Діагностика моторної алалії: зарубіжний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Діагностика моторної алалії: зарубіжний досвід

К.О. Зелінська-Любченко

Постановка проблеми

Діагностика моторної алалії є досить актуальною проблемою як в Україні, так і за її межами. У закордонних наукових джерелах наголошується на тому, що дослідження моторної алалії повинні забезпечити розуміння відповідних нейронних субстратів і визначити корисні ранні діагностичні біомаркери. Проте, навіть коли така інформація стане доступною, логопедам як і раніше необхідно буде використовувати вже відомі методи дослідження (стандартизовані тести, неформальні оцінки, батьківські спостереження, звіти інших фахівців), щоб виокремити індивідуальні особливості, необхідні для диференціації дітей, у яких є підозра на моторну алалію від дітей із іншими типами порушень мовлення.

Аналіз наукових джерел свідчить, що й на сьогоднішній день жоден тест або поведінкова характеристика не були підтверджені для диференціальної діагностики моторної алалії (тобто немає необхідних і достатніх маркерів). Діагностична задача полягає в диференціації моторної алалії від затримки мовленнєвого розвитку, дизартрії й інших порушень мовлення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у вивчення моторної алалії закордоном внесли D. M. Aram, N. W. Bankson, J. E. Bernthal, T. F. Campbell, B. Davis, B. L. Ekelman, S. G. Fletcher, L. A. Freebairn, F. Gabreлls, J. R. Green, P. K. Hall, A. J. Hansen, L. S. Jordan, F. W. Kraaimaat, B. A. Lewis, B. Maassen, S. Macaluso-Haynes, P. McCabe, S. McLeod, L. Nijland, D. A. Robin, J. B. Rosenthal, R. Schreuder, L. D. Shriberg, S. vanderMeulen, S. L. Velleman та інші. Цікавими для нас є погляди зазначених науковців на критерії діагностики моторної алалії.

Мета статті - на основі аналізу зарубіжних наукових літературних джерел висвітлити питання діагностики моторної алалії.

Виклад основного матеріалу дослідження

Питання про диференціацію моторної алалії через специфічні порушення мовлення є досить складним. Його відносно недавно почали розглядати в клінічній літературі [7, 122-140].

Багато мовленнєвих ознак, які, як вважається, пов?язані з моторною алалією, також виявляються у дітей із більш вираженими порушеннями звуковими [10,105-126].

Специфічні характеристики, які були визначені як ознака моторної алалії, можна розділити на шість основних областей: неспецифічні моторні порушення, виробництво мовлення, просодика, сприймання мовлення, вимова та грамотність. У кожному з цих компонентів робиться акцент на основні недоліки в синхронізації, програмуванні і сенсомоторній координації. Однак через відсутність остаточного діагностичного маркера моторної алалії висновки досліджень обмежені питаннями відбору та об?єднання учасників дослідження. Коли учасники обираються виключно на основі рекомендацій логопедів, важко визначити, які діагностичні критерії при цьому використовувалися.

Фактично, клінічна узгодженність не була продемонстрована в недавніх дослідженнях. B. Davis та K. Forrest повідомили про високі ступені клінічних розбіжностей серед практикуючих логопедів щодо критеріїв діагностики моторної алалії [2; 4].

У досить недавньому дослідженні моторної алалії дві дослідні групи змогли досягти лише 55%-ої домовленості про призначення 35 дітей із порушеннями мовлення в групи з моторною алалією або без неї [12, 575-595]. Ця діагностична невизначеність серед дослідників є основною перешкодою для дослідження основоположного характеру моторної алалії.

На думку E. Strand, ще одним значним обмеженням досліджень дітей із моторною алалією є гетерогенність (поєднання з іншими розладами), а також індивідуальні відмінності в компенсаторних можливостях [13, 291-304].

Через передбачувану низьку поширеністю моторної алалії важко провести великомасштабні дослідження дітей із етіологічно недиференційованими мовленнєвими порушеннями, сподіваючись ідентифікувати характеристики, унікальні для моторної алалії. Більш того, існує багато доказів того, що ознаки моторної алалії не тільки відрізняються у дітей із зазначеним мовленнєвим порушенням, а й змінюються в міру дорослішання дітей [7; 12].

Моторна алалія може являти собою комплекс ознак із різними неврологічними, руховими і поведінковими характеристиками, які можуть бути ідентифіковані тільки за її унікальним профілем навіть із плином часу [3, 237-250]. моторний алалія мовленнєвий поведінка

Зазначені вище шість характеристик, що включаються у дослідження моторної алалії, в основному використовуються для диференціальної діагностики дітей із моторною алалією від дітей із різними типами дизартрії, хоча між цими двома порушеннями мовлення існує і певний збіг. Неспецифічні рухові ознаки моторної алалії, які найбільш часто описуються в літературі (деякі з яких також згадуються як ознаки дизартрії), включають наступне: загальна незграбність, порушення вольових рухів артикуляційного апарату, помірні затримки в розвитку моторики, слабо виражений м?язовий тонус, (гіпер- або гіпочутливість в області порожнини рота) і оральна апраксія [2; 10; 12].

Дослідники Американської асоціації мови, мовлення та слуху (American-Speech-Language-HearingAssociation) також відзначили, що в порівнянні з дітьми без моторної алалії у дітей із цим діагнозом були нижчі показники точності та послідовності виконання рухів рук і обличчя.

Моторні аспекти мовлення, особливо повторення складів і чергування складів, зазвичай використовуються для діагностики моторної алалії як клінічно, так і для відбору учасників дослідження. Корисність цих заходів підтверджена в декількох дослідженнях. Так у роботах В. Davis, Р. McCabe, L. Nijland, B. Maassen, S. vanderMeulenповідомлялося, що максимальне продовження звуку голосних для одиничних складів дозволяє диференціювати дітей із діагнозом дизартрія від дітей із діагнозом моторна алалія. Максимальне подовження звуку і максимальна частота повторення трискладових послідовностей допомагає диференціювати дітей із моторною алалією від дітей із нормою розвитку.

S. G. Fletcher та інші виявили істотні відмінності між дітьми дошкільного і шкільного віку з моторною алалією і дітьми із затримкою мовленнєвого розвитку, які повторювали нескладні та багатоскладові слова. За результатами група дітей із моторною алалією впоралися із цим завданням гірше. Більш того, діти з моторною алалієювідчувалибільшетруднощіву пробах із писемного мовлення в шкільномувіці [5, 15-26].

Списки мовленнєвої поведінки, запропоновані для характеристики моторної алалії, підкріплені дослідженнями і клінічною літературою. Часті характеристики включають в себе деякі функції, які чітко відрізняються від інших порушень мовлення (Р. McCabe), включаючи повільний розвиток мовлення, зниження фонетичних або фонематичних можливостей, множинні звукові помилки, зниження відсотка використання правильних приголосних звуків і незрозумілість. Зазвичай запропоновані характеристики включають зменшений запас голосних, помилки звуковимови, помилки неузгодженості, збільшені помилки в більш довгому або складному складі та формах слів, намацування, незвичайні помилки, постійну або часту регресію (наприклад, втрату слів або звуків, які раніше були засвоєні), відмінності в продуктивності автоматизованої та вольової (спонтанної) діяльності. Однак багато з цих функцій виявлені у дітей, які не відповідають загальній картині моторної алалії, що спонукало деяких рецензентів поставити під сумнів їх діагностичну специфічність для моторної алалії (наприклад, S. Macaluso-Haynes) [9, 243- 250].

Як обговорюється пізніше, багато з цих ознак не узгоджуються з практикою. Наприклад, моторні мовленнєві теорії наголошують на порушенні вибору послідовності звуків, складів і слів на етапі обробки, планування і програмування рухів. У дослідженнях наголошується на необхідності вивчення та усвідомлення причин виникнення моторної алалії, а також визначення її механізмів.

Докладні дослідження відмінностей між дітьми з підозрою на моторну алалію та дітьми з типовим розвитком або з іншими підтипами затримки мовленнєвого розвитку намагалися ідентифікувати діагностичні характеристики моторної алалії. У всіх таких дослідженнях існують обмеження на розробку методики через відсутність впевненості в тому, що у дітей із підозрою на моторну алалію дійсно є цей розлад.

Дослідження B. Maassen, L. Nijland, та S. vanderMeulenпідтверджують, що діти з моторною алалією мають менш передбачувані мовленнєві помилки, ніж діти із нормою розвитку [8, 145-150]. Ці автори надали корисні акустичні дані, що документують відсутність систематичних ефектів даних фонетичних контекстів на певні звуки в мовленнєвому виробництві дітей із моторною алалією. Однак через відсутність контрольної групи дітей із іншими порушеннями мовлення, ця єдина інформація про критерії базувалася на «чітких випадках моторної алалії відповідно до клінічних критеріїв», описаних у дослідженнях P. K. Hall, L. S. Jordan, D. A. Robin [6]. Томуважко оцінити твердження про те, що мінливість цього типу може бути унікальною особливістю моторної алалії [8, 146].

Інші відмінності, які відрізняли дослідники, кількісно включали повільний розвиток мовлення, звукові заміни і пропуски складів. Дослідники порівняли групу дітей із підозрою на моторну алалію з двома іншими групами дітей із іншими порушеннями мовлення. Група дітей із моторною алалією була обрана на основі діагнозу та наявності у дитини принаймні чотирьох критеріїв моторної алалії. Група дітей із моторною алалією відрізнялася від групи дітей із іншими мовленнєвими порушеннями, особливо шкільного віку, звуковою послідовністю мовлення, структурою складів, помилками вимови голосних, незвичайними типами помилок і збереженням їх у мовленні.

У шкільному віці в дітей із моторною алалією було більше мовленнєвих помилок ніж у дітей з іншими порушеннями мовлення, відзначалися незвичайні та часті помилки в складовій послідовності та у розмовному мовленні.

J. E. Bernthal, і N. W. Banksonвикористовували дуже ретельну процедуру ідентифікації учасників із моторною алалією, включаючи діагностику фахівцем з розвитку мовлення на основі скринінгового тесту розвитку моторної алалії, завдання для оцінки рухового розвитку та можливості програмування мовлення. Потім група з трьох фахівців з мовленнєвого розвитку оцінювала кожну дитину за шкалою від 1 (не моторна алалія) до 5 (безумовно моторна алалія) на основі списку з 17 характеристик моторної алалії. 36 дітей, включених в дослідження, мали середній рейтинг щонайменше 3. У них також були інші супутні мовленнєві, соціальні та поведінкові порушення. Метою дослідження було спробувати виявити більш широкі комунікативні профілі дітей із моторною алалією [1, 53-66].

Після цієї процедури ідентифікації з учасникам було проведено оціночні тести, а результати випробувань були піддані ретельному аналізу. Дванадцять з учасників, які були оцінені як такі, що мають високу ймовірність моторної алалії, мали значні недоліки в наступних областях в порівнянні з іншими учасниками: зрозумілість мовлення, лексика, вимова приголосних, поведінка. Акустичні аналізи були використані декількома авторами для більш точного опису відмінностей у вираженні мовлення дітей із моторною алалією. Учасники з моторною алалією в цих дослідженнях продемонстрували зниження диференціації органів артикуляції, зниження диференціювання голосних, більш часті помилки у вимові складів, відсутність впливу кордонів складу або форми складу на артикуляцію, відсутність міжзубної вимови, які були менш передбачуваними в акустичному відношенні в будь-якому конкретному фонетичному контексті (В. Maassen, L. Nijland). Дослідники також відзначили, що діти з моторною алалією мали гірші результати ніж діти із нормою розвитку, за показниками артикуляції та точності вимови голосних.

У зарубіжній літературі зустрічаються твердження про те, що особи, підозрювані в наявності моторної алалії, мають атипову просодику, включаючи різні типи просодичних дефіцитів (В. Davis, Р. McCabe, L. D. Shriberg). Також часто відзначаються в них подовжена вимова звуків, тривалі паузи між звуками, складами або словами. Змінний носовий резонанс (іноді гіпоназальність, іноді гіперназальність) також відзначений в літературі клінічних досліджень.

В цілому, література залишається непереконливою щодо того, чи існують відмінності в мовленнєвих профілях дітей із моторною алалією в порівнянні з дітьми з іншими мовленнєвими порушеннями.

Теорії про природу моторної алалії засновані на обмеженій кількості спостережень. Існує загальна узгодженість в тому, що характеристики моторної алалії, можуть змінюватися в дитини залежно від часу, а ступінь вираженості цього мовленнєвого порушення може варіюватися від легкого до важкого.

Висновки і перспективи подальших розвідок

Отже, спираючись на аналіз зарубіжних досліджень із діагностики моторної алалії, слід відзначити, що однозначних результатів виникнення та проявів цього мовленнєвого порушення немає. Тому питання диференціальної діагностики зазначеного мовленнєвого порушення й досі є відкритим

Вбачаємо перспективи подальших розвідок у дослідженні етіології, патогенезу та корекції моторної алалії.

Бібліографія

1. Bernthal J. E.Articulation and phonological disorders / J. E. Bernthal, N. W. Bankson// Clinical Linguistics & Phonetics, Boston - 2004, - № 19 - P. 53-66.

2. Davis B. Differential diagnosis and treatment of developmental apraxia of speech in infants and toddlers / B. Davis, S. L. Velleman //.Infant-Toddler Intervention: TheTransdisciplinary Journal-2000 - №10, - P. 177-192.

3. Ekelman B. L.Syntacticfindingsindevelopmentalverbalapraxia / B. L. Ekelman, D. M. Aram // Journal of Communication Disorders-1983 - № 16- P.237-250.

4. Forrest K. Diagnostic criteria of developmental apraxia of speech used by clinical speech-language pathologists / K.Forrest //American Journal of Speech-Language Pathology-2003 - №12- P. 376- 380.

5. Fletcher S. G. Are oral-motor exercises useful in the treatment of phonological/articulatory disorders? / S. G. Fletcher //Seminars in Speech and Language-2002 - №23- P.15-26.

6. HallP. K.Developmentalapraxiaofspeech: Theoryandclinicalpractice / P.K. Hall, L. S. Jordan, D. A. Robin //ActaPжdiatrica-1993 - № 85- P. 1197-1201.

7. LewisB. A.School-age follow-up of children with childhood apraxia of speech / B. A. Lewis, L. A. Freebairn, A. J. Hansen, S. K. Iyengar, H. G. Taylor // Language, Speech, and HearingServices in Schools- 2004- №35- P.122-140.

8. Maassen B. Coarticulation within and between syllables by children with developmental apraxia of speech / B.Maassen, L.Nijland, S. van der Meulen// Clinical Linguistics &Phonetics-2001 - №15- P. 145-150.

9. Macaluso-HaynesS.Developmental apraxia of speech: Symptoms and treatment / S. Macaluso-Haynes // Clinical management of neurogenic communication disorders - 1978 - № 66 F. - P. 243- 250.

10. McCabe P. Features of developmental dyspraxia in the general speech impaired population?/ P.McCabe, J. B.Rosenthal, S.McLeod //Clinical Linguistics and Phonetics- 1998- № 12-P.105-126.

11. Nijland L.Coarticulation patterns in children with developmental apraxia of speech / L. Nijland, B.Maassen, S.van der Meulen, F.Gabreлls, F. W. Kraaimaat, R. Schreuder //ClinicalLinguistics and Phonetics-2002-№ 16- P. 461-483.

12. ShribergL. D.A diagnostic marker for childhood apraxia of speech: The coefficient of variation ratio / L. D. Shriberg, J. R. Green, T. F. Campbell, J. L. McSweeny, A. R. Scheer // Clinical Linguistics and Phonetics-2003 - №17-P.575-595.

13. Strand E. Darley's contributions to the understanding and diagnosis of developmental apraxia of speech / E. Strand //Aphasiology-2001- №15-P. 291-304.

Размещено на Allbest.ru