Запровадження особистісно орієнтованого підходу в музичній освіті України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запровадження особистісно орієнтованого підходу в музичній освіті України

Сучасне демократичне суспільство України вимагає перегляду стратегії та практики загальної освіти особистості дитини. Означена тенденція засвідчена і в чинних державних документах (Національна програма «Освіта» («Україна XXI ст.»), Національна доктрина розвитку освіти в Україні, Державний стандарт базової й повної середньої освіти та ін.), в яких підкреслено необхідність створення належних умов для формування освіченої, креативної, самодостатньої особистості учня, розвитку його природних здібностей та потенцій. Відтак, поступово відбуваються зміни ціннісних орієнтацій у педагогічній теорії та практиці. На зміну суспільній приходить особистісно орієнтована орієнтація, де першочерговими цінностями стають повага до учня як партнера в освітньому процесі; відношення до дитини як до суб'єкта навчально-виховної роботи; врахування інтересів особистості учня та його можливостей, здібностей, нахилів; демократичний стиль взаємовідношень учителя та учня та ін.

Аналіз наукових досліджень і публікацій свідчить про досить різноґраневий інтерес науковців до даної проблеми. Зокрема, теоретичні основи музичної освіти як вчення про закономірності, принципи та методи пізнання й перетворення дійсності засобами мистецтва в особистісно орієнтованому освітньому просторі досліджують такі вчені, як С. Горбенко, Н. Гуральник, С. Науменко, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Хижна, О. Щолокова і ін.

Ряд вчених (А. Алексєєв, О. Апраксіна, Б. Асаф'єв, В. Багадуров, Ю. Келдиш, Т. Ліванова, В. Натансон, К. Нікольська - Береговська, Г. Ципін, І. Ямпольський та ін.) вивчають дане питання з історико-педагогічної та історико-музикознавчої сторони. Інші, (І. Бех, В. Бондар, І. Зязюн, Г. Мєднікова, Н. Миропольська, О. Олексюк, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька та ін.) актуалізують проблему дослідження шляхом формування духовної культури учнів, втілення гуманістичних орієнтирів мистецької освіти, реалізації виховного впливу мистецтва на становлення особистості.

Першочергово ми маємо зазначити, що в широкому сенсі слово «освіта» - це полісемічне поняття, яке складається із процесу навчальної та виховної діяльності. На сьогодні в науково-педагогічному просторі «освітою» вважають спеціально спрямовану дію суспільства, яка допомагає людині опанувати соціальним досвідом, увійти в систему існуючих соціальних зв'язків, зберігати і підносити свою неповторну індивідуальність [5].

На сьогодні існує декілька концепцій трактування змісту освіти. Так, одні зміст освіти і виховання окреслюють, як формацію наукових знань, умінь і навичок, відношень і досвіду творчої діяльності, оволодівання якими забезпечує різносторонній розвиток розумових і фізичних здібностей вихованців, утворювання їхнього світогляду, моралі, поведінки, підготовку до громадського життя і праці [3]; інші характеризують зміст освіти, як такий, що полягає в основній функції - приєднання молоді до загальнолюдських і національних ідеалів; що це упорядкування наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, практичних умінь і навичок та способів діяльності, світоглядних, моральних, естетичних ідей та певної поведінки, опанувати якими учень має у процесі навчання; цей зміст повинен бути скерований на досягнення фундаментальної мети виховання - утворення гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості (громадянина України) і який виводиться з наукової основи [1].

Зрозуміло, що зміст освіти не залишається незмінним. Розвиток суспільства, зміна мети і завдань навчання і виховання підростаючого покоління тягнуть за собою і зміну змісту освіти. Тому, серед учених не існує єдиної точки зору щодо трактування змісту освіти. Так, В. Галузинський, М. Євтух визначають його як сполучення в загальній середній освіті певних знань, умінь і навичок; М. Фіцула, як послідовність здобуття наукових знань, умінь і навичок, що забезпечує глибинний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, утворення їхнього світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці; Н. Волкова, як систему наукових знань, умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає підґрунтя для розвитку та формування особистості; Н. Мойсеюк, як частину культури, соціального досвіду суспільства, яка вживається в освіті для вирішення завдань навчання, виховання і розвитку особистості; С. Пальчевський,

І. Зайченко, як певну одиницю культури та соціального досвіду людства, яку суспільство спрямовує на постання вихідних можливостей для самовизначення дитини з метою її автентичної самореалізації в умовах гармонізації внутрішньо особистісних та загальносуспільних інтересів і т.д.

На нашу думку, найбільш прийнятним на тепер визначенням поняття «змісту освіти», в якому простежується особистісно орієнтований підхід, є певна категорія у новій «Енциклопедії освіти» [2], що окреслює зміст освіти, як деяку пристосовану систему знань, умінь і навичок, досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до світу, оволодіння якої гарантує піднесення індивіда.

Догматичні положення теперішнього ЗМО визначено Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти, Концепцією загальної середньої освіти де обґрунтовується співвідношення загальнолюдських та спеціальних компонентів; гуманістичний (як пріоритетний напрямок; базовий принцип реформування освіти в Україні), естетичний, етичний, інтелектуальний і музично-творчий розвиток особистості дитини; суттєво нова парадигма (особистісно орієнтована), яка обумовила пошук нових шляхів її реалізації, розробку, апробацію та впровадження адекватних педагогічних технологій у всі предметні напрямки, зокрема і в музичні.

Оскільки зміст це засіб досягнення мети та завдань, то слід підкреслити, що метою особистісно орієнтованої музичної освіти постає утворення в учнів (у процесі сприйняття, інтерпретації творів мистецтва і практичної художньо-творчої діяльності) осібно-ціннісного ставлення до реальності та мистецтва; розвиток естетичної свідомості, загальнокультурної і художньої компетентності; здатність до самореалізації, потребу в духовному самовдосконаленні; і яка передбачає всесторонньо-музичний розвиток людини, що дає їй можливість сприймати та цінувати музично-естетичне явище як частинку суспільної свідомості, розвивати та використовувати її для покращення оточуючого середовища, складання музичних творів та інших зразків музичної культури.

До ряду завдань даної освіти можемо віднести: якнайбільше виявлення, ініціювання, використання, «окультурення» суб'єктного досвіду особистості дитини; розвиток приватних пізнавальних здібностей кожної дитини; складання в дитини культури життєдіяльності, яка дає можливість плідно налаштовувати своє буденне життя, правильно окреслювати лінії життя як першоджерела для соціокультурного самовизначення (О.М. Пєхота) [7]; набавляння особистісного зросту дитини (розвиток тих якостей, котрі допомагають їй стати самовизначальною особистістю); піднесення інтелектуальних можливостей (здібностей, навичок мислення і т.д., котрі забезпечують здатність до свідомої самоосвіти); подолання труднощів, збуджених генетично та соціально обумовленими модифікаціями в рівні розвитку дітей; підняття престижу загальноосвітньої освіти, формування у дітей стійкого інтересу до осягання, бажання та вміння самостійно вчитися; виховання в кожної дитини манери неусвідомленої соціально-моральної поведінки, духовної та побутової культури, культури праці, естетично, екологічно та фізично здорового способу життя, тобто тих рис особистості, яких не можна набути тільки на уроках; сприяння індивіду в баченні цілісної картини світу [3; 6; 8].

Наголосимо, що ЗМО третього тисячоліття суттєво відрізняється від попереднього своєю різноликістю пластів музичної культури, пізнанням та розумінням інтонаційної, жанрово-стильової природи музики, діяльнісним засвоєнням музичного мистецтва, де діяльність влаштована в особливий спосіб з певною ієрархією ролей та нормативним регулюванням. Важко уявити при цьому сучасний стан музично - освітнього процесу без направленості на розвиток творчого стимулювання особистості учня, котрий здатен швидко реагувати на множинні зміни навчального середовища, вирішувати проблеми адаптації його в соціумі і т. п., що успішно може реалізуватися у взаємодії особистісно орієнтованого підходу та навчання музичного мистецтва, котре сприяє найефективнішому піднесенню креативних якостей особистості, активізує прояви інтуїції до пошуків ініціативи та ін.

Відтак, сама категорія «змісту музичної освіти» інтерпретується сучасними науковцями в різний спосіб. Так, О. Ростовський говорить, що ЗМО - це «система знань, умінь і навичок, необхідних для здійснення різноманітної музичної діяльності (сприймання музичних творів, їх інтерпретації і виконання, творення музики)» [8, с. 596]. О. Олексюк наголошує, що ЗМО «зорієнтована на виховання та педагогічно виправдану систему музичних знань, навичок та умінь, що виступають в єдності з досвідом музично-творчої діяльності» [6, с. 86]. О. Любова стверджує, що ЗМО - це «педагогічно адаптована для учнів система музичних знань, умінь, навичок і способів музично-творчої діяльності, що спрямована на формування музичної культури особистості» [4, с. 305]. В. Черкасов підкреслює, що ЗМО - це не тільки адаптована для учнів система музичних знань, умінь, навичок, форм і засобів музичної діяльності, а й «певні музично - педагогічні технології, оволодіння якими забезпечує світоглядний, інтелектуальний, естетичний, етичний, емоційно-ціннісний та музично-творчий розвиток особистості» [9, с. 12].

Загалом, всі твердження педагогів - музикантів про ЗМО виходять із загальнолюдських та національних цінностей, гуманного ставлення до надбань світової культури, орієнтацію на виховання особистісних якостей, гуманізації змісту навчання, наступності у засвоєнні змісту навчального матеріалу, поліхудожнього підходу та фундаменталізації музично - освітньої системи.

Отже, сучасний зміст музичної освіти в контексті особистісно орієнтованого підходу є одним із важливих чинників формування повноцінної, всебічно розвиненої особистості дитини. Він має передбачати реалізацію певних пріоритетних напрямків освітнього процесу, серед яких: розвиток творчої особистості, діалогічний спосіб спілкування, розвиток інтуїції, уяви, емоцій, почуттів, самостійності, індивідуальності та ін. Але слід пам'ятати при цьому, що нова парадигма (особистісно орієнтована) спрямована перш за все на внутрішню організацію суб'єктивного навчального процесу й меншою мірою впливає на будову предметно-змістової галузі. При цьому головним стає розвиток особистості, а знання, вміння та навички виступають як засіб її розвитку, як головні сфери особистісних функцій особистості. Звичайно, дана проблема не є остаточно вирішеною і потребує подальшого дослідження.

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. - К.: Либідь, 1997. - 375 с.

2. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України: головний ред. В.Г. Кремень. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

3. Коджаспирова Г.М. Словарь по педагогике / Галина Михайловна Коджаспирова, Алексей Юрьевич Коджаспиров. - М.: ИКЦ «МарТ»; Ростов н/Д: Издат. центр «МарТ», 2005.

- 448 с.

4. Лобова О.В. Формування основ музичної культури молодших школярів: теорія та практика: [монографія] / О.В. Лобова. - Суми: ВВП «Мрія» ТОВ, 2010. - 516 с.

5. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Неля Євтихіївна Мойсеюк. - [5-те вид., доп. і перероб.]. - К.: Кондор, 2007. - 656 с.

6. Олексюк О.М. Музична педагогіка: навчальний посібник / О.М. Олексюк. - К.: КНУКіМ, 2006. - 188 с.

7. Пєхота О.М. Особистісно орієнтоване навчання: підготовка вчителя: монографія. - 2-е вид. доп. та перероб. / О. Пєхота, А. Старева. - Миколаїв: Вид-во «Іліон», 2006. - 272 с.

9. Черкасов В.Ф. Теорія і методика музичної освіти: навчальний посібник / Володимир Черкасов. - К.: ВЦ «Академія», 2016. - 240 с.

Размещено на Allbest.ru