Зміст навчання майбутніх філологів галузевого перекладу: компетентнісний підхід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст навчання майбутніх філологів галузевого перекладу: компетентнісний підхід

Фахова компетентність перекладача (ФКП), формування якої є метою навчання майбутніх філологів, розглядається як здатність перекладати на фаховому рівні [8], що ґрунтується на знаннях, навичках та уміннях, необхідних для забезпечення такої здатності в конкретній сфері та у певному виді перекладу, оскільки набір згаданих знань, навичок та умінь є різним як для будь-якої сфери, так і для різних видів перекладу. У статті ми зосередимося лише на кількох компонентах ФКП, які, на нашу думку, є важливими для забезпечення якісного галузевого перекладу, а саме - на предметному й термінологічному.

Предметні знання, як компонент змісту навчання майбутніх перекладачів, входять до складу екстралінгвістичної складової (докладніше див. [8]) ФКП і включають сукупність понять, на яких ґрунтується певна галузь людської діяльності, наприклад, автомобілебудування, сільське господарство, мовознавство тощо. Кожне поняття згаданої сукупності позначається певним словом, що в межах даної галузі є терміном, сума яких утворює термінологічний компонент ФКП, що входить до мовної складової останньої. Для підготовки майбутніх перекладачів, тобто для формування ФКП, важливо досліджувати конкретне наповнення предметного й термінологічного компонентів для кожної галузі, в якій здійснюється навчання студентів. Лише за наявності таких даних можна розробляти науково обґрунтовані навчально-методичні матеріали для якісної підготовки майбутніх спеціалістів з міжмовного посередництва у конкретній сфері.

Актуальність проблеми визначається необхідністю окреслення обсягу необхідних перекладачеві предметних галузевих знань, поповнення англо-української та українсько- англійської галузевої термінологічної бази, вивчення закономірностей вибору способів перекладу залежно від різноманітних чинників для врахування при визначенні змісту навчання майбутніх перекладачів, а також відсутністю відповідних досліджень, принаймні, щодо перекладу з англійської мови на українську.

Сферою дослідження нами обрано перекладознавство, оскільки, по-перше, ця галузь має безпосереднє відношення до майбутньої професії студентів; по-друге, із зрозумілих причин, предметні знання цієї сфери є обов'язковим компонентом ФКП майбутніх перекладачів; по- третє, ця сфера бурхливо розвивається, що спричинює стрімке розширення як поняттєвої, так і термінологічної баз вказаної науки.

Дослідження проводилося на матеріалі 247 одиниць англомовної термінологічної лексики, пов'язаної з послідовною моделлю перекладу та моделлю розуміння тексту оригіналу (ТО), розроблених Д. Жілем [9]. Згадану лексику відібрано з оригінального англомовного тексту загальним обсягом 138882 друкованих знаків [9].

Відповідно об'єктом дослідження визначено предметні й термінологічні знання, що мають входити до складу ФКП, а предметом - структуру цих знань, здатну забезпечити потреби перекладу українською мовою англомовних текстів, які відносяться до згаданих моделей. Крім того, до складу предмета дослідження входить проблема співвідношення способів перекладу в умовах варіювання структури термінів і термінологічних словосполучень в ТО.

Мета статі полягає у визначенні змісту предметного й термінологічного компонентів ФКП, а також з' ясування наявності чи відсутності залежності вибору способу перекладу від структури термінів в ТО.

На шляху до досягнення цієї мети необхідно було вирішити певні завдання: визначити зміст понять «модель перекладу», «послідовна модель перекладу» та «модель розуміння тексту оригіналу», а також поняття, що входять до кожної з них; відібрати англомовні терміни для позначення згаданих понять; розподілити відібрані терміни на групи за структурними ознаками; проаналізувати способи перекладу термінів різних груп для встановлення гіпотетичної залежності способу перекладу від їх структури; сформулювати висновки дослідження. Послідовність вирішення цих завдань визначила зміст подальшого викладу.

Модель перекладу можна визначити як опис гіпотетичних ментальних операцій людини в процесі його здійснення [3; 4; 6]. Вона не обов'язково повинна відображати усі дії перекладача зі створення тексту перекладу (ТП) [4]. Більшість існуючих моделей є загальними схемами, що не претендують на вичерпність репрезентації змісту цього процесу, обмежуючись описом послідовності гіпотетичних дій, за допомогою яких перекладач намагається передати інформацію, що міститься в ТО. Хоча теоретичні моделі можуть бути далекими від справжніх дій перекладача в реальному перекладі, знайомство з такими моделями допомогти йому при вирішенні складних перекладацьких завдань.

Аналіз тексту, який послужив основою для відбору матеріалу дослідження [9], дозволив окреслити предметні знання, що відносяться до моделі розуміння ТО в інтерпретації Д. Жіля, зміст яких викладено далі (див. також [9, с.99-100]). Розуміння ТО ґрунтується на лінгвальній (володінні мовою оригіналу) та екстралінгвістичній компетентностях, причому остання включає як предметні знання, так і результати контекстуального й ситуативного аналізу. Розуміння ТО є відносним та суб'єктивним і залежить від його лінгвістичної складності й мети його сприймання. Структура навіть вузькоспеціалізованих текстів не надто відрізняється від будь-яких інших, головною проблемою для розуміння є наявність термінів, що позначають специфічні для даної галузі поняття. У більшості випадків зміст таких термінів можна зрозуміти за допомогою морфологічного аналізу, з урахуванням досвіду чи контексту. Таким чином, перекладач може розуміти складні тексти, навіть не спеціалізуючись у даній сфері, однак його розуміння є поверховим, порівняно з розумінням фахівців. Відповідно, в принципі, він може перекладати такі тексти, якщо йому вдасться знайти прийнятні відповідники термінам.

Стосовно предметних знань, необхідних для розуміння текстів, пов' язаних з послідовною моделлю перекладу Д. Жіля, то вони включають певні ключові поняття. Відповідно до цієї моделі процес перекладу має певні етапи, що йдуть послідовно один за іншим: сприймання фрагмента ТО (одиниці перекладу); формулювання припущення про його смисл; перевірка цього припущення з використанням наявної лінгвістичної й екстралінгвістичної бази, а також знань, необхідних для даного конкретного випадку; у разі негативного результату формулювання нової гіпотези й повторна перевірка (цей етап може повторюватися необмежену кількість разів, доки не буде досягнуто позитивного результату); формулювання ТП [9, с.102].

Послідовна модель перекладу ґрунтується на її головних положеннях, викладених далі. Переклад не є перекодуванням, його зміст - це розуміння змісту ТО і його передача в ТП. Перекладач повинен постійно перевіряти правильність власного розуміння ТО за допомогою використання своїх фонових, предметних та енциклопедичних знань (див. також [5]). Якщо зміст ТО, як його зрозумів перекладач, не має сенсу, вірогідно, він неправильно витлумачив ТО. Суттєвою складовою роботи перекладача є прийняття рішень, за які він несе повну відповідальність. Загальні фонові, предметні й енциклопедичні знання є важливими, однак ключовим залишається засвоєння ситуативних знань, необхідних для даного конкретного випадку, і таке засвоєння займає більшу частина процесу перекладу [9, с.124].

Предметні знання, на яких ґрунтуються вказані вище моделі, включають розгалужену систему понять, кожне з яких позначається певним терміном, наприклад: comprehension of specialized discourse - модель розуміння галузевих текстів; sequential model of translation - послідовна модель перекладу; ad hoc knowledge acquisition - засвоєння ситуативних знань; meaning hypothesis - гіпотеза щодо значення (фрагмента) ТО тощо. Сукупність таких термінів (247 одиниць) утворила термінологічний компонент ФКП, необхідний для перекладу англомовних текстів, що відносяться до моделей, які тут розглядаються.

На наступному етапі ми провели аналіз способів перекладу, які використовувалися для передачі англомовних термінологічних одиниць українською мовою, з метою встановлення наявності чи відсутності гіпотетичної залежності вибору таких способів від структури терміна в ТО. Враховуючи рамки статті, ми обмежимося розглядом лише термінологічних словосполучень, які домінували у нашій вибірці, і загальна кількість яких склала 171 одиницю. Для досягнення мети дослідження ми розподілили їх на прикметникові (81 одиниця), іменникові (64 одиниці), дієслівні (12 одиниць), прислівникові (9 одиниць) та дієприкметникові (5 одиниць). В межах кожної категорії виділялися також структурні моделі, де використовувалися такі умовні позначення: Adj - прикметник, N - іменник, N's-- іменник у присвійному відмінку, Prep - прийменник, V - дієслово, Adv - прислівник, Part.I - дієприкметник теперішнього часу, Part.II - дієприкметник минулого часу.

Оскільки в перекладознавстві існують різні підходи до змісту поняття «спосіб перекладу» (див. наприклад, [2; 4]), в своєму дослідженні ми виходили із загального змісту поняття «спосіб», що визначається як «певна дія, прийом або система прийомів, яка дає можливість... здійснити що-небудь» [1, с. 1179]. Відповідно «спосіб перекладу» ми розглядали як дію, прийом чи систему прийомів, що дозволяє здійснити передачу смислу ТО в ТП. У такому визначенні поняття «спосіб перекладу» є родовим щодо перекладацьких трансформацій, поглинаючи їх як видове поняття. При перекладі термінологічних словосполучень у нашому дослідженні зафіксовано такі способи перекладу, як перестановка, додавання та вилучення слів, зміст яких є достатньо очевидним [2; 4], а також калькування, яке ми тлумачимо [7] як копіювання структури словосполучення ТО (наприклад, appropriate terms - відповідні терміни). Далі подано аналіз кожної із згаданих категорій за відповідними моделями.

До групи прикметникових словосполучень входили термінологічні словосполучення таких моделей: Adj + N, Adj1 + Adj2 + N, Adj + Prep + N.

Словосполучення моделі Adj + N. У вибірці виявлено 72 словосполучення, побудованих за цією моделлю, яка загалом збігається з відповідною моделлю в українській мові, а тому варто було очікувати калькування, тобто вживання словосполучення «прикметник + іменник». Ці очікування повністю справдилися: у 85 % випадків словосполучення в межах даної групи калькувалися, наприклад: authentic context - автентичний контекст, cognitive constraints - когнітивні обмеження, extralinguistic knowledge - екстралінгвістичні знання.

У 6 % випадків контекст вимагав додавання слова для забезпечення однозначності розуміння: incorrect sentence - неправильно оформлене речення; simultaneous interpreting - усний синхронний переклад; explicit information - експліцитно висловлена інформація. Ще у 8 % випадків, крім додавання слів, знадобилася їх перестановка: original information - інформація, що міститься в тексті оригіналу; informational component - компонент процесу передачі інформації; informative communication - комунікація з метою передачі інформації. Зрідка (1 %) доводилося вдаватися до контекстуальної заміни, коли в українському словосполученні не було жодного словникового відповідника лексемам ТО, але зміст оригінальної лексичної одиниці був переданий точно: native speaker - носій мови.

Словосполучення моделі Adj + Prep+ N, які виявилися нечисленними, перекладалися за допомогою додавання, наприклад: close to the original - близько до тексту оригіналу; consistent with the principle - узгоджений із принципом.

Словосполучень моделі Adj1 + Adj2 + N було трохи більше (біля 5 %). Тут переважало калькування (relevant cultural environment - відповідне культурне середовище, translation social norms - соціальні норми перекладу), а в одному випадку зафіксовано перестановку слів: technical and scientific translation - науково-технічний переклад.

Таким чином, прикметникові словосполучення, незалежно від моделі, перекладаються переважно калькуванням, яке спорадично доповнюється додаванням або перестановкою слів, частка яких є незначною.

Ці висновки значною мірою стосуються й дієприкметникових зворотів, оскільки дієприкметники в англійській мові (незалежно від того, до якого часу вони відносяться - теперішнього чи минулого) у препозиції переважно виконують функції означення, тобто збігаються за функцією з прикметниками.

Наприклад, словосполучення, що ґрунтуються на моделі PII + Prep + N, у нашій вибірці передавалися винятково за допомогою калькування: selected by translator - обраний перекладачем; selected by sender - обраний відправником. Словосполучення моделі PI + N передавалися як за допомогою калькування (pre-existing knowledge - існуючі знання), так і із застосуванням перестановки та додавання слів (interpreting purposes - цілі усного перекладу). Останнє пояснюється нормами української мови: калькування застосовується тоді, коли відповідний англомовний дієприкметник можна передати прикметником чи дієприкметником, а коли його утворення суперечить нормам мови перекладу, то застосовується перестановка слів, їх додавання тощо. Наприклад, в останньому прикладі важко утворити однослівний прикметник від словосполучення «усний переклад» (він мав би звучати як «усноперекладацькі* (зірочкою позначено неприйнятний варіант) цілі», що є абсурдним), а тому словосполучення «усний переклад» при перекладі словосполучення interpreting purposes - зміщується у постпозицію («цілі усного перекладу»).

Це припущення підтверджується і результатами аналізу особливостей передачі англомовних словосполучень моделі PII + N, де в двох випадках вдалося передати лексичні одиниці цього типу за допомогою калькування (accepted concept - загальноприйнята концепція, specialized discourse - спеціалізований дискурс). В інших випадках довелося вдаватися до перестановки та додавання слів: translated version - версія тексту перекладу; disambiguated text - текст, стосовно якого знято двозначність.

Отже, переклад прикметникових та дієприкметникових словосполучень тяжіє до калькування як головного способу перекладу, частка якого становить 100 % при передачі словосполучень, побудованих за моделлю PII + Prep + N, сягає 85 % при передачі словосполучень моделі Adj + N і щонайменше 50 % (або більше) - при передачі словосполучень, що ґрунтуються на моделях PII + N, PI + N, Adj + Prep+ N та Adj1 + Adj2 + N. Різна кількість словосполучень, які відносяться до цих моделей, не дозволяє сформулювати надійні висновки, що мають характер припущень і потребують підтвердження на ширшому корпусі термінів.

Схожа картина спостерігається і в межах категорії іменникових словосполучень. При передачі словосполучень моделі N1 + N2, яка загалом видається сприятливою для калькування за рахунок перетворення першого англомовного іменника на прикметник в українському перекладі, частка калькування склала лише 35 %: adjustment mechanisms - механізми пристосування; background knowledge - фонові знання; communication context - комунікативний контекст.

Однак у решті випадків калькування виявилося неприйнятним з тих чи інших причин. Більше половини (54 %) усіх випадків перекладу словосполучень цієї моделі потребували застосування перестановки слів: comfort threshold - поріг комфорту; communication efficiency - ефективність комунікації; comprehension equation - формула розуміння.

У 8 % випадків для забезпечення однозначного розуміння знадобилася не тільки перестановка, а й додавання слів: conference interpreting - усний переклад на конференціях; literature translation - переклад художньої літератури; translation instructor - викладач письмового перекладу. Нарешті в одному випадку застосовувалося вилучення слова: information content - зміст.

Інші іменникові моделі мають свої особливості. Для передачі словосполучень, побудованих за моделлю N1 + Prep + N2, у 88 % випадків застосовувалося калькування (complementarity in comprehension - взаємодоповнення у розумінні, conservation of information - збереження інформації) і лише в 12 % випадків знадобилося додавання слова (comprehension of the message - розуміння смислу повідомлення).

З іншого боку, для передачі словосполучень, що ґрунтуються на моделі N1's + N2, використовувалася лише перестановка слів: translation's skopos - мета перекладу; sender's intent - намір відправника.

При перекладі словосполучень, побудованих за моделлю N1 + N2 (Adj) + N3, калькування застосовувалося лише в 20 % випадків (наприклад, foreign-language environment - іншомовне оточення). Ще в 60 % вимагалася перестановка слів (target-language text - текст мовою перекладу), а в 20 % - й додавання слів (target-language receiver - адресат-носій мови перекладу).

Схожа ситуація спостерігається з перекладом словосполучень, які ґрунтуються на моделі N1+ Prep + N2 + N3, де лише в 33 % випадків вдалося застосувати калькування (level of university education - рівень університетської освіти), тоді як при передачі решти словосполучень цієї моделі довелося вдаватися до перестановки слів (components of text comprehension - компоненти розуміння тексту) або одночасного застосування перестановки слів і їх додавання (fidelity to secondary information - вірність передачі другорядної інформації).

Словосполучення, побудовані за іншими моделями, нечисленні і потребують додаткового вивчення. Їх загальною ознакою є застосування перестановки і додавання слів. Прикладами можуть служити словосполучення, що ґрунтуються на моделях N1 + PII + N2 (time-related information -інформація, пов'язана з часом) та N + PII (comprehension achieved - досягнутий рівень розуміння).

Отже, способи перекладу іменникових словосполучень певним чином залежать від граматичної моделі, що лежить в їх основі. Вірогідність застосування калькування, яке при перекладі словосполучень, побудованих за моделлю N1 + Prep + N2, становить 88 %, далі зменшується, а вірогідність застосування трансформацій відповідно зростає від однієї моделі до іншої у такій послідовності: N1 + N2 (65 %), N1 + Prep + N2 + N3 (67 %), N1-N2 (Adj)+N3 (80 %), сягаючи максимуму у випадку із словосполученнями, які ґрунтуються на моделі N1's + N2 (100 %).

Англомовні дієслівні конструкції, побудовані за моделлю V + N, збігаються з принципами їх побудови в українській мові, а тому сприятливі для калькування. Ці очікування загалом справдилися - дві третини словосполучень, що ґрунтуються на цій моделі, було перекладено за допомогою калькування, наприклад: add information - додавати інформацію. В решті випадків застосовувалося додавання слів (enhance comprehension - підвищити ступінь розуміння; carry message - нести смисл повідомлення), але це зумовлено не моделлю, на якій ґрунтуються дані словосполучення, а потребами контексту для забезпечення однозначності розуміння.

Згадані тенденції характерні і для передачі дієслівних словосполучень, побудованих за моделлю V + Adv, дві третини яких перекладалося із застосуванням калькування (наприклад, express differently - висловлюватися по-іншому), а решта потребувала перестановки слів (choose deliberately - свідомо обирати). Як неважко помітити, в будь-якому із наведених прикладів відповідний зміст можна передати українською мовою й помінявши складові елементи місцями, наприклад, «по-іншому висловлюватися», «свідомо виводити (смисл)», «обирати свідомо»). Тобто порядок слів у таких випадках залежить не від моделі, на якій ґрунтується відповідне словосполучення, а від тема-рематичних чинників.

Отже, способи перекладу дієслівних словосполучень певним чином залежать від їх структури. Вірогідність застосування калькування при перекладі українською мовою англомовних словосполучень, побудованих за моделями V + N та V + Adv, становить майже 70 %. В інших випадках застосовується додавання або перестановка слів, однак доречність таких способів перекладу визначається не стільки структурою словосполучення, скільки іншими чинниками, зокрема, тема-рематичними факторами.

Схожі ознаки властиві й адвербіальним (прислівниковим) конструкціям. При перекладі словосполучень, побудованих за моделлю Adv + PII, превалює калькування (наприклад, highly specialized - вузькоспеціалізований), за допомогою якого перекладено 67 % словосполучень цього типу, так само як і єдине словосполучення, яке ґрунтується на моделі Adv + Adj (linguistically acceptable - лінгвістично прийнятний). Однак, як і у випадку з дієслівними моделями, норми української мови дозволяють і альтернативний порядок слів (за винятком першого словосполучення), наприклад, «прийнятний лінгвістично». Тобто, як і при передачі дієслівних словосполучень, можна зробити висновок, що вибір способу перекладу стосовно останніх двох моделей визначається не стільки граматичною конструкцією, скільки тема- рематичними факторами. У частині випадків (33 %) при передачі словосполучень, побудованих за моделлю Adv + PII, доводиться застосовувати не тільки перестановку, а й додавання слів (наприклад, linguistically induced - що виводиться з лінгвістичного контексту).

З іншого боку, вибір способу перекладу при передачі трикомпонентних словосполучень, побудованих за моделлю Adv + N1 + N2, як випливає з аналізу, схоже, залежить від структури, оскільки в даному випадку усі проаналізовані словосполучення було передано за допомогою перестановки слів (наприклад, foreign language influence - вплив іноземної мови). Це видається доволі логічним, оскільки в цих випадках застосування калькування для передачі згаданих словосполучень спричинило б порушення норм мови перекладу.

Таким чином, проведене дослідження дозволило, по-перше, визначити зміст предметного й термінологічного компонентів ФКП, необхідний для навчання майбутніх філологів перекладу текстів, що відноситься до моделі, запропонованої Д. Жілем [9]. Встановлено, що до предметного компонента входять усвідомлення студентами перекладу як передачі смислу ТО в ТП, а також розуміння циклічного характеру процесу перекладу, змістом якого щодо певної одиниці перекладу є комбінація з двох кроків: припущення про смисл згаданої одиниці та перевірка такого припущення. Стосовно однієї й тієї ж одиниці ця комбінація може повторюватися необмежену кількість разів, аж до досягнення позитивного результату. Основний зміст цього процесу - прийняття рішень, що ґрунтуються на знаннях перекладача, головними з яких є ситуативні, що засвоюються безпосередньо під час перекладу, але ґрунтуються на вже наявних у свідомості предметних знаннях. Термінологічний компонент ФКП у сфері, яка тут розглядається, включає близько 250 одиниць.

По-друге, стосовно перекладацького компонента ФКП виявлено певні закономірності у вибору способів перекладу термінологічних словосполучень згаданої сфери, які варто враховувати у процесі навчання майбутніх перекладачів. Встановлено, що співвідношення способів перекладу адвербіальних (прислівникових) словосполучень певним чином залежать від їх структури. Вірогідність застосування перестановки слів при передачі трикомпонентних словосполучень, побудованих за моделлю Adv + N1 + N2, наближається до 100 %. При передачі ж двокомпонентних словосполучень, побудованих за моделями Adv + PII та Adv + Adj, превалює вже калькування, вірогідність використання якого становить майже 70 %. Вибір способу перекладу останніх двох моделей визначається не стільки граматичною конструкцією словосполучення, скільки тема-рематичними факторами, що дає можливість загалом вільно варіювати порядок слів у мові перекладу залежно від згаданих чинників.

Перспективу дослідження вбачаємо у розширенні обсягу матеріалу для аналізу, а також залучення до нього інших сфер людської діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

перекладач фаховий компетентність

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. - 1440 с.

2. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури / В. І. Карабан. - Вінниця: Нова Книга, 2004. - 576 с.

3. Логинов А. В. Адресант и адресат в диалогическом пространстве / А. В. Логинов // Вестник МГОУ. Русская филология. - 2000. - №. 2. - C. 49-54.

4. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение: учеб. пособие / В. Н. Комиссаров. - М.: ЭТС, 2004. - 424 с.

5. Смирнов А. А. Проблемы психологии памяти / А. А. Смирнов. - М.: Просвещение, 1966. - 420 с.

6. Уланович О. И. Понимание оригинала при переводе: к вопросу о феноменологии явления /

О.И. Уланович // Вестник Томского государственного университета. Филология. - 2015. - № 1 (33). - C. 79-87.

7. Черноватий Л. М. Зміст стратегій калькування і трансформації у перекладознавчому аналізі / Л. М. Черноватий // Актуальні проблеми філології і професійної підготовки фахівців у полікультурному просторі. - Одеса: ПУНПУ ім. К. Д. Ушинського, 2016. - С. 30-33.

8. Черноватий Л. М. Методика викладання перекладу як спеціальності: підручник для студ. вищих закладів освіти за спеціальністю «Переклад» / Л. М. Черноватий. - Вінниця: Нова Книга, 2013. -376 с.

9. Gile D. Basic Concepts and Models for Interpreter and translator Training / Daniel Gile. - Amsterdam / Philadelphia: John Benjamins publishing Company, 2009. - 287 p.

REFERENCES

1. Velykyy tlumachnyy slovnyk suchasnoyi ukrayinskoyi movy [Uklad. i holov. red. V. T. Busel] [Big dictionary of the contemporary Ukrainian language], Kyyiv-Irpin, VTF «Perun», 2003. 1440 p.

2. Karaban V. I. Pereklad anhliyskoyi naukovoyi i tekhnichnoyi literatury [Translation in science and technology], Vinnytsya, Nova Knyha, 2004. 576 p.

3. Loginov A. V. Adresant i adresat v dialogicheskom prostranstve [Source and addressee in the dialogical space], Vestnik MGOU. Russkaja filologija, 2000, Vol. 2. pp. 49-54.

4. Komissarov V. N. Sovremennoe perevodovedenie [Contemporary Translation Studies]. Moscow, ETS, 2004. 424 p.

5. Smirnov A. A. Problemy psihologii pamjati [Problems in Psychology of Memory], M.: Prosveshhenie, 1966. 420 p.

6. Ulanovich O. I. Ponimanie originala pri perevode: k voprosu o fenomenologii javlenija [Source text comprehension in translation], Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta. Filologija. 2015, Vol.1 (33), pp. 79-87.

7. Chernovaty L. M. Zmist stratehiy kalkuvannya i transformatsiyi u perekladoznavchomu analizi [Strategies of calquing and transformation in translation analysis], Aktualni problemy filolohiyi i profesiynoyi pidhotovky fakhivtsiv u polikulturnomu prostori, Odesa: Pivdennoukrayinskyy natsionalnyy pedahohichnyy universytet imeni K.D. Ushynskoho, 2016, pp. 30-33.

8. Chernovaty L. M. Metodyka vykladannya perekladu yak spetsialnosti [Translator training methodology], Vinnytsya, Nova Knyha, 2013. 376 p.

9. Gile D. Basic Concepts and Models for Interpreter and translator Training / Daniel Gile. - Amsterdam / Philadelphia: John Benjamins publishing Company, 2009. 287 p.

Размещено на Allbest.ru