Формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 377. 3.046 (043.5)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

13. 00. 04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ У ПРОЦЕСІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ

Мосяґ Ірина Анатоліївна

Київ - 2014



Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор ЛУЗАН Петро Григорович, Інститут професійно-технічної освіти НАПН України, головний науковий співробітник лабораторії методик професійної освіти і навчання, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор БРЮХАНОВА Наталія Олександрівна, Українська інженерно-педагогічна академія м. Харків, професор кафедри педагогіки та методики професійного навчання;

кандидат педагогічних наук ГУСАК Наталія Володимирівна, Красноармійське педагогічне училище, завідувач відділень.

Захист відбудеться “27” березня 2014 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.15 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03680, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розіслано “27” лютого2014 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В. Ладогубець



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Серед основних соціально-економічних векторів розвитку професійно-технічної освіти, що визначені положеннями Закону України “Про професійно-технічну освіту”, Указу Президента України “Про заходи щодо розвитку освіти в Україні”, Національної стратегії розвитку освіти в Україні до 2021 р., іншими державними освітніми документами виокремлено стратегічну мету: створити належні умови для забезпечення країни якісним трудовим потенціалом шляхом задоволення потреб особистості, суспільства і держави в освітніх послугах з підготовки робітників з орієнтиром на формування творчої, духовно багатої особистості. Сьогодні пріоритети роботодавців схиляються до випускника професійно-технічного навчального закладу, який вже з перших днів роботи за фахом здатний компетентно, ефективно і відповідально виконувати складні виробничі завдання, готового до постійного професійного зростання, соціальної і професійної мобільності.

Домінуючий в сучасній професійній освіті компетентнісний підхід до навчання і виховання молоді пов'язаний, насамперед, з ідеєю системної підготовки індивіда не тільки як професіонала, але і як особистості, здатної до саморозвитку, самовиховання, самоосвіти. Важливим нині є не лише обсяг знань випускника професійно-технічного навчального закладу, а й уміння ними оперувати, бути готовим змінюватися та пристосовуватися до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатися упродовж життя. Саме розвиток у особистості життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватися у сучасному інформаційному просторі, швидкоплинному розвиткові ринку праці.

Фундаментальне значення для педагогічної науки в розробці проблем формування професійної компетентності мають роботи С. Амеліної, Л. Барановської, Н. Бібік, С. Гончаренка, І. Зарубінської, І. Зязюна, І. Зимньої, В. Кременя, Г. Козлакової, Н. Ничкало, В. Лугового, Е. Лузік, В. Радкевич, О. Локшиної,О. Пометун, С. Сисоєвої, А. Вербицького, В. Ягупова. Наукові аспекти професійної самоосвіти, самовиховання, залишаючись актуальними в усі часи, порушувалися Г. Коджаспіровою, Н. Тализіною, Е. Лузік, Н. Ладогубець, Н. Брюхановою та іншими.

Проблемою формування самоосвітньої компетентності займалися такі вчені, як: Н. Бухлова, М. Кузьміна, Н. Кубракова, П. Осипов, Н. Половнікова, В. Скнарьта ін. Особливу увагу дослідники приділяли готовності до самоосвіти і пошукам шляхів для її формування (роботи С. Мельника, Г. Сєрикова, А. Трофименка та ін). Однак поза увагою вчених залишилися вкрай важливі наукові аспекти формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки. Визначено, що самоосвітню компетентність слід розглядати як фактор соціальної конкурентоспроможності випускника, оскільки вона дозволяє одержати якісну освіту, опанувати професією, досягти необхідної кваліфікації, при необхідності перемінити спеціальність. Проте у педагогічній науці недостатньо розробленими лишаються положення про цілі, зміст, методи, форми і принципи самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі оволодіння ними загальноосвітніми дисциплінами.

У практиці підготовки кваліфікованих робітників недостатня розробка означеної проблеми виявляється в: а) низькій сформованості у випускників професійно-технічних навчальних закладів здатностей самостійно оволодівати новими знаннями; б) надто обмеженому включенні у навчально-виробничий процес сучасних методик самоосвітнього навчання учнів, зокрема, у процесі загальноосвітньої підготовки; в) відсутності конкретних науково-методичних рекомендацій педагогічним працівникам професійно-технічних навчальних закладів щодо організації продуктивної самостійної роботи учнів.

Ознайомлення з результатами наукових доробок учених і практичним досвідом роботи педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів дало змогу виявити провідну суперечність, яка має місце у професійно-технічній освіті, зокрема: між сучасними вимогами до випускників професійно-технічних навчальних закладів і їх реальною самоосвітньою компетентністю.

Зазначена суперечність підкреслює актуальність проблеми розвитку самоосвітньої компетентності та зумовлює необхідність пошуку відповідей на низку конкретних запитань:

- які можливості має професійно-технічний навчальний заклад щодо формування та розвитку здатностей учнів самостійно працювати над поглибленням професійних знань, оволодівати новою професійною інформацією;

- як забезпечити високу мотивацію самоосвітньої діяльності учнів вже з перших днів навчання у професійно-технічному навчальному закладі;

- які методи, форми, технології навчання слід зреалізувати у процесі загальноосвітньої підготовки, щоб забезпечити системне формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників.

Актуальність проблеми, її практична значущість у вимірі сучасної професійної освіти та недостатня теоретико-методична розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичних планів науково-дослідної роботи Інституту професійно-технічної освіти НАПН України з тем: “Науково-методичні засади професійної підготовки кваліфікованих робітників” (РК № 0109U001188 на 2009-2012 рр.) та “Вдосконалення особистісно-розвивальних педагогічних технологій у професійно-технічній освіті” (РК № 0113U003045 на 2013-2015 рр.)

Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту професійно-технічної освіти НАПН України 20 лютого 2012 р. (протокол № 2) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 27 березня 2012 р. (протокол № 3).

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов формування й розвитку самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки та експериментальній перевірці методики їх реалізації.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що ефективність формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників підвищуватиметься, коли будуть створені такі педагогічні умови: цілеспрямований розвиток в учнів потреби в самоосвіті та самовдосконаленні; системно-послідовне формування у майбутніх кваліфікованих робітників “умінь навчатися”; створення сприятливого середовища для самоосвітньої діяльності учнів; педагогічно правильна організація самоосвіти і самовиховання майбутніх кваліфікованих робітників; будуть реалізовані обґрунтовані в перебігу дослідження модель та експериментальна методика формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі задачі:

На основі аналізу теорії та емпіричного досвіду виявити ступінь розробленості проблеми формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників, з'ясувати сутність, визначити структуру цієї педагогічної категорії.

Визначити і науково обґрунтувати педагогічні умови та модель формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки.

Обґрунтувати методику формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки.

Експериментально перевірити методику формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки.

Розробити методичні рекомендації щодо формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки.

Об'єкт дослідження - процес формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників.

Предметом дослідження є педагогічні умови формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки.

Методи дослідження. У процесі дослідження було застосовано комплекс методів, що забезпечують системне формування самоосвітньої компетентності учнів професійно-технічних навчальних закладів у процесі загальноосвітньої підготовки, зокрема:

- теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення - для вивчення наукових праць, матеріалів науково-практичних конференцій, періодичних фахових видань, методичної літератури з метою вивчення стану та рівня розробленості досліджуваної проблеми; порівняння, зіставлення - для порівняння підходів дослідників до розв'язання проблеми, визначення напрямів наукового пошуку та обгрунтування поняттєво-категоріального апарату; моделювання - для розробки моделі формування самоосвітньої компетентності учнів тощо;

- емпіричні: тестування, анкетування, спостереження за учасниками педагогічного процесу, бесіди з учнями, викладачами, майстрами виробничого навчання з метою вивчення процесу формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний), який забезпечив можливість одержати дані про результати формування самоосвітньої компетентності учнів за розробленою методикою;

- математичної статистики - методи комп'ютерного опрацювання експериментальних даних (програма “Педагогічна статистика”) для обробки результатів дослідження, порівняння розподілів експериментальних і контрольних груп за рівнями сформованості самоосвітньої компетентності учнів. самоосвітній компетентність кваліфікований робітник

Наукова новизна одержаних результатів. Основні положення дисертаційного дослідження, що визначають новизну наукових результатів полягають у тому, що вперше: теоретично обґрунтовано та перевірено педагогічні умови формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки: цілеспрямований розвиток в учнів потреби в самоосвіті та самовдосконаленні; системно-послідовне формування у майбутніх кваліфікованих робітників “умінь навчатися”; створення сприятливого середовища для самоосвітньої діяльності учнів; педагогічно правильна організація самоосвіти і самовиховання майбутніх кваліфікованих робітників; обгрунтовано модель формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників, яка включає взаємопов'язані блоки (методологічно-цільовий, технологічний та діагностико-корегувальний) і є ідеальним відображенням механізму формування самоосвітньої компетентності учнів у процесі загальноосвітньої підготовки; розроблено методику формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки як інтегровану методичну систему, що охоплює найбільш раціональні технології і форми навчання (проблемно-розвивальна, тренінгові, ігрова, проектна технології, факультатив “Технологія самоосвітньої діяльності” тощо);

удосконалено методику формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників, що передбачає цілеспрямоване залучення учнів до проблемно-розвивальної, ігрової, тренінгової, проектної технологій навчання в умовах узвичаєних та додаткових форм загальноосвітньої підготовки;

дістало подальший розвиток поняття “самоосвітня компетентність майбутнього кваліфікованого робітника”: розвиток полягає у конкретизації змісту основних компонентів самоосвітньої компетентності майбутнього кваліфікованого робітника - мотиваційно-ціннісного, практично-діяльнісного, організаційного, особистісно-рефлексивного.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні та впровадженні у навчально-виховний процес професійно-технічних навчальних закладів: факультативного курсу “Технологія самоосвітньої діяльності”; методичних рекомендацій для педагогічних працівників “Розвиток самоосвітньої компетентності учнів професійно-технічних навчальних закладів у процесі загальноосвітньої підготовки”; методичних рекомендацій для учнів “Розвиток здатностей до самоосвітньої діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів”.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджено в педагогічну практику: Навчально-науковий центр ІПТО НАПН України (довідка № 183 від 13.05. 2013), Міжрегіональне вище професійно-будівельне училище міста Краматорська (довідка № 312/5-13 від 15.05. 2013), Олександрійське професійно-технічне училище № 17 (довідка № 232 від 07.06. 2013), Ржищівський професійний ліцей (довідка № 192 від 07.06. 2013).

Особистий внесок здобувача. У працях, написаних у співавторстві, здобувачеві належить (відповідно до списку наукових праць): у роботі [1] - методичні аспекти визначення складності навчальних завдань, у роботі [14] - організаційно-технологічні аспекти розробки тестів успішності навчання.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданнях лабораторії методик професійної освіти і навчання Інституту професійно-технічної освіти НАПН України та доповідалися на таких науково-практичних конференціях:

міжнародних: Перша Міжнародна науково-практична конференція “Проектування освітнього простору - сучасні орієнтири” (м. Дніпропетровськ, 24-26 жовтня 2012 р.); IV Міжнародна науково-практична конференція “Інноваційні процеси в освітньому просторі: доступність, ефективність, якість” (м. Луганськ, 13-15 листопада 2012 р); ІІ Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція “Компетентнісний підхід у системі неперервної професійної освіти” (м. Переяслав-Хмельницький, 13-15 лютого 2013 р.);

всеукраїнських: Перша Всеукраїнська учнівська науково-практична конференція “Інформаційно-бібліотечне забезпечення формування професійної компетентності майбутніх обліковців з реєстрації бухгалтерських даних” (м. Київ, 31 жовтня 2012 р.); Звітна науково-практична конференція “Науково-методичне забезпечення професійної освіти і навчання” (м. Київ, 29 березня 2012 р.); Всеукраїнська (звітна) науково-практична конференція “Науково-методичне забезпечення професійної освіти і навчання”, м. Київ, 28 березня 2013 р.).

Публікації. Основний зміст і результати дослідження висвітлено в 15 публікаціях (13 одноосібних; 2 - у співавторстві), 1 одноосібна монографія, 3 методичні рекомендації, 6 статей у провідних фахових виданнях, затверджених ДАК України, 1 стаття в зарубіжному виданні, 4 статті та тези у збірниках наукових праць і матеріалах конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків на 49 сторінках, списку використаних джерел - 263 назви, з них 8 - іноземною мовою. Загальний обсяг дисертації складає 287 сторінок, обсяг основного тексту - 198 сторінок. Робота містить 24 таблиці на 11 сторінках, 16 рисунків на 6 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми; доцільність її розробки; сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет, методи і методологічно-теоретичні основи дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів; відображено їхню апробацію та впровадження у навчально-виховний процес; подано відомості про апробацію результатів дослідження, публікації та інформацію про структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі - “Формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників як проблема педагогічної науки і практики” - проаналізовано стан дослідженості проблеми формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників; формування їхньої самоосвітньої компетентності у педагогічній практиці, визначено задачі та напрями дослідження.

Сутність компетентнісного підходу в освіті розкрито в працях таких учених, як: Н.Бібік, І. Зарубінської, Г. Єльникової, В. Лозовецької, О.Локшина, В. Лугового, Е. Лузік, Н. Ничкало, О.Овчарук, О.Пометун, В. Радкевич, С. Сисоєвої, О.Савченко, Л. Сушенцевої, С.Трубачевої, Л.Таращенко, В. Ягупова. Ідеї самоосвіти, самовдосконалення особистості були започатковані в працях основоположників педагогіки: Й. Герберта, А. Дістервега, Я. Коменського, Дж. Локка, Й. Песталоцці, Ж. Руссо. Становленню і розвитку української світоглядної традиції, що ґрунтується на самоосвітній діяльності, на самовдосконаленні особистості сприяли праці видатних українських педагогів-просвітителів Г. Сковороди, Т. Шевченка, О. Духновича, К. Ушинського, М. Пирогова, М. Костомарова, П. Куліша, О. Потебні, Б. Грінченка, Х. Алчевської тощо.

Сучасні аспекти організації самоосвітньої діяльності тих, хто навчається вивчали М.Скаткін, Н. Коваленко, Н.Кубракова, Н. Бухлова, О.Фоміна, О.Чеботарьова, С.Раков, А. Айзенберг, А.Авдєєв, Г.Коджаспірова, М.Князєва, В. Іванютината ін. Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з проблеми свідчить, що, не зважаючи на досить вагомі здобутки наукових пошуків у галузі формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників, отримані результати поки що не мають форми цілісного узагальнення.

У сучасній науковій психолого-педагогічній літературі зустрічається значна кількість думок стосовно сутності понять “компетентність” та “компетенція”. У наукових дослідженнях виділено три основні підходи щодо тлумачення цих понять: а) компетентність - це результат підготовки людини в навчальному закладі, компетенція - коло її повноважень; б) компетентність як складна інтегративна властивість особистості складається з компетенцій (отже, компетенції виступають складовими професійної компетентності); в) поняття “компетентність” та “компетенція” тотожні одне одному.

Визначено, що з позицій компетентнісного підходу, основним безпосереднім результатом освітньої діяльності є формування ключових компетентностей, у тому числі і самоосвітньої. Теоретичний аналіз наукових джерел, власні наукові розвідки дали змогу уточнити суть поняття “самоосвітня компетентність”. Це інтегративне особистісне утворення, що зумовлює готовність особистості до самоосвітньої діяльності і здатність до ефективного її здійснення з метою самовдосконалення та професійного розвитку.

Детальне вивчення практики формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників, зокрема в перебігу загальноосвітньої підготовки, свідчить, що педагогічна громадськість професійно-технічних навчальних закладів, в цілому, має певний досвід інноваційних підходів щодо організації продуктивної самоосвітньої діяльності учнів. Зусилля педагогічних працівників окремих професійно-технічних навчальних закладів спрямовані на творчу організацію самостійної роботи учнів. Проте формуванню готовності учнів до самоосвіти у практиці діяльності професійно-технічних навчальних закладів відводиться другорядна роль, а більшість педагогічних працівників безсистемно застосовують сучасні методики розвитку умінь самоосвітньої діяльності тих, хто навчається.

Отже, суттєвої модернізації потребує і педагогічний процес професійно-технічних навчальних закладів, який нині недостатньо реалізує особистісно-розвивальну концепцію, положення компетентнісного підходу, чітко регламентує усі кроки просування учня у здобутті професійних знань на шкоду його самоосвітній діяльності.

На основі аналізу наукових праць, педагогічної практики визначено, що методологію наукового пошуку відображає єдність системного, компетентнісного, діяльнісного та особистісно-розвивального підходів до дослідження феномену самоосвітньої компетентності.

У другому розділі -“Теоретико-методичні аспекти формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників” - уточнено зміст та компонентно-функціональну структуру самоосвітньої компетентності; визначено й теоретично обґрунтовано педагогічні фактори і умови та розроблено модель формування самоосвітньої компетентності учнів; описано методику розвитку самоосвітньої діяльності учнів при оволодінні дисциплінами загальноосвітньої підготовки та на факультативних заняттях.

Засобами теоретичного пошуку уточнено структуру самоосвітньої компетентності майбутнього кваліфікованого робітника як синтез таких взаємозалежних і взаємообумовлених компонентів: мотиваційно-ціннісного, практично-діяльнісного, організаційного та особистісно-рефлексивного. Зміст мотиваційно-ціннісного компоненту передбачає наявність ціннісних орієнтацій особистості на оволодіння сучасними знаннями, пристрасного бажання виконати навчальне завдання (функція стимулювання). Практично-діяльнісний компонент самоосвітньої компетентності передбачає добір відповідних видів і прийомів самостійної роботи, володіння учнем “уміннями навчатися” (технологічна функція). Організаційний компонент включає уміння планування, координації, самоуправління, самооцінювання результатів самостійної навчально-пізнавальної діяльності (організаційна функція). Особистісно-рефлексивний компонент слугує одним із провідних складників освітнього саморуху учня, він прямо пов'язаний з пізнавальною самостійністю, вольовими та світоглядними якостями, ініціативністю, відповідальністю, науковим мисленням, натхненням особистості.

Методом експертного оцінювання визначено, що провідними чинниками формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників є такі фактори: мотивація учня до оволодіння майбутньою професією; перспективи роботи за фахом, необхідність постійно поповнювати обсяг знань; проблемна організація самостійної роботи; розвивальний характер аудиторних занять; сучасні індивідуальні форми навчальної роботи; організація інтелектуальної позаурочної діяльності учнів тощо.

Потенційні можливості вказаних факторів формування самоосвітньої компетентності учнів забезпечує низка таких педагогічних умов: цілеспрямований розвиток в учнів потреби в самоосвіті та самовдосконаленні; системно-послідовне формування “умінь навчатися” у майбутніх кваліфікованих робітників; створення сприятливого середовища для самоосвітньої діяльності учнів; педагогічно правильна організація самоосвіти і самовиховання майбутніх кваліфікованих робітників. Для цілеспрямованої реалізації концептуальних ідей дослідження розроблено модель формування самоосвітньої компетентності учнів, яка структурує такі блоки: методологічно-цільовий, технологічний, діагностико-корегувальний (рис. 1).Вказана модель виконує декілька функцій: а) є засобом дослідження самоосвітньої компетентності як педагогічної категорії; б) відображає логіку самоосвітньої діяльності учнів щодо постійного і цілеспрямованого особистісного удосконалення; в) унаочнює основні позиції досліджуваного процесу, узагальнює результати та орієнтує на його постійну модернізацію. У структуріпропонованоїмоделіформуваннясамоосвітньоїкомпетентностіучніввиділено три блоки: методологічно-цільовий, технологічний, діагностико-корегувальний.

Структурно до методологічно-цільового блоку моделі входять: мета, методологічні підходи (системний, компетентнісний, діяльнісний, особистісно-розвивальний), принципи формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників (загальнодидактичні і специфічні: неперервності; поєднання педагогічного керівництва з ініціативою учнів; персоніфікації; гуманізації).

Реалізація мети та задач формування самоосвітньої компетентності учнів професійно-технічного навчального закладу здійснювалася протягом трьох послідовних етапів: діагностико-мотиваційного, діяльнісно-технологічного та рефлексивно-корекційного. Структурно ці етапи відображають технологічний блок моделі і послідовно реалізують зміст формування самоосвітньої компетентності учнів відповідними технологіями.

Мету і завдання формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у пропонованій моделі забезпечують такі форми навчання: навчальні заняття (репродуктивного і продуктивного виду), самоосвіта, самовиховання, консультація, факультатив тощо. Передбачається, що навчальні заняття, самостійна навчально-пізнавальна діяльність учнів проводяться з використанням репродуктивних і продуктивних способів навчальної роботи, провідними з яких є: пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемні методи, самоспостереження, самоаналіз, методи самовпливу тощо.

Цілеспрямованість вибору технологій, методів, форм, засобів формування самоосвітньої компетентності учнів забезпечують обґрунтовані у дослідженні педагогічні умови.

Діагностико-корегувальний блок моделі передбачає оцінювання, аналіз та корекцію результатів формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників і включає критерії (мотиваційно-вольовий, операційно-діяльнісний, організаційно-технологічний, особистісний), показники, рівні сформованості цієї ключової компетентності.

Методика реалізації педагогічних умов у розробленій моделі ґрунтується на положеннях проблемно-розвивального та інтерактивного навчання.



Рис. 1. Модель формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки

У нашому дослідженні проблемно-розвивальним навчанням називаємо процес системно-послідовного залучення учнів до різновидів навчально-пізнавальної діяльності, при якому репродуктивні, виконавчі дії цілеспрямовано змінюються продуктивними, творчими способами виконання навчальних завдань. При цьому спочатку учні залучаються до пояснювально-ілюстративних, репродуктивних методів навчання, оволодівають основами знань, які дозволяють розв'язувати проблемні ситуації. Після цього планується застосування проблемних методів (проблемний виклад - частково-пошуковий (евристичний) - дослідницький) шляхом виконання навчальних завдань проблемного характеру. У свою чергу, результативність виконання навчальних завдань систематично оцінюється методами контролю навчальних досягнень учнів.

Методика формування самоосвітньої компетентності учнів передбачає запровадження факультативного курсу “Технологія самоосвітньої діяльності”. Його програма розрахована на учнів, що розпочинають оволодівати робітничою професією і передбачає досягнення таких цілей: сприяти інтелектуальному розвитку особистості вихованців, цілеспрямовано і системно формувати в майбутніх кваліфікованих робітників здатності до самоосвітньої діяльності. Концептуальною ідеєю самоосвітнього розвитку учнів у перебігу факультативних занять є положення про те, що стати професіоналом, ґрунтовно розвинути пам'ять, мислення, увагу, світогляд, культуру розумової праці особистості можна лише єдиним шляхом - вправлянням, цілеспрямованим, систематичним і наполегливим у самоосвітній діяльності.

У третьому розділі “Експериментальна перевірка методики реалізації педагогічних умов формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки” викладено організацію, методику, зміст і результати експериментальної роботи з визначення ефективності педагогічних умов та основних компонентів моделі формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі самоосвітньої підготовки, здійснено їх теоретичну інтерпретацію та узагальнення.

Метою експериментальної роботи, проведеної протягом 2011-2013 рр. на базі Навчально-наукового центру ІПТО НАПН України (м. Київ), Олександрійського професійно-технічного училища № 17 (Кіровоградська область), Міжрегіонального вищого професійно-будівельного училища міста Краматорська (Донецька область), Ржищівського професійного ліцею було досліджено специфіку розвитку здатностей самоосвітньої діяльності учнів в умовах узвичаєної організації навчання, а також перевірка ефективності методики реалізації педагогічних умов та основних компонентів моделі формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки.

Відповідно визначеним компонентам самоосвітньої компетентності як інтегративної якості особистості виділено чотири основні ознаки сформованості зазначеної здатності у майбутніх кваліфікованих робітників: мотиваційно-вольовий критерій; операційно-діяльнісний критерій; організаційно-технологічний критерій; особистісний критерій.

За результатами констатувальних досліджень, аналізу наявних психолого-педагогічних праць уточнено характеристики рівнів сформованості самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників (низький, середній, достатній, високий), відповідні індикатори яких можуть бути використані педагогічними працівниками при діагностиці вихованців. За методикою розрахунку інтегральної оцінки здійснено диференціацію учнів досліджуваних груп за рівнями сформованості самоосвітньої компетентності. Встановлено, що у кожному з 4-х досліджуваних професійно-технічних навчальних закладів більше 60 % учнів демонструють низький чи середній рівень сформованості цього виду компетентності.

Мету формувального експерименту було визначено у такий спосіб: експериментально перевірити (спростувати або підтвердити) гіпотезу про те, що формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників підвищиться, якщо оволодіння загальноосвітніми дисциплінами буде здійснюватися з використанням особистісно-розвивальних технологій та цілеспрямовано і послідовно формувати в учнів здатності до самоосвітньої діяльності засобами факультативного курсу “Технологія самоосвітньої діяльності”.

На початку і в кінці формувального експерименту експерти здійснили рівневу диференціацію учнів досліджуваних груп за рівнями сформованості самоосвітньої компетентності (табл. 1).Прикметно, що на завершення експерименту зросла частка учнів експериментального масиву (рис. 2) із достатнім та високим рівнем сформованості самоосвітньої компетентності: приріст склав 5,21 % (на достатньому рівні) і 11,86 % (на високому) відповідно. Що ж до контрольних груп, то тут результати суттєво відрізняються: приріст на достатньому рівні склав 1,54 %, на високому - 3,21 %.

Таблиця 1 - Розподіл учнів експериментальних і контрольних груп за рівнями сформованості самоосвітньої компетентності (%)

Заміри	Групи	Рівні самоосвітньої компетентності
		I (низький)	II (середній)	III (достатній)	IV (високий)
На початку експерименту	Контрольні	17,59	38,89	35,19	8,33
	Експериментальні	18,52	40,75	33,33	7,40
В кінці експерименту	Контрольні	16,35	38,46	33,65	11,54
	Експериментальні	7,34	34,86	38,54	19,26
Приріст	Контрольні	- 1,24	- 0,43	- 1,54	+3,21
	Експериментальні	- 11,18	- 5,89	+5,21	+11,86

Статистична обробка результатів експерименту засвідчила (порівняння розподілів досліджуваних груп за критерієм Пірсона2), що з вірогідністю 95 % можна стверджувати: отримані дані не є випадковими.

Експериментальна методика формування самоосвітніх здатностей майбутніх кваліфікованих робітників позитивно вплинула не лише на учнів, а й на викладачів та майстрів виробничого навчання, котрі брали участь у експериментальній роботі.

За результатами спостережень, суттєво підвищилася самоосвітня компетентність учнів у застосуванні на заняттях проблемно-розвивальної, ігрової, тренінгової технологій навчання, технології навчального проектування, а також покращилася організація продуктивної самостійної роботи вихованців.

%

Рис. 2. Діаграма рівнів сформованості самоосвітньої компетентності учнів експериментальних і контрольних груп на початку і в кінці експерименту

Отже, формувальний експеримент підтвердив правильність наших концептуальних положень про те, що, коли комплексно реалізуються відповідною методикою визначені і обґрунтовані педагогічні умови, то ефективність формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки підвищується.



ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні запропоновано нове розв'язання актуального наукового завдання щодо теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки педагогічних умов і основних компонентів моделі формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури конкретизовано суть понять “компетентність”, “професійна компетентність”, “самоосвітня компетентність”. Визначено, що самоосвітня компетентність майбутнього кваліфікованого робітника є складним інтегративним особистісним утворенням, що зумовлює готовність особистості до самоосвітньої діяльності і здатність до ефективного її здійснення з метою самовдосконалення та професійного розвитку. Встановлено структуру самоосвітньої компетентності, яка поєднує такі взаємозалежні та взаємообумовлені компоненти: мотиваційно-ціннісний (стимулює самоосвітню діяльність учнів); практично-діяльнісний (володіння учнем уміннями і навичками самоосвітньої діяльності), організаційний (зумовлює здатність організовувати власну самоосвітню діяльність) та особистісно-рефлексивний (вольові та світоглядні якості, володіння учнями уміннями самоконтролю власної самоосвітньої діяльності).

На основі вивчення теоретичних положень, результатів емпіричного дослідження визначено особливості підготовки кваліфікованих робітників у сучасній системі професійно-технічної освіти, що актуалізують формування цієї інтегративної властивості майбутнього кваліфікованого робітника, зокрема: орієнтація сучасних роботодавців на інтелектуально підготовлених випускників, здатних до управління складними технічними процесами на робочому місці; участь професійно-технічних навчальних закладів у реалізації міжнародних проектів; модернізація змісту професійно-технічної освіти; інтенсифікація розвитку професійно-технічних навчальних закладів до рівня вищих навчальних закладів; реалізація ідей компетентнісної концепції; орієнтація на випускників, здатних самостійно вибудовувати, а при необхідності, змінювати свою професійну траєкторію.

Вказані особливості враховано комплексом факторів формування самоосвітньої компетентності учнів, зокрема: мотивація учня до оволодіння майбутньою професією; перспективи роботи за фахом, необхідність постійно поповнювати обсяг знань; проблемна організація самостійної роботи; розвивальний характер аудиторних занять; організація інтелектуальної позаурочної діяльності учнів (гуртки, клуби, олімпіади);володіння учнем пізнавальними уміннями; наявність якісних посібників та підручників; об'єктивність методів контролю навчальних досягнень учнів тощо.

З'ясовано, що ефективність формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки підвищується при реалізації таких педагогічних умов: цілеспрямований розвиток в учнів потреби в самоосвіті та самовдосконаленні; системно-послідовне формування “умінь навчатися” у майбутніх кваліфікованих робітників; створення сприятливого середовища для самоосвітньої діяльності учнів; педагогічно правильна організація самоосвіти і самовиховання майбутніх кваліфікованих робітників.

Розроблено модель формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки, яка відображає взаємодію основних блоків (методологічно-цільового, технологічного та діагностико-корегувального), унаочнює цей процес і є засобом дослідження означеного феномену. Запропонована модель забезпечує ефективне формування самоосвітньої компетентності у майбутніх кваліфікованих робітників за такими етапами: діагностико-мотиваційним (визначення стану сформованості у першокурсників здатності самостійно оволодівати знаннями та стимулювання їхньої самоосвітньої діяльності), діяльнісно-технологічним (систематичний розвиток пізнавальних можливостей учнів, “умінь навчатися” в контексті долучення їх до методів проблемно-розвивального навчання, зокрема засобами факультативних занять) та рефлексивно-корекційним (формування здатностей учнів до рефлексії, до постійного самовдосконалення).

Методика забезпечення педагогічних умов та основних компонентів моделі системного формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників розроблялася відповідно до умовно виділених етапів досліджуваного процесу. Зокрема, на першому, діагностико-мотиваційному етапі реалізовувалося завдання: детально вивчити та проаналізувати шкільні освітні результати, інтереси, нахили та уподобання учнів (вивчення документації, анкетування, педагогічне спостереження, бесіди тощо); було проведено діагностування рівня розвитку мислення, пам'яті, уваги, уяви тощо. Для надання процесу формування самоосвітньої компетентності учнів експериментального масиву цілеспрямованості і системності було організовано факультатив “Технологія самоосвітньої діяльності”. Для учнів - учасників факультативу - було розроблено методичні рекомендації “Розвиток здатностей до самоосвітньої діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів”, які спрямовували діяльність майбутніх кваліфікованих робітників на власний продуктивний інтелектуальний розвиток.

На діяльнісно-технологічному етапі запропоновано методику оволодіння загальноосвітніми дисциплінами на основі проблемно-розвивальної, ігрової, тренінгової та проектної технологій навчання. У дослідженні проблемно-розвивальним навчанням означено процес системно-послідовного залучення учнів до різновидів навчально-пізнавальної діяльності, при якому репродуктивні, виконавчі дії цілеспрямовано замінюються творчими способами виконання навчальних завдань. Досягнення цілей виконання навчально-розвивальних завдань оцінюється об'єктивними методами контролю навчальних досягнень учнів.

Цілеспрямованому розвитку самоосвітнього потенціалу особистості учнів сприяли факультативні заняття. Запропоновані вправи на інтелектуальний розвиток, ігри, тренінги, виконання проектів, екскурсії до бібліотеки, центру комп'ютерних технологій, зустрічі з видатними людьми забезпечували відчутні зрушення у ставленні учнів до оволодіння загальноосвітніми дисциплінами. На факультативних заняттях учні оволодівали уміннями раціонального використання комп'ютера для пошуку інформації у мережі Internet з її подальшою обробкою, відкривати електронні акаунти тощо, - що створювало умови для поступового просування учнів від епізодичних самоосвітніх дій до стійкої системи самоосвіти. Створенню продуктивного освітнього середовища сприяло й те, що учні мали можливість самостійно обирати для себе комфортний ритм самоосвітніх занять, вибудовувати власну самоосвітню траєкторію, здійснювати самоменеджмент.

На рефлексивно-корекційному етапі відбувалося закріплення умінь та навичок самоосвіти та самовиховання, удосконалення здатностей аналізувати, оцінювати, корегувати та прогнозувати результати самоосвіти. На цьому етапі застосовувалися прийоми самоконтролю (усвідомлена регуляція учнем власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, вимогам чи правилам), самозвіту (звітування учнів перед собою у різних формах - подумки, щоденник, “портфоліо” - про виконання взятих зобов'язань, реалізацію програми самоосвіти), самооцінки (судження учня про міру наявності в нього певних якостей, властивостей і зіставлення їх з відповідним еталоном, зразком).

Доведено ефективність запропонованої методики реалізації педагогічних умов формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у педагогічному експерименті. За результатами констатувального експерименту визначено, що провідним, домінантним способом формування самоосвітніх здатностей учнів у навчальному-виховному процесі професійно-технічного училища є самостійна пізнавальна діяльність. Саме цілеспрямоване, системне залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності розвивального характеру (як в перебігу навчальних занять, так і при виконанні самостійних домашніх завдань) забезпечує ефективний розвиток ключових компетентностей майбутніх кваліфікованих робітників.

Аналіз результатів формувального експерименту показав якісні зміни у всіх виділених показниках, на які впливали варіативні чинники формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників. На кінець експерименту суттєво збільшилася кількість учнів, які володіли високим і достатнім рівнями самоосвітньої компетентності - приріст склав 5,21 % (на достатньому рівні) і 11,86 % (на високому) відповідно. Натомість зменшилася на 11 % частка осіб, котрідемонструвалинизькийрівеньсформованостісамоосвітньоїкомпетентності. У контрольних групах на завершення формувального експерименту кількість студентів з низьким та середнім рівнями сформованості самоосвітньої компетентності суттєво не змінилася. Статистичний аналіз (за критерієм Пірсона 2) емпіричних даних, що характеризують рівні сформованості самоосвітньої компетентності учнів на кінець формувального експерименту, дав змогу зробити висновок, що при достовірній імовірності 95 % запропоновані умови формування цієї ключової компетентності майбутніх кваліфікованих робітників забезпечують статистично значущі відмінності отриманих результатів.

На основі результатів дисертаційного дослідження були розроблені методичні рекомендації педагогічним працівникам професійно-технічних навчальних закладів з формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників. Наголошувалось на доцільності застосування не лише узвичаєних форм загальноосвітньої підготовки учнів, а й додаткових форм, зокрема факультативу “Технологія самоосвітньої діяльності”.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування самоосвітньої компетентності. Перспективними напрямами подальших наукових розвідок є адаптація розробленої моделі до умов педагогічного процесу професійних навчальних закладів інших типів і рівнів, розробка технологій розвитку самоосвітньої компетентності обдарованих учнів та учнів із заниженими академічними здібностями.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації

2. Мосяґ І.А. Формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників : Монографія. / І. А. Мосяґ - К.: Вид-во Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, 2013. - 296 с.

3. Лузан П.Г. Теорія і методика визначення складності навчальних завдань / П.Г. Лузан, І.А. Мосяґ // Нові технології навчання. Науково-методичний збірник. / Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України. - К. 2012. - Вип. 72. - С. 142-151.

4. Мосяґ І.А. Зміст та структура самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників / І. А. Мосяґ // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 22 (257), Ч. II. - 2012. - С. 50-58.

5. Мосяґ І.А. Основнідетермінантиформуваннясамоосвітньоїкомпетентностімайбутніхкваліфікованихробітників / І.А. Мосяґ // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. - Зб. статей. - Ялта: РВВ КГУ, 2013. - Вип.39. - Ч.1. - С. 180-187.

6. Мосяґ І.А. Педагогічніумовиформуваннясамоосвітньоїкомпетентностімайбутніхкваліфікованихробітників / І.А. Мосяґ // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди»: Зб. наук.пр. - Переяслав-Хмельницький, 2013. - Вип. 28. - Том І. - С. 204-209.

7. Мосяґ І.А. Модель формуваннясамоосвітньоїкомпетентностімайбутніхкваліфікованихробітників / І.А. Мосяґ // Педагогічна освіта: теорія і практика: Зб. наук.пр. / Кам'янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка; гол.ред. Каньоса П.С. - Кам'янець-Подільський: видавець ПП Зволейко Д.Г., 2013. - Вип.13 - С. 101-107.

8. Мосяґ І.А. Технологія навчального проектування: теоретико-методичний аспект / І. А. Мосяґ // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. - СумДПУімені А.С. Макаренка, 2013. - №4(30). - С. 252-262.

9. Опубліковані праці апробаційного характеру

10. Мосяґ И.А. Деятельностный подход к изучению структуры самообразовательной компетентности будущих квалифицированных рабочих / И.А. Мосяґ // Научно-методический и теоретический журнал «Социосфера». - Пенза, 2013. - №2 - С. 96-99.

11. Мосяґ І.А. Про самоосвітню компетентність майбутнього кваліфікованого робітника / І. А. Мосяґ // Проектирование образовательного пространства - современные ориентиры: материалы 1-й Международной научно-практической конференции (24-26 октября 2012 г.). - Днепропетровск: ГУЗ «МВПУ ПИТ», 2012. - С. 194-196.

12. Мосяґ І.А. Метод проектів як особистісно-розвивальна педагогічна технологія // І. А. Мосяґ // Науково-методичне забезпечення професійної освіти і навчання: матеріали Звітної науково-практичної конференції (м. Київ, 28 березня 2013 р.). Т. 1. / Інститут професійно-технічної освіти НАПН України / за заг. ред. В.О. Радкевич, Г.В. Єльникової. - К.: ІПТО НАПН України, 2013. - С. 143-146.

13. Мосяґ І.А. Розвитоксамоосвітньоїкомпетентностімайбутніхкваліфікованихробітників: погляд на проблему / І. А. Мосяґ // ЗбірникматеріалівПершоїВсеукраїнськоїучнівськоїнауково-практичноїконференції. Навчально-науковий центр ПТО НАПН України - Частина І. - К., 2013. - С. 87-89.

14. Мосяґ І.А. Сучасні підходи до формування самоосвітньої компетентності учнів професійно-технічних навчальних закладів / І. А. Мосяґ // Науково-методичне забезпечення професійної освіти і навчання: матеріали Звітної науково-практичної конференції (м. Київ, 29 березня 2012 р.). / Інститут професійно-технічної освіти НАПН України / за заг. ред. В.О. Радкевич. - К.: ІПТО НАПН України, 2012. - Т. 2. - С. 44-46.

15. Опубліковані праці, які додатково відображають наукові результати дослідження

16. Мосяґ І.А. Розвиток самоосвітньої компетентності учнів професійно-технічних навчальних закладів у процесі загальноосвітньої підготовки: Методичні рекомендації / І.А. Мосяґ. - К.: Інститут ПТО НАПН України, 2013 - 49 с.

17. Мосяґ І.А. Розвиток здатностей до самоосвітньоїдіяльностіучнівпрофесійно-технічнихнавчальнихзакладів. Методичні рекомендації / І.А. Мосяґ - К.: Національна академія педагогічних наук України, Інститут професійно-технічної освіти, лабораторія методик професійної освіти і навчання 2012 - 46 с.

18. Лузан П.Г. Методика підготовки та проведення тестового контролю успішності навчання майбутніх кваліфікованих робітників (методичні рекомендації для педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів) / П.Г. Лузан, В.М. Манько, І.А. Мосяґ, М.М. Шимановський - К.: Інститут професійно-технічної освіти НАПН України, 2012. - 76 с.



АНОТАЦІЇ

Мосяґ І.А. “Формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Національний авіаційний університет. - Київ, 2014.

У дисертаційній роботі досліджено процес формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у перебігу загальноосвітньої підготовки. Проаналізовано сучасний стан теорії та практики самоосвітньої діяльності, розкрито сутність, уточнено зміст поняття “самоосвітня компетентність” та визначено його компонентно-функціональну структуру. Конкретизовано критерії, показники та рівні сформованості досліджуваного феномена. Теоретично обґрунтовано педагогічні умови та розроблено структурну модель формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників. Експериментально перевірено методику формування самоосвітньої компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі загальноосвітньої підготовки, розроблено відповідні методичні рекомендації.

Ключові слова: самоосвітня компетентність, майбутній кваліфікований робітник, модель, педагогічні умови, етапи, самоосвітня діяльність.



Мосяґ И.А. “Формирование самообразовательной компетентности будущих квалифицированных рабочих в процессе общеобразовательной подготовки”. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Национальный авиационный университет. - Киев, 2014.

В диссертационной работе исследуется процесс формирования самообразовательной компетентности будущих квалифицированных рабочих в процессе общеобразовательной подготовки.

На основе анализа базовых понятий исследования выяснено и уточнено, что самообразовательная компетентность - сложное интегративное личностное образование, которое обуславливает готовность личности к самообразовательной деятельности и способность к эффективному ее осуществлению с целью самоусовершенствования и профессионального развития. Определена структура феномена, которая объединяет такие взаимообусловленные компоненты: мотивационно-ценностный, практико-деятельностный, организационный и личностно-рефлексивный. Экспериментально изучены факторы и теоретически обоснованы педагогические условия формирования самообразовательной компетентности будущих квалифицированных рабочих.

Разработана модель, отображающая взаимодействие основных блоков (методологично-целевого, технологического и диагностико-коррегирующего). Наглядно этот процесс является средством исследования обозначенного феномена и обеспечивает формирование способностей учащихся профессионально-технических учебных заведений эффективно осуществлять самообразовательную деятельность в последовательности следующих этапов: диагностико-мотивационный (определение состояния сформированности у учащихся способности самостоятельно овладевать знаниями и стимулирование их самообразовательной деятельности; детальное изучение и анализ школьных образовательных результатов, интересов и склонностей учащихся: изучение документации, анкетирование, педагогическое наблюдение, беседы и т.п.; проведение диагностики уровня развития психических процессов: мышления, памяти, внимания, воображения); деятельностно-технологический (систематическое развитие познавательных способностей учащихся, “умений учиться” в контексте приобщения их к методам проблемно-развивающего обучения, в частности средствами факультативных занятий; предложено методику овладения общеобразовательными дисциплинами на основе проблемно-развивающей, игровой, тренинговой и проектной технологий обучения, применяя которую происходит системно-последовательное приобщение учащихся к различным видам учебно-познавательной деятельности);рефлексивно-коррекционный (формирование способностей учащихся к рефлексии, к постоянному усовершенствованию; закрепление умений и навыков самообразования и самовоспитания, усовершенствование способностей анализировать, оценивать, корректировать и прогнозировать результаты самообразования).

...