Соціально-педагогічні передумови профільного навчання учнів старших класів сільських загальноосвітніх навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-педагогічні передумови профільного навчання учнів старших класів сільських загальноосвітніх навчальних закладів

Ігор Андрощук м. Хмельницький

Анотація

В статті розкрито зміст поняття „профільне навчання”, його значення та визначено соціально-педагогічні передумови профільного навчання учнів старших класів сільських загальноосвітніх навчальних закладів.

Аннотация

В статье раскрыто суть понятия „профильное обучение”, его значение та определено социально-педагогические предпосылки профильного обучения учеников старших классов сельских общеобразовательных учебных заведений.

Вступ

Соціально-економічні зміни, що відбулися в сільському соціумі вимагають розвитку професійного і культурного потенціалу села, що неможливо без комплексного відтворення кадрів на рівні кожного регіону. Характерна для села професійно-кваліфікаційна структура не відповідає сучасним науково-технічним та економічним вимогам.

Слід зазначити, що зайнятість населення чисто в сільському господарстві буде скорочуватися, і тому випускник загальноосвітньої школи сільської місцевості повинен володіти різноманітними вміннями та навичками, які дозволять підняти його соціальну, економічну і просторову мобільність, здатність адаптуватися до соціально-економічних умов, що швидко змінюються.

Основним напрямом змін в існуючому типі освіти є її переорієнтація на особистість учня. У зв'язку з цим у центрі 12-річної школи є розвиток і виховання дитини як людини культури, здатної впливати на власну освітню траєкторію, зіставляючи її зі своїми можливостями, національними й загальнолюдськими досягненнями за умов забезпечення індивідуальної зони творчого розвитку та самореалізації.

Тому виникає потреба знайти такі способи організації освіти, які б гарантували право учнів на вибір індивідуальних освітніх профілів для різних сфер життєдіяльності. У зв'язку з цим особливого значення для 12-річної школи набуває одночасна реалізація персональних освітніх програм, що полягає насамперед у забезпеченні профільності навчання в старшій школі всіх загальноосвітніх навчальних закладів.

Постановка задачі

Загальний спад виробництва, скорочення фінансування соціально-культурної, освітньої, медичної галузей, зниження рівня побутових і транспортних послуг, відсутність кваліфікованих кадрів молодих спеціалістів - все це підсилює негативні процеси в сільському соціальному середовищі.

З одного боку, стає зрозумілим, що для виходу з кризи селу необхідні висококваліфіковані спеціалісти: будівельники, спеціалісти сільськогосподарської техніки, агрономи, меліоратори, медичні працівники, працівники торгівлі й побутового обслуговування, і звичайно ж учителі. Саме ці нові кадри повинні бути не тільки носіями передових наукових ідей, а й носіями перетворень соціокультурної основи села.

З іншої сторони, практика показує слабку підготовку сільських школярів, їх неконкурентоздатність у порівнянні з міськими підлітками. У зв'язку з цим необхідний новий погляд на проблему вдосконалення загальноосвітньої школи сільської місцевості, нові рішення, що дали б можливість учневі здобувати знання такого рівня, які дозволили б йому продовжити навчання відповідно до своїх професійних інтересів. У випадку неможливості продовження навчання з різних причин, школа повинна забезпечити своїх випускників початковими професійними знаннями, уміннями та навичками, які б допомогли йому працевлаштуватися або успішно вести своє особисте домашнє господарство.

Крім того, підвищення якості та практичної значущості шкільної освіти є основою реформування системи освіти в Україні. Розв'язати цю проблему лише введенням профільного навчання у старшій школі, що цілком зрозуміло, неможливо. Необхідна перебудова навчально-виховного процесу початкової, основної й старшої школи, забезпечення наступності між усіма ступенями навчання, тобто необхідна система змін для забезпечення диференційованого навчання у загальноосвітньому навчальному закладі, яка на заключному етапі базуватиметься на профільному навчанні. Воно не повинно бути лише в статутах, навчальних планах школи чи звітах відділів освіти, а реально вирішувати проблеми не лише сільської молоді, а й сільськогосподарської галузі виробництва зокрема.

У науковій літературі існують різні підходи до визначення профільного навчання. Поняття „профіль” включає сукупність основних рис, що характеризують професію, спеціальність, господарство.

Базуючись на найбільш загальному визначенні профільного навчання в освітньому закладі як навчальної праці, спрямованої на вивчення освітніх галузей, що містять типові знання, уміння й навички, характерні для певної сфери діяльності, професії, спеціальності (Е.А. Аршанський); на розумінні профільного навчання як одного з видів диференціації - форми організації навчальної діяльності учнів середнього та старшого віку, при якій враховуються їх нахили, інтереси, здібності (Л.І. Боголюбов); його обґрунтуванні як виду диференціації навчання в старших класах, що передбачає поглиблене вивчення учнями одного чи декількох предметів, спеціальних курсів, які відповідають вибраному профілю і забезпечують допрофесійну підготовку з метою вибору майбутньої сфери діяльності (І.С. Якиманська) і конкретизації профільного навчання як селективного виду зовнішньої диференціації, пов'язаної з організацією на основі певних критеріїв стабільних класів, у яких зміст освіти й вимоги до засвоєння знань, умінь та навичок школярів суттєво відрізняються (В.А. Орлов). Профільне навчання Шиян Н.І. трактується як спеціально організована форма пізнавальної діяльності, що враховує індивідуальні особливості, бажання й соціальний досвід особистості, спрямована на оптимальний інтелектуальний розвиток особистості учня і передбачає структурування змісту навчального матеріалу, добір форм та методів навчання відповідно до їх можливостей і прагнень. Тобто, профільне навчання це не копіювання професійної освіти, не початок ранньої спеціалізації, а повне врахування особистісних пізнавальних інтересів школярів.

Система освіти в будь-якій країні покликана сприяти реалізації потреб і можливостей особистості, а також основних завдань соціально-економічного й культурного розвитку суспільства. Аналіз роботи загальноосвітніх шкіл сільської місцевості з профільним навчанням показує, що для розв'язання цього завдання необхідно в процесі такого навчання забезпечити:

- залучення кожного учня в активний пізнавальний процес, причому не пасивного оволодіння знаннями, а активної пізнавальної діяльності, застосування здобутих знань на практиці й чіткого усвідомлення де, яким чином і з якою метою ці знання можуть бути використані (сільська школа дає такі можливості);

- співробітництво вчителів і учнів при розв'язанні різноманітних проблем, коли необхідно виявляти відповідні комунікативні вміння (вчителі сільських шкіл приділяють спілкуванню з учнями значно більше часу ніж міські);

- широке спілкування з однолітками з інших шкіл свого регіону, а інколи інших регіонів країни і навіть інших країн світу (таку можливість учням сільської школи надає позашкільна робота (конкурси, олімпіади, секції МАН тощо), дистанційна освіта, використання методу телекомунікаційних проектів);

- вільний доступ до необхідної інформації в інформаційних центрах не лише своєї школи, але й у наукових, культурних, інформаційних центрах району, області, країни, всього світу з метою формування власної незалежної, але аргументованої думки з тієї чи іншої проблеми, можливості її різнобічного дослідження (таку можливість учням сільської школи надає Інтернет);

- постійне випробування своїх інтелектуальних, фізичних, моральних сил для визначення завдань і вміння їх розв'язати спільними зусиллями, виконуючи різні соціальні ролі (умови для цього створює педагогічний колектив сільської школи);

- вільний вибір рівня вивчення кожного предмета, але не нижче від базового, з метою якнайширшого розвитку природних задатків, здібностей і нахилів кожного школяра (шляхом уведення в навчальний процес загальноосвітньої школи сільської місцевості сучасних освітніх технологій, зокрема технології профільного навчання);

- проби власних сил у різних галузях освіти (шляхом уведення пропедевтичного профільного навчання в основній та елективного компонента в старшій школі сільської місцевості) [6].

Аналіз досвіду роботи сучасної загальноосвітньої сільської школи свідчить, що розуміння та практичне вираження в ній профільного навчання полягає або у виборі певного напряму діяльності всієї школи, або у відкритті одного чи двох класів різного профілю. А сам вибір профілю навчання визначається з урахуванням:

1. Освітніх потреб учнів;

2. Кадрових можливостей;

3. Матеріальної бази школи;

4. Соціокультурного і виробничого середовища;

5. Перспектив здобуття подальшої освіти випускниками школи.

І.В. Фролов [4] пропонує здійснити такі підходи до забезпечення профільного навчання у загальноосвітній школі сільської місцевості:

· навчальні предмети, що не є профільними, й у навчальних годинах, які на них відведені, немає розходжень, вивчаються всіма групами в одному обсязі, як у звичайному гомогенному класі;

· у навчальних предметах, що є профільними для якоїсь групи, виділяють інваріантний для всіх профільних груп зміст і вивчення його обов'язкове для всіх учнів класу. Інший зміст такого навчального предмета розглядається на додаткових уроках тільки для групи відповідного профілю.

Однією з важливих проблем профільного навчання у загальноосвітній школі сільської місцевості є знаходження навчальних годин для вивчення профільних предметів. Аналіз структури Базового навчального плану показав, що регіональний компонент, повинен ураховувати і відображати у змісті освіти регіональні етнокультурні й соціокультурні особливості, національні традиції тощо. Цього положення, на нашу думку, слід дотримуватися у початковій та особливо в основній школі. Ми згодні з думкою Шиян Н.І. та І.В. Фролова [4; 6], що у старшій школі слід виходити з розуміння, що врахування інтересів сільських школярів - важлива регіональна проблема і години регіонального компонента передати в шкільний із метою організації профільного навчання. Таким чином, частка варіативної складової в навчальному плані загальноосвітньої школи сільської місцевості буде більшою. Ми вважаємо, що сільська школа не повинна наслідувати міську. Вона має шукати свої шляхи розвитку, враховуючи свої особливості.

Іншою, не менш важливою проблемою, є наявність матеріально-технічної бази. Якщо на такі профілі як гуманітарний, правовий, економічний, філологічний і т. п. необхідно незначне збільшення кількості навчальних аудиторій, підручників, посібників і періодичної літератури, то на технологічний, технічний, агротехнічний, окрім вищеназваного, додається велика кількість матеріалів, інструментів, додаткового обладнання, не згадуючи про сільськогосподарські машини та техніку. Не кожен сільський навчальний заклад при сьогоднішньому фінансуванні може вирішити ці проблеми.

Організація ж профільного навчання передбачає два підходи: фіксований профіль із певним набором навчальних предметів і вільно конструйований профіль, який проявляється як результат індивідуального вибору учня. В основі обох підходів лежить виділення в кожній освітній галузі трьох основних типів навчальних предметів: базових, профільних та курсів за вибором.

Організація фіксованого профілю навчання з певним набором дисциплін передбачає створення профільних класів, що вимагає наявності в старшій школі декількох паралельних класів. Такий підхід неможливий для більшості шкіл сільської місцевості. Але його можна здійснити шляхом створення регіональних або ресурсних профільних шкіл чи класів. Найбільш ефективними, як показує практика, будуть республіканські чи обласні профільні школи або школи певного профілю в структурі вищого закладу освіти. Створити такі школи в межах одного району досить складно, адже набрати профільний хіміко-біологічний чи фізико-математичний клас досить проблематично.

Інший варіант профільного навчання - вільно конструйований профіль - проявляється як результат індивідуального вибору учня. На підставі попереднього тестування з окремих предметів, яке ставить за мету перевірку сформованості тих чи інших способів діяльності в складі основ наук як пріоритетного елемента змісту навчання (трудове навчання, математика, мова, фізика, хімія, біологія), чи шляхом урахування бажань й інтересів школярів, створюються групи різного рівня - А, В, С, особливо варто підкреслити, не класи, а групи потоку. Школярі продовжують навчатися в своїх класах, але на уроки з окремих предметів вони йдуть у свої групи - хто в групу А, хто в групу В, хто в групу С. Таким чином, учень, що цікавиться математикою й орієнтується на технічний вищий навчальний заклад, може, відповідно до виявленого рівня підготовленості потрапити в групу А чи В, а з мови, що йому не дається, - у групу С (у деяких країнах прийняте саме таке позначення груп диференціації: С базовий рівень, В - трохи підвищений, А - поглиблений), але тільки в тому випадку, якщо на те буде його власне бажання. Протягом усього навчання діє система заліків і тестування, й у будь-який момент, якщо учень покаже більш високі результати та виявить бажання перейти в іншу групу, більш високого рівня, йому буде надана ця можливість. Така модель профільного навчання може бути здійснена в одному навчальному закладі, де в старшій школі є як мінімум 2-3 паралелі, що досить рідко для школи сільської місцевості. У сільських навчальних закладах, де немає паралельних класів, можливості для реорганізації профільного навчання значно звужуються. Перспективним у сільських районах є створення опорної старшої школи з пришкільним інтернатом або повної реалізації програми „Шкільний автобус”, поширення різних форм дистанційного профільного навчання для обдарованої молоді, створення при вищих навчальних закладах ліцеїв для учнів сільської місцевості.

Вільно конструйований профіль навчання можна забезпечити також у межах однієї школи сільської місцевості шляхом елективного профільного навчання (факультативи, спецкурси тощо) та за індивідуальними навчальними програмами окремих учнів. Збільшення віку учнів старшої школи, орієнтація на подальший вибір професій сприяють розширенню життєвої і соціальної компетентності старшокласників, появі нових мотивів учіння, самоорганізації і самореалізації особистості.

Багатопрофільне навчання можна здійснити також на основі індивідуального вибору учнів. Цей підхід передбачає, що кожний учень самостійно визначає власний набір навчальних предметів (базових. профільних, курсів за вибором) із числа пропонованих школою, у тому числі їхні нетрадиційні поєднання.

Загальноосвітня установа вводить в навчальний план школи вибрані учнями предмети або ж пропонує учням інші варіанти. Це дозволяє кожному учневі формувати свою, практично індивідуальну програму навчання на основі заданого набору базових, профільних і спеціалізованих курсів. Навчання ведеться в рамках одного класу, але в гомогенних групах.

Обов'язковою вимогою до учнів при цьому є засвоєння ними 2-3-ох профільних курсів з однієї або споріднених освітніх галузей, аз інших галузей - базових курсів.

Для забезпечення ефективного профільного навчання необхідна система засобів і методів навчання. Аналіз літературних джерел (С.О. Кропив'янська, О.В. Кузіна, П.С. Лернер, В.М. Монахов, В. А. Орлов, Н.Ф. Родичев, В.В. Фірсов, С.Н. Чистякова, [2; 5]) та тривала експериментальна робота, що проводилася у старших класах досвідченими вчителями дозволили виділити методи навчання, яким відводиться домінуюче значення в процесі профільного навчання:

· самостійне вивчення основної і додаткової літератури, а також інших джерел інформації;

· оглядові й настановчі лекції;

· лабораторні та лабораторно-практичні роботи;

· семінари, співбесіди, колоквіуми, диспути, творчі зустрічі тощо;

· інформаційна підтримка самоосвіти за допомогою навчальних кінофільмів, електронних текстів, Інтернет і ін.;

· проведення творчих конкурсів, публічних захистів проектів;

· проведення евристичних контрольних робіт;

· використання рейтингових оцінок успішності профільного навчання.

Специфіка методів навчання й технологій у профільних класах, як вважає М.В. Кларін [1], пов'язана перш за все з тим, що учні мають стійкий інтерес і виражені нахили та здібності до вибраних ними предметів. Погоджуючись із цим положенням, доповнюємо його тим, що ця специфіка виражається:

- у більшій частці самостійної роботи учнів із літературою при вивченні нового матеріалу, розв'язанні задач, виконанні експериментальних і творчих завдань;

- в інтенсифікації навчання за рахунок лекційно-семінарської системи, введення тематичних заліків, укрупнення блоків засвоєння;

- у посиленні індивідуальної роботи вчителя з учнями як на уроці так і в позаурочний час;

- в створенні особливої атмосфери довір'я, співробітництва, настрою на навчання, самостимулюючу тривалу розумову діяльність та працю.

При виборі форм і методів роботи слід також ураховувати специфіку загальноосвітньої школи сільської місцевості. Адже успіх профільного навчання в сільській школі багато в чому залежить від розроблення методів навчання, що адекватні малій наповнюваності класів, різному рівню підготовленості дітей, їх індивідуально-особистісним властивостям. Ці методи покликані індивідуалізувати і диференціювати процес навчання, збільшити частку практичних робіт, залучити школярів до самостійної пошукової діяльності. На уроках у класах із малою наповнюваністю важливого значення набуває робота учнів з різними джерелам інформації (книгою, довідником, енциклопедією, комп'ютером тощо), яка сприяє самостійному пошуку й аналізу необхідної інформації Доцільно в процесі контролю більш широко використовувати письмові роботи, які дозволяють розвивати в учнів навички логічного мислення зв'язного викладу власних думок. Особливу роль повинна відігравати самостійна робота творчого характеру.

Головною закономірністю творчості є праця, народжена внутрішнім мотивом. Звідси випливає завдання вчителя створювати умови для самостійної роботи, озброївши учнів методами і прийомами не тільки самостійної, але й творчої роботи; забезпечивши основні умови творчої діяльності: обмін і протистояння думок, свободу критики. Учням необхідний час для здійснення всіх чотирьох фаз творчості (Г. Уоллес): підготовки (натхнення), дозрівання ідеї (інкубація), осяяння (інсайт) і перевірки своєї ідеї, втіленої в дійсність (експертна оцінка) [3].

Отже, особливістю роботи вчителя з учнями профільних груп стало перенесення центру ваги з навчання на учіння, на самостійну переробку і засвоєння інформації, відпрацювання вмінь і навичок. Методи навчання базуються на діяльнісній основі, що формує в учнів основи рефлексивного, діалектичного мислення. Учитель розвиває різноманітну діяльність учнів, завдяки якій вони засвоюють відповідні знання й уміння. Учитель виступає не стільки в ролі організатора самостійної роботи учнів, скільки її консультантом, а сам учень, у процесі профільного навчання, обов'язково виступає суб'єктом творчості (дослідником), а навчальний матеріал -- об'єктом дослідження та головним засобом формування творчої особистості.

З вищенаведеного випливає що, у технології профільного навчання відбувається перебудова навчання як нормативно побудованого процесу до навчання як індивідуальної діяльності школяра, її корекції та підтримки. Завдання вчителя при такому підході полягає не в плануванні загальної, єдиної й обов'язкової для всіх лінії психологічного розвитку, а в допомозі кожному учневі вдосконалити свій досвід, свої здібності, розвиватися як особистості.

профільний навчання сільський загальноосвітній

Висновок

Таким чином, цілісна система диференційованого навчання в загальноосвітній школі сільської місцевості дасть можливість кожному школяреві знайти своє покликання, своє місце в житті, самовизначитися, саморозкритися і самореалізуватися в майбутній професійній діяльності. Питання переходу на профільне навчання старшокласників уже не є дискусійним. Воно переходить у практичну площину, вимагає належної підготовки шкіл до реалізації нової парадигми освіти, суттєвим складником якої є профільне навчання.

Використана література

1. Кларин М.В. Обучение на основе полного усвоения // Дифференциация как система - М.: Новая школа, 1992. - Ч. 1 - 64с.

2. Монахов В.М., Орлов В.А., Фирсов В.В. Дифференциация обучения в средней школе //Советская педагогика. - 1990. - №8. - С. 42-47.

3. Сологуб А.І. Концепція креативної освіти у природничо-науковому ліцеї // Рідна школа. - 2000. - №12. - С. 9-19.

4. Фролов И.В. Профильное обучение в условиях сельской школы: состояние и проблемы // Наука и школа. - 2000. - №3. - С. 48-53.

5. Чистякова С.Н., Лернер П.С., Родичев Н.Ф., Кузина О.В., Кропивянская С.О. Профильное обучение и новые условия подготовки // Школьные технологии. - 2002. - №1. - С. 101-108.

6. Шиян Н.І. Профільне навчання у школах сільської місцевості: теорія і практика. - Полтава: АСМІ, 2004. - 442с.

Размещено на Allbest.ru