Декоративна композиція як підґрунтя професійної підготовки студентів у галузі текстильного мистецтва (на прикладі художнього гобелена)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Як відомо, будь-яка художня робота, у тому числі й виконання гобелена, починається з ескізу. Виконуючи такий ескіз необхідно враховувати основні закономірності його композиційної побудови. А саме: 1) в ескізі особливу увагу приділяють його загальній композиції; 2) за допомогою композиції визначається положення фігур та предметів у просторі; 3) у процесі роботи під готовий формат важливо зберегти пропорційні співвідношення головних і другорядних частин композиції щодо готового формату; 4) потім виділяють композиційний центр, основну дію, навколо яких групуються предмети, за допомогою котрих розкривається сам зміст, задум твору; 5) не слід ускладнювати ескіз зайвими, дрібними деталями, оскільки це найчастіше ускладнює точність відтворення.

Загальновизнано і науковцями, і практиками, що робота над композицією гобелена є процесом індивідуального образного мислення школяра/студента/майстра. Такий рід діяльності передбачає природну наявність у нього художнього мислення, розвинутої інтуїції, багатої уяви та певних знань у цій сфері мистецтва.

На сучасному етапі художньої освіти при виконанні творчих робіт в техніці гобелена школяри/студенти застосовують зовсім небагато інструментів, які майже не змінилися за свою багатовікову історію. Це стандартний набір: підрамники (рами); ножиці; голка з великим вушком, так звана «циганська»; килимове калатало (щоб щільніше прибивати нитки основи до напрацьованої частини тканини) або звичайна металева вилка; ніж-гачок (для в'язання ворсових вузлів). З поміж відомих нам технік ткацва існують: класична, полотняна (гладка), змішана, вузлова, з вузлами, вузлом «Гіордес», «з просвітами», обвивка та інші. Проте, на сьогодні молдовські автори навчилися експериментувати з традиційними методами ткацтва, використовуючи і сучасні іноваційні, ілюструючи, наприклад, форму овалу, кола, квадрата, прямокутника та інші об'ємно-простірні структури. Цим самим відчуваються кардинальні зміни в колористичній та традиційній формах декоративних робіт. З початком 90-х рр. з'являются нові тенденції в професійному текстильному мистецтві РМ. Звернемо увагу на неперевершені гобелени відомих майстрів по текстилю, зокрема по гобелену, М. Сака-Речіле, О. Ротару, А. Негуре, О. Арбуз-Спатарь, С. Вринчану, Єк. Аждер, Ф. Балте-Савіцька, В. Грама, А. Уварова, та останні роботи молодих художників, Л. Болдєску-Домєнтє, А. Палій, А. Турецької, Ю. Шустової, В. Скліфос, Ю. Бабиної, І. Бурлаки та ін. (кінця XX - поч. XXI сторіччя).

Сучасна художня освіта передбачає нові модернізовані та вдосконалені методики та методології викладання художньо-естетичних дисциплін. Одна з них полягає у тому, що в професійній підготовці фахівців в кадрі курсу з текстилю (художньому гобелену, батику, навіть керамічним виробам) є композиційна майстерність, тобто уміле застосування основ та законів декоративної композиції при створенні ескізів (композицій/картонів).

На думку молдовських учених (А. Уварова [1], В. Грама [2], І. Даті [3], Е. Пуйка-Васілакє (4), Н. Вавіліна (дизайнер інтер'єру, педагог)) та російських дослідників (В. Барадулін [5], О. Голубєва [6], І. Марченко, Г. Логвиненко [7], Т. Шпікалова [8], В. Фаворський [9], В. Козлов [10] та ін.), наявність у студентів знань з основ композиції, зокрема, декоративної, та вміння ці знання професійно застосовувати в художній практиці має первинне, виключне, найголовніше значення.

Як відомо, у будь-якому виді мистецтва композиційна майстерність є основою творчого процесу, в якому єдність і цілісність форми художнього твору обумовлені його змістом. Елементи, об'єкти, одиниці композиції можуть бути дуже різними, але всі вони підлягають фундаментальним законам «зв'язування», художньої побудови, моделювання форми, так би мовити, грамотного компонування. З багатьма цими засобами молоді художники та професійні митці стикаються двічі, спочатку при виконанні картону/ескізу, потім - композиції вже в матеріалі, в процесі ткацтва [1, с. 46-47].

Зауважимо на тому, що слово «композиція» походить від латинського «composition» - складати, пов'язувати. Композиція - твір, з'єднання елементів в єдине ціле за законами гармонії. У сучасному розумінні композиція - це побудова художнього твору, обумовлена специфікою цього виду мистецтва, змістом, призначенням твору та задумом автора-майстра.

При виконанні різноманітних текстильних панно, а також гобеленів, необхідно враховувати ряд законів композиції. Основними законами композиції слід назвати такі: закон цілісності, контрастів, рівноваги, закон підпорядкованості всіх засобів композиції ідейному задуму. Головні засоби реалізації декоративного образа фронтальної текстильної композиції: крапка, пляма, лінія, штрих, смуга, форма, колір. В орнаментальній композиції, як стверджує І. Даті, виділяємо такі особливості як «декоративізм, художня стилізація, використання орнаменту (за допомогою абстрактних, реалістичних методів, методу порівняння, інших)» [4, с. 112-166].

Щоб яскраво і повно виразити свій задум у творі, необхідне глибоке знання закону цілісності - основного закону композиції. Головна риса закону цілісності - неподільність, єдність композиції, тобто зв'язок і взаємна узгодженість всіх розташованих у композиції елементів. Головне підпорядковує собі другорядне. Всі складові елементи композиції повинні працювати на загальну ідею твору автора.

Закон контрастів, контрастування - один з основних законів композиції, котрий застосовується для посилення зорового сприйняття, для передачі напруги, виділення певного ідейно-композиційного змісту. Термін «контраст» позначає різку різницю, тобто протилежність сторін. Основними контрастами в образотворчому мистецтві є тоновий (світлотний) та колірні природні контрасти (див. мал. 1). На їх основі виникають та діють інші види контрастів, а саме: контрасти ліній, форм, розмірів, характерів, станів. А також контрасти, пов'язані з ідеями (контрасти ідей, положень), контрасти в побудові сюжету (контрасти в знаходженні конструктивної ідеї) і т. д. У тканині часто використовується контраст фактур, наприклад, поєднання натуральної вовни з шовковою або штучною ниткою; поєднання різних ткацьких переплетень (гладкій полотняній тканині контрастна оголена основа гобелена, або ажурні переплетення - типу сумах, єгипетські петлі, полуторний/ подвійний/ворсовий вузол) [1, с. 4748].

композиційний методологічний декоративний

Рис. 1

Художня гама/колорит - також один з головних художніх засобів, з великою силою емоційної дії на глядача (означає узгодженість співзвучних колірно-тонових поєднань, обов'язково більше трьох кольорів). Використовуючи «коло Гете», ми зіставляємо однотоні, родинні (споріднені), контрастні тами. Гама може бути світлою, темною (стосовно світлоти), яскравою, тьмяною (насиченість), холодною, теплою (хроматичним контрастом) [1, с. 48].

Будь-яка правильно побудована композиція є врівноваженою. Рівновага - це розміщення елементів композиції, при якому кожен предмет знаходиться в стійкому та логічно виправданому положенні. Його місцезнаходження не викликає сумніву і бажання пересунути його по образотворчій площині.

Рівновага буває двох видів: 1) статична рівновага виникає при симетричному розташуванні фігур на площині щодо вертикальної і горизонтальної осей формату композиції симетричної форми; 2) динамічна рівновага - при асиметричному розташуванні фігур на площині, тобто при їх зсуві вправо, вліво, вгору, вниз [4, с. 103-112], [5, с. 43].

При компонуванні форм на площині велике значення відіграють масштаб та пропорції зображуваних величин, від правильного їх використання залежить виразність композиції твору. Будь-яка композиція починається з встановлення розмірів зображення; оскільки велике зображення візуально зменшує формат образотворчої площини, дрібне - збільшує.

Для досягнення виразності в композиції важливу роль відіграє ритмічна організація і взаємозв'язок образотворчих елементів на площині. Чергування образотворчих елементів та вільних просторів, їх частотність називаються ритмом. Ритм у житті та в мистецтві проявляється через більшу чи меншу періодичну повторюваність будь-якого елементу, орнаментального мотиву.

Ритм може бути спокійним і неспокійним, спрямованим в одну сторону або спадаючим до центру, спрямованим по горизонталі або по вертикалі. Чергувати можна елементи, обсяги, кольорові плями. Головна ознака ритму - це повторюване закономірне чергування елементів та інтервалів між ними, які зіставляються. Ритмічні повтори можуть бути рівномірними, зменшуваними або наростаючими [4, с. 64-80], (див, мал. 2).

Рис. 2

Залежно від розташування фігур композиція може бути статичною або динамічною. У першому випадку елементи розташовуються симетрично щодо осей формату. У другому - можливі наступні варіанти: 1) коли однаковий мотив динамічність досягається за рахунок різної відстані між елементами композиції, а також за рахунок згущення їх на одних ділянках композиції та розрідженості на інших; 2) елементи однакового мотиву мають різні розміри і розташовуються на різній відстані один від одного. Динамічність досягається завдяки контрасту за трьома параметрами: відстані між елементами, їх розмірами та поворотами [4, с. 96-103], (див. мал.1).

Для того, щоб будь-яка текстильна композиція стала виразнішою, вона повинна мати композиційний центр, домінанту, поєднання декількох елементів (або одного великого).

Композиційний центр повинен в першу чергу привертати увагу глядача. Центр композиції включає сюжетну зав'язку з головними компонентами, «дійовими аксесуарами» (див. мал. 2). Варіанти організації домінанти в композиції: 1) згущення елементів на одній ділянці/площині в порівнянні з досить спокійним та рівномірним їх поєднанням на інших ділянках; 2) виділення елемента кольором, тобто інші параметри, розміри та форма - однакові; 3) контрастність форм, наприклад, серед округлих за обрисами фігур розташовується гострокутна і навпаки; 4) збільшення у розмірах одного з елементів композиції або навпаки: серед більших елементів розташовується невеликий, який також буде різко відрізнятися, і домінувати.

Спосіб гармонії, при якому зображення зліва подібно правому, верх аналогічний низу по діагоналі, горизонталі, вертикалі або по іншій ламаній осі, називається симетрією, а сама композиція - симметричною (див. мал. 3).

Для симетричної організації композиції характерна рівновага її частин масі, тону, кольору, формі. У таких випадках одна частина майже дзеркально схожа на іншу. У симетричних композиціях найчастіше зустрічається яскраво виражений центр, наприклад, як зображення швидкої річки Прут (на території Молдови) у гобелені Лучії Болдєску-Домєнтє (див. мал. 3).

Асиметрія по структурі своїй протилежна явищу симетрії. Асиметрія дозволяє домогтися динамічності, напруженості композиції, не втрачаючи гармонії цілого. При використанні асиметрії композиція стає виразнішою, цікавішою. При асиметрії вісь або площина симетрії відсутня. Якщо симетрична форма сприймається легко, відразу, то асиметрична читається поступово. Головна умова цілісності асиметричної композиції - її врівноваженість. Як бачимо, у гобелені «Троянда», великі контрасні плями та лінії створюють усього чотирма кольорами цілісну композицію з вираженою в центрі реалістичною трояндою, облямованою навколо перерваним декоративним обрамленням [4, с. 90-96].

Складаючи композицію важливо також і правильно вибрати колірне рішення. Від інтенсивності кольору основного фону залежить колір зображення. Пошук гармонійних та виразних сполучень колірних плям - одне з головних завдань роботи учня/студента. Колір повинен створювати настрій, атмосферу, що відповідає змісту гобелена. Він може бути реальним, абстрактним (у стилі модерн), умовним, або чисто декоративним, з мовою психологічних асоціацій.

Задум нашого дослідження з'явився після перегляду творчих робіт (дипломних) та ілюстрацій різних сучасних художників, декораторів, дизайнерів, студентів, які займаються мистецтвом гобелена та текстилю в цілому, а також після аналізу навчальних програм художньої освіти в Молдові.

На думку А. Уварової, в текстильній композиції обов'язково повинні бути відображені наступні природні закономірності: ритм, симетрія, пропорції, динаміка, рівновага, а також природні явища: фактура, рельєф, структура, тектоніка, комплекс та ін. [1, с. 56-57]. Усі вони є базою навчання у змісті дисципліни з теорії композиції та організаційною складовою ансамблю композиційного простору гобелена.

Навчання студентів художнього (текстильного/дизайнерського) профілю повинен мати характер системності та наукової обґрунтованості, тобто засвоєння знань з реалізації текстильної композиції проходить в комплексі та в певній послідовності. Що стосується досконалого вивчення пластичних засобів об'ємного гобелена, то студентам насамперед потрібно навчитися вміло користуватися фактурними техніками ткацтва, як при фронтальному ткацтві. Далі педагогам доцільно запропонувати спробувати сучасні фактурно-рельєфні та рельєфні види гобеленів, які займають проміжне місце між іншими текстильними композиціями. Структури, як один з ключових пластичних засобів, враховуючи їх логічне та різноманітне конструктивно-технологічне ускладнення, також слід вивчати в подібній послідовності: від площинної (фронтальної) до об'ємно-просторової.

Також наголосимо, що в процесі створення та ткання навіть елементарних декоративних/текстильних зразків, ескізів, студенти повинні навчитися мислити глибоко композиційно і творчо підходити до, здавалося б, ремісничих завдань [1, с. 57]. Важливим моментом у професійній підготовці студентів (за фахом «Художник-педагог», «Дизайнер текстилю», ін.) за допомогою різноманітних пластичних засобів декоративної композиції та інших її видів, є аналіз особливостей традиційного молдовського ткацтва і спроба його індивідуального відтворення (див. мал. 4), способів трактування складних художніх образів і задумів у сучасній інтерпретації нового твору - професійного гобелена.

Таким чином, у процесі реалізації творчих робіт у техніці гобелена важливо чітко визначити композиційне рішення декоративного образу, відповідно до можливостей художньої мови, пластичної трансформації та різноманітності технік/технологій. Також для професійної підготовки студентів та формування у них ключових професійних компетенцій педагога-художника, дизайнера, прикладника, недостатньо навчити їх тільки ремісничим технологічним прийомам та традиційній орнаментальній системі. Насамперед, учням/студентам необхідно досконало оволодіти базовими засобами вирішення декоративної композиції. Це є важливою методологічною вимогою у професіональному становленні творчої особистості у галузі декоративного/текстильного мистецтва, першоосновою образотворчої діяльності.

Література

1. Уварова А. Застосування основ декоративної композиції в професійній підготовці студентів по художньому ткацтву / А. Уварова. - Кишинів, 2004. - 59 с.

2. Грама В. Деякі дидактичні аспекти декоративизму та стилізації як засіб реалізації декоративної композиції / В. Грама, А. Уварова. - Кишинеу, 2001. - С. 106-110.

3. Даті І.А. Зміст та методи навчання основам декоративної композиції учнів дитячих художніх шкіл: Автореф....канд.пед.наук / І.А. Даті. - Москва, 1989. - 16 с.

4. Даті І.А. Фронтальна декоративна композиції / І.А. Даті. - Кишинів: Єдитерра-Прім, 2010. - 240 с.

5. Пуйка-Василакє Е. Образотворче виховання / Е. Пуйка-Василакє. - Кишинів, 2012. - 80 с.

6. Барадулін В.А. Основи художнього ремесла / В.А. Барадулін, С.В. Ганнус. - М.: Просвіта, 1986. - 238 с.

7. Голубєва О.Л. Основи композиції / О.Л. Голубєва. - М.: Художнє мистецтво, 2001. - 120 с.

8. Логвінєнко Г.М. Декоративна композиція / Г.М. Логвінєнко. - М.: ВЛАДОС, 2005. - 144 с.

9. Шпікалова Т.Я. Народне мистецтво на уроках декоративного малювання / Т.Я. Шпікалова. - М.: Просвещение, 1979. - 192 с.

10. Фаворський В.А. Про композицію / В.А. Фаворський. - Фрунзе: Киргизстан, 1966. - 77 с.

11. Козлов В.Н. Композиція / В.Н. Козлов. - М.: Просвіта, 1968. - 29 с.

Размещено на Allbest.ru