Театралізована діяльність як один із засобів підвищення ефективності корекційної роботи з дітьми, що мають порушення мовлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Театралізована діяльність як один із засобів підвищення ефективності корекційної роботи з дітьми, що мають порушення мовлення

В.В. Бродюк

У статті розкрито теоретичні та методологічні підходи щодо залучення дітей з ТПМ, а саме загальним недорозвиненням мовлення, до театралізованої діяльності. Визначені умови ефективності використання цього виду діяльності у корекційній роботі вихователів логопедичних груп.

Ключові слова: театр, творчі здібності, театралізовані ігри, логопедична група, загальне недорозвинення мовлення

This article deals with theoretical and methodological approaches to involve children with TAM, namely the general underdevelopment of speech, the theatrical activity. The conditions of effectiveness of this type of activity in correctional work of educators speech therapy groups.

Keywords: theater, creativity, theater games, logopedic group general underdevelopment of speech.

В статье раскрыты теоретические и методологические подходы к включению детей с ТНР, а именно общим недоразвитием речи, в театрализированую деятельность. Определены условия эфективности использования этого вида деятельности в корекционной работе воспитателейй логопедических груп.

Ключевые слова: театр, творческие способности, театрализированые игры, логопедическая группа, общее недоразвитие речи.

Багаторічний досвід вивчення цього питання Артемовою Л. В., Глуховим С.В., Мелеховою Т.В. та іншими науковцями і практиками доводить, що у душі кожної дитини таїться бажання вільної театралізованої гри, в якій вона відтворює знайомі літературні сюжети. Саме це активізує її мислення, тренує пам'ять і образне сприймання, розвиває уяву і фантазію, удосконалює мову [2]. Театралізовані ігри належать до найбільш улюблених ігор дітей і супроводжують їх, починаючи з раннього віку.

Навколишнє оточення як вдома, так і в дошкільному навчальному закладі дозволяє дошкільникам вільно включатися в театралізовану діяльність і удосконалювати мовні навички та навички спілкування. Театралізована діяльність в дитячому садку органічно включена в різні заняття (музичні, в образотворче мистецтво, мовленнєві, по ознайомленню з навколишнім світом), а також запланована в тижневому розкладі (з розподілу видів діяльності в ранкові та вечірні години в нерегламентований час). Театр, в який грають діти, допомагає їм повірити в себе, відчувати себе розкуто, вільно, заявляти про себе, пробуючи, на що вони здатні, що підвищує рівень їх соціалізації. логопедичний мовлення театралізований

Існує багато способів організації театралізованої діяльності, однак основними є:

- театральні вистави,у яких діти є глядачами;

- театралізовані ігри - ігри-драматизації, різні види театру для себе, тобто не розраховані для глядача: театр іграшок, пальчиковий, ляльковий, настільний тощо;

- гра у театр, тобто підготовка вистав для глядачів, у якій діти виступають акторами.

Результатом даної діяльності є демонстрація дітьми комунікативної компетентності; повне виправлення мовлення дітей і їх успішне навчання в загальноосвітніх школах.

Сучасна дитина до 5 років повинна оволодіти всією системою рідної мови: говорити зв'язно, повно викладати свої думки, легко будувати поширені складні речення, переказувати оповідання та казки. Такий малюк правильно вимовляє всі звуки, легко відтворює багатоскладові слова. Його словниковий запас становить від чотирьох до п'яти тисяч слів.

Інша картина спостерігається у дітей із загальним недорозвитком мовлення. Вони завжди відзначаються порушенням звуковимови, недорозвитком фонематичного слуху, вираженим відставанням у формуванні словникового запасу і граматичної будови. Ці діти самостійно в контакт з оточуючими не входять, так як вільне спілкування в них ускладнене.

Характерна і недостатня сформованість процесів, тісно пов'язаних з мовною діяльністю, а саме:

- порушена увага і пам'ять;

- порушена пальцева і артикуляційна моторика;

- недостатньо сформоване словесно-логічне мислення.

Для ігрової діяльності дітей характерне невміння без допомоги дорослого розгорнути спільну гру відповідно до спільного задуму. При цьому вони не враховують спільні інтереси, не здатні контролювати свою поведінку і воліють рухливу гру без правил.

Саме тому специфікою роботи в логопедичній групі є те, що навчальний рік ми починаємо з діагностики. Результати діагностики є початком відліку для прогнозування особливостей розвитку дитини і підбору оптимального змісту навчання і виховання, засобів і прийомів адекватного педагогічного та корекційного впливу.

Паралельно з дослідженням мовленнєвого розвитку дошкільників ведемо оцінку результатів театрально-ігрової діяльності дітей.

Тут оцінюються:

- дикція, жести, міміка, рухи - акторська майстерність (основний метод діагностики - етюдний тренаж);

- бажання брати участь у іграх-драматизація;

- вміння спілкуватися з партнером,здатність імпровізувати при створенні образу (основні методи діагностики: ігри-драматизації, етюди з ляльками, лялькові вистави).

У всіх випадках важливо оцінити здатність дитини учитися, тобто можливість засвоєння знань і способів дій.

Організація театралізованої діяльності на різних етапах розвитку дитини та відповідно до встановленого діагнозу має свою специфіку. Так, театралізована безадресна гра схожа з режисерською грою, в якій дитина за допомогою дорослого, ровесників чи самостійно створює сюжет і реалізує його через гру з рольовими персонажами доступна майже для всіх дітей. Але у них має бути хоч невеличкий досвід сприйняття театралізованих дійств. Малюкам, у яких немає відповідного досвіду, ми пропонуємо підготовчі до театралізованої діяльності дії:

- переодягання - дітям дуже подобається одягати на себе різні елементи костюмів, входити в образ;

- залучення дітей до створення ігрового поля для гри (для дітей молодшого віку краще, щоб це було єдине для всіх дітей ігрове поле).

З досвіду роботи знаємо, що деякі діти від початку займуть позицію глядача - не захочуть вступати в гру, а головні ролі дублюватимуться декількома дітьми. "Казковими" іноді стають наші сніданок чи обід, прогулянка. Час від часу беремо іграшку- тварину або будь-якого іншого персонажа в руки та демонструємо дітям спосіб реалізації театру іграшок.

Дітям, які вже мають певний досвід і менш складний мовленнєвий діагноз, пропонуємо вибрати з набору іграшок настільного чи лялькового театру, театру пальчиків чи рукавичок будь-які і розіграти з ними сценки, скориставшись переносними ширмами, чи влаштувати настільне ігрове поле для драматизації. Зазвичай сам процес моделювання ігрового поля є надзвичайно творчим, оскільки потребує від учасників проявляти винахідливість (з якого матеріалу виготовити ті чи ті деталі, якими предметами замінниками скористатися для створення більш повної картини казкової сцени). Роль вихователя - цілеспрямовано намагатись об'єднати дітей у невеличкі групи. Також дати поради у виборі казкових сюжетів, опосередковано керувати взаєминами дітей, непомітно вправляти у виборі засобів інтонаційної виразності, слідкувати та делікатно виправляти неправильну звуковимову.

Діти, які в логопедичній групі перебувають вже другий чи третій рік і мають незначні порушення звуковимови , вже здатні самостійно організувати гру в театр. Для цього необхідно лише запропонувати їм об'єднатися в групу і домовитися, в яку казку вони будуть грати, а потім спрямувати їхні дії на організацію ігрового поля, створення декорацій, костюмів.

У груповій кімнаті у таких дошкільників вже можуть успішно діяти декілька групок дітей за окремими сюжетами.

Театралізована діяльність у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами сама по собі є інтегральною реабілітаційною технологією. Це і заняття з малювання, конструювання, музики, продукти яких створюються з конкретною метою, в певному контексті (створення костюмів, декорацій, музичного супроводу вистав). Під час підготовки та проведення вистав створюються прекрасні умови для вдосконалення навичок спільної діяльності, розвитку активного та пасивного мовлення, вивчаються та відіграються соціальні зв'язки, розвивається емпатія. Все це обумовлює потужній та всебічній терапевтичним вплив на дітей.

Значну психотерапевтичну роль відіграє не тільки сама вистава, а підготовка до неї, підчас якої розкриваються різноманітні творчі здібності всіх дітей, зав'язуються та зміцнюються міжособистісні стосунки.

Очевидна необхідність вдосконалення традиційних прийомів і методів, а також пошуку більш нових, більш ефективних науково- обґрунтованих шляхів розвитку мови у дітей із загальним недорозвитком мовлення.

Одним із таких шляхів є театралізована діяльність, яка дозволяє вирішити багато актуальних проблеми сучасної педагогіки та психології. Хочеться відзначити, що такий всебічний вплив на розвиток основних психічних і фізичних процесів у дитини (дрібна моторика рук, фантазія, уява, мислення, концентрація уваги і т.д.), вдосконалення навичок спілкування, що відбувається в процесі виготовлення персонажів - ляльок, управління ними в процесі театралізованої гри, є корекційно-розвиваючим в роботі з дітьми. Адже, вміло підбираючи літературний твір для інсценування, цікаво організувавши роботу над грою, можна дати можливість зануритися дитині в більш сприятливий світ, захопити її, ненав'язливо спонукати тим самим до дій, до певної реакції, підштовхнути дитину до добровільної участі в грі, виконання завдань, поставлених нею, а, отже, і до розвитку в ній [3].

Спостереження за театралізованими іграми дітей нашої групи , які мають порушення мовлення, протягом декількох років показало наступне:

- поява комплексу компонентів загально пізнавального розвитку;

- бажання сприймати нову інформацію, вміння порівнювати, узагальнювати, уміння планувати найпростішу діяльність, адекватне ставлення до невдач, прагнення долати труднощі, розширення кругозору;

- розвиток особистої моторики проявляється в умінні дітей виконувати завдання все більш складніші в процесі театралізованої діяльності (ляльководіння, пальчиковий театр, виготовлення атрибутів);

- підвищення адекватності невербальних рішень; так якщо на початку роботи діти реагують тільки на персональне звернення, то згодом вони добре розуміють звернення до всієї групи, навіть якщо вони невербального плану;

- розвиток мовленнєвої активності; до кінця першого року навчання діти висловлюються за власною ініціативою, демонструючи високу мовну активність, вміння відповідати на запитання, вміння будувати речення, прагнення до правильної вимови звуків, більш високий розвиток фонематичного слуху;

- формування монологічних умінь; на початку роботи з групою 30% дітей дають односкладові, незв'язні відповіді, 20% змістовні, але граматично неоформлені висловлювання з частими повторами; в ході роботи за програмою 73% дітей набувають здатність до зв'язного, розвиненого оповідання;

- підвищення стійкості уваги; виражається в стійкому зростанні захопленості дітей театралізацією, яку вони демонструють в ході індивідуальних і групових занять;

- наявність сприятливої емоційно-психологічної атмосфери в групі, що є одночасно і результатом роботи і необхідною умовою для позитивного розвитку дитини; особливо показовим є тут позитивне, довірливе ставлення дітей до дорослих, які знаходяться поруч, дружні відносини дітей один до одного.

Список використаних джерел

1. Аматьєва О.П. З дитячого садка - в актори // Дитячий садок. - 2004. - № 24. - С. 2-6.

2. Артемова Л.В., Театрализованные игры дошкольников. - М.: Просвещение, 1991. - 127 с.

3. Артемова Л. В. Театр і гра. - К.: Знання, 2002. - 124 с.

4. Гаврилюк С. Театр і казка // Дошкільне виховання. - 2003. - № 5. - С.23.

Размещено на Allbest.ru