Типи порушень артикуляційної моторики та особливості їх корекції

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Типи порушень артикуляційної моторики та особливості їх корекції

Гаврилова Н.С.

Актуальність дослідження

Проблема корекції порушень артикуляційної моторики була предметом інтересу багатьох науковців, які вивчали її при різних вадах мовлення: дислалії (О. Ревуцька, М. Савченко, Л. Федорович, М. Шеремет та інші), дизартрії (О. Архіпова, Н. Пахомова та інші), ринолалії (С. Конопляста та інші), моторній алалії (Є. Соботович). Вона і надалі залишається цікавою для наукового пошуку. Хоча і були вивчені особливості артикуляційної моторики у зазначених категорій дітей, а також особливості їх корекції шляхом застосування артикуляційних та дихальних вправ (Ю. Рібцун, В. Тищенко та інші), прийомів масажу (О. Архіпова, Л. Бєлякова, О. Дьякова, О. Новікова та інші),вони потребують подальшої систематизації та визначення правил організації та проведення корекції з урахуванням причин виникнення цих порушень у дітей, місця та обсягу їхньої локалізації, типу порушення артикуляційної моторики.

Метою цього етапу проведення нами дослідження було визначення правил організації, послідовності та особливоcті здійснення корекційного навчання при наявності порушень артикуляційної моторики відповідного типу.

Із метою формування артикуляційної моторики традиційно використовують логопедичний масаж, артикуляційні та дихальні вправи, а також супровідні рухи органів артикуляції, які можуть бути уже знайомими дитині і виникають у різних життєвих ситуаціях.

Аналіз наукових джерел.Визначено, що в основу методики проведення логопедичного масажу було покладено лікувальний класичний та точковий масаж, широко описаний у багатьох джерелах (Р. Кошелевський, М. Степашко, Л. Сухостат та інші).Відповідно рекомендовано застосовувати при проведенні масажу в області обличчя та органів артикуляції легші за інтенсивністю впливу прийоми: погладжування, розтирання, легку вібрацію. Традиційно масаж рекомендовано починати і закінчувати прийомами легкого впливу (погладжуванням та вібрацією), які чергують з більш інтенсивним розтиранням.

Значний внесок у методику проведення логопедичного масажу при дизартрії та ринолаліїзробили такі науковці, як О. Архіпова, Л. Бєлякова, О. Дьякова, О. Новікова, М. Поваляєва та інші. Ними було сформовано комплекси прийомів артикуляційного масажу для розслаблення і активізації м'язів. Було визначено, що з метою розслаблення більшою мірою використовують прийоми легкого впливу - погладжування і вібрацію, а для активізації необхідно використовувати інтенсивніший вплив, який досягається шляхом застосування прийомів розтирання.О. Архіпова виявила, що при наявності млявого тонусу логопедичний масаж спочатку проводиться в області основних м'язів, що забезпечують утворення та утримування артикуляційної позиції, а потім в області додаткових. При спастичній та гіперкінетичній симптоматиці процес корекції здійснюється навпаки: спочатку в області додаткових, а потім основних м'язів. Таким чином організована робота дозволяє зняти підвищений блювотний рефлекс в області язика, сформувати вміння утворювати окремі артикуляційні позиції.

Ю. Рібцун та В. Тищенко було описано ряд вправ з віршованим супроводом, спрямованих на формування статичних артикуляційних позицій та динамічних артикуляційних рухів у дітей з порушеннями артикуляційної моторики при дислалії, ринолалії та дизартрії. Є. Соботович з метою удосконалення артикуляційної моторики та формування диференційованих артикуляційних рухів запропонувала використовувати звуки мовлення. Їх ізольована вимова перед дзеркалом, а також у складах сприяє формуванню уявлення про артикуляцію звука мовлення та забезпечує розвиток вміння переключатися з одного руху на інший.

Проаналізувавши особливості розвитку вимови фонем у дітей в нормі (А. Богуш та інші), мивиявили, що фонеми з'являються у їхньому мовленні поступово, від простіших до складніших в міру того, як розвивається моторика артикуляційного апарату. Це дозволило зробити наступне припущення, що готовність артикуляційного апарату для вимови кожної наступної фонеми повинна бути не стільки повна, скільки достатня, і стосуватися власне тих органів артикуляції, які безпосередньо беруть участь у вимові конкретної фонеми чи групи фонем. Цією позицією, ми вважаємо, слід керуватися при підборі масажних, артикуляційних і дихальних вправ та прийомів, які повинні стосуватися конкретних органів артикуляції і ускладнюватися поступово (чим складніша за артикуляцією фонема, тим складнішими повинні бути і підготовчі вправи, що передують її постановці).

Правила організації та проведення корекційної роботи при різних типах порушень артикуляційної моторики.У процесі роботи над артикуляційною моторикою доцільно формувати у дитини і інші супровідні практичні дії: жування, ковтання, смоктання тощо, а також мімічні позиції: посмішка, наморщування лоба, насуплювання, оскал тощо. Такі позиції можуть бути опорними для формування артикуляції певних звуків мовлення і в цілому добре входять у практику вживання у міру необхідності споживання дитиною їжі, спілкування з оточуючими тощо. Таким чином, у процесі їх застосування дитина самостійно використовуватиме ці рухи та позиції, тренуючи себе і закріплюючи необхідні для артикуляції фонем певні моторні дії та формуючи кінестетичне відчуття, яке виникає при втримуванні позицій. артикуляційний моторика корекційний логопедичний

Ми також взяли до уваги, що у дітей порушення вимови одного конкретного звука мовлення чи групи фонем можуть бути обумовлені якісно різними порушеннями будови та рухливості органів артикуляції. Ця позиція повинна враховуватися при визначенні напрямків проведення масажу, глибини впливу на м'язи органів артикуляції при його виконанні, а також при підборі допоміжних засобів корекції. Для кожної дитини необхідно підбирати вправи для розвитку рухливості органів артикуляції, розвитку дихання та прийоми постановки фонем індивідуально.

У результаті експериментального дослідження(результати дослідження представлені у відповідних наукових публікаціях) нами було виділено п'ять структурних типів порушення артикуляційної моторики, кожен з яких характеризувався відповідною симптоматикою, яка вказувала на порушення певної функції чи психічного процесу та місце локалізації порушення: руховий обмежуючий, активно-руховий, руховий регуляційний, кінестетичнийчутливий, динамічний руховий.Для корекції цих типів порушення були підібрані різні види масажу, вправи артикуляційної та дихальної гімнастики різного рівня складності. На підставі аналізу науково-методичних джерел (О. Архіпова, Ю. Рібцун, В. Тищенко та інших), а також проведеного нами корекційного навчання дітей з різними типами порушення артикуляційної моторики з органічною формою дислалії (46), ринолалією (11), дизартрією (72), та моторною алалією (30), вдалося узагальнити та доповнити правила проведення корекційної роботи для кожного з них.

Тип порушення: обмежуючий руховий.

Причини виникнення:порушення будови периферійних органів артикуляції.

Мета проведення корекційного навчання: формування артикуляційних позицій, необхідних для постановки та правильної вимови звуків мовлення.

Види масажу, які застосовують для корекції зазначеного типу порушення: класичний, самомасаж.

Місце проведення логопедичного масажу.локально, у місці порушення будови органу артикуляції, у межах одного органу артикуляції.

Особливості проведення масажу: прийоми корекційного впливу вибирають диференційовано в залежності від тонусу м'язів - при тонусі норма надають перевагу прийомам легкого впливу (переважно погладжуванню), при слабкості м'язів поруч з легкими застосовують прийоми з інтенсивнішим впливом (розтирання).

Послідовність застосування прийомів логопедичного масажу, артикуляційних та дихальний вправ.Починають корекційну роботу з проведення класичного масажу, поступово вводять елементи самомасажу, пасивні та пасивно-активні артикуляційні вправи, вправи з недовільним, а потім і з самостійним рівнем виконання перед дзеркалом.

Кількість артикуляційних позицій, необхідних для формування.Переважно одна, максимум дві артикуляційні позиції. Зокрема, при наявності короткої під'язикової вуздечкиформують позиції язика «Лопата» та «Гірка вверху»; при прогенії чи прогнатії - позицію зубо-щелепної системи «Парканчик»; при незрощенні верхньої губи - позицію губ «Трубочка»; при незрощенні твердого, м'якого піднебіння і язичка - позицію язичка «Вверху».

Тип порушення: активно-руховий.

Причини виникнення: слабкість тонусу, порушення активності м'язів, мляві парези в області органів артикуляції при наявності уражень в області пар черепно-мозкових нервів та ядер,у яких вони беруть початок.

Мета проведення корекційного навчання: формування активності в межах уражених м'язів та базових артикуляційних позицій для постановки звуків мовлення.

Види масажу, які застосовують для корекції зазначеного типу порушення: класичний, точковий та самомасаж.

Місце проведення логопедичного масажу: в межах м'язів антагоністів, що забезпечують формування артикуляційної позиції. Спочатку проводять масаж в області м'язів, що активізуються в процесі утворення позиції, а потім тих, що розслабляються.

Особливості проведення масажу:при проведенні масажу надають перевагу використанню прийомів з глибшим інтенсивнішим впливом, дозовано більше використовують прийомів розтирання по відношенню до погладжування. За умови правильно проведеного масажу в області м'язів можуть з'явитися больові відчуття, у цьому випадку масаж знімають, його заміняють артикуляційними та дихальними вправами.

Послідовність застосування прийомів логопедичного масажу, артикуляційних та дихальних вправ.Починають логопедичну роботу з прийомів проведення класичного та точкового масажу.У наступному вводять прийоми пасивної та пасивно-активної артикуляційної гімнастики, а тоді самомасаж та вправи з довільним рівнем виконання рухів перед дзеркалом, і лише вкінці формуємо недовільний рівень артикуляційної моторики.

Кількість артикуляційних позицій, необхідних для формування.У залежності від ступеня складності порушення, кількість артикуляційних позицій може бути від однієї до тринадцяти (базові артикуляційні позиції, необхідні для постановки звуків мовлення). Зокрема, відкривання-закривання рота та втримування зубів зімкненими - «Голодний вовк», «Парканчик»; розтягування кутиків губ при відкритому роті - «Посмішка», «Напружена посмішка»; опускання нижньої губи так, щоб було видно нижні зуби - «Оскал»; витягування губ вперед, лабіалізація - «Трубочка»; розтягування губ при закритому роті і втримування їх міцно зімкнутими - «Качечка»; кінчик язика впирається в нижні зуби, спинка язика широка і вигнута вверх - «Кішечка сердиться»; кінчик язика відтягується від нижніх зубів при широко відкритому роті, задня частина язика піднята вверх - «Гірка внизу»; кінчик язика широкий, піднятий вверх і торкається до верхніх зубів з внутрішнього боку при широко відкритому роті - «Гірка вверху»; кінчик язика гострий, впирається у верхні зуби, спинка язика вузька - «Голочка»; спинка язика опущена вниз, м'яке піднебіння активізується, язичок піднятий вверх; висовування широкого за формою язика при відкритому роті таким чином, щоб його кінчик закривав нижню губу - «Лопата»; сильним кінчиком язика натиснути на нижні (чи верхні) зуби - «Почистити кінчиком язика зуби»; м'яке піднебіння і язичок при широко відкритому роті і витягнутому вперед кінчику язика підняті вверх - «Вимова звука А».

Тип порушення: руховий регуляційний.

Причини виникнення: спастичний, ригідний та гіперкінетичний парези, викликані ураженням в області однієї з трьох рефлекторних дуг: 1) в області пірамідної системи, великого альфа мотонейрону; 2) в області стріопалідарної системи, малого альфа мотонейрону; 3) в області ретикулярної формації, гамма нейрону.

Мета проведення корекційного навчання: формування навиків контролю за діяльністю м'язів та базових артикуляційних позицій для постановки звуків мовлення.

Види масажу, які застосовують для корекції зазначеного типу порушення: класичний, точковий та самомасаж.

Місце проведення логопедичного масажу.У межах м'язів антагоністів, що забезпечують формування артикуляційної позиції. Спочатку проводять масаж в області м'язів, що розслабляються в процесі утворення позиції, а потім тих, що активізуються.

Особливості проведення масажу: метою є не стільки зняти підвищений тонус м'язів, скільки відрегулювати його (забезпечити узгоджену роботу м'язів-згиначів та розгиначів). На початку, як і при млявому тонусі м'язів, розігрівають їх, але у подальшому більше уваги зосереджують на легких прийомах погладжування та вібрації. У подальшому рекомендовано чергувати прийоми розслабляючого масажу з артикуляційними та дихальними вправами.

Послідовність застосування прийомів логопедичного масажу, артикуляційних та дихальних вправ.На початку проводять класичний і точковий масаж. Потім переходять до виконання з дитиною пасивних, а потім пасивно-активних артикуляційних вправ. На наступному етапі формуємо недовільний рівень виконання дитиною рухів за допомогою спеціальних вправ. І на останньому етапі формуємо довільний рівень виконання рухів шляхом чергування розслабляючого масажу і самомасажу з артикуляційними та дихальними вправами.

Кількість артикуляційних позицій, необхідних для формування.У залежності від ступеня складності порушення, кількість артикуляційних позицій може бути від однієї до чотирнадцяти(базові артикуляційні позиції, необхідні для постановки звуків мовлення). Позиції такіж, як і при активно-руховому типі порушення, лише додатково в окремих випадках є необхідність формувати низько опущену середнючастину язика.

Тип порушення: кінестетичний чутливий.

Причини виникнення: ураження чи незначне недорозвинення в області тім'яної долі кори головного мозку, наслідком чого є незначно знижений тонус м'язів та порушення кінестетичногопраксису, на які вказують неточності при виконанні артикуляційних рухів та рухів пальцями рук.

Мета проведення корекційного навчання: активізація кінестетичної чутливості та формування уявлення про артикуляцію звуків мовлення.

Види масажу, які застосовують для корекції зазначеного типу порушення: класичний та самомасаж.

Місце проведення логопедичного масажу: в межах органу артикуляції, що забезпечує формування перешкоди на шляху струменя повітря, що видихається (місця утворення звука мовлення).

Особливості проведення логопедичного масажу: застосовують лише окремі елементи класичного масажу з застосуванням як легких, так і прийомів інтенсивнішого впливу. При проведенні логопедичної роботи надають перевагу пасивним артикуляційним вправам і елементам самомасажу.

Послідовність застосування прийомів логопедичного масажу, артикуляційних та дихальних вправ.Починаємо процес корекції моторики із застосування елементів класичного масажу та пасивних артикуляційних вправ, покликаних підвищити кінестетичну чутливість в межах органів артикуляції та сформувати уявлення про артикуляційні образи. Поступово переходимо до виконання статичних артикуляційних вправ перед дзеркалом, а потім до вправ з недовільним рівнем виконання з опорою на внутрішньом'язове відчуття без зорового контролю.

Кількість артикуляційних позицій, необхідних для формування.У залежності від ступеня складності порушення, кількість артикуляційних позицій може бути від однієї до дванадцяти (базові артикуляційні позиції, що лежать в основі правильної артикуляції звуків мовлення). Зокрема: «Широко відкритий рот», «Посмішка», «Напружена посмішка», «Оскал», «Округлені губи», «Сильно витягнуті вперед губи», «Нижня губа наближена до верхніх зубів», «Широкий кінчик язика впирається в верхні зуби», «Широкий кінчик язика з силою впирається в нижні зуби», «Кінчик язика відтягнутий від нижніх передніх зубів, корінь язика піднятий вверх», «Широкий кінчик язика наближений до передньої частини твердого піднебіння», «Гострий кінчик язика впирається в верхні передні зуби».

Тип порушення: динамічний руховий.

Причини виникнення: ураження лобної долі кори головного мозку, кінетичних зон, на наявність якого вказують труднощі при переключенні з однієї позиції на іншу, при виконанні послідовно чітко впорядкованих рухів за певним запропонованим зразком.

Мета проведення корекційного навчання: формування вміння переключатися з однієї артикуляційної позиції на іншу та уявлення про диференційовані ознаки протилежних за артикуляцією та подібних за звучанням звуків мовлення.

Види масажу, які застосовують для корекції зазначеного типу порушення: масаж не застосовують.

Послідовність застосування прийомів артикуляційної гімнастики: спочатку відпрацьовуємо динамічні артикуляційні рухи перед дзеркалом із використанням динамічних артикуляційних вправ, після чого переходимо до закріплення виконання цих рухів при вимові антагоністичних звуків мовлення та складів із ними як із зоровою опорою, так із динамічним жестовим супроводом, а також самостійно, без зорового контролю за якістю виконання завдань, а з опорою на кінестетичне відчуття.

Кількість артикуляційних переключень, необхідних для формування.У залежності від ступеня складності порушення, в середньому формують від одного до п'яти артикуляційних переключень. Зокрема, «Напружена посмішка - трубочка», «Легка посмішка - оскал», «Нижня губа наближена до верхніх зубів - широко відкритий рот», «Язик витягнутий вперед - відсовується назад», «Широкий кінчик язика впирається в нижні зуби - піднімається вверх до твердого піднебіння», «Вузький - широкий кінчик язика».

Список використаних джерел

1.Архипова Е.Ф.Логопедическиймассаж при дизартрии. - М.: АСТ: Астрель; Владимир: ВКТ, 2008.- 118 с.

2. Белякова Л.И.Заикание. Учебноепособие для студентовпедагогическихинститутов по специальности «Логопедия» / Л.И. Белякова, Е.А. Дьякова - М.: В. Секачёв, 1998. - 304 с.

3. Конопляста С.Ю. Ринолалія від А до Я. Монографія. - К.: Книга-плюс, - 2015. - 312 с.

4.Кошелевський Р. Основи дитячої рефлексотерапії. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. - 248 с.

5. Новикова Е.Ф. Зондовыймассаж: коррекциязвукопроизношения. Наглядно-практическоепособие. - М.: «Издательство ГНОМ и Д», 2000. - 496 с.

6. Поваляева М.А. Справочник логопеда. - Ростов-на-Дону: «Феникс», 2001. - 448 с.

7. Тищенко В.Як навчити дитину правильнорозмовляти: Від народження до 5 років: Поради батькам. / В. Тищенко, Ю. Рібцун- К.: Літера ЛТД, 2006. - 128 с.

8. Соботович Є.Ф. Вибрані праці з логопедії. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015 - 308 с.

9. Степашко М.В. Масаж і лікувальна фізична культура в медицині: підручник / М.В. Степашко, Л.В. Сухостат. - К.: ВСВ «Медицина», 2010. - 352 с.

Размещено на Allbest.ru