Принципи навчання, що належать до ключових компонентів системи, визначаються як керівні ідеї здійснення освітнього процесу, які встановлюють вимоги як до його організації в цілому, так і до його окремих складових (цілей, методів, засобів тощо) та забезпечують ефективність такого процесу за умови їх повної реалізації [5; 8]. У дидактичній літературі виділяють три групи принципів навчання - загальнодидактичні, методичні та специфічні. Усі принципи тісно пов'язані один з одним та утворюють єдину систему, спрямовану на забезпечення досягнення цілей навчання [18, 147].

Поділяючи думку В.В. Сафонової [12, 139] та І.П. Задорожної [5,110] щодо можливості вибору принципів навчання в залежності від методу чи моделі навчання, коли автор формулює ті принципи, які є дидактико-методичними домінантами саме в певній методичній моделі, що не означає нехтування іншими, які можуть братися до уваги, але не бути включеними безпосередньо в систему авторських принципів, ми зупинимося детальніше на тих принципах кожної зі згаданих груп, які відіграють провідну роль під час навчання усного синхронного та письмового перекладу із застосуванням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, розглянувши їх у теоретичному (дослідницькому) плані, тобто розкривши їх суть, а також у практичному плані, тобто з метою їх подальшого використання в якості правил, вимог, рекомендацій під час здійснення навчання [11,40].

Аналіз дидактичної та методичної літератури

Аналіз дидактичної та методичної літератури [8; 14; 15; 17; 18] дозволив встановити, що до загально-дидактичних належать наступні принципи: усвідомленості, активності, наочності, доступності і посильності, міцності, науковості, професійної компетентності викладача, інформатизації освіти, єдності знань й умінь, свідомості і поведінки, інтеграції теорії з практикою, професійної спрямованості.

Принцип усвідомленості є одним з ключових, а його сутність полягає у тому, що навички й уміння будь-якої діяльності формуються краще й швидше за умови осмислення процесу їх набуття під час оволодіння певною діяльністю [18, 149]. В контексті нашого дослідження згаданий принцип реалізується шляхом забезпечення:

- розуміння студентами тенденцій, щ о превалюють на вітчизняному та зарубіжному ринку перекладацьких послуг;

- знання вимог, що них висувають роботодавці до майбутніх перекладачів;

- усвідомлення ролі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності перекладача, без яких така діяльність вже є практично неможливою;

- розуміння місця перекладацьких технологій, які, не применшуючи усю їх значущість, все ж таки виступають другорядними по відношенню до перекладацьких навичок й умінь та являють собою засіб ефективного здійснення перекладацької діяльності, а отже оволодіння якими є аж ніяк не самоціллю, а лише одним з інструментів на шляху до опанування професією;

- усвідомлення студентами цілей та структури занять, а також мети виконання вправ (для практичних модулів) та завдань (для теоретичних модулів).

Принцип активності передбачає внутрішню (інтелектуальну), зовнішню (моторну) та емоційну активність [5, 111]. Інтелектуальна активність тлумачиться як напруженість психічних процесів (уваги, мислення, пам'яті) [18,, моторна - як активна участю студентів у заняттях [1, 12], емоційна - як задоволення від виконуваної роботи [5, 111; 11,49]. Стимулювання різних видів активності досягається відповідною побудовою навчального процесу під час якого студенти мають справу з проблемними ситуаціями: для практичних курсів - це вправи, які моделюють реальну перекладацьку діяльність, характеризуються високим темпом виконання та зміною їх типів [17, 28], для теоретичних курсів - завдання, виконання яких потребує використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій з якими професійний перекладач стикається практично щодня.

Принцип наочності заснований на діалектиці переходу від чуттєвого сприйняття до абстрактного мислення у процесі пізнання і у дидактичному плані трактується як спеціально організований показ навчального матеріалу з метою його кращого розуміння та засвоєння [18,. Під час запровадження модулів з теорії і практики усного синхронного та письмового перекладу наочність втілюється у низці форм [17, 27], а саме: зоровій (для практичних модулів: сприйняття тексту для перекладу з паперових та електронних носіїв, десктопних та хмарних інтерфейсів програм автоматизації перекладу, символів перекладацького скоропису; для теоретичних модулів: сприйняття теоретичного матеріалу через презентації, розроблені засобами спеціальних програм, сприйняття інформації зі спеціально розроблених посібників у паперовій та електронній формі), слуховій (для практичних модулів: прослуховування текстів для перекладу; для теоретичних модулів: сприйняття теоретичної інформації на слух під час лекційних занять) і моторній (для практичних модулів: запис тексту за допомогою перекладацького скоропису, комп'ютерний набір тексту перекладу під час виконання письмового перекладу засобами перекладацьких технологій, створення термінологічних баз та баз пам'яті перекладів; для теоретичних модулів: підготовка опорного конспекту під час лекційних занять, виконання завдань для самостійної роботи в електронному вигляді).

Принцип міцності забезпечується змістовністю навчальних матеріалів, яскравістю їх викладення студентам та достатнім обсягом опрацювання, а також систематичним контролем засвоєння матеріалів [11, 52]. Особливості реалізації цього принципу в межах розробленої нами методики навчання передбачають відбір навчальних матеріалів виходячи з вимог ринку перекладацьких послуг, забезпечення викладення матеріалів засобами інформаційно-комунікаційних технологій (перегляд презентацій від виробників САТ-інструментів на You Tube, демонстрація застосування опцій САТ-програм викладачем на комп'ютері, демонстрація застосування спеціального обладнання для синхронного перекладу, використання презентацій, розроблених засобами Power Point під час лекційних занять), організацію систематичного контролю, як у форматі тестування (для декларативної складової), так і у форматі виконання перекладів - усних та письмових (для процедурної складової).

Врахування принципу науковості здійснюється шляхом побудови теоретично обґрунтованої методики навчання усного синхронного та письмового перекладу в суспільно-політичній сфері засобами сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, ефективність якої забезпечується, у тому числі, завдяки дотриманню принципу доступності і посильності, що реалізується шляхом врахування рівня студентів під час розробки навчальних матеріалів та організації розроблених матеріалів за принципом поступового нарощування складності.

Принцип професійної компетентності викладача характеризує здатність особистості до виконання професійної діяльності на основі набутих у процесі навчання знань, навичок й умінь у цій галузі діяльності [18, 158]. Цей принцип набуває особливого значення під час здійснення навчання усного синхронного та письмового перекладу засобами інформаційно-комунікаційних технологій, адже відсутність володіння технічним інструментарієм перекладача унеможливлює здійснення викладання за розробленою методикою. Окрім того, з огляду на невпинний розвиток технологій, очевидною є необхідність наявності у викладача прагнення до самоосвіти, що реалізується шляхом постійного підвищення власної кваліфікації.

Принцип інформатизації освіти утілює процес всеохоплюючої інформатизації сучасного суспільства, що, у свою чергу обумовлює необхідність інформатизації й сфери освіти [8, 84]. Особливої значущості цей принцип набуває під час підготовки перекладачів, професійна діяльність яких із року в рік стає дедалі технологізованішою. Як засвідчує аналіз ринку перекладацьких послуг, володіння сучасними перекладацькими технологіями є першочерговою вимогою, як закордонних, так і вітчизняних перекладацьких компаній, а отже відсутність цього компоненту у структурі навчання майбутніх перекладачів здатна значно послабити конкурентоспроможність таких фахівців. Окрім суто перекладацьких, у процесі професійної діяльності перекладачі можуть стикатися й з низкою інших технологій, адже загальною глобальною тенденцією є технологізація практично всіх сфер людського життя. Саме тому в ідеалі технології мають пронизувати увесь процес навчання майбутніх перекладачів, охоплюючи й декларативну (використання електронної пошти під час виконання завдань з самостійної роботи в межах теоретичних модулів, оформлення навчально-методичного забезпечення теоретичних модулів дисципліни “Теорія і практика перекладу" засобами навчального середовища Moodle) складову фахової компетентності перекладача, а не обмежуватися лише процедурною складовою (використання перекладацьких технологій (CAT-інструменти, спеціальне обладнання для синхронного перекладу) під час занять з практики перекладу).

Значущість принципів єдності знань й умінь, свідомості і поведінки та інтеграції теорії з практикою обумовлюється особливостями навчання перекладу, який, як зазначають дослідники [16, 374], водночас являє собою і теоретичну лінгвістичну дисципліну, і практичну дисципліну, зміст якої утворюють навички й уміння, що, у свою чергу, передбачає реалізацію такої дисципліни у межах єдиного теоретико-практичного курсу. Саме тому, дотримання принципу єдності знань й умінь, свідомості і поведінки [8, 85] в межах нашого дослідження забезпечується шляхом формування не лише процедурної (практичної), а й декларативної (теоретичної) складової фахової компетентності перекладача, що, відповідно, сприяє становленню й установчої складової, у той час як принцип інтеграції теорії з практикою [9, 116] забезпечується, з одного боку, шляхом розробки теоретичних модулів, які гармонійно доповнюють практичні модулі, а з іншого боку, шляхом спрямованості змісту навчання на те, щоб студенти відчували й розуміли користь від здобутих знань й сформованих навичок й умінь для задоволення життєвих потреб у межах своєї професійної діяльності [15, 114].

Принцип професійної спрямованості [14; 15] втілюється шляхом узгодження змісту практичних та теоретичних модулів із вимогами, які висуває ринок перекладацьких послуг (галузеві стандарти та закордонні й вітчизняні роботодавці), що здійснюється шляхом вибору затребуваних видів перекладу (усний синхронний та письмовий переклад у суспільно-політичній сфері), технологій (системи автоматизації перекладу, спеціальне обладнання для синхронного перекладу) та теоретичної інформації (стосовно інструментального компоненту ФКП, тенденцій на сучасному ринку перекладацьких послуг, особливостей працевлаштування тощо).

До методичних принципів навчання перекладу належать принципи [16; 17]: домінуючої ролі вправ, відповідності змісту вправ для навчання перекладу реальним умовам здійснення перекладу, взаємопов'язаного навчання різним видам перекладу, методичної актуальності й автентичності змісту навчальних матеріалів.

Принцип домінуючої ролі вправ є релевантним для забезпечення формування процедурної складової, тобто практичних навичок й умінь усного синхронного та письмового перекладу із використанням інформаційно-комунікаційних технологій, адже відповідно до нього змістом занять з практики перекладу мають переважно бути вправи, інтенсивність яких власне й забезпечує розвиток перекладацьких навичок й умінь [17, 29].

Принцип відповідності змісту вправ для навчання перекладу реальним умовам здійснення перекладу є обов'язковим до реалізації на завершальних етапах кожного циклу навчання та втілюється шляхом забезпечення наявності у вправах чинників, що негативно впливають на роботу перекладача [17, 28]. В усному синхронному перекладі до таких чинників належать наявність відхилення у мовленні оратора, підвищення темпу мовлення оратора, збільшення обсягу тексту, у письмовому перекладі - збільшення обсягу тексту, відсутність допоміжних ресурсів - бази пам'яті перекладів, термінологічної бази.

Відповідно до принципу взаємопов'язаного навчання різним видам перекладу, перекладацькі навички формуються та розвиваються в письмовому та усному перекладі на матеріалі, що відноситься до однієї й тієї ж сфери, хоча й не обов'язково в один і той же час, що, у свою чергу, створює сприятливе підґрунтя для закріплення психологічних механізмів, притаманних будь - якому виду перекладу й швидшої добудови до них елементів, властивих тільки окремим його видам [17, 28 - 29]. Проте окрім власне спільної галузі, доцільним, на наш погляд, є введення й інших компонентів, які б допомагали забезпечити додатковий зв'язок між різними видами перекладу. Зокрема в якості такого компоненту логічно запропонувати технологічний, який пов'язує обидва види перекладу (усний синхронний та письмовий), що на сучасному етапі відрізняються значною технологічністю, однак із різними особливостями реалізації згаданого компоненту, які й становлять ті самі згадані вище елементи, притаманні лише окремим видам перекладу, швидка добудова яких забезпечується у відповідних практичних модулях.

Принципом методичної актуальності й автентичності змісту навчальних матеріалів запроваджується необхідність використання у процесі навчання перекладу лише автентичних матеріалів із забезпеченням можливості їх швидкого оновлення на регулярній основі [16, 374]. Цей принцип відіграє важливу роль у практичних модулях, передбачаючи необхідність оновлення текстів, які використовуються для перекладу, проте особливої значущості він набуває у теоретичних модулях, оскільки інформація, що її отримують студенти про ринок зарубіжних та вітчизняних перекладацьких послуг, сучасні перекладацькі технології тощо потребує постійного відстеження та осучаснення, оскільки зміни у професії перекладача відбуваються доволі швидко та динамічно. Саме тому у межах теоретичних модулів особливо важливим є окреслення їх цілей, загального їх змісту, тобто кола тем, що підлягають засвоєнню студентами, а також надання загального уявлення про побудову модуля та завдань, які використовуються для забезпечення самостійної роботи студентів.

До специфічних принципів навчання перекладу належать принципи [2; 3; 6; 7; 13; 15]: модульності, навчання перекладу як засобу задоволення потреб певних людей, неоднорідності матеріалу, що використовується та діяльнісний принцип.

Принцип модульності [2, 18; 15] є одним з ключових та випливає із тлумачення модуля як змістової одиниці інформації, яка є частиною цілого, що робить певний внесок у формування цього цілого та виконує певну функцію в його конструюванні [10,361]. Він виступає задокументованою завершеною частиною освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу [4, 14]. Виходячи з того, що модульне навчання повинне забезпечувати не тільки засвоєння змістових одиниць інформації (модулів), а й появу у свідомості студента пізнавального образу цілого, утвореного з цих змістових одиниць [10, 362], реалізацію цього принципу під час побудови методики навчання перекладу засобами інформаційно-комунікаційних технологій вбачаємо у розробці комплексної дисципліни, що формується як система взаємопов'язаних модулів, які виділяються за певними ознаками, зокрема засвоєння студентами процедурних знань (виокремлення модулів, що мають на меті формування практичних навичок й умінь в усному синхронному та письмовому перекладі із використанням відповідних перекладацьких технологій) та декларативних знань (виокремлення модулів, спрямованих на забезпечення засвоєння теоретичних знань, пов'язаних із перекладацьким технологічним забезпеченням), та спрямовані на досягнення єдиної цілі (забезпечення формування фахової компетентності перекладача в усному синхронному та письмовому перекладі), що створить сприятливе підґрунтя для забезпечення ефективності навчання.

Важливість принципу навчання перекладу як засобу задоволення потреб певних людей [13] пов'язана з однією з важливих вимог ринку перекладацьких послуг, змістом якої є повна відповідність перекладу вимогам замовника, який часто може надавати власні бази пам'яті перекладу, термінологічні бази, що містять корпоративну термінологію та керівництва зі стилю. Втілення принципу забезпечується формування чіткого усвідомлення студентами того, що текст перекладу, який вони продукують, у першу чергу спрямований на забезпечення потреб замовників та має повністю відповідати їх очікуванням.

Втілення принципу неоднорідності матеріалу, що використовується [3] у нашому випадку забезпечується шляхом відбору текстів, що відповідають різним типам перекладу. Так, для модуля з письмового перекладу доцільно відбирати тексти різних документів, які зазвичай перекладаються письмово (наприклад, міжнародні договори в галузі прав людини), у той час як для модуля з усного синхронного перекладу необхідно добирати тексти публічного мовлення, які традиційно перекладаються перекладачами - синхроністами.

Діяльнісний принцип [6; 7] передбачає врахування під час побудови методики навчання структури перекладу, як діяльності та реалізується шляхом створення відповідних комплексів вправ, спрямованих на формування перекладацьких навичок й умінь.

підготовка перекладач професійна

Висновки і перспективи подальших розвідок