Психологічний зміст ранньої юності тісно пов'язаний із розвитком свідомості, з вирішенням завдань професійного самовизначення та вступу в доросле життя. Завдяки розвитку свідомості в юнацтва формується цілеспрямована регуляція відношень до навколишнього середовища, до себе самих і до своєї діяльності. Зокрема, відбувається активне засвоєння правових цінностей, правових норм, стандартів правової поведінки. Тому колективні та групові форми правової освіти мають суттєвий вплив на формування правової свідомості студентської молоді.

Аналіз останніх досліджень

Свідомість, за Д.О. Леонтьєвим, А. Бандурою [9] та в інших наукових джерелах трактується як спосіб відображення дійсності. З аналогією, правосвідомість розцінюється І.А. Дідуком [3] як результат психічного відбиття правової дійсності. М.В. Костицький [5] розглядає правосвідомість як джерело і внутрішній регулятор юридично значущої поведінки людини. У працях І.О. Ільїна [4], П.І. Новгородцева правосвідомість трактується як сфера свідомості, що відбиває правову дійсність у вигляді юридичних знань, оцінок права та його застосування, тісно пов'язана з іншими сферами свідомості (політичною, естетичною, моральною).

Сукупність її елементів складає важливий чинник, який керує поведінкою суб'єкта в різних проявах суспільного життя, що підпорядковані праву. Природно, що правосвідомість особистості М.В. Костицький [5] та інші дослідники [11] пов'язують з її обізнаністю у нормах права та готовністю їх виконувати, адже необхідною умовою й основою нормального формування і функціонування правосвідомості індивіда є його правова поінформованість.

Дослідження правосвідомості має відбуватися через реконструкцію форм правосвідомості у реальних діях досліджуваних, що ставить методологічне питання про матеріал досліджень. З методичної точки зору, крім стандартизованих і нестандартизованих методик, коректно застосовувати результати досліджень продуктів діяльності. Так, якщо продуктами професійної правової діяльності є директивні акти, наукові праці, правова документація (наприклад, кримінальні справи), твори публіцистики, вербальні прояви свідомості в офіційному спілкуванні, то продуктами буденної правової свідомості є вербальні прояви свідомості в неофіційному спілкуванні (оповіді, анекдоти, поголос, листи, щоденники та ін.).

Дослідники правосвідомості справедливо торкаються проблеми методичних труднощів вивчення цього феномена, пов'язаних із питанням методики. Так, у більшості досліджень правосвідомості випробуваним пропонується відповісти на серію питань про основи законодавства, про порівняльну вагу різних правопорушень, про ефективність роботи правоохоронних органів. Практичне володіння наявними знаннями визначається за допомогою сюжетів, яким дається елементарна юридична кваліфікація та визначаються можливі правові наслідки описуваних ситуацій. Оцінні судження можуть бути отримані в емпіричному дослідженні з більшим або меншим ступенем відповідності справжній думці досліджуваних. Проте "однократна оцінка навіть самої гострої конфліктної ситуації дає більш-менш точне уявлення лише про ієрархії окремих конфліктуючих цінностей, указуючи тільки на перевагу в даній ситуації одних перед іншими. Про включеність цих переваг у мотиви можливої поведінки за таким статичним показником судити ще не можна", - зазначає О.Р. Ратінов [8, с. 212].

Мета дослідження: представити результати емпіричного виявлення структури провідних універсалій правової свідомості молоді, яка навчається в коледжах України. Правосвідомість розглядається нами як частковий випадок буденної свідомості, тому дослідження проводилося серед студентів, які не є фаховими юристами. Вибірку, диференційовану за критерієм віку, загальною чисельністю 49 осіб, склали студенти Кам'янець - Подільського медичного училища. Об'єкт дослідження - правова свідомість юнацтва. Предмет дослідження - психосемантичний зміст правосвідомості студентів коледжів. В ході цього дослідження було вирішене одне із завдань: виявлення структури провідних універсалій правової свідомості студентів коледжів.

правосвідомість семантична універсалія психосемантична

Виклад основного матеріалу

Виявлення характеру семантичного оцінювання студентами коледжів низки правових понять відбувалося завдяки виділенню категоріальної системи репрезентації стимулів із застосуванням модифікованого семантичного диференціала, а саме - правового. З метою психо - семантичної реконструкції системи смислів у правосвідомості студентської молоді було застосовано метод семантичних універсалій О.Ю. Артем'євої [1]. У психології суб'єктивної семантики дослідження системи смислів засноване на реєстрації слідів взаємодії суб'єкта з об'єктами через його ставлення до останніх. Інструмент для такого дослідження широко використовується в експериментальній психосемантиці (т. зв. атрибутивний експеримент), яка працює з реконструкцією систем значень або інших атрибуцій стимулів, що припускають інтерпретацію об'єкта мовою значень, зокрема, у працях О.В. Дробот [10].

Метод базується на виділенні для кожного стимулу тих координат, які однаково оцінюються за шкалами більшістю досліджуваних однорідної групи. У проведеному атрибутивному експерименті було використано модифікований семантичний диференціал (СД), зокрема - правовий семантичний диференціал. Для застосування правового СД нами було використано сім конструктів, якими виступили слова-стимули з асоціативного експерименту ("право", "жертва", "справедливість", "покарання", "злочин", "моральне насильство", "гідність") та десять оцінкових шкал ("дружній - ворожий", "простий - складний", "зрозумілий - незрозумілий", "хаотичний - регулярний", "мінливий - незмінний", "природний - штучний", "щирий - брехливий", "вільний - залежний", "темний - світлий", "рвучкий - плавний"). Оцінкові шкали було вирівняно за структурою факторів класичного семантичного диференціала Ч. Осгуда.

Градацію оцінок під час атрибуції конструктів було представлено в таких показниках: +3 - сильно виражена якість, +2 - середньо виражена якість, +1 - слабко виражена якість, - 1 - слабко виражена протилежна якість, - 2 - середньовиражена протилежна якість, - 3 - сильно виражена протилежна якість, 0 - відсутність зв'язку між конструктом і якістю.

У ході дослідження реєструвалися психосемантичні вектори оцінок стимулів. Вираховувалися координати групового вектора, кожна з яких являла собою суму значень цієї координати за векторами усіх досліджуваних даної групи. У груповому коді стимулу виділялися ті координати, значення яких були вищі за число д% х п або (100 - д) % х п, де п - кількість досліджуваних в групі, а д% - задана квантиль (75%, 90%, 95%). Число квантиля означає статистичну вірогідність семантичної універсалії при оцінюванні.

Семантичні універсали не задають змісту структури стимулів, але свідчать про існування цієї структури та інформацію про осі семантичного простору (шкали, що повторюються в універсаліях різних стимулів - головні осі оцінювання). Інші параметри системи векторів атрибуції або матриці схожості стимулів та шкал описують саме властивості структури, зазначає О.Ю. Артемьєва [2].

За результатами обробки даних СД було побудовано групову матрицю схожості об'єктів і підраховано сумарний показник для кожного з об'єктів оцінювання (табл. 1).

Таблиця 1. Групова матриця схожості об'єктів оцінювання

Відповідно до сумарного показника кожне з понять було піддане ранжуванню. Ранговий ряд останніх має такий вигляд (в порядку спадання): справедливість, гідність, право, жертва, покарання, злочин та моральне насильство.

Як бачимо, найбільш семантично значущими для студентів виявилися поняття "справедливість" (2=297) та "гідність" (2=201). Статистична вірогідність семантичної універсалії при оцінюванні студентами цих об'єктів становила 95%, іншими словами, абсолютна більшість (95%) опитаних присвоїли поняттям "справедливість" і "гідність" позитивний бал.

Окрім цього, позитивне ставлення студентська молодь коледжів виявляє до поняття "право" (2=135). Стосовно поняття "право" статистична вірогідність семантичної універсалії становить (90%), що підтверджує вагу цього поняття для студентів і, можливо, свідчить про їх правослухняність.

Статистична вірогідність семантичних універсалій понять "жертва" (2=93) та "покарання" (2=69) становить (75%). Семантично близькі, ці поняття передбачають спільний контекст, який можна виразити словом "злочин". Тобто, у свідомості студентів коледжу злочин стосовно жертви тісно пов'язаний із покаранням, покарання за злочин є неминучим.

Цікаво, що негативне ставлення студенти демонструють до поняття "злочин" (2= - 154) та "моральне насилля" (2= - 151) як одного з видів правопорушення. Помітно, що останні два поняття є найбільш семантично близькими, їх статистична вага майже однакова, а статистична вірогідність семантичної універсалії становить 90%. Іншими словами, моральне насилля завжди розцінюється студентами коледжів як злочин.

Особливістю семантичних універсалій є не лише те, що вони передають позитивне чи негативне ставлення до об'єкта оцінювання, але й те, що дозволяють виміряти суб'єктивні семантичні відстані між кількома об'єктами. Так, в таблиці 2 представлено вираховані суб'єктивні семантичні відстані між зазначеними стимулами.

Таблиця 2. Матриця відстаней між семантичними кодами оцінюваних стимулів

З метою розширення виявлених загальних тенденцій проаналізуємо показники, отримані безпосередньо за допомогою методу семантичних універсалій. Даний метод суб'єктивної семантики дозволив експериментально зареєструвати сліди взаємодії правосвідомості студентів зі стимулами за їх прямою атрибуцією. Підраховувавалися групові коди стимулів за кожною зі шкал та середній груповий бал. Найбільш вагомими визначалися координати, де М < $%о х п, де д% - квантіль 95%. Отже, при п=49, М <2,45 (0,05x49).

Таблиця 3. Середні групові бали оцінювання студентами коледжів правових понять за шкалами правового СД

Розглянемо виявлені значущі семантичні властивості в оцінці об'єктів-стимулів. Враховуючи суб'єктивні відстані між стимулами, надалі доцільно розглядати структуру універсалій для декількох понять одразу: 1) злочин та моральне насильство; 2) жертва, покарання, право; 3) справедливість і гідність.

Значущими семантико-перцептивними універсаліями для стимулу "злочин" переважно виступають такі якості як "ворожий" (-1,88), "штучний" (-1,22), "темний" (1,16), "брехливий" (-1,04), а також менш виражені - "залежний", "рвучкий", "складний", "зрозумілий", "хаотичний", "мінливий".

"Моральне насильство" атрибутується студентами як вороже (-1,55) та штучне (-1,43), в меншій мірі - залежне, брехливе, темне, рвучке, незрозуміле, хаотичне, складне, мінливе. Таким чином, спільним є ставлення студентської молоді до злочину та морального насильства як ворожого та штучного. Отримані універсалії для даних стимулів являють собою структуру, зображену на рисунку 1.

Очевидно, що структури є схожими, основна розбіжність стосується шкали №3: на відміну від злочину, "моральне насилля" є незрозумілим для студентів. Імовірно, у правосвідомості студентів існує складність виділення чітких меж даного поняття, що зумовлене незначною увагою до даного явища з боку соціуму. Це підтверджують викладені вище результати, отримані за методом контент-аналізу.

Актуальними універсаліями для стимулу "жертва" виступають такі слабко виражені якості як темний (0,9), залежний (-0,67), хаотичний (0,47). Категорії зрозумілий, ворожий, рвучкий, незмінний, складний, штучний, щирий представлені на статистично незначущому рівні.

Рис. 1. Структурна організація основних універсалій стимулів "злочин" та "моральне насильство"

Стимул "покарання", отримав таку провідну якість як "темний" (1,04), окрім цього, серед менш виражених, але значущих якостей - залежний (-0,98), зрозумілий (0,84), ворожий (-0,78), штучний (-0,73), хаотичний (0,65), рвучкий (0,57), простий (0,45).

Порівнюючи семантичну структуру універсаліями двох понять, зазначимо, що обидва дані стимули вбачаються студентами як "темні". Вектори для цих понять різняться за шкалами "мінливий-незмінний", "простий-складний", "щирий-брехливий". "Покарання" є простим, мінливим та, на відміну від "жертви", брехливим.

Студенти коледжів визначили "право" як дружнє (0, 1), просте (0,78), залежне (-0,76), мінливе (0,63), рвучке (0,55), зрозуміле (0,49); в меншій мірі як темне, штучне, щире, хаотичне. Даний стимул також було охарактеризовано як темний та залежний, хоча ці якості є порівняно слабкими.

Структуру суб'єктивного атрибутування у правосвідомості молоді щодо названих трьох стимулів представлено на рисунку 2.

Стосовно стимулів "справедливість" і "гідність", то тут переважають такі значущі універсалії як "дружній", "зрозумілий", "щирий", "простий" та "вільний". В меншій мірі виявляються такі якості як світлий, природній, регулярний, мінливий, плавний для "справедливості" та світлий,регулярний, природній, незмінний, плавний. Як видно з рисунку 3, структурна організація універсалій є схожою для даних об'єктів оцінювання. Закономірною є відмінність за шкалою "мінливий-незмінний": хоча ці стимули сприймаються як регулярні, "справедливість" оцінена як мінлива.