Розвиток координаційних здібностей у дошкільників із загальним недорозвитком мовлення

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Мовлення займає особливе місце в системі психічних функцій людини. Вивчення онтогенезу дитячого мовлення засвідчує його величезну роль у психічному розвитку дитини, оскільки формування мислення, когнітивних функцій і становлення особистості тісно пов'язані з появою й розвитком мовленнєвої діяльності (А. Богуш, О. Винарська, Л. Виготський, О. Лурія, В. Тарасун, М. Шеремет, Д. Ельконін та ін.). Як і будь-яка інша функціональна система, мовлення є найбільш чутливим до впливу несприятливих факторів у період його інтенсивного формування. Мовленнєві дефекти обмежують комунікативні можливості дитини, сповільнюють розвиток особистісних якостей, ускладнюють її соціальну адаптацію (А. Запорожець).

На сучасному етапі розвитку світової спільноти прийняті важливі документи, що гарантують права дітей з обмеженими можливостями здоров'я й життєдіяльності, а отже, з особливими освітніми потребами. У них ідеться про вдосконалення існуючих і розробку нових педагогічних систем, знаходження нових методів підвищення якості й інтенсивності навчально-виховного процесу, що, у свою чергу, вимагає відповідних науково-педагогічних досліджень. Їхньою головною ідеєю повинна стати орієнтація на ефективне використання неуражених аналізаторів і функцій з компенсаторно-корекційним навантаженням на такий розвиток дитини, який за рівнем знань, умінь і навичок забезпечить її інтеграцію в суспільство.

За останні роки в Україні з'явилися дослідження, що виявляють закономірності й особливості навчання і виховання дітей з різними відхиленнями в їхньому розвитку (В. Бондар, В. Засенко, М. Козленко, Б. Сермеєв, В. Синьов, Є. Соботович, В. Тарасун, О. Хохліна, М. Шеремет, М. Ярмаченко й ін.).

Фізична реабілітація дітей з обмеженими можливостями здоров'я та життєдіяльності - один з важливих напрямів роботи спеціальних закладів. Вона є частиною оздоровчої й виховної роботи і виступає потужним засобом зміцнення здоров'я та оптимального фізичного розвитку дітей (Н. Байкіна, Е. Вільчковський, Н. Денисенко, А. Дмитрієв, М. Єфименко, М. Козленко, Б. Сермеєв, Б. Шеремет та ін.).

У зв'язку з тим, що в наш час в Україні зростає кількість дітей з порушеннями в розвитку мовлення в загальному масиві дитячого населення (М. Шеремет), зміст і методика корекційної роботи з ними набуває особливої значущості. Особливо це стосується розвитку моторики дошкільників з порушеннями мовленнєвого розвитку, а саме формування в них координаційних здібностей. Відомо, що саме координаційним здібностям належить суттєва роль у формуванні й розвитку точних, своєчасних і раціональних рухів людини (В. Лях). Це проявляється як у глобальних, так і в локальних, у тому числі й артикуляційних, рухах людини (Л. Квінт) [4].

Вивчення теоретичних засад розвитку координаційних здібностей людини виявило, що в спеціальній літературі досить нечисленними є повідомлення про їх дослідження у дітей дошкільного віку з мовленнєвими дефектами.

В. Бальсевич, В. Лях, Н. Панфілова, Л. Майорова, А. Мирошников, С. Михайлова, В. Панов вивчали координаційні здібності дошкільників, які розвиваються відповідно до вікової норми. У деяких публікаціях зпоміж інших рухових якостей згадуються й координаційні здібності в дошкільників, що мають різні відхилення у своєму розвитку. А. Андрасян, В. Ковиліна досліджували рухові можливості дошкільників з порушеннями зору, Н. Карабанова, Л. Чеханюк - з порушеннями слуху, О. Литовченко - з легким ступенем розумової відсталості, С. Холодов - з ДЦП.

Найважливіше значення рухової діяльності полягає в тому, що в її процесі відбувається формування здатності дитини керувати специфічним для людини, досить складним моторним апаратом. Довільне регулювання рухів в усіх видах діяльності засноване на поглибленому аналізі кінестетичних відчуттів, наявності різноманітних рухових уявлень, навичок і вмінь та тісно пов'язане з розвитком особистості, формуванням емоційної сфери. Істотною є роль пропріоцептивних імпульсів, що виникають під час виконання руху. Як фактор, що тонізує кору головного мозку, потік пропріоцептивних імпульсів розглядається активним і важливим початком, що виникає в процесі реалізації того або іншого рухового акту, у тому числі й мовленнєвої діяльності (Н. Бернштейн, 1966; М. Могендович, 1969; М. Кольцова, 1973) [1; 5; 7].

Порушення пропріоцептивної імпульсації при зниженій руховій діяльності людини веде до гіпотонії, розладів рефлекторної регуляції м'язового тонусу й координації. У зв'язку з цим значущою проблемою є з'ясування впливу рухової діяльності на функціональний стан мозку, зокрема, на мовленнєвий розвиток.

Організовуючи самостійну рухову діяльність дітей, забезпечуючи належний режим рухової активності не тільки за кількісними показниками, але й моделюючи її за якісним складом, педагог повинен визначити таку структуру рухової діяльності дитини з мовленнєвими утрудненнями, щоб під час оволодіння, закріплення й ускладнення нових рухів одночасно виникали б і нові умовно-рефлекторні мовленнєво-рухові зв'язки.

Дослідження О. Вінарської (1987), Є. Соботович (1995), Л. Чистовича (1965) та інших учених показують, що психологічні механізми мовленнєвої діяльності корелюють із множинними відділами головного мозку, ураження яких викликає різні за своєю структурою мовленнєві дефекти, що вимагає використання диференційованих методів корекції.[2; 8] Ці положення дали підстави припускати особливе значення рухового аналізатора в розвитку діяльності мозку, а саме у виникненні й удосконаленні мовлення дитини дошкільного віку в нормі й при мовленнєвій патології

У формуванні й розвитку точних, своєчасних і раціональних рухів людини істотна роль належить її координаційним здібностям. З метою розвитку координації рухів доцільно використовувати подібні за своїми біомеханічними характеристиками вправи, тому що в цьому випадку можливий перенос тренованості, тобто набутої координації рухів (В. Романенко, 1999). Однак розвиток координаційних здібностей дитини в практиці корекційно-логопедичної роботи дотепер не використовувався.

Вивченню координації рухів та уточненню терміна «координаційні здібності» у дослідженнях останніх років було приділено значну увагу. Однак до теперішнього часу не склалося загальноприйнятої точки зору щодо його визначення. У нашій роботі послуговуємося дефініцією В. Ляха (1987) [6], який тлумачить координаційні здібності людини як спроможність оптимально регулювати рухові дії, точно, швидко, раціонально, винахідливо вирішувати рухові завдання, здійснювати дозовані рухи в умовах дефіциту часу. До засобів розвитку координаційних здібностей у дітей відносять знайомі їм вправи, але виконані в нових або незвичайних умовах. Тому можна припускати, що найбільш ефективно розвиток деяких видів координаційних здібностей відбувається в дітей дошкільного віку.

Для розвитку мовленнєвих зон в обох півкулях за допомогою тренування тонких рухів пальців обох рук доцільно насичувати глобальні рухи дітей (ходьбу, біг, стрибки, метання) різноманітними вправами з пальчикової гімнастики (М. Кольцова, 1973) [5]. При цьому вчені й практики відзначають, що якщо виконання рухових завдань супроводжується говорінням, то це значно підвищує ефективність занять як з розвитку моторики дітей, так і з розвитку їхнього мовлення (З. Блувштейн, 1984; О. Наумова, 1980; С. Прищепа, 2005; Г. Тумакова, 1980).

Діти дошкільного віку, мовлення яких відповідає віковій нормі, уже на п'ятому році життя можуть виконувати досить складні в координаційному відношенні спеціальні вправи, що розвивають здатність диференціювати просторові, тимчасові й силові параметри руху, здатність до реакції, до втримання рівноваги й балансування, до орієнтування в просторі, здатність до ритму, до погодженості й координації рухів (В. Лях, Н. Панфілова, 1991). Але без спеціально організованих педагогічних умов процес розвитку координаційних здібностей у дошкільників проходить повільно й неефективно.

Роль рухової діяльності в загальному розвитку дитини зазвичай розглядається в аспекті значення для її здоров'я й повноцінного фізичного розвитку, формування рухових функцій, морально-вольових якостей, а також для виховання позитивних взаємин у колективі. Однак цими, безперечно важливими параметрами, її роль аж ніяк не обмежується. Наприклад, у процесі рухової діяльності дитина пізнає якості (розмір, вагу, форму, матеріал) і призначення оточуючих його предметів, учиться правильно їх використовувати, тобто пристосовується до соціально-культурних умов суспільства, у якому живе. Коли дитина отримує можливість знайомитись з усе більш різноманітним предметним світом, рухи її формуються відповідно до різних властивостей і призначення цих предметів. Так, треба навчитися ходити, зберігаючи рівновагу, і по слизькому паркеті, і по м'якому килимі, і по рівній доріжці, і по траві на галявині. При пересуванні необхідно враховувати розташування предметів, що вимагає певних просторово-тимчасових уявлень. Тобто, при аналізі рухової діяльності дитини, можна зробити висновок про те, що її успішність багато в чому залежить від рівня координаційних здібностей.

Для дітей, які мають мовленнєві порушення, корекційна робота такого напряму набуває все більшої значущості, тому що за даними української статистики кількість осіб з мовленнєвими розладами постійно збільшується. І хоча практично в кожному загальноосвітньому дошкільному закладі України частина дітей мають певні відхилення в психомовленнєвому розвитку, мова не йдеться про необхідність диференційованого підходу до розвитку координаційних здібностей у таких дошкільників залежно від стану їхнього мовлення. Не згадується і про спеціальні вправи, які дозволили б розвивати в дошкільників здатність до керування своїми рухами, що особливо важливо для дітей, що мають різні відхилення в мовленнєвому розвитку.

З метою характеристики мовленнєвого й моторного розвитку дошкільників, було розроблено методику кількісної оцінки координаційних здібностей, що лежать в основі формування основних рухів, мовленнєвої й мімічної моторики в дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення. Було дібрано відповідні тести й запропоновано 5-бальну оцінну шкалу.

Для дослідження рівня мовленнєвого розвитку дітей запропоновано тести, що свідчать про рухливість артикуляційного апарата, загального звучання мовлення і сформованості лексико-граматичних категорій. Рухливість артикуляційного апарата було охарактеризовано за п'ятьма складниками: рухливістю губ, нижньої щелепи, мовлення, м'якого піднебіння та сформованістю артикуляторно-координаційних укладів звуків. Загальне звучання мовлення поділено на 4 частини: темпоритм, дихання, голос, резонаторність і виразність мовлення. До лексико-граматичних категорій крім загальної характеристики ввійшли 6 значень: назва частин предметів і об'єктів, обсяг складової структури слова, уживання дієслів, їхня словозміна, уживання прийменників, узгодження різних частин мови й користування фразою. Зміст і складність завдань добиралися з урахуванням онтогенезу дитячого мовлення. При цьому враховувалися найпоширеніші помилки та особливості стану мовлення дітей. Було використано таку систему оцінок. Одним балом оцінювалося виконання тесту в початковій стадії формування досліджуваного руху, двома балами виконання завдань, у яких допущено більше ніж 50% помилок. Три бали одержувала дитина, якщо кількість помилок не перевищувала 50%, чотири бали одержували діти, які допускали до 25% помилок і мали 75% правильно виконаних завдань. І п'ятьма балами оцінювалося виконання завдань майже без помилок.

Тестування мімічної моторики складалося із чотирьох завдань («посміхнулися», «насупилися», «злі зуби» і «насупилися - здивувалися»), що містять 8 вправ-тестів. Їх виконання оцінювалося за п'ятибальною шкалою. Діти одержували 0 балів за невиконання тесту, 1 бал - якщо допускали більше ніж 50% помилок під час виконання тесту, 2 бали - якщо вони мали до 50% помилкових рухів, а інші виконували вірно. 3 бали одержували діти, у яких було до 25% помилок, а 75% завдань виконували правильно. І чотирьом балам відповідало практично правильне виконання тесту.

Для оцінки розвитку в дошкільників координаційних здібностей, що проявляються в глобальних рухах, визначено 32 тести, що характеризують всі види основних рухів у дітей цього віку, - ходьбу, біг, стрибки, метання й лазіння. Кожна з рухових дій під час тестування була подана у вигляді декількох варіантів для виявлення рівня розвитку координаційних здібностей, що забезпечують (за В. Ляхом, 1989) правильність, швидкість, раціональність і спритність виконання цих завдань. Особливу увагу приділено виявленню здатності дітей зберігати рівновагу в статиці й динаміці. Кількісна оцінка результатів здійснювалася аналогічно до тієї, що застосовувалася в дослідженні мімічної моторики.

Показники маси й довжини тіла, окружності грудної клітки, частоти серцевих скорочень, частоти дихання, життєвої ємності легенів було досліджено за загальноприйнятими методиками (Б. Ашмарін, 1978; Е. Вільчковський, 1998).

У мовленнєвому розвитку дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення зафіксовано низький рівень усіх трьох складників якості мовлення - рухливості артикуляційного апарата, загального звучання мовлення й сформованості лексико-граматичних категорій. Показники, що відповідають цим характеристикам мовлення, у дітей із загальним недорозвитком мовлення оцінено в межах від 1 до 3 балів. Такий же результат ці дошкільники виявили і в тестуванні мімічної моторики. У більшості досліджених рухів вони поступалися дітям з нормальним мовленнєвим розвитком у всіх досліджених мімічних рухів на 10-30%.

Виявлено, що за довжиною тіла й окружністю грудної клітки діти старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення відповідають середньому рівню фізичного розвитку однолітків з нормальним розвитком. Водночас їхній рівень за масою тіла нижчий від середнього стандартного на 6% і за життєвою ємністю легенів на 8%. Розрахунок індексу Піньє дозволив установити, що ці діти належать до низького рівня фізичного розвитку, тому що не мають пропорційної статури, що відповідає віковій нормі. мовленнєвий дошкільник дефект координаційний

Дослідження виявило істотне й достовірне відставання дошкільників із загальним недорозвитком мовлення від однолітків, які розвиваються відповідно до вікової норми, і у формуванні таких життєво важливих рухів, як ходьба, біг і стрибки.

У більшості випадків відставання за показниками координаційних здібностей, необхідних у цих рухах, не перевищувало 20%. Однак деякі завдання для дошкільників із загальним недорозвитком мовлення виявилися більш складними. Так, найбільше відставання було зафіксоване під час ходьби на внутрішньому і зовнішньому боках стопи (на 83,4% і на 58,8%), зі зміною напрямку ходьби (на 52%), у стрибках ноги разом, ноги нарізно (на 50%).

У метальних рухах, у здатності не менше як 5 разів ударити м'яч об землю й піймати його, діти із загальним недорозвитком мовлення показали результат на 33,5% нижчий, ніж однолітки з нормальним розвитком мовлення.

Відзначено, що найбільшою мірою відставання дітей з мовленнєвим недорозвитком проявляється в тих видах рухів, які вимагають утримання рівноваги в статиці й динаміці, орієнтування в просторі, швидкої зміни положення тіла. На нашу думку, причиною такого відставання є низький рівень розвитку рівноваги й здатності узгоджувати окремі рухи в цілісний руховий акт. Так, за здатністю утримувати рівновагу, стоячи на одній нозі, руки на поясі, діти із загальним недорозвитком мовлення показали результат, що становить у середньому лише 29%, а під час ходьби по похилому ослоні - 46,6% від норми. З усіх видів лазіння тест, пов'язаний з підлізанням під мотузкою, натягнутою на невеликій висоті, викликав у них найбільші утруднення. А саме такі вправи вимагають чітко погоджених рухів окремими частинами тіла, тобто певного рівня розвитку координаційних здібностей.

Виявлено, що мовленнєвий, мімічний і загальний руховий розвиток дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення характеризується істотним відставанням у сформованості цих функцій щодо однолітків з нормальним мовленнєвим розвитком. Ці дані, а також результати досліджень М. Аксьонової, Л. Бєлякової, І. Кумілья, І. Горської, Л. Суянгулової [3] та інших учених, дали підставу припустити наявність взаємозв'язку між моторним розвитком у цих дітей і станом їхнього мовлення. Кореляційний аналіз виявив найбільш тісний взаємозв'язок між показником загальної рухливості артикуляційного апарата й показником загального розвитку мімічної моторики (г=0,765; р<0,01). Водночас зворотна кореляція показника загальної рухливості артикуляційного апарата з показником загального розвитку моторики цих дітей (г=-0,694; р<0,01) може вказувати на те, що при неправильному формуванні рухової навички загальний розвиток моторної сфери дитини негативно позначається на рухливості артикуляційного апарата.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок про істотне відставання дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення від однолітків з нормальним розвитком з усіх видів моторики. Вони не володіють навичками координації своїх рухів, не можуть чітко, вчасно, у необхідній послідовності й мірі чергувати напругу й розслаблення певних м'язових груп. Їхні рухи позбавлені точності, гармонійності, цілісності. Це стосується як локальних рухів, наприклад ручної й мімічної моторики, так і глобальних, таких, як ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння. Відставання дошкільників із загальним недорозвитком мовлення в розвитку координаційних здібностей від ровесників з нормальним розвитком мовлення виявлено практично в усіх досліджених координаційних здібностях.

На цій підставі ми припустили, що застосування спеціальних засобів з удосконалювання загального фізичного розвитку дошкільника, його основних фізичних якостей, зокрема координації рухів, буде покращувати всі види моторики, стимулювати розвиток артикуляційної й мімічної моторики, що у свою чергу сприятиме корекції такого дефекту, як загальний недорозвиток мовлення.

В основу формувального експерименту покладено положення про те, що корекційно-логопедичний вплив на дитину з важкими мовленнєвими порушеннями буде більш ефективним, якщо при цьому цілеспрямовано розвивати його координаційні здібності з обов'язковим поєднанням мовленнєвої і рухової практики. Це відповідає реалізації однієї з педагогічних умов, а саме інтеракції видів діяльності дитини за наявності позитивних стимулів в її мовленнєвій діяльності.

З цією метою нами було створено банк спеціальних вправ, доступних для дітей із загальним недорозвитком мовлення, з розвитку координації артикуляційного апарата, мімічних рухів і загальної моторики. Значну увагу приділено формуванню різноманітних і точних рухів пальців руки й кисті в цілому. Спеціальні вправи використалися як у роботі логопеда під час проведення групових та індивідуальних логопедичних занять, так і в роботі його колег на інших заняттях (з фізкультури, ліплення, малювання, конструювання тощо). Крім того, логопед давав вихователям завдання з розвитку координаційних здібностей на прогулянках, в іграх, визначав для батьків зміст домашніх завдань з розвитку координаційних здібностей у дітей в умовах домашнього виховання. Під час занять педагоги постійно стежили за правильністю виконання дитиною усіх завдань: збереженням напрямку й розмаху рухів, своєчасністю необхідних рухових перебудов, оптимальним тонусом м'язових груп, що працюють, збереженням статичної й динамічної рівноваги. У такий спосіб у дитини контролювалися й розвивалися такі координаційні здібності, як-от: точність рухів у часі й просторі, почуття ритму, рівновага, погоджене виконання елементів у цілісному русі (власне координація рухів), орієнтування в просторі. Усі вправи виконувалися з обов'язковим мовленнєвим супроводом.

Методика роботи з розвитку координаційних здібностей, використана у формувальному експерименті, полягала в такому. Під час проведення фронтальних логопедичних занять розвиток координаційних здібностей відбувався на фізкультхвилинках і логопедичних іграх. Крім групових занять, програма логопедичного дитячого садка передбачає й індивідуальну роботу логопеда з дитиною. У формувальному експерименті індивідуальному корекційному заняттю логопеда з дитиною, що має загальний недорозвиток мовлення, передувала логомоторна розминка, завданням якої був розвиток сенсомоторної чутливості й рухової координації, функції вокалізації, артикуляції й мовленнєвого дихання. У цьому виді роботи найбільш повно розкрито реалізацію такої педагогічної умови, як застосування системи фізичних вправ з розвитку координації загальної та мімічної моторики, спрямованої на корекцію мовленнєвих порушень. При цьому використовувалися нові, незвичайні пози - симбіоз логопедії й фізичної культури. Ритм рухів відповідав ритму кожного слова. Дитина в цих вправах розвивала й закріплювала свою здатність синхронізувати мовлення з рухом відповідно до логоритмічних акцентів говоріння, тобто розвивала свої темпо-ритмічні координаційні здібності У роботі тактильного, рухового й мовного аналізаторів формувалася й розвивалася їхня погодженість. Включення в індивідуальне корекційне заняття спеціальних координаційних вправ не було самоціллю чи чужорідним елементом такого заняття. Воно дозволяло вирішувати одночасно й завдання розвитку координаційних здібностей, і суто логопедичні корекційні завдання для дітей із загальним недорозвитком мовлення. Широко використалися також вправи фонетичної ритміки, що дозволяло дітям не тільки виконувати завдання за показом, але й навчитися природним шляхом передавати основні характеристики звуків, виправляти вимову, нормалізувати мовленнєве дихання.

Поєднання рухової й мовленнєвої практики дітей за завданням логопеда здійснювалося й на фізкультурних заняттях. Різноманітні рухи супроводжували мовлення дітей в активізації рухливих ігор або під час їх проведення. Відомо, що для засвоєння способу рухової дії дітьми старшої групи досить залучити їхню уяву, дібрати відповідний образ (Н. Полтавцева, Н. Гордова, 2005). Тому нами було використано такі віршовані тексти, що дозволяли створювати цей образ. Під час застосування тренажерів і корекційних м'ячів (А. Потапчук, 1999) нами широко використовувалися координаційні вправи. Вихідне положення в цих вправах було різним: стоячи, сидячи на підлозі («поза факіра»), сидячи на корекційних м'ячах тощо. Це ставило перед дітьми ускладнені вимоги до збереження рівноваги, швидкої рухової реакції, погодженості рухів, орієнтування в просторі. Темпо-ритмічні характеристики мовленнєвого супроводу дозволяли розвивати в дітей почуття ритму й точність рухів за тимчасовим параметром. Під час проведення свят, розваг, змагань дітям давали завдання, у яких можна було продемонструвати спритність, тобто показати свій рівень розвитку координаційних здібностей. Отже, для успішного й своєчасного формування моторних навичок у дошкільників із загальним недорозвитком мовлення необхідні систематичні заняття з обов'язковим включенням спеціальних засобів, що розвивають координаційні здібності дітей.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні ролі розвитку координації рухів у дошкільників з різними відхиленнями в мовленнєвій функції в період їхньої підготовки до шкільного навчання, в уточненні й конкретизації необхідних для цього засобів і методів для розвитку координаційних здібностей і у визначенні їхнього місця в корекційно-логопедичному процесі.

Література

1. Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии. - М.: Физкультура и спорт, 1991. - 283с.

2. Винарская Е.Н. Раннее речевое развитие ребенка и проблемы дефектологии. М. 1987.

3. Горская И.Ю., Суянгулова Л.А. и др. Возрастные закономерности и сенситивные периоды развития базовых видов координационных способностей у детей с нарушением речи в сравнении со здоровыми школьниками 8-15 лет. //Труды Сибирской государственной академии физической культуры, - Омск, 1992. - С. 76.

4. Квинт Л.А. Эволюция мимической психомоторики / Проблемы психоневрологии развивающегося человека. - Харьков, 1931. - С. 15-54.

5. Кольцова М.М. Двигательная активность и развитие функций мозга ребенка. - М.: Педагогика, 1973. 144 с.

6. Лях В.И. О классификации координационных способностей //Теория и практика физической культуры. - 1987. - № 7. - С. 28-30.

7. Могендович М.Р. Моторно-висцеральные координации и их нарушение. - Пермь, 1969. - С. 6-17.

8. Соботович Е.Ф. Психолингвистическая структура речевой деятельности и механизмы её формирования. - Киев, 1997. - 53 с.

Размещено на Allbest.ru