Особливості проведення корекціиної роботи з подолання стертих форм дизартрій у дітей в умовах поліклінічної установи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості проведення корекціиної роботи з подолання стертих форм дизартрій у дітей в умовах поліклінічної установи

С.Т. Засєдко

Одним із складних порушень мовлення, що пов'язане з органічним ушкодженням центральної нервової системи і обумовлене недостатньою іннервацією мовленнєвого апарату, є дизартрія. За останні роки у дітей все частіше зустрічається легка (стерта) форма дизартрії. Зазвичай, дітям з даним порушенням мовлення необхідна комплексна допомога за участю логопеда та невролога, що дозволить забезпечити поєднання психолого- педагогічного та медикаментозного впливів. В цьому зв'язку в умовах поліклінічного відділення, працівниками якого є і логопед, і невролог, допомога дітям з дизартрією є більш ефективною.

Важливою є також тісна співпраця фахівців з батьками дітей- дизартриків, оскільки корекційна робота при дизартрії тривала, багатопланова і передбачає проведення системи занять та чіткого виконання домашніх завдань. Робота з батьками починається вже на первинному прийомі лікаря, метою якого є діагностування дитини та скерування її на логопедичні заняття (О.М. Мастюкова). З боку лікаря важливо кваліфіковано ознайомити батьків з умовами співпраці, пояснити їм значимість їхньої участі у корекційній роботі. Адже лікувальний підхід лише сприяє результативності логокорекційної роботи, проте не може її замінити.

З боку логопеда теж важливо надати батькам вичерпну інформацію щодо ходу проведення корекційної роботи. Оскільки процес подолання дизартрій, в тому числі легкого ступеня виразності, опирається на психолого-педагогічні методи роботи, логопед дитячої поліклініки повинен наголосити на правильній взаємодії батьків з дитиною під час підготовки до занять. Наприклад, дитина перед заняттям самостійно вибирає зошит з ілюстрацією на обкладинці, ручку та папку; перевіряє вміст папки, а після заняття також самостійно прибирає зі столу все до папки, до наплічника. Дуже важливо щоб на першому занятті дитині все сподобалось, все вдалось, щоб вона відкрилася і почала довіряти логопеду.

Однією з особливостей роботи логопеда дитячої поліклініки з дитиною-дизартриком є налаштування дитини. Адже лікарні завжди викликає у дітей певні асоціації, інколи побоювання, страх. Варто запитати дитину: "Чи ти знаєш чому ти сюди прийшов (прийшла)?". Найчастіше діти відповідають: "Навчитися говорити". Щоб зняти надмірну серйозність ситуації, скутість, страх, невпевненість у дитини, слід відповісти: "Ти й так добре розмовляєш, я тебе розумію; і, напевно, ти ще й добре малюєш, співаєш... Скільки ти всього вже вмієш! А сьогодні ти ще навчишся керувати своїм язичком. Ти у нас будеш головним, тому що язичок слухається тільки тебе. Я вчу тебе, а ти вчиш свій язичок. Мама слухає, дома вчить тебе, а ти знову вчиш свій язичок, бо ти тепер у нас головний”. Така ігрова психотерапія дуже важлива для дітей із дизартрією, адже з перших занять потрібно формувати у них впевненість у власних силах, готовність переборювати сором'язливість. А також логопеду доцільно вивчити особистісні характеристики батьків (спадкові риси характеру, психологічні конфлікти в сім'ї). Адже попереду непростий шлях довжиною не в один місяць.

Перед кожним наступним заняттям доцільно поцікавитись у дитини, батьків: "Якими досягненнями можете похвалитись цього тижня?". Часто батьки починають із фрази: "У нас це не виходить...". У таких випадках слід відшукати разом з батьками те, що дійсно змінилось на краще у мовленні дитини. Такі висновки дуже важливо чути дитині, до того ж батьки навчаються помічати динаміку змін, результативність, просування до мети у роботі з їхнім малюком.

З метою підтримання контакту з батьками дитини логопед може нотувати схему-конспект заняття у домашній зошит пацієнта, адже основне навантаження лягає на плечі батьків. Щоденне повторення занять - ось запорука успіху.

На перших етапах роботи з дитиною-дизартриком особливу увагу необхідно приділити увагу роботі над загальною та дрібною моторикою. Корисними є вправи на орієнтування в будові тіла, орієнтування у просторі, на ознайомлення зі схемою тіла товариша; на графічне відтворення простору в повітрі (вверх, вниз, вправо, вліво). Ці та інші завдання вивчаються на заняттях, а далі батьки вправляються з дитиною дома.

З метою розвитку дрібної моторики у дітей з дизартріями, батькам пропонують звернути увагу на традиційні щоденні режимні моменти - вмивання, причісування, защіпання ґудзиків, шнурування. Поряд з цим, на заняттях варто опрацювати, а надалі відпрацьовувати в домашніх умовах вправи "Пальчикової гімнастики", гру "Театр тіней".

Окремої уваги у роботі дітьми, що мають стерті форми дизартрії потребують вправи дихальної гімнастики. До уваги батьків пропонуються вправи, запропоновані О.А. Стрельніковою (парадоксальна дихальна гімнастика): "Кулачки", "Погончики", "Насос". Для дітей з паретичністю м'язів необхідно використовувати вправи з опором: 1) логопед кладе руки на плечі дитини і підчас вдиху злегка надавлює; 2) логопед натискає на плечі дитині (в положенні сидячи) та просить дитину під час вдиху встати; 3) логопед кладе долоні на грудну клітку дитини і підчас вдиху злегка надавлює протягом 1-2сек.; 4) логопед давить на спину дитини і пропонує відкинутись і затримати вдих, а потім розслабитись і видихнути; 5) вправи з гантельками (вдих-підняти руки, видих-опустити) та ін.

Інколи доводиться нормалізувати фонаційну сторону мовлення - активізувати роботу голосових складок. Для цього можна запропонувати наступні вправи: обертання голови за (проти) годинникової стрілки з вимовлянням голосних; вправи з язиком та щелепами з використанням опору (логопед витягує язик з роту і дає команду "втягни язик", відкрити і закрити рот (рука тисне на нижню щелепу викликаючи опір); нахили голови вперед, назад, вправо, вліво.

Традиційними у роботі з дизартриками є масажні вправи. Логопед дитячої поліклініки має можливість більш кваліфіковано застосовувати масажну техніку, оскільки цьому сприятиме тісний контакт з лікарем-неврологом. Окремі масажні вправи є доступними для виконання їх батьками дитини в домашніх умовах. Навчаючись цим вправам, батьки стають повноправними учасниками корекційного процесу, що дозволяє підтримувати належну мотивацію.

Процес корекції звуковимови у дітей зі стертою формою дизартрії має ряд особливостей, а саме: 1) не рекомендується домагатись чистого звуку (звук-аналог). Звук шліфується в процесі роботи; 2) краще одночасно працювати над звуками, що належать до різних фонетичних груп; 3) послідовність роботи над звуками залежить від доступності артикуляційних положень в кожному окремому випадку. Доцільно враховувати артикуляційну складність фонем.

Особливу увагу слід приділити іграм та ігровим прийомам, тому що вони роблять навчальний процес емоційним, дієвим, дозволяють дитині отримати дитині власний досвід. Саме гра дозволяє забезпечити потрібну кількість повторів на різноманітному матеріалі; кожна наступна гра опирається на досвід, отриманий дитиною у попередній грі. Наприклад ігри з невеликим пізнавальним навантаженням: "істинне-не істинне", "літає-не літає", а далі "тварина-не тварина", "рослина-не рослина" і т.д. Дитина плескає, почувши слово на задану тему. Розвивається пасивний словник, увага, мислення, кмітливість, швидкість думки, реакція.

Для розвитку загальної моторики та навчання виконанню інструкцій наведемо приклад ігрової фізкультхвилинки "Знайди - доторкнись - стань на місце": логопед називає предмети, дитина підходить і долонею доторкається до названого предмета, потім повертається до визначеного місця (знаходить великі видимі предмети а потім дрібні). Наступну гру варто використовувати на етапі введення слів з поставленими звуками у мовлення дитини:

"Почуй слово (фразу, речення) - повтори (слово три рази) - доторкнись - стань на місце".

Цікавою є методика проведення гри "Кольори", яка може пропонуватись у кількох варіантах: 1. "Я назву колір, а ти покажи (доторкнись) до трьох предметів даного кольору, не називаючи їх" (починати слід з кольору який дитині подобається, або який вона добре знає); 2. "Я назву колір, а ти доторкнись і назви три предмети даного кольору"; 3. "Я назву колір, а ти доторкнись до предмета і скажи який він ("зелений листок")". Далі цю гру можна ускладнювати введенням фрази у речення. Робота з кольорами допоможе логопеду бачити ставлення дитини до занять. В робочому зошиті на кожному занятті пропонують дитині вдома розмалювати (замалювати, заштрихувати) малюнок чи літеру до віршика, чистомовки. Батьків варто попередити, щоб не допомагали і не втручалися. Гама кольорів, якість роботи дитини розповість логопеду на що більше звернути увагу, а де потрібно дати трішки більше часу для засвоєння матеріалу.

Відомо, що у дітей зі стертими дизартріями тривалий час зберігаються недоліки фонетико-фонематичних процесів. Тому ігри для розвитку акустико-артикуляційних диференційовок є теж необхідними. Добре себе зарекомендувала у роботі гра "Диригент". Умова гри: логопед називає звук, а дитина рукою (руками) показує, куди рухається язик - вверх чи вниз. Ускладнити цю гру можна таким чином: логопед називає слово, а дитина - звук, який чує у слові за поданим принципом ("шипить-не шипить, свистить - не свистить, ричить - не ричить, лалакає - не лалакає і т.д."). Ігрова форма цього завдання сприяє виробленню навичок мимовільного контролю за якістю вимови з опорою на акустичні ознаки фонем.

На етапі введення звуків в слова потрібно старанно підбирати мовленнєвий матеріал, виключаючи інші проблемні звуки, а акцент робити на звук, що вивчається. Повний курс корекції та лікування дизартрії складає декілька місяців. Скоротити час досягнення максимального ефекту дозволяють загальнозміцнюючі фізпроцедури, масаж, ЛФК, дихальна гімнастика.

Список використаних джерел

логопед дизартрія педагогічний дитина

1. Логопедия / Под ред. Л.С. Волковой. - М.: Просвещение, 1989. 528 с.

2. Логопедія / За ред. М.К. Шеремет. - К.: Слово, 2010. - 468 с.

3. Лопатіна Л.В., Серебрякова Н.В. Преодоление речевых нарушений у дошкольников (коррекция стертой дизартрии). - СПб.: Союз, 2001. - 108 с.

4. Тарасун В.В. Стерта форма дизартрії. Діагностика та особливості логопедичної роботи // Дефектологія. - 1997. - № 3. С. 16-24.

Размещено на Allbest.ru