Концептуальні засади комунікаційної діяльності сучасного університету в умовах інтернаціоналізації вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378:316.4

DOI: 10.24919/2522-4700.34.120345

Концептуальні засади комунікаційної діяльності сучасного університету в умовах інтернаціоналізації вищої освіти

Оксана Шипко

Ключові слова: університет, концептуальні засади, інтернаціоналізація, комунікаційна діяльність, Болонський процес.

Ключевые слова: университет, концептуальные основы, интернационализация высшего образования, коммуникационная деятельность, Болонский процесс.

Постановка проблеми. Одним із важливих завдань сучасного етапу розвитку вищої освіти в Україні в умовах інтенсивного розвитку глобального ринку освітніх послуг є підвищення її конкурентоспроможності, інтеграція в Єдиний освітній європейський простір, підвищення її якості та забезпечення доступності. Умовою ефективності цього процесу є урахування вимог Болонського процесу, європейських стандартів та підходів до надання якісних освітніх послуг, наукової та інноваційної складових у діяльності сучасних закладів вищої освіти, поступове запровадження європейських норм і стандартів, збереження національних досягнень та традицій і, найголовніше, збереження пріоритетності національної ідентичності як однієї із концептуальних засад комунікаційної діяльності сучасного університету в умовах інтернаціоналізації вищої освіти. Інтернаціоналізація вищої освіти - невід'ємна складова її розвитку на сучасному етапі. Однак суперечності між: а) глобалізаційними викликами сьогодення, які змінюють не лише різні сторони життя людини, але й саму людину, випробовують її готовність до участі в комунікаційних процесах, зокрема у професійній сфері і б) необхідністю збереження національної ідентичності як важливої концептуальної засади комунікаційної діяльності сучасного університету в умовах інтернаціоналізації вищої освіти обумовили актуальність теми пропонованої розвідки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливості та специфіка комунікаційних процесів, які відбуваються у просторі вищої освіти в умовах її інтернаціоналізації, є об'єктом сучасних міждисциплінарних досліджень у напрацюваннях українських та зарубіжних філософів освіти, педагогів, культурологів, інших фахівців. Зокрема, В. Луговий виявив і обґрунтував гальмівні чинники інтеграції вітчизняної вищої освіти в європейський освітній простір [3]; Ю. Федорченко проаналізував проблеми сучасного українського університету, окреслив при цьому шляхи їх розв'язання, визначив перспективи комунікаційної діяльності [5]; А. Дмітрішин здійснив порівняльний історичний аналіз діяльності європейського та інших університетів, виявив при цьому деконструктивні відмінності, що утруднюють інтеграційні, комунікаційні процеси в європейському просторі освіти [6]; С. Джесчак (Scott Jaschik) визначив історично сформовані академічні цінності європейської університетської освіти, визначив перспективи їх утвердження у сучасних умовах глобалізаційного процесу [7] та ін.

Метою статті є визначення й обґрунтування концептуальних засад комунікаційної діяльності сучасного університету в умовах інтернаціоналізації вищої освіти. У межах поставленої мети розв'язуємо такі завдання:

- встановити сучасні умови інтернаціоналізації вищої освіти;

- визначити й обґрунтувати концептуальні засади комунікаційної діяльності сучасного університету в умовах інтернаціоналізації вищої освіти.

комунікаційний університет інтернаціоналізація освіта

Виклад основного матеріалу

Концептуальні засади комунікаційної діяльності сучасного університету в умовах інтернаціоналізації вищої освіти пов'язані із: викладом системи понять про процес цієї діяльності, визначенням теоретико-методологічних настанов щодо його здійснення, мети і завдань, шляхів їх реалізації, суб'єктів взаємодії, змістового наповнення, форм реалізації, критеріїв оцінювання отриманих результатів. Детальніше зупинимося на кожному із названих компонентів.

У системі понять щодо досліджуваної проблеми ключовими є ті, що у часо-просторових, причиново-наслідкових, суб'єкт- об'єктних стосунках власне і формують концепцію, цілісно розкривають суть її основної ідеї. Це поняття «сучасний університет», «інтернаціоналізація вищої освіти», «комунікаційна діяльність сучасного університету», «Болонський процес» тощо.

Сучасний університет (від лат. universitas - «сукупність») - це суб'єкт освіти, основними характеристиками якого є історично визначена автономія, задекларована у нормативно-правових актах сучасної України [1; 2 та ін.]. У процесі культурно-історичної еволюції поняття, як і практика університету, пройшли складний процес трансформації. Попри всі відмінності основних моделей університетської освіти у світі її специфіка як явища розкривається у ключових характеристиках, а саме: зосередження найбільш авторитетних професіоналів в області виробництва знання; право на «формальну сертифікацію» (видачу документів про освіту і наукової кваліфікації); навчання у широкому спектрі дисциплін; здійснення дослідницької діяльності, формування соціальних і політичних еліт, а також, найважливіша, академічна автономія [6, c. 2].

За умови забезпечення університетської автономії та прав університет виступає ключовою інституцією громадянського суспільства, соціальним феноменом, функції якого виходять за межі викладання і наукових досліджень. Українські університети у сучасних умовах характеризуємо низкою ознак, які не відповідають його природі. А саме: здебільшого університетська лекція чи семінарське заняття є продовженням шкільного уроку, тільки з більшим обсягом навчального матеріалу для засвоєння і складнішими завданнями, а студентська аудиторія у поведінкових, соціо-ментальних характеристиках уподібнена до учнівського класу, тож не дивно, що студент продовжує вчитися так, як вчився у школі; творча, колегіальна співпраця викладача і студента підмінена процесом репродуктивного навчання відповідно до університетських програм, які, де факто, є розширеним варіантом шкільної програми. Це унеможливлює творчу співпрацю викладача університету і студента, нівелює відповідальність, можливість задоволення освітніх потреб, формування конкурентного середовища тощо.

Як зазначає незалежний освітній аналітик-консультант Юрій Федорченко, без належного реформування системи вищої школи годі сподіватися на можливість плідної співпраці в рамках загальноєвропейських інституцій та систем, тобто втілення ідей інтернаціоналізації у формі і змісті комунікаційної діяльності сучасного університету [5].

Інтернаціоналізація вищої освіти є посиленням міжнародної складової у діяльності українських закладів вищої освіти, пошуком можливостей та механізмів для підвищення якості вищої освіти, її конвергенції на національному ґрунті і передбачає зближення університетів як суб'єктів освіти задля співпраці й комунікації.

Основними складовими інтернаціоналізації, як засвідчує досвід, є: розвиток міжнародної співпраці через програми академічного обміну; упровадження Європейської системи трансферу оцінок (англ. ECTS), яка забезпечує єдину процедуру оцінки навчання за кордоном, пропонує систему виміру і порівняння результатів навчання, їхнього академічного визнання у комунікаційній міжсуб'єктній взаємодії; спрощення процедури визнання документів про освіту; розвиток програм для навчання іноземних студентів; розвиток міжнародної співпраці в науковій і дослідницькій сферах тощо. Таким чином, інтернаціоналізація освіти виступає одним із чинників становлення глобального простору вищої освіти і в комунікаційних міжсуб'єктних процесах концептуалізує культурно-гуманітарну стратегію закладу вищої освіти.

Теоретико-методологічні настанови щодо здійснення комунікаційної діяльності університету відповідають філософії Болонського процесу (1999), створення Єдиного європейського освітнього простору (2010, Будапешт-Відень), Наглядової ради Великої хартії університетів (2001), що визначають університети методологічними центрами розвитку національних систем освіти в кожній країні. Стратегія у комунікаційній діяльності університетської освіти визначена принципами єдності професійних цілей і завдань для усіх учасників науково-освітнього процесу, різних підрозділів, служб тощо; взаємозв 'язку часткового й загального - інтересів національних систем освіти та Європейської освітньої співдружності; системності - досягнення балансу між декларованими напрямами та послідовністю здійснюваних заходів у комунікаційному просторі університету/регіону/країни/ Європи (світу); технологічності комунікаційної діяльності, що передбачає її концептуалізацію, визначення алгоритму діяльності університету та підрозділів, власне діяльність, її варіативність, інноваційність, досягнення результату в реалізації кадрового потенціалу та студентської аудиторії, його аналіз та корекцію діяльності; динамізму, що забезпечить досягнення відповідності між запитами, потребами комунікаційного простору (Європейського/світового, національного, регіонального, університетського) і можливостями їх задоволення тощо.

Мета комунікаційної діяльності університету - створення умов для формування і виховання творчої особистості, її соціалізації з використанням надбань української та європейської культури. Цільовими завданнями комунікаційної діяльності університету в умовах інтернаціоналізації є розробка міжнародних програм, розвиток академічної свободи, інституційної автономності і соціальної відповідальності, а також формування міжнародної свідомості і відкритості студентів та викладачів, мовної культури у володінні іноземною мовою, гнучкості мислення, толерантності та поваги до інших.

Шляхи реалізації мети та завдань комунікаційної діяльності університету зосереджені в процесі навчання і викладання, керуванні університетом, в діяльності його служб і підрозділів. Важливою складовою формування нового глобального простору вищої освіти стає розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, які набувають все більшого поширення і у сфері вищої освіти [7]. Функціонування Інтернет-сайту університету у віртуальному просторі суб'єктів освітньої сфери виконує репрезентативну, інформаційну, комунікаційну, рекламну, коригувальну, інноваційну, функцію зворотного зв'язку. На наш погляд, інформатизація як домінанта вищої освіти - визначальна. Завдяки їй формуються умови для забезпечення масовості й інтернаціоналізації освітніх послуг, здійснення внутрішньої і зовнішньої комунікаційної діяльності відповідно до форми і змісту Болонських реформ в Україні. Механізмами їх успішного проведення В. Ортинський визначає такі: удосконалення системи порівнюваних наукових ступенів; прийняття системи освіти, яка базується на двох циклах навчання (бакалавр - магістр); упровадження системи кредитів (ЕСТБ); спрощення процедури визнання кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню випускників і студентів на європейському ринку праці (використання додатка до диплома); розвиток європейського співробітництва щодо контролю за якістю освіти; цінність навчання упродовж усього життя; створення умов для мобільності на європейському ринку праці й освітніх послуг; розвиток привабливості європейського простору вищої освіти, перетворення Європи на найбільш конкурентоспроможний і розвинутий освітній простір у світі; установлення тісніших зв'язків з європейським простором вищої освіти та європейським простором досліджень; забезпечення студентів відповідними до загальних вимог кваліфікаціями [4, с. 96 - 97].

Створення умов для здобуття міжнародної освіти виховує у викладачів та студентів як суб'єктів комунікаційної взаємодії готовність до діалогу, відкритість, розширення мовної картини світу через знання іноземної мови, гнучкість мислення, толерантність та повагу до інших, що загалом є необхідним для співіснування в глобалізованому світі, навчає здійснювати вільний вибір і бути відповідальним за його наслідки, що в сукупності формує конкурентоспроможного професіонала, свідомого громадянина.

Змістове наповнення комунікативної діяльності університету в процесі інтернаціоналізації вищої освіти пов'язане зі створенням умов для самореалізації особи, а не набуттям нею чітко регламентованого обсягу знань і вмінь.

Формами реалізації мети й завдань комунікаційної діяльності виступає забезпечення мобільність українських студентів та викладачів. Це - підвищення рівня фінансового забезпечення, спрощення візового режиму, інформаційне забезпечення щодо можливості й умов навчання та викладання у закладах вищої освіти за кордоном, державна міжвідомча підтримка процедури отримання грантів, розширення доступу українських громадян до грантів країн-членів ЄС.

Створенню належних комунікаційних умов сприятиме й подолання гальмівних чинників євроінтеграції вищої освіти, зокрема оновлення законодавства про вищу освіту на основі узгодженої національної концепції якісної вищої освіти, сумісної з освітою країн ЄС; розроблення національної системи кваліфікацій, узгодженої з європейськими кваліфікаційними рамками для Європейського простору вищої освіти та навчання упродовж життя; прийняття компетентнісного і кредитного підходів та формування на їх основі змісту і форм вищої освіти, визначення моделі фахівців, способи моніторингу й оцінювання освітнього результату, що зацікавить і об'єднає для ідентифікації якісних характеристик вищої освіти всі сторони - студентів, випускників, роботодавців, викладачів, урядовців; зменшення непомірно (стосовно реальних ресурсів і резервів) великої, деформованої мережі закладів вищої освіти, що склалася за роки незалежності країни без урахування реальних можливостей і потрібної доцільності, яка є очевидним і найбільш серйозним фактором низької якості вітчизняної вищої освіти тощо [3, с. 91].

Критерієм оцінювання результатів комунікаційної діяльності університетів у процесах інтернаціоналізації вищої освіти виступають умови для її здійснення і збереження національної ідентичності суб'єкта комунікаційної діяльності. Відтворення моделі випускника сучасного закладу вищої освіти визначає у ньому здатність творчо мислити, швидко орієнтуватися в сучасному насиченому інформаційному просторі, приймати нестандартні рішення, вчитися і гармонійно розвиватися упродовж усього життя, задовольнити власну потребу у фундаментальних знаннях та підвищенні загальноосвітнього і професійного рівня, прагнути зміцнити свою державу, бути патріотом рідної землі. Компонент соціо-ментальних особливостей, культурно-історичного досвіду суб'єктів освіти є важливим ресурсом збереження самодостатності національної сучасної вищої освіти, досягнення нею рівноправного діалогу в процесі розмаїтої комунікаційної міжсуб'єктної взаємодії в Єдиному європейському (світовому) освітньому і науковому просторі.

Висновки

Проявами глобалізаційних процесів в освіті є виникнення Єдиного європейського освітнього простору, інтернаціоналізація, конвергенція систем освіти, в умовах якої відбувається комунікаційна діяльність університету. Концептуалізація комунікаційної діяльності сучасного університету здійснена нами у розкритті таких компонентів: виклад ключових понять про процес цієї діяльності, визначення теоретико-методологічних настанов щодо його здійснення, мети і завдань, шляхів їх реалізації, суб'єктів взаємодії, змістове наповнення процесу, форми реалізації, критерії оцінювання отриманих результатів. Мета і завдання комунікаційної діяльності університету корелюються із метою Болонського процесу, зокрема: умови для полегшеного переїзду громадян з метою подальшого навчання чи працевлаштування у Зоні європейської вищої освіти; зростання привабливості європейської вищої освіти; розширення Європи та забезпечення її подальшого розвитку як стабільного, мирного, толерантного суспільства; розвиток національної системи освіти.

Досягнення очікуваних результатів у комунікаційній діяльності українського університету в умовах інтернаціоналізації вищої освіти є справою часу і пов'язане із усуненням недоліків, плеканням національної ідеї вищої освіти, збереженням і примноженням національних освітніх традицій.

Перспективою подальших розробок проблеми є відтворення моделі випускника сучасного українського закладу вищої освіти як потенційного суб'єкта комунікаційного процесу.

Література

1. Закон України «Про вищу освіту» (Відомості Верховної Ради, 2014, № 37 - 38; Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-Vin від 05.09.2017) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/1556-18.

2. Концептуальні засади та напрями розвитку вищої освіти в Україні. Роз'яснення від 14.10.2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0067323-11.

3. Луговий В.І. Гальмівні чинники інтеграції вітчизняної вищої освіти в європейський освітній простір / В.І. Луговий // Інтеграція в європейський освітній простір: здобутки, проблеми, перспективи : монографія / за заг. ред. Ф.Г. Ващука. - Ужгород : ЗакДУ, 2011. - 560 с. - С. 84-97.

4. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / В.Л. Ортинський. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 472 с.

5. Федорченко Ю. Проблема університету: чи існують в Україні університети? [Електронний ресурс] / Ю. Федорченко. - Режим доступу : https://osvita.ua/vnz/56402/

6. Dmitrishin A. Deconstructing Distinctions. The European University in Comparative Historical Perspective / A. Dmitrishin // UPF Journal of World History. - Entremons : Universitat Pompeu Fabra, 2013. - № 5. - P. 1-18.

7. Jaschik Scott. Globalization and Academic Values / Scott Jaschik [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.insidehighered. com/news/2012/04/20/international-university-group-seeks-focus-values-glo bal-higher-ed-projects.

1. Zakon Ukrainy «Pro vyshchu osvitu» (Vidomosti Verkhovnoi Rady, 2014, № 37 - 38; Iz zminamy, vnesenymy zghidno iz Zakonom № 2145- VIII vid 05.09.2017) [Law of Ukraine on Higher Education], Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 [in Ukrainian].

2. Kontseptualni zasady ta napriamy rozvytku vyshchoi osvity v Ukraini. Roziasnennia vid 14.10.2011 [Conceptual Principles and trends of higher education development in Ukraine]. Retrieved from http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/n0067323-11 [in Ukrainian].

3. Luhovyi, V.I. (2011). Halmivni chynnyky intehratsii vitchyznianoi vyshchoi osvity v yevropeiskyi osvitnii prostir [Braking factors of the integration of the national higher education into the European educational space]. In F.H. Vashchuk (Ed.), Intehratsiia v yevropeiskyi osvitnii prostir: zdobutky, problemy, perspektyvy - Integration into the European educational space: achievements, problems, perspectives (pp. 84-97). Uzhhorod: ZakDU [in Ukrainian].

4. Ortynskyi, V.L. (2009). Pedahohika vyshchoi shkoly [Higher Education Pedagogy]. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].

5. Fedorchenko, Yu. (n.d.). Problema universytetu: chy isnuiut v Ukraini universytety? [The problem of a university: do universities exist in Ukraine?]. Retrieved from https://osvita.ua/vnz/56402/ [in Ukrainian].

6. Dmitrishin, A. (2013). Deconstructing Distinctions. The European University in Comparative Historical Perspective. UPF Journal of World History, 5, 1-18. Entremons: Universitat Pompeu Fabra [in English].

7. Jaschik, Scott. (n.d.). Globalization and Academic Values. Retrieved from https://www.insidehighered.com/news/2012/04/20/international-uni ver-sity-group-seeks-focus-values-global-higher-ed-projects [in English].

Размещено на Allbest.ru