До питання про формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

до питання про формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із знм

Levitsky V.E. To the question about forming of lexico-grammatical side of broadcasting for the children of senior preschool age with the general excalation of broadcasting / V.E. Levitsky // Actual problems of the correctional education: Ministry of Education and Science of Ukraine,

National Pedagogical Drahomanov University, Kamyanets-Podilsky Ivan Ohyenko National University / edited by V.M. Synjov, O.V. Havrilov.

V.E. Levitsky. To the question about forming of lexico- grammatical side of broadcasting for the children of senior preschool age with the general excalation of broadcasting. The problem of forming of lexico-grammatical side of speech for children with 3HM occupies one of basic directions in modern correction (special) pedagogics.

The basis of expansion of vocabulary, forming of grammatical side of speech and skills of coherent speech in all situations is communication with extensive use of games and exercises, use of creative tasks not only on employments but also in the situations of workaday life. It is necessary to develop imagination, speech attention, thinking, coherent speech, creative capabilities, in fact development of these abilities helps in development of lexico-grammatical side of broadcasting.

Deviations in absorption of vocabulary and grammar and considered programs of overcoming of general underdevelopment of speech for the children of senior preschool age allowed to define leading directions and maintenance of forming of lexico-grammatical side of speech for the children of senior preschool age with general underdevelopment of speech of ІІІ level, that was transformed in the generalized program of correction of lexico- grammatical side of speech on the basis of the program taking into account the differentiated character of speech defect and was based on principles of the personality-oriented education.

Studies of the formation of lexico-grammatical side of speech are divided into classes on building vocabulary connected speech and studies on the formation of grammatical structure. The basic tasks of these employments is development of understanding of speech; clarification and expansion of vocabulary; forming of summarizing concepts; forming of practical skills of word-formation and inflexion; ability to use simple widespread sentences and types of difficult syntactic structures.

Key words: common excalation of speech, vocabulary, grammar, correction, studies, development, syntactic construction, inflexion, word- formation.

В.Е. Левицький. До питання про формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення. Проблема формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей із ЗНМ займає одне з основних напрямків у сучасній корекційній (спеціальній) педагогіці.

Стаття містить результати теоретико-експериментального дослідження процесу корекційно-розвивального впливу на лексико- граматичну складову мовлення дітей із третім рівнем загального недорозвитку мовлення старшого дошкільного віку.

Основою розширення словникового запасу, формування граматичної сторони мовлення та навичок зв'язного мовлення є спілкування з широким використанням ігор і вправ, використання творчих завдань не тільки на заняттях, але і в ситуаціях буденного життя. Слід розвивати уяву, мовленнєву увагу, мислення, зв'язне мовлення, творчі здібності, адже розвиток цих умінь допомагає у розвитку лексико-граматичної сторони мовлення.

Відхилення у засвоєнні лексики і граматики та розглянуті програми подолання ЗНМ у дітей старшого дошкільного віку дозволили визначити провідні напрями та зміст формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня, що трансформувалося в узагальнену програму корекції лексико- граматичної сторони мовлення на основі програми з урахуванням диференційованого характеру мовленнєвого дефекту та базувалася на принципах особистісно-орієнтованого виховання.

Заняття з формування лексико-граматичної сторони мовлення поділяються на заняття з формування словникового запасу, зв'язного мовлення та заняття з формування граматичного ладу. Основними завданнями цих занять є розвиток розуміння мовлення; уточнення і розширення словникового запасу; формування узагальнюючих понять; формування практичних навичок словотворення і словозміни, уміння вживати прості розповсюджені речення та види складних синтаксичних структур.

Ключові слова: загальний недорозвиток мовлення, лексика, граматика, корекція, навчання, розвиток, синтаксична будова, словозміна, словотворення.

Отклонение в формировании лексики и грамматики и рассмотренные программы преодоления общего недоразвития речи у детей старшего дошкольного возраста позволили определить ведущие направления и содержание формирования лексико-грамматической стороны речи у детей старшего дошкольного возраста с недоразвитием речи ІІІ уровня, что трансформировалось в обобщенную программу коррекции лексико-грамматической стороны речи на основе программы с учетом дифференцированного характера речевого дефекта и базировалась на принципах личностно-ориентированного воспитания.

Занятия по формировании лексико-грамматической стороны речи разделяются на занятия по формировании словарного запаса, связной речи и занятия по формированию грамматического строя. Основными заданиями этих занятий является развитие понимания речи; уточнение и расширение словарного запаса; формирование обобщающих понятий; формирование практических навыков словообразования и словоизменения; умение употреблять простые распространенные предложения и виды сложных синтаксических конструкций.

Ключевые слова: общее недоразвитие речи, лексика, грамматика, коррекция, учеба, развитие, синтаксическая конструкция, словоизменение, словообразование.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із науковими і практичними завданнями

Аналіз спеціальної педагогічної, логопедичної літератури та педагогічної практики свідчить про збільшення кількості дітей дошкільного віку із порушеннями психофізичного розвитку (зокрема мовлення), що зумовлює труднощі в оволодінні програмами навчання і виховання дітей дошкільного віку в умовах ДНЗ, трансформується у недостатню мовленнєву підготовку дітей до школи і недоліки пізнавальної діяльності, поведінки та особистості дитини в цілому. Діти з порушеннями мовлення, а серед них і діти із ЗНМ, належать до неоднорідної та численної групи, для якої оволодіння усним мовленням - шлях розвитку, адаптації, інтеграції.

Розроблена “Концепція стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку” визначає принципи проектування змісту навчання, обсяг знань, умінь і навичок за загальноосвітніми та корекційно-компенсаторними галузями. Визначається зміст корекційного навчання, зокрема для дітей із ЗНМ, дається характеристика, різні варіанти та орієнтовні напрями корекційного навчання. Аналізуючи Концепцію стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку, слід зазначити, що в ній визначені основні завдання, які передбачають корекцію провідного розладу, розвиток усіх сторін мовлення та підготовку дітей до навчання у школі. Ці завдання розроблені для спеціальних дитячих садків і логопедичних груп при масових дитячих закладах, для дітей з мовленнєвими порушеннями.

У зв'язку з цим, значущості набуває корекційно-розвивальне навчання і виховання та логопедична робота з дошкільниками із порушеннями мовлення (загальним недорозвитком мовлення) старшого дошкільного віку в умовах спеціального дошкільного закладу або спеціальної логопедичної групи.

Аналіз основних досліджень і публікацій

словниковий граматичний недорозвиток мовлення

Проблема мовленнєвого недорозвитку у дітей розроблялась та висвітлювалась у вітчизняній і зарубіжній літературі науковцями починаючи з 50-х років ХХ століття і до сьогодення (Р.Лєвіна, В.Орфінська, В.Воробйова, Н.Гаврилова, Б.Гріншпун, Л.Спірова, М.Шеремет, Є.Соботович, Л.Єфіменкова, К.Мастюкова, Г.Каше, Г. Чиркіна, Т. Філічова, Л.Трофименко, В.Тарасун, та ін.).

Лексика - сукупність слів, центральна частина мови, що називає, формує та передає знання про предмети та явища. Граматичний устрій - система взаємодії слів між собою у фразах та реченнях (синтаксичних конструкціях). Таким чином, лексико-граматична сторона мовлення - це організація лексичних одиниць мови у граматичних конструкціях: реченнях та текстах.

Проблема формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей із ЗНМ займає одне з основних напрямків у сучасній корекційній (спеціальній) педагогіці.

Об'єкт дослідження: лексико-граматична сторона мовлення у дітей старшого дошкільного віку. Предмет дослідження: процес розвитку та корекції лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня. Мета дослідження: узагальнити існуючі методики розвитку лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня.

Загальний недорозвиток мовлення спостерігається у дітей, як з орієнтовно нормальним психофізичним розвитком, так і з його вадами. Негативний вплив на розвиток мовлення мають ураження кіркових гностичних та моторних зон, зорової, слухової функцій, інтелектуальні порушення, несприятливі умови життя і виховання дітей. Порушуються різні компоненти мовленнєвої діяльності: звуковимова, фонематичні процеси, лексична і граматична будова мовлення. Первинна патологія мовлення дітей із ЗНМ гальмує формування потенційно збережених розумових здібностей, проте у міру формування усного мовлення та усунення власне мовленнєвих труднощів показники інтелектуального розвитку покращуються.

Однією із провідних ознак ЗНМ є більш пізній початок мовлення. Мовлення аграматичне, малозрозуміле, спостерігається недостатня мовленнєва активність. Відстає експресивне мовлення при відносно якісному розумінні зверненого мовлення. Неповноцінна мовленнева діяльність накладає відбиток на формування у дітей сенсорної, інтелектуальної і афективно-вольової сфери. Спостерігається недостатня стійкість уваги, обмежені можливості її розподілу. При відносно збереженій смисловій та логічній пам'яті у дітей знижена вербальна пам'ять, страждає продуктивність запам'ятовування (забувають складні інструкції, елементи і послідовність завдань). Зв'язок між мовленневими порушеннями та іншими сторонами психічного розвитку зумовлює специфічні особливості мислення. Діти відстають у розвитку словесно- логічного мислення. Без спеціального навчання діти із ЗНМ з труднощами опановують аналіз і синтез, порівняння і узагальнення. Разом із загальною соматичною ослабленістю дітям властиве і окреме відставання у розвитку рухової сфери, яка характеризується поганою координацією рухів, зниженням швидкості і спритності виконання вправ і навантажень. Найбільші труднощі виявляються при виконанні рухів за словесною інструкцією. Для дітей із ЗНМ характерне порушення послідовності виконання елементів дії та пропуски складових, має місце недостатність координації пальців рук, недорозвинення та уповільненість дрібної моторики. У дітей дошкільного віку із ЗНМ формування спілкування відбувається із запізненням, мають місце стійкі труднощі у взаємозв'язку і взаємодії з оточуючими. У дітей не достатньо (недосконало) формується, характерне віку розуміння емоцій, станів, ставлень, стосунків і дій оточуючих.

Варіативність клінічних характеристик дітей із ЗНМ виявляє спільні ознаки, а саме: загальне недорозвинення складових компонентів фонетико-фонематичної та лексико-граматичної сторін мовлення. У дітей із ЗНМ формування лексико-граматичної сторони відбувається з великими труднощами, що зумовлюють уповільнений темп засвоєння граматичних форм, морфологічної та синтаксичної систем мови та спотворення загальної картини мовленнєвого розвитку. Це зумовлено тим, що граматичні значення більш абстрактні, ніж лексичні, а граматична система мовлення організована на основі великої кількості регламентуючих правил. Проте, граматичні форми словозміни, синтаксичні одиниці з'являються, як правило, в тій же послідовності, що і у дітей з нормальним розвитком мовлення. У дітей із ЗНМ спостерігається невідповідність об'єму активного і пасивного словника. Використання слів в експресивному мовленні, актуалізація словника викликає труднощі. Бідність словника проявляється у незнанні багатьох слів, мало слів узагальнюючого характеру, рідко використовуються антоніми, синоніми практично відсутні; замінюють слова неадекватно, мають місце парафазії. Розуміння та використання граматичних форм дітьми із ЗНМ ІІІ рівня також характеризуються особливостями: недостатнє розрізнення однини та множини іменників, дієслів, прикметників. Діти часто не знають назв основних кольорів та відтінків, граматично невірно використовують закінчення слів, вимовляють їх нечітко, розмито, скорочено. При цьому, діти не помічають власне неправильне мовлення, не розуміють в чому їх помилка. Допущені помилки свідчать про недостатнє розуміння та розрізнення вказаних форм, при цьому діти орієнтуються на лексичне значення слова більшою мірою, ніж на граматичне. Діти з ІІІ рівнем ЗНМ припускають стереотипні помилки, велика кількість відповідей випадкова при однотипних завданнях, замість правильної відповіді висловлюють своє емоційне ставлення до зображених предметів, часто невпевнені в собі. Розуміння та використання родових форм якісних прикметників дітьми із ЗНМ ІІІ рівня: діти використовують закінчення чоловічого та жіночого роду прикметників стосовно середнього роду довше ніж у нормі. Граматично правильне оформлення закінчень в узгодженому словосполученні з іменником спостерігається у половині випадків, недостатнє розуміння та розрізнення дієслів чоловічого та жіночого роду минулого часу. Діти замінюють дієслова минулого часу дієсловами теперішнього часу, які не позначають родової належності. Діти не в повній мірі розуміють і розрізняють дієслова доконаного та недоконаного виду.

У п'ять-шість років у мовленні дітей з нормально розвиненим мовленням мають місце поодинокі граматичні помилки, пов'язані зі складними нетиповими випадками вживання граматичних категорій. Проте, у мовленні дітей із ЗНМ III рівня наявні такі помилки: заміни форми одного відмінка формою іншого; використання ненормативних форм (власних); викривлення звуко-складової структури слова; неправильне вживання відмінково-прийменникових конструкцій;

нерозуміння або часткове, неадекватне розуміння сутності, неточна чи ситуативна відповідь і т.д.

Таким чином, діти 5 років із ЗНМ ІІІ-го рівня володіють зниженою здатністю сприймати та розрізняти значення лексико-граматичних одиниць мовлення, що обмежує їх можливість правильної побудови власного висловлювання. У цих дітей виявляються труднощі як у виборі граматичних засобів, так і в їх оформленні та комбінуванні. Великі труднощі викликають прийменниково-відмінкові конструкції іменників.

У процесі обстеження діти із ЗНМ III рівня розуміють смисл простої ситуації, зображеної на пред'явленому малюнку, відносно вірно відповідають на поставлені запитання до різних членів речення з прямим порядком слів та показують відповідні предмети, дійові особи. У той же час, помітні труднощі виникають у дітей при самостійному складанні речення з опорою на наочність. Частіше за усе, діти називають знайомі зображені предмети, деякі дії, використовують прості дво-трислівні фрази за допомогою запитань педагога. Спостерігаються порушення розуміння та труднощі відтворення складних логіко-граматичних конструкцій з однаковим лексичним складом, але різним типом значення.

У дітей із ЗНМ ІІІ рівня у вільних висловлюваннях переважають прості поширені речення, майже не використовуються складні конструкції. Відмічаються аграматизми: помилки в узгодженні числівників з іменниками, прикметників з іменниками в роді, числі та відмінку. Розуміння зверненого мовлення наближається до норми. Відмічається недостатнє розуміння змін значення слів за допомогою префіксів, суфіксів; спостерігаються труднощі у розрізненні морфологічних елементів, що виражають значення числа та роду, розуміння логіко-граматичних структур, що виражають причинно- наслідкові, часові та просторові відношення. У дітей із ЗНМ III рівня страждають всі складові лексико-граматичної сторони мовлення: словозміна, словотворення та синтаксична будова.

Отже, лексико-граматична сторона мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня потребує корекційно-розвивальної роботи, що може відбуватися в умовах ДНЗ на загальних та логопедичних заняттях, на заняттях з з іншими спеціалістами.

Основними завданнями корекційно-розвивального навчання дітей із ЗНМ III рівня є продовження роботи з розвитку: 1) розуміння мовлення і лексико-граматичних засобів; 2) вимови; 3) самостійного розгорнутого фразового мовлення; 4) підготовці до оволодіння елементарними вміннями з письма і читання. Ефективність корекційно- логопедичної роботи визначається чіткою організацією дітей у період перебування у ДНЗ, правильним розподілом навантаження протягом дня, координацією, зв'язком та наступністю в роботі логопеда та вихователя.

Важливим фактором є робота логопеда з батьками. Таким чином, батьки будуть знати і вміти надати дозовану допомогу у виконанні домашніх завдань, як дібрати аналогічні завдання для дитини. Режим дня та сітка занять логопеда і вихователя будується з врахуванням вікових, мовленневих та індивідуальних особливостей дітей, а також поставлених у процесі навчання та виховання корекційних завдань.

Завдання й зміст логопедичної роботи виходять із аналізу структури порушення, а також збережених і компенсаторних можливостей дітей. Послідовність логопедичної роботи над лексико- граматичною стороною мовлення, зокрема засвоєння конструкцій речень, граматичних форм визначається тим, як відбувається розвиток мовлення у нормі. Навчальний матеріал, методичні прийоми кожного етапу роботи передбачають поступове ускладнення, але з обов'язковою опорою на те, що в дитини вже сформувалося спонтанно або в результаті попередньої логопедичної роботи.

Одним з провідних напрямків корекційно-логопедичного впливу та корекції ЗНМ у дошкільників є формування лексико-граматичних засобів мовлення. Предметно-розвивальне середовище і комплекс медико-психолого-педагогічного впливу спрямовані на розвиток у дитини уявлень про оточуючий світ, на формування всебічно розвинутої особистості. На логопедичних заняттях формується комплекс немовленнєвих і мовленнєвих психологічних функцій, що забезпечують досить високу ефективність корекції наявних недоліків становлення мовлення відповідно онтогенезу. Пріоритетними завданнями є: 1) розширення запасу конкретних уявлень, 2) розвиток розуміння і вживання словозмінних форм. Вирішення цих завдань передбачає формування і розвиток словника і граматично правильного оформлення мовленнєвого висловлювання.

Програма з розвитку мовлення дітей із ЗНМ має спеціальні підрозділи, перш за все: робота над словом, робота над реченням, робота над зв'язним мовленням тощо. Розроблений зміст корекційного навчання з розвитку мовлення дітей дошкільного віку із ЗНМ містить наступні напрями.

І напрям - формування лексичної складової мовлення. Цей напрям - один із найголовніших, оскільки забезпечує розвиток активного і пасивного словника дитини та повноцінне розуміння інформації, що надходить ззовні і утворює власні мовленнєві вислови, якими дошкільник може повідомити свої думки, прохання, переживання тощо та передбачає певну послідовність.

Формування різних рівнів лексичних узагальнень на матеріалі лексичних тем має також декілька етапів. Розвиток цього механізму забезпечує оволодіння дитиною різною за складністю лексичною семантикою. Цей механізм тісно пов'язаний з рівнем розвитку пізнавальної діяльності дитини та зокрема мислення. Для дітей п'яти- шести років найбільш характерним є процес засвоєння узагальнюючої функції слова у такій послідовності: категоріальні (відображають властивість слова позначати не окремі предмети, а цілі ряди однотипних предметів та явищ), контекстуально зумовлені (що забезпечують розуміння значень нових слів у контексті та ситуації, в яких вживається це слово), кумуляція (накопичення) варіативних значень одного і того самого слова, перенос засвоєного значення на схожу, але не ідентичну ситуацію, і на цій основі засвоєння узагальненого лексичного значення. Зважаючи на це, поетапне формування узагальнювальної функції слова відбувається так:

Перший етап. Уточнення категоріального значення слова, що передбачає уточнення і накопичення словника. З цією метою використовуються вправи на уточнення, розуміння та використання слів із конкретним значенням (іменники, прикметники, дієслова та ін.), що позначають ряди однорідних предметів чи явищ.

Другий етап. Засвоєння контекстуально зумовленого значення слова, особливо з абстрактним значенням. Дітям пропонується послухати ряд текстів (фрази, казки, вірші, ), у яких розкривається значення слова (або відтінки значення певного слова). Після читання кожного тексту педагог виявляє розуміння дітьми його змісту за допомогою питань і просить пояснити значення заданого слова, виходячи зі змісту прочитаного тексту, дібрати слово близьке чи протилежне за значенням тощо.

Третій етап. Кумуляція значень слова. Діти згадують і запам'ятовують прочитані їм напередодні тексти. Ведеться аналіз та узагальнення почутого.

Четвертий етап. Перенос засвоєного значення. Після того, як діти засвоїли різні відтінки слова у контекстах, їм пропонується послухати інші тексти, що не містять такого слова, але ситуація припускає використання саме цього слова для її позначення.

Формування активного словникового запасу на матеріалі лексичних тем у процесі засвоєння антонімічних значень, порівняння предметів, роботи з синонімами, розуміння багатозначності слів. Це привчає дітей до зіставлення предметів та явищ за різними ознаками: часовими і просторовими відношеннями, за величиною, кольором, вагою тощо. Таким чином, у дітей розвивається розумова операція порівняння, що забезпечує формування лексичних узагальнень більш високого рівня. Крім того, така робота сприяє актуалізації таких частин мови, як дієслова, прикметниів, якими збіднене експресивне мовлення дітей дошкільного віку.

Варто поєднувати роботу із формуванням значень слів з розвитком сенсорних функцій і наочно-дійових форм пізнавальної діяльності, у процесі якої дітей вчать виділяти загальне та різне у предметах і явищах навколишнього середовища, розвивають володіння формулами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації (привітання, знайомство, вибачення, подяка, прохання, зустріч, комплімент) з використанням усіх частин мови та формами звернення до дорослих і дітей. Це дозволяє не тільки закріплювати значення слів, але і на їх основі формувати у дітей практичне розуміння складних семантичних відношень, що існують. З іншого боку, використання цього прийому демонструє взаємозв'язок між різними напрямами корекційної роботи з розвитку словника, що робить корекцію комплексною і спрямованою не тільки на засвоєння різних мовних знань, але і на формування мовленнєвих умінь у різних комунікативних та навчальних ситуаціях.

Розвиток системності у межах лексичної тематики. Слова зберігаються у довготривалій пам'яті не хаотично, а в системі різних за рівнем складності асоціативних зв'язків, які складають основу поняття “лексична системність”. Саме її розвиток дає змогу збільшити продуктивність використання дитиною лексичних одиниць мовлення (швидку та точну актуалізацію лексем у ході сприймання та утворення мовленнєвих зв'язків). Адже саме ця проблема супроводжує дітей із ЗНМ протягом усього дошкільного та молодшого шкільного віку. Лексична системність розвивається шляхом формування у дітей нових та розширення вже існуючих типів асоціативних зв'язків між словами: ситуативних, синтагматичних, парадигматичних, понятійних. Включення слова в різні системи асоціацій забезпечує повноцінне розуміння дитиною його значення. Формування лексичної системності є тривалим процесом. У нормі воно відбувається у ході спонтанного мовленнєвого розвитку дітей. Однак у дошкільників з порушеннями мовлення цей процес вимагає цілеспрямованої корекційно-розвивальної роботи, про що досить переконливо свідчать дані, які дозволили виявити більш пізнє формування лексичної системності і організації семантичних полів, якісну своєрідність цих процесів та основні напрями формування лексичної системності.

Формування синтагматичного типу зв'язків слів передбачає включення його у синтагми різних рівнів: словосполучення, речення, текст. Словосполучення, як синтаксичне утворення, тісно пов'язане і з лексичною, і морфологічною системами мови. Оволодіння словосполученням у онтогенезі дозволяє розширювати і закріплювати синтагматичні зв'язки між словами, валентності слів, сприяє засвоєнню і закріпленню правил граматичного ладу мовлення, є умовою для засвоєння більш складної структури речення. Закріплення словосполучень полегшує швидкий вибір слова, тому що на основі синтагматичних зв'язків одне слово як би по ланцюжку припускає появу іншого слова, що також сприяє організації лексичної системності.

Формування парадигматичних зв'язків слів. Оволодіння парадигматичним типом смислових зв'язків слів ґрунтується на вмінні дітей визначати подібність і поєднувати у логічні групи предмети та явища за різними ознаками: сенсорними (колір, величина, форма), внутрішніми якостями та властивостями, функціональним використанням тощо.

Формування семантичних зв 'язків. Робота проводиться за схемою: виконання завдань, заснованих на принципі спрямованого асоціативного експерименту для відпрацьовування відповідного типу семантичного зв'язку; виконання вправ з комбінованим використанням вільного і спрямованого асоціативних експериментів (завдання починаються з вільних асоціацій і, якщо їх характер не відповідає необхідному рівневі, спеціаліст починає використовувати елементи спрямованого асоціативного експерименту).

ІІ напрям - Формування граматичної складової мовлення. Ця складова мовлення відображає закріплені у мовленні способи кодування інформації та систему складних відношень, що виникають між предметами, явищами, їх ознаками, діями, властивостями в довкіллі. Складність граматичного кодування відображається у системі граматичних категорій, синтаксичних конструкцій тощо. Оволодіння нею в нормі відбувається протягом усього дошкільного віку. У дітей із ЗНМ численні аграматизми спостерігаються упродовж молодшого шкільного віку.

Розвиток морфологічної системи словотворення.

Для реалізації цих напрямів необхідно використовувати спеціально розроблений алгоритм формування у дітей розумових дій і операцій з мовними знаками у модифікованому та адаптованому варіанті для роботи з дітьми дошкільного віку із ЗНМ ІІ-Ш рівня (Л.Бартєнєва, Є.Соботович, Л. Трофименко): визначення спільного у значенні похідних слів; визначення загального звучання словотворчих афіксів; присвоєння значення виділеній морфемі; утворення слів за аналогією; класифікація похідних слів за значенням.

Доцільно для проведення фронтальних логопедичних, а також частково і виховних занять ділити групу на дві підгрупи з урахуванням рівня мовленнєвого розвитку. Заняття з формування лексико- граматичної сторони мовлення поділяються на заняття з формування словникового запасу та заняття з формування граматичного ладу. Основними завданнями цих занять є розвиток розуміння мовлення; уточнення та розширення словникового запасу; формування узагальнюючих понять; формування практичних навичок словотворення і словозміни; уміння вживати прості поширені речення та деякі види складних синтаксичних структур. Кількість занять, що реалізовують корекційно-розвиваючі завдання, змінюється залежно від періоду навчання. Це означає, що перед логопедом постають завдання і вимоги до організації логопедичної роботи.

Такі обставини зумовлюють необхідність розробки змісту визначених напрямків логопедичної роботи з метою забезпечення формування лексико-граматичної сторони мовлення через аналіз існуючих програм дошкільного виховання. Ефективною є: Програма розвитку, навчання та виховання “Дитина в дошкільні роки” (К. Крутій). Важливим є: перспективне та щоденне планування логопедичної роботи за лексичними темами; конкретний зміст за лексичним та граматичним напрямком.

Як засоби підвищення рівня розвитку лексичної та граматичної складових мовлення у зміст слід включати дидактичні ігри, ігрові вправи та завдання доступні та динамічні за структурою та образні і емоційні за змістом.

Список використаних джерел

1. Крутій К.Л. Граматична норма як компонент культури мовлення дитини дошкільного віку. // Науковий вісник Південноукраїнського державного університету ім. К.Д.Ушинського. Збірник наукових праць. Одеса, 2002. - Випуск 4-5. - С. 155-161.4

2. Крутій К.Л. Перспективно- календарне планування занять із навчанням мови і розвиту мовлення дітей дошкільного віку. - Запоріжжя: ТОВ «ЛІПМ» ЛТД, 2005. - 192 с.;

3. Логопедія. Підручник. За ред. М.К.Шеремет. - К.: Видавничий дім «Слово», 2010. - 376 с.;

4. Соботович Є.Ф. Нормативні показники мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку // Дефектологія. - 2003. № 2. - С.9-11.

Размещено на Allbest.ru