Особливості організації позакласної роботи як засобу розвитку творчих здібностей підлітка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості організації позакласної роботи як засобу розвитку творчих здібностей підлітка

Якубова Л.А. аспірант

На сучасному етапі розвитку суспільства питання про організацію позакласної роботи як засобу розвитку творчих здібностей підлітків привертає увагу вчителів, соціальних педагогів, вихователів загальноосвітніх навчальних закладів та спонукає їх до пошуку й створення необхідних сприятливих умов успішного розвитку творчих здібностей у процесі позакласної роботи.

Аналізуючи роботу загальноосвітніх шкіл, ми виявили, що недостатньо досліджені особливості організації позакласної роботи з підлітками що до формування у них творчих здібностей.

Аналіз анкетування яке проводилось у загальноосвітніх школах м. Хмельницького виявив основні проблеми які існують у проведенні позакласної роботи школи, показав недоліки, так і підтвердив необхідність розробки, систематизації та належного наукового обґрунтування інструментарію для формування творчих здібностей підлітків.

Так більшість учителів та соціальних педагогів відзначали недостатнє педагогічне забезпечення розвитку творчих здібностей підлітків, відсутність методичних розробок, програм, відповідних навчальних посібників та самої готовності працівників до такого напрямку педагогічної діяльності. Аналіз навчально-виховних програм шкіл (програм факультативних занять різних напрямів, планів позакласних та позаурочних виховних заходів) дав можливість виявити особливості характеру виховного процесу та зробити висновок, що позакласна робота в школі потребує інноваційних методів у розвитку творчих здібностей школярів.

Тому метою статті є аналіз особливостей позакласної роботи, що до виявлення основних проблем у розвитку творчих здібностей підлітків, виявлення організаційних форм позакласної роботи з учнями для формування їх творчих здібностей.

У Українському педагогічному словнику позакласна робота зазначається, як діяльність яка організовується і проводиться в школі в позаурочний час органами дитячого самоврядування за активною допомогою і при тактовному керівництві з боку педагогічного колективу, зокрема, класних керівників, вчителів, організаторів позакласної і позашкільної роботи [2, c.263].

У психолого педагогічній літературі визначення змісту поняття “позакласна робота” “позакласна діяльність” “позаурочна діяльність” досліджують: Л.Р. Болотіна, Д.І. Латишіна, М.І. Бушканець, І.А. Винниченко, Е.М. Маріенгоф, Т.Н. Калечищ, З.А. Кейліна, Б.С. Кобзар, І.І. Колесник, В.О. Кут'єв, Л.П. Марченко, Н.П. Волкова, Є.Г. Костяшкіна М.К. Вайновська тощо.

В. Кут'єв вважає, що позакласна діяльність - це система занять в процесі взаємодії учнів у школі після уроків [3].

На думку Н.П. Волкової позакласна робота виступає, як форма організації вільного часу школярів. Вона проводиться у вигляді семінарів, практикумів, факультативів, екскурсій, індивідуальних або групових додаткових занять, предметних гуртків тощо.

Сучасний дослідник М.К. Вайновська вважає, що особливістю педагогічного процесу в позакласній сфері є яскраво виражена специфіка взаємин та взаємодії його суб'єктів у порівнянні з навчальним процесом, якому характерна відносна автономність у розвитку й саморозвитку свого внутрішнього світу, своєї свідомості та самостановлення, самоутвердження під час дозвілля, усвідомлення самостійного вибору не тільки змісту, а й способів діяльності. Також особливого значення набувають у позакласній роботі гнучкість і мобільність, урізноманітнення цілей, методів і форм роботи, доцільність та ефективність добору певного класу педагогічних завдань, що можуть оперативно змінюватися, перероблятися з урахуванням запитів та творчих можливостей підлітків, стимулювання їх розвитку [1, с.145].

Позакласна робота повинна включати в себе не жорстко організовані факультативні заняття, гуртки, бути роботою, яка б сприяла вихованню найбільш обдарованих учнів. Система позаурочної роботи, в центрі якої знаходиться учень, повинна ефективно використовувати навчальний час, приміщення навчального закладу та учбові програми. Вона орієнтує учительський склад на максимально уважне відношення до кожної дитини.

Позакласна роботи дає можливість формувати пошукові уміння та навички у процесі розв'язування творчих задач. Структура таких занять має на меті: постановку завдання, обґрунтування його актуальності, практичного значення, обговорення дискусійних питань тощо.

В системі позакласної роботи основна увага зосереджується на індивідуальній дослідницькій діяльності. Діти самі можуть визначати інтенсивність та тривалість занять (програми з виховної роботи мають рекомендаційний характер) [5], діти можуть самі планувати свій час вибираючи предмети вивчення у відповідності із власними захопленнями.

Вчитель у процесі позакласних занять будує навчально-виховний процес таким чином, щоб заохочувати в дитини ініціативу, незалежність, готовність до ризику, проникливість, гнучкість, винахідливість та творчі здібності, тобто саме ті якості які притаманні творчій особистості.

Керівництво навчальним-виховним процесом здійснюється на індивідуальних чи групових заняттях, у гуртках, клубах за інтересами, секціях, творчих конкурсах, творчих змаганнях, творчих дискусіях не тільки вчителем, але й вчителем разом зі своїми учнями. Вчитель повинен допомогти дитині отримати необхідні теоретичні та практичні навички, розвинути творчі здібності.

Неформальний та нетрадиційний підхід до занять відкриває перед творчою особистістю можливість вибору сфери діяльності у відповідності із своїми вподобаннями, схильностями, здібностями. Діти в процесі такої роботи не обмежені віковими рамками (наприклад гурток хорового співу охоплює дітей різного віку), та іншими обмеженнями, які накладає традиційна програма.

Крім того вчитель в процесі позакласної роботи може досить нестандартно використовувати учбовий час, учбову програму та допоміжний персонал школи: вчителя-організатора, соціального педагога, методистів тощо.

Заняття у процесі позакласної роботи не обмежуються суворим розкладом. Під час занять учень може вільно пересуватися по класу, займатися вибраною ним самим справою, а вчитель, в цей час, уважно спостерігає за дітьми, проводить з ним обговорення певних завдань. В потрібний момент допомагає дітям порадою, відповіддю на запитання, спрямовує їх діяльність в більш конструктивне русло. На такому занятті вчитель дає можливість учням закінчити розпочату роботу.

Перевагою проведення занять є і те, що у вчителя є час для глибокого ознайомлення з кожною дитиною окремо. Уважно але ненав'язливо спостерігаючи за дітьми та приймаючи безпосередню участь в їх заняттях, педагог може вивчати та оцінювати характерні особливості і здібності кожної дитини.

Побудова занять в процесі позакласної роботи сприяє вибудовуванню індивідуального і реалістичного підходу до визначення задач з розвитку загальних розумових та спеціальних творчих здібностей. Важливим фактором є те, що обдарованим дітям дається час для взаємо обміну та збагаченню знаннями в процесі навчально-виховної діяльності.

Весь час який вони проводять разом, вони знаходяться в тісному творчому контакті один з одним, діляться ідеями, відчуттями, досвідом, фантазіями, уміннями.

Позакласна робота може вміщувати в себе різні види діяльності (літературний гурток, математичний, гурток образотворчого мистецтва, природно-науковий, музичний тощо) але кожен такий гурток повинен бути оснащений спеціальними матеріалами, наочністю, стендами, роздатковим матеріалом, обладнанням. Матеріали та обладнання знаходяться в повному розпорядженні дітей, які можуть використовувати їх в будь-який зручний для них час. Кожен учень може мати свою робочу шухляду, де він може розміщувати дорогоцінні для нього речі. Також в класі можна створити куточок де дитина або вчитель зможуть спокійно обдумати свої плани, почитати або попрацювати так, щоб їм ніхто не заважав. В процесі таких занять має бути відсутній дух педантичності, так як зайва вимогливість тормошить, обмежує та стримує активність дітей [6]. Меблі, що знаходяться в класі слід замовити такі, щоб їх можна було розставляти в різних формах в залежності від виду занять.

Характерним є те, що великий простір стимулює дітей використовувати його з максимальним для себе інтересом. Така просторова організація, на думку спеціалістів, сприяє виникненню творчого імпульсу в дітях. Гнучке використання приміщення вносить елемент новизни в учбовий процес, робить його багатобічним [4, с.207-216].

В процесі позакласної роботи, дітям надається можливість ілюструвати та переплітати, тобто оформлювати у вигляді книг свої власні твори. Класи можна забезпечити різними допоміжними матеріалами. Такими матеріалами можуть бути предмети, що використовуються в домашньому побуті, непотрібні речі, доробки дітей або вчителів. Подібна широка маса учбового матеріалу розвиває природну допитливість дітей, стимулює в них пошук оригінальних шляхів в процесі пізнання.

Діяльність вчителя теж має носити творчий характер. Адже тільки творчий вчитель може виховати творчого учня. Вчитель вільно може спостерігати за дітьми, прислухатись до них, і таким чином отримувати загальну картину про їх розвиток. При роботі з дітьми вчитель передовсім звертає увагу на те, яким чином діти включаються в процес пізнання, а також на рівень їх соціального та емоційного розвитку. Неформальне спостереження разом із результатами тестування, а також інформація, яка отримується від батьків, допомагають визначати педагогу ситуації, при яких необхідно залучатися дорослому, намічувати план дій, способи за допомогою яких можна підвищувати розвиток творчих здібностей кожного окремого учня.

Учні обдаровані від природи, сильно відрізняються один від одного відповідно до досвіду, здібностям, умовам розвитку. Одні можуть виконувати завдання швидко і самостійно, іншим потрібна допомога. На позакласному занятті учень розвивається по “своєму” індивідуальному графіку, при чому застосовуються нестандартні форми та методи роботи. Своїм викладацьким досвідом, вмінням залучати учнів до слухати, пояснювати, задавати запитання, включати інших в діалог, вчитель ненав'язливо пропонує учням зразки комунікативних навичок. Він також стимулює продуктивне мислення коли задає запитання типу: Як ще можна використати цей предмет? і тому подібні. Кожна дитина на такому занятті почуває себе індивідуальністю, зі своїм унікальним досвідом та знаннями, ціннісними орієнтаціями, думкою, творчими здібностями та потребами. Позакласна робота здатна гнучко змінювати спрямованість процесу виховання в залежності від інтересів та запитів дитини.

Отже присутність організаторських здібностей є обов'язковою якістю педагога в процесі організації позакласної роботи. Він повинен планувати заняття, готувати матеріали, створювати атмосферу в класі, яка б стимулювала розвиток творчих здібностей. Заохочувала творчу ініціативу та самостійність дітей.

Особливо важливим у розвитку творчих здібностей є диференційований підхід до складання навчально-виховної програми позакласної роботи.

Дж. Рензуллі та Л. Сміт описуючи якісні особливості розвитку обдарованих дітей описував що програма позакласної роботи повинна:

виходити за рамки загальноприйнятої програми;

враховувати специфіку інтересів учнів;

відповідати їх стилю засвоєння знань;

не обмежувати прагнення дитини глибоко вникати в сутність тієї чи іншої теми, що вивчається [9].

Вказані вчені також описують розроблену ними стратегію роботи з талановитими дітьми, яку вони назвали зрощенням навчальної програми. Вони запропонували систематизований, компактний та лаконічний план раціоналізації навчально-виховного процесу. Для раціонального зрощення програми необхідне виконання двох умов: ретельна діагностика та досконалі знання змісту і цілей викладання. Ретельний діагноз дає можливість обдарованим дітям більш ефективно і економно використовувати навчальний час, та займатися тим до чого в них більше схильностей.

С. Марленд вважає, що для розвитку творчих здібностей безумовно потрібні спеціальні програми. В результаті практичного досвіду розробка чітко диференційованої програми, на думку вченого, створить умови для підвищення якості творчої діяльності [7].

А. Пассов пропонує сім принципів спеціалізації програм для розвитку обдарованих і талановитих дітей різного віку а саме:

у зміст навчально-виховної програми повинне входити ретельне та глибоке вивчення найбільш важливих проблем, ідей, тем, які інтегрують знання та структури мислення;

передбачати розвиток продуктивного мислення, що дозволить учням переосмислити старі та генерувати нові знання;

давати можливості та прагнення залучатися до нової інформації яка постійно змінюється;

передбачати присутність та вільне використовування відповідних джерел;

заохочувати ініціативу та самостійність творчих і талановитих школярів;

сприяти розвитку їх свідомості та самосвідомості, розумінню зв'язків з іншими людьми, природою, культурою тощо;

приділяти увагу складним мисленнєвим процесам їх творчим здібностям та виконавській майстерності;

На думку А. Пассова програма для обдарованих учні в повинна бути наповнена принципово новим змістом. Вона не є ні продовженням, ні розширення матеріалів загальноприйнятої програми[8].

Отже вказані принципи звертають та спрямовують увагу вчителів на оптимальне використання позакласних занять у розвитку творчих здібностей.

Г.В. Бурменська та В.М. Слуцький вважають що навчально-виховна програма для талановитих учнів не повинна бути уніфікована. Звичайно, при складанні програми слід враховувати ту обставину, що обдарована дитина унікальна. Тому, на думку вчених, конкретний план повинен враховувати інтереси та індивідуальні особливості дитини, пізнавальні здібності та навички (володіння великим об'ємом інформації, великий словарний запас, перенос засвоєного на новий матеріал, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, вміння робити висновки, вміння інтегрувати та синтезувати інформацію, участь у вирішенні складних проблем, організація інформації, вміння вловлювати складні ідеї, вміння помічати тонкі відмінності, чутливість до протиріч, використання альтернативних шляхів пошуку інформації, аналіз ситуації, побудова гіпотез, критичність мислення, висока допитливість), творчі здібності (здатність до ризику, дивергентне мислення, гнучкість в мисленні та діях, швидкість мислення, здатність висловлювати оригінальні ідеї, багата уява, сприйняття неоднозначних речей, високі естетичні цінності, розвинута інтуїція), особливості емоційної сфери (реалістична Я-концепція, повага до інших, емпатійне відношення до людей, схильність до самоаналізу, терпимість до критики, наполегливість у виконанні завдань, незалежність мислення та поведінки, відчуття гумору, впевненість в своїх силах та здібностях, внутрішня мотивація), творче педагогічне спілкування та професійні якості вчителя. Школярі можуть мати видатні пізнавальні здібності, але не мати достатніх навичок спілкування і одночасно високу творчу обдарованість в музиці, але при недостатній стимуляції обдарованості так і ніколи не розкрити своїх творчих здібностей[4, с. 261-267].

Висновки

Для розвитку творчих здібностей дітям надається можливість вільного вибору різних видів занять, навчатися по розширеному плану, відчувати індивідуальну турботу та увагу зі сторони вчителя. Позакласна діяльність сприяє розвитку проблемно-пошукового аспекту в процесі навчально-виховної діяльності. Акцент при цьому робиться не на те, що вивчати, а як вивчати. Якщо творчій особистості надано можливість не поспішати з виконанням завдання, і не перестрибувати з одного на інше, він найкращим способом виявить зв'язок між явищами та навчить використовувати свої відкриття на практиці. На заняттях такого типу, діти та вчитель мають вдосталь часу для того, щоб проводити дослідження, висувати гіпотези, експериментувати та роздумувати. Необмежені можливості аналізувати висловлені ідеї та пропозиції, глибоко вникати в сутність проблеми, сприяють прояву природної зацікавленості та допитливості творчого учня, розвитку його асоціативного та перцептивного мислення. В свою чергу вчитель може стимулювати та спрямовувати природну допитливість, винахідливість, самостійність інтелектуальні та творчі здібності дитини.

позакласний творчий здібність підліток

Список використаних джерел

1. Вайновська М.К. Формування творчої особистості підлітка в навчально-виховному процесі: Дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Запорізький обласний ін-т післядипломної педагогического освіти. - Запоріжжя, 2004. - 214 с.

2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

3. Кутьев В.О. Внеурочная деятельность. - М.: Просвещение, 1983. - 220 с.; Колесник І.І. Позакласна робота старшокласників. - К.: Знання, 1967. - 48 с.

4. Одаренные дети: Пер. С англ./ Общ. Ред. Г.В. Бурменской и В.М. Слуцкого. - М.: Прогресс, 1991. - 376 с.(С.207-216)

5. Харченко Л.П. Формування у старшокласників морально-етичних основ культури спілкування у позакласній роботі. - Харків, 1992. - 20 с.

6. Featherstone, J. Schools where children learn. New York: Live-right, 1971

7. Marland, S., Jr. Education of the gifted and talented (Vol. 1) Washington DC: U. S. Government Printing Office, 1971

8. Passov, A. Differentiated curricula for the gifted / talented. Ventyra CA: National / State Leadership Training Institute on the Gifted and the Talented, 1982.

9. Renzylli, J., Smith, L. Developing defensible programs for the gifted and talented. Journal of creative Behavior, 1978, 12 (1), p. 21-30.

Размещено на Allbest.ru