Освітні та соціальні критерії доступу до сучасної юридичної освіти (на прикладі США, Великобританії і ФРН)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 34.09

Освітні та соціальні критерії доступу до сучасної юридичної освіти (на прикладі США, Великобританії і ФРН)

О.Г. Проскурняк,

аспірант кафедри філософії та теорії права Чернівецького національного університету ім.

Юрія Федьковича

Стаття присвячена аналізу актуальних сучасних проблем доступу до юридичної освіти у зарубіжних країнах (на прикладі США, Великобританії і ФРН).

Ключові слова: юридична освіта, доступ до юридичної освіти, освітні критерії доступу до юридичної освіти, соціальні критерії доступу до юридичної освіти.

Статья посвящена анализу современных проблем доступа к юридическому образованию (на примере США, Великобритании и ФРГ).

Ключевые слова: юридическое образование, доступ к юридическому образованию, образовательные критерии доступа к юридическому образованию, социальные критерии доступа к юридическому образованию.

The article is devoted to the analysis of modern problems of access to legal education (on the example of the USA, Great Britain and Germany).

Key words: Law Education, accessibility of law education, educational criteria of the access to law education, social criteria of the law education accessibility.

В умовах глобальної актуалізації юридичної професії і юридичної освіти актуалізується і проблема доступу до них. У вітчизняній компаративістиці вона ще маловивчена. Єдине монографічне дослідження проблеми належить В. Бігуну. Усі інші публікації - це матеріали наукової періодики.

Мета статті полягає у тому, щоб на основі вивчення наявних спеціальних досліджень, доступних джерел (в основному електронних) дослідити елементи доступу до юридичної освіти в сучасних зарубіжних країнах.

Термін "доступність" вживається у теорії права, зокрема у контексті доступності права (законодавства), а також використовується в контексті доступності правосуддя.

Загалом термін "доступність" може бути застосований як щодо права системи норм, так і стосовно окремих його інститутів. Роль держави у забезпеченні доступності певного правового інституту визначається двома вихідними положеннями. По-перше, держава, яка проголошує себе правовою і демократичною, бере зобов'язання забезпечити відповідний рівень особистої свободи індивіда, що неможливо без створення як інститутів, спрямованих на реалізацію творчого, інтелектуального потенціалу особи (в цьому випадку йдеться саме про доступність права на освіту), так і спеціальних правозахисник інститутів (наприклад, суду). По-друге, ступінь їхньої доступності, а отже, і зобов'язання держави його забезпечити мають визначатися значимістю того чи іншого інституту.

Враховуючи вищесказане, робимо висновок, що в контексті права на юридичну освіту більш доцільним видається вживання терміна "доступ", а не "доступність". Разом з тим якщо розглядати освіту як інститут, в якому суспільство вбачає суттєву потребу, то саме термін "доступність" краще охарактеризує стан задоволення такої потреби, а також можливості всіх бажаючих вільно і безперешкодно звернутися до інституту освіти [14, с. 114-119].

Говорячи про сучасне суспільство та його потреби, слід визнати той факт, що сучасне бачення освіти суттєво змінилося. Освіта стала вирішальним чинником суспільного прогресу загалом і важливою складовою особистісного розвитку зокрема. При цьому домінують погляди про необхідність прагнення до максимальної справедливості у забезпеченні доступу до освіти як фундаментальної цінності людства [8, с. 36]. Більше того, якщо ще декілька десятків років назад мати вищу освіту було престижним, то сьогодні вища освіта як категорія елітарних стандартів поступово набуває статусу соціально-культурного мінімуму. Вона стає своєрідною "перепусткою" до сфери професійної діяльності.

Критерії, які визначають доступ до юридичної освіти, можна об'єднати у дві великі групи: освітня і соціальна.

Найбільшою увагою користуються перші, що зумовлено внутрішніми потребами організації і функціонування систем юридичної освіти. У різних країнах ці критерії відзначаються своїми особливостями. У першу чергу, це стосується США. Основною відмінною рисою юридичної освіти у Сполучених Штатах, порівняно з абсолютною більшістю країн світу, є те, що для вступу до юридичних шкіл треба пройти бакалаврську підготовку в будь-якому коледжі чи університеті.

Унаслідок цього студенти-правники в США старші від своїх європейських колег. Якщо у Європі вік першокурсника 18-19 років, то в Америці - 22 і більше, бо тільки 40 % вступників вступають у правничі школи одразу після бакалаврату. Багатьом доводиться кілька років працювати, щоб отримати практичний досвід і заробити кошти для оплати навчання.

Загалом вступних іспитів до вищого юридичного закладу у США немає. При вступі до правничої школи найважливішими є дві умови: середня оцінка знань в університеті (university grade-point average; GPA) і підсумковий бал при тестуванні безпосередньо у правничій школі (Law School Aptitude Test - LSAT) [1]. Ці два показники є основоположними при визначенні можливості кандидата навчатися у правничій колі обраного ним рівня [4, с. 130].

Не дивлячись на таку вагому роль тесту у забезпеченні умов рівного доступу до вищої юридичної освіти в США, його результат, як слушно зазначає В. Бігун, є лише одним із багатьох критеріїв вступу до правничої школи. Вступна комісія бере до уваги більше 15 позицій, а саме: результат LSAT (спеціалізований тест); середній арифметичний бал оцінок (GPA), отриманих в університеті (коледжі); зміст пройденої навчальної програми в університеті (коледжі), де було отримано базову університетську освіту; академічна та громадська діяльність у коледжі; етнічна й расова належність; індивідуальні якості; рекомендаційні листи; уміння писати есе - обґрунтування; бажання навчатися в обраному закладі; набутий досвід роботи; громадська діяльність (активність); мотивація та причини, з яких абітурієнт бажає вивчати право; місце (штат) постійного проживання; досягнення, подолані труднощі; отримана підготовка до коледжу; досягнення та лідерство; будь-що інше, що видається екстраординарним [5, с. 60].

Найрозвиненіші європейські моделі юридичної освіти створені у Великобританії і ФРН. Для обох характерне зарахування абітурієнтів за результатами шкільного навчання. І тільки вступ до Оксфорду та Кембриджу здійснюється за результатами їхніх власних вступних екзаменів та співбесід.

В Англії за набір студентів до всіх вишів відповідає спеціальна "служба прийому в університети і коледжі" (UCAS). Починаючи з 2006 р., вона повністю перейшла на електронну форму прийому заяв.

Усі абітурієнти заповнюють заявку (UCAS-форму). Ця форма включає в себе:

- бали, які були отримані на випускних іспитах, якщо особа закінчила доуніверситетський курс на рівні "А level";

- оцінки, які заявник планує отримати на випускних іспитах;

- опис прагнень і амбіцій заявника з обґрунтуванням того, чому він вирішив здобути кар'єру саме в цій галузі (короткий твір);

- список університетів Великобританії в алфавітному порядку (але не більше шести), в яких особа хотіла б навчатися.

До заявки додається також характеристика зі школи чи іншого навчального закладу.

Усі вищеперелічені документи заявник повинен відправити до Центрального бюро (UCAS) не пізніше січня. Якщо ж до списку бажаних університетів включені Оксфорд та Кембридж, то заявку з документами необхідно подати ще раніше - у вересні.

Університети, які були перелічені у списку, розглядають заявку, після чого пропонують абітурієнтові місце або одразу відмовляють йому, або ж запрошують на інтерв'ю. Фінальне підтвердження про зарахування на перший курс заявник отримує у серпні.

Специфіка доступу до юридичної освіти Німеччини - це конкурс документів, поданих абітурієнтами. Донедавна випускник гімназії, який бажав навчатися в університеті, звертався до Центру розподілу студентських місць із письмовою заявою, у якій зазначав один або декілька університетів, до яких він хотів би вступити, із зазначенням спеціальності. До листа додавалося свідоцтво про середню оцінку навчання у гімназії. З урахуванням отриманих відомостей, центр спрямовував абітурієнта до обраного ним університету за умови відповідності його середньої оцінки тому балу, що у певному семестрі є прохідним. Цей бал у різні роки і семестри змінюється, будучи більш високим у престижних університетах [2, с. 7]. З 2001 р. прийом студентів здійснюють самі університети, які проводять відбір і зарахування згідно з власними критеріями.

Центральним із соціальних критеріїв доступу до юридичної освіти є плата за навчання. Саме вона є основною перешкодою для здобуття юридичної професії. Інші обмеження сьогодні у світі повсюдно заборонені законом.

Підвищення оплати за юридичну освіту - загальносвітова тенденція. Але особливо висока ця плата в США. 1990 р. у приватних навчальних закладах вона становила в середньому 11 тис. дол., а у державних - 3,5 тис. дол. Протягом 90-х і початку 2000-х років зростання оплати за навчання іноді перевищувало 10 % на рік. Після економічної кризи 2008 р. це зростання дещо спало - до 3-5 % на рік. Як підсумок, оплата за юридичну освіту у приватному виші досягає 40 тис. дол., у державному - 20 тис. дол. [3, с. 318]. Звичайно, рівень оплати навчання залежить від престижності юридичних шкіл. Найвищий він у Гарварді, Принстоні, Стенфорді, Йелі та ін. У Великобританії максимальна щорічна оплата за навчання в державних університетах становить 3 225 фунтів стерлінгів. Приватні виші можуть встановлювати будь-яку оплату за навчання. Так, оплата у приватному Букінгемському університеті становить 8 640 фунтів стерлінгів за рік [13, с. 190].

У ФРН тривалий час вища освіта була безоплатною. А з 26 січня 2005 р., згідно з рішенням конституційного суду Німеччини, федеральні землі вирішили ввести оплату за навчання. Щоправда, її розміри не мають жодного порівняння із США, Великобританією, навіть з Австралією, де якість освітніх послуг незмірна з німецькою. Однак отримання вищої освіти у ФРН вважають "безплатним", оскільки основна сума затрат на навчання студентів виділяється із бюджету країни.

Після довгих дебатів у шести землях Німеччини (Баварія, Баден - Вюртемберг, Гессен, Нижня Саксонія, Північний Рейн - Вестфалія, Саар і Г амбург) була введена оплата за навчання в розмірі майже 500 євро за семестр. А в Берліні, Бранденбурзі, Макленбурзі, Шлезвіг - Гольштейні всі виплати обмежувались адміністративним (50-60 євро) або соціальним семестровим внеском (від 40 до 180 євро). Тут поширилась переважно оплата за навчання зверх нормативного терміну (тобто більше 5 років), а також за навчання так званих вільних слухачів (наприклад, пенсіонерів, що захотіли повчитися) та осіб, які здобувають другу вищу освіту. Сума оплати у всіх цих випадках обмежувалась 860 євро за семестр [16]. У єдиному приватному юридичному виші ФРН оплата за навчання становить біля 48 000 євро (4 000 євро за семестр) [11, с. 434].

Висока вартість юридичного навчання змушує студентів брати кредити. У США таких студентів майже 80 %. У середньому кредитний борг випускника американської правничої школи становить 90 тис. доларів. Це було зумовлено майже стопроцентною можливістю працевлаштування протягом півроку після випуску і досить високою заробітною платою. У 90-х і на початку 2000-х років стартовий оклад юриста міг перевищувати 160 тис. доларів на рік. З 2008 р. кількість високооплачуваних вакансій скоротилася. Скоротився і процент працевлаштування випускників правничих шкіл. У проблеми вартості навчання та боргів з'явився ще один аспект. Випускники, які мають надто багато боргів, не можуть працювати на державній службі. Це спричиняє нестачу державних адвокатів, бо штати не можуть платити державним адвокатам стільки, щоб вони могли забезпечувати себе.

Студенти платять не лише за навчання, а й за житло, харчування, транспорт. Наприклад, у Колумбійському університеті житло і харчування обходяться, відповідно, у 7 тис. і 10 тис. доларів за рік, у Гарвардському - 17 тис. і 10 тис. доларів, у Мічиганському - 18 тис. і 4,5 тис. дол. [4, с. 131]. Студенти Оксфорда за проживання у гуртожитку платять майже 7 тис. фунтів стерлінгів на рік [12].

Мінімальна вартість студентського проживання в Німеччині оцінюється у 643 євро за місяць. У цю суму входить вартість житла, харчування, медичне страхування, оплата за навчальні посібники і матеріали, студентський проїзний квиток тощо. За двадцять останніх років ця сума помітно зросла. Так, якщо у 80-ті рр. XX ст. місячна вартість кімнати у гуртожитку становила 200-250 німецьких марок (ДМ), то нині кімната в кампусі (в тому ж гуртожитку) коштує 200-300 євро в місяць. Деяким студентам за такі ж гроші вдається винаймати окреме житло і за межами кампуса. Досить популярна форма оренди, коли студенти об'єднуються і винаймають одну квартиру на декілька осіб [7, с. 76-80].

У період, коли юридична освіта здобувалася ще за моделлю учнівства, доступ до неї ускладнювався для вихідців з нижчих соціальних верств, расових і національних меншин. Дискримінаційні бар'єри для них існували протягом більшої частини XX ст. З кінця 50-х до початку 70-х років був здійснений ряд успішних заходів для подолання дискримінації при вступі до вишів, що розширило освітні можливості жінок, дітей із малозабезпечених сімей, представників расових і національних меншин. Закони й адміністративні постанови надали студентам багато пільг, які значно поліпшили умови навчання і повсякденного життя [17, с. 26].

Для сучасного суспільства характерне прагнення до максимально справедливого доступу до освіти, у т. ч. і юридичної. Найрозвиненіші моделі юридичної освіти створені у США, Великобританії і ФРН. Для всіх них характерна тенденція розширення можливостей для оволодіння юридичною професією.

юридичний освіта навчальний дискримінаційний

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

LSAT Legal Scholastic Aptitude Test (Юридический текст (по оценке) схоластических способностей) [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://edusteps.com.ua/blog/969- lsat-legal-scholastic-aptitude-test-yuridicheskiy-test-na-ocenku-sholasticheskih spo sobno stey. html

Андрощук А. Г. Професійна підготовка юристів у Німеччині : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 / А. Г. Андрощук. - К., 2006. - 20 с.

Барри М. М. Юридическое образование в Соединенных Штатах Америки / М. М. Барри, С. Д. Дубин, Р. П. Джой // Юридическое образование: поиск новых стандартов качества : материалы исследования. - М. : Институт и право общественных интересов, 2013. - 416 с.

Бернхем В. Вступ до права та правової системи США / В. Бернхем. - К. : Видавництво "Україна", 1999. - 555 с.

Бігун В. С. Юридична професія та освіта. Досвід США у порівняльній перспективі / В. С. Бігун. - К. : Видавнича організація "Юстиніан", 2006. -272 с.

Бойко В. Жінка-юрист у сучасному світі / В. Бойко [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://vur-gazeta.com/publications/practice/inshe/zhinkayurist-u-suchasnomu-sviti.html

Вершинин А. П. Юридическое образование в Федеративной Республике Германии: опыт организации / А. П. Вершинин // Правоведение. - 1992. - N° 1. - С. 76-80.

Входження національної системи вищої освіти в європейський простір вищої освіти та наукового дослідження: моніторинг, дослідження : аналіт. звіт / кер. авт. кол. Т. В. Фініков; Міжнарод. благод. Фонд "Міжнарод. Фонд дослідж. освіт, політики". - К. : Таксон, 2012. - 54 с.

Высшее образование в Великобритании (Англии, Шотландии) [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.albineom.ry/inivercity/england

Городецька Ю. Ю. Законодавче забезпечення доступності вищої світи для студентської молоді з інвалідністю європейських державах / Ю. Ю. Городецька // Юридичний вісник. - 2011. - № 2. - С. 120-123.

Дерра М. Получение юридического образования в Германии / М. Дерра // Сборник статей о праве Германии. - 2015. - № 1. - С. 433-452.

Копайева Е. В. В Оксфорде самое страшное - прослыть серой мышкой / Е. В. Копайева [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://fakty.ua/174005-v-oksforde-samoe-strashnoe- proslyt-seroj -myshkoj

Лонбэй Д. Юридическое образование в Англии и Уэльсе / Д. Лонбэй // Юридическое образование: поиск новых стандартов качества. Материалы исследования. - М. : Институт "Право интересов", 2013. - 416 с.

Лукіна Т О. Доступність освіти як показник результативності державного управління освітою в Україні / Т О. Лукіна // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2013. - N° 3. - С. 114-120.

Носік Ю. В. "Американська мрія" про юридичну освіту / Ю. В. Носік [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.fulbright.org.ua/doc/Nosik.pdf

Плата за обучение в Германии [Электронный ресурс]. - Режим доступа : htttp:// www.infozentr.de/ru/articles/cobtent/l60

Похресник А. К. Участь молоді Західної Європи у Болонському процесі та її громадянська позиція / А. К. Похресник // Проблеми освіти. - № 45. - С. 25-31.

Размещено на Allbest.ru