Чинники формування соціокультурної компетентності у майбутніх вчителів фізики в процесі фахової підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИКИ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Гусєва О.С.

Анотація

У статті розглянуто чинники формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів фізики в процесі фахової підготовки.

Автор дає визначення поняттям компетентності та соціокультурній компетентності. Виділяє соціокультурну компетентність, як важливу складову навчального процесу студентів фізичного факультету. Розкриває принципи дії різних чинників на студентів під час занять. На прикладі демонстраційної лекції, задає модель поведінки майбутнього вчителя фізики. По перше, чітко окреслює етапи розвитку своєї професійності під час уроку. По друге, дає змогу студентам висловлювати свої думки та побажання з приводу конструювання плану перебігу демонстраційної лекції. Автор висвітлює праці багатьох науковців, зокрема О. Іваницький, Н. Жукова, С. Пан та ін. Для прикладу, О. Іваницький дає визначення соціокультурній компетентності - це інтегративна характеристика майбутнього вчителя фізики, що визначає його здатність до самостійного й критичного мислення.

Ключові слова: чинники, соціокультурна компетентність, учитель фізики, формування, фахова підготовка, навчальний процес.

Annotation

Guseva O. THE FACTORS OF FORMATION SOCIO-CULTURALCOMPETENCE OF THE FUTURE PHYSIES TEACHERSIN PROFESSIONAL PREPARATION PROCCESS

The paper deals with such factors of socio-cultural competence formation of future physics teachers in subjects preparation process. The, author emphasizes thet socio-cultural competence is a important part of study program for the physics department. The model of action for the future teacher is presented in the demonstration lecture. First of all, students determine their professional level at this lection. Secondly, they discuss this situation with a lector and with each other. The author considers and highlights the research papers of other scientists, such us A. Ivanitskiy, N. Zhukova, S. Pan and others. For example, A. Ivaninskiy considers socio-cultural competence as an integral feature of future teachers that determines their capacity to think independently and critically.

Key worlds: factors, socio-cultural competence, teacher of physics.

вчитель фізика педагогічний навчання

Актуальність проблеми культурно обізнаного вчителя на сьогоднішній день стоїть дуже гостро. Майбутній фахівець у галузі своєї справи має бути компетентним у багатьох питаннях, починаючи з бездоганності в професійній та освітній діяльності до культури мовлення та свого зовнішнього вигляду.

Учитель - це професія яка поєднує у собі дуже багато позитивних якостей, які допомагають бути професійним в освітній галузі, навчаючи учнів та прищеплюючи їм любов до навчання, пояснюючи значимість знань для подальшого існування у соціумі. Але всі ці якості неможливо передати та показати учням, якщо викладач буде не компетентний у своїй педагогічній практиці. Вважаємо, що саме у наші дні, однією із найголовніших компетентностей, якою повинен володіти педагог, є соціокультурна компетентність, бо саме вона надає змогу повною мірою налагодити контакт із учнями та сформувати суб'єкт-суб'єктний тип відносин між тим, хто надає знання і тим, хто їх сприймає. Тобто вчитель - це особа, що володіє певними знаннями, навичками та уміннями, вміло та артистично передає їх своїм учням, при цьому створюючи можливості бути самостійними у сприйнятті матеріалу [1, с. 32]. Цю думку яскраво ілюструють слова Конфуція: «Завдання вчителя - відкривати нову перспективу мислення учня».

Саме у наші дні, коли для багатьох учнів занурення у віртуальний комп'ютерний світ створює ілюзію залучення до культури, а фрагментарне безсистемне знання, з яким учень зустрічається в Інтернеті, породжує відчуття культурної обізнаності, найголовнішим завданням учителя, викладача та загалом усіх педагогів є змога прищепити повагу та любов до науки та навчання загалом. Лише обізнана людина може комфортно почувати себе у сучасному світі. Освіта дає змогу стати успішним, мати улюблену професію, гарну роботу та вести повноцінне життя, звісно ж за умов правильного вибору цієї ж самої професії та стабільного економічно-політичного стану в країні.

Щоб отримати високоякісну освіту, потрібні висококваліфіковані кадри, які зможуть перетворити людину із індивіда в особистість. Саме тому сучасний учитель повинен мати високий рівень сформованості соціокультурної компетентності. Отже, постановкою проблематики цієї статті є специфіка формування соціокультурної компетентності на прикладі майбутнього вчителя фізики.

Формула соціокультурної компетентності може мати такий вигляд:

СОЦІОКУЛЬТУРНА _ МОБІЛЬНІСТЬ КРИТИЧНІСТЬ ГНУЧКІСТЬ КОМПЕТЕНТНІСТЬ ^_ ЗНАННЯ + МИСЛЕННЯ + МЕТОДУ

Соціокультурна компетентність - це інтегративна характеристика майбутнього вчителя фізики, що визначає його здатність до самостійного й критичного мислення, уміння оцінювати ситуативні особливості навчального процесу з фізики й знаходити відповідні рішення в цих ситуаціях, здатність до рефлексії та уміння прогнозувати характер та хід змін навчального процесу з фізики. [2, с. 122].

Проблема формування професійної компетентності майбутніх вчителів фізики є актуальною у теперішній час. Про це свідчать роботи С.П. Величка, С.У Гончаренка, О.І. Іваницького, О.В. Сергєєва, А.В. Хуторського, В.Д. Шарко та ін. Поняття соціокультурної компетентності в аспекті загально-педагогічного та психологічного контекстів розглянула у своїх працях Н.В. Жукова [3, с. 67]. Також реалізація соціокультурної компетентності у змісті освіти розглядається у роботах О.А. Жежера, Н.Б. Крилової, О.І. Валяєва, Н.В. Бодрової та ін. У теорії та методиці навчання фізики проблема формування соціокультурної компетентності майбутнього вчителя фізики є актуальною.

Отже, метою цієї статті є з'ясування чинників формування соціокультурної компетентності в майбутніх учителів фізики в процесі їхньої професійної підготовки.

Соціокультурна компетентність є однією з найголовніших компетентностей у професійному становленні, тобто у вихованні першокласного фахівця, майстра своєї справи. Бо саме ця компетентність, на нашу думку, дає змогу молодому спеціалісту знаходити шляхи вирішення найрізноманітніших питань, що можуть виникнути в процесі його професійно-практичної діяльності.

Уперше поняття компетентність було використано у США в 70-х рр. минулого сторіччя в сфері бізнесу, щоб визначити якості успішного професіонала [4, с. 182]. Сьогодні день поняття компетентності не обмежується лише економічною сферою, воно стало загальнолюдським, а особливо широкого використання набуває у сфері наукової діяльності, зокрема у педагогіці. Не існує загальноприйнятної класифікації компетентностей, тому що більшість науковців, які досліджують цю проблему, пов'язують компетентність з ефективним виконанням якоїсь діяльності або дій.

З метою виділення загальних та індивідуальних характеристик формування соціокультурної компетентності розглянемо детальніше поняття компетентності.

На думку А.В. Хуторського, компетентність - це володіння, оволодіння людиною відповідною компетенцією, що включає її особистісне ставлення до неї і предмету діяльності [5].

А.І. Савенков зазначає, що компетентність має свою інтегровану модель, що включає чотири рівні розвитку: знання та їх організацію; вміння і навички їх використання; інтелектуально-творчий потенціал особистості; орієнтацію на позитивне, емоційно-моральне ставлення до світу. Останнє включає емоційний інтелект - здатність до самомотивації, стійкість до розчарувань, контроль над власними емоційними спалахами, вміння відмовлятися від задоволень, регулювання настрою і вміння не давати переживань заглушати здатність думати, співпереживати, сподіватися [6, с. 22].

В.Н. Шапалов сформулював таке визначення компетентності: «Компетентність - це здатність, що виникає при освоєнні особистістю соціального досвіду людства, тотожна людській культурі у всій структурній повноті та включає у себе не тільки знаннєву й операціонально-технологічну складову, а й мотиваційну, етичну, соціальну і поведінкову» [7, с. 24].

І.А. Зимня під компетентністю розуміє «актуальну, сформовану особистісну якість, яка ґрунтується на знаннях, інтелектуально й особистісно обумовлену соціально-професійну характеристику людини, її особистісну якість» [8, с. 3-10].

Компетентність - це міра відповідності критеріям компетенції, ступінь її освоєння, тобто володіння певними компетенціями (навичками та уміннями). Вона є особистісною характеристикою людини. Але знання, навички, вміння, мотиви та можливості розглядаються лише як можливі складові компоненти компетентності, окремо вони не роблять майбутнього вчителя фізики компетентним.

Тобто, для майбутнього вчителя фізики бути професійно компетентним означає швидко оволодівати матеріалом, орієнтуватися в підборі та наданні освітніх послуг для заданої аудиторії, враховуючи усі характеристики та особливості.

Існує два підходи по змісту поняття компетенції. Перший - робить акцент на компетенції, як на інтегральній особистісній характеристиці, другий - на змісті компонентів у цій діяльності, наборі різноманітних аспектів, що дозволяють майстерно досягати поставлених цілей. Професійна компетентність має свою структуру, до складу якої входять:

- ціннісно-смислова компетентність;

- соціокультурна компетентність;

- навчально-пізнавальна компетентність;

- інформаційна компетентність;

- комунікативна компетентність;

- соціально-трудова компетентність;

- компетентність особистісного самовдосконалення [9].

Важливим аспектом у процесі професійної підготовки майбутніх учителів фізики є розвиток у них чинників, що, на нашу думку, сприяють кращому формуванню соціокультурної компетентності. Розглянемо їх.

1. Чинник особистісного досвіду.

Залучаємо майбутніх учителів фізики до порівняльного розгляду діяльностей викладачів, які викладають у них навчальні дисципліни, до вивчення діяльності вчителів фізики та інших навчальних дисциплін під час проходження педагогічної практики та методичних семінарів, формуючи вміння аналізувати навчальний процес і залучати до власного арсеналу знань та умінь підмічені елементи викладацької майстерності. Власне таке порівняльне вивчення авторських систем діяльностей викладачів та вчителів дозволяє майбутнім учителям фізики оволодіти елементами акмеологічного підходу до процесу навчання фізики та формування власної авторської системи діяльності в якості вчителя фізики.

2. Чинник наочності вивчення нових знань.

Залучення цього чинника допомагає максимально візуалізувати отримані нові знання та навички. Вважаємо, що в ході заняття необхідно намагатися подати студентам новий матеріал у більш візуалізованій формі, придатній для більш ефективної роботи пам'яті, на прикладі різноманітних спеціально відібраних відеоматеріалів, слайдів та малюнків.

3. Чинник самоініціативності та самореалізації нових знань.

Цей чинник, на нашу думку, дасть змогу майбутнім учителям фізики сформувати розуміння про базові поняття та визначення із конкретної теми. Він дозволяє вести дискусії зі своїми однокурсниками, застосовувати набуті педагогічні та методичні знання і навички шляхом моделювання власної діяльності в якості вчителя фізики на усіх видах навчальних занять.

4. Чинник порівняння.

Дає змогу студентам порівнювати засвоєні особисто ним визначення із даними визначеннями викладачем чи тими, що представлені в підручнику чи інших джерелах. Цей чинник важливий у плані формування критичного мислення майбутнього вчителя фізики, критичного сприйняття друкованого слова.

5. Чинник систематизації нових знань.

Пропонуємо розглянути цей чинник як суто самостійну роботу студентів, можливо навіть у значенні самостійного зрізу знань чи заздалегідь підготовленої розгорнутої доповіді, повідомлення. Саме цей чинник дає змогу сформувати у майбутнього вчителя фізики систематику продукування нових знань не за заданим шаблоном.

Розглянемо, як приклад дії зазначених чинників, розробку студентами візуалізаційного лекційного заняття з курсу фізики 11 класу на практичному занятті з теорії і методики навчання фізики, на якому майбутні вчителі можуть у процесі колективного вирішення низки конкретних навчальних проблем сконструювати перебіг уроку, тобто створюють модель своєї майбутньої діяльності у школі.

Попередньо студентам повідомляється тема заняття і завдання - створити модель візуалізаційного лекційного уроку з фізики.

Тема уроку: Дисперсія світла.

Мета. Ознайомити учнів з явищем дисперсії та добитися максимального розуміння учнями явища дисперсії світла і синтезу монохроматичних променів усіх кольорів неперервного спектру. Показати причину залежності швидкості поширення світла в речовині від його кольору. Пояснити, що показник заломлення залежить від швидкості світла у речовині і це є причиною дисперсії. На практичних дослідах довести, що світло становить собою поперечну електромагнітну хвилю. Показати єдність матеріального світу, роль спостережень та експерименту в пізнанні.

Розвивальна мета. Розвивати пізнавальну активність, логічне мислення, вміння бачити прояви вивчених закономірностей у навколишньому світі, розв'язувати нестандартні задачі. Розвивати комунікативні здібності учнів.

Виховна мета. Виховання цілеспрямованості, настирливості в досяганні поставленої мети, відповідальне ставлення до праці.

Зупинимося на деяких вузлових моментах практичного заняття.

1. Після оголошення теми можна запропонувати студентам спочатку пояснити явище дисперсії та поляризації світла з точки зору загального курсу фізики. Потім розглянути, як цей матеріал розглядається в підручниках фізики для середньої школи.

2. Далі студенти пропонують свої варіанти проведення початку уроку вивчення нового матеріалу. Після обговорення приймається кращий з них.

3. Важливим елементом уроку є набір демонстраційних дослідів для ілюстрації навчального матеріалу. Обговорюються запропоновані досліди, визначається послідовність їх демонстрації. Важливо зупинитися на детальному поясненні кожного досліду, пояснити студентам, що необхідно до проведення дослідів залучати учнів. Поясненню вчителя повинні передувати спроби учнів пояснити побачене явище.

4. Історична довідка.

Обговорюється, якими повинні бути історичні відомості і коли їх можна повідомити. Студенти демонструють заздалегідь підготовлені короткі презентації з цього питання. Формулюється спільний висновок, що бажано і як повідомити учням у цьому аспекті вивчення теми.

5. Теоретична частина.

Студенти пропонують свої варіанти роботи з класом після обговорення та ознайомлення учнів з новим явищем. Вони пропонують учням у процесі колективного обговорення обґрунтувати принцип дії явища та записати це в математичному вигляді.

6. Закріплення вивченого на уроці, узагальнення знань.

7. Підсумок уроку і домашнє завдання.

Обговорення особливостей реалізації цих елементів практичного заняття займає небагато часу за умови підготовки студентами презентацій зі своїми варіантами проведення цих частин уроку.

Після цього студенти повинні дати оцінку проведеному заняттю, виділити, якими знаннями, вміннями і навичками оволоділи.

Отже, специфіку формування соціокультурної компетентності в майбутніх учителів фізики вбачаємо у використанні системи чинників, що, на нашу думку сприяють більш продуктивному оволодінню цієї компетентності та є домінантними напрямами методичної підготовки вчителів фізики. До таких чинників віднесли: 1) чинник особистісного досвіду;

2) чинник наочності вивчення нових знань; 3) чинник самоініціативності застосування та самореалізації нових знань; 4) чинник порівняння; 5) чинник систематизації нових знань. Як приклад врахування і реалізації зазначених чинників запропоновано методику проведення практичного заняття з теорії і методики навчання фізики, на якому майбутні вчителі можуть сконструювати урок вивчення нового навчального матеріалу з фізики, тобто створюють модель своєї майбутньої діяльності в школі. Зазначимо, що формування соціокультурної компетентності майбутнього вчителя фізики з урахуванням виокремлених чинників дасть більше можливостей фахівцю у викладанні свого предмету та значно покращить якості надаваних ним освітніх послуг. Така особистість буде стійкою до нестандартних ситуацій, готовою до вирішення нетривіальних питань і викликів сьогодення, і, найголовніше, завжди залишатиметься компетентним фахівцем.

Основними напрямами продовження дослідження вбачаємо у розробці методик використання виокремлених у статті чинників у процесі фахової підготовки майбутніх учителів фізики.

Список використаної джерел

1. Жукова Н.В. Роль внутренего, кросскультурного контекста в становлении личной культуры субъекта: монография / Н.В. Жукова. - Екатеринбург: Урал. Гос.пед. ун-т, 2009. - 212 с.

2. Зимняя И. А. Ключевые компетенции - новая парадигма результата образования / И.А. Зимняя // Высшее образование сегодня. - 2003. - № 5. - С. 3-10.

3. Іваницький О.І. Формування соціокультурної компетентності майбутнього вчителя фізики на засадах контекстного підходу / О.І. Іваницький // Вісник ЗНУ - 2010. - №1.

4. Кусайкіна Н.Д. Сучасний тлумачний словник української мови / Н.Д. Кусайкіна, Ю.С. Цибульник. - К.: Видавничий дім «Школа», 2010. - 1008 с.

5. Пан С. Подготовка педагога профильной школы / С. Пан // Академия образованияя - 2004 - №1.

6. Савенков А. И. Исследовательское обучение и проектирование в современном образовании / А. И. Савенков // Исследовательская работа школьников. - 2004. - № 1. - С. 22-31.

7. Хуторской А. В. Определение общепредметного содержания и ключевых компетенций как характеристика нового подхода к конструированию образовательных стандартов / А.В. Хуторской // Политика в образовании

8. Шапалов В. Н. Формирование социально-личностной компетентности учащихся старших классов / В. Н. Шапалов. - Тюмень: ТОГИРРО, 2003. - 44 с.

9. Competency - Based Teacher Education: Progress, Problems and Prospects / Ed.by W.R. Houston, R.B. Howsman. - Chicago: Science Reaseach Association, 1972,Vol.X., - 182 p.

Размещено на Allbest.ru