Визначення засобів покращення рівня професійно-прикладної фізичної підготовки студентів економіко-правової спеціальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Визначення засобів покращення рівня професійно-прикладної фізичної підготовки студентів економіко-правової спеціальності

Проблема формування здоров'я є важливою складовою майже всіх сучасних педагогічних інноваційних технологій. Актуальним на сьогодні є питання підвищення ефективності оздоровчого впливу фізичних вправ різними засобами фізичного виховання [4].

Здоров'я є одним із головних компонентів людського капіталу й у сукупності з низкою інших факторів визначає не лише можливості окремого індивіда, а й потенціал країни, становить основу її економічного та духовного розвитку [6].

Рухова активність людини є природною потребою гармонійного розвитку організму, збереження та зміцнення здоров'я; якщо людина є обмеженою в руховій діяльності, то її природні розумові й фізичні задатки не можуть набути належного розвитку. Обмеження рухової активності людини поступово призводить до появи негативних функціональних і морфологічних змін в організмі, зниження розумової й фізичної працездатності людини [1].

Аналіз літератури показав, що для підвищення професійно-прикладної фізичної підготовки, а також підвищення рівня фізичної підготовленості студентів використовують різні засоби фізичного виховання.

Тому пошук засобів і методів підвищення ефективності професійно- прикладної фізичної підготовки студентів економіко-правових спеціальностей засобами фітнесу (система Пілатес) з урахуванням вимог до засвоєння обраної професії, яка відображає специфіку їх майбутньої трудової діяльності, є актуальною проблемою.

Мета статті - аналіз історії становлення та розвитку системи Пі- латес як засобу фізичного виховання для покращення професійно- прикладної фізичної підготовки студентів.

Аналіз літератури показав, що ще в 1923 р. було вперше розроблено програму фізичного виховання, яка була спрямована на розвиток професійно-трудових (прикладних) навичок [2]. Це були методичні вказівки щодо проведення занять фізичними вправами на заводах і фабриках.

На думку Б. І. Загорського, головне призначення професійно-прикладної фізичної підготовки - це спрямований розвиток і підтримка на оптимальному рівні тих психічних і фізичних якостей людини, до яких висувають підвищені вимоги з конкретної професійної діяльності, а також підготовка функціональної стійкості організму до умов цієї діяльності. Формування прикладно-рухових умінь і навичок необхідне переважно у зв'язку з особливими зовнішніми умовами праці, саме через це фізична підготовленість більшої частини випускників не повною мірою відповідає вимогам сучасного виробництва.

В свою чергу, американські спеціалісти Є. Т. Хоулі та Д. Дон Френкс [5] виділяють загальний фітнес і фізичний фітнес. Загальній фітнес пов'язаний із потягом до найвищого рівня життя. Він складається з інтелектуальних, соціальних, духовних і фізичних якостей. Здоровий спосіб життя, на думку авторів, - це динамічний, багатогранний стан, пов'язаний з умовами навколишнього середовища та індивідуальних інтересів. Фізичний фітнес включає в себе оздоровчий фітнес, спрямований на досягнення та підтримку фізичного благополуччя та зниження ризику виникнення захворювань, а також на розвиток рухових якостей для досягнення високого рівня у професійній діяльності.

Фітнес - поняття широке, що поєднує в собі більшість видів рухової діяльності. Фітнес - це не спорт вищих досягнень, а фізична культура, доступна й необхідна всім. Адже і біг, і катання на роликах, і плавання, і прогулянки на велосипеді, і всі види аеробіки, атлетична гімнастика - все це можна зарахувати до фітнесу [5].

Принцип оздоровчої спрямованості фізичного виховання конкретизується у фітнес-технологіях, що сьогодні інтенсивно розвиваються [6].

Практичним проявом фітнес-технологій [5] повинен бути всебічний розвиток організму як необхідна умова здоров'я. Одним із їх специфічних завдань є оптимізація фізичного розвитку, вдосконалення рухових здібностей, зміцнення та збереження здоров'я.

Існує дуже велика кількість різновидів фітнесу, одним із яких є система Пілатес.

За даними О. М. Школи, О. В. Фоменко та ін., особливість цієї системи - свідоме виконання вправ, що сприятливо діють на опорно-руховий апарат, сприяють підвищенню гнучкості, стимулюють розвиток функцій зовнішнього дихання [6].

Система Пілатес - це не просто комплекс спеціально підібраних вправ, а методика тренування, заснована на гармонії розуму й тіла. Вся система Пілатес ґрунтується на плавному та керованому виконанні певних рухів, які включають у роботу все, навіть найдрібніші м'язи. В результаті можна досягти поєднання високої еластичності й тонусу всіх груп м'язів і підвищити рухливість у суглобах.

Методика Пілатес була створена Д. Пілатесом. Фізично слабкий і хворобливий від народження, Д. знайшов у собі сили кинути виклик природі. Він почав старанно тренуватися: займався греко-римською боротьбою, плаванням, боксом, катанням на лижах і гімнастикою. І вже до 14 років хлопець мав відмінне здоров'я й атлетичну фігуру, які він зумів зберегти до самої старості. Все життя Пілатеса було пов'язано зі спортом.

Він вважав, що тіло створює розум. Методику Пілатес було створено для здорового тіла, здорового духу та здорового способу життя. Пілатес постійно вдосконалював свої пізнання в східних одноборствах, йозі, основах медитації. Він розглядав тіло як цілісну систему, частини якої повинні оптимально взаємодіяти. Тому й досягнення оптимального результату було можливе лише за умов підпорядкування фізичних, розумових і духовних сил одній загальній меті.

Традиційні методи тренувань базувалися на розробці певних фізичних комплексів, які впливали на окремі групи м'язів та на ізольовані зони тіла. Пілатес вважав, що якщо мета занять - збалансований розвиток тіла, покращення процесів обміну, зняття стресу, підвищення витривалості, покращення зовнішнього вигляду і стану здоров'я, то логічно було б застосовувати один метод, який дає змогу досягти необхідного результату.

Дж. Пілатес вважав, що за допомогою його методики можна підвищити продуктивність як розумової, так і фізичної діяльності. Він назвав свій метод “Мистецтво контрології” або “М'язовий контроль”.

Деякі автори зауважують, що вправи за системою Пілатес мають потужний оздоровчий ефект: регулюють мозковий і периферійний кровообіг, удосконалюють дихання, розвивають і зміцнюють м'язову систему, покращують рухливість суглобів, хребетного стовпа тощо [1].

Система Пілатес не тільки зміцнює м' язи, а й вчить керувати тілом, відчувати його, жити й рухатися в гармонії із самим собою. Система Піла- тес спрямована на правильне поєднання “вправа-дихання” Поєднуючи ці дві складові, які гармонують між собою та дуже гарно впливають на організм людини загалом, фізичні вправи дають можливість зміцювати організм та опорно-руховий апарат людини, а правильне дихання, в свою чергу, виконує функцію загального кровопостачання кисню до всіх органів.

Займатися за системою Пілатеса можуть люди будь-якого віку та статі, з різним рівнем фізичної підготовленості [6].

Всі вправи методики Пілатес ґрунтуються на вісьмох ключових принципах [6] - розслаблення, усвідомлене дихання, концентрація, контроль і точність, центрування, плавність рухів, вирівнювання, порядок і регулярність:

1. Розслаблення. Кожне заняття треба починати з розслаблення або релаксації. Навчитися виявляти зони небажаної напруги й позбавлятися від неї, аби забезпечити правильну роботу потрібних м'язів.

2. Усвідомлене дихання. Навчитися контролювати правильне дихання протягом усього тренування. Використовувати техніку грудного та реберного дихання.

3. Концентрація. Забезпечити взаємодію та спільну роботу фізичних і розумових процесів для встановлення зв'язку між тілом і свідомістю.

4. Контроль і точність. Усі рухи мають бути точними, тому ця система вчить виконувати вправи, використовуючи силу м' язів, не залучаючи при цьому додаткові резерви організму.

5. Центрування. При виконанні будь-якої вправи потрібно завжди пам'ятати про “центр”. Тобто Пілатес називав його “каркасом міцності”.

6. Плавність рухів. Усі вправи виконувати в повільному темпі, але без зупинки та фіксації. При цьому постійно зберігати величину м'язової напруги.

7. Вирівнювання. Стежити за правильним взаємним положенням різних частин тіла, особливо суглобів. Слідкувати за поставою.

8. Порядок і регулярність. Необхідно виконувати вправи в певному порядку й тренуватися не менше 3-х разів на тиждень. Оптимальна тривалість заняття - від 45 хв. до 1 год.

Ці принципи допоможуть у визначенні методики занять із фізичного виховання засобами фітнесу за системою Пілатес для вдосконалення професійно-прикладної фізичної підготовки студентів.

Висновки

Серед основних факторів, які визначають стан здоров'я сучасної людини, є рухова активність, тому роль різних фітнес-технологій позитивно впливає на зміцнення здоров'я та підвищення успішності студентів.

Дослідження показали, що, поєднуючи професійно-прикладну фізичну підготовку з оздоровчими видами фітнесу, а саме за системою Пілатес, можна досягти покращення здоров'я та працездатності студентів.

Перспективи подальших розробок полягають у визначенні комплексів вправ, які сприятливо діють на опорно-руховий апарат, підвищують гнучкість у суглобах, стимулюють розвиток функцій зовнішнього дихання, та розробці фітнес-програми з використанням вправ за системою Пілатес на заняттях із фізичного виховання студентів інших спеціальностей.

Список використаної літератури

1. Гостев Р. Г. Физическая культура и спорт в современных условиях. Москва, 2005. 408 с.

2. Кабачков В. А., Полиевский С. А. Професионально-прикладная физическая подготовка учащихся в среднем ПТУ : метод. пособ. Москва, 1982. С. 8-12.

3. Кібальнік О. Я., Томенко О. А. Оздоровчий фітнес. Теорія та методика викладання : навч.-метод. посіб. для студ. галузі знань 0101 “Педагогічна освіта” факул. фіз. вих. пед. ун-тів. Суми, 2010. 24 с.

4. Лисицкая Т. С., Буркова О. В. Влияние занятий по системе Пилатеса на физическое развитие и психоэмоциональное состояние женщин среднего возраста. Теория и практика физической культуры. 2008. № 9. С. 71-77.

5. Хоули Э. Т., Френкс Б. Д. Оздоровительный фитнес. Киев, 2000. 368 с.

6. Школа О. М., Журавльова І. М. Теорія та методика навчання: аеробіка. Харків, 2015. 265 с.

Размещено на Allbest.ru