Основні закономірності диференційованого підходу до дітей з порушеннями психічного розвитку в інклюзивному освітньому процесі

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Основні закономірності диференційованого підходу до дітей з порушеннями психічного розвитку в інклюзивному освітньому процесі

О.Г. Ферт

Анотація

Відомості про автора: Ферт Ольга Григорівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри корекційної педагогіки та інклюзії факультету педагогічної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка. Львів, Україна. У колі наукових інтересів: навчання дітей з розладами поведінки та емоцій (гіперактивний розлад з дефіцитом уваги), формування системи комплексної допомоги дітям з порушеннями психічного розвитку, інклюзивна освіта.

Ферт О.Г. Основні закономірності диференційованого підходу до дітей з порушеннями психічного розвитку в інклюзивному освітньому процесі. У статті аналізуються основні закономірності диференційованого підходу до дітей з порушеннями психічного розвитку в інклюзивному освітньому процесі. Наголошується на пріоритетності поведінкових та соціальних цілей перед навчальними у структурі індивідуальної програми розвитку.

Виявлено, що диференційований підхід до дітей з порушеннями психічного розвитку повинен бути сфокусованим на потребах одразу усіх учнів, базуватись на результатах ретельного психолого-педагогічного вивчення, зосереджуватися на якості засвоєння, а не на кількості навчального матеріалу. Загалом диференційований підхід в інклюзивному освітньому процесі повинен бути центрованим на дитині та відповідати принципам універсального дизайну у навчання.

Ключові слова: диференційований підхід, діти з порушеннями психічного розвитку, інклюзивний освітній процес, універсальний дизайн у навчанні.

психічний освітній навчання інклюзивний

Аннотация

Ферт О.Г. Основные закономерности дифференцированного подхода к детям с нарушениями психического развития в инклюзивном образовательном процессе. В статье анализируются основные закономерности дифференцированного подхода к детям с нарушениями психического развития в инклюзивном образовательном процессе. Подчеркивается приоритетность поведенческих и социальных целей перед учебными в структуре индивидуальной программы развития.

Выявлено, что дифференцированный подход к детям с нарушениями психического развития, должен быть сфокусированным на потребностях всех детей одновременно, базироваться на результатах подробного психолого-педагогического обследования, быть сосредоточенным на качестве усвоения, а не на колличестве учебного материала.

В целом, дифференцированный подход в инклюзивном образовательном процессе должен быть сосредоточенным на ребенке и отвечать принципам универсального дизайна в обучении.

Ключевые слова: дифференцированный подход, дети с нарушениями психического развития, универсальный дизайн в обучении.

Annotation

Olga G. Fert Basic Regulations of the Differential Approach to Children with Mental Disorders in the Inclusive Educational Process

The article analyzes the main regularities of the differentiated approach to children with mental disorders in the inclusive educational process. It emphasizes the priority of behavioral and social goals before the learning goals in the structure of an individual development program.

It was found that a differentiated approach to children with mental disorders should be focused on the needs of all students at once, based on the results of the psychological and pedagogical assessment, focus on the quality of learning, rather than on the amount of educational material. In general, a differentiated approach in the inclusive educational process should be centered on the child and follow the principles of universal design in education.

Consequently, the inclusive educational process is the process of involving the child with a disorder of psychophysical development . If we talk about mental development, as the regular changes in mental processes in time, reflected in their quantitative and qualitative indicators, the role of the environment in which the child grows and educates becomes absolutely clear. The process of mental development includes: the development of the cognitive activity of the child, the formation of a system of attitude to reality and to himself, mastering the system of various practical and mental actions that provide an opportunity for productive activity. Despite different points of view, regarding some issues of mental development of the child, and the problem of indicators of development is the subject of acute disputes, all advanced psychologists and educators see in the process of child development a very complex phenomenon of social lifento the learning environment at the place of residence, with the full provision of appropriate correction of developmental abuses in order to maximize the inclusion of the child in the social environment, in accordance with the legal approach to understanding disability and special needs in general.

It is impossible to ignore the importance of selecting key personnel for the successful implementation of inclusive changes, key responsible staff and is intended to become the core of a multidisciplinary team of professionals who will study the child, provide appropriate support and organize effective collaboration with parents. The cooperation of all participants in the inclusive process will contribute to their willingness and willingness to work towards achieving the goals of inclusion.

Key words: differentiated approach, children with mental disorders, inclusive educational process, universal design in education.

Постановка проблеми. Проблема диференційованого підходу до дітей з порушеннями психічного розвитку розглядалась у працях таких вчених як А.І.Капустін , І.Г. Єременко, В.М.Синьов, М.П. Матвєєва, Островська К.О., Шульженко Д.І. та інших. Сучасний погляд на диференційований підхід у навчанні дітей з порушеннями психічного розвитку висвітлено у працях таких зарубіжних вчених С.N. Tomlinson, S.Rief та інших.

Проблема відповідної соціальної реабілітації, виховання і навчання дітей з порушеннями психічного розвитку лежить на межі перетину медичної, психологічної та педагогічної наук. Сьогодні під впливом сучасних тенденцій реформування освіти ми розглядаємо навчання дітей з особливими потребами як динамічний процес, що характеризується, науковістю, системністю, послідовністю, розглядає родину як невід'ємного учасника процесу вивчення, виховання, навчання та соціальної реабілітації дитини.

Метою статті є аналіз основних закономірностей диференційованого підходу до дітей з порушеннями психічного розвитку в умовах інклюзивного освітнього середовища, яке формується сьогодні в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій Ми розглядаємо освіту як цілісну систему, що забезпечує правовий підхід до розуміння потреб людини, в тому числі людини з інвалідністю. Після зміни поглядів на процес реабілітації дитини з особливостями психофізичного розвитку, зміни розуміння інвалідності від медичної моделі до соціальної у 70-хх роках минулого століття, людство пройшло значний шлях до усвідомлення нових стандартів у допомоги людям з особливими потребами. Загалом цей процес почався ще на початку другої половини ХХ століття, коли після двох нищівних світових воїн людство почало усвідомлювати той факт, що інвалідність є частиною нашого життя і в будь який момент може стосуватися кожної людини. Першим документом, що визнавав рівність усіх включно з людьми з інвалідністю стала «Загальна Декларація прав людини», прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 1948 року. Ці процеси зумовили реформування і освітньої системи. Сьогодні правова модель інвалідності є пануючою і найбільш прогресивною. «Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю» ратифікована Україною 16 грудня 2009 року зумовила розвиток нашої країни в керунку інклюзивних цінностей, адже забезпечення інклюзії соціальної і навчальної є однією з основних вимог виконання Конвенції і причетності до сучасних міжнародних суспільно-політичних тенденцій. Часто поняття інклюзії та інклюзивної освіти в Україні є хибним, оскільки ставиться на противагу корекційній освіті. Насправді, коли ми говоримо про інклюзію, ми говоримо про забезпечення права на освітні та інші необхідні послуги за місцем проживання у контексті забезпечення людини з особливими потребами усіма правами на рівні з тими, хто таких потреб не має. Корекційна складова є невід'ємним елементом інклюзивної освіти і соціальної інклюзії загалом. Умови спеціального класу, або спеціального навчального закладу можуть стати сходинкою до подальшої інклюзії для дітей зі складними комплексними порушеннями, сьогодні ми розглядаємо спеціальну і загальну освіту як невід'ємні елементи забезпечення інклюзії осіб з особливими потребами у контексті правової моделі інвалідності.

Такі вчені як І.Г. Єременко, В.М.Синьов, та інші розглядають корекцію як найважливішу складову соціального, а саме освітнього впливу на дитину з порушеннями розвитку, як спеціально організований педагогічний процес спрямований на послаблення, подолання порушень розвитку, запобігання їм, з метою максимального наближення дитини з порушеним розвитку до норми [1, с.208-215]

Принцип корекційної спрямованості навчально-виховного процесу повинен обов'язково реалізовуватися в інклюзивному освітньому середовищі.

За твержденням Синьова В.М. для корекційної ефективності впливу навчально-виховного процесу на розвиток учнів він повинен системно впливати на змістові, діяльнісні, особистісні компоненти інтелекту. Корекційно спрямований педагогічний процес повинен бути скерованим на формування вищих психічних функцій із забезпеченням їх усвідомлення та підвищенням ефективності [ 1.с.394-402]

Отже, інклюзивний освітній процес - це процес залучення дитини з порушеннями психофізичного розвитку до навчального середовища за місцем проживання із цілковитим забезпеченням відповідної корекції порушень розвитку з метою максимального включення дитини у соціальне середовище у відповідності з правовим підходом до розуміння інвалідності та особливих потреб загалом.

Тут неможливо не згадати про важливість вибору ключового персоналу для успішного впровадження інклюзивних змін, ключовий відповідальний персонал і покликаний стати стрижнем мультидисциплінарної команди фахівців, яка буде вивчати дитину, забезпечувати відповідний супровід і організовувати ефективну співпрацю з батьками. Співпраця усіх учасників інклюзивного процесу сприятиме формуванню в них бажання й готовності працювати над досягненням цілей інклюзії в довготерміновій перспективі [4. c. 278-292]. Якщо члени команди залучені до реалізації певного проекту, вони почуваються частиною спільної справи, в них формується більш відповідальне ставлення. Важливо, щоб керівництво школи створювало відповідні умови для забезпечення лідерства у шкільних командах, забезпечувало підтримку найбільш активного персоналу і створювало умови для ефективної реалізації ідей [1, c. 155-168].

Виклад основного матеріалу. Надзвичайно важливою складовою ефективної організації інклюзивного навчання є відповідна підготовка вчителів. Існують два шляхи набуття знань та якостей ефективного інклюзивного вчителя. Перший - через допрофесійну підготовку, другий пов'язаний із професійним розвитком учителя-практика. Вчителям початківцям необхідно мати відповідні базові знання, що дають можливість ефективного професійного вдосконалення. Учителі, які в перший рік своєї роботи скористалися можливостями додаткового навчання в межах додаткових професійних курсів, більш упевнено підходили до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами та зауважували, що їм вдалося збагатити свої навички в цій галузі.

Одним із найважливіших чинників упровадження інклюзивної форми освіти є відповідне навчально-методичне забезпечення. Сюди ми відносимо поняття універсального дизайну у навчанні, диференціованого викладання та створення відповідної індивідуальної програми розвитку.

На основі аналізу впровадження інклюзивних змін у школах Львівського регіону можна виділити чотири основні складові універсального дизайну у навчанні.

1. Архітектурна доступність. Для того, щоб забезпечити інклюзивний освітній процес у навчальному закладі необхідно зробити його доступним для людей з різними видами інвалідності, в тому числі і тих, що мають вади опорно-рухового апарату, загалом це стосується не лише загальноосвітніх, а також і спеціальних закладів. Загалом сьогодні, в контексті реалізації інклюзивної освітньої політики та забезпеченні принципів ратифікованої Україною «Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю», усе оточуюче середовище має бути якомога більш доступним для усіх верств населення.

2. Наступною складовою є матеріально-технічне забезпечення навчального закладу сюди належать усі предмети, які забезпечують як фізичну, так і методичну доступність навчального процесу для усіх без винятку дітей. Для дітей з вадами опорно-рухового апарату - це наявність пандуса, ліфта, відповідно обладнаних туалетних і класних кімнат, для дітей із сенсорними порушеннями, а також дітей із порушеннями психічного розвитку йдеться про організацію середовища згідно їхніх індивідуальних потреб. Загалом порушення можуть бути комплексними, тому кожен інклюзивний навчальний заклад повинен мати відповідне матеріально-технічне забезпечення і бути готовим прийняти дитину з будь-якими порушеннями. Це є основним змістом інклюзивної освіти як такої.

3. Методичне забезпечення є також невід'ємною складовою універсального дизайну у навчанні, а відтак і забезпеченні інклюзивного освітнього процесу. До методичного забезпечення належать програми спеціальної та загальноосвітньої школи, які на сьогодні існують в Україні. Також сюди відноситься індивідуальна програма розвитку, яку складає мультидисциплінарна команда фахівців навчального закладу, а також індивідуальний навчальний план і індивідуальна навчальна програма, які є структурними компонентами індивідуальної програми розвитку і складаються на основі вивчення дитини за потребою, в основному для дітей із зниженим інтелектом. Окрім того, до методичного забезпечення відносяться підручники і усі навчальні матеріали, які використовуються у навчальному закладі.

4. Також ключовою складовою універсального дизайну у навчанні є відповідно підготовлені людські ресурси. До людських ресурсів, задіяних в інклюзивному освітньому процесі, ми відносимо керівників усіх рівнів починаючи від керівництва Держави до керівника навчального закладу, а також усіх педагогічних працівників усіх рівнів освіти, включно з викладачами вищих педагогічних навчальних закладів, а не лише вчителів. Оскільки забезпечення вимог інклюзивного освітнього процесу неможливо досягти без кваліфікованого персоналу, навіть за умови найкращого матеріально-технічного забезпечення.

Отже, універсальний дизайн у навчанні - це спосіб організації діяльності з опанування матеріалу шкільної програми таким чином, щоб вона була доступною для всіх, а сфера диференційованого викладання лежить у площині педагогічних прийомів і методів, тобто означає власне спосіб впровадження.

Ця відмінність є досить суттєвою. “Універсальний дизайн у навчанні” передбачає не лише планування, а “диференціація” - не лише його впровадження. Це пояснюється тим, що диференційований підхід до викладання необхідно застосовувати ще на етапі розробки індивідуальної програми розвитку. його розробки, тобто дизайну; спосіб побудови навчальних завдань, своєю чергою, має безпосередній вплив на їх впровадження (методику викладання).

Для розвитку та формування особистості велике значення має диференціація викладання. Довгий час у педагогічній психології під диференційованим викладанням розуміли форму організації навчального процесу, при якій учитель працює з групою учнів, сформованою з урахуванням загальних індивідуально-психологічних особливостей, що мають значення для навчального процесу. Єременко І.Г пропонує диференціювати зміст навчального матеріалу, а також методику роботи з ним з ними, виходячи з різних навчально-виховних можливостей дітей з порушеним розвитком. [1. c.116]. Диференційований підхід до різних груп учнів з врахуванням типологічних особливостей їхньої нейродинаміки, розумової працездатності, цілеспрямованості і самостійності у діяльності, її мотивації, волевих якостей, навченості і навчаємості проявляється не лише у диференціації програмних вимог засвоєння відповідного навчального матеріалу, але й, головним чином, в диференціації корекційних навчальних та виховних впливів, стверджує Синьов В.М. [1с.423].

Ці думки є основою диференційованого підходу до побудови навчального процесу, але сьогодні, на вимогу часу, ми повинні перенести акцент з диференційованого викладання в межах однорідної групи дітей на диференційоване навчання в умовах загальноосвітнього середовища, де контингент дітей є дуже різноманітним. Диференційоване навчання сьогодні - це забезпечення індивідуальних потреб усіх учнів в умовах освітнього середовища, як загальноосвітнього так і спеціального. Парадигма спеціальної освіти змінюється, сьогодні ми розглядаємо спеціальну освіту, як засіб більш глибокого корекційного впливу на найбільш складних дітей з метою їх найкращої соціалізації та включення у соціальне життя суспільства.

Ми повинні ретельно вивчати індивідуальні особливості дитини, і диференційоване навчання виступає як умова та засіб індивідуалізації. На відміну від диференційованого підходу, сучасне традиційне навчання означає авторитарну пояснювально-репродуктивну систему без належного урахування індивідуально-психологічних особливостей школярів.

Парадигма традиційного навчання скерована на засвоєння знань, вмінь, навичок, стандартів навчання, зберігає пріоритет інформованості особистості над її розвитком і культурою, перевагу раціонально-логічної сторони пізнання над чуттєво-емоційною [3].

“Диференціація забезпечує систематизований підхід до навчання різнопланового дитячого колективу та є важливою складовою в плануванні навчального процесу” . Тобто при плануванні уроків у інклюзивному класі вчитель має враховувати власне зміст та технологію його викладання.

.Диференціований підхід у інклюзивному освітньому процесі базується на наступних переконаннях: учні одного віку відрізняються за їхньою готовністю до навчання, інтересами, навчальними стилями, досвідом, схильностями до певних предметів, життєвими обставинами, а також особистим рівнем незалежності, пов'язамим з особистим досвідом. Різниця між учнями, навіть якщо говорити про збережений інтелект і незначні проблеми з поведінкою пов'язані із порушеннями психічного розвитку, є достатньо суттєвою для того, щоб значно впливати на те, що діти можуть вивчати, як вони можуть це вивчати і якої підтримки вони потребують від педагогів, щоб вивчати це добре. Учні будуть демонструвати найкращі навчальні досягнення, коли дорослі м'яко скеровують їх у навчальну діяльність де вони можуть працювати без допомоги. Найкращі досягнення учні демонструють тоді, коли є зв'язок між навчальною програмою, їхніми інтересами і життєвим досвідом. Ці положення узгоджуються із «принципом корекції, що йде згори вниз» за Г.М. Дульневим. Про важливість причинного мислення, зв'язок навчального матеріалу і власної практичної діяльності наголошує Синьов В.М. [1. c.403].

Загалом, диференційований підхід до дітей з порушеннями психічного розвитку повинен бути сфокусованим на потребах одразу усіх учнів, більш зосереджуватися на якості, а не на кількості навчального матеріалу, включати в себе, в першу чергу, корекцію поведінки та покращення соціалізації, а лише потім концентруватися на досягненні навчальних цілей, диференційований підхід повинен бути центрованим на дитині, актуальним і цікавим повинен бути сам процес диференціації навчального матеріалу. Найважливішим чинником диференційованого підходу до дітей з порушеннями психічного розвитку, та і будь-яких дітей, в інклюзивному освітньому процесі, повинне бути базування диференціації на процесі вивчення дитини. Наголошуємо, що без належного та неперервного вивчення індивідуальних особливостей конкретної дитини та її подальших досягнень, є абсолютно неможливим адекватне планування навчально-виховного процесу, а відтак і ефективне втілення диференційованого підходу до побудови навчального процесу загалом і в умовах інклюзії зокрема.

Висновок

Сьогодні одним із суттєвих бар'єрів у впровадженні інклюзивної освіти є недостатньо правильне, грамотне і ретельне вивчення дитини перед початком процесу планування навчально-виховних стратегій, а відтак і досить скромні результати якості впровадження інклюзивної освіти, не вистачає узгодженості і вміння працювати в команді між педагогічними працівниками, відсутня супервізія у діяльності педагога, що значно ускладнює процес соціалізації та навчання будь-якого дитячого колективу, не говорячи вже про колектив де наявна дитина з особливими освітніми потребами. Діти, що мають поведінкові розлади, а саме гіперактивний розлад з дефіцитом уваги, наявні абсолютно в кожному колективі, з огляду на розповсюдженість цього розладу, за різними даними в середньому до 10% [2, c.25]. Тому вироблення ефективної моделі індивідуального та диференційованого підходу до дітей з такими порушеннями у контексті комплексної допомоги дітям з порушеннями психофізичного розвитку, є першочерговою задачею наукової спільноти і фахівців практиків. Адже соціальна і навчальна дезадаптація такої поширеною категорії дітей значно ускладнює повноцінний розвиток усього дитячого колективу.

Проблема дітей з порушеннями психічного розвитку є надзвичайно об'ємною і комплексною, вона стосується не лише педагогічних працівників, а також лежить в площині медичної допомоги та суспільно-політичного вирішення.

Бібліографія

1. Синьов В.М. Психолого-педагогічні проблеми дефектології та пенітенціарії // В.М. Синьов /Київ: «МП Леся», 2010.- 779 с.;

2. Романчук О. Синопсис діагностичних критеріїв DSM-V та протоколів NICE для діагностики та лікування основних психічних розладів у дітей та підлітків. Львів: Видавництво Українського католицького університету// О. Романчук/ Львів. 2014-112 с.;

3.Шульженко Д.І. Дизонтогенетичні аспекти ранньої корекційно-педагогічної роботи в соціально-реабілітаційних центрах. // Д.І. Шульженко /. Електронний ресурс, режим доступу: [http://ap.uu.edu.ua/article/453]; 4. Rief S.F., How to Reach and Teach Children with ADD/ADHD S.F.: Jossey-Bass// Rief S.F/ 2005, 436p.

References

1. Sy`n`ov V.M. Psy`xologo-pedagogichni problemy` defektologiyi ta penitenciariyi // V.M. Sy`n`ov /Ky`yiv: «MP Lesya», 2010.- 779 s.;

2. Romanchuk O. Sy`nopsy`s diagnosty`chny`x kry`teriyiv DSM-V ta protokoliv NICE dlya diagnosty`ky` ta likuvannya osnovny`x psy`xichny`x rozladiv u ditej ta pidlitkiv. L`viv: Vy`davny`cztvo Ukrayins`kogo katoly`cz`kogo universy`tetu// O. Romanchuk/ L`viv. 2014-112 s.;

3. Shul`zhenko D.I. Dy`zontogenety`chni aspekty` rann`oyi korekcijno-pedagogichnoyi roboty` v social`no-reabilitacijny`x centrax. // D.I. Shul`zhenko /. Elektronny`j resurs, rezhy`m dostupu: [http://ap.uu.edu.ua/article/453]; 4. Rief S.F., How to Reach and Teach Children with ADD/ADHD S.F.: Jossey-Bass// Rief S.F/ 2005, 436p.

Размещено на Allbest.ru