Твори дитячої літератури як засіб розвитку комунікативних навичок і вмінь дошкільнят

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Твори дитячої літератури як засіб розвитку комунікативних навичок і вмінь дошкільнят

Каньоса П.С.

Анотація

У статті звертається увага на формування комунікативних навичок, мовленнєвих умінь та розвитку зв'язного мовлення у дітей молодшого дошкільного віку у процесі використання творів дитячої літератури. Наголошується на ролі педагогів і батьків у розвитку комунікативних умінь дошкільнят.

Ключові слова: розвиток зв'язного мовлення, комунікативні навички, комунікативні уміння, дошкільнята, тексти, поетичні твори,навчальний заклад, лінгводидактика.

Abstract

The article focuses on the ways of forming communicative skills and speech quality development while using the works of children's literature at the pre-school establishments. As today the need for specialists capable of independent thinking, exact formulating of ideas. In the process of educational cooperation (active interaction of all the participants of the educational process with the use of various information sources) communicative skills of the pre-school children are formed. The launching of differentiated teaching methods allows to create the suitable climate for every child to participate in the educational activities. The role of teachers and parents in this process is stressed.

Keywords: speech training, communicative skills, pre-school children, texts, poetic texts, educational establishment, lingual-didactics, educational cooperation, development.

Сьогодення потребує в усіх сферах діяльності фахівців, здатних самостійно мислити, точно і чітко формулювати думку, формувати й передавати її на письмі. Саме від педагога різного рівня навчального закладу залежить кінцевий результат підготовки такої особистості.

Особливе місце у формуванні мовленнєвих навичок і умінь посідає дошкільна освіта. Розвиток зв'язного мовлення дітей дошкільного віку є однією із стрижневих проблем дошкільної лінгводидактики. ЇЇ актуальність зумовлюється пріоритетними напрямами Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, законів України „Про освіту”, „Про дошкільну освіту”, „Комплексними заходами щодо всебічного розвитку і функціонування української мови”, спрямованими на модернізацію дошкільної освіти, оновлення змісту, вдосконалення форм, методів і технології навчання дітей рідної мови, розвитку культури мовлення та мовленнєвого спілкування.

Чимало педагогів, відомих діячів України минулого, класиків наукової думки звертали особливу увагу на розвиток мовлення дітей, на виховання у них любові до рідного слова. У свій час Олена Пчілка наголошувала, що «діти - се наш дорогий скарб, се - наша надія, се - молода Україна». Письменниця докладала чимало зусиль справі виховання й освіти українських дітей, «щоб не виростали вони перевертнями, щоб звикали шанувати своє рідне».

Проблемі розвитку зв'язного мовлення дошкільників присвячують свої дослідження сучасні науковці-лінгводидакти - А.М. Богуш, М.С. Вашуленко, В.Я. Мельничайко Н.В. Гавриш та ін.). У роботах досліджено різні аспекти розвитку зв'язного мовлення дітей дошкільного віку, а саме:

- навчання розповідання за дидактичними картинками, іграшками;

- навчання описових розповідей;

- переказування дітьми художніх творів;

- навчання творчих розповідей;

- розвиток зв'язного мовлення за текстом казок;

- розвиток пояснювального і діалогічного мовлення в ігровій діяльності тощо.

А.М. Богуш наголошує на необхідності розвивати в дітей лінґвістичне ставлення до мови, мовлення як особливої діяльності. У своїх дослідженнях вчений наголошує на структурі навчально-мовленнєвої діяльності, що вбирає в себе різні види говоріння і слухання [2, с. 41].

Аналіз результатів дослідження проблеми засвідчив, що питання розвитку зв'язності дитячого мовлення, незважаючи на різноманітність пропонованих методик, залишає необхідність виявлення шляхів формування комунікативних навичок і умінь. Саме комунікативна спрямованість оволодіння дітьми рідною мовою сприятиме засвоєнню ними навичок розмовної літературної української мови та вмінь практично їх використовувати відповідно до ситуації спілкування.

Уміння говорити в суспільстві сприймається як невід'ємна риса людини. Однак не кожен усвідомлює, що немовляті потрібно два-три роки, а іноді й більше для того, щоб навчитися правильно вимовляти всі звуки. Дитина намагається вимовляти їх так, як вимовляють їх батьки, намагається встановлювати зв'язки між звуками, які чує, і предметами, на які їй указують батьки. Уже в дітей 2-3 річного віку у процесі спілкування формуються мовленнєві навички, тобто мовленнєві операції, які здійснюються несвідомо, автоматично. Сформувати навички - це означає забезпечити правильну побудову і реалізацію висловлювання. Дитина володіє такими навичками, але не знає і навіть не здогадується, що володіє ними. Вона володіє ними спонтанно, у певних ситуаціях, які спонукають дитину до виявлення цих навичок. Оволодіваючи навичками говоріння, діти засвоюють рідну мову, наслідуючи мовлення батьків, вихователів, однолітків, людей із постійного оточення, мову художніх творів, тобто того мовного оточення, в якому вони виховуються і навчаються.

Саме сім'я є тією спільністю, яка закладає основи особистісних якостей дитини. У сім'ї вона набуває початкового досвіду спілкування. Тут у неї виникає відчуття довіри до навколишнього світу, до близьких людей, а вже на цьому ґрунті з'являються цікавість, допитливість, пізнавальна активність і багато інших особистісних якостей.

„Кожна мати перші п'ять літ віку дитини повинна розмовляти з нею не інакше, як тільки своєю рідною мовою”,- наголошував Іван Огієнко [4, с. 41]. Тому вихователь дошкільного закладу має підтримувати тісний зв'язок із батьками, що сприятиме глибшому усвідомленню ними ролі у формуванні комунікативних умінь дошкільнят.

Природне засвоєння мовних одиниць рідної мови дітьми дошкільного віку відбувається інтенсивніше, якщо керівництво ним здійснюється з опорою на лінгводидактичні принципи навчання, а саме:

- увага до матерії мови;

- усвідомлення значення мовних знаків;

- оцінювання виразності мови;

- розвиток чуття мови.

Згідно з цими принципами виробляються засоби навчання, які стимулюють розвиток мовленнєворухових навичок (артикуляції, інтонації); забезпечують дітям інтуїтивне (чуттєво сприйняте) розуміння лексичних і граматичних значень, тобто сприймання мови як явища, що має сенс, допомагає розвивати в них уміння відчувати емоційну виразність мовних засобів, сприймати поезію, розпізнавати засоби експресії; організовують мовленнєве середовище з оптимальним потенціалом розвитку, необхідним для засвоєння літературної норми. Сьогодні вчені та педагоги-практики по-різному ставляться до ознайомлення дітей молодшого дошкільного віку з системою звукової мови, але, як свідчить практика, в сучасних умовах інформатизації важко стримати прагнення малюків до пізнання. Вже діти 2-х років вільно називають звуки, які зустрічаються на вивісках, в книгах, а часто навіть складають склади і читають слова. Саме це має спонукати вихователів і батьків розвивати здібності (природні задатки) дітей, формувати інтерес до живого слова, тобто такого, що звучить. Особливо важливо формувати навички та уміння усного мовлення, збагачення словника, щоб забезпечити можливість спілкування. З метою навчання дітей володіти «живим словом» необхідно широко використовувати тексти різних типів, поетичні твори про звірят або природні явища, що демонструють ті чи інші звуки. Напевно, не одне покоління виросло на забавлянках „Сорока-ворона... ”, „Падав сніг на поріг...”, „Ладоньки-ладусі, Де були? В бабусі..”, „Наша Таня гірко плаче.», „А я у гай ходила..” та ін. Саме вони є першими творами, які малюки засвоюють напам'ять. У сучасних умовах видається чимало дитячої літератури, збірок поезій і казок, які активно може використовувати як сім'я, так і дошкільний заклад. Так, читання вголос віршів сприятимуть не лише поповненню словникового запасу дітей, але й розвиватимуть пам'ять, формуватимуть у дошкільнят позитивне ставлення до навколишнього середовища. Доцільними, на наш погляд, можуть бути твори, де слово вживається в різних формах (папуга-папуги-папуг), (друг-друга) або ж слова-пароніми (суниці-синиці) наприклад:

Зелений папуга зустрів якось друга.

А в того ж бо друга був ще один друг,

Зібрались папуги з всієї округи - І стало яскраво навкруг від папуг!

Три синиці на ялиці говорили про суниці.

А суниці круглолиці визирали із травиці- І не знали, що синиці - це не ягоди, а птиці. [ 3, с. 21].

Читаючи вірші, ілюструючи їх картинкою або іграшкою, вихователь чи батьки звертають увагу дитини на вимову того чи іншого звука, різних складів із ним. У процесі їх аналізу особливо важливим має бути виділення (відшукування) «цінних (вартісних) слів», добір синонімів, антонімів, дотримання пауз, заучування влучних виразів, віршів, прислів'їв. Надто мало уваги сьогодні приділяється як батьками, так і вихователями роботі над виразністю мовлення, над усвідомленістю та вишуканістю мовлення. Ця проблема тісно пов'язана із багатьма зовнішніми факторами (вплив російської мови, на жаль частіше всього суржику; діалектизмів, жаргонізмів), коли і батьки, і вихователі не володіють літературною мовою. Саме читання та розучування поетичних творів сприяє формуванню мовленнєвих умінь у дошкільнят. Наприклад:

На базарі жираф Вибирав теплий шарф.

Переміряв чималенько - Усі шарфи коротенькі.

Є великі, є маленькі,

Є широкі, є вузенькі,

Є блискучі, наче змії,

Та нема на довгу шию.

І нарешті, в продавщиці Він купив дві гострі спиці.

І тепер собі жираф

Дома в'яже довгий шарф. [3, с. 8].

Читаючи вірш, демонструючи наочність, педагог зосереджує увагу дітей на значенні слів «шарф-шарфи», «коротенькі-довгий», «великі-маленькі», «широкі-вузенькі», що сприяє збагаченню словникового запасу дошкільнят.

З метою кращого запам'ятовування дітьми кольорів вихователь також може використовувати поетичні твори, наприклад:

Завітало гарне свято У мелодії вогнів.

У природи так багато Незабутніх кольорів.

Синій, жовтий та зелений - Я збираю кольори.

Ось і райдуга до мене Привіталася згори.

А оранжевую (помаранчевую) стрічку До червоної візьму,

Голубу неначе річку,

Фіолетовій зніму.

Подарують мені квіти Жовтий колір, у руці Буде листя зеленіти В диво-райдузі оцій.

Я сплету віночок кольорами Так, щоб квіти разом розпустились,

Щоби діти разом із батьками За Вкраїну щиро помолились! [5, с. 72]

Слухаючи вірші, дошкільнята не лише запам 'ятовують їх, але й дізнаються про життя тварин. Так, вірш Марії Людкевич «Білочка-господиня» демонструє дітям, що споживає білка: Маю я дупло за хату,

В нім гостинців є багато:

І насіннячко із шишки,

Лісові смачні горішки,

І грибочки на шнурочку,

І в гербарії - листочки.

Я дбайлива господиня.

Приходіть у гості нині. [3, с. 11].

Як і поетичні твори, важливу освітньо-виховну роль відіграють загадки. Вони значно розширюють уявлення дітей про навколишній світ, розвивають у них кмітливість, спостережливість, допомагають побачити зв'язки між різними, навіть далекими одне від одного явищами. Загадки розвивають також естетичні смаки дітей, навчають їх помічати прекрасне, сприяють образному баченню різних предметів і явищ у житті, дають можливість відчути силу слова. Діти полюбляють відгадувати загадки, тому і батьки й вихователі мають активно використовувати ці твори у своїй діяльності. Доречним може бути використання загадок для роботи над багатозначністю лексичних одиниць, їх переносним значенням, а саме:

Мовчить, а всіх навчить (Книга). Хто рудий, наче лисичка, на сосні вмиває личко,

А шишки тут недалечко заховала у гніздечко (Білочка) .

Шапку носить набакир, Голосно співає й вранці всіх він підіймає (Півень).

Не мотор, а шумить, не пілот, а летить, не гадюка, а жалить (Бджола).

На городі молода Пишні коси розпліта, У зеленії хустинки Золоті хова зернинки (Кукурудза).

Що то за голова, що лише зуби та борода (Часник).

Як ми вже зазначали, важливим засобом збагачення мовлення дошкільнят, поповнення їх словникового запасу є використання прислів'їв. У процесі роботи над прислів'ями вихователь має пояснити дітям, що більшість із них можуть вживатися у прямому й переносному значеннях. Так, наприклад, прислів'я „ Під лежачий камінь вода не тече ” у прямому значенні є результатом спостережень за каменем і водою. Переносне ж значення цього прислів'я ширше: хто лінивий, той нічого не доб'ється. Прямий зміст прислів'я „Любиш їздити - люби і саночки возити ” повністю зрозумілий дітям без пояснень, а переносне значення слід пояснити (воно вживається тоді, коли хочуть наголосити на думці, що любити треба не тільки результати якоїсь праці, а й саму працю).

Подібні бесіди вихователь та і батьки можуть проводити у процесі пояснення інших подібних прислів'їв (Добре роби, добре й буде; В гурті і каша їсться; Що комар, то й сила; Дружба та братство дорожче багатства; Друзі пізнаються в біді; Хочеш їсти калачі - не сиди на печі; Бджола мала, а й та працює), які часто зустрічаються у казках. Слухаючи прислів'я, запам'ятовуючи їх, діти не лише збагачують мовлення, але й учаться чітко вимовляти слова та речення.

Прогулянка з дітьми є тим місцем, де вихователь також має працювати над розширенням словникового запасу малюків, збагачувати їх знаннями про природу, виховувати повагу до друзів. Тут, на наш погляд, у нагоді стануть такі поетичні рядки, які можна використовувати на прогулянці у процесі рухливої гри:

Промінь падає в долоні - другу посміхнись,

Очі у небес бездонні - за руки візьмись.

Шелестить над нами листя - весело стрибай,

Хвиля мружиться іскристо - тож і ти моргай!

Задощила раптом хмарка - руки підставляй,

Потім знову стане жарко - голову сховай.

Ось таке воно, це літо - в небо задивись

Пісня лине понад світом - другу посміхнись! [5, с.96].

Отже, мовленнєві вміння - це мовленнєві дії, що реалізуються на основі мовних знань і способів діяльності за оптимальними параметрами відомого, довільного і усвідомленого варіювання під час добору і поєднання мовленнєвих операцій залежно від мети, ситуації, спілкування і співрозмовника, з яким відбувається комунікація. Вони мають творчий характер, тобто потребують уміння швидко орієнтуватися в умовах спілкування, які ніколи не повторюються повністю, щоразу слід добирати потрібні мовні засоби, користуватися мовленнєвими навичками. Домогтися оволодіння такими мовленнєвими вміннями педагог спільно із батьками зможе в процесі наполегливої роботи упродовж усіх років дошкілля, що підготує дитину до успішного навчання в школі.

мовленнєвий література комунікативний

Список використаних джерел

1. Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і практика. - Запоріжжя: Просвіта, 2000. - 216 с.

2. Богуш А.М. Методика навчання української мови в дошкільному закладі. - К.: Вища школа, 1993. - 327 с.

3. Велика книга про тварин. - Харків: 2010. - 302 с.

4. Огієнко І. Наука про рідномовні обов'язки. / Іван Огієнко. - Львів: Фенікс. 1995. - 46 с.)

5. Рожко М., Багрійчук І. Дарунок невидимого птаха. - Чернівці, Технодрук, 2006. - 110 с.

6. Хрестоматія дитячої класики / худож. А. Гардян та ін.. - К.: Махаон-Україна, 2010. - 256 с.: іл. - (Батьки читають дітям).

Размещено на Allbest.ru