Деякі аспекти музичного виховання дітей на початковому етапі навчання

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Деякі аспекти музичного виховання дітей на початковому етапі навчання

Корнюхіна Анна Валентинівна -

аспірант Інституту культури і мистецтв ДЗ «Луганський національний Університет імені Тараса Шевченка»

Постановка та обгрунтування актуальності проблеми

Композитори звертаються до дитинства як особливого неповторного та безцінного стану, до емоцій і почуттів дитини, намагаються розгадати їх і наділити сакральним змістом. Створюються дитячі музичні цикли, написані про дітей і для дітей, твори, звернені до дітей (Р. Шуман, В. А. Моцарт, П. І. Чайковський, М. П. Мусоргський та ін.).

ХХ століття для методики музичного виховання дошкільнят є ключовим, оскільки саме в цьому столітті, об'єднавши попередній історико-музичний і психолого-педагогічний досвід, з'являються дослідження, пов'язані з музичною діяльністю дітей, що розкривають природу музичних здібностей в ранньому та дошкільному дитинстві, просвітницькі праці, які вирішують питання загальної музичної освіти в дитячому садку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі музичного виховання дітей на початковому етапі навчання присвячені праці, програми та методики видатних педагогів- музикантів Е.-Ж. Далькроза, З. Кодая, М. Монтессорі, К. Орфа, Ш. Сузукі, Б. Трічкова та ін.

Мета статті - дослідити деякі аспекти музичного виховання дітей на початковому етапі навчання.

Виклад основного матеріалу дослідження

У XX столітті з'являються самостійні національні програми та авторські системи музичного виховання дітей дошкільного віку.

Професор Женевської Консерваторії Еміль Жак-Далькроз, зневірившись навчити своїх учнів сприймати ритмічну структуру музичного твору, запропонував їм на уроці сольфеджіо користуватися диригентським жестом, що відразу допомогло учням дієво відчути ритм музики. Пізніше Е.-Ж. Далькроз приєднав до рухів рук кроки, біг і стрибки при виконанні ритмічних малюнків. Саме сольфеджіо навело його на думку про втілення музичних звучань в русі. Це і було початком системи, названої згодом «системою ритмічної гімнастики», а ще пізніше - «ритмікою». У інтерпретації елементів музичної виразності Е.-Ж. Далькроз відчував необхідність участі всього тіла - так почалася революція в справі музичного виховання.

Е. Ж. Далькроз прагнув розвинути і вдосконалити нервову систему і м'язовий апарат своїх учнів для набуття ними почуття музично- пластичного ритму. На відміну від інших видів вправ під музику, що задіють тільки її метричну пульсацію, в системі Е. Ж. Далькроза тіло вчиться реагувати на всі аспекти метроритмічної організації, акценти, паузи, звуковисотні, модуляційні процеси, агогіку і динаміку, темп, особливості інтонування та фразування. Рухи учнів не копіюються з викладацьких, а будуються виходячи зі своїх власних м'язових відчуттів, в свою чергу обумовлених музичною формою.

Одним з головних недоліків музично- освітньої системи Е. Ж. Далькроз уважав передчасне навчання дитини грі на інструменті - в тому віці (до восьми років) коли вона ще не здатна узгоджуватися з чужим ритмом і висловлювати авторський зміст п'єси. Він наполягає: «не можна вимагати від дитини за інструментом, щоб він висловив те, що в дійсності ще не відчув і не пережив. Тому починати музичну освіту слід з виховання почуттів, а не з постановки рук» [1, с. 44].

Вся система Е. Ж. Далькроза побудована на повному запереченні дресури та завучування. Тому і діти, і дорослі після занять стають не тільки музичнішими, а й змінюються внутрішньо: виховується увага і воля, комунікабельність, оздоровлюється психіка. Все це зробило систему популярною і відомою в усьому світі. Люди з усіх кінців світу приїжджали вчитися, та й просто поглянути на заняття. Сьогодні «Далькроз-ритміка» - одна з найвідоміших і популярних методик музичної освіти. За методом Е.Ж. Далькроза в Бельгії вже давно вчать музиці дітей, починаючи з повзункового віку. У Швеції радість занять ритмікою з однорічними дітьми вже багато років ділять їхні мами: одночасне навчання дітей і батьків - дуже цікавий експеримент, який нарешті прийшов і до нас.

Величезною подією у світовій музичній педагогіці стала творчість видатного німецького педагога і композитора Карла Орфа. Однією з найвідоміших, поширених більш ніж в 40 країнах світу, є концепція Карла Орфа «Шульверк. Музика для дітей». Слово «Schulwerk» було створено самим Орфом і позначає «навчання в дії».

Головний принцип цієї педагогіки - «вчимося, роблячи і творячи» - дозволяє дітям, виконуючи і створюючи музику разом, пізнати її в процесі музикування, а не наукоподібного теоретизування» [5, с.50].

Орфовська педагогіка являє собою особливий тип музичної педагогіки, яка отримала назву креативної. К. Орф не тільки створив спеціальні дитячі інструменти «Орфовскій набір», але й розробив вправи, пісеньки і п'єси, які можна змінювати, варіювати, додавати або придумувати разом з дітьми. Цікавий матеріал спонукає дитину складати, імпровізувати, фантазувати. Різноманітність шумових колористичних інструментів, які використовуються на Орф- уроках, важко навіть перерахувати: трикутники, дзвіночки, браслети з дзвіночками, пальчикові тарілочки, бубни і тамбурини, дерев'яні коробочки, ручні барабани і бонго, литаври, ручні тарілочки і багато інших їхніх різновидів, наявні в достатку у кожного народу. Адже знайомство з різними звуками повинно бути першою сходинкою дитини в світ музики.

Методика «Музика для дітей» Карла Орфа представляє великий інтерес завдяки безперечним перевагам: для організації музичних занять не потрібно спеціальної музичної освіти педагога; система легко поєднується з іншими методиками раннього розвитку дітей за рахунок своєї універсальності і економічності, крім цього висока адаптивність до різноманітних національних умов дозволяє використовувати кращі зразки народної культури; методика Карла Орфа враховує індивідуальні особливості дитини і дозволяє ефективно взаємодіяти дітям з різними навичками, здібностями і потребами; методика закладає величезний потенціал для розвитку дітей раннього віку та подальшої творчої діяльності.

У даний час досить широко поширена в багатьох країнах релятивна система, зокрема в Угорщині, Чехословаччині, Англії. Основою цієї системи є принцип розрізнення на слух ступенів звукоряду по їхніх ладових функціях. Система релятивної (відносної) сольмізації є виключно ефективним засобом для розвитку ладового слуху та музичного мислення, а під їхнім впливом також сприяє розвитку внутрішнього слуху та вмінню чисто інтонувати. У релятивній системі є кілька різновидів, які обумовлені своєрідністю національної музичної культури.

Система З. Кодая привертає ретельністю розробки, послідовністю освоєння ступенів, звернення до народної музики. Вона передбачає безліч різноманітних музично-методичних прийомів щодо організації творчої діяльності дітей, зокрема, імпровізації, відтворення і сприйняття музики. Головними особливостями даної методики є поєднання співочої діяльності дитини з різноманітними рухами, ударами долонь, ритмічним акомпанементом, іграми [2].

Педагог уважав, що тільки спів може розвинути ладовий слух, що є фундаментом музикальності. Саме тому Кодай вважав недоцільним використання на початковому етапі навчання інструментальної музики. Вона вводиться ним лише в 3-4-му класі загальноосвітньої школи, тоді учні знайомляться з піснями інших народів.

Кращим засобом для придбання музично- слухових уявлень, які забезпечують поєднання в процесі співу слухових, зорових і рухових аналізаторів, може служити застосування окремих елементів відносної сольмізації в поєднанні з болгарським методом столбіци.

«Столбіца» Б.Трічкова - це наочний посібник для вчителя та учнів, у якому за допомогою вертикальних ліній у вигляді «драбинки» показані співвідношення звуків на основі до-мажорного звукоряду. Основне завдання «столбіци» - дати навики вільного сольфеджування, підготувати учнів до співу по нотах. Навчання за «столбіцею» має донотний і нотний періоди. Поспівки і пісні в один і два голоси можна співати поділивши на склади із назвою нот в різних тональностях.

У донотний період, спираючись на зображення «столбіци», діти співають в основному пісні з гамообразним рухом мелодії. У той час відбувається активне накопичення слухових уявлень, зміцнення діапазону. Особливе значення набувають рухи рук учнів, які умовно фіксують висоту звуків, котрі вони виконують.

У нотний період головним є сольфеджування за «столбіцею» з назвою звуків, котре спирається на зв'язок зору, слуху і руху руки. Вправи даються в наступному порядку: 1) ступеневий спів звукоряду; 2) спів звукоряду до-мажор з зупинкою на стійкий звук; 3) спів звукоряду з зупинкою на ввідний звук; 4) спів звукоряду з зупинкою на різних щаблях; 5) хвилеподібний спів звукоряду з зупинкою на стійких щаблях; 6) поєднання всіх перерахованих елементів [6]. виховання монтессорі орф освітній музичний

Для сучасної педагогічної науки характерна тенденція до розробки новітніх технологій навчання і виховання на основі вивчення і використання класичної спадщини видатних педагогів. У цьому напрямку неоціненну послугу може надати педагогічний досвід відомого вченого М. Монтессорі. Зростаючий інтерес до наукових ідей і поширення досвіду М. Монтессорі в освітній галузі сприяли вивченню її методичної системи. Дослідженням педагогічної спадщини М. Монтессорі займалася значна кількість як вітчизняних, так і зарубіжних учених.

Разом з іншими педагогами XIX-ХХ ст. (Е. Кей, Г. Шаррельман) М. Монтессорі є яскравим представником «вільного виховання». Дитина є активною істотою і за своєю природою здатна до розвитку і навчання, вважала М. Монтессорі. Для того, щоб цей розвиток відбувався, слід створити оточення для самовиховання. Педагог вивчала сутність дитини, а школа, на її думку, повинна бути лабораторією, в якій вивчається психічна діяльність дітей

Розвиток дитини відбувається в індивідуальній роботі, що передбачає: самостійний вибір дитиною навчального об'єкта та дидактичного матеріалу; можливість працювати самостійно, в парі, невеликій групі або з педагогом; самостійне визначення тривалості заняття з об'єктом; можливість вільного пересування в кімнаті, за її межами, навчання або спостереження за дітьми в різних кімнатах завдяки правилу «відкритих дверей».

Музичний розвиток дитини в рамках системи має ступінчастий характер. Перший досвід спілкування з музикою набувається в підготовчих вправах - на «слухання тиші», відтворенні шумів і звуків, маніпуляцій з шумовими коробочками [3]. Такі вправи розвивають сприйняття і диференціацію різних шумів, а також сприяють розвитку дрібної моторики, слухової пам'яті та готують дитину до сприйняття музики. Ритмічне почуття формується маршируванням під музику різних темпів, гучності, у виконанні простих рухів - ходьби, бігу, до яких додаються більш складні елементи рук, ніг, корпусу, танцювальні рухи. У книзі «Мій метод» видатний педагог писала: «Музичне виховання вимагає обережного методичного підходу. Дитину потрібно захопити, зачарувати будь-яким засобом» [4, с. 99].

На думку японського скрипаля і педагога Шінічі Сузукі, музичні здібності є у кожної людини, і в кожній дитині їх можна розкрити і розвинути. Зародження свого унікального методу Сузукі відносив до того моменту, коли відкрив для себе факт, що діти з неймовірною легкістю опановують як іноземною, так і рідною мовою. Якщо так, то чому б не спробувати з самого раннього віку навчати дітей музиці, в тому числі грі на скрипці та інших музичних інструментах, причому не індивідуально, а в групах? При цьому доктор Сузукі виходив з переконання, що малюки люблять наслідувати і, побачивши, як грають професійні скрипалі, неодмінно захочуть копіювати їхні рухи. Свій метод педагог назвав досить образно - «Народження таланту».

Суть методу Сузукі полягає у трьох основних положеннях. По-перше, він вірив в музичні здібності будь-якої людини, уважаючи, що люди діляться не на музичних і немузичних, а на тих, кому батьки і педагоги змогли прищепити любов до інструменту, і тих, в яких не розгледіли музичні здібності. Друге положення пов'язане з щирим бажанням допомогти малюкам - любов до дітей стала найважливішою складовою методу. Третє положення - залучення до роботи батьків. Без участі тат і мам, бабусь і дідусів, тобто людей, які більше за інших знають і розуміють свою дитину, метод не діє. У чому полягає ця участь? Рекомендації прості: регулярно відвідувати уроки музики, займатися з дітьми вдома, а найкраще і самим навчатися грати на скрипці, щоб зрозуміти тонкощі методики [7].

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Зазвичай протягом першого року діти відвідують групу загальної музичної підготовки. Там вони вчаться співати мелодії музичних творів, які будуть вивчені пізніше, на уроках зі спеціальності, освоюють різні традиційні «дитячі» інструменти (бубон, барабан, ксилофон). Діти знайомляться з різними музичними інструментами, щоб в кінці року зробити свідомий вибір спеціальності. Всі ці уроки проводяться за активної участі батьків. Багато шкіл перші 2-3 місяці проводять курси для батьків так, щоб ті змогли в майбутньому допомагати дитині в заняттях вдома. При цьому треба, звичайно, врахувати, що далеко не всі батьки психологічно і матеріально можуть поставити в центр навчання розвиток музикальності своєї дитини або заволодіння нею будь-яким інструментом. Але якщо є бажання гармонізувати життя малюка, надати йому духовний сенс, то метод доктора Сузукі цілком можна реалізувати в повсякденній практиці.

Список джерел

Жак-Далькроз Е. Ритм / Е. Жак-Далькроз. - М.: Класика-XXI, 2010. - 248 с.

Кодаї 3. Вибрані статті / З. Кодаї.; пер. з угорськ. І. Мартинова, ком-т. П. Ф. Вейса. - М .: Рад. композитор, 1982. - 288 с.

Монтессорі М. Допоможи мені це зробити самому: збірник фрагментів з перекл. книг М. Монтессорі і статей російських авторів про педагогіку М. Монтессорі / укл. М. В. Бо- гуславський, Г. Б. Корнетов. - М.: Карапуз, 2000. - 272 с.

Монтессорі М. Мій метод: керівництво по вихованню дітей від 3 до 6 років / М. Монтессорі [переклад. А. Колесникова, Е. Рязанцева]. - М.: Центрполіграф, 2014. - 550 с.

Орф К. «Шульверк». Підсумки і завдання. Система музичного виховання Карла Орфа / Під ред. Л. А. Баренбойма. - Л .: Музика, 1970. - 160 с.

Пеєв І. Болгарський метод «столбіца» Б. Трічкова. Питання методики виховання слуху / Пеєв І., Крістєва С. - Л., 1967. - 166 с.

Судзукі С. Взрощені з любов'ю: класичний підхід до виховання талантів / С. Судзукі; перекл. С. Борич. - М.: Попурі, 2005. - 192 с.

Размещено на Allbest.ru