Особливості морального виховання розумово відсталих молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

О.М. Губар

Анотація

У статті розглянуті основні теоретико-практичні положення проблеми морального виховання розумово відсталих молодших школярів, зокрема, звертається увага на особливості прояву змістовного, емоційного і поведінкового компонентів морального виховання.

Ключові слова: мораль, моральне виховання, розумово відсталі діти.

Аннотация

В статье рассмотрены основные теоретико-практические положения проблемы нравственного воспитания умственно отсталых младших школьников, в частности, обращается внимание на особенности проявления содержательного, эмоционального и поведенческого компонентов нравственного воспитания.

Ключевые слова: мораль, нравственное воспитание, умственно отсталые дети.

Annotation

The article describes the main theoretical and practical problems of moral education provision mentally retarded younger pupils in particular drawing attention to the peculiarities of meaningful, emotional, and behavioral components of moral education.

Keywords: ethics, moral education, mentally retarded children

Виклад основного матеріалу

Першочергове значення для розвитку дитини як соціальної особистості мають знання нормативів поведінки. Розвиваючись через спілкування з дорослим індивід оволодіває необхідними навичками, засвоєння яких передбачає вироблення звички поведінки, в якій обов'язково повинен бути емоційно-збуджуючий початок; розуміння і усвідомлення їхнього значення; вироблення певного емоційного ставлення до цих норм.

З метою вивчення особливостей морального розвитку розумово відсталих дітей можливо його поділити на три компоненти: інтелектуальний, мотиваційний, дійовий. Основою такої диференціації послужили дослідження в загальній психолого- педагогічній літературі: І.Д. Бех, С.Д. Максименко, І.С. Мар'єнко, І.Д. Звєрєва, Л.Т. Коваль, П.Д. Фролов і спеціальній: Г.М. Дульнєв, О.М. Вержиховська та інші.

Повноцінна соціальна адаптація розумово відсталих дітей неможлива без формування моральної свідомості, мотивів діяльності і відповідної соціальної поведінки. З допомогою цих чинників у процесі морального виховання розумово відстала дитина формується як особистість. Потрібно зазначити, що стосовно розумово відсталих осіб ця проблема набуває особливого значення.

Справа в тому, що наявність органічного порушення суттєво ускладнює соціально-нормативну адаптацію, підвищує вірогідність відхилень у поведінці та дотриманні моральних норм. Але, як зазначають дослідники (Л.С. Виготський, І.Г. Єременко, Г.М. Дульнєв, В.М. Синьов та інші) інтелектуальний дефект не може розглядатись в якості фактора, який призводить до порушення аномальною особистістю соціальних норм. На їх думку порушення інтелекту не є першопричиною порушення поведінки. Це є наслідок недостатнього виховання, правильної організації роботи в школі, в сім'ї, невміння або небажання допомогти розумово відсталій дитині.

Важливо підкреслити, що вітчизняна корекційна педагогіка передбачають принципову спільність соціальної спрямованості виховання учнів допоміжних шкіл, реабілітаційних центрів. Таке розуміння сутності виховного процесу утвердилось в боротьбі з теоріями, які визначали, що розумово відсталість обов'язково поєднується з моральною дефективністю, тобто з біологічно обумовленою аморальністю. Найкращим запереченням цієї теорії є досвід роботи допоміжних шкіл. Він свідчить, що розумово відсталі діти включаються у трудове життя суспільства і дотримуються моральних норм, можуть адекватно спілкуватися і повноцінно жити у нормальному суспільному середовищі.

Моральні якості особистості є продуктом впливу середовища, в тому числі і педагогічного фактору як одного з його складових. Це, в свою чергу свідчить, що поведінка випускників допоміжної школи визначається якістю виховної роботи на протязі всього періоду їх навчання.

Система моральної свідомості, яка формується у дитини протягом усього життя і визначає її соціальну поведінку повинна бути об'єктом педагогічного впливу. Провідну роль у цьому процесі відіграє оволодіння, а також усвідомлення суспільно значущих моральних норм, правил, якостей. У процесі формування системи моральної свідомості діти повинні усвідомлювати конкретні практичні дії, яки спрямовуються на задоволення тих або інших потреб. І поряд з накопиченням у свідомості запасу конкретних свідчень, про значимість окремих дій, вони повинні узагальнюватись, тобто учні повинні навчатися робити конкретні висновки на рахунок того чи іншого морального вчинку.

Педагоги (В.В. Воронкова, Г.М. Дульнєв, І.Г. Єременко та інші) зазначають, що формування особистості відбувається лише через оволодіння нею загальнолюдськими культурними цінностями, але при цьому вона не є пасивною по відношенню до їх накопичення. В учнів допоміжної школи таким регулятором поведінки дитини виступає педагог. При цьому потрібно зазначити, що особливості психічного розвитку учнів допоміжної школи ускладнюють процес виховання у них моральних якостей. Але, не дивлячись на це педагог повинен добиватись того, щоб розумово відстала дитина зрозуміла суть і справедливість моральних норм, які ставить перед нею суспільство, а також необхідність їх дотримання.

Успішність розв'язання багатогранних завдань морального виховання учнів допоміжної школи неможливо без з'ясування критеріїв вихованості як головного психологічного механізму, який визначає дієвість моральних норм і отримання регулярної інформації по зміни, які відбуваються у дітей під впливом цілеспрямованого процесу. Якщо про ефективність навчання можна судити з успішності, то доказом ефективності виховання служить підвищення рівня їхньої вихованості та адекватної реакції на зовнішні впливи.

Дослідники І.Д. Звєрєва, Л.Г. Коваль, П.Д. Фролова вважають, що головним еталоном, за яким встановлюється рівень вихованості людини, виступають суспільні моральні норми, що передбачають сформованість таких особистісних якостей як любов до батьківщини, сумлінна праця, колективізм, товариська взаємодопомога, гуманізм, чесність, справедливість. Не менш важливими показниками моральної вихованості є працелюбність, сумління, ставлення до людей праці, тощо. Слід відмітити, що головна соціальна функція моральних норм - це регулювання тієї чи іншої діяльності кожної людини в суспільному середовищі. У свою чергу моральні норми - це фактор суспільної свідомості. Вони є формою регулювання поведінки індивіда в суспільстві. Моральні норми - це основна складова моральної свідомості, що поступово змінюється з розвитком суспільства. Більше того, для здійснення своєї регулюючої дії вони повинні інтеріорізуватися особистістю, стати її внутрішньою самосвідомістю і самооцінкою. Тому у стосунках між людьми у нашому суспільстві утвердилися такі моральні норми як чуйність, ввічливість, доброзичливість, повага до інших тощо.

На думку Т.І. Пороцької найбільш високим рівнем моральної вихованості, до якого прагне вихованець, є сформованість у дитини не лише моральних знань, а їх внутрішнє усвідомлення. Тому дослідник зазначає, що для того, щоб моральні норми поступово ставали внутрішніми потребами дитини потрібно систематично здійснювати контроль рівня моральної вихованості. Цей контроль може здійснюватись через засвоєння нових понять, правил тощо.

Існують і інші думки з приводу показників та критеріїв моральної вихованості. Так, О.М. Вержиховська в основу моральної вихованості покладає моральні якості, оскільки саме вони визначають і регулюють поведінку людини у всіх сферах суспільного життя. У моральних якостях людини найвиразніше виявляється сутність її внутрішнього суб'єктивного ставлення до дійсності: до явищ суспільного життя, до оточуючих людей, до праці, до самого себе як члена колективу, до суспільства в цілому. Окрім того, одним із компонентів формування моральних якостей є мотиваційний, що підтверджує актуальність обраної тематики [2].

У дітей з нормальним інтелектом швидше формується знання морально-етичних норм і правил, повільніше - моральна поведінка, тоді як у розумово відсталих дітей моральні норми і правила формуються повільно і вимагають багаторазового повторення. Їхня поведінка не усвідомлена і ситуативна, моральні якості не розвинуті, звідси і розбіжність між знаннями та їх практичним застосуванням, вибірковість у наслідуванні моральним настановам.

У вихованні як системі взаємопов'язаних і взаємообумовлених якостей особистості домінуючу і визначальну роль відіграють такі властивості, як доброта, чесність, чуйність. Справжню цінність конкретних якостей можна визначити лише при умові, якщо врахувати сутність спонукань, що лежать в основі їх вияву у поведінці особистості. Відомо, що в будь-якій діяльності можна виділити дві сторони - операційну і мотиваційну. В той час, як перша проявляється у певних уміннях та навичках, що виступають переважно у зовнішніх поведінкових актах, то друга є суто внутрішньою характеристикою особистості.

Критерієм вихованості можуть служити лише ті якості, які сформувалися в особистості в єдності операційної і мотиваційної сторін її поведінки. Слід особливо підкреслити, що внутрішня обумовленість поведінки, сформованість соціальних мотивів дій та вчинків, і передусім моральної активності, є однією з найнеобхідніших критеріїв вихованості особистості. Вони найбільшою мірою свідчать про ефективність всіх видів виховання. моральний виховання відсталий емоція

Моральна вихованість дитини визначається не стільки рівнем її теоретичних знань про поведінку, в практичній діяльності моральні норми, скільки їх фактичним дотриманням з власної ініціативи, що обумовлюється сформованістю стійких моральних потреб та відповідних мотивів. При визначені критеріїв вихованості особистості необхідно брати до уваги віковий фактор, з яким пов'язані своєрідність і реальні можливості психічного розвитку індивіда.

При формуванні моральних норм значну роль відіграють емоції. Емоції людини виступають продуктом історичного розвитку суспільства, вони є об'єктивною формою вираження потреб індивіда, виникають у зв'язку з діяльністю, спрямованою на їх задоволення і стимулюють особистість працювати у певному напрямку. Важливість емоцій у розвитку особистості відзначалася у дослідженнях Д.Л. Додонова, Д.Б. Єльконіна, С.Л. Рубінштейна та інших. Вони вказували, що емоція в ролі оцінки спрямовує діяльність людини на оволодіння тими чи іншими позитивними цінностями і на подолання негативних, а в ролі самостійної цінності "насичує значимістю" сам процес діяльності, формуючи у суб'єкта прагнення до неї. В емоційних переживаннях дітей проявляється ставлення до певної норми поведінки, обумовлене своїм досвідом.

Завдання вихователя полягає в умінні викликати у них позитивні переживання і знищити появу негативних. Психологи Л.І. Божович, О.М. Леонтьєв та інші у своїх дослідженнях стверджують, що за умови опосередкування соціальної діяльності дітей емоційними переживаннями у них відбувається розуміння та бажання їхньої необхідності.

І.С. Мар'єнко показує, що моральне виховання є найважливішою складовою доцільного розвитку особистості, спрямованого на засвоєння нею історично вироблених моральних цінностей. Про ефективність морального виховання свідчить моральний розвиток людини. Найважливішими складовими морального розвитку є моральні знання (як основа моральної свідомості), емоційне ставлення до норм моралі, моральна поведінка.

О.М. Вержиховська зазначає, що моральний розвиток людини визначається моральною вихованістю - особливою формою внутрішньої активності, що забезпечує можливість дотримання норм моралі та відповідного до них ставлення. Найбільш загальним, вершинним показником моральної вихованості особистості є її моральні якості, які розглядаються як основа моральної поведінки. Моральні якості інтегрують найважливіші показники морального розвитку: змістовний, мотиваційний, дійовий. їх формування можливе на основі становлення відповідних етапів морального розвитку: усвідомлене засвоєння знань про норми моралі; стимулювання позитивного ставлення до норм закріплення моральної поведінки, організація досвіду моральної поведінки. Забезпечення становлення всіх компонентів є необхідною умовою формування у дитини, як нормальної, так і з порушеннями інтелекту, моральних якостей та її морального розвитку в цілому.

Розумово відсталим молодшим школярам властиві особливості прояву змістовного, емоційного і поведінкового компонентів становлення моральних якостей. Більшість з них мають певні знання про норми моралі, які характеризуються недостатньою сформованістю за повнотою, адекватністю, усвідомленістю. У них не знаходять відображення всі найсуттєвіші складові їх змісту. У знаннях учнів 1-2 класів переважають складові змісту норм моралі, що пов'язані з їх повсякденною життєдіяльністю, оточенням, стосунками з дорослими; у знаннях учнів 3-4 класів знаходять місце складові змісту норм, зорієнтовані на стосунки з однолітками і більш широкі соціальні контакти, відносини. У цілому знання розумово відсталих молодших школярів характеризуються обмеженим, недостатньо адекватним, диференційованим і усвідомленим трактуванням суті моральних норм.

Розумово відсталі молодші школярі в основному характеризуються позитивним, але не достатньо стійким і дієвим ставленням до норм моралі і їх дотримання в поведінці. Рівень сформованості мотиваційного компонента становлення моральних якостей у дитини значною мірою визначається наявністю знань про норми моралі, їх змістом, розумінням суті, зв'язком з можливістю задоволення власних потреб.

Учні молодших класів допоміжної школи мають незначний рівень сформованості поведінкового компонента становлення моральних якостей, що залежить від наявності знань про норми моралі, розуміння їх суті, ставлення до них, набутого досвіду моральної поведінки. Виконання моральних норм розумово відсталими учнями носить характер ситуативності, недостатньої послідовності, прагматичності, обмеженості вузьким колом переважно пасивних відносин з оточенням, що зазнає незначних змін протягом навчання в перших-четвертих класах.

Рівень моральної вихованості розумово відсталих молодших школярів значно підвищується за умови спеціального педагогічного забезпечення формування мотиваційного компоненту. Отже, при цьому найбільшого розвитку зазнає рівень сформованості емоційного показника - позитивного за характером, стійкого, дієвого ставлення до норм моралі та моральної поведінки; найменшого - загальний рівень сформованості змістового компонента - знань про норми моралі і щонайперше їх усвідомленості. Ці дані є підставою для визначання пріоритетів у послідовності та інтенсивності корекційно-виховного впливу на моральний розвиток розумово відсталих молодших школярів, визначення найбільш сформованих у них складових розвитку позитивного характеру як певної опори для педагогічного процесу.

Вивчення проблеми морального виховання і розвитку розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку дало нам змогу побачити, що у розумово відсталих дітей з раннього дитинства спостерігається знижена активність та орієнтовна діяльність, переважають фізіологічні потреби, емоційна нестійкість, низький рівень адаптаційних можливостей, недостатній розвиток мовлення, що призводить до низького рівня розвитку мотивів моральної поведінки, а саме їх поведінкового усвідомлення та недостатньої систематизації за ступенями значущості.

Повноцінна соціальна адаптація розумово відсталих дітей неможлива без формування змістовного, мотиваційного та інтелектуального компонентів моральної вихованості, становлення моральної свідомості, емоційності та мотивації поведінки, її дієвості. А саме, розвиток цих компонентів ускладнюється наявність у дітей органічного порушення. Зазначимо й те, що інтелектуальний недолік не може розглядатися в якості основного фактору низького рівня моральної вихованості, тому що цьому сприяє насамперед недостатній і несвоєчасний психолого- педагогічний вплив на дитину зі сторони оточення. Підтвердженням цих положень виступає досвід допоміжних шкіл, який свідчить про те, що за умов правильної організації діагностичної та корекційно-виховної роботи розумово відсталі випускники адаптуються до соціуму, дотримуються моральних норм, адекватно спілкуються і повноцінно живуть серед інших людей.

Список використаних джерел

1. Вержиховська О.М. Теорія і спеціальна методика виховання дітей особливостями інтелектуального розвитку: Навчально- методичний посібник / Вержиховська О.М., Бонецька О.М., Козак А.В. Кам'янець-Подільський: ТОВ “Друк-Сервіс”, 2013. 372 с.

2. Вержиховська О. М. Формування моральних якостей у розумово відсталих молодших школярів у позакласній виховній роботі: монографія. / О.М. Вержиховська. Кам'янець-Подільський: Видавець Зволейко Д.Г., 2009. 228 с.

3. Висоцька А. М. Виховна робота. 1-4 класи. Програма для допоміжної школи / А. М. Висоцька, А. В. Лапін, Я. Нікітіна // Дефектологія. 2010. № 3. С. 31-35.

4. Воспитание и обучение детей во вспомогательной школе / под ред. В.В. Воронковой. М.: Школа-Пресс, 1994. 416 с.

5. Еременко И. Г. Олигофренопедагогика. К.: Вища школа, 1985. 327с.

6. Липа В. А. Основы коррекционной педагогики / В.А. Липа. Донецк: Лебидь, 2002. 327 с.

Размещено на Allbest.ru