Методика навчання основам здоров’я молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

У плануванні оздоровчої діяльності слід виходити з того, що здоров'я - це комплексний і водночас цілісний, багатовимірний та динамічний стан, що розвивається в процесі реалізації генетичного потенціалу в умовах конкретного соціального та екологічного середовища і дає людині можливість здійснювати її соціальні функції.

Здоров'я як найважливіша цінність людини й суспільства належить до категорії державних пріоритетів, тому проблема його збереження та зміцнення турбує нині не лише медичних працівників, а й педагогів, психологів, батьків. Сучасному учителеві доводиться постійно посилювати оздоровчу функцію освіти, що вимагає перебудови свідомості педагога, підвищення рівня його підготовленості в напрямі забезпечення здоров'я учнів.

Невідповідність між сучасними вимогами, що висуваються соціумом до здоров'я учнів, і системою педагогічного управління формуванням, зміцненням і збереженням здоров'я учасників освітнього процесу, є актуальною проблемою освіти.Сучасному учителеві доводиться постійно посилювати оздоровчу функцію освіти, що вимагає перебудови свідомості педагога, підвищення рівня його підготовленості в напрямі забезпечення здоров'я учнів.

Проблемі формування здорового способу життя присвячено більше 10 державних програм. Державна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття», «Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти», Національна доктрина розвитку освіти України, Державна програма Державний стандарт початкової загальної освіти поставили завдання трансформування національної системи освіти як головної ланки формування громадянина, забезпечення пріоритетного розвитку людини, її здібностей та обдарувань, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я. У Законі України «Про загальну середню освіту» вказується необхідність виховання в учнів почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина .

Аналіз наукових досліджень з проблеми показав, проблемами здоров'язберігаючої компетентності займалися відомі вітчизняні дослідники О.Ващенко, І.Мельник, С.Свириденко . Питання збереження, зміцнення та відтворення здоров'я особистості розглядається з тих чи інших наукових позицій у працях філософів, медиків, психологів, соціологів . Концептуальні основи здоров'язбережного виховання закладені у працях К.Бондаревської, І. Брехмана, Є. Бойченко, О. Дубогай, З. Малькової, Н.Полєтаєвої та ін.

Таким чином, актуальність обраної теми роботи зумовлена необхідністю формування у підростаючого покоління здорового способу життя, дбайливого ставлення до свого власного здоров'я, як до найважливішої людської цінності.

Мета курсової роботи полягає в обґрунтуванні формування навичок здорового способу життя та методики навчання основам здоров'я молодших школярів у другому класі. Відповідно до визначеної мети роботи окреслено завдання, які необхідно розв'язати:

1. Вивчити стан розробленості досліджуваної проблеми у психолого-педагогічних дослідженнях минулого та сучасності.

2. Визначити особливостіорганізація навчально - виховного процесу початкової школи в контексті здоров'язбереження молодших школярів

3. Обґрунтуватироль курсу «Основи здоров'я» у формуванні здоров'язберігаючих компетентностей молодших школярів

4. Обґрунтуватипсихолого-педагогічні чинники та методику навчання основам здоров'я учнів другого класу.

Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОГО ЗДОРОВ' ЯЗБЕРІГАЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА

1.1 Висвітлення змісту здоров'язберігаючого освітнього середовища ЗНЗ у педагогічних наукових дослідженнях

Розмаїття чинників, які несприятливо впливають на організм учнів, обумовлює необхідність використання комплексної програми, що охоплює соматичні (фізіологічні), психологічні, соціальні, моральні та педагогічні компоненти. Такий підхід має бути спрямований не лише на оздоровлення учнів, а й на формування у педагогів та батьків культури здоров'я. Провідну роль у реалізації цих завдань покликана відіграти система освіти, що має об'єднати зусилля дітей, батьків, педагогів в організації повноцінної життєдіяльності учнів.

У результаті реалізації комплексного підходу за активної участі вчителів та батьків і формується здоров'язбережувальне середовище освітньої установи, під яким розуміється сукупність управлінських, організаційних, навчальних умов, спрямованих на формування, зміцнення та збереження соціального, фізичного, психічного здоров'я та адаптацію школярів на основі психолого-педагогічних і медико-фізіологічних засобів і методів супроводу освітнього процесу, профілактики чинників ризику, реалізації міжвідомчих оздоровчих заходів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив, що проблема виявлення шляхів оптимізації діяльності загальноосвітньої школи щодо забезпечення збереження і зміцнення здоров'я школярів тісно пов'язується із створенням здоров'язбережувального середовища. Аналіз наукових дослідженнях [3;6;8;9;18;19] дав можливість уточнити поняття здоров'язбережувального освітнього середовища, яке трактується науковцямияк сукупність певних умов (гігієнічних, медичних, психологічних, педагогічних); застосування активних форм і методів навчання, спрямованих на збереження й зміцнення здоров'я учасників навчально-виховного процесу; обізнаність педагогів і учнів зі способами збереження здоров'я і дотримання ними здоров'язбережувальної поведінки; вироблення в педагогів ціннісного ставлення до власного здоров'я і здоров'я школярів.

Педагогами-дослідниками також визначено основні напрями формування здоров'язбережувального середовища загальноосвітнього закладу:

- забезпечення організаційно-гігієнічних умов здійснення навчально- виховного процесу;

- підбір та навчання педагогічних працівників здоров'язбережувальним технологіям;

- реалізація принципів здоров'язбережувальної педагогіки на практиці;

- навчання здоров'ю та виховання культури здоров'я учнів;

- моніторинг стану фізичного та психічного здоров'я школярів, вплив здоров'язбережувальних факторів та результативності діяльності школи щодо охорони здоров'я учнів;

- оптимізація діяльності медичної та психологічної служб школи;

- попередження «шкільних хвороб», «шкільних стресів»;

- залучення батьків учнів до участі у програмі «Здоров'я»; [3; 6].

У педагогічних дослідженнях особливу увагу зосереджено на дидактичні умови формування здоров'язбережувального навчального середовища:

1. Спрямованість змісту навчання та навчально-методичного забезпечення на формування здоров'язбережувальної компетентності учня початкової школи.

2. Зміцнення здоров'я учнів засобами дидактичноадаптованої матеріально-технічної бази початкової школи.

3. Застосування у навчально-виховному процесі сучасних здоров'язбережувальних технологій, моделей, методик, методів та прийомів.

4. Проведення моніторингу впливуздоров'язбережувального навчального середовища на рівень володіння здоров'язбережувальною компетентністю, стан фізичного, психічного, соціального, духовно-морального здоров'я учнів [12; 18].

Завданнями здоров'язбережувального освітнього середовища, на думку педагогів-науковців, є:

¦ створення умов, які сприяють збереженню та зміцненню здоров'я учасників освітнього процесу;

§ грамотна організація навчального процесу;

¦ моніторинг здоров'я учнів у динаміці їхнього навчання в школі;

¦ навчання школярів практичних умінь і навичок щодо оцінювання стану свого здоров'я та його корекції за різних відхилень;

¦ реорганізація змісту навчального процесу шляхом розроблення і впровадження в практику школи здоровяформувальних і здоров'язбережувальних технологій;

¦ організація позакласної діяльності учнів щодо збереження здоров'я;

Покладання на школу і вчителя такого, здавалося б, невластивого їм завдання - турботи про здоров'я учнів - визначається багатьма чинниками. До провідних варто віднести такі: по-перше, дорослі завжди несуть відповідальність за те, що відбувається з дітьми, які перебувають під їх опікою. Це стосується і дитячого здоров'я. Саме в школі, під щоденним спостереженням педагогів, учні проводять значну частину часу, і не допомагати їм зберігати здоров'я, було б проявом бездуховності і непрофесіоналізму. По-друге, значна частина всіх впливів на здоров'я учнів - бажаних і небажаних - здійснюється саме вчителями, в стінах навчальних закладів. По-третє, сучасна медицина займається в основному не здоров'ям , а хворобами, тобто не профілактикою, а лікуванням. Завдання ж школи інше - зберегти і зміцнити здоров'я своїх вихованців, тобто проводити профілактичну роботу. Тому до головних дійових осіб, що дбають про здоров'я учнів у навчальних закладах відносять перш за все педагогів.

1.2 Організація освітньо-виховного процесу початкової школи в контексті здоров'язбереження молодших школярів

Основним завданням сучасної школи стає виховання компетентної особистості, яка не тільки володіє знаннями, а й уміє застосовувати їх у житті, діяти адекватно у відповідних ситуаціях, адаптуватися до складних соціальних умов, долати життєві труднощі, підтримувати своє здоров'я на належному рівні, протистояти негативним впливам. З огляду на це особливого значення набуває спрямоване формування у дітей умінь і навичок здорового способу життя. У сучасних умовах нестабільності соціально-економічного розвитку українського суспільства, втрати духовних цінностей, притаманних нашій культурі, зниження ролі інституту батьківства, погіршення екологічної ситуації у світі особливе занепокоєння викликає тенденція до погіршення стану здоров'я дітей. Учені і громадськість світової спільноти визначають, що основною з глобальних проблем сьогодення є проблема збереження здоров'я підростаючого покоління як основного з чинників майбутнього благополуччя держави. Проблема здоров'я, здорового способу життя дітей і молоді визначається як найгостріша соціальна проблема і в Україні [10].

Дослідження особливостей формування здорового способу життя у дітей висвітлено у працях багатьох вітчизняних педагогів, зокрема значний внесок у розробку та впровадження в практику діяльності освітнього закладу системи оздоровчого виховання дітей і молоді здійснили видатні українські педагоги А. Макаренко та В. Сухомлинський. Аналіз педагогічної практики свідчить про те, що зміст, методи і форми виховної роботи сучасної школи по формуванню здорового способу життя молодших школярів не зорієнтовані на врахування змін психології дітей та різноманітних соціокультурних, екологічних та економічних чинників, що відбулися за останні роки [13]. Здоров'ю людини належить одне з найважливіших місць у системі людських цінностей і пріоритетів та визначається як процес збереження й розвитку психічних і фізіологічних функцій людини, оптимальної працездатності та соціальної активності за максимальної тривалості життя.

У тлумачному словнику мови «здоров'я - це правильна, нормальна діяльність організму, його повне фізичне та психічне благополуччя». Ващенко О. вважав, що здоров'я організму визначається його кількістю, яку можна оцінити максимальною продуктивністю органів при збереженні якісних меж і функцій [7]. З наведених визначень видно, що поняття «здоров'я» відбиває якість пристосування організму до умов зовнішнього середовища та представляє підсумок процесу взаємодії людини та середовища проживання, сам стан здоров'я формується в результаті взаємодії зовнішніх (природних та соціальних) і внутрішніх (духовність, спадковість, стать, вік) факторів[12].

.Здоров'язберігаюча технологія - це умови навчання дитини в школі (відсутність стресу, адекватність вимог, адекватність методик навчання і виховання); раціональна організація навчального процесу (у відповідності з віковими, статевими, індивідуальними особливостями і гігієнічними вимогами); відповідність учбового і фізичного навантаження віковим можливостям дитини; необхідний, достатній і раціонально організованийруховий режим [11].

Враховуючи те, що в початкових класах відбувається інтенсивний розвитокфізичних якостей, необхідних для зміцнення здоров'я та формування усіх систем дитячого організму, фізичну підготовленість та прищеплення умінь і навичок фізичного здоров'я здійснювали вчителі із фізичної культури. Необхідною умовою вирішення наведених проблем є створення в школі цільової комплексної програми, моделювання системи здоров'язберігаючої діяльності вчителів початкової школи, спрямованої на формування і розвиток фізичного, психічного, соціального і морального здоров'я особистості зі стійкими переконаннями та системою знань про здоров'я і здоровий спосіб життя, створення умов для збереження і зміцнення здоров'я учнів, їх підготовки до самоствердження у суспільстві та самореалізації у дорослому житті [7].

Розуміння пріоритетності проблеми реалізації здоров'язбережних освітніхтехнологій в навчально-виховному процесі має визначальний характер для формування здоров'язбережного освітнього середовища у поліпшенні здоров'я школярів. З урахуванням того, що у структурі загальної середньої освіти особливе місце належить початковій школі, яка на етапі модернізації змісту освіти ставить перед собою завдання створення умов для утвердження особистісного навчання; орієнтації на реалізацію компетентнісного підходу до змісту освіти, максимального спрямування на формування самодостатньої особистості, на формування універсальних компетенцій, мета здоров'язбережних навчально-виховних технологій у початковій школі - забезпечення учням в умовах навчання і виховання можливість збереження здоров'я під час навчання, сформувати необхідні знання, вміння не лише освітнього характеру, але й здорового способу життя, навчити використовувати отримані знання в повсякденному житті.

Педагогами - дослідниками доведено, що завдяки впровадженню в навчально-виховний процес початкової школи здоров'язбережних педагогічних технологій відбувається помітне зниження фізичного та психологічного навантаження на учнів, підвищується ефективність навчально-виховного процесу.

Але, щоб впровадити здоров'язбережні технології в навчальний процес, необхідно:

- розробити заходи, які зменшують ризик виникнення захворювань і ушкоджень, пов'язаних із соціальними аспектами життя учнів початкової школи;

- пропагувати здоровий спосіб життя;

- допомогти кожній дитині усвідомити свої здібності, створити умови для їхнього розвитку;

- сприяти збереженню й зміцненню здоров'я дитини, тобто здійснювати особистісно-орієнтований підхід під час навчання й виховання [14].

Опрацювавши матеріали, ми дійшли висновку, що належним чином можна визначити такі напрями педагогічної діяльності:

1. Створення сприятливого здоров'язберігаючого середовища.

Усвідомлюючи необхідність дотримання норм шкільної гігієни,

важливо підсилювати ефективність впливу шкільного середовища шляхом створення в класі куточків релаксації, де в оточенні зелених рослин під супровід релаксуючої мелодії діти можуть відновити свою розумову і фізичну працездатність; використовую для ігрових посиденьок «килимокдобрих думок», де в зручній і розслабленій позі учні мають змогу обмінятися своїми враженнями, передбаченнями; забезпечую простір спілкування і взаємодії, де можуть сісти за партами в коло і колективно займатися улюбленими справами чи іграми; можливим є «крісло емоційного розвантаження», на якому діти можуть висловити свої болі, невдоволення, пожалітися або поділитися радістю перемоги чи відкриття [15].

2. Підсилення здоров'язберігаючого змісту освіти.

У процесі підготовки до уроків важливо намагатися доповнити зміст програм і підручників творами, у яких пропагується здоровий спосіб життя. Це можуть бути тексти для диктантів, тексти вправ, сюжетні задачі, добірка текстів для позакласного та родинного читання.

Джерелами доповнення змісту навчально-виховної діяльності здоров'язберігаючою тематикою є:

- Історичні факти, які ілюструють взаємозалежність між успішною

самореалізацією особистості та її здоров'ям.

- Біографічні дані видатних людей, які можуть бути прикладом для наслідування.

- Матеріал епічних творів, шо дає можливість висловити своє ставлення та оцінні судження.

- Довідкова література.

- Інформаційна база Інтернет.

3. Забезпечення рухової активності учнів на уроках та в позаурочний

час [17].

Широкий спектр форм роботи даного напряму можна продемонструвати в позаурочний. час. Це і віртуальна подорож на уявному літачку по зупинках Країни Людських Чеснот, години спілкування, участь у роботі «Школи успіху», розігрування ролей у соціально-психологічному театрі, спортивні ігри та змагання, екскурсії, походи тощо.

4. Співпраця з родинами учнів щодо реалізації даної проблеми.

Сім'я - важливий осередок збереження і зміцнення здоров'я дитини. Тому на практиці можна застосовувати лекції для батьків, «Коло ідей» [6], спільні спортивні та оздоровчі заходи, опитувальники з метою діагностики причин негативних станів та явищ, зустрічі з фахівцями з питань охорони здоров'я.

1.3 Роль навчальної дисципліни «Основи здоров'я» у формуванні здоров'язберігаючих компетентностей молодших школярів

Збереження здоров'я підростаючого покоління у час посилення екологічної, демографічної та соціальної загроз людству є гостроактуальною проблемою в Україні, щопотребує конкретного вирішення в повсякденній шкільній практиці. Прищеплення кожнійдитині навичок здорового способу життя, рухової активності, знань про свій організм,зміцнення здоров'я, протидії хворобам, досягнення високої працездатності та тривалої творчоїактивності є пріоритетами у створенні оздоровчого середовища у загальноосвітній школі,

впровадженні здоров'язбережувальної освіти та побудові шкільних підручників з основ здоров'я.

Суть предмета «Основи здоров'я» полягає у вирішенні здоров'язберігаючих, моральних тасоціальних проблем, головними з яких є збереження здоров'я та психіки дитини і створеннясприятливих умов для діяльності школярів, спрямованої на саморозвиток культури здоров'я яккультури фізичної, психологічної та інтелектуальної.

Такий підхідреалізується у здоров'язбережувальних технологіях що мають стати основою навчально-виховного процесу з курсу «Основи здоров'я». Науково-теоретичним обґрунтуванням здоров'язбережувальної технології є спадщинагуманістичної педагогіки (В. Сухомлинський, К. Ушинський, С. Русова, Г. Ващенко,А. Макаренко), концепція «розвивального навчання» (Л. Виготський, П. Гальперін, Г. Костюк,С. Максименко), особистісно-діяльнісний (С. Рубінштейн, О. Леонтьєв, М. Боришевський,І. Бех) та гендерний (Т. Говорун, О. Кікінежді, В. Кравець) підходи, що передбачаютьстворення умов для самореалізації кожної дитини у сфері здоров'я, формування її емоційно-

ціннісного ставлення до власного здоров'я, оволодіння здоров'язбережувальнимикомпетенціями на основі набуття життєвих навичок та побудови власного стилю життя(Т. Бойченко, Т. Воронцова, О. Пометун, О. Савченко, О. Сухомлинська та інші).

Зміст курсу з основ здоров'я ґрунтується на методологічнихзасадах Державного Стандарту початкової загальної освіти, ідеях психолого-педагогічної тавалеологічної науки, базовій програмі з основ здоров'я для 1-4 класів загальноосвітніхнавчальних закладів. Основною ідеєю предмета «Основи здоров'я» є формуванняздоров'язбережувальної компетентності школярів на основі оволодіння ними знаннями проздоров'я та безпеку, практичними навичками здорового способу життя і безпечної поведінки,формування в них ціннісного ставлення до життя і здоров'я, сприяння їх фізичному,психічному, соціальному і духовному розвитку [16].

Здоров'язбережувальна компетентність розглядається як узагальнений результатвивчення предмета «Основи здоров'я» і визначається як здатність учнів застосовуватиздоров'язбережувальні компетенції в умовах конкретної життєвої або навчальної ситуації накористь збереження, зміцнення і формування здоров'я. Здоров'язбережувальні компетенції(життєві та спеціальні) - це суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які сприяють здоров'ю у всіх сферах життєдіяльності людини.

Головними завданнями курсу з основ здоров'я є:

* формування в учнів знань про здоров'я, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку,взаємозв'язок організму людини з природним, техногенним і соціальним оточенням;

* розвиток в учнів мотивації дбайливо ставитися до власного здоров'я, удосконалюватифізичну, соціальну, психічну і духовну його складові;

* виховання в учнів потреби у здоров'ї, що є важливою життєвою цінністю, свідомогопрагнення до ведення здорового способу життя;

* розвиток умінь самостійно приймати рішення щодо власних вчинків;

* набуття учнями власного здоров'язбережувального досвіду з урахуванням стану здоров'я;

* використання у повсякденному житті досвіду здоров'язбережувальної діяльності длявласного здоров'я та здоров'я інших людей [5].

У програмі навчального курсу зазначено, що змістову основу предмета складають такібазові поняття: здоров'я, здоровий спосіб життя, безпечна поведінка, здоров'язбережувальнакомпетентність, здоров'язбережувальні компетенції (життєві і спеціальні навички). Дляконкретизації змісту важливо зазначити, що здоров'я розглядається як: 1) стан загальногофізичного, психологічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і

фізичних вад (ВООЗ) та 2) процес формування, збереження, зміцнення, відновлення фізичної,соціальної, психічної та духовної його складових. Здоровий спосіб життя - це спосібжиттєдіяльності людини, метою якого є формування, збереження і зміцнення здоров'я. Безпечнаповедінка - це поведінка людини, яка не загрожує її життю і здоров'ю та безпеці інших людей [3].

Особливістю організації навчання основам здоров'я, згідно згуманістичним підходом, є активізація самовизначення школярів у сфері здорового способужиття та безпечної поведінки, міжособистісних взаємин, культури здоров'я загалом. Ключовеположення пропонованої концепції курсу «Основ здоров'я» полягає в організації оздоровчоїфункції загальноосвітньої школи, зокрема, початкової, що передбачає створення екологічнобезпечного, творчо розвивального, емоційно сприятливого середовища за умови суб'єкт-суб'єктної взаємодії в тріаді «вчитель - учні - батьки».

Це положення забезпечується застосуванням інтерактивних методів навчання, діалогу(полілогу) тощо, впровадженням сучасних форм навчання (тренінгів, ігор, проектів, диспутів),а також реалізацією провідних функцій підручників (інформаційної, розвивальної, виховної тамотиваційної), що залежить від методичної грамотності їх побудови. Розвивальна функціяреалізується шляхом впливу на особистість учня, що здійснюється в таких напрямах: розвитокпсихічних процесів (сприймання, уваги, уяви, пам'яті, мислення тощо), формуваннязагальнонавчальних умінь і навичок (організаційних, загальномовленнєвих,загальнопізнавальних та контрольно-оцінних), розвиток творчих здібностей. Мотиваційнафункція реалізується шляхом включення прикладів із життя, усної народної творчості,виконання «веселих завдань», розташування малюнків, казок, діалогів, усмішок [7; 8].

Зміст навчального матеріалу добирається на основі наступних принципів:

* об'єктивність знань з предмета «Основи здоров'я»;

* відповідність їх засвоєння віковим можливостям учнів;

* суб'єктна позиція школяра як умова активізації самовизначення та саморефлексії,непідпадання під соціальні ризики;

* рівноцінність «чоловічого» та «жіночого» начал в дидактичному матеріалі;

* позитивізм і толерантність у діалогічному спілкуванні з однолітками та дорослими;

* опора на власний життєвий досвід індивіда, критичне осмислення засвоєних настановщодо збереження здоров'я;

* включення народознавчої та етнокультурної спадщини.

Побудова навчального предмета з основ здоров'я здійснюється відповідно до освітньоїгалузі «Здоров'я і фізична культура», мета якої - формування здоров'язбережувальноїкомпетентності шляхом набуття учнями навичок збереження, зміцнення усіх складовихздоров'я та дбайливого ставлення до нього, розвиток особистої фізичної культури йформування звичок безпечної поведінки, що передбачає вивчення відповідних предметів.

Реалізація змістової лінії «Здоров'я» з основ здоров'я для учнівпочаткової школи передбачає нагромадження корисного досвіду щодо здорового способу

життя у вигляді створення своєрідного «портфоліо» як допоміжного путівника до КраїниЗдоров'я. Реалізація компетентнісної парадигми передбачає подальше осмислення власноїпозиції дитини у валеологічній поведінці, що досягається за умови зміни акцентів приконструюванні підручників та навчально-виховного процесу з курсу «Основ здоров'я» зінформаційно-конгнітивної діяльності на діяльнісно-особистісну модель навчання.Змістом цієї моделі є завдання на залучення школярів до активної навчально-пізнавальної(конструктивно-реконструктивної, проблемно-пошукової, дослідницької тощо) діяльності зврахуванням принципів гендерної рівності, спрямовані на:

* розвиток в учнів активної мотивації дбайливо ставитися до власного здоров'я і займатисяфізичною культурою, удосконалювати фізичну, соціальну, психічну і духовну складовіздоров'я;

* формування вмінь і навичок здорового способу життя, безпеки життєдіяльності дівчатокта хлопчиків;

* ознайомлення з впливом на здоров'я рухової активності та загартування організму,формування знань, умінь і навичок особистої гігієни, профілактики захворюваності ітравматизму, правил техніки безпеки для дітей обох статей;

* виховання в учнів та учениць потреби у здоров'ї, що є важливою життєвою цінністю,розвиток свідомого прагнення до ведення здорового способу життя;

* набуття дівчатками та хлопчиками власного здоров'язбережувального досвіду зурахуванням стану здоров'я та використання його у повсякденному житті.

Реалізація здоров'язбережувальної технології у процесі вивчення курсу «Основи здоров'я» передбачає перетворення шкільного середовища на своєрідну «творчу життєвулабораторію», в якій учні опановують ази здоровязберігаючої культури. Ефективність становленнякультури здоров'я в учнів залежить від проектної діяльності, яка сприяє поглибленню їхньоїздоровязберігаючої грамотності, від прикладної спрямованості змісту навчального матеріалу, щоуможливлює практичне застосування здоровязберігаючих знань[12; 15].

Інтерактивна взаємодія учня з вчителем чи учня з учнями, що полягає у багаторазовомувправлянні щодо здорового способу життя у процесі групової взаємодії, породжує духпартнерства, і спрямована на активізацію позиції суб'єктності школярів у набуттіздоров'язбережувальних компетенцій: суспільно визнаного рівня знань, умінь, навичок іставлень, які сприяють здоров'ю у всіх сферах життєдіяльності людини.Здоров'язбережувальна компетентність як здатність учня застосовуватиздоров'язбережувальні компетенції в умовах конкретної життєвої або навчальної ситуації.

Інтеграція знань з основ здоров'я можлива на основі набуттяучнями предметних і міжпредметних компетенцій з таких освітніх галузей, як «Мови і література», «Математика», «Природознавство», «Суспільствознавство», «Технології» та«Мистецтво».

Разом з тим концептуальні засади побудови курсу «Основ здоров'я» враховують наступніпринципи особистісно орієнтованого навчання:

* опора на вікові потреби та інтереси молодших школярів;

* створення умов для психічної та емоційної врівноваженості з метою вільного самовиявуіндивідуальних позицій (будь-яка точка зору має право на існування, проте кожен самостійновирішує приймати її до уваги чи ні);

* співпраця, діалог з учнями та учителем і батьками;

* використання різноманітних дидактичних ситуацій, що ілюструють здоровий спосібжиття та безпечну поведінку;

* активізація «Я-висловлювань» в реалізації права на власну думку;

* стимулювання дослідницького ставлення до проблеми;

* розвиток критичності мислення учнів;

* рефлексія власної позиції щодо ведення здорового способу життя [1].

Ключовими методологічними підходами здоров'язбережувальної технології в контекстіособистісно розвивальної парадигми як умови актуалізації вільного та творчого самовираження молодших школярів є:

* система знань з основ здоров'я -- засіб розвитку особистісного потенціалу індивіда,

здатності до власного вибору здорових життєвих стратегій та поведінки у безпечному довкіллі;

* учень/учениця як суб'єкти навчання -- особи, які вчать самі себе під керівництвомучителя;

Відповідно до змісту базової програми зміст курсу для кожного класу структурується затакими розділами: 1) здоров'я людини; 2) фізична складова здоров'я; 3) соціальна складоваздоров'я; 4) психічна та духовна складові здоров'я.Розділ «Здоров'я людини» передбачає формування цілісного уявлення учнів проздоров'я, безпеку і розвиток людини та їх взаємозв'язок із способом життя і навколишнімсередовищем.Розділ «Фізична складова здоров'я» спрямований на вивчення чинників, що впливаютьна фізичне благополуччя дитини.Розділ «Соціальна складова здоров'я» присвячений вивченню чинників, які впливають насоціальне благополуччя людини, та правил безпечної поведінки у навколишньому середовищі.Профілактика шкідливих звичок розглядається в контексті формування в учнів навичокпротидії негативним соціальним впливам.Розділ «Психічна та духовна складові здоров'я» містить інформацію щодо чинників, яківпливають на емоційний, інтелектуальний та духовний розвиток учня. Профілактикашкідливих звичок розглядається в контексті розвитку позитивної самооцінки, навичоккритичного мислення й уміння приймати виважені рішення.

ІІ. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ОСНОВАМ ЗДОРОВ?Я УЧНІВ ДРУГОГО КЛАСУ

2.1 Психолого-педагогічні чинники навчання основам здоров'я молодших школярів у другому класі

До основнихпсихолого-педагогічнихчинників навчання основам здоров'я молодших школярів у другому класі відносять [14; 16;20].

1.Цілеспрямований характер усього навчально-виховного процесу щодо формування культури здоров'я учнів :

¦ набуття та засвоєння знань про те, як зберегти своє здоров'я та запобігти його порушенню;

¦ формування духовно-моральних якостей особистості (відповідальності, чесності, доброти, милосердя);

¦ розвиток умінь і навичок безпечного, здорового життя; виховання культури здоров'я (поведінки, харчування, спілкування, побуту, праці, відпочинку тощо);

Я виховання працьовитості, духовної культури, патріотизму, національної самосвідомості, толерантності;

¦ формування стійкого імунітету та негативного ставлення до тютюну, алкоголю, наркотиків і впливу деструктивних релігійних культів та організацій;

¦ виховання гуманістичних орієнтирів поведінки, що заперечують жорстокість, насильство над особистістю;

¦ виховання потреби в заняттях фізичною культурою, загартовуванні та вдосконаленні фізичних здібностей і можливостей організму людини;

¦ формування культури взаємодії з природою та навколишнім світом;

¦ розвиток навичок надання першої медичної допомоги;

¦ формування у молоді знань про здорову сім'ю, роль батьків у вихованні здорових дітей.

2. Цілісність навчально-виховного процесу.

Цілісність передбачає, що всі аспекти навчально-виховного процесу мають бути спрямовані на формування культури здоров'я учнів-. Це тривалий процес, він не може мати тимчасового, половинчастого характеру і вимагає використання усіх засобів, форм, методів. Цілісність також означає, що здорове життя людини ми розглядаємо в єдності усіх його складових: психічне, фізичне, соціальне та духовне здоров'я.

Цілісність передбачає і те, що процес формування культури здоров'я учнів охоплює і навчання, і розвиток, і виховання дітей, що позначається насамперед на функціях управління освіти.

3. Оновлення змісту освіти та використання здоров'язбережувальних технологій.

Багато явищ (наприклад, музика) несуть у собі величезний здоров'язбережувальний потенціал, який, на жаль, не завжди використовується в освіті. Оновлення змісту освіти-це не лише нова інформація, яку можна сьогодні отримати через інтернет або довідники, а й такий зміст, який треба критично засвоїти і втілити в персональний досвід здорового життя.

4. Створення здоров'язбережувального освітнього середовища та використання його педагогічних можливостей.

Наявність здоров'язбережувального освітнього середовища має принципове значення для формування гармонійно розвиненої особистості. Тільки коли в школі буде створено таке середовище (клімат здоров'я, культури довіри, особистісного творення), можливе повноцінне збереження та зміцнення здоров'я, формування культури здоров'я, засвоєння її духовно-моральних, естетичних, фізичних компонентів.

5. Розвиток рухової активності та врахування індивідуальних можливостей учнів в умовах конкретної освітньої установи.

Як відомо, духовно та фізично здорові люди набагато швидше адаптуються в науці та виробництві, успішніше освоюють нові види діяльності, краще виконують свою роботу. Тому розвиток рухової активності як чинника зміцнення здоров'я треба розглядати головним чином як соціальний захист інтересів особистості, що розвивається, стосовно нових соціально-економічних умов, за яких людина пропонує свої послуги на ринку праці.

6.Залучення всіх учасників освітнього процесу до різноманітних форм діяльності щодо збереження та зміцнення здоров'я, організаційних форм і методів навчального процесу відповідно до загальної мети здоров'язбережувальних освітніх технологій.

Серед специфічних принципів, які відображають закономірності педагогіки оздоровлення, найважливішим можна назвати принцип «Не зашкодь!», однаково актуальний як для медиків, так і для педагогів. Засвоєння здоров'язбережувальних заходів вимагає їх повторюваності.

2.2 Методика вивчення курсу «Онови здоров'я» учнями другого класу

Відповідно до основних завдань змісту курс «Основи здоров'я» у 2 класі структурується таким чином: 1) «Здоров'я людини»; 2) фізична складова здоров'я; 3) соціальна складова здоров'я; 4) психічна та духовна складові здоров'я. У 2 класі на вивчення «Основ здоров'я» відводиться 34 години (із них 2 години резервні) з наступним змістовим тематичним наповненням:

Ш «Здоров'я людини» - 3 години,( Індивідуальні особливості росту й розвитку учнів.Здоров'я і хвороби. Профілактика захворювань. Інфекційні захворювання. Захист від інфекцій. Передбачено практичні роботи:«Вимірювання зросту і маси тіла (за допомогою дорослих»).

Ш «Фізична складова здоров'я» -9 годин (Розпорядок дня школяра. Порядок і дисципліна, ннавчання і відпочинок. Користь активного відпочинку. Організація відпочинку в класі та вдома. Ранкові і вечірні гігієнічні процедури. Культура харчування. Правила поведінки за столом. Вітаміни, їх значення для здоров'я. Фізичні вправи і здоров'я. Правила і процедури загартовування.Передбачено практичні роботи:«Складання розпорядку робочого дня. Планування вихідного дня.Гра: «Вдягни ляльку» (вибір одягу за погодою). Як правильно доглядати за порожниною рота.Вибір корисних для здоров'я продуктів).

Ш «Соціальна складова здоров'я» - 13 годин (Права дитини. Обов'язки дитини вдома і в школі.Спілкування. Умови взаєморозуміння.Безпечні і небезпечні ситуації. Небезпечні речовини (отруйні, горючі, легкозаймисті). Джерела допомоги в небезпечних ситуаціях (батьки, сусіди, родичі, аварійні служби).Безпечна поведінка вдома. Користування телевізором, комп'ютером, мобільним телефоном.Ситуації можливої небезпеки у школі. План евакуації.Безпека на дорозі. Правила пішохідного руху. Дорожня розмітка.Безпека на відпочинку. Літні та зимові розваги. Профілактика обмороження, перегрівання, сонячних опіків.Безпека у спілкуванні з дикими і бездомними тваринами.Надання першої допомоги при забиттях, порізах, подряпинах, укусах комах. Передбачено практичні роботи:Моделювання ситуацій невербального спілкування. Створення списку джерел допомоги у небезпечних ситуаціях (за допомогою дорослих). Створення пам'ятки щодо перегляду телевізійних передач, користування комп'ютером і мобільним телефоном.Відпрацювання навичок евакуації з приміщення школи згідно з планом евакуації. Моделювання ситуації переходу дороги на регульованому і нерегульованому перехресті. Моделювання ситуації надання першої допомоги при нескладних травмах.).

Ш «Психічна і духовна складові здоров'я» - 7 годин. Смаки і захоплення людини, їх вплив на здоров'я.Вибір друзів. Друзіза інтересами.Людяність і співчуття. Як надати підтримку і допомогу. Прийняття рішень. Вплив реклами на рішення людини. Вплив алкоголю на здоров'я.Передбачено практичні роботи: Презентація: «Моє захоплення» Створення плакату: «Захоплення нашого класу»)

Підготовка виставки дитячих робіт у другому класі, присвячених здоровому способу життя та профілактиці шкідливих звичок, організовується за рахунок резервних годин, що передбачено Програмою курсу.

Методика навчання предмету «Основи здоров'я у другому класі» передбачає використання багато наочного матеріалу, що дозволяє швидко засвоїти нові теми, а також значну кількість ігрових форм діяльності учнів, прояви їх творчої активності.Особливістю структури уроків з «Основи здоров'я» у другому класі має бути гнучкість, органічне поєднання навчально-пізнавальної та оздоровчо-рухової діяльності учнів, включати різні види діалогу, групової співпраці, рухові вправи. Особливого значення для формування в учнів здорового способу життя та безпечної поведінки має емоційність і доступність навчального матеріалу, його унаочнення. Практичні роботи, зазначені в програмі, виконуються учнями в практично-дієвій формі під час опрацювання відповідної теми для досягнення мети уроку або вдома з батьками.

У рамках курсу «Основи здоров'я» можуть використовуватись такі методи: дискусії, рольовіігри, проблемні ситуації тощо. Безумовно, корисною є організація фізкультурних хвилинок, ігор, екскурсій на природу, в музеї, спортивнихзмагань у рамках «Днів здоров'я», «Днів сімейного здоров'я»та інших традиційних і нових форм навчально-виховної роботи.

Розвиток здоров'язберігаючих навичок в учнів, як передумова формування ціннісного ставленнядо здоров'я, досягається через пошукові запитання: «Як?», «Чому?» «Навіщо?», «Як ти вважаєш?»,«Чи вмієш ти…?», «Чого ти зможеш досягти…?», «Поміркуй!», «Поясни!» тощо.З метою грамотної взаємодії школи з батьками учнів та залучення дорослих до життядитини варто запровадити в підручнику рубрику «Домашня академія здоров'я». Рубрика «Віночок здоров'я» міститиме народознавчий компонент, знайомитиме з етнокультурою нашихпращурів (приказками та прислів'ями, традиціями та обрядами) щодо їх ставлення дозбереження та зміцнення здоров'я. Робота із словничком сприятиме підвищенню здодрв'язберігаючої грамотності учнів.

З учнями другого класу на початку занять з курсу «Основ здоров'я» доцільно використовуватиінтелектуальні розминки.Цей методичний прийом можна застосовувати з метою привести учнів в активний «стартовий» стан за допомогою актуалізації їхніх знань, обміну думками, опрацювання загальної позиції та формування мотивації до навчально-пізнавальної діяльності. Водночас педагог має можливість з'ясувати рівень підготовленості учнів до розв'язання певних теоретичних і практичних проблем та набуття знань. Інтелектуальна розминка проводиться у швидкому темпі у формі експрес-опитування: педагог звертається до учнів із запитаннями, на які вони повинні дати коротку, але конкретну і змістовну відповідь. На проведення цього дидактичного заходу відводиться 10-15 хвилин. Розминка може передувати практично будь-яким груповим заняттям на уроці з «Основ здоров'я».Дидактична цінність методу полягає в тому, що він сприяє повторенню у швидкому темпі досить великого за обсягом і глибиною навчального матеріалу, дає можливість здійснити контроль за ходом та ефективністю навчальних занять, допомагає актуалізувати знання учнів і формує позитивне ставлення до навчально-пізнавальної діяльності.

Дієвими методами навчання основам здоров'я у другому класі є методи інтерактивного навчання, де і учень і вчитель рівноправні, рівнозначні суб'єкти навчання. При інтерактивному навчанні не може бути домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над іншою, а учні вчаться бути демократичними, критично мислити, приймати продумані рішення, спілкуватися з іншими людьми.

Інтерактивні технології навчання при викладанні предмета «Основи здоров'я» сприятимуть кращому відпрацюванню та дотриманню певних моделей поведінки, які допоможуть зберегти та покращити власне здоров'я.

Як свідчать опитування педагогів, робота в групах - це улюблена і найуживаніша в навчальному процесі технологія. Дискусії та обговорення можна проводити цілим класом. Однак вони набагато ефективніші, коли їх проводять у групах (зокрема, якщо клас великий, а час обмежений). Групове обговорення максимально підвищує активність і внесок кожного учасника. Дискусія допомагає уточнити власні уявлення, усвідомити почуття і ставлення. Обговорення в групах дає змогу учням більше дізнатися один про одного, стимулює вільний обмін думками, збільшує вірогідність того, що учні краще зрозуміють почуття і позиції інших. Робота в групах розвиває життєві навички активного слухання, співпереживання, співробітництва, упевненої поведінки і толерантності. Для ефективної організації роботи в групах педагог-тренер повинен:

· чітко формулювати мету: вивчити тему, обговорити ситуацію, проблему; сформулювати запитання, запропонувати ідеї або варіанти рішень;

· повідомити скільки часу відводиться на це завдання;

· сформувати групи (бажано з 2-6 осіб), використовуючи різні прийоми об'єднання;

· розташувати групи так, щоб учасники кожної сиділи поряд і добре чули одне одного;

· запропонувати групам обрати того, хто записуватиме запропоновані варіанти і стежитиме за дотриманням простих правил. Після обговорення на прохання тренера протоколісти або бажаючі розповідають про те, як відбувалося обговорення і які рішення було прийнято, тобто презентують свою роботу.

На основі проаналізованих методичних розробок, нами виявлено також такі рекомендації щодо можливих варіантів у організації навчальної діяльності з молодшими школярами на уроках з «Основ здоров'я»:

· найкраще розпочинати роботу з групами, що складаються з 2-4 осіб, тому що у невеликих групах учням легше подолати сором'язливість; коли ви відчуєте, що учасники набули впевненості, групи можна збільшити до 5-6 осіб;

· краще не доручати учасникам формувати групи за власним бажанням, бо це може призвести до образи або дискримінації деяких дітей; формуючи групи, стежте, щоб їх склад змінювався якомога частіше;

· наголосіть на важливості принципу «один за всіх, і всі за одного», що ви єдина команда і що усі члени групи мають зробити свій внесок у вирішення поставленого завдання, а успіх групи буде залежати від окремого внеску кожного;

· у деяких випадках доцільно формувати групи за ознакою статі.

Цікавим та ефективним методом навчання основам здоров'я у другому класі також є «рольова гра», яка подобається як учителям, так і учням.Рольова гра- неформальна постановка, у процесі якої учасники без попередньої підготовки розігрують сценки або ситуації. Вони уявляють себе вигаданими персонажами, які моделюють реальні життєві історії та ситуації.

Під час рольової гри учасники діють не від свого імені, а демонструють поведінку та висловлюють почуття умовного персонажа. Зазвичай це набагато легше, ніж діяти від себе особисто. Рольова гра є ефективним методом апробації нових моделей поведінки. Вона дає змогу «відчути на собі» всі емоції, які можуть виникнути під час такої ситуації, та відпрацювати найбільш оптимальну модель поведінки у безпечних умовах.. Рольова гра вимагає певних навичок від тренера і від учасників тренінгу. Щоб добре її організувати треба:

· описати модельну ситуацію, яку треба інсценувати;

· розказати учасникам, як вони мають діяти, запропонувати сценарій або вони можуть навести свій варіант сценарію;

· відібрати охочих або розкутих енергійних учасників, щоб вони продемонстрували сценку перед класом. Оберіть і для себе одну з провідних ролей;

· використовувати допоміжний реквізит: капелюшки, картки з іменами, костюми, маски - усе, що можна виготовити на місці або приготувати заздалегідь;

· якщо можливо обіграти ситуацію з гумором;

· після закінчення сценки обов'язково обговорити її;

· об'єднати клас у групи, нехай вони зіграють між собою цю чи подібну сценку. Таким чином можна уникнути ніяковості, спричиненої необхідністю виступати перед усім класом.

Наведемо фрагмент тренінгу з підготовки вчителів до викладання предмета «Основи здоров'я» (рольова гра «Як сказати ні»).

Учасники об'єднуються у чотири групи, кожна з яких отримує ситуацію, у якій треба відмовитись від запропонованого, треба обіграти такі ситуації:

Ситуація 1. Дівчинка пропонує своїй подрузі спробувати покурити цигарку. Вона настійливо доводить, що це круто, модно та ніхто про це не дізнається.

Ситуація 2. Хлопець настійливо пропонує знайомому піти до його друзів і зробити татуювання.

Ситуація 3. Юнак прийшов у гості до свого друга, побачив, що її батьків нема вдома. Він починає пропонувати понюхати клей.

Ситуація 4. Дві дівчинки прийшли на день народження, та одна пропонує іншій випити алкогольний напій, щоб підняти настрій.

Після цього проводиться обговорення. Тренер пропонує наступні питання:

· Що ви відчували, коли грали свою роль?

· Що було легше робити: умовляти, чи відмовлятись від запропонованого?

· Легко було вам казати «Ні»?

Після завершення обговорення тренером робиться висновок.

Отже, застосування інтерактивних технологій під час проведення уроків з основ здоров'я є ефективним, привабливим та цікавим методом роботи з учнями, завдяки якому підвищується інтерес до уроків з основ здоров'я, так і до мотивації вести здоровий спосіб життя, запобігати небезпечним ситуаціям, що оточують людину, застосовувати набуті знання на практиці, цінувати і берегти своє здоров'я і здоров'я оточуючих.

ВИСНОВКИ

У процесі виконання педагогічного дослідження з'ясовано основні аспектиформування навичок здорового способу життя та методики навчання основам здоров'я молодших школярів у другому класі, виявлено чинники формування освітнього середовища, які сприяють зміцненню здоров'я учнів початкових класів: оптимізація режиму навчання і відпочинку, нормалізація рухової активності; використання у навчально-виховному процесі здоров'язбережувальних технологій, створення позитивного психологічного клімату в школі; психолого-педагогічні і організаційно-педагогічні умови, які забезпечують комфорт учнів за допомогою гуманізації і демократизації навчально-виховного процесу; санітарно-гігієнічні умови. У ході дослідження також з'ясовано, що розмаїття чинників, які несприятливо впливають на організм учнів, обумовлює необхідність використання комплексної програми, що охоплює соматичні (фізіологічні), психологічні, соціальні, моральні та педагогічні компоненти. Такий підхід має бути спрямований не лише на оздоровлення учнів, а й на формування у педагогів та батьків культури здоров'я. Провідну роль у реалізації цих завдань покликана відіграти система освіти, що має об'єднати зусилля дітей, батьків, педагогів в організації повноцінної життєдіяльності учнів.

Здійснивши аналіз відповідної психолого-педагогічної літератури нами уточнено зміст поняття «здоров'язберігаюче середовище», під яким науковці-педагоги розуміють як сукупність певних умов (гігієнічних, медичних, психологічних, педагогічних); застосування активних форм і методів навчання, спрямованих на збереження й зміцнення здоров'я учасників навчально-виховного процесу; обізнаність педагогів і учнів зі способами збереження здоров'я і дотримання ними здоров'язбережувальної поведінки; вироблення в педагогів ціннісного ставлення до власного здоров'я і здоров'я школярів. Визначено особливостіорганізація навчально - виховного процесу початкової школи в контексті здоров'язбереження молодших школярів та обґрунтованороль курсу «Основи здоров'я» у формуванні здоров'язберігаючого середовища у початковій школі.

Нами також обґрунтованопсихолого-педагогічні чинники та методику навчання основам здоров'я учнів другого класу. До основних психолого-педагогічні чинники навчання основам здоров'я молодших школярів у другому класі:цілеспрямований характер усього навчально-виховного процесу щодо формування культури здоров'я учнів; оновлення змісту початкової освіти згідно нових вимог освіти та використання здоров'язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі учнів другого класу; створення здоров'язбережувального освітнього середовища та використання його педагогічних можливостей; залучення школярів до активної рухової активності та врахування індивідуальних можливостей учнів в умовах конкретної освітньої установи; залучення всіх учасників освітнього процесу до різноманітних форм діяльності щодо збереження та зміцнення здоров'я, організаційних форм і методів навчального процесу відповідно до загальної мети здоров'язбережувальних освітніх технологій.

Методика навчання предмету «Основи здоров'я у другому класі» передбачає використання багато наочного матеріалу, що дозволяє швидко засвоїти нові теми, а також значну кількість ігрових форм діяльності учнів, прояви їх творчої активності.Особливістю структури уроків з «Основи здоров'я» у другому класі має бути гнучкість, органічне поєднання навчально-пізнавальної та оздоровчо-рухової діяльності учнів, включати різні види діалогу, групової співпраці, рухові вправи. Практичні роботи, зазначені в програмі, виконуються учнями в практично-дієвій формі під час опрацювання відповідної теми для досягнення мети уроку або вдома з батьками.У рамках курсу «Основи здоров'я» можуть використовуватись такі методи: дискусії, рольовіігри, проблемні ситуації тощо. Безумовно, корисною є організація фізкультурних хвилинок, ігор, екскурсій на природу, в музеї, спортивнихзмагань у рамках «Днів здоров'я», «Днів сімейного здоров'я»та інших традиційних і нетрадиційних форм навчально-виховної роботи з учнями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

педагогічний школяр здоров'є навчальний

1. Бібік Н.М. Основи здоров'я. Підручник для 2 класу: Реком. МОНУ/ Н.М.Бібік, Т.Є.Бойченко, Н.С.Коваль, О.І.МанюкНавчальна книга, 2003р. - 201с.

2. Бойченко Т. Валеологія -мистецтво бути здоровим // Здоров'я та фізична культура. - 2005. - № 2- С. 1-4.

3. Борисова І.П. Забезпечення здоров'язберігаючих технологій в школі / І. П. Борисова // Довідник керівника освітньої установи. - 2005. - № 10. - с. 84 - 92.

4. Ващенко О. Як створити школу сприяння здоровю /О. Ващенко,

С. Свириденко. - К.: Шкільний світ, 2008. - 132 с.

...