Інтеграція психолого-педагогічної, соціокультурної та соціально-економічної складових професійної підготовки майбутніх фахівців у процесі викладання спеціальної педагогіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ, СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СКЛАДОВИХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Л.В. Кашуба

Кашуба Л.В. Інтеграція психолого-педагогічної, соціокультурної та соціально-економічної складових професійної підготовки майбутніх фахівців у процесі викладання спеціальної педагогіки

Відомості про автора: Кашуба Людмила, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри корекційної педагогіки та інклюзії Львівського національного університету імені Івана Франка. У колі наукових інтересів: інноваційні технології у викладанні дисциплін вищої школи; компетентнісний підхід до соціально-економічного навчання молодших школярів із інтелектуальними порушеннями; розробка спецкурсів та навчальних програм підготовки майбутніх спеціальних педагогів із проблеми соціально-економічної орієнтації осіб із порушеннями інтелекту.

У статті здійснено спробу висвітлити інтеграцію психолого-педагогічної, соціокультурної та соціально-економічної складових професійної підготовки майбутніх фахівців у процесі викладання спеціальної педагогіки. Автором наголошено, що на перший план виступають завдання перегляду змісту, форм і методів навчання, орієнтації вищої освіти на особистість студента, запровадження нових технологій навчання, які забезпечували би високу якість підготовки випускників. Звертається увага на складність і багатоаспектність корекційної діяльності, необхідність детального вивчення повноти розкриття різних аспектів психолого-педагогічної, соціокультурної та соціально-економічної сфер фахової підготовки з метою визначення спеціальних напрямів та форм навчання студентів у вищій школі. Визначаються та описуються психолого-педагогічні умови, при яких інтеграція вищеназваних компетентностей майбутніх фахівців буде успішною при викладанні курсу з спеціальної педагогіки. Акцентується увага на потребі в удосконаленні освітнього середовища навчально-виховного процесу, що є одним із засобів забезпечення високоякісної підготовки конкурентоспроможних фахівців. Зміст професійної освіти зумовлений вимогами суспільства до спеціальних педагогів.

Ключові слова: компетентнісний підхід, інтеграція, соціокультурна, психолого-педагогічна, соціально-економічна компетентності, підготовка фахівців спеціальної освіти.

Кашуба Л.В. Интеграция психолого-педагогической, социокультурной и социально-экономической составляющих профессиональной подготовки будущих специалистов в процессе преподавания специальной педагогіки.

В статье предпринята попытка осветить интеграцию психолого-педагогической, социокультурной и социально-экономической составляющих профессиональной подготовки будущих специалистов в процессе преподавания специальной педагогики. Определено, что на первый план выступают задачи пересмотра содержания, форм и методов обучения, ориентации высшего образования на личность студента, внедрение новых технологий обучения, обеспечивающих высокое качество подготовки выпускников. Обращается внимание на сложность и многоаспектность коррекционной деятельности, необходимость детального изучения полноты раскрытия различных аспектов психолого-педагогической, социокультурной и социально-экономической сфер профессиональной подготовки с целью определения специальных направлений и форм обучения студентов высшей школы. Описываются психолого-педагогические условия, при которых интеграция вышеназванных компетенций будущих специалистов будет успешной при преподавании курса специальной педагогики. Акцентируется внимание на необходимости совершенствования образовательной среды учебно-воспитательного процесса, которая является одним из средств обеспечения высококачественной подготовки конкурентноспособных специалистов. Содержание профессионального образования обуславливается требованиями общества к специальным педагогам.

Ключевые слова: компетентностный подход, интеграция, социокультурная, психолого-педагогическая, социально-экономическая компетентности, подготовка специалистов специального образования.

Kashuba L.V. Integration of psychological and pedagogical, socio-cultural and socio-economic components of professional training of future specialists in the process of teaching Special Pedagogy

Contact: Kashuba Lyudmila, PhD (Candidate of Pedagogical Sciences), Associate Professor of the Department of Special Education and Inclusion at Ivan Franko National University of Lviv. The area of scientific interests includes: innovative technologies in teaching university-level courses; competence-based approach to social and economic education of junior schoolchildren with intellectual disabilities; development of special courses and training programs for the training of future special educators on the issue of socio-economic orientation of people with intellectual disabilities.

The new humanistic paradigm of the development of a person with psychophysical disorders involves the priority formation of specialists with various adaptive and creative professional and personal qualities that are reflected primarily at the levels of psycho-pedagogical, socio-cultural and socio-economic components. The awareness of new requirements of social development should accompany the search for subjects of socio-cultural practice, which means that special educators have to meet these requirements.

The article attempts to highlight the integration of psychological and pedagogical, socio-cultural and socio-economic components of the professional training of future specialists in the process of teaching Special Pedagogy (Special Education). The author emphasizes that the task of reviewing the content, forms and methods of teaching, focusing higher education on a student's personality, introducing new teaching technologies, which would ensure high quality of graduates training, are at the forefront.

Attention is drawn to the complexity and multidimensionality of remedial actions, to the need for a detailed study of the extent of disclosure of various aspects of psycho-pedagogical, socio-cultural and socio-economic areas of professional training aimed at identifying specific directions and forms of university student education. Psychological and pedagogical conditions are defined and described, under which integration of the above-mentioned competences of future specialists will be successful when teaching the course in Special Pedagogy.

Key words: competence-based approach, integration, socio-cultural, psychological and pedagogical, socio-economic competence, training of specialists in Special Education.

Постановка проблеми

Інноваційні процеси характерні для всієї системи педагогічної освіти України, в першу чергу, торкаються проблем пошуку резервів вдосконалення підготовки мислячих учителів, професіоналів, що володіють рефлексивним поглядом на оточуючий світ, нестандартним мисленням і відповідними особистісними якостями. Традиційна система педагогічної освіти, зорієнтована на підготовку спеціалістів, вже нездатна задовольнити запит сучасної педагогічної практики.

Очевидно, потрібен принципово новий підхід у питаннях професійної підготовки майбутніх конкурентоспроможних спеціалістів. На наш погляд, у систему професійної освіти треба включати особливий елемент професійно-особистісного виховання студентів, під яким ми розуміємо цілеспрямоване формування психолого-педагогічної, соціокультурної та соціально-економічної компетентностей.

Розвиток професіоналізму детерміновано динамічними процесами, що плинуть в сучасному соціокультурному просторі. Нова гуманістична парадигма розвитку людини із психофізичними порушеннями припускає пріоритетне формування у спеціалістів різноякісних адаптивних і творчих професійно-особистісних якостей, що знаходять своє відображення перш за все на рівнях психолого-педагогічної, соціокультурної та соціально-економічної складових. Усвідомленню нових вимог соціального розвитку повинен супроводжувати пошук суб'єктів соціокультурної практики, засоби задоволення цих вимог такими суб'єктами повинні стати перш за все педагогічні кадри.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У нових соціально-педагогічних умовах повинен працювати педагог-професіонал, який, по-перше, є сам суб'єктом педагогічної діяльності, а не носієм сукупності наукових знань та засобів їх передачі; по-друге, зорієнтований на розвиток суб'єктних якостей і здібностей своїх учнів, а не на трансляцію знань, умінь і навичок; по-третє, організує процес взаєморозвитку в системі "учитель - учень", а не просто ставить і вирішує дидактичні завдання.

Слід зазначити, що ми не маємо сумнівів у важливості предметно-дидактичних знань і умінь педагога, але переконані в тому, що серед головних пріоритетних завдань сучасної освіти - таке виховання молодих людей, котре дозволить їм бути суб'єктами свого життя, творцями своєї долі, творцями, що діють не довільно, а у відповідності із загальнолюдськими цінностями культури, з умовами ринкової економіки, суб'єктами, що роблять вільний вибір, достойний людини.

Рішення цієї задачі вимагає від педагога не просто спеціальної системи дидактичних знань і умінь зовсім іншого змісту, а саме: таких, які дозволяють його вихованцям, особливо із психофізичними порушеннями, вистояти під натиском не тільки достатку інформації, але і у спілкуванні з тими, хто інакше мислить, серед яких кожному доведеться жити й працювати в умовах конкуренції. Крім того, вчитель повинен володіти відповідною особистісною спрямованістю, індивідуальною культурою, економічною обізнаністю та досвідом соціальної рефлексії. Перераховані професійно значимі особистісні якості та здібності, на наш погляд, є гранями такого феномена, як психолого-педагогічна, соціокультурна та соціально-економічна компетентності.

Термін "інтеграція" походить від латинського "integratio" - повний, цілий. Новий тлумачний словник української мови пояснює цей термін, як об'єднання чого-небудь у єдине ціле. "Енциклопедія освіти" визначає інтегративний підхід в освіті, як підхід, що веде до інтеграції змісту освіти, тобто доцільного об'єднання його елементів у цілісність, коли результатом інтегративного підходу в педагогіці можуть бути цілісні знання різних рівнів - цілісність знань про дійсність; про природу з тієї чи іншої освітньої галузі,предмета, курсу, розділу, теми [5].

В умовах високого динамізму розвитку науки та освіти, стрімкого оновлення системи знань на перший план виступають завдання перегляду змісту, форм і методів навчання, орієнтації вищої освіти на особистість студента, запровадження нових технологій навчання, які забезпечували би високу якість підготовки випускників вищого навчального закладу.

У корекційній педагогіці різним аспектам проблеми підготовки фахівців-дефектологів присвячено праці В. Бондаря, С. Гайдукевич, І. Єременка, Н. Засенко, І. Колесника, А. Колупаєвої, С. Миронової, Н. Назарової, Ю. Пінчук, Л. .Руденко, В. Синьова, С. Федоренко, Л. Фомічової, О. Хохліної, С. .Шаховської, А. Шевцова, О. Шевченко, М. Шеремет, Д. Шульженко, М. Ярмаченка та ін. Автори наголошують на винятковій важливості професійної діяльності вчителів спеціальних шкіл, пов'язаній із корекційно-розвитковим спрямуванням навчання і виховання дітей з психофізичними порушеннями .

Однак, незважаючи на значну кількість вітчизняних і зарубіжних наукових праць (А. Алексюк, І. Бабин, Б. Гольдшмід і М. Гольдшмід, В. Карпов, Г. Мороз, О. Проворова, Дж. Расселл, А. Чабан, Н. Шиян, П. Юцявичене та ін.), поза увагою дослідників залишається обґрунтування змісту та напрямів реалізації інтеграції складових професійної підготовки в умовах модульного навчання, що зумовлює необхідність детального аналізу змісту освіти та напрямів реалізації інтегративного навчання, особливо в процесі інклюзії.

Мети статті - розкрити зміст інтеграції психолого-педагогічної, соціокультурної та соціально-економічної складових у професійній підготовці майбутніх фахівців у спеціальній педагогіці.

Виклад основного матеріалу

Складність і багатогранність корекційної діяльності викликає необхідність детального вивчення повноти вираженості різних аспектів психолого-педагогічної, соціокультурної та соціально-економічної сфер фахової підготовки з метою визначення спеціальних напрямів та форм навчання студентів у вищій школі..

Інтеграція соціокультурної компетентності майбутніх фахівців буде успішною при викладанні курсу з спеціальної педагогіки, якщо:

· проводити паралелі між різними культурами;

· вибирати соціокультурні явища згідно завдання викладача;

· оцінювати соціокультурні події та відмінності;

· висловлювати власну думку;

· формувати асоціативні уміння та естетичні почуття;

· висловлювати своє відношення до історичних подій іншомовної культури;

· формувати позитивне відношення до культури мови, що вивчається;

· інтерпретувати соціокультурну інформацію для формування вмінь критичного мислення;

· коментувати іншомовний матеріал соціокультурного змісту;

· вирішувати соціокультурні завдання в умовних комунікативних ситуаціях.

Вочевидь, соціокультурна компетентність - надзвичайно важлива основоположна характеристика особистості сучасного педагога в плані його професійної та особистісної готовності до здійснення гуманістично зорієнтованого педагогічного процесу. Але, як показують дослідження, більшість спеціалістів не володіють достатньо розвиненою соціокультурною компетентністю, і це стає причиною їх безпорадності, компетентної поведінки і ускладнює завдання підготовки молодих людей до життя в умовах, що соціально змінюються.

Під психолого-педагогічною компетентністю вчителя розуміється поєднання певних властивостей особистості з високим рівнем фахової підготовки до педагогічної діяльності й ефективної взаємодії з учнями в освітньому процесі.

Фундаментом психолого-педагогічної компетентності викладача є наявність знань закономірностей особистісного розвитку людини на різних вікових етапах. На думку І. Підласого [5], до них належать:

· диференціально-психологічний (знання про особливості засвоєння навчального матеріалу конкретними учнями у відповідності з індивідуальними та віковими характеристиками);

· соціально-психологічний (знання про особливості навчально-пізнавальної та комунікативної діяльності групи учнів та конкретного учня у ній, про закономірності спілкування);

· аутопсихологічний (знання про переваги та недоліки власної діяльності, особливостях своєї особистості та її характерних якостей).

Основним критерієм сформованості професійно-діяльністного компонента психолого-педагогічної компетентності є уміння педагога самостійно вирішувати конфліктні ситуації, сприяючи особистісному розвитку учня. Тобто, майбутній вчитель повинен уміти діагностувати, аналізувати та передбачати не лише учнівську діяльність, але й власну, знаходити недоліки та шляхи їх подолання, вирішення певних проблем, підбирати різні форми та методи спілкування, впливу на дитячий колектив та індивідуально. Ефективна робота педагога у зазначених аспектах професійної діяльності можлива лише за умови його ґрунтовних знань у галузі спеціальної педагогіки та спеціальної психології, володіння методикою діагностування та корекції [7].

На нашу думку, галузі психологічних знань стануть у нагоді при вирішенні питань добору дидактичного та методичного матеріалу, методів та прийомів, форми організації навчально-виховного процесу. Як свідчить наукова література, однією з найважливіших складових методичної компетентності вчителя є сукупність знань про вікові психічні та фізіологічні особливості учнів. Тому провідне місце, поряд із спеціальною педагогікою, у формуванні психолого-педагогічної компетенції студентів відводиться психології (в тому числі і спеціальної психології), зокрема віковій психології, основною метою якої є дослідження закономірностей психічного розвитку особистості на різних етапах її життя.

Як свідчить науково-методична література, у сучасній дидактиці, в тому числі дидактиці вищої школи, набули поширення засади чотирикомпонентної структури змісту освіти [3], згідно з якими зміст професійної освіти зумовлений вимогами суспільства до майбутніх спеціальних педагогів, на досягнення яких мають спрямовуватися зусилля педагогів і суб'єктів навчання в навчальних закладах відповідного рівня.

Він містить такі взаємопов'язані компоненти: 1) систему знань, засвоєння яких формує адекватну діалектичну картину світу та озброює правильним методологічним підходом до пізнавальної і практичної діяльності; 2) систему інтелектуальних і практичних умінь і навичок, покладених в основу конкретної практичної діяльності; 3) риси творчої діяльності, що забезпечують готовність до розв'язання нових проблем, творчого перетворення дійсності; 4) систему світоглядних і поведінкових якостей особистості, які є основою гуманістичних переконань та ідеалів [3].

Відповідно до такого підходу до процесу навчання і виховання, дослідниця С. Пахомова доводить, що зміст вищої освіти повинен вміщувати в себе три аспекти [5].

Перший аспект повинен спрямуватися на забезпечення людиноцентризму дисциплін природничо-технічного профілю. Зміст цих дисциплін має бути побудований так, щоб у процесі підготовки майбутнього фахівця, крім високих професійних якостей, одночасно формувалися гуманістичні світогляд і культура, моральні і естетичні цінності.

Другий аспект стосується дисциплін гуманітарного профілю. Незважаючи на затвердження колегією Міністерства освіти і науки України концепції гуманітарної освіти, колишній монометодологізм, поки не переборений і нові підходи освоюються повільно.

Як зазначає академік В. Андрущенко: "Ми боїмося самостійної думки, намагаємося утекти від неї, "сховатися в юрбі". Ця своєрідна екзистенціальна ситуація "утечі від волі" обертається втечею від людини, від себе, від людських цінностей. Повернення до них - постійна вимога гуманізації освіти в глобализаційному суспільстві, причому не тільки технічного, але і гуманітарного" [1].

Слід наголосити, що саме сьогодні в Україні гострою залишається проблема подолання гуманітарної кризи освіти.

Третій аспект сучасного вибору змісту освіти пов'язаний із впровадженням у систему освіти так називаної ірраціональної складової людської духовності - загальнонаукового знання, релігії, міфології, теології і т.п. Глобалізація, створюючи для цього сприятливі умови, спонукає до затвердження перерозподільної економіки (замість мотиваційної), віртуального предмету бізнесу, реалізації інформаційних технологій через мережу несвобод. Саме за таких умов формується "людина ірраціональна" замість "людини розумної".

Дослідниця С. Миронова довела, що модель формування готовності вчителя-дефектолога до корекційної роботи має враховувати принцип системного підходу з орієнтацією всіх складових на специфіку професійної діяльності спеціаліста; відповідати соціальному замовленню і світовим стандартам; враховувати історичний досвід підготовки фахівців та сучасну теорію спеціальної педагогіки [4].

Як зазначають вчені-методисти, соціально-економічна компетентність - це здатність і готовність особистості жити в сучасному суспільстві ринкових відносин, досягати соціально-значущих цілей, мати економічну грамотність, ефективно взаємодіяти і вирішувати життєві проблеми.

Слід зазначити, що зміст професійного навчання майбутніх учителів-дефектологів - системно і логічно побудована, психолого-педагогічно обґрунтована, інтегративно впорядкована загальна, і спеціальна наукова інформація, що має професійну (психолого-педагогічну, соціокультурну, соціально-економічну та медичну) спрямованість, визначає умови та напрями оволодіння професійною компетентністю відповідно рівня і профілю фахової освіти.

Розкриваючи інтеграційну суть складових у викладанні курсу "Спеціальна педагогіка" не можемо не помітити, як в сучасному суспільстві стрімко розвивається система спеціальної освіти професійної та трудової реабілітації дорослих зі стійкими розладами здоров'я [2]. Як наукове підґрунтя, що має забезпечувати корекційно-реабілітаційну спрямованість процесу спеціальної освіти особистостей із інвалідністю, розглядається молода антропологічна наука "корекційна андрагогіка", яка невід'ємно пов'язана зі спеціальною педагогікою. Ця наука може надати підстави для формування концептуальних підходів до побудови корекційно-реабілітаційного простору професійної освіти студентів, дорослих зі стійкими порушеннями здоров'я, і, як наслідок, спеціальними освітніми потребами. Важливими для цієї науки є принципи моделювання специфічних форм і умов навчально-виховного процесу, управління змістом професійної освіти людей з інвалідністю: інтегрованого (інклюзивного) навчання як у межах вищої школи, так і в системі професійно-технічного навчання.

Як зазначає вчений А. Шевцов [8], корекційна андрагогічна модель передбачає конструювання освітнього процесу для дорослих учнів з особливостями психофізичного розвитку з урахуванням такого досвіду, що соціальний анамнез людини з дизонтогеніями, яка має інвалідність з дитинства, і стандартний життєвий досвід дорослої особи, котра отримала інвалідність після нормального онтогенезу, дають підстави для впровадження різних дидактичних підходів та методик корекції особистості під час професійної реабілітації. Співвідношення моделей корекційної андрагогіки та корекційної (спеціальної) педагогіки виразно виявляються через розвиток ідей емпіричного порівняння педагогічного і андрагогічного підходів до навчання за М. Ноулзем [2], яке нам знайоме завдяки популяризації С. Змійовим [2]. соціокультурний компетенція корекційний педагогіка

Головним, що відрізняє спеціальну освіту дорослих від освіти дітей, М. Ноулз та інші дослідники андрагогіки називають наявність у дорослих досвіду, який дає людині зрілість, допомагає їй вчитися, але й створює підґрунтя для виникнення нової освітньої ситуації, спонукаючи викладача до пошуку принципово інших дидактичних основ порівняно з педагогічними підходами.

Оскільки подальша робота студентів-педагогів може проходити в реабілітаційних центрах для дорослих, то інтеграцію психолого-педагогічної та соціокультурної складових їхньої професійної підготовки, ми розуміємо як динамічний, безперервний, творчий процес, який потребує прогностичного підходу, врахування мотивації, виявлення специфіки предметних й інтегрованих знань та передбачає застосування відповідних змісту форм, методів, засобів навчання. Інтеграція педагогічних, психологічних, соціокультурних, соціально-економічних і медичних знань, як правило, пов'язана з узагальненням, ущільненням, концентрацією, які спричинені необхідністю покращення і полегшення зберігання, передачі, засвоєння і використання цих знань, а також з їх упорядкуванням, класифікацією, систематизацією, взаємопроникненням різних методів пізнання і моделюванням, відтворенням цілісності складно організованих об'єктів. .

Висновки

Отже, спеціальна педагогіка, як інноваційна постійно розвиваюча наука, готує до якісної підготовки спеціальних педагогів і спеціальних психологів, стимулює у майбутніх фахівців пізнавальну активність та мотивує до пошукової діяльності, формує здатність до інтегративності мислення, творчості, самостійності й ініціативи, які розглядаються як підґрунтя до інтеграції психолого-педагогічної, соціокультурної та соціально-економічної сфер.

Наступним етапом дослідження буде складання програми спецкурсу для студентів напряму 016 "Спеціальна освіта" та розробка навчально-методичних матеріалів до нього.

Бібліографія

1. Андрущенко В.П. Українська педагогічна освіта в європейському Просторі / В. П. Андрущенко // Педагогічна і психологічна наука в Україні. - Т.4. Педагогіка і психологія вищої школи. - К., 2007. - С. 36-37.

2. Кукуев А.И. Андрагогика М. Ноулза : содержательная и процесуальная модели / А. И. Кукуев // Вопросы международного сотрудничества в образовании Южного региона. №3-4 : научный журнал. - Ростов-на-Дону : ИПО ПИ ЮФУ, 2008. - С. 29-34.

3.Лернер И. Я. Дидактические основы методов обучения / И. Я. Лернер. - М. : Педагогика, 1981. - 186 с.

4. Миронова С.П. Теоретико-методичні основи підготовки майбутніх учителів до корекційної роботи в освітніх закладах для дітей з вадами інтелекту : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук: спец. 13.00.03 "корекційна педагогіка" / Інститут спеціальної педагогіки АПН України. - К., 2007. - 36 с.

5. Пахомова Н.Г. Принципи та умови інтеграції медико-психологічного й педагогічного складників професійної підготовки корекційних педагогів / Н. Г. Пахомова // Освіта та педагогічна наука. - 2013. - №2. - С. 43-51

6. Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології. Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти - К. : Видавничий Дім "Слово", 2004. - 616 с.

7. Синьов В.М. Психолого-педагогічні проблеми дефектології та пенітенціарії / В. М. Синьов. - К. : "МП Леся", 2010. - 779 с.

8. Шевцов А.Г. Реабілітологія в системі теоретичного пізнання педагогічної дійсності / А. Г. Шевцов // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 19 : Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. - 2011. - Вип. 17. - С. 279-283.

Размещено на Allbest.ru