Формування культури мовлення майбутніх документознавців під час фахової підготовки у вищий навчальний заклад

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 378+37.09

Одеський національний політехнічний університет

Постановка проблеми. Проблеми духовного стану українського суспільства, реального утвердження державності української мови в усіх сферах офіційного і неофіційного використання, зниження мовленнєвої культури громадян сьогодні хвилюють науковців-філологів, культурологів, педагогів, громадськість. Рідна мова, словесність складають ту скарбницю, в якій зосереджуються внутрішні сили народу, основні початки виховання національної самосвідомості громадянина України, BOTPIS О. Панькевич, О. Василенко. Формування культури мовлення майбутніх документознавців ...соціального іміджу, міжнародного авторитету[і].

Формування культури ділового мовлення студентів-документознавців має відбуватися на всіх рівнях професійної підготовки, оскільки це мають бути професіонали з великої літери, яким дуже часто в професійній діяльності знадобиться спілкуватися «наживо»: у галузі зв'язків з громадськістю, а також у галузі інформаційно-аналітичної та психолого-аналітичної служби, що дає їм можливість працювати документознавцями та спеціалістами з PR (Public Relations) у різних організаціях, у засобах масової інформації та психолого- аналітичних службах, архівах, бібліотеках тощо.

Педагогічна діяльність викладачів ВНЗ, які готують майбутніх документознавців має бути спрямована на формування мовленнєвої компетенції, переорієнтовуючи педагогічний процес від переважно репродуктивної діяльності студентів до пошукової, творчої діяльності на всіх етапах навчання. Саме тому ми вважаємо доречним дослідити специфіку формування культури ділового мовлення в процесі підготовки студентів-документо- знавців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. До проблеми формування та підвищення рівня мовної і мовленнєвої культури зверталися такі вчені як Б. Ананьєв, Н. Бабич, 3. Бакум, І. Білодід, Б. Головін, М. Жовтобрюх, Е. Зарецька, Г. Кисіль, Л. Мацько, В. Мусієнко, В. Нємцов, О. Пазяк, М. Пентилюк, М. Плющ, О. Понаморів, Г. Почепцов, В. Русанівський, О. Селіванова, О. Сербенська, Н. Тоцька, С. Ермоленко С. Шевчук та інші. Однак зауважимо, що здебільшого праці дослідників розкривають специфіку комунікативної культури в конкретних галузях. Нажаль, питання культури ділового мовлення в процесі підготовки майбутніх документознавців залишається недостатньо висвітленим.

Мета дослідження - дослідити сутність культури мовлення майбутніх документознавців у процесі професійної підготовки, визначити особливості та причини порушення норм сучасної української літературної мови, обґрунтувати шляхи й засоби попередження порушень літературних норм.

Виклад основного матеріалу.

Загальновідомо, що гуманітарний напрям підготовки «Документознавство та інформаційна діяльність» з'явився відносно недавно, у зв'язку зі створенням мережі інформаційних установ, інформаційно- аналітичних підрозділів у складі владних структур і при бібліотеках, появою нових форм поширення інформації тощо.

Майбутні фахівці, які навчаються за означеним напрямом, мають бути освіченими, всебічно розвиненими для оволодіння методами аналізу й оцінки документальних потоків, технологіями методики збирання й обробки інформаційних потоків, методами створення і використання інформаційних ресурсів, управлінням інформацією в документно-інформаційних системах та ін. З огляду на означене вище, у таких фахівців має бути висока мовна культура.

Насамперед, уточнимо саме поняття «культура». У загальновживаному значенні культура - це певний рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини в типах та формах організації життя та діяльності людей у їх взаємостосунках, а також у створених нею матеріальних та духовних цінностях. мовлення літературний інтерактивний навичка

У лінгводидактичній літературі культура мовлення розглядається як:

- самостійна лінгвістична дисципліна;

- комунікативна досконалість мовлення;

- дотримання мовних норм;

- нормативність і доцільність викладу інформації;

- уміння користуватися мовностилістичними засобами тощо.

Під поняттям «культура мовлення» В.М. Русанівський в широкому сенсі розуміє систему ознак та властивостей, що свідчать про комунікативну досконалість мовлення [2, с. 11].

З точки зору З.С. Мацюк, культура мовлення являє собою «дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також дотримання правил мовленнєвого етикету» [3].

Дещо схоже тлумачення знаходимо у О.М. Семеног [4], яка зазначену дефініцію трактує як нормативність і доцільність викладу інформації, тобто філологічне і психолого-педагогічне обґрунтування використання граматичних структур відповідно до умов і вимог конкретної ситуації.

Ми поділяємо точку зору М.І. Ільяша [5], що культура мовлення - це, по-перше, володіння літературними нормами на всіх мовних рівнях, в усній і писемній формах мовлення, уміння користуватися мовностилістичними засобами і прийомами з урахуванням умов і цілей комунікації; подруге - упорядкована сукупність нормативних мовленнєвих засобів, вироблених практикою людського спілкування, які оптимально виражають зміст мовлення і задовольняють умови й мету спілкування; по-третє - самостійна лінгвістична дисципліна [5, с. 5-6].

Центральним поняттям культури мовлення виступають мовні норми, під якими слід розуміти - сукупність найстійкіших традиційних реалізацій мовної системи, відібраних і закріплених у процесі суспільної комунікації [6, с. 15], тобто, це усталені правила, дотримання яких обов'язкове у всіх сферах.

Аналіз означених вище дефініцій дозволив стверджувати, що поняття «культура мовлення» включає в себе два ступені опанування літературної мови: правильність мовлення, тобто дотримання норм літературної мови, і мовна майстерність, тобто не тільки дотримання літературних норм, а й уміння вибирати із співіснуючих варіантів найбільш точний, стилістично доречний до певної ситуації.

Таким чином, культуру мовлення в аспекті підготовки майбутніх документознавців ми розуміємо як спроможність використання найоптималь- ніших мовних засобів у змодельованих типових ситуаціях професійного спрямування, дотримуючись літературних норм.

Важливою складовою культури усного мовлення, у тому числі й у студентів- документознавців, є його відповідність орфоепічним нормам сучасної української літературної мови. Дослідження показують порушення орфоепічних та акцентуаційних норм, що зумовлені, в основному, двома причинами. Це, з одного боку, тривала обмеженість усно-розмовної форми функціонування української літературної мови, що призвела до втрати мовного чуття, з іншого боку, звуження до мінімуму функціонального простору української мови відбувалося паралельно з поширенням в усіх сферах життя і суспільної діяльності народу російської мови. Як наслідок цього процесу в ситуації українсько-російського білінгвізму сформувався і розповсюдився суржик, який не оминув і сферу орфоепії, що й спричинило виникнення численних порушень норм вимови і наголошування.

Більшість виявлених нами орфоепічних помилок у студентів-документознавців зумовлені інтерференційним впливом фонетичної системи російської мови. Він передусім виявився у двох напрямах - у редукційних процесах у складі вокалізму і консонантизму та в інтерференційній палаталізації нормативно твердих приголосних. Наприклад: Молодь обирає сам[а]стійну дорогу; пові[р']те, що ваше життя оновиться і подібне.

Відхилення від норм наголошування пояснюються, з одного боку, дією екстралінгвістичних чинників: на українську акцентуацію відчутно впливають діалекти, а також інші мови, особливо близькоспоріднені (насамперед на наголошуванні, як і на інших рівнях системи української мови, позначається інтерференційний вплив мови російської). До акцентуаційних інтерференів належать помилки типу: вивчаємо українську мову; потрібно поставити дефіс.

З іншого боку, акцентуаційні помилки у багатьох випадках спричинені дією внутрішньомовних факторів, особливостями організації української системи наголошування. Рухомість і різномісність українського наголосу - друга причина численних помилок в усному мовленні. Наприклад: мовна Ознака; ми разОм це зробимо тощо.

Особливий інтерес для лінгвістичного вивчення, зокрема з точки зору взаємодії контактуючих мов у ситуації білінгвізму, становить слововживання, оскільки лексика має тісні й розгалужені зв'язки з позамовною дійсністю, оперативно реагує на мовні процеси і фіксує їхні наслідки в системі словесних засобів.

Порушення лексичних норм у студентів-документознавців за характером' BOTPIS О. Панькевич, О. Василенко. Формування культури мовлення майбутніх документознавців ... причин можна поділити на два основні типи. До першого типу належать явища, які виникають у межах системи української мови і не пов'язані з дією екстралінгвістичних факторів. Такі помилки пояснюються недостатнім знанням мовцями словникового складу, норм слововживання, нюансів семантики та лексичної сполучуваності слів, відсутністю чуття мови. Наприклад: відповідно до учбового плану;

міроприємство заплановано на..;