ситуаціях ? в момент дефіциту інформації, часу і т. п. сприяє метод інциденту.

Він застосовується в процесі проведення командних ігор або в процесі вирішення навчально-творчих завдань в групах, де важливо узгодження поглядів на планування шляхів реалізації загальної ідеї, роботи.

Метод інциденту використовується в процесі виконання завдань, де має значення робота кожного учня для перемоги команди.

Результати навчання учнів дозволяють оцінити педагогічну ефективність інтерактивного навчання.

Застосування інтерактивних технологій дає учням:

· розвиток особистісної рефлексії;

· становлення активної суб'єктної позиції у навчальній діяльності;

· розвиток навичок спілкування; прийняття моральності норм і правил спільної діяльності;

· розвиток пізнавальної активності;



Література

1. Висторонський В. Якісна освіта молодших школярів // Початкова освіта. - 2012. - №11. - С. 2-4.

2. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова освіта. - 2011. - №18. - С. 46.

3. Ілляшенко Т. Що потребує реформування у початковій школі // Початкова школа. - 2015. - №7-8. - С. 9-12.

4. Кміть О. Основні сучасні тенденції розвитку англомовної освіти молодших школярів в Україні // Початкова школа. - 2008. - №5. - С. 13-15.

5. Концепція навчання іноземних мов у середній загальноосвітній 12-річній школі // Книга вчителя іноземної мови: Довідково-методичне видання / Упоряд. О. Я. Коваленко, І. П. Кудіна. - Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. - С. 45-52.

6. Кошманова Т. Проблеми сучасної філософії освіти в Україні у контексті конструктивізму. Педагогічна освіта в Україні і Польщі: реалії та перспективи: Збірник наукових праць / За ред. Д. Герцюка і Р. Кухи. - Львів: ВЦ Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка; «Тріада плюс», 2008. - 348 с.

7. Роман С. В. Методика навчання англійської мови у початковій школі: Навчальний посібник. - К.: Ленвіт, 2005. - 208 с.

8. Руснак І. Початкова школа України на шляху трансформації і змін. Педагогічна освіта в Україні і Польщі: реалії та перспективи: Збірник наукових праць / За ред. Д. Герцюка і Р. Кухи. - Львів: ВЦ Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка; «Тріада плюс», 2008. - 348 с.

9. Савченко О. Якість початкової освіти: сутність і чинники впливу // Початкова школа. - 2009. - №8. - С. 6.

10. Сисоєва С. Роль освіти в сучасному світі // Рідна школа. - 2008. - №11. - С. 3-6.

Размещено на Allbest.ru

...