Змішана форма дисграфії та шляхи її подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Змішана форма дисграфії та шляхи її подолання

У статті подана характеристика змішаної форми дисграфії та основні напрямки корекційної роботи з подолання цього мовленнєвого порушення. Наведені приклади найбільш поширених помилок що діагностувалися автором статті.

Висновки щорічного вересневого обстеження сформованості мовленнєвих структур у першокласників за останні роки відображує пригнічену тенденцію до збільшення кількості дітей з мовленнєвими вадами. У перших класах є категорія учнів, яка вже на перших етапах навчання відчуває значні труднощі у засвоєння читання і письма. Як правило, у таких дітей під час обстеження виявляються вади звуковимови і фонематичного слуху.

Недорозвиненість фонетико-фонематичного усного мовлення призводить надалі до специфічної несформованості процесів писемного мовлення. За сучасними дослідженнями, для дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком характерні порушення вимови та сприйняття мовлення. Істотною ознакою цього є незавершеність процесу формування сприйняття вимови та відтворення звуків, що відрізняються тонкими артикуляційними чи акустичними ознаками(шиплячі та свистячі, дзвінкі та глухі, тверді та м'які).

У дітей-логопатів такої категорії відмічається несформованість багатьох психічних функцій: зорового аналізу і синтезу;

просторових уявлень, слухової і мовленнєвої диференціації звуків мовлення; порушення уваги, пам'яті, емоційно-вольової сфери. Це призводить до порушень окремих операцій письма і писемного мовлення взагалі.

Писемне мовлення, на відміну від усного, формується лише в умовах цілеспрямованого навчання, тобто механізми писемного мовлення закладаються в період навчання грамоти і вдосконалюються у ході подальшого навчання.

Оволодіння грамотою - це складна розумова діяльність, яка потребує певного ступеня зрілості багатьох психічних функцій дитини. Письмо - складна форма мовленнєвої діяльності, багаторівневий процес, в якому беруть участь різні аналізатори: мовнослуховий, мовноруховий, зоровий, загально-руховий, між якими наявний тісний зв'язок. Письмо тісно пов'язане з процесом усного мовлення і здійснюється тільки на основі достатньо високого рівня його розвитку.

Процес письма в нормі здійснюється на основі достатнього рівня сформованості певних мовленнєвих і немовленнєвих функцій: слухової диференціації звуків, правильної їх вимови, мовного аналізу і синтезу, сформованості лексико-граматичної сторони мовлення, зорового аналізу і синтезу, просторових уявлень.

Несформованість будь-якої з вказаних функцій може викликати порушення процесу оволодіння письмом - дисграфію, яка є основним видом порушення писемного мовлення учнів.

У письмових роботах цих школярів зафіксовано помилки на змішування і заміну букв, що позначають приголосні звуки, причому найбільша кількість помилок припадає на заміну одних літер іншими - тими, що позначають звуки, схожі за звучанням або артикуляцією(свистячі та шиплячі, дзвінкі та глухі, тверді та м' які). Наприклад "зити" (жити), "миска" (мишка), "ляблуко" (яблуко), "папуся" (бабуся) тощо.

Заміну букв слід розглядати як типовий, характерний і стійкий прояв порушень письма, пов'язаний з недостатньою сформованістю фонематичного сприймання. Це підтверджується і результатами масового обстеження письма молодших школярів, яке засвідчило, що в більшості випадків наявність у письмових роботах учнів специфічних помилок вказує на їхнє відставання в мовленнєвому розвитку.

Помилки на рівні букви і складу.

а) Пропуск букв і складів. Це означає, що учень не розрізняє в складі слова всіх звукових компонентів (наприклад: кнга - книга). Пропуск двох і більше букв - наслідок більш грубого порушення звукового аналізу, що призводить до викривлення структури слів (наприклад: домшня - домашня).

б) Заміна букв. Вказує на те, що учень виділив у складі слова певний звук, але для позначення його вибрав невідповідну букву. Це свідчить про:

- нестійкість співвідношення фонеми з графемою, коли не зміцнився зв'язок між значенням і зоровим образом букви;

- нечітке розрізнення звуків, що мають акустично-артикуляційну подібність;

- нечітке розрізнення букв, що мають схожість в написанні.

в) Змішення букв. Коли один і той же звук позначається на письмі то

правильно, то помилково. За акустично-артикулярною

подібністю розрізняють такі види змішень:

- дзвінкі та глухі парні приголосні в чіткій позиції ( д-т, з-с, і т. д.; наприклад: тавно-давно);

- задньоязикові приголосні: г-к, к-х (наприклад: хараж- гараж);

- сонорні приголосні(наприклад: либа-риба);

- свистячі і шиплячі приголосні: с-ш, з-ж(наприклад: скажав- сказав);

- африкати: ч-щ, ч-ц, ц-т(наприклад: цікати-тікати, щаска - чашка);

- за оптико-кінематичними ознаками: о-а, б-д, и-у, п-т, х-ж, г-д, л-м). У цих замінах привертає увагу співпадання написання І елемента букви, що змішуються. Написавши І елемент букви, дитина не змогла далі диференціювати рухи руки у відповідності із задумом, невірно передала кількість однорідних елементів (л-м), або помилково вибрала наступний елемент (и-у).

г) Перестановка букв і складів - є вираженням труднощів аналізу послідовності звуків у слові. Складова структура може зберігатися(метелих-метелик).

д) Вставка голосних букв. Спостерігається під час збігу приголосних(наприклад: тигир).

1. Помилки на рівні слова.

До них призводять труднощі аналізу і синтезу мовлення, неможливість виділити в мовному потоці стійкі мовні одиниці.

а) Окреме написання частин слова(наприклад: к нига).

б) Написання разом службових слів з самостійними (наприклад: всаду) або двох самостійних слів (наприклад: ідесніг).

в) Помилки, що пояснюються труднощами морфологічного аналізу і синтезу:

- при чергуванні (наприклад: кіт-кіти);

- при творенні прикметників від іменників(наприклад: хвіст лисиці - лисиний);

2. Помилки на рівні речення і словосполучення.

а) Відсутність позначення меж речень, або довільне їх позначення. Увага дитини не може продуктивно розподілятися між багатьма завданнями письма: графічним, логічним, фонематичним. Має значення і не сформованість вміння сприймати інтонаційне оформлення фраз і співвідносити його з основними правилами пунктуації.

б) Неузгодженість членів речення в роді, числі та відмінку (наприклад: гратися машинам). Звуження об'єму пам'яті у дітей-дисграфіків призводить до помилок узгодження і керування під час операції складання повідомлень із слів.

в) Труднощі у вживанні прийменників - опускання їх або заміна.

Огляд помилок показує, що дисграфія є одним із виявлень системного порушення мовлення, що охоплює всі сторони мовного розвитку дитини, а також стан ряду її немовленнєвих функцій, що утруднює засвоєння мовленнєвих знань і вмінь не тільки в початковій школі, але й на наступних ступенях навчання.

Помилки на рівні букви і складу свідчать про наявність у дитини фонетико-фонематичного недорозвитку мовлення, а на рівні слова і речення - про загальний недорозвиток мовлення.

Ефективність логопедичної роботи залежить від системності і послідовності логопедичних занять.

На початку роботи

I етап - основна увага направлена на подолання недоліків фонетичної сторони мовлення.

II етап - потрібно ліквідувати прогалини в розвитку лексики і граматичної будови мовлення.

III етап - розвиток і вдосконалення зв'язного мовлення.

Граматичний матеріал має відповідати віку дітей і спиратися на

рівень навчальних завдань.

Основні завдання І етапу

1. Формування повноцінних уявлень про звуки мовлення,

звуковий склад слова.

2. Розвиток навичок аналізу і синтезу.

3. Корегування дефектів вимови.

4. Удосконалення психологічних передумов для навчання:

- виховання стійкої уваги;

- розвиток здібностей до запам'ятовування навчальної інструкції;

- розвиток уміння переключати увагу від одного виду навчальної діяльності до другого.

5. Формування повноцінних навчальних навичок:

- активне осмислення навчального матеріалу;

- вміння працювати в заданому темпі.

6. Розвиток пізнавальної діяльності учнів шляхом формування зв'язку між пройденим навчальним матеріалом та досвідом та умінням дітей.

За допомогою спеціальних логопедичних прийомів відбувається усунення дефектів звуковимови і формування повноцінних фонематичних уявлень.

Основні завдання ІІ етапу

Після завершення І етапу логопедичних занять учні уточнюють і закріплюють правильну вимову звуків, оволодівають навичками звуковою аналізу і синтезу.

Учні із загальним мовленнєвим недорозвитком переходять на ІІ етап. Засвоєння дітьми різних способів словотворення складає найважливіший елемент роботи на ІІ етапі корекційного навчання у ході подолання вад писемного мовлення.

Формування морфологічних уявлень - важливий елемент цього процесу.

На цій основі розв'язуються найбільш суттєві завдання даного етапу роботи.

1. Уточнення значень знайомих слів і збагачення словника шляхом:

- накопичення нових слів з різних частин мови;

- вміння користуватися навичками словотворення.

2. Розвиток і вдосконалення граматичної будови мовлення.

3. Навчання активно використовувати в мовленні синоніми, антоніми, омоніми.

Протягом ІІ етапу діти, які мають порушення письма і читання, обумовлені не різко вираженим загальним недорозвитком мовлення

продовжують удосконалювати звукову сторону мовлення і засвоювати граматичні поняття, що відносяться до морфемної будови слова, встановлюють відношення між значенням і формою слова. На цій основі школярі оволодівають способом

словотворення, що є необхідною умовою уточнення і збагачення словникового запасу.

Накопичення фонетичних та морфологічних узагальнень і впорядкування на цій основі мовленнєвих засобів( вимова, словник, граматична будова) дозволяє перейти до ІІІ етапу корекції вад писемного мовлення до роботи із розвитку й удосконалення зв'язного мовлення.

Основні завдання ІІІ етапу

1. Уточнення смислового значення слова у фразі ( до якого слова

відноситься, від якого слова залежить).

2. Уточнення уявлень про закінчення та його роль у визначенні

функцій і місця слова у фразі.

3. Закріплення вміння дотримуватися послідовності закінчених

смислових одиниць у ході складання речень і текстів.

На цьому етапі роботи :

- складання словосполучень за схемами;

- відбір дії за малюнком, складання графічної схеми речення;

- виділення головних членів речення.

Робота над текстом, яка проводиться протягом усього етапу, потребує тривалої попередньої підготовки.

Робота над текстом:

- скласти план тексту;

- робота з деформованим текстом;

- записати кінцівку тексту за його початком

Діти з недорозвитком писемного мовлення потребують спеціально організованих логопедичних занять, які б дали змогу ознайомити дітей із звуковим та морфологічним складом слова, готували їх до засвоєння орфографічної навички. Особливо слід звернути увагу на засвоєння правил правопису ненаголошених голосних, а саме вміння учнів підбирати слова для перевірки, причиною чого є недорозвиток лексичного запасу у дітей-логопатів. орієнтування, мислення, мовлення. Вивчення писемного мовлення молодших школярів показало, що процес письма можливо дослідити за такими етапами: аналіз звукового складу слова (виділення послідовності звуків, їх характеристика); уточнення звуків, їх звуковий аналіз (перетворення звуків, які чуємо, у точні узагальнені мовні звуки - фонеми, диференціація збігу звуків і розрізнення їх окремих елементів, які входять у складні звукові комплекси); перетворення фонем у графічну зорову схему, а саме перекодування звуків мови в букви (фонем у графеми); перетворення підметів у написання оптичних знаків (букв у потрібні графічні накреслення).

Роботу з розвитку фонематичного аналізу і синтезу необхідно проводити у такій послідовності: розвиток фонематичного сприймання учнів за графічними схемами слів; формування дій звукового аналізу у мовленнєвому плані, уточнення при цьому загальної кількості звуків за допомогою використання мовленнєвих ігор та ігрових ситуацій; формування вмінь визначати кількість і послідовність звуків не називаючи слова на основі уявлень за допомогою відповідних вправ.

Отже, для подолання специфічних вад письма дітям необхідна планомірна спеціалізована допомога. Проведення навчально-корекційних засобів дозволяє значно згладити прояви дисграфії, що сприяє якіснішому засвоєнню програмового матеріалу з навчання грамоти, мови в цілому.

мовленнєвий порушення грамота

Список використаних джерел

1.Блінова Г.І., Пічугіна Т.В. Дидактичний матеріал для подолання вад письма у дітей. - К.: Радянська школа, 1990. - 194 с.

2.Малярчук А.Я. Дидактичний матеріал для виправлення мовних недоліків. - К.: Ірпінь, 1997. - 674 с.

3.Орап М.О. Барвисте мовлення. Вправи для розвитку мовлення в період навчання грамоти: Посібник для вчителів. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. - 48 с.

4.Садовнікова І.Н. Нарушение письменной речи и их преодоление у младших школьников. - М.: ВЛАДОС, 2009. - 276 с.

Размещено на Allbest.ru