Акмеологічний підхід як умова підвищення якості освіти

Размещено на http://www.allbest.ru

Акмеологічний підхід як умова підвищення якості освіти

Роман Попелюшко

На початку третього тисячоріччя все більш яскраво проявляється прагнення до інтеграції як на державному рівні (Україна як частина світового співтовариства), так і на рівні соціальних інститутів.

Перед загальноосвітньою школою поставлене завдання навчання й виховання учнів, підготовка дитини до успішної соціалізації, усвідомленого вибору професії. При цьому не слід забувати про необхідність збереження й зміцнення здоров'я учнів. Всі ці завдання спрямовання на формування адекватного прагнення учня до саморозвитку, під час навчання у школі і професійного розвитку в майбутньому. Проблема професійного росту людини, її успішність є центральною для такої наукової галузі, як акмеологія, що сформувалась як самостійна наукова дисципліна у 90-ті роки XX сторіччя.

Акмеологічний підхід у наш час є одним із прогресивних і перспективних для сучасної школи. Сутність акмеологічного підходу на думку А.О. Деркача, полягає в здійсненні комплексного дослідження й відновлення цілісності суб'єкта, що проходить щабель зрілості, коли його індивідуальні, особистісні й суб'єктно-діяльністні характеристики вивчаються в єдності, у всіх взаємозв'язках і опосередкуваннях, для того щоб сприяти досягненню вищих рівнів, на які може піднятися кожний [3].

Застосування акмеологічного підходу до змісту освіти, технологій навчання й виховання учнів, керування школою дозволяє перевести школу з режиму формального функціонування до режиму розвитку, при цьому значно підвищується і якість освіти, тому що у всіх суб'єктів системи освіти виявляються пізнавальні мотиви, навчання стає внутрішньою потребою, а творче переосмислення дійсності стає провідним.

Необхідність акмеологічного підходу в навчально-виховному й управлінському процесі загальноосвітньої школи очевидна, оскільки суспільство очікує від школи, що її випускники будуть комунікабельними, креативними, самостійно мислячими особистостями, що прагнуть до успіху й вміють самостійно будувати індивідуальну траєкторію розвитку. Акмеологічні прийоми, акме- технології пропонують практичне рішення питання особистісного й професійного успіху.

Актуальність теми обумовлена особливим інтересом педагогіки й методики до проблеми підвищення якості освіти. Пошук оптимальних, найбільш ефективних способів, що впливають на якість освіти, в останні роки тільки розширюється. Створюються нові педагогічні технології, актуалізуються вже відомі, оскільки все більш явною є неможливість традиційної освітньої системи відповідати новим соціокультурним і економічним умовам. акмеологічний школа освіта навчання виховання

В рамках даного питання можливий розгляд проблеми педагогічного проектування в контексті акмеологічного підходу, формування й розвиток проективної культури учнів, здоров'я учнів як цінність і умова підвищення якості освіти в акмеологічному контексті, організації акмеологічної школи та найцікавіших для вчителів перспективних акме-технологій.

Міждисциплінарний характер акмеології дозволяє шукати нові можливості підвищення якості освіти, у тому числі створення й апробація моделі акмеологічної школи.

Мета даного дослідження - на прикладі загальноосвітньої школи показати взаємозв'язок і взаємопроникнення понять "акмеологія" і "якість освіти".

Завдання даної роботи - узагальнити, систематизувати теоретичні матеріали з даної теми, показати можливості їхнього використання в практиці загальноосвітньої школи й перспективи подальшого вивчення поняття "якість освіти", оцінити роботу загальноосвітньої школи з позицій акмеологічного підходу й визначити можливі перспективи вдосконалювання діяльності освітньої установи.

Предметом дослідження є проблема розгляду акмеологічного підходу як умови підвищення якості освіти. Методичні й технологічні аспекти, понятійний і методологічний апарати акмеології дозволяють розглядати можливість вивчення й практичного застосування акмеологічного підходу в контексті проблеми "якість освіти".

Матеріалом для даного дослідження послужили теоретичні роботи таких науковців, як А.О. Деркач, В.Г. Зазикін, Н.В. Кузьміна, В.Н. Максимова й ін.

Проблемі акмеології як новій парадигмі освіти присвячені дослідження А.О. Деркача, А.А. Бодальова.

Предметом акмеології в широкому розумінні є об'єктивні й суб'єктивні фактори, які, взаємодіючи один з одним, сприяють або перешкоджають прогресивному розвитку дорослої людини, а також закономірності й механізми, що дозволяють дорослій людині досягати у своєму розвитку вершин, які позначаються терміном - «акме».

Акмеологія - наука, що виникла на стику природничих, суспільних і гуманітарних дисциплін і вивчає закономірності й феномени розвитку людини на щаблі її зрілості й особливо при досягненні нею найбільш високого рівня в цьому розвитку. До теперішнього часу, крім загальної акмеології, сформувалися такі галузі акмеології, як управлінська, педагогічна, військова, спортивна й ін. [2]. Основні аспекти педагогічної акмеології розглянуті в роботах В.Н. Максимової. Акмеологія, на її думку, це наука про якість людини й про якість життя. Акмеологія освіти, в свою чергу, досліджує умови досягнення високої якості освітніх систем і розвитку суб'єктів освітнього процесу: вчителя й учня. Акмеологічний підхід до освіти стає особливо актуальним у зв'язку із загостренням проблеми якості сучасної школи [5].

Ключова ідея розвитку сучасної загальноосвітньої школи - якість освіти. Якість шкільної освіти можна визначити як сукупність її властивостей, що обумовлює її пристосованість до реалізації соціальних цілей по формуванню й розвитку особистості в аспектах її навченості, вихованості, виразності соціальних, психічних і фізичних властивостей [6].

Важливою умовою для підвищення якості освіти, є формування акмеологічної позиції учня в навчальному процесі, що могла б виступити передумовою й показником особистісної зрілості учня як людини, як майбутнього професіонала.

Відзначимо, що поняття "позиція" є міждисциплінарним, і відбиває інтегральну найбільш узагальнену характеристику, як особистості, так і місця, що вона займає в освітньому процесі.

Поняття "позиція" у психолого-педагогічній літературі традиційно визначається на основі теорії відносин, як складна, найбільш стійка, інтегративна система відносин до тих або інших сторін дійсності, що проявляється в поводженні, діях і вчинках (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов, В.Н. Мясищєв, А.Г.Ковальов) [7].

Позиція особистості впливає на всі сфери життєдіяльності людини, відбиває її світогляд, особистісні принципи. Як система відносин позиція визначає поводження особистості в кожний даний момент.

Які ж основні ознаки акмеологічної позиції учня в навчальному процесі:

- суб'єктність як особистісна активність учня в засвоєнні різних форм громадського життя й різних видів діяльності (як навчальної, так і соціальної);

- адаптивність як уміння приймати умови середовища, використовувати їх з метою особистісного розвитку;

- сформованість гуманістичних цінностей як системи, що регулює поведінку й діяльність особистості, що визначає не тільки мотиваційну сферу, але й спрямованість особистості на реалізацію свого потенціалу в соціумі;

- прагнення до самореалізації як повного розкриття своїх здатностей, що можливо лише в суспільно значимій діяльності. При цьому здійснення цієї діяльності повинне детермінуватися не тільки ззовні (суспільством), але й внутрішньою потребою самої особистості. Потреба в самореалізації - вища в ієрархії потреб. У результаті її задоволення особистість стає тим, ким вона може й повинна стати в цьому світі, включаючись у пізнання й присвоєння загальнолюдських цінностей [5].

Дані характеристики акмеологічної позиції учня повинні вчасно активізуватися педагогами на кожному щаблі шкільного навчання й забезпечувати його готовність до життєвого самовизначення, побудові власної програми життя, до вибору для себе ціннісних пріоритетів і критеріїв успіху.

Отже, акмеологічна позиція учня - це особистісна орієнтація на успіх у різних видах діяльності, у міжособистісних відносинах як у процесі навчання й виховання, так і в подальшому розвитку свого творчого потенціалу.

Акмеологічна позиція є формою активності особистості. Провідними умовами формування акмеологічної позиції учня в навчальному процесі є:

- розвиток акмеологічної позиції самого педагога;

- орієнтація в процесі навчання на соціально-педагогічний, компетентністний, діяльністний, особистісно-орієнтований підходи, що сприяють становленню особистості;

- створення розвиваючого середовища, що сприяє особистісному росту учня й становленню особистісної й соціальної зрілості;

- педагогічна підтримка, як основний принцип взаємодії педагога й учня в освітньому процесі [5].

Якщо описані вище ознаки акмеологічної позиції одержуватимуть свій достатній розвиток у створені в навчальному процесі акмеологічних умов, то можна буде говорити про акмеологічну зрілість учня, як про "період перманентного розквіту" у розвитку зростаючої людини.

Акмеологічна зрілість, на наш погляд, буде проявлятися в:

- інтелектуальності як високому розвитку пізнавальних здатностей, ерудиції, прогнозуванні своєї освіти;

- активності як впливу на навколишнє середовище, на інших людей і на себе;

- організованості як послідовності, вмінні додержуватися алгоритму, певного стандарту й вимог діяльності;

- відкритості як готовності до нового знання, спілкування, діяльності;

- прагненні до розвитку як внутрішньої потреби особистості;

- оптимізмі як життєрадісному світогляді, вірі в людей, у їхню силу й можливості, впевненості в прогресі суспільства, у вірі в свої сили й можливості як суб'єкта діяльності;

- гуманізмі - як осмисленої й діючої гуманності, що разом з тим є способом життя [4].

Таким чином, формування й розвиток акмеологічної позиції учня можливе за умови цілеспрямованих і усвідомлених дій психолого-педагогічних працівників по створенню розвиваючого освітнього середовища.

Методологічна база акмеології дає можливість для створення цього розвиваючого освітнього середовища, тобто акмеологічної школи. Акмеологічна школа - це такий навчальний заклад, у якому створені всі необхідні умови для становлення й розвитку всіх суб'єктів освіти, уявлення про успіх, високі досягнення, необхідні для розвитку особистості й соціуму.

В акмеологічній школі дитина розвивається як цілісна особистість, враховуються її індивідуальні особливості, формуються духовні й моральні цінності, розвиваються творчі здібності, уміння соціалізуватися, будувати відносини в колективі й соціумі.

Концептуальні основи акмеологічної школи можуть бути реалізовані, насамперед у Програмі розвитку освітньої установи, у річному плані науково-методичної роботи школи.

Також ці концептуальні основи можуть бути реалізовані, через акмеологічні технології, які спрямовані на розвиток внутрішнього потенціалу, підвищення професіоналізму й адаптаційних можливостей людини. Вони включають комплекс загальнонаукових і гуманітарних знань.

Особливості акмеологічних технологій обумовлені внутрішньою установкою суб'єкта на її розробку й впровадження. Об'єктом технологізації стають особистісні зони розвитку людини, способи й засоби життєдіяльності, професійного становлення.

Структура акмеологічних технологій може бути представлена в такий спосіб:

- мета й завдання технології;

- методологічна основа;

- принципи розробки;

- умови технологічного процесу;

- аналіз конкретної ситуації;

- характеристики суб'єкта й об'єкта технології, особливості їхньої взаємодії;

- етапи, прийоми (стратегічні, тактичні) досягнення мети;

- способи прогнозування результатів;

- впровадження [1].

Основним завданням акмеологічних технологій є сформувати й закріпити в самосвідомості людини необхідність у саморозвитку й самореалізації, що дозволяють спеціальними прийомами й техніками само актуалізувати особистісне й професійне Я.

До числа акмеологічних можна віднести наступні технології:

- ігрові (дидактична гра, технології ігромоделювання);

- технології психоконсультування;

- тренінгові технології;

- технології розвиваючого навчання;

- технологія особистісно-орієнтованого навчання;

- метод проектів [1].

Професійне становлення й розвиток педагога неможливо без сформованих технік проектування власної діяльності. Професіоналізм вчителя визначається його здатністю до діагностики, прогнозуванню й моделюванню педагогічного процесу, іншими словами, рівнем володіння проектувальними вміннями.

Вчитель акмеологічної школи має бути дослідником, для якого надзвичайно важливим є аналітичні здатності, уміння визначати мету й завдання своєї діяльності, планувати методичну роботу (з урахуванням характеру науково-методичної діяльності школи, потреб суб'єктів освіти й реальних можливостей освітньої установи), уміння формулювати прогнозовані результати й корегувати свою діяльність на основі даних педагогічного моніторингу. Проектувальні вміння необхідні вчителю для визначення тих професійних вершин, досягнення яких буде сприяти підвищенню педагогічної майстерності та якості освіти.

Перша й одна з найбільш важливих складових проективної культури вчителя є встановлення цілей. Постановка людиною будь-яких значимих життєвих цілей потенційно містить у собі елемент творчості. Однак реалізувати цей потенціал зможуть далеко не всі люди. З цього погляду їх можна в певній мірі умовно розділити на три категорії. Перші - це ті, хто схильні пасивно очікувати, що значимі цілі будуть їм придумані й нав'язані кимось ззовні. Протилежність даній групі становлять ті, хто воліє особистісно значимі цілі самостійно знаходити й вільно вибирати. Природно, що між цими типами діяльності, існує досить велика група, що володіє якостями й першої, і другої, але переважно вибирає мету із заданого ззовні стандартного переліку.

Наступними по ступеню значимості варто назвати аналітичні й рефлексивні вміння вчителя. Причому тут маються на увазі не тільки вміння аналізувати проведений або побачений урок, вміння вчителя коректувати свою діяльність на уроці залежно від ситуації, але й уміння узагальнювати свій педагогічний досвід, визначати найбільш перспективні й особистісно значимі для методичного самовдосконалення теми. Від ефективності методичної роботи (включаючи психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу) безпосередньо залежить результативність педагогічної праці, тобто якість освіти.

Сформовані у вчителя проектувальні вміння є необхідними умовами для ефективного розвитку їх і в учнів, причому не тільки у старшій школі, але й в учнів середньої й частково початкової школи.

Фізичне та психічне здоров'я дорослої людини є тією цінністю, основи якої формуються в дитячі, підліткові і юнацькі роки. Є всі підстави для розгляду здоров'я як однієї з важливих умов підвищення якості освіти. Від здоров'я людини, вміння її керувати своїми емоціями багато в чому залежить успішність у професійній і особистій сферах життя. Фізичний і психічний розвиток дитини повинні бути визнані пріоритетними, однак варто пам'ятати, що народженій фізично здоровій людській істоті від природи дано все, але ця заданість лише в можливості, а реальністю її робить повноцінний розвиток у сприятливих умовах.

Слід зазначити, що погіршення стану здоров'я дітей простежується від початку навчання в школі до його закінчення, тобто процес навчання в школі є чинником ризику для здоров'я учнів. Стрімко збільшується число функціональних порушень і хронічних захворювань. Половина дітей шкільного віку 7-9 років і більше 80 % старшокласників мають хронічні хвороби.

В цей час у поняття "здоров'я" включається моральне й духовне благополуччя. В зв'язку із цим модель здоров'я може бути представлена у вигляді його складових:

- фізичне здоров'я;

- психічне здоров'я;

- соціальне здоров'я;

- моральне здоров'я [5].

Розгляд здоров'я учня з позицій акмеології цілком виправдано, оскільки досягнення вершин саморозвитку можливо за умови, що людина володіє навичками саморегуляції, керування всіма складовими здоров'я.

Виходячи з зазначеного вище, якісна шкільна освіта припускає сукупність таких властивостей об'єкта, які обумовлюють його пристосованість до реалізації соціальних цілей по формуванню й розвитку особистості в аспектах її навчаємості, вихованості, виразності соціальних, психічних і фізичних властивостей.

Якісна освіта забезпечується всіма рівнями освітньої системи. Особливої уваги заслуговує діяльність вчителя як одного з безпосередніх учасників освітньо-виховного процесу й управлінський потенціал освітньої установи.

У вчителя є можливість організувати свою професійну діяльність на високому рівні за умови постійного самоаналізу, підвищення кваліфікації (через самоосвіту, курси підвищення кваліфікації, Інтернет, відвідування уроків, дистанційні форми навчання й т.д.) і досягнутого рівня психологічного благополуччя.

Інтенсивно розвиваючись у взаємодії з теорією керування, педагогікою й психологією, акмеологія істотно міняє акценти в сфері професійної підготовки фахівців, створення й керування навчально-виховним процесом у школі. При акмеологічному підході домінує проблематика розвитку творчих здатностей, особистісних якостей, що сприяють реалізації індивідуальних якостей кожної дитини.

Висновок

У висновку необхідно зазначити, що незважаючи на недостатню розробленість методологічного й понятійного апарату акмеології, акмеологічні принципи, що стали складовою частиною навчально-виховного процесу й керування школою, дозволяють запропонувати всім суб'єктам освіти нові моделі взаємодії й кінцевого результату діяльності школяра.

Проблему якості освіти, що стала настільки нагальною протягом останніх декількох років, можна вирішити з використанням акме-технологій, з вивченням теорії й апробацією акмеологічних принципів.

Література

1. Антропова Л.В. Как использовать акмеологические технологии учителю адаптивной школы // Воспитание школьников. 2004. № 3. - С. 18-23.

2. Бодалев А.А., Рудкевич Л.А. О субъективных факторах творческой деятельности человека // Педагогика. 1995. № 3. - С. 19-23.

3. Деркач А.А. Акмеологические основы развития профессионала. М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: НПО «МОДЭК», 2004. - 752 с.

4. Козырева О.А. В поиске акмеологических оснований развития компетентности учителя // Начальная школа плюс до и после. 2006. № 2. - С. 15-18.

5. Максимова В.Н. Введение в акмеологию школьного образования. / В.Н. Максимова. - СПб: ЛОИРО, 2002. - 156 с.

6. Панасюк В.П. Школа и качество: выбор будущего. С-Пб.: КАРО. 2003. - 381 с.

7. Шмелева Н.Б. Формирование в развитие личности социального работника как профессионала: Учебное пособие / Шмелева Н.Б. - Ульяновск: Издательство Ул ГУ, 2007. - 155 с.

Аннотация

Р.П. Попелюшко Психолого-педагогические условия повышения качества образования

В статье рассмотрены перспективные возможности применения акмеологического подхода к содержанию образования, технологиям обучения и воспитания учеников, управления школой. Также рассмотрены признаки и формирования акмеологической позиции ученика в учебном процессе.

Ключевые слова: качество образования, акмеологический подход, учёба и воспитание школьников.

Summary.

R.P. Popelushko Psihologo-pedagogical terms of upgrading of education

In the article the considered perspective possibilities of application of the acmeologic going are deep near maintenance of education, technologies of studies and education of students, management school. Signs and forming of acmeologic position of student are also considered in an educational process.

Keywords: quality of education, acmeological approach, studies and education of schoolboys.

Размещено на Allbest.ru