Роль гри при організації роботи вихователя з дітьми дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЛЬ ГРИ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ВИХОВАТЕЛЯ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Л.С. Янчук

Анотація

В статті проведено аналіз наукової літератури, щодо впливу гри на розвиток дітей дошкільного віку. Оскільки вона найбільше відповідає можливостям дитини даного вікового періоду. Завдяки їй у дітей формуються розумові та фізичні здібності.

Ключові слова: ігрова діяльність, дошкільний вік, вихователь.

Аннотация

В статье проведен анализ научной литературы, о влиянии игры на развитие детей дошкольного возраста. Поскольку она больше соответствует возможностям ребенка данного возрастного периода. Благодаря игре у детей формируются умственные и физические способности.

Ключевые слова: игровая деятельность, дошкольный возраст, воспитатель.

Annotation

In the article, holding nauchnoy literature analysis, еіїесі games on the Development of children of preschool age. Since ona Buy it sootvetstvuet Ability child vozrastnoho rest of this period. Thanks yhre in children are formed intellectual and individuals.

Keyword: game activity, preschool age, tutor.

Виклад основного матеріалу

Гра посідає чільне місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання дошкільнят. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби. Завдання і зміст ігрової діяльності визначаються базовим компонентом дошкільної освіти в Україні (сфера “Культура”, субсфера “Світ гри”), чинними програмами розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку “Малятко”, “Дитина”, “Українське дошкілля”, “Дитина в дошкільні роки”, “Зернятко”. На виході “Базова програма розвитку дітей дошкільного віку”, спрямована на збалансований розвиток дитини, формування елементарних форм її життєвої компетентності, реалізацію природного потенціалу, індивідуалізацію особистісного становлення. Проблема гри широко висвітлена в науково-методичній літературі (Д.В. Менджерицької, Л.П. Усової, А.І. Сорокіної, Р.І. Жуковської, В.Г. Нечаєвої та інших). У сучасних розробках Л.В. Артемової, у багатьох статтях педагогів-практиків і методистів.

Ігрова діяльність для дитини є нагальною потребою, а для педагога - способом реалізації різноманітних завдань навчально- виховного процесу.

Гра є провідною діяльністю дошкільника. Але, з огляду на її соціальний зміст, нею необхідно керувати. І це мають забезпечити дорослі. Л.С. Виготський звертає увагу на те, що у грі, відбувається становлення людини, дорослі не можуть тільки спостерігати цей процес. їхній обов'язок - уміло та тактовно керувати ігровою діяльністю.

Взагалі гра вважається, особливо для дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку, важливою умовою успішного виховання та розвитку. Про це говорили такі відомі педагоги, як А.С. Макаренко, К.Д. Ушинський та інші.

Д.Б. Ельконін в одній зі своїх праць стверджує, що: спеціальні експериментальні досліди показують, що гра впливає на формування основних психічних процесів, від самих елементарних до самих важких [3]. Дошкільне дитинство здавна називають періодом гри.

Гра - особлива форма життя дитини в суспільстві. Вона являє собою діяльність, у якій діти виконують ролі дорослих, відтворюючи в ігрових умовах їхнє життя, працю та стосунки між ними. Через гру дошкільники задовольняють свої потреби у спілкуванні з дорослими, у суспільному житті з ними. За концепцією Л.С.Виготського, ігрова діяльність є способом активного засвоєння дитиною людської культури. Вчений підкреслює, що вирішальну роль у виникненні і розвитку гри виконує спілкування дитини з дорослими та іншими дітьми, в процесі чого дитина оволодіває системою соціально вироблених знаків, визначальним серед яких є мова.

Гра зароджується ще в ранньому віці. З переходом до дошкільного віку усвідомлюваний дитиною світ значно розширюється. До нього входять не тільки предмети і явища найближчого оточення, а й ширше коло предметів, з якими діють дорослі і які ще не доступні дитині. Водночас зростає її тенденція до самостійності. Дитина відкриває для себе світ дорослих і прагне в ньому жити. Проте вона не вміє зважувати свої реальні можливості, не може реально діяти з предметами дорослих. У грі дошкільника головною стає людина, її дії і стосунки з іншими людьми.

Мотив гри лежить у змісті самої дії. Як і будь-яка свідома цілеспрямована діяльність, що є сукупністю осмислених дій, вона дає результати. Вони різні в різних за формою і змістом іграх. Гра відрізняється від праці, що приводить до суспільно значущого продукту, і від навчання, результатом якого є набуття певних знань. У грі є активне прагнення певної мети, оперування предметам, розмова, стосунки з іншими дітьми, унаслідок яких відбувається збагачення знань і навичок учасників ігрової діяльності.

Отже, результативність гри визначається не тільки її матеріальним продуктом, а й тим пізнавальним, емоційним та іншими надбанням, що складаються в дитини під час ігрової діяльності.

Гра для дошкільника є засобом відображення навколишньої дійсності, способом проникнення в діяльність і стосунки дорослих. У грі дитина проникає в ті сфери життя людей, які поза грою їй недоступні. Відтворюючи близькі її розумінню сторони життя й праці людей, їхні взаємини, вона набуває досвіду спілкування, опановує правила людського співжиття. Дитина переживає, оцінює відтворюване, виявляє своє ставлення до навколишнього. [6].

Д.Б. Ельконін довів, що ігрова діяльність в її рольовій формі соціальна за своєю природою, за своїм походженням, тобто виникає з умов життя дитини у суспільстві [1]. Її виникнення в історії людства пов'язане з зміною соціальної ситуації розвитку дитини - системи тих відносин, у які вступає дитина у суспільстві. На відмінно від Л.С. Виготського, який вказував на онтогенетичне значення соціальної ситуації, Д.Б. Ельконін розглядає соціальну ситуацію філогенетично.

Надзвичайно важливим є внесок праць О.В. Запорожця. У своїх працях учений підкреслював, що в зв'язку з віковими особливостями дітей, специфікою функціонування всього комплексу систем дитячого організму, гра як практична діяльність дитини сприяє удосконаленню психічних процесів, оволодінню новими способами і формами діяльності, формуванню інтелектуальної і мотиваційної сфери, забезпеченню емоційного спілкування і формуванню благополучних взаємин з однолітками. У процесі гри дитина оволодіває оточуючим світом, соціальною дійсністю в дійовій формі, що обумовлює перехід до якісно нових стадій інтелектуального і соціального розвитку [3].

Психологам неодноразово наголошено на необхідності педагогічного керівництва грою - під впливом раціонально організованої ігрової діяльності позитивні зміни дитячої особистості відбуваються ефективніше.

Як зауважує А.С. Макаренко, включаючи гру в педагогічний процес, вихователь вчить дітей грати, створювати, зі слів хорошу гру. Для такої гри характерні наступні якості: виховні, пізнавальні, активність, організованість і творчий характер ігрових дій; підлягає правилам і здатність керувати ними в грі з урахуванням інтересів окремих дітей і всіх дітей які приймають участь у грі; ціленаправлене використання іграшок та ігрових матеріалів; доброзичливість відносин і радісний настрій дітей [4].

Без педагогічного впливу, гра на дітей інколи може погано впливати, з негативними наслідками.

Н.К. Крупська зауважує на тому, що є ігри, які виробляють у дітей грубість, жорсткість, які погано впливають на нервову систему. Та є ігри, які мають велике виховне значення, які закріплюють волю, виховують відчуття справедливості, вміння допомагати в біді та інші [2].

Якщо вихователь організує гру правильно, розумно, він отримує можливість впливати на дітей. А.П. Усова відмічала, що правильно організувати життя і діяльність дітей - означає і правильно їх виховувати. Ефективний процес виховання може бути здійснений у грі та ігрових взаємовідносинах, а саме тому, що дитина не вчиться жити, а живе своїм життям [5]. Діти самі створюють своє життя в іграх, свої стосунки, а вихователь повинен допомагати, розумно, керуючи цим процесом.

Гра є найдоступнішою для дитини діяльністю, оскільки найбільше відповідає її психічним і фізичним можливостям. Вона ніколи не ставить недосяжних вимог, але водночас завжди потребує певного напруження сил, підтримує бадьорість, життєрадісність дитини, укріплює її здоров'я.

Вихователю необхідно широко використовувати гру, як засіб фізичного виховання. Більшість ігор потребують активних рухів, які підсилюють кровообіг, сприяють більш повному та глибокому обміну речовин. Рухова система сприяє формуванню правильної осанки, розвитку координації рухів, їх виразність. Однак невірно було б гадати, що гра є засобом фізичного виховання сама по собі. Без педагогічного впливу гра може призвести шкоду і фізичному розвитку дітей.

А.С. Макаренко високо цінуючи роль гри в організації життя дітей, писав про важливу роль вихователя. Він повинен з ними трохи грати. Якщо він буде тільки привчати, вимагати, наполягати, він буде сторонньою силою, може бути корисною але не близькою. Вихователю необхідно обов'язково трохи грати [4].

Педагог впливає на ігровий задум та його розвиток, збагачуючи зміст життя дітей, розширює їх уявлення про працю і життя дорослих, про взаємовідносини людей і тим самим конкретизує зміст тої чи іншої ігрової ролі. гра виховання педагогічний дитина

Таким чином, гра є важливим засобом розвитку дитини, підготовки її до школи, до майбутнього життя.

Список використаних джерел

1. Вільчковська Е.С. Рухливі ігри в дитячому садку. К.: Радянська школа, 1989. 112 с.

2. Воспитание детей в игре / сост. А.К. Бондаренко, А.И. Матусик. М.: Просвещение, 1983. 192 с.

3. Игра дошкольника. / Под ред. С. Новоселовой. М.: Просвещение, 1989. 286 с.

4. Карпова С.Н., Лысюк Л.Г. Игра и нравственное развитие дошкольников. М.: Изд-во Московского университета, 1986. 136 с.

5. Менджерицкая Д.В. Воспитателю о детской игре. М.: Просвещение, 1982. 128 с.

6. Онищенко Т. Дитяча гра в історії розвитку дошкільного виховання на Україні // Шлях освіти. 2000. №2. С. 53-56.

Размещено на Allbest.ru