Ключові професійні компетентності магістрів з туризмознавства

The article analyzes the content of educational and vocational programs and educational qualification characteristics of master of science, describes the possible positions of employment of graduates, outlines the scope of their professional duties and define the functions that are capable of carrying the future master of tourism under listed positions: design, organizational, technological and regulatory. Identify and describe the key competence of future masters of science as personal-conscious system of the interdisciplinary and multidisciplinary knowledge and skills that can be used in various kinds of tourism activities in the process of solving complex problems in everyday, professional and social situations: educational , cultural, informational, communicative, social and entrepreneurial competence. The set of key competences of future masters of science are presented as a component of the hierarchical structure of professional competence of the future master of science.

Key words: tourism, master of tourism studies, higher education, key competences, professional competence.

Постановка проблеми. За ініціативи Державної туристичної адміністрації України, підтримки Асоціації готельних об'єднань і готелів міст України, Асоціації навчальних закладів України туристського та готельного профілю, керівників провідних підприємств галузі та за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України і Кабінетом Міністрів України Міністерство освіти і науки України відповідним наказом включило до чинного Переліку напрямів і спеціальностей напрям «Туризм» зі спеціальностями «Туризм», «Готельне господарство», «Організація обслуговування в готелях і туристичних комплексах». Це зумовлено тим, що в системі вищої освіти України не існувало напряму, в межах якого комплексно, починаючи з навчання робітничих професій і закінчуючи підготовкою магістрів, готувалися б фахівці для діяльності у сфері туризму. Відповідно до названих спеціальностей визначено такі освітньо-кваліфікаційні рівні: спеціальності «Туризм», «Туризмознавство», «Менеджмент туристичного бізнесу», «Готельне господарство» - бакалавр, спеціаліст, магістр; спеціальність «Організація обслуговування в готелях і туристичних комплексах» - молодший спеціаліст.

Актуальність попередніх досліджень. Дослідженню теоретичних та практичних основ професійної туристичної освіти присвячені наукові роботи Л. Воронкової, Ю. Земліної, І. Зоріна, В. Квартальнова, Л. Кнодель, Т. Кудрявцевої, В. Лозовецької, Л. Поважної, В. Полуди, Л. Сакун, Л. Устименко, В. Федорченко, Н. Фоменко, Н. Хмілярчук, Г. Цехмістрової та ін.

Мета статті - охарактеризувати ключові компетентності майбутніх магістрів з туризмознавства.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики «Бакалавра» напряму підготовки «Туризмознавство» існують такі галузі діяльності майбутніх фахівців: діяльність транспорту та зв'язку, додаткові транспортні послуги та допоміжні операції, послуги з організації подорожування, державне управління загального характеру, соціально-економічне управління, надання індивідуальних послуг, діяльність у галузі культури та спорту, відпочинку та розваг.

Майбутній магістр туризмознавства здатен професійно виконувати обо'язки таких посад: науковий молодший співробітник, завідувач бюро подорожей, керівник туристичної групи, завідувач туристичних агенцій та бюро подорожей, завідувач агентства з іноземного туризму, екскурсознавець, гід-перекладач, консультант з туризму в апараті державного управління та ін.

Відповідно до перерахованих посад, майбутній магістр туризмознавства здатний виконувати наступні функції: проектувальну, організаційну, технологічну та контролюючу.

Проектувальна - визначати форми, види, напрями спеціалізації туристичних організацій, розробляти стратегічні напрями розвитку організації, забезпечення конкурентоспроможності туристичних послуг, економічне обґрунтування надання туристичних послуг, аналізувати діяльність, напрямки розвитку організації, планувати та прогнозувати діяльність організацій, розробляти та впроваджувати нововведення, прогнозувати динаміку попиту на туристичні послуги.

Організаційна - поєднувати усі види ресурсів, організовувати колективну роботу для досягнення мети організації, займатися раціоналізацією робочих місць, організовувати процес управління, приймати управлінські рішення, управляти якістю туристичних послуг, забезпечувати захист прав споживачів та охорону праці, соціальний захист працівників, здійснювати комерційну діяльність та організовувати зовнішньоекономічну діяльність.

Технологічна - формувати основу технологічного процесу, оформляти спеціальну документацію на різних стадіях розроблення та реалізації туристичних послуг.

Контролююча - контролювати забезпеченість ресурсами, дотримуватись технологій надання туристичних послуг, вимог безпеки праці, контролювати та оцінювати якість туристичних послуг [1].

Визначимо ключові компетентності майбутніх магістрів з туризмознавства як особистісно- усвідомлену систему надпредметних і міждисциплінарних знань, умінь і навичок, які можуть використовуватися в різних видах туристичної діяльності, у процесі розв'язування складних завдань у повсякденних, професійних і соціальних ситуаціях.

Аналіз ключових компетентностей, запропонованих як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками, свідчить про те, що певні компетентності обов'язково включаються до всіх переліків.

Навчально-пізнавальна компетентність є однією із таких компетентностей і визначається як володіння спеціальними знаннями про дослідницьку діяльність і форми її організації, розуміння побудови логічного ланцюжка висування і формування гіпотези, що включає аналіз наукових фактів, провідної ідеї і нового задуму, знання необхідних вимог, що висуваються до наукової гіпотези, уміння працювати з різними видами гіпотез.

За І. Зимньою, навчально-пізнавальна компетентність - це ставлення та розв'язання пізнавальних задач; нестандартність рішення; проблемні ситуації, їх створення та розв'язання; продуктивне й репродуктивне пізнання; дослідження; інтелектуальна діяльність [2].

А. Хуторський визначає навчально-пізнавальну компетентність як сукупність компетенцій у сфері пізнавальної, аналітичної діяльності, організації цілепокладання, планування [3, с. 68].

Отже, навчально-пізнавальна компетентність майбутнього магістра з туризмознавства - це вмотивованість, здатність до інтелектуальної діяльності, вміння ставити цілі та досягати їх, розв'язувати проблемні ситуації, здобувати знання з різних джерел.

Нині особливо необхідна магістрам з туризмознавства загальнокультурна компетентність, адже відбувається активізація самосвідомості етносів, різних за величиною та інтенсивністю внутрішнього зв'язку, за економічними і соціальними характеристиками, за мовою і культурою, духовним складом.

«Загальнокультурна компетентність - це професійно значуща інтегративна якість особистості, що поєднує в собі мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний та емоційний компоненти, які визначають здатність суб'єкта орієнтуватися у сучасному соціокультурному просторі, забезпечувати доцільну взаємодію з учасниками сучасного виробництва», - вважає М. Яковлєва [4, с. 259].

На думку С. Литвинової, сформована загальнокультурна компетентність дозволяє особистості:

- аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення етнічної, європейської та світової науки й культури, орієнтуватися в сучасному культурному просторі;- застосовувати засоби й технології міжкультурної взаємодії;

- користуватися рідною та іноземними мовами;

- застосовувати мовленнєві навички та норми відповідної мовної культури, символіку, тексти в процесі комунікації [5].

Отже, загальнокультурна компетентність майбутнього магістра з туризмознавства - це усвідомлення цінностей загальної культури, уміння користуватися рідною та іноземними мовами, здатність толерантно відноситись до різних культур.

Українські науковці О. Овчарук, М. Жалдак, Н. Морзе розкрили зміст ключових компетентностей під час застосування інформаційно-комунікаційних технологій. На думку авторів, вони передбачають здатність орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства [6, с. 23].

Нині наявні два визначення інформаційної компетентності особистості. З одного боку, інформаційна компетентність - це компетентність особистості в роботі з інформацією, а з іншого - комп'ютерна компетентність, тобто уміння працювати з комп'ютером та комп'ютерно-орієнтованими технологіями [7, с. 9].

Останнім часом інформаційну компетентність стали визначати як здатність особистості, що стосується одночасно роботи з інформацією та роботи з комп'ютерно-орієнтованими засобами. Так, А. Зав'ялов уважає, що інформаційна компетентність - це знання, уміння, навички і здатність їх застосовувати в процесі розв'язання задач за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій [8].

Інформаційна компетентність є здатністю знаходити, оцінювати, використовувати і повідомляти інформацію у всіх її видах і уявленнях.

Отже, інформаційна компетентність майбутнього магістра з туризмознавства передбачає здатність орієнтуватися в інформаційному просторі, одержувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного суспільства.

Під комунікативною компетентністю розуміють здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, певну сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечують ефективне спілкування [9]. Вона передбачає уміння змінювати глибину і коло спілкування, розуміти і бути зрозумілим для партнера зі спілкування.

Комунікативна компетентність формується в умовах безпосередньої взаємодії, тому є результатом досвіду спілкування між людьми. Цей досвід набувається не тільки у процесі безпосередньої, а й опосередкованої взаємодії, в тому числі з літератури, театру, кіно, звідки людина отримує інформацію про характер комунікативних ситуацій, особливості міжособистісної взаємодії і засоби їх розв'язання. У процесі опанування комунікативної сфери людина позичає з культурного середовища засоби аналізу комунікативних ситуацій у вигляді словесних і візуальних форм.

Складовою комунікативної компетентності виступають комунікативні вміння, котрі А. Маркова визначає як уміння встановлювати правильні взаємини і перебудовувати їх відповідно до особистісного та соціального розвитку співбесідників [10, с. 56].

На думку О. Холостової, компетентність у спілкуванні означає володіння комплексом особистісних можливостей та є одним із показників психологічної зрілості та компетентності. Основою комунікативної компетентності є соціальний інтелект [11, с. 130]. Провідним показником комунікативної компетентності є вміння слухати.

Роль комунікативної компетентності підкреслює С. Татарницева, вказуючи, що саме вміння спілкуватися у великій мірі обумовлює формування інших видів компетентностей, таких, як: інформаційна, соціокультурна, іншомовна комунікативна (знання іноземних мов) тощо [12, с. 39].

Отже, комунікативна компетентність - це здатність використовувати внутрішні ресурси, необхідні для побудови ефективної комунікації, уміння орієнтуватися у різноманітних ситуаціях спілкування, заснованому на знаннях і життєвому досвіді індивіда, уміння співпрацювати.

Тісно пов'язана із комунікативною соціальна компетентність. Особливо актуальною є проблема формування та розвитку соціальної компетентності в студентському віці. Це пояснюється двома причинами: по- перше, суб'єктивним відчуттям необхідності такої компетентності та усвідомленням залежності успіху подальшої діяльності від рівня її розвитку, по-друге, контекстним характером навчання у вищому навчальному закладі, що робить цей період сенситивним для розвитку саме соціальної компетентності [13, с.5].

Отже, соціальна компетентність майбутнього менеджера туристичної сфери є набутою здатністю його особистості гнучко орієнтуватися в постійно мінливих соціальних умовах та ефективно взаємодіяти з соціальним середовищем.

Наступною компетентністю є підприємницька, яка передбачає реалізацію здатностей, таких, як:

- співвідношення власних економічних інтересів й потреб з наявними матеріальними, трудовими, природними й екологічними ресурсами, інтересами й потребами інших людей та суспільства, застосовування технології моніторингу ресурсів і забезпечення стійкого розвитку;

- організовування власної трудової та підприємницької діяльності і роботи колективу, орієнтування в нормах і етиці трудових відносин;

- аналізування й оцінювання власних професійних можливостей, здібностей та співвідношення їх з потребами ринку праці;

- складання, виконання й оцінювання планів підприємницької діяльності та особистих бізнеспроектів, розроблення простих моделей дій та прийняття економічно й екологічно обґрунтованих рішень у динамічному світі;

- презентування та поширення інформації про результати/продукти власної економічної діяльності та діяльності колективу [14].

Підприємницьку компетентність майбутніх менеджерів сфери туризму визначаємо як здатність організовувати власну трудову підприємницьку діяльність, працю колективу, уміння орієнтуватися в нормах і етиці трудових відносин, наполегливість при виконанні різних видів діяльності.

Комплекс ключових компетентностей майбутніх менеджерів сфери туризму представлено як складник ієрархічної структури професійної компетентності майбутнього менеджера сфери туризму.

Розуміння професійної підготовки як процесу особистісного розвитку та оволодіння досвідом майбутньої предметної діяльності дозволяє визначити компетентного фахівця як такого, що спрямований у майбутнє, зорієнтований на самоосвіту і самовдосконалення. Тому професійна компетентність передбачає готовність і здатність фахівця приймати ефективні рішення при здійсненні професійної діяльності.

Саме в термінах професійної компетентності визначаються освітньо-кваліфікаційні характеристики фахівця сфери туризму. У відповідних програмних документах з напряму підготовки «Туризм» професійна компетентність визначається як сукупність фахових знань, умінь і навичок особистості, володіння спеціальною термінологією, розуміння сутності проблем фахової діяльності, наявність загальної культури спеціаліста. При цьому категорії «професіоналізм», «професійна компетентність» особистості тісно асоціюються з важливим соціально-психологічним феноменом - її конкурентоздатною на ринку праці.