Формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 378.4:656.7.071.13 - 057.87:81.24:06.053.52:(043.3)

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ АВІАЦІЙНИХ ДИСПЕТЧЕРІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ АВІАЦІЙНОГО ПРОФІЛЮ

Лаврухіна Тетяна Василівна

Київ - 2015



Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному авіаційному університеті. Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Лузік Ельвіра Василівна, Національний авіаційний університет, завідувач кафедри педагогіки та психології професійної освіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент

Артюшина Марина Віталіївна, Інститут професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України, заступник директора з науково-експериментальної роботи.

кандидат педагогічних наук, доцент Смирнова Ірина Леонідівна, Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету, професор кафедри авіаційного обладнання.

Захист відбудеться 29 січня 2015 р. о 14:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.15 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03680, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1, ауд. 1.209.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного авіаційного університету (03680, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1).

Автореферат розісланий 29 грудня 2014 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н. В. Ладогубець



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Входження України в нові міжнародні відносини, як перспективної Європейської держави, потребує підготовки фахівців високого рівня, здатних конкурувати на світовому ринку праці. У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті визначено, що головна увага професійної освіти має бути зосереджена на підготовці фахівців нового покоління - творчо мислячих, високо освічених, здатних на наукових засадах виконувати професійну діяльність.

У зв'язку із цим, стрижнем професійної підготовки авіаційних фахівців в умовах переосмислення шляхів реформування освітньої галузі стає розвивальне, культурно-творче, домінантне виховання відповідальної особистості, здатної до самоосвіти і саморозвитку, яка вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання професійних проблем. Саме тому у сучасних умовах конкурентоспроможності спеціаліста авіаційної сфери на ринку праці залежить від його здатності не лише уміти продукувати нові знання та інтегровані уміння, а й бути готовим самостійно та відповідально діяти у нових потребах ринку праці та швидко адаптуватися до непередбачуваних ситуацій мінливого інформаційного простору. Це, в свою чергу, по-новому вимагає розкриття завдання підготовки авіаційних кадрів, в тому числі переосмислення підходів до формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів, що зумовлено пред'явленням більш поліфункціональних вимог до професійної діяльності сучасних авіаційних диспетчерів; актуалізує пошук оптимальних методів та форм цього процесу в період навчання у вищому навчальному закладі.

Основні соціально-економічні вектори розвитку професійної освіти авіаційного напряму визначені такими положеннями як: Закон України № 1556-VII „Про вищу освіту” (від 01.07.2014); Концепція розвитку цивільної авіації України; Державна комплексна програма розвитку авіаційного транспорту України; Національна доктрина розвитку Освіти України ХХІ ст.; Наказ № 486 (від 10.06.2004 р.) „Про затвердження правил ведення радіотелефонного зв'язку та фразеології радіообміну в повітряному просторі України”; Документ IKAO № 9835 „Про впровадження нових мовних вимог до авіаційного персоналу”, де визначено стратегічну мету: розвиток авіаційного потенціалу країни шляхом забезпечення потреб суспільства та держави в освітніх послугах з підготовки авіаційних фахівців, які з перших днів професійної діяльності здатні компетентно, ефективно та відповідально виконувати складні професійні завдання, готові до професійного зростання, соціальної і професійної мобільності.

Домінуючий в сучасній системі вищої професійної освіти авіаційного напряму компетентнісний підхід до навчання пов'язаний, насамперед, з ідеєю підготовки авіаційного диспетчера, який має володіти не лише фундаментальними знаннями та уміннями, а також бути здатним гнучко перебудовувати зміст, форми та види власної професійної діяльності, бути здатним до комунікації, інноваційної діяльності та роботи в команді. Важливе місце в цьому процесі посідає комунікативна компетентність, що є ключовою, базовою, універсальною компетентністю особистості, якій відведена провідна роль у вирішенні різнопланових особистісних і професійних проблем авіаційного диспетчера.

Значна кількість наукових праць присвячена різним аспектам дослідження проблеми формування комунікативної компетентності: О. Аршавська, Н. Гез, Т. Дементьєва, Ю. Ємельянов, Ю. Жуков, М. Заброцький, Д. Ізаренков, О. Касаткіна.

Фундаментальне значення для педагогічної науки в розробці проблем професійної підготовки авіаційних диспетчерів мають роботи таких дослідників як: Р. Макарова, І. Смирнової, Т. Тарнавської, О. Пітеля, О. Петращук, Г. Пухальської, В. Харченко та ін. Однак поза увагою вчених залишились вкрай важливі наукові аспекти формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів на засадах компетентнісного підходу з урахуванням інноваційних технологій контекстного навчання.

Ознайомлення з результатами наукових доробок вчених і практичним досвідом педагогічних працівників вищих навчальних закладів авіаційного профілю дало змогу виявити ряд суперечностей між:

кваліфікаційними вимогами роботодавців до комунікативної компетентності майбутнього авіаційного диспетчера і наявними знаннями, вміннями та навичками випускників;

можливостями компетентнісного підходу в удосконаленні професійної підготовки майбутніх авіаційних диспетчерів та недостатньою розробленістю компетентнісної ідеї в стандартах вищої педагогічної та професійної освіти;

усвідомленням ролі комунікативної компетентності як важливого складника професійної компетентності авіаційного диспетчера і недостатньою спрямованістю професійно-орієнтованих дисциплін на її формування та розвиток;

необхідністю цілеспрямованого формування комунікативної компетентності майбутнього авіаційного диспетчера під час професійної підготовки в авіаційному вищому навчальному закладі і відсутністю теоретичного й практичного обґрунтування психолого-педагогічних умов цього процесу.

Актуальність проблеми дослідження, її теоретична й практична значущість, необхідність розв'язання виявлених суперечностей зумовили вибір теми дисертаційної роботи: „Формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки та психології професійної освіти Національного авіаційного університету № 776-Д512 „Моделювання процесу формування ключових компетентностей як основи професійної підготовки майбутніх авіадиспетчерів” (номер держреєстру 0112U002045) (2012-2014 рр.), в якій автору належить розробка критеріїв, показників та рівнів сформованості комунікативної компетентності у авіаційних диспетчерів. Oснoвнi теоретичні та методичні положення, висновки й попередні результати дисертаційного дoслiдження обговорено на розширених засіданнях кафедри педагогіки та психології професійної освіти Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету (2010-2014 рр.).

Тему дисертації затверджено Вченою радою Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету (протокол № 2 від 16 лютого 2011 р.) та узгоджено Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні Національної академії педагогічних наук України (протокол № 8 від 25 жовтня 2011 р.).

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності психолого-педагогічних умов формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю.

Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:

на основі аналізу теорії та емпіричного досвіду виявити ступінь розробленості проблеми формування комунікативної компетентності авіаційних диспетчерів в психолого-педагогічній науці та практиці;

уточнити поняття „компетентність” та „компетенція”, проаналізувати наукову категорію „комунікативна компетентність”, розкрити сутність поняття „комунікативна компетентність авіаційного диспетчера”;

теоретично обґрунтувати та практично реалізувати психолого-педагогічні умови формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів на засадах компетентнісного підходу з урахуванням інноваційних технологій контекстного навчання;

визначити критерії та показники оцінювання рівнів сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів;

розробити й експериментально перевірити структурно-функціональну модель формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю, системоутворюючим ядром якої є сформульовані психолого-педагогічні умови. педагогічний диспетчер компетентнісний навчання

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю.

Предмет дослідження - психолого-педагогічні умови формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів на засадах компетентнісного підходу з урахуванням інноваційних технологій контекстного навчання.

Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження і вирішення поставлених завдань використовувався комплекс таких методів:

теоретичний та емпіричний аналіз, синтез, порівняння, узагальнення - для вивчення наукових джерел, матеріалів теоретичних досліджень, сучасних педагогічних концепцій, нормативно-законодавчої бази з метою ознайомлення з вітчизняним та зарубіжним досвідом професійної підготовки майбутніх авіаційних диспетчерів; розгляду та зіставлення різних поглядів вчених на проблему, що вивчається; виявлення, впорядкування і подальшого аналізу досліджуваного явища; визначення напрямів дослідження;

контент-аналіз, абстрагування - для уточнення й конкретизації понятійно-категоріального апарату щодо формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів;

моделювання - для розробки структурно-функціональної моделі формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів на засадах компетентнісного підходу з урахуванням інноваційних технологій контекстного навчання;

класифікація та систематизація - для визначення структури, критеріїв, показників та рівнів сформованості комунікативної компетентності;

анкетування, спостереження, бесіди, опитування, тестові завдання - для діагности рівнів сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів, перевірки ефективності навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах авіаційного профілю стосовно впровадження основних результатів дослідження в процесі професійної підготовки авіаційних диспетчерів;

педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) - для конкретизації методики вивчення процесу формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю;

методи математичної статистики - для здійснення кількісної оцінки отриманих результатів дослідження (критерій ч 2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

вперше:

науково обґрунтовано та практично реалізовано сукупність психолого-педагогічних умов, що вможливлюють упровадження структурно-функціональної моделі в навчальний процес підготовки майбутніх авіаційних диспетчерів і безпосередньо впливають на ефективність формування комунікативної компетентності у студентів-авіадиспетчерів у ВНЗ авіаційного профілю (розвиток внутрішніх позитивних мотивів у студентів-авіадиспетчерів щодо формування комунікативної компетентності як ключового компонента професійної компетентності; забезпечення професійно спрямованої підготовки майбутніх авіадиспетчерів на основі контекстного підходу, який передбачає моделювання за допомогою системи дидактичних форм, методів, засобів предметного і соціального змісту майбутньої професійної діяльності; побудова структури та змісту навчально-виховного процесу підготовки майбутніх авіаційних диспетчерів на засадах компетентнісного підходу; здійснення особистісно-орієнтованого навчання шляхом реалізації принципів діалогічності, дискусійності та методу вибору конкретних ситуацій);

проаналізовано наукову категорію „комунікативна компетентність майбутніх авіаційних диспетчерів”, що розглядається як інтегральна особистісна характеристика майбутнього авіаційного диспетчера, яка пов'язана з його здатністю до оптимальної передачі та обміну інформації для здійснення складних поліфункціональних, поліпредметних, культурно-доцільних видів діяльності, спрямована на ефективне вирішення проблем й досягнення результатів у професійній діяльності. На основі аналізу компонентів комунікативної компетентності у наукових джерелах та врахування особливостей професійної діяльності авіаційних диспетчерів було виокремлено три основних компоненти комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів: мотиваційно-ціннісний, когнітивний та особистісно-діяльнісний, що характеризуються власною структурою та універсальністю згідно вимог відповідного професійного та освітнього середовища;

розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено цілісну структурно-функціональну модель формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю, яка включає цільовий, змістовно-технологічний, організаційно-педагогічний та результативний компоненти, що виступають практичним підтвердженням ефективності сформованих психолого-педагогічних умов, спрямованих, в контексті компетентнісного підходу, на переорієнтацію в цілепокладанні від процесуальних аспектів на кінцевий результат;

визначено критерії та показники оцінювання рівнів сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю: мотиваційний критерій (показники: прагнення до успіху; внутрішні позитивні мотиви, що направленні на розвиток комунікативної компетентності; відповідальне ставлення до процесу, змісту та результатів навчальної діяльності; внутрішньо-позитивна мотивація до навчання); когнітивний критерій (показники: здатність до навчання; дослідницькі уміння; базові загальні та ґрунтовні професійні знання; знання іноземної мови); діяльнісний критерій (показники: уміння управляти інформацією; здатність до застосування продуктивних знань на практиці; здатність до організації, планування та розв'язання проблем; прийняття рішень).

удосконалено:

- процес професійної підготовки майбутніх авіаційних диспетчерів (розробка навчальної та робочої навчальної програм) на засадах компетентнісного підходу з урахуванням інноваційних технологій контекстного навчання (комплекс професійно-орієнтованих завдань-проектів; презентацій, дискусій, ділових та рольових ігор; пакет діагностичних методик для визначення рівнів сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів); розвиток основних компонентів комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, особистісно-діяльнисний) засобами інноваційних технологій контекстного навчання.

дістало подальшого розвитку:

- уточнення змісту понять „компетенція” та „компетентність”, обумовлених особливостями професійної діяльності майбутніх авіаційних диспетчерів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці структури та змісту авторського міждисциплінарного професійно-орієнтованого спецкурсу для студентів третього курсу, напряму підготовки 6.070102 „Аеронавігація”, - „Формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю” - 6 семестр (108 годин), основу якого складають дисципліни: „Психологія”; „Психологія ділового спілкування”; „Людський фактор в авіації”; розробці та упроваджені у навчальний процес навчальної та робочої навчальної програми, що складають дидактичну основу професійно-орієнтованого спецкурсу.

Результати дисертації апробовано та впроваджено автором безпосередньо у навчально-виховний процес Національного авіаційного університету (довідка від

16 грудня 2014 р.); Слов'янського коледжу Національного авіаційного університету (довідка від 24 січня 2014 р.); Кіровоградської льотної академії (довідка від

23 грудня 2013 р.); Державного підприємства обслуговування повітряного руху (Украерорух) (довідка від 15 квітня 2014 р.); у матеріалах науково-практичних конференцій.

Апробація результатів дисертації. Oснoвнi теоретичні та методичні положення, висновки й попередні результати дисертаційного дослідження обговорено на засіданнях кафедри педагогіки та психології професійної освіти Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету (2010-2014), а також оприлюднені в доповідях на наукових конференціях різного рівня:

- міжнародних: „Європейська інтеграція вищої освіти України у контексті Болонського процесу” (Київ, 2012); „Вища освіта України у контексті інтеграції до Європейського освітнього простору” (Київ, 2012); „Морозівськи педагогічні читання” (Київ, 2012); „Достижения науки за последние годы. Новые наработки” (Варшава, 2012); „Міжнародні Челпанівські психолого-педагогічні читання” (Київ, 2013); „Актуальні проблеми вищої професійної освіти” (Київ, 2013); „Вища освіта України у контексті інтеграції до Європейського освітнього простору” (Київ, 2013); „Європейська інтеграція вищої освіти України в контексті Болонського процесу” (Київ, 2013);

- всеукраїнських: „Сучасні проблеми гуманітаристики: світоглядні погляди, комунікативні та педагогічні стратегії” (Рівне, 2012).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у 15 наукових працях, з них: 8 статей - у фахових виданнях затверджених ДАК України, 2 ? в іноземному виданні, одна з яких у фаховому науковому виданні; п'ять - тези та матеріали конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, 10 додатків, списку використаних джерел (317 найменувань, із них іноземною мовою - 17). Загальний обсяг роботи складає 220 сторінки, з них основного тексту - 160. Робота містить 18 таблиць і 5 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність проблеми дослідження; визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження та описано його методи; подано наукову новизну та практичне значення; наведено дані про апробацію та впровадження здобутих результатів у практику; описано структуру роботи.

У першому розділі - „Формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів як психолого-педагогічна проблема” - проведено теоретико-методичний аналіз досліджуваної проблеми; уточнено поняття „компетенція” та „компетентність” з урахуванням особливостей професійної діяльності майбутніх авіаційних диспетчерів, проаналізовано наукову категорію „комунікативна компетентність”, розкрито сутність, структуру та зміст поняття „комунікативна компетентність майбутніх авіаційних диспетчерів”.

На відміну від індустріального суспільства, інформаційне суспільство за своєю концепцією є новою історичною фазою розвитку суспільства, рушійними силами якого виступають інформація, знання та комунікація, де комунікація, як суспільне явище, є основою практичної, творчої та пізнавальної діяльності компетентної особистості, її всеохоплюючою сутністю, відіграючи важливу функцію у розвитку та становленні людини у сучасному інформаційному середовищі.

Аналіз наукової літератури (О. Аршавська, Н. Бібік, С. Бондар, Ю. Жуков Є. Зеєр, Д. Ізаренков, В. Луговий, Е. Симанюк, Л. Хоружа, А. Хуторський, S. Blum-Kylka, М. Canale та ін.) засвідчив розмаїття трактувань понять „комунікація”, „компетенція” та „компетентність”, що свідчить про складність зазначених наукових феноменів. Так, комунікація в контексті нашої роботи є більш ширшим поняттям за спілкування, оскільки включає в себе зміст, мету та засоби передачі інформації; важливим є те, що комунікація може відбуватися на рівні передачі інформації від суб'єкта до об'єкту, де об'єктом і суб'єктом можуть виступати людина, тварина, конструкції та ін. Компетенцію ми розглядаємо як заздалегідь визначену вимогу до освітньої підготовки особистості (державне замовлення, стандарт), а компетентність тлумачиться як внутрішні психологічні новоутворення, які набуваються людиною в процесі навчання та практичної діяльності на основі знань, умінь, ставлень, цінностей, алгоритмів дій, досвіду, що дають їй змогу визначати та розв'язувати проблеми, притаманні певному колу діяльності.

У контексті нової освітньої парадигми проблема формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів постає актуальною задачею підготовки авіаційного фахівця, де розвиток комунікативної компетентності розглядається як найважливіша базова умова становлення професіоналізму майбутнього фахівця, майстерності, здатності до продуктивної, творчої діяльності та адаптованості до нових непередбачуваних ситуацій. Сучасна психолого-педагогічна література включає значну кількість думок стосовно сутності поняття „комунікативна компетентність”. Так, у наукових дослідженнях її розглядають:

у складі ключових компетентностей (І. Зимна, О. Овчарук, А. Хуторський та ін.);

у складі професійної компетентності (Ю. Жуков, Ю. Ємельянов, Л. Петровська, С. Петрушин та ін.); як частину загальної освіти (Л. Петровська, В. Куніцин);

як психологічну категорію освіти (Ю. Ємельянов, Н. Обозов); як компетентність у спілкуванні (Л. Петровська). Проведений всебічний аналіз наукових праць щодо визначення поняття „комунікативна компетентність” та її складових дозволив визначити сутність базової дефініції дослідження „комунікативна компетентність майбутніх авіаційних диспетчерів” як інтегральну особистісну характеристику майбутнього авіаційного диспетчера, яка пов'язана з його здатністю до оптимальної передачі та обміну інформації для здійснення складних поліфункціональних, поліпредметних, культурно-доцільних видів діяльності, спрямована на ефективне вирішення проблем й досягнення результатів у професійній діяльності.

Теоретичний аналіз особливостей професійної діяльності авіаційного диспетчера дозволив визначити такі основні її компоненти: діагностичний, технічний, прогностичний, комунікативний, кожен з яких прямо чи опосередковано пов'язаний із комунікативною компетентністю, що дозволяє визначити її як основу професійної діяльності авіадиспетчера.

Враховуючи результати досліджень науковців (Д. Гандер, М. Дьяченко, П. Корчемний, Н. Кузьміна, Є. Клімов, В. Небиліцин, В. Маріщук, І. Смірнова К. Платонов, С. Максименко, Р. Макаров, Т. Тарнавська, О. Пітель, О. Петращук, Г. Пухальська, В. Харченко та ін.) щодо особливостей професійної підготовки авіадиспетчерів, компонентів їх комунікативної компетентності та структури їх професійної діяльності авіадиспетчерів, побудовано структуру комунікативної компетентності авіаційного диспетчера, що включає: мотиваційно-ціннісний компонент як здатність до навчання, що передбачає формування індивідуального досвіду участі студента в навчальному процесі, вміння та бажання організувати свою працю для досягнення успішного результату та позитивне ставлення до розвитку та формування комунікативної компетентності; особистісно-діяльнісний компонент як здатність особистості орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти та оперувати інформацією відповідно до професійних, особистісних, суспільних та інших потреб, що досягається в результаті інтеграції системи знань, умінь та навичок щодо набуття, перетворення, передачі та використання інформації й нових інформаційних технологій у різних галузях людської діяльності; когнітивний компонент як здатність здійснювати комунікацію на засадах співпраці відповідно до системи цінностей особистості, ґрунтуючись на знаннях, навичках та досвіді спілкування за умови відкритості, толерантності, взаєморозуміння.

У другому розділі - „Методичні основи формування комунікативної компетентності авіаційних диспетчерів” - розроблено дослідно-експериментальну програму формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів на засадах компетентнісного підходу з урахуванням інноваційних технологій контекстного навчання та подано загальну методику дослідження; визначено та теоретично обґрунтовано сукупність психолого-педагогічних умов формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів; розроблено структурно-функціональну модель формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів в процесі професійної підготовки; визначено критерії, показники й охарактеризовано рівні сформованості комунікативної компетентності.

Результатом проведеного дослідження стала розробка психолого-педагогічних умов формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів: розвиток внутрішніх позитивних мотивів у студентів-авіадиспетчерів щодо формування комунікативної компетентності як ключового компонента професійної компетентності; забезпечення професійно спрямованої підготовки майбутніх авіадиспетчерів на основі контекстного підходу, який передбачає моделювання за допомогою системи дидактичних форм, методів, засобів предметного і соціального змісту майбутньої професійної діяльності; побудова структури та змісту навчально-виховного процесу підготовки майбутніх авіаційних диспетчерів на засадах компетентнісного підходу; здійснення особистісно-орієнтованого навчання шляхом реалізації принципів діалогічності, дискусійності та методу вибору конкретних ситуацій.

Акцентовано увагу на визначені критеріїв та показників комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів: мотиваційний критерій (показники: прагнення до успіху; внутрішні позитивні мотиви, що направленні на розвиток комунікативної компетентності; відповідальне ставлення до процесу, змісту та результатів навчальної діяльності; внутрішньо-позитивна мотивація до навчання; лідерство); когнітивний критерій (показники: здатність до навчання; дослідницькі уміння; базові загальні та ґрунтовні професійні знання; знання іноземної мови); діяльнісний критерій (показники: уміння управляти інформацією; здатність до застосування продуктивних знань на практиці; здатність до організації, планування та розв'язання проблем; прийняття рішень).

Відповідно до визначених критеріїв та показників встановлено рівні сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів. Так, репродуктивний рівень сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів передбачає: відсутність або слабо виражену внутрішню позитивну мотивацію до розвитку комунікативної компетентності, низький рівень професійно-гуманітарних знань та відсутність прагнення до оволодіння комунікативними професійними навичками та здібностями; відсутність або низькій рівень готовності до самостійного пізнання, хоча у студентів є сформована система знань (теоретична готовність). Система практичної готовності сформована на рівні самостійного відтворення як звичка працювати в обмеженому технологічному просторі (вміння самостійно імітувати дії за поданим зразком). Таким чином, комунікативна компетентність студентів на цьому рівні належить до імітаційного або репродуктивного типу. Лише за повного управління ззовні (наприклад, зі сторони викладача) можливий вихід на більш високий рівень діяльності. Продуктивний рівень характеризується достатньою сформованістю готовності до комунікативної діяльності, що означає сформований інтерес до отримання знань; спостерігається ціннісна орієнтація на інтерпретацію запропонованих зразків діяльності; студенти виявляють вольові зусилля при появі певних труднощів. Сформована необхідна система знань та вмінь для здійснення комунікативної діяльності. Усвідомлення та розуміння логіки професійних дій дозволяє самостійно інтерпретувати (тлумачити) дії, тобто здійснювати відкриття: самостійно реконструювати деякі кроки в запропонованих алгоритмах, усвідомлено обирати та використовувати варіативні зразки, доводити їх ефективність у порівнянні із запропонованими. При частковому управлінні ззовні здійснюється вихід на більш високий рівень. Творчий рівень характеризується високим ступенем розвитку мотивації (яскраво виражені мотиви та ціннісні орієнтації на самостійність у діяльності, спостерігається висока працездатність та бажання пізнати більше). Сформовано систему знань і вмінь (теоретична та практична готовність), що необхідні для здійснення комунікативної діяльності. Є досвід самостійного творчого дослідження (в межах навчальної дисципліни). Спостерігається створення своїх підходів, своєї логіки міркування, своєї стратегії у розв'язанні завдань, що приводить до самовдосконалення дій та діяльності в цілому. Комунікативна діяльність студентів за наявності такого рівня ? діяльність творчого типу. Продуктом такої діяльності є самостійно розроблена структурно-логічна схема, алгоритм розв'язання завдань, проект розв'язання проблеми, прогнозування найбільш оптимальної лінії або стратегії дій для розв'язання поставлених завдань.

Відповідно до сформульованих психолого-педагогічних умов, зазначених критеріїв, показників та рівнів, розроблено структурно-функціональну модель формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю (рис. 1), що складається з наступних структурних компонентів:

- цільовий (формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладів авіаційного профілю);

- змістовно-технологічний (вимоги IСAO, ОКХ, ОПП, принципи навчання, дидактичні підходи, компоненти, зміст і структура комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів, складові комунікативної компетентності);

- організаційно-педагогічний (психолого-педагогічні умови, що сприяють формуванню комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів);

- результативний (моніторинг сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів: діагностика, критерії, показники, рівні).

Для практичної реалізації обґрунтованої структурно-функціональної моделі розроблено авторський міждисциплінарний, професійно-орієнтований спецкурс „Формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю”, що дає уявлення про комунікативну компетентність як системно-особистісне утворення, не розчленоване на окремі предмети, яке орієнтоване на цілеспрямовану роботу з формування комунікативної компетентності у майбутніх авіаційних диспетчерів.

У третьому розділі - „Дослідно-експериментальна перевірка ефективності формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів”- наведено аналіз результатів констатувального та формувального експерименту.

Головним завданням педагогічного експерименту, який проводився на базі Національного авіаційного університету, було практичне впровадження та експериментальна перевірка гіпотези, основна ідея якої полягала в тому, що процес формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів буде ефективним, якщо: розробити зміст та структуру комунікативної компетентності авіаційних диспетчерів, відбір і операціоналізація яких засновані на детальному дослідженні специфіки професії авіаційного диспетчера та умов професійного середовища; визначити критерії та показники для діагностики та оцінки рівнів сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів; розробити й експериментально перевірити структурно-функціональну модель формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю, системоутворюючим ядром якої є сформульовані психолого-педагогічні умови; впровадити авторський міждисциплінарний професійно-орієнтований спецкурс, який спрямований на систематизацію та приведення розрізнених знань і вмінь з різних видів підготовки до єдиної структурної категорії - комунікативної компетентності.

Для перевірки гіпотези було здійснено дослідно-експериментальну роботу, що охоплювала 160 студентів 3-4 курсів напрям підготовки 6.070102 „Аеронавігація”. Робота над дослідженням тривала упродовж 2010-2014 рр.



Рис. 1 Структурно-функціональна модель формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів

На першому етапі (2010-2011 рр.) - пошуковому - здійснено вивчення й аналіз стану розробленості проблеми дослідження; визначено понятійний апарат і конкретизовані завдання дослідження; проведено констатувальний експеримент з метою виявлення рівня сформованості комунікативної компетентності у майбутніх авіаційних диспетчерів, розроблено методику дослідження, сформульовано психолого-педагогічні умови.

На другому етапі (2011-2012 рр.) - експериментальному - проведено формувальний експеримент; перевірено гіпотезу дослідження; експериментально і дидактично доведено структурно-функціональну модель формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів; розроблено та апробовано авторський міждисциплінарний професійно-орієнтований спецкурс „Формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю”, навчальну та робочу навчальну програми якого розраховані на студентів-авіадиспетчерів у компетентністному оволодінні майбутньою професією, що передбачено в сучасних Держстандартах вищої професійної освіти.

На третьому етапі (2012-2014 рр.) - узагальнюючому - проаналізовано і систематизовано результати педагогічного експерименту; сформульовано висновки дослідження.

У ході педагогічного експерименту було отримано інформацію щодо стану сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів; їхніх потреб і мотивації до майбутньої професійної діяльності; ставлення до власного професійного зростання та розвитку.

Відповідно до визначених в результаті проведеного теоретичного і експериментального дослідження критеріїв комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів (мотивацінний, когнітивний, діяльнісний) було розроблено діагностичний інструментарій, який складався з переліку психолого-педагогічних методик (методики вивчення „Мотивації навчання у ВНЗ” Т. Ільїної; тестових завдань зі спеціальності; тест „Оцінка самоконтролю у спілкуванні„ (Маріон Снайдер), методики вивчення організаторських та комунікативних здібностей „КОЗ”), опитувань за допомогою інтерв'ювання та анкетування сформованості складових комунікативної компетентності майбутніх авіадиспетчерів.

Здійснений порівняльний аналіз рівнів та критеріїв комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів показав наявність позитивної динаміки в цих рівнях сформованості комунікативної компетентності у респондентів експериментальної групи, тоді як у респондентів контрольної групи спостерігаються лише незначні зміни (табл. 1). У контрольній групі проводилось навчання за традиційною системою, в експериментальній за авторським міждисциплінарним професійно-орієнтованим спецкурсом „Формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю”.

Достовірність отриманих даних педагогічного експерименту підтверджено на основі статистичного критерію Пірсона (ч-квадрат) із рівнем значущості б = 0,05.

Таблиця 1 - Динаміка рівнів сформованості критеріїв комунікативної компетентності у майбутніх авіаційних диспетчерів (експериментальної та контрольної) груп на початку та наприкінці формувального експерименту, (%)

Групи	Критерії	На початку експерименту	На прикінці експерименту
		Творч.	Продук.	Репрод.	Творч.	Продук.	Репрод.
КГ	Когнітивний	9,30	31,20	59,50	9,70	39,00	51,30
ЕГ		7,60	30,40	62,00	36,80	51,20	12,00
КГ	Мотиваційний	30,40	35,10	34,50	29,50	29,50	41,00
ЕГ		28,20	35,80	36,00	62,50	25,50	12,00
КГ	Діяльнісний	31,00	34,00	35,00	30,00	35,00	35,00
ЕГ		31,00	34,00	35,00	54,00	33,00	13,00

Аналіз отриманих результатів надає підстави зробити висновок про ефективність впровадження психолого-педагогічних умов формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у ВНЗ авіаційного профілю. Отже, поставлені завдання виконано, мету досягнуто.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та розглянуто вирішення актуальної наукової задачі, яка полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці психолого-педагогічних умов формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю. Отримані результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дають можливість зробити висновки та запропонувати рекомендації, які мають теоретичне та практичне значення.

Здійснений аналіз наукових праць, присвячених дослідженню проблеми професійної підготовки майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю, засвідчив, що, незважаючи на усвідомлення вітчизняними та зарубіжними вченими необхідності формування та розвитку комунікативної компетентності у фахівців, ця проблема на сьогодні залишається недостатньо вирішеною. Це виявляється у відсутності єдиного розуміння сутності понять „компетентність” та „компетенція”, різних підходах до визначення структури і змісту поняття „комунікативна компетентність”; механізмів та умов її розвитку.

В результаті проведеного дослідження доведено, що „комунікативна компетентність майбутніх авіаційних диспетчерів” - це інтегральна особистісна характеристика майбутнього авіаційного диспетчера, яка пов'язана з його здатністю до оптимальної передачі та обміну інформації для здійснення складних поліфункціональних, поліпредметних, культурно-доцільних видів діяльності, спрямована на ефективне вирішення проблем й досягнення результатів у професійній діяльності. На основі аналізу компонентів комунікативної компетентності у наукових джерелах та врахування особливостей професійної діяльності авіаційних диспетчерів було виокремлено три основні компоненти комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів: мотиваційно-ціннісний, когнітивний та особистісно-діяльнісний, що характеризуються власною структурою та універсальністю згідно вимог відповідного професійного та освітнього середовища.

Визначено, обґрунтовано та експериментально доведено психолого-педагогічні умови, що забезпечують ефективність навчально-виховного процесу формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів: розвиток внутрішніх позитивних мотивів у студентів-авіадиспетчерів щодо формування комунікативної компетентності як ключового компонента професійної компетентності; забезпечення професійно спрямованої підготовки майбутніх авіадиспетчерів на основі контекстного підходу, який передбачає моделювання за допомогою системи дидактичних форм, методів, засобів предметного і соціального змісту майбутньої професійної діяльності; побудова структури та змісту навчально-виховного процесу підготовки майбутніх авіаційних диспетчерів на засадах компетентнісного підходу; здійснення особистісно-орієнтованого навчання шляхом реалізації принципів діалогічності, дискусійності та методу вибору конкретних ситуацій.

Оцінка рівня сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів визначалася, виходячи із загального контексту професійної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів як кінцевої мети їх професійної підготовки, тому обрано наступні критерії: мотиваційний критерій (показники: прагнення до успіху; внутрішні позитивні мотиви, що направленні на розвиток комунікативної компетентності; відповідальне ставлення до процесу, змісту та результатів навчальної діяльності; внутрішньо-позитивна мотивація до навчання; лідерство); когнітивний критерій (показники: здатність до навчання; дослідницькі уміння; базові загальні та ґрунтовні професійні знання; знання іноземної мови); діяльнісний критерій (показники: уміння управляти інформацією; здатність до застосування продуктивних знань на практиці; здатність до організації, планування та розв'язання проблем; прийняття рішень). На основі комплексного врахування виділених критеріїв та показників встановлено три рівні сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів: творчий, продуктивний, репродуктивний.

Теоретично обґрунтована та експериментально перевірена структурно-функціональна модель формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю, яка включає: цільовий компонент, що включає мету формування комунікативної компетентності у майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю; змістовно-технологічний, обґрунтований вимогами IСAO, Держстандартом вищої професійної освіти, ОКХ, ОПП, принципами навчання та дидактичними підходами, структурою та змістом комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів; організаційно-педагогічний, що включає психолого-педагогічні умови та інноваційні технології забезпечення педагогічного процесу з формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів; результативний, що містить рівні і критерії з показниками. Практична реалізація структурно-функціональної моделі формування комунікативної компетентності забезпечується комплексом обґрунтованих психолого-педагогічних умов в процесі викладання розробленого авторського, професійно-орієнтованого спецкурсу „Формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю”.

Узагальнення результатів проведеного дослідження дає підстави запропонувати вищим навчальним закладам авіаційного профілю такі рекомендації:

вважати формування комунікативної компетентності у студентів-майбутніх авіадиспетчерів частиною цілісного педагогічного процесу у вищій професійній школі, що потребує розроблення відповідного науково-методичного забезпечення й організації його науково-педагогічного супроводу;

для підвищення якості як професійної підготовки взагалі, так і комунікативної компетентності як ключового компоненту професійної компетентності майбутніх диспетчерів обслуговування повітряного руху, рекомендується включення у 6 семестрі 3 курсу, напрям підготовки „Аєронавігація” навчально-виховного процесу авторського міждисциплінарного професійно-орієнтованого спецкурсу „Формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищому навчальному закладі авіаційного профілю”;

розробка системи моніторингу, оцінювання та сертифікації рівнів сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю;

реалізацію основних положень дослідження спрямувати на подальший розвиток теоретичних і методологічних основ підвищення ефективності формування комунікативної компетентності у студентів вищих навчальних закладів в умовах глобалізації освітнього середовища.

Проведене дослідження не претендує на вичерпне розв'язання всього спектру проблем, пов'язаних із формуванням комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю. Порівняно нові для педагогічної науки поняття вимагають подальшого осмислення, дослідження співвідношення педагогічних умов із динамікою формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів в процесі викладання не лише фахових дисциплін, а й інших предметів; дослідження специфіки формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у позааудиторній роботі та інше.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації

2. Лаврухіна Т. В. Структура комунікативної компетентості майбутніх авіаційних диспетчерів / Т. В. Лаврухіна // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія : зб. статей. - Ялта : РВВ КГУ, 2013. - Вип. 41, ч. 2. - С. 52-56.

3. Лаврухіна Т. В. Комунікативна компетентність як складова професійної діяльності авіаційного диспетчера / Т. В. Лаврухіна // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки : зб. наук. пр. - К., 2012. - Вип. 19. - С. 227-232.

4. Лаврухіна Т. В. Проблеми професійної підготовки авіаційних диспетчерів в умовах інформатизації освіти / Т. В. Лаврухіна // Теоретичний та науково-методичний часопис „Вища освіта України”. - Дод. 2 до вип. 3, т. 2: тематичний вип. „Європейська інтеграція вищої освіти України в контексті Болонського процесу”. - К., 2012. - С. 58-59

5. Лаврухіна Т. В. Критерії, рівні та показники сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів / Т. В. Лаврухіна // Гуманітарний вісник ДВНЗ „Переяслів-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди”. - Дод. 1 до вип. 27, т. VII (40): тематичний вип. „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору”. - К. : Гнозис, 2012. - С. 484-490.

6. Лаврухіна Т. В. Стан сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів / Т. В. Лаврухіна // Теоретичний та науково-методичний часопис „Вища освіта України”. - Дод. 2 до вип. 3: тематичний вип. „Європейська інтеграція вищої освіти України в контексті Болонського процесу”. - К., 2013. - С. 225-228.

7. Лаврухіна Т. В. Комунікативна компетентність як умова успішної професійної діяльності майбутнього авіаційного диспетчера / Т. В. Лаврухіна // Наукові записки. Педагогічні та історичні науки : зб. наук. ст. Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова / уклад. М. П. Макаренко. - К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2012. - Вип. 104. - С. 124-132.

8. Лаврухіна Т. В. Психолого-педагогічні умови формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у ВНЗ авіаційного профілю / Т. В. Лаврухіна // Гуманітарний вісник ДВНЗ „Переяслів-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди”. - Дод. 1 до вип. 29, т. ІІІ: тематичний вип. „Міжнародні Челпанівські психолого-педагогічні читання”. - К. : Гнозис, 2013. - С. 182-187.

9. Лаврухіна Т. В. Формування ключових компетентностей майбутніх авіаційних диспетчерів як умова готовності до професійної діяльності / Т. В. Лаврухіна // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки : зб. наук. пр. - К., 2013. - Вип. 16. - С. 168-174.

Праці опубліковані у зарубіжних виданнях:

10. Лаврухина Т. В. Формирование комуникативной компетентности диспетчеров УВД в авиационных ВУЗах Украины / Т. В. Лаврухина // Человек и образование. - СПб., 2013. - № 4. (37) - С. 155-158

11. Лаврухіна Т. В. Співвідношення понять «комунікація», «спілкування», «комунікативна компетентність» у сучасній педагогічній науці / Т. В. Лаврухіна

12. // Zbior raportow naukowych `Postepy w nauce w ostatnich latach. Nowych rozwiazan, 28.12.2012-30.12.1012. - Warszawa : Wydawca Sp. z o.o. “Diamond trading tour”, 2012. - Р. 95-97.

Опубліковані праці апробаційного характеру:

13. Лаврухіна Т. В. Компоненти комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспечерів / Т. В. Лаврухіна // Глухівські наукові читання : зб. матеріалів ІІІ Міжнар. наук. конф., 15-17 лист. 2013 р. / за заг. ред.: О. І. Курок,

14. В. П. Зінченко, Я. М. Гирич. - К. : Центр памя'кознавства НАН України і УТОПІК, 2013. - С. 131-132.

15. Лаврухіна Т. В. Формування комунікативної компетентності у майбутніх авіаційних диспетчерів / Т. В. Лаврухіна // Актуальні проблеми вищої професійної освіти України : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 20 берез. 2014 р. / за заг. ред.: Е. В. Лузік, О. М. Акмалдінової. - К. : НАУ, 2014. - С. 94.

16. Лаврухіна Т. В. Компетентність та компетенція як соціально-професійні характеристики фахівця / Т. В. Лаврухіна // Сучасні проблеми гуманітаристики: світоглядні пошуки, комунікативні та педагогічні стратегії : зб. матеріалів ІІ Всеукр. наук.-практ. конф., 6 груд. 2012 р. - Рівне : РІ КУП НАН України, 2012. - С. 220-222.

17. Лаврухіна Т. В. Компоненти комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів / Т. В. Лаврухіна // Актуальні проблеми вищої професійної освіти України : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 21-22 берез. 2013 р. / за заг. ред.: Е. В. Лузік, О. М. Акмалдінової. - К. : НАУ, 2013. - С. 94.

18. Лаврухіна Т. В. Комунікативна компетентність як умова працездатності майбутніх фахівців / Т. В. Лаврухіна // Історико-педагогічні студії: Науковий часопис / гол. ред. Н. М. Демьяненко. - К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2013. - Вип. 6-7. - С. 162-163.



АНОТАЦІЇ

Лаврухіна Т. В. Формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Національний авіаційний університет. - Київ, 2015.

Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню психолого-педагогічних умов формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів відповідно до вимог сучасності й потреб особистості. У дослідженні розкрито поняття „комунікативна компетентність майбутніх авіаційних диспетчерів”.

Розроблено критерії, визначено показники та схарактеризовано рівні сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів. У дослідженні теоретично обґрунтовано та практично реалізовано психолого-педагогічні умови, розроблено та експериментально перевірено структурно-функціональна модель формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю, складниками якої є цільовий, змістовно-технологічний, організаційно-педагогічний і результативний компоненти. Результатами констатувального і формувального педагогічного експерименту доведено ефективність психолого-педагогічних умов комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів у вищих навчальних закладах авіаційного профілю.

...