Використання логопедичного масажу у корекції дизартрії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання логопедичного масажу у корекції дизартрії

В.В. Григоренко

У статті висвітлені основні вимоги до проведення логопедичного масажу дітям з дизартричними проявами. Описані основні масажні рухи та загальні принципи застосування цього корекційного методу.

Ключові слова: дизартричний компонент, логопедичний масаж, спастика, парез, змішаний тонус.

В статье определены основные требования к проведению логопедического масажа детям с проявлениями дизартрии. Описаны основные масажные движения и общие принципы применения этого коррекционного метода.

Ключевые слова: дизартрический компонент, логопедический масаж, спастика, парез, смешаный тонус.

В останні роки збільшилася кількість дітей з різними мовленнєвими порушеннями. Зокрема дітей, що мають дизартричні розлади. Питання організації логопедичної допомоги дітям з дизартрією залишається досить актуальним, враховуючи поширеність цього дефекту. Спираючись на досвід багатьох логопедів-практиків можна з упевненістю стверджувати, що корекція дизартрических розладів буде мало ефективна без застосування масажних комплексів.

Дизартрія є наслідком органічного ураження центральної нервової системи, при якому порушується моторний компонент мовлення. При дизартрії порушено не програмування мовного вислову, а моторна реалізація мови. Ведучими при дизартрії є порушення звуко-вимовної сторони мовлення і просодики, а також порушення мовного дихання, голосу і артикуляційної моторики. Розбірливість мовлення при дизартрії порушена, воно змазане, нечітке.

Завдяки використанню логопедичного масажу, який призводить до поступової нормалізації м'язевого тонусу, формування нормативного вимовляння звуків може відбуватися в ряді випадків спонтанно. У тому випадку, якщо учень має виражену неврологічну симптоматику, тільки використання логопедичного масажу, особливо на початкових стадіях корекційної роботи, може забезпечити позитивний ефект.

Застосування різних прийомів масажу дозволяє знизити м'язовий тонус при спастичності м'язів і, навпаки, підвищити його при гіпотонії артикуляційної мускулатури. Диференційований масаж допомагає в подальшому забезпечити формування і здійснення довільних (активних), координованих рухів органів артикуляції.

Сутність масажу полягає в нанесенні механічних подразнень у вигляді погладжування, пощипування, розтирання, розминання, поколювання і вібрації. При легкому, повільному погладжуванні знижується збудливість масажованих тканин, що надає заспокійливу, розслаблюючу дію. Енергійні і швидкі рухи при масажі підвищують подразливість масажованих тканин, скорочують м'язи.

Логопедичний масаж проводиться в теплому, добре провітреному приміщенні. Зазвичай масаж рекомендується проводити циклами по 10-15-20 сеансів, бажано щодня чи через день. Після перерви на 1-2 місяця цикл можна повторити. За певних обставин, коли масаж неможливо робити часто і регулярно, допускається його проведення протягом більш тривалого часу, але рідше. При виражених порушеннях м'язового тонусу масаж можна проводити протягом декількох років (з невеликими перервами).

Тривалість однієї процедури може варіювати в залежності від віку дитини, тяжкості мовно-рухового порушення, індивідуальних особливостей і т.д. Початкова тривалість перших сеансів становить від 1-2 до 5-6 хвилин, а кінцева - від 15 до 20 хвилин. У ранньому віці масаж не повинен перевищувати 10 хвилин, в молодшому дошкільному - 15 хвилин, в старшому дошкільному і шкільному віці - 25 хвилин.

Під час масажу дитина не повинна відчувати болю і примусу. Однак у деяких дітей відзначається підвищена чутливість всіх або окремих артикуляційних м'язів. Одні діти відчувають неприємні відчуття в язиковій мускулатури (особливо під язиком), в інших дітей - в лицьовій мускулатурі або внутрішній поверхні щік. Більшість дітей досить швидко звикають до процедури масажу, неприємні відчуття при цьому поступово проходять.

Не потрібно з перших зустрічей відразу укладати дитину в горизонтальне положення. Краще помістити її у положення сидячи.

Якщо дитина негативно налаштована або перелякана, перші сеанси масажу повинні бути дуже короткими і обмежуватися при цьому тільки масажем кистей і пальців рук або легким погладжуванням лицьової мускулатури. Логопед може на перших порах показати виконання масажу на іншій дитині, з якою давно ведуться заняття, або на мамі дитини.

Під час масажу використовуються різні відволікаючі засоби: спів пісеньки, читання казки або вірші. Дитина обов'язково повинна відчувати добре ставлення логопеда до неї.

Руки логопеда під час проведення масажу повинні бути чистими, теплими, без запальних процесів, з коротко підстриженими нігтями; бажано не надягати прикрас (перснів і браслетів), що заважають проведенню масажу. Шкіра обличчя і губ дитини також повинна бути чистою, а рот - вільним від крихт або залишків їжі. Масаж доцільно проводити не раніше, ніж через 2 години після останнього прийому їжі (особливо у дітей з підвищеним глотковим рефлексом).

Перед початком сеансу масажу тіло дитини необхідно привести у правильне положення. Правильна поза сприяє нормалізації м'язового тонусу (зазвичай - розслабленню), робить більш вільним дихання і полегшує роботу логопеда. При логопедичному масажі найбільш оптимальні наступні положення: логопедичний дизартрія масаж корекційний

1) у положенні лежачи на спині під шию дитини підкладається невеликий валик, що дозволяє трохи підняти плечі і відкинути назад голову; руки витягнуті уздовж тіла, ноги при цьому лежать вільно або трохи зігнуті в колінах (під коліна дитини також можна покласти валик);

2) дитина - в положенні напівсидячи у кріслі з високим підголовником;

3) дитина - в положенні напівсидячи в дитячому стільчику або сидячи у візку (це положення доцільно застосовувати з маленькими дітьми перших років життя);

4) для дітей, які на перших сеансах бояться масажу або дуже прив'язані до мами, можна використовувати положення сидячи на колінах у дорослого.

При масажі лицьової і губної мускулатури логопед займає положення сидячи за головою дитини або праворуч від нього. Масажуючи язик, фахівцеві зручніше сидіти праворуч від дитини.

Розслабляючий масаж артикуляційної мускулатури застосовують у разі підвищення м'язового тонусу в мовних м'язах (лицьової, губної, язичної мускулатури). При розслабляючому масажі дуже важливий вибір пози для занять з дитиною. Дитині надають положення, в яких патологічні тонічні рефлекси виявлялися б мінімально або не проявилися зовсім. Тонус м'язів обличчя, шиї, язика при цьому трохи знизиться.

Перед початком розслабляючого масажу артикуляційної мускулатури, особливо в разі значного підвищення м'язового тонусу верхнього плечового поясу і шиї, необхідно добитися розслаблення м'язів шиї. Логопед здійснює пасивні рухи головою дитини.

Положення дитини на спині або напівсидячи, голова трохи закидається назад:

а) однією рукою логопед підтримує шию дитини ззаду, другою виробляє кругові рухи головою спочатку за годинниковою, потім проти годинникової стрілки;

б) повільними, плавними рухами логопед повертає голову дитини в одну і в іншу сторону, похитує вперед, назад (3-5 раз).

Розслаблення шийної мускулатури викликає деяке розслаблення кореня язика. Розслаблення оральної мускулатури досягається легким погладжуванням, поплескуванням м'язів обличчя, губ, шиї, язика. Рухи проводяться двома руками в напрямку від периферії до центру. Рухи повинні бути легкими, ковзними, злегка притискати, але не розтягувати шкіру. Кожен рух повторюється 5-8 разів.

Розслаблення лицьової мускулатури: погладжування від

середини лоба до скронь; погладжування від брів до волосистої частини голови; погладжування від лінії лоба навколо очей; погладжування брів від перенісся в сторони до краю волосся, продовжуючи лінію брів; погладжування від лінії лоба униз через все обличчя по щоках, підборіддю і шиї; погладжування від нижнього краю вушної раковини (від мочок вуха) по щоках до крил носа; легкі пощипування по краю нижньої щелепи;

Розслаблення губної мускулатури: погладжування верхньої губи від кутів рота до центру; погладжування нижньої губи від кутів рота до центру; погладжування верхньої губи (рух зверху вниз); погладжування нижньої губи (рух знизу вгору);

погладжування носо-губних складок від крил носа до кутиків губ; точковий масаж губ (легкі обертальні рухи за годинниковою стрілкою); легке постукування губ пальцями.

При асиметрії лицьової мускулатури артикуляційний масаж проводять з гіперкорекцією ураженої сторони, тобто на ній здійснюється більша кількість масажних рухів.

Стимулюючий масаж артикуляційної мускулатури здійснюється при гіпотонії м'язів (з метою зміцнення м'язового тонусу). Масажні рухи проводяться від центру до периферії. Зміцнення лицевої мускулатури здійснюється шляхом погладжування, розтирання, розминання, пощипування, вібрації. Після 4-5 легких рухів сила їх наростає. Вони стають інтенсивнішими, але не болючими. Рухи повторюються 8-10 разів.

Зміцнення лицьової мускулатури: погладжування лоба від середини до скронь; погладжування лоба від брів до волосся; погладжування брів; погладжування від внутрішніх до зовнішніх куточків очей і в сторони; погладжування щік від носа до вух і від підборіддя до вух; стискання підборіддя ритмічними рухами; розминання виличних та щічних м'язів (спіралеподібні рухи по виличним і щічним м'язам); перетирання щічних м'язів (вказівний палець у роті, решта зовні); пощипування щік.

Зміцнення губної мускулатури: погладжування від середини верхньої губи до кутів; погладжування від середини нижньої губи до кутів; погладжування носо-губних складок від кутів губ до крил носа; пощипування губ; поколювання губ.

Одним із прийомів зміцнюючого масажу є вібрація. Вібрацію можна відтворювати за допомогою власне рук логопеда а також з допомогою механічного приладу - вібратора. Передача тканинам дрібних, швидких коливальних рухів викликає сильне скорочення м'язів і надає їм більшу пружність, покращує трофіку тканин. Масаж триває 2-4 хвилини (вібрація протипоказана дітям з епісиндромом (судомами).

При спастичності язика робляють розслабляючий масаж, при гіпотонії язика - зміцнюючий масаж. Спастичність мускулатури язика відзначається значно частіше, ніж гіпотонія язика. При гіпотонії прийоми масажу більш активні, інтенсивні, ніж при спастичності.

При спастичності язика для зниження тонусу язичної мускулатури перед масажем можна потримати в роті (2-3 рази) теплий настій трав (1 ч. л. кропиви, 1 ч. л. звіробою, 1 ч. л. ромашки, 1 ч. л. чаю на 0,5 л окропу).

Масаж язика можна здійснювати різними способами: зондовий масаж (використовуються зонди Є. В. Новікової або постановочні зонди Рау); пальцевий масаж (в рукавичках або через марлеву серветку); масаж дерев'яним або металевим шпателем; масаж зубними щітками (різними за матеріалом, формі, жорсткості щетини, розміром). При масажі використовуються як щетина, так і паличка щітки.

Перед початком масажу язика потрібно з'ясувати ступінь і межу глоткового (блювотного) рефлексу. У разі його підвищення, під час кожного подальшого масажу необхідно потроху заходити за межу глоткового рефлексу. Масаж язика не слід проводити після годування дитини.

Під час масажу язика рот дитини відкритий. Логопед спочатку робить масаж в порожнині рота, потім поза порожниною рота (попросивши висунути язик) і, нарешті, утримуючи язик марлевою серветкою.

Прийоми масажу язика (напрямок масажних рухів):

1) погладжування язика в різних напрямках: від кореня язика до кінчика (вплив на поздовжні м'язи); від центру язика до бічних країв (поперечні м'язи); кругові, спіралеподібні руху;

2) поплескування язика, починаючи з кінчика, просуваючись поступово до кореня і назад (ритмічні натискання впливають на вертикальні м'язи);

3) легкі вібруючі рухи, передавані через зонд (шпатель або щітку);

4) масаж верхнього підйому язика, розтягуючи вуздечку (рух знизу вгору під язиком);

5) поколювання язика (голчастим зондом);

6) перетирання язика марлевою серветкою або чистою носовою хустинкою (у разі підвищеної чутливості дитини до марлі);

Таким чином, розглянувши комплекси масажних рухів при дизартрії, мені хотілося б ще раз звернути увагу на ряд принципів, які повинні бути враховані при використанні логопедичного масажу в корекційно-педагогічній роботі:

- по-перше, це необхідність гарного знання анатомії та фізіології периферичного мовного апарату;

- по-друге, необхідність володіння діагностичними методами, що дозволяють визначити стан м'язового тонусу різних груп м'язів мовного апарату;

- по-третє, підбір відповідних прийомів масажних рухів і встановлення певної послідовності масажних рухів в кожному конкретному випадку;

- по-четверте, включення в масажний комплекс всіх груп м'язів, які впливають на стан порушеної рухової функції.

Тільки при дотриманні даних принципів можна забезпечити високу ефективність логопедичного масажу, а, отже, більш високий результат корекційно-педагогічної роботи.

Размещено на Allbest.ru